Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ОЧІКУЙТЕ, РОЗДІЛ
ОНОВЛЮЄТЬСЯ...

Запис №1716: Притча про невірного управителя


Невірний управитель (Від Луки 16:1-8) – це образ церковного фарисейства. Символ гордого, лінивого, лукавого священства та первосвященства, яке погрузло в обрядовір’ї та догматизмі. Священства, яке хрестить (на той час – обрізує), долучає до церкви новонавернених; видає їм «боргові розписки» (хрещення – то «обітниця Богові чистої совісті»), але, по суті, звершує самий тільки зовнішній обряд. Яке не окормлює належно, не слідкує: чи споживають ввірені їм словесні овечки «пшеницю» – хліб Слова Божого, духовний? Чи розуміють Біблію по духу? Чи мають духовне розуміння, а отже й духовне відчуття? І не лише не окормлює, а й саме не їсть цього хліба…
Яке не пильнує, чи вірні ті віруючі? Чи палають їхні серця вірою – живою, смиренною, що чинна любов’ю? Чи вогніє в лампадах їх сердець «олива» милосердя? Чи світиться єлей благодаті Божої?.. Не слідкує, бо й саме «літепле» – не живиться, і не горить…
Однак Господь осміяним не буває, і рано чи пізно спитає кожного за його «управительство». А коли спитає, то розумний «управитель» – той кається у лінивстві й недбальстві своєму. Виправляється, починає виконувати свій пастирський обов’язок належно, а передусім сам береться працювати над собою: смиряється, зрікається гордині своєї, занурюється у слово, віру, благодать… Бере на себе частину «пшениці й єлею» і рушає попереду пастви своєї – тим самим шляхом, який до того лише проповідував устами. І так спокутує і свій гріх, і гріх свого народу. І так «набуває собі друзів на небесах»…
«І Я вам кажу: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель...» (Від Луки 16:9). Тут «неправедним» – тимчасовим, земним, тлінним. Все зовнішнє – тлін. Все, що маємо – не наше. Нічого не заберемо з собою: ні грошей, ні сім`ї, ні посади, ні служіння. Усі ми мандрівники на цій землі. І всі – «управителі»...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: