Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 4. 3-7. Диявол спокушує Ісуса.

Лекція № 11

Лекція:
Минулого разу ми дослідили два вірші з четвертого розділу Євангелія від Матвія. “

Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок днів і сорок ночей, а в кінці зголоднів…” Сьогодні продовжимо з третього вірша. Ми вже прочитали ці вірші і я їх не читатиму. Просто попрацюємо... “

І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!” Ось, будь ласка, приступає спокусник… Духом ведений Христос на пустелю. Шлях Христа – шлях Церкви, це – шлях нас з вами, шлях після хрещення в покаяння. Але, як бачимо, після занурення в справу Господню ми обов'язково зустрічаємося з противником. Обов'язково зустрічаємо спротив диявола. І перша спокуса, яку ми бачимо, – спокуса матеріальна. Що таке каміння біблійною мовою? Кожен символ в Біблії – позитивний і негативний. Тут – мова про каміння зі знаком мінус. “Хай каміння тобі буде хлібом”. Не Слово Боже, не віра, яка від Слова, і не Благодать Господня, яка по вірі (от істинний хліб наш!), не хліб виконання волі Божої, але – каміння марнот, омани марнот, омани багатств світу цього. Тобто, земне багатство. От як ми можемо визначити каміння, про яке говорить Святе Письмо, – як земне багатство. Хай земне багатство стане для тебе хлібом!.. Живи цим, харчуйся цим, хай всі думки твої будуть зайняті тільки достатком, тільки пошуками влади, тільки пошуками авторитету земного і т.д. Це каміння хай стане тобі хлібом. Така є для нас спокуса. Одразу настає боротьба з плоттю, безумовно. Коли сатана скинутий з неба в плоть, – на плотському рівні починається боротьба… Пам'ятаєте, як визначив Іван Лествичник, – перші три голови, перші три спокуси, з якими необхідно боротися, це – сластолюбство, сріблолюбство, славолюбство. На першому місці сластолюбство, – нехай земне стане тобі хлібом, буде їжею. Тут починається наша боротьба… Хай матеріальне – сріблолюбство – стане тобі їжею; хай слава – теж земне багатство – стане тобі їжею... “А Він відповів і промовив: «Написано: не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”. Не лише матеріальним буде жити людина, але духовним. Бо людина відрізняється від тварини. Тому що людина – вінець творіння, перехід від тварини до янгола. Від створіння земного до створіння духовного. Ми на цьому перетині, і Господь не передбачив нам вічно повзати, як гусені, землею, і харчуватися камінням (земним багатством), але стати, врешті-решт, духовними метеликами, і пити нектар Благодаті, – ось що призначено Господом для нас! І завдання нашого життя тепер: з гусені стати коконом і дозволити Богові почати природній процес перетворення нас, земних, на небесних, на духовних. “Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”. Давайте прочитаємо уривок, де це написано, щоб кожне слово ствердилося двома, трьома свідками, як вчить нас Господь.

Відкриємо книгу Повторення Закону, 8-й розділ, 3-й вірш. Я прочитаю з першого вірша, бо це дуже цікавий уривок.

“Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам”. Ці слова – хіба тільки до Мойсея? Хіба тільки до старозавітного Ізраїля? Безумовно, ні! Ці слова стосуються і нас. Слово Боже єдине, живе і діяльне. І, якщо зняти покров букви зі Старого Заповіту, ми бачимо незмінну суть Святого Письма: Господь і тоді, і сьогодні, і завтра Той Самий. Якщо й писалися ці слова для Старозавітної церкви, а вона є дитиною (рабське служіння), то це не означає, що ми перескочимо дитячий вік. Дай Бог нам в нього ввійти і з беззаконних стати підзаконними, щоб таки піднятися до рівня підблагодатного. “Поки спадкоємець ще дитина, то він нічим не відрізняється від раба”, – говорить апостол Павло Ми теж спадкоємці Божі по благодаті Христовій, але поки ми ще діти, – ми нічим не відрізняємося від рабів. Поки ми ще змушені не красти, не вбивати, не чинити перелюбу, не свідчити неправдиво на свого ближнього, не заздрити через страх, тобто, – прикладаючи власні зусилля, – ми ще діти, ми ще зростаємо. От коли ми зможемо сказати, як апостол Павло: «Не я живу, а живе в мені Христос», і коли вже не хочеться ні вкрасти, ні чинити перелюбу, ні свідчити неправдиво на свого ближнього, ні навіть оком заздрісним кинути на щось чуже, – от тоді, слава Богу, я вже живу Христа ради! Це вже – справді новозавітні християнські плоди! Але до цього треба дорости. Ми повинні пройти цей етап.

“Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли і посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам”. Який край Господь «присягнув нашим батькам»? Мова йде про Ізраїль, а Ізраїль в духовному змісті – ми з вами. Ізраїль – народ Божий, народ віри. І якщо ми з вами – народ Божий, народ віри, то ми – духовний Ізраїль. Недаремно ми чекаємо Нового Єрусалиму: “Світися, світися, Новий Єрусалиме...” Це співає новозавітна Церква. Безумовно, мова йде про духовний Єрусалим, про Царство Боже в церкві. Тож який Край пообіцяв Господь нашим батькам (ще від Авраама, Ісака та Якова, тобто – тим, від кого ми духовно походимо)? Де той Край? Де його шукати? Де та Обіцяна земля? Що є земля біблійною мовою? Знімемо покривало букви, бо тільки так ми зможемо зрозуміти слово Боже! Інакше нічого не зрозуміємо: будемо слухати і не розуміти, дивитись і не бачити. А Господь зробив нас служителями Нового Заповіту: не букви, а духу, бо буква вбиває, а дух животворить... Так от, що означає «земля»? Це – серця людські! Однозначно: в Біблії земля – людські серця. Вийшов у поле Сіяч (притча про Сіяча)… Сіяти – куди? В землю зерно потрапляє. Де та земля? Серця людські! Земля Обіцяна. Яку землю пообіцяв нам Господь? Які серця, яке єство, яку сутність пообіцяв нам Господь? Нову землю! Яка ж вона буде, – нова?.. Поки що – яка земля? Адамові сказав Господь: “Ти в поті чола будеш порати цю землю, а вона тобі буде родити тернину і осот…” Серед вас є багато вчителів, і вони добре знають, як в поті чола пораєш землю (виховуєш учнів), а вона тобі родить тернину і осот. Це – стара земля, вона є і в нас. Але Господь пообіцяв, що прийде час і обов'язково ця земля потече молоком і медом! Він пообіцяв нам цю землю дати. Як здобути цю землю? “Блаженні лагідні, бо вони вспадкують землю”. Лагідність, смирення, терпимість – тільки цей шлях приводить до того, що земля наших сердець перестає родити тернину і осот. Тернина – омани багатства світу цього, осот – агресія, насильство. Земля припинить народжувати плоди насильства і користолюбства. Камінь, який нам сатана дає як хліб, перестане бути нашим хлібом! Ми не будемо цього їсти, ми перестанемо виконувати волю сатанинську, а будемо виконувати волю Божу! Там буде молоко і мед... Молоко – пожива, продукт, який годує дітей. Це – пожива дитяча, початок, але він приводить до меду. Мед – вже вершина, насолода. Отже, молоко – початок, “чисте словесне молочко”, як говорять апостоли, – ми повинні його спочатку сприймати. “Не хлібом єдиним буде жити людина, але Словом...” Ось воно, – молоко. І тоді Скеля видасть нам мед... Та сама Скеля, що є Христос. Сказано: Скелі будуть давати мед, а по букві шукають мумійо... Той мед і та Скеля – все в нас! “Таємниця від віків і поколінь, Христос у нас – надія слави!” Це молоко в нас, – надія меду. Про одне й те саме, але різними словами, говорить Господь. Багато разів і різними способами промовляє Господь до своїх синів, до свого народу, через рабів Своїх пророків. Отже, земля – наші серця.

“І ввійшли ви, щоб посісти той Край, що Господь присягнув вашим батькам. І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею пустинею...” Всю дорогу, яку Він показав. Він вів пустинею... Христос був ведений Духом Святим в пустиню, щоб диявол його спокушав. А ми йдемо за Ним, це – наш шлях через пустиню випробувань. “І будеш пам'ятати всю ту дорогу...” Всю дорогу, – не якийсь її відрізок, а кожен крок. Ми повинні пам'ятати, що це за дорога, що нас чекає. Саме про цю дорогу і говорить нам Святе Письмо, і показує нам ту дорогу, якою вже пройшла Церква. Говориться: нічого нового немає. Подивися на дорогу давню, Церква вже пройшла нею! Не роби помилок, які робив і робить постійно народ Божий. Не роби їх – для того дав тобі Слово!.. “І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ (сорок – випробування віри: 4 – всестороннє; 10 – віра), щоб упокорити тебе, випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні”. Ми повинні перепалити в собі все. Слово Боже – вогонь з’їдаючий, він з’їдає в нас все нечисте. Ми повинні пройти, бо земля – місце випробувань. Якщо ми хочемо стати метеликами, то мусимо пройти через випробування, через пустелю. Створіння страждає аж досі, чекаючи викуплення синівства. Ми мусимо пройти цей шлях, тому що краще пройти шлях випробування, згорнувшись у кокон смирення, ніж вічно залишатися гусінню. А іншого шляху оБожитись (з'єднатися з Богом) немає. Це – шлях, і його пройшов Христос. Бог став людиною, і пройшов цей шлях, ставши таким чином драбиною між землею і Небом, з'єднавши землю і Небо.

“І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною,..” І голод давав, і манну... Який голод? Сказано: прийде час, коли не буде голоду на хліб, але – на Слово Боже. І Господь допускає нам ці страждання. Знову ж таки – допускає, щоб у нас був голод, щоб ми почали шукати як жити, як вирватися з цих проблем. Щоб ми впокорились, бо – «як тривога, то до Бога», – такі ми є. Якби ж ми були іншими, якби ж ми були слухняні!.. Ми від Адама неслухняні, твердошиї і жорстокосерді. І коли все добре, – ми забуваємо про Бога, а як біда, то: “Господи, поможи!” “І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною,..” Якою манною? Духовною, безумовно, мова не йде про манну кашу, яку скидали ангели з неба. Мова йде про духовні речі, хоча не виключений і буквальний прототип. Але нас не цікавить буква, бо «буква вбиває, а дух животворить». Нам потрібен дух! Ми повинні за буквальними речами побачити дух, духовні речі, – ми повинні стати дорослими і навчитись проникати крізь букву у внутрішнє. Ми повинні зрозуміти, що манна – духовна. Та й Господь прямо говорить нам про це в Новому Заповіті: їли там духовний хліб, духовну манну в пустині. Апостол розкриває нам, вже зовсім зашкарублим у букві: «згадайте, – батьки ваші їли духовний хліб і пили мед… Олива – милосердя, а мед – духовна радість…

“До Краю, де в достатку будеш їсти хліб, де не забракне нічого,..” Який хліб? Той, про який сатана каже: «каміння їж?» Ні! Будеш їсти хліб Благодаті Господньої, який дасть тобі все. “Шукайте перш за все Царства Божого, а все інше додасться”. Все абсолютно! Тільки йди шляхом Божим, тільки іди шляхом прямим, тільки йди золотим шляхом. Тобто, до Краю, де тобі не забракне ні духовного, ні матеріального, – ти будеш щасливий. Тому що щастя – найбільше задовільнення духовних і матеріальних потреб людини при першості духовних. Тоді все інше тобі додасться. “...до Краю, що каміння його – залізо, а з його гір добуватимеш мідь”. Дуже цікавий вірш. Що за край? Серце. В нашому серці каміння. Що таке каміння? Сказано: на цьому камені засную... Камінь – основа. Твоя віра стане залізною, міцною, коли ти ввійдеш в цю землю. А ввійдеш тільки коли станеш лагідним, бо «лагідні вспадкують цю землю». Смирення – іншого шляху немає. Так от, каміння в твоєму серці (віра, всі основи) стане твердим, як залізо. Будь твердим у смиренні своєму, будь стійким у боротьбі. Суворий і простий шлях віри... “...а з його гір добуватимеш мідь…” Що означає «добуватимеш з гір мідь»? Вже висоти (гори – висоти) є. Основа – залізна віра. А потім вже піднімаєшся на висоту. Спочатку фундамент, а вже потім починаєш будувати дім. Віра, надія, любов. Надія – стіни, підйом на висоти, на гору. Так от, коли ти будеш підніматися, то будеш добувати мідь, тобто, на висотах серця виконуватимеш закон. Мідь біблійною мовою – виконання закону. Це є ще підзаконне служіння, яке приводить, врешті-решт, до служіння підблагодатного. Господь говорить про рівень Старозавітної церкви, про рівень Мойсея… В пустелі Мойсей піднімає мідного змія… Мідний змій (я не буду брати всі трактування, а лише те, яке нас цікавить) означає, що він підняв мудрість, бо змій – символ мудрості. “Будьте невинні, як голуби, і мудрі як змії”. Я беру позитив, а не негатив (сатану з головою, жалом, отрутою і т.д.). Треба показати ворога (кожен символ має плюс і мінус). Так от, мінус я зараз не беру, щоб вас не заплутати. А плюс, змій, – мудрість, але змій – мідний. Нас цікавить золото, ми бачимо, що – золота тростина. Золото біблійною мовою – істинна цінність, а мідь – схожа на золото, але її треба постійно чистити. Колись були духові оркестри, – труби начищені горять, як золото на сонці, а коли не почищені, то стають тьмяними, зеленими: мідь втрачає свою привабливість і цінність. Ось чому мідь! Поки ми ще маленькі, – добуваємо мідь. Дасть Бог, піднімемося на вершину гори, – там золото, там істинна цінність. А тут поки що служіння підзаконне, хоча неможливо перескочити через поріг: мідь, срібло, а потім золото. У вірі добродійство – мідь (2Петра, 1.5 –7). Так от, гори, що в серці, будуть давати тобі мідь, ти будеш виконувати волю Мою, ти будеш виконавцем Закону, а не тільки слухачем, і це тебе приведе до моменту, коли буде золото... Господь говорить: “Я не відмінити Закон прийшов (ось мідь –старозавітній Закон), але виконати (тобто, зробити його золотим). Виконати (церк. слов. – «ісполніті», тобто, виконати і доповнити). Ось що означає «гори серця твого будуть давати мідь». Але вершина буде – і буде золото обов'язково, і про це сказано.

“І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі.

«Стережися, щоб не забув ти Господа Бога свого, не пильнуючи Його заповідей
(будь обережний, щоб бува не спокусився на сатану. І є момент, коли сатана скаже тобі: кинься з наріжника на землю… Скажи: я такий!.. Сьогодні зі мною привітались і кажуть: «Чудова проповідь». Я відповідаю: «Брате коханий, не моя! Бо як тільки я розпливуся в посмішці і скажу «так, чудово я сказав…» – все, до побачення! Це – падіння, це – фарисейська розчина... Можливо, не з першого дня, я не знаю, – знає Бог, але це – початок кінця... Не дай і не приведи мене Господь стати на цю дорогу фарисейства! Стережися, щоб не забув ти Господа, щоб на кинувся з храмового наріжника на землю, думаючи, що будуть ангели нести і нічого не станеться! Не будуть нести, розіб'єшся об землю! Піднявся на висоту, на наріжник – тримайся там, стій, з висоти провіщай Слово – не падай в гордість фарисейську...) і законів Його, постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб коли ти будеш їсти й наситишся і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, а худоба твоя велика та худоба твоя мала (тут худоба – також у служінні священничому, – паства) розмножиться, і срібло і золото розмножаться в тобі (почалося з міді, а потім – і срібло, і золото – ти піднімаєшся до висот досконалості, бо золото – досконалість, це – істинна цінність), і все твоє розмножиться, то щоб не загордилося серце твоє (коли ти піднімешся на найвищий ріг храму, то щоб ти бува не спокусився сатаною, і не скочив зверху до долу, щоб не загордилося серце твоє). “...і щоб не забув ти Господа Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства...”. Згадай, звідки ти. З дому рабства марнот світу цього, “...що веде тебе тією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води”. Подивися, яка навколо пустеля! Ось вуж – змій стародавній, що є диявол і сатана. Є вуж, аспід, а є сараф (церковнослов'янський переклад – василіск). Хто такий василіск? Дуже цікаво. Це – той самий змій, тільки він повзає прямо, тобто, змія, яка повзає прямо. Є змій, який вигинається, а є такий, що повзає прямо, і трощить все на його шляху. Причому, дуже гадючий, яйця його (василіска, сарафа) надзвичайно отруйні. Є змій, що вийшов з моря – ось вам василіск, сараф, левіафан прямо ходячий; і є, що вийшов з землі (аспід, вуж, левіафан, що вигинається). Хто розглядав Апокаліпсис, розуміє про що йде мова: є змій, який відверто «змій», – рикає, діє тільки насильством, ненавистю, відвертим духом насильства і користолюбства. А є – з ягнячими ріжками, – сатана являється в образі ангела світла, він рідко являється в образі василіска, що прямо повзе. Він, як правило, вповзає в наше серце хитрістю, і нашіптує: чи правду сказав Бог? Ні, не вмрете... Він прямо не сказав, він був вужем стародавнім, але є й василіск, він же – сараф...

Скорпіон – з хвостом, а хвіст – лжепророк, – в Святому Письмі чітко про це сказано. Там отрута, в брехні, і висохла земля, де ані слова, ні віри, ні благодаті, і це все – навколо нас...

“...що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі,..” Із скелі, яка – Христос. Господь навіть підказує тим, хто буде трактувати цю скелю, як вапняну, де є вода. Він підкреслює, що скеля – крем'яна... “...що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку,..” Дуже гарні слова! Ці всі випробування для того, щоб наостанку було добро, і ми повинні повністю віддатися цій течії. Це і є не що інше, як життя в Ісусі Христі. Є дуже цікава притча. Мені останнім часом Господь дає говорити притчами, причому інколи притчами не зі Святого Письма... Один простий старий чоловік жив у селі. Був він бідний, рубав дрова, продавав їх, і з того жив. Єдина цінність, яку він мав, був його кінь. А кінь був такий, що імператор хотів купити його. Він пропонував бідному чоловікові цілі маєтки за коня, але той не продавав, тому що звик. Він казав, що кінь – його друг, і він навіть розмовляє з конем, як з особистістю. Друзі, як відомо, не продаються. Але прийшов момент, і кінь зник із стійла. Збирається все село, і починають дорікати бідному чоловікові: був би продав коня, – мав би гроші, а так дармо пропав... Тоді бідняк каже: Звідки знаю, де щастя, а де нещастя, Господь знає... Проходить деякий час, і виявляється, що кінь гуляв лісом і привів з собою десять кобил. Знову люди зібралися і кажуть: ти був правий, той кінь тобі на щастя! Бідний каже: Я нічого не знаю, чи на щастя то, чи на нещастя... Він смиренний! Розумієте? Ось шлях: пливи за течією, не знаючи, чи то на щастя, чи то на нещастя. Що б не сталося, це – лише епізод життя... От коли я дійду до кінця, тоді побачу, що було на щастя, а що на нещастя... Дійсно, проходить час – його єдиний син падає з того коня і ламає ногу. Знову збираються всі і бідкаються, що на нещастя кінь. Єдиний син, єдина надія, що стане господарем і тебе змінить, тепер буде кульгавим... Чи на щастя, чи на нещастя – не знає бідний чоловік, – Бог знає... Проходить ще час і набирають вояків до війська, бо йде війна. Всіх синів у тому селі забирають, а сина біднякового не забирають, бо шкутильгає, нога ще не заросла добре. Кажуть: щастя тобі яке, ти був правий! Чоловік каже: ну звідки знаю, чи щастя, чи нещастя, Господь знає... Я не буду довго переповідати цю притчу, зміст ви зрозуміли. В чому сенс? От коли дійдемо до кінця, тоді побачимо, що було на щастя, і що – на нещастя. Ми часто говоримо: «Господи, навіщо Ти мені це допустив», – а проходить десять років і думаєш, – якби не було цього епізоду, де б я був зараз?.. В кожного з вас, я впевнений, цей досвід існує... Боже, дякую, яка мудрість Твоя, а я думав, що це буде мені на біду, ще й ремствував, роз'єднувався з Тобою через ремствування своє!.. Треба жити в смиренні, щоб кожен день вчитися проявляти терпимість і смирення. І завершити життя християнина достойно. Мені дуже подобається така думка: найправильніше – при житті проявляти смирення і терпеливість, а смерть зустріти достойно християнина. Зараз я вчуся першому. А як справлюся з другим – покаже майбутнє...

“...щоб ти не сказав в серці своїм: «Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут…” Не я, а Ти, Господи, від тебе все! Дякую Тобі! Тридцять сьомий псалом (згідно з масоретською Біблією, а в Септуагінті тридцять шостий)... Цей псалом говорить: не запалюйся гнівом на злочинців, бо не знаєш який буде їхній кінець. Говорять: дивися, на щастя цьому багатому його маєтності, а він тисне вбогих, живе злочинно!.. Це – епізод! От коли проживе життя до кінця, тоді й зможеш судити з висоти Божої.

“І будеш ти пам'ятати Господа Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього”. (Господь дає силу. І сила від Нього, і віра від Нього, все від Нього. Він дає і бажання, і дію спасіння, – так сказано в Святому Письмі. Все від Господа: і прихід до віри, і віра від Нього, а не від нас, – дар Божий, щоб ніхто не величався... І Слово від Нього, і Благодать. Що від нас? Від нас єдине – наша добра воля дозволити Богові це зробити з нами, і все. «Ось стою і стукаю»... Дозволь, відкрий серце...

Повертаємося до четвертого розділу Євангелія від Матвія.

“І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: «Написано: не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”. Для Господа немає нічого неможливого, тільки тлумачі Святого Письма по букві забувають, що Христос не фокусник. Він є Бог, Він є Син Божий. Мова тут у першу чергу про духовний хліб...

“Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: «Він накаже про Тебе Своїм ангелам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». Ісус відказав йому: «Ще написано: не спокушуй Господа Бога свого!”. Це є випробування – спокуса гордістю, фарисейством. Спокуса владою – буде наступна, коли він виводить на велику гору і показує всі царства землі. А тут – спокуса гордістю, фарисейством. Сатана говорить: ти вже піднявся на цю висоту, а тепер кинься вниз. Тобто, тепер почни діяти насильством, почни жити не любов'ю, а злобою. Порушся з цієї висоти храмової… В іншому місці сказано: “…на наріжника”. Скільки наріжників в храмі? Чотири. А що таке наріжники? Це – різні напрямки. Один кут, другий кут – виводять на якийсь напрямок. Скажи, що спасіння тільки в православ'ї – це вже фарисейська розчина, вже кинувся з одного з наріжників храмових вниз... Або: спасіння тільки в католиків... Так кожна конфесія сьогодні говорить, це – фарисейська розчина на сьогоднішній день в релігійному світі. Сатана виводить на наріжник, і я починаю говорити, що я тільки один спасусь, а всі інші загинуть. Знаємо ми ці розмови: спасуться 144 тисячі та й то – лише “Свідки Єгови”… Це в кожній конфесії: що в традиційних деномінаціях, те саме й в протестантських. Кожна конфесія говорить: я багатий і не потребую нічого. Так, бо сьогоднішнє християнство – Лаодикійська церква: кожна конфесія стоїть на наріжнику храму і говорить: я і більше ніхто! А сатана каже: правильно говориш, – ти вже летиш вниз. Як тільки ти починаєш це говорити, – вже летиш вниз. Тому що ти не знаєш, що спасуться овечки, які стоять праворуч, які мають смирення, які нагодували Христа, зодягли Його, втамували спрагу, прийняли Його в дім... І ці овечки є на всіх наріжниках, в усіх конфесіях, у всіх спільнотах.

“Ісус відказав йому: «Ще написано: не спокушуй Господа Бога свого!” Тут ще один момент, на особистісному рівні. Дуже часто буває, коли ми, піднявшись, починаємо брати на себе більше, ніж необхідно. І кажемо: так, я маю віру глибоку, чому б мені не кинутись буквально, хіба я не полечу? Адже Господь сказав: Все, що не попросите в Мене з вірою, дасться вам? Я маю віру глибоку, піднявся на дах і кажу: Господи, я Тебе прошу, хай ангели мене несуть, бо так сказано: будуть тебе ангели нести, – я під покровом твоїм! І з вірою кидаюсь додолу, і... розбиваюсь... Тому що немає на те волі Божої, тому що це є спокуса для Господа. Не спокушуй Господа Бога свого. Якби твоє бажання збіглося з волею Божою, ти насправді літав би. І ми знаємо, що і Серафим Саровський літав, і Сергій Радонежський літав, і на камені моря перепливали отці Церкви буквально. Але не спокушуй Господа, бо Господь тобі дав достатньо засобів для того, щоб проявлялись чудеса Його, але не спокушуй ніколи! І от ще один момент, коли Господь відповідає: “Ще написано: не спокушуй Господа, Бога свого”. А де написано? Знову повернемося до книги Повторення Закону, 6-й розділ, 16-й вірш: “Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі”... Цікавий момент. Не будете так спокушати, як ви спокушали в Массі. А як спокушали в Массі? Згадаймо біблійну історію. Що відбувалось в Массі або Мериві? Слово “Масса” означає “випробування” або “спокуса”. Значить, не спокушуйте Господа, як ви спокушували Його в цій Массі, у цьому місці, що є випробування. Це є місцевість біля гори Хорів, вона ж називається Мерива, що перекладається як “докір”. Господь докоряє за те, що ми спокушуємо. Тут Мойсей вдруге ударом жезла висік воду зі скелі, за що й не ввійшов в Царство Боже. Він робив ніби ту саму справу, він видобував воду для народу Божого, але Господь цього разу не говорив йому: удар, бий! Коли сказав: удар, – тоді вдар, а коли: торкнися, – тоді торкнися. Будь слухняний, приходить момент, коли ти піднявся на висоту (а тут Мойсей уже піднявся на висоту, бо ось-ось вони мали ввійти в землю Обіцяну) і народ ремствує, а ти пастир. Господь говорить: “Добре, збери народ і торкнися цієї скелі жезлом”. Жезлом віри торкнися скелі, що є Христос, зі смиренням, з любов'ю, з ніжністю... Ні, він вже вийшов на цю висоту, але вдарив. Господь говорить: не силою, не міццю, тільки Духом Моїм. Якщо ти ще на цьому рівні підзаконному дієш (а першого разу був підзаконний рівень, перший рівень – підзаконний), йому сказав Господь: вдариш по цій скелі, вона дасть тобі воду... І це була воля Божа, бо поки спадкоємець ще дитина, то він нічим не відрізняється від раба. Але коли ти вже піднявся, коли ти вже Мойсей перед входом в землю Обіцяну – вже не бий! Це коли ти ще Іван Хреститель, Предтеча – тоді кричи на все горло, не стримуйся. Тоді можеш волати: ви, гадюче плем'я, ви нищите фарисейською розчиною Церкву!.. Хто вас надоумив втікати від гніву майбутнього?! – так, як кричав буквально Іван Хреститель. Але Христос уже не кричить, і прийшов момент ввійти в землю Обіцяну, а в землю входять лагідні. І Господь говорить: торкнися (лагідно) цієї скелі – і вона дасть тобі воду. Мойсей замість того, щоб торкнутися, діє на тому самому рівні крику, на рівні бурі, а не тихого лагідного голосу, – і за те не входить в землю Обіцяну, хоча він вже її побачив, бо його Господь підняв на цю гору, він побачив, але не ввійшов. За те, що вдарив... Часом не розуміють, за що Господь покарав? Це розуміється тільки по духу, а не по букві. Ось воно. “Ісус відказав йому: «Ще написано: не спокушуй Господа Бога свого!”. Не спокушуй так, як спокушував у Массі. Якщо ти вийшов на наріжник – не кидайся вниз, ніколи не кричи, нікуди не біжи, залишайся смиренним. Смирення на всіх рівнях проявляй, де б ти не був: чи ти ще біля підніжка храму стоїш, чи ти вже піднявся на самий верх, на якийсь з наріжників, – не кидайся вниз, але на наріжник ставай. Це чудово: ти православний, ти католик, і кожен на своєму наріжнику – стій, кожен в своєму домі наводь порядок, кожен очищай свою громаду у водній купелі Слова Божого, бо «ненавиджу розвід», – говорить Господь. Бо в тому стані, в якому тебе застав, там і залишайся, – говорить апостол Павло. Залишайся, спасайся – і тисячі спасуться навколо тебе, бо просвітиться Світло Твоє серед людей, щоб вони бачачи добрі твої справи (православних, католиків, протестантів, кришнаїтів, кого завгодно, – для Господа, повторюю, немає конфесій, окрім овнів і козлів) прославляли Отця вашого Небесного... Є більш прямий шлях, і є довші шляхи. Але все одно він приводить до одного – до дверей смирення. “Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий”. Де б ти не знаходився...



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: