Любов багатьох охолола. Фарисейська розчина гордині, лінивства та лукавства увійшла в церковне життя, і не бачать цього лише самі фарисеї.
Щоб підписатись на розсилку повідомлень про оновлення нашого сайту та отримувати анонси вміщуваних лекцій та статей, введіть своє ім'я та e-mail і натисніть "Підписатись"
Стан номінальної церкви сьогодні нічим не відрізняється від стану номінальної церкви під час першого пришестя Господа Ісуса Христа. «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем. Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами…» (Екл.1:9-10)«І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встаю…
Про перехід в помісну ПЦУ. (Чому ми залишаємося автокефальними).1. Ми там вже були. В УПЦ КП (якою фактично і є ПЦУ) я заборонений в служінні (див. «Апологія служіння. Аналіз звинувачень зі сторони консервативної частини церковної ієрархії»: http://vedmedenko.org.ua/statti.php?num=191). І ні я, ні вони, на жаль, не змінилися.2. Церква не має бути державною, ні засновуватися державою. «Тож віддайте…
Головні маркери соборноправності Церкви (централізованої релігійної організації) – це обмеження терміну повноважень її Предстоятеля (циклічність переобрання) і відсутність вертикалі влади (автокефалія Єпископів). «По їхніх плодах ви пізнаєте їх…» (Матв.7:16)…
Державна церква, як її встановив імператор Костянтин (313 рік н.е.), – це не християнство, це язичництво в християнській обгортці. «Блудниця на червоній звірині» (Об.17)...«А одна з її голів (звірини – язичництво, гординя, політика в церкві, служіння Богу і мамоні) була ніби забита на смерть (Христом, Новий Завіт), але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!…
Створення ПЦУ названо «Головною політичною подією 2018 року в Україні» (https://www.pravda.com.ua/news/2018/12/28/7202490/). Я не займаюся політикою – ні світською, ні церковною. Моя політика: Здобудь Духа Святого, і Дух Святий навчить тебе любити і край твій, і народ...…
Християнство – це не вдосконалення себе; християнство – це відречення себе. А через відречення себе – вдосконалення себе...«Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Матв.16:25).«А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе…» (Рим.11:16)…
Християнство – це не вдосконалення себе; християнство – це відречення себе. «Тоді Ісус сказав до своїх учнів: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною...» (Матв.16:24)…
Християнство починається з відречення себе і свого. Якщо цього немає – то це не християнство...«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матв.16:24).«Хто більш, як Мене, любить батька чи матір (ототожнення із зовнішніми речами – тіло, душа, соціум, клас, нація, віра, конфесія), той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить…
Християнство – це не про спасіння тіла. Християнство – це про спасіння душі...«Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матв.16:24).«Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? (або: Як захистимося?) Бож усього того погани шукають; але знає Отець ва…
Визнання, невизнання, томоси, канонічні лінії, родоводи – все це для зовнішніх. Пізнай себе, пізнай Бога в собі і пробувай...«Щоб ти заборонив декому навчати інакше, не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже утвердження у вірі» (1Тим.1:3,4).«Вистерігайсь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні» (Тит.3:9…
«Є деякі з тут-о приявних, які не скуштують смерті, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі» (Мар.9:1). А є «деякі з тут-о приявних», яким марно щось пояснювати. Змирися і з цим...«Марфо, Марфо, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лук.10:41,42).«Кажу бо я вам, що жоден із запрошених мужів тих не …
Є християни зовнішні і внутрішні, душевні і духовні, «віддані» і «знаючі», оголошені і вірні, аскети і містики, діячі і споглядальники, «в дитинстві» і дорослі, покликані і вибрані, Марфи і Марії, Петри і Івани. Для зовнішніх – Томос, для внутрішніх – Христос...…
Заповіді Христові – це заповіді смирення. Постав замість «заповіді Христові» – «заповіді смирення», і відкриється тобі внутрішній зміст заповіданого...…
Любов – це благодать. «Возлюби» – тут здобудь благодать. «Правдива ж мета нашого християнського життя полягає у здобутті Духа Святого Божого...» (Преподобний Серафим Саровський)…
«І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать…» (Iван.1:16). Тут про благодать Нового Завіту. «Бо закон був даний через Мойсея (благодать одкровення Старого Завіту – віра в Єдиного Бога, Закон Десять Заповідей); благодать же та істина (любов, благодать смирення) з`явилися через Ісуса Христа...» (Ів.1:17)…
Наші групи в соціальних мережах: