Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ОЧІКУЙТЕ, РОЗДІЛ
ОНОВЛЮЄТЬСЯ...

Запис №2031: Навіть вроджений егоїзм може виявитися корисним


Навіть вроджений егоїзм може виявитися корисним, якщо, за словом Василя Великого, його освятити праведністю. Така людина за властивістю свого характеру схильна робити лише те, що вважає за потрібне. Корисна якість в боротьбі за свої переконання...

***

Істину не доводять, за істиною живуть і помирають...

***

Молитва уст і розуму – перший крок духовного сходження. Молитва серця – другий, це початок священної молитви і уваги. Споглядання ж, як вершина духовного ісихазму (молитва духа, молитва Христа), – третій…

***

Новітні фарисеї від релігії, що правлять нині бал у православ’ї й не тільки, – ось дійсні зрадники Церкви, відступники віри, зрадливці Христа. Хто має вуха слухати, той чує; хто має очі бачити, той бачить…
«Зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога. Вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!..» (2-е Тимофію 3:4,5)

***

Про духовний затвор. Феофан Затворник писав листи, пробуваючи у затворі; так само і я, тільки віртуально. Все тече, все змінюється, також і час…

***

«Благословенний, хто йде у Господнє Ім`я!..» (Матв.23:39). Благословенний, хто йде вузькою дорогою смирення й любові...

***

Матір всього – молитва покаяння. «Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть…» (2Кор.7:10)

***

Прийняти себе таким, який ти є (смирення), зовсім не виключає молитву покаяння. Покаяння – початок смирення...

***

Про малоїдження. Аби схуднути (у кого схильність до повноти – то не поправлятися), краще не голодувати, а перебивати апетит (Іоанн Ліствичник – малоїдження). Одна хлібна одиниця, тоді не буде болю. Старець Серафим наприкінці радив їсти й перед сном...
«Він вживав всі роди їжі, що без передосуду дозволяються чернечому званню, але вкушав дуже мало, премудро ламаючи і через це, як я гадаю, ріг зарозумілості. Отже, малоїдженням пригнічував він пані оту, себто плоть, що багато чого хтиво бажає, голодом взиваючи до неї: мовчи, перестань, – тим же, що вкушав від усього потроху, поневолював він мучительство славолюбства; а пустинножитієм і віддаленням від людей вгамував він полум`я цієї (тобто тілесної) печі, так що воно зовсім спопеліло і згасло внівець» (Чернець Данило Раїфський. «Житіє авви Іоанна Ліствичника, ігумена гори Синайської»).
«Отець Серафим з самого ж початку визначив їм особливий молитовний статут. Він вважав статут Саровського монастиря важким для своєї обителі, здатним навести дух зневіри. А “немає гіршого гріха, і нічого немає жахливішого й згубнішого за духа зневіри”, – казав батюшка. Тому він призначив легкі правила. Ми ж знаємо про Серафимове правило. Для працюючих дозволялося читати його навіть на ходу, але зате увесь день за послухом сестри мали старатися творити Ісусову молитву з додаванням після обіду “молитвами Богородиці”. Між іншим, Божа Матір прямо заборонила о. Серафиму зобов`язувати послушниць читанням довгих акафістів, щоб цим не накласти зайвого тягаря на немічних. При цьому о. Серафим заповів говіти в усі чотири пости і дванадесяті свята, – не бентежачись своєю негідністю. Стосовно їжі він повелів їсти не соромлячись; навіть дозволяв брати шматочок хліба і під подушку, аби тільки не занепадати духом...» (Митрополит Веніамін (Федченков). «Всесвітній світильник. Преподобний Серафим Саровський»)

***

Немає гіршого за відчай, з ним борися покаянням. Іди в ліс (в усамітнення) і поплач...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: