Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 4.8-16. Диявол спокушує Ісуса. Ісус обирає Капернаум для свого побуту.

Лекція № 12

Лекція:
Минулого разу ми дослідили сім віршів з четвертого розділу Євангелія від Матвія. Зокрема, розглянули спокусу, яку влаштував сатана Господу нашому Ісусу Христу після хрещення Його від Івана… Ми розуміємо, що буквальні події з історії Церкви є тінню духовних речей. Бо весь буквальний шлях, який пройшов Ісус Христос, від народження до вознесіння, є тінню шляху духовного, який повинні пройти всі ми. Це шлях для нас, як і сказав Він: “Я є шлях...” Шлях правди, який веде в життя вічне. І ми, коли ступаємо на дорогу Христову, коли занурюємося у віру (а Іванове хрещення – занурення у віру), яка приводить до покаяння і розуміння нашої недосконалості, до усвідомлення необхідності очищення сльозами покаяння. Після першого кроку обов'язково в нашому житті настає пустеля, обов'язково приходить мить випробовування. Віра повинна випробуватися! Як золото очищується вогнем від породи, так і наша віра повинна очиститись від духовної породи, від усього нечистого, що домішується до чистоти віри Христової. Ми бачимо три випробування, які посилає сатана, і Дух Святий допускає це. Тому що Дух Святий веде нас до цих випробувань, тому що ми не можемо одним кроком одразу стати на вершину драбини. Ми повинні йти, не пропускаючи жодного щабля, шляхом випробувань, шляхом страждань. Як вчать отці Церкви: віддай плоть і прийми Дух. І перше випробування, яке нас спотикає в пустині випробувань, – спокуса матеріальним. Ми вже розглянули її. Хай це матеріальне, “каміння”, стане тобі хлібом, їжею. Наступна мить – випробування гординею: кинься з наріжника храму. І його ми розглянули. На особистісному рівні мова йде про духовну звабу, коли людина піднімається на висоту і тут фарисейська розчина починає плести в нашому серці сіті… Восьмий вірш:

“Знову диявол бере Його на височенну гору, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!” Це є випробування владою, духом насильства, тому що будь-яка влада, крім Господньої, має сутність насильства. Недаремно говорить апостол: «Наша боротьба не проти плоті і крові, але проти початків, проти влад, проти духів злоби піднебесної…». Усяка світська влада грунтується на насильстві. І кінець всьому – відсутність всякої влади, окрім влади Господньої, окрім влади любові. Це є майбутнє. Можна заперечити: але ж читаємо: всяка влада від Господа! Так, безумовно, Господь ніколи не діє насильством і дає нам владу, яку ми можемо вмістити. І це дійсно правильно, про це говорить Святе Письмо: народ має ту владу, на яку заслуговує. Влада, яку ми маємо сьогодні, – саме на неї ми заслуговуємо. Влада, яка була донедавна – на неї ми теж заслуговували. Завтрашня влада буде такою, на яку ми заслужимо. Тому що Господь допускає нам владу в міру того, скільки ми можемо вмістити. Хоча Господь не хоче, щоб у нас була така влада, Господь не хоче, щоб у нас була така держава. Він хоче, щоб була держава і царство Небесне, царство любові, тому що всіляка людська влада, всіляка людська держава, всіляке людське царство має в собі ідеологію насильства. Ми знаємо, нас вчили в школі (і правильно вчили), що всяка держава має атрибути насильства: армію, поліцію, службу безпеки, тюрми тощо. Це неодмінний атрибут будь-якої світської влади. Лише влада Господня діє не насильством, але духом любові. Наша боротьба – проти всякої влади, і кінцева мета – щоб залишилась тільки влада любові – Царство Небесне. І так буде, хочемо ми того чи не хочемо, віримо чи не віримо, противиться світ чи ні. Так буде, тому що це – об'єктивний закон, даний Господом! Інший устрій, інша система не має права на майбутнє! Інша справа: від нас залежить, коли це настане. “Через вибраних ці дні вкоротяться...” Вибрані – ті, які прийдуть до мудрості, і зрозуміють мудрість, і будуть впроваджувати її в життя, втілювати в життя. Колись народ Божий забажав собі царя, – світську владу. Чи була на те воля Божа? (Першого царя звали Саул). Безумовно, ні! І Господь попереджав: не робіть цього. Тому що, як тільки буде над вами цар – ви будете його годувати, віддавати йому своїх дітей, щоб служили і воювали за нього і т.д. Але ні, кричали: хочемо царя! Ну що ж, хочете – будете мати те, що бажаєте, хоча це не є воля Моя. Але Я з двох зол оберу менше, Я виберу вам цього царя... Так само й до сьогоднішнього дня. Воля Господня та те, щоб царювала любов; воля Господня на те, щоб царював Він. Господь бажає нам теократичну (Тео – Господь) державу, але ми обираємо іншу. Не може бути праведний цар при неправедних князях і такому ж народі! Цьому вчить нас Святе Письмо. І дуже наївно чути вислови: от якби нам іншого президента, от якби нам інший парламент, – ми б тоді почали жити... Не почали б, тому що все починається з нас! Почни з себе, бо іншого шляху немає. Якщо хочеш ввійти через якісь інші двері, але не через особисте смирення, не через особисту віру, особисте сходження щаблями досконалості, то будеш злодій і розбійник: обкрадатимеш себе. А обікравши себе, обкрадаєш всіх оточуючих.

“Знову диявол бере Його на височенну гору, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу...” Зверніть увагу, як діє диявол. Для чого прийшов Христос? Щоб стати Царем, щоб зацарювала Його Божа ідеологія, бо Він є Бог Слово, ідеологія любові… як було б добре обрати президентом Ісуса Христа! Царем над Ізраїлем поставити Ісуса Христа! І, зверніть увагу, посередництвом наказу ввести на землі Царство Небесне... Здається, щось подібне у нас вже відбувалося. Ідея взята звідси, ми повинні це чітко розуміти, –зі Святого Письма. “Весь мир насилья мы разрушим...” Звідки? Звідси. “...до основанья...” Безумовно, Вавилон буде зруйновано. Відкрийте Апокаліпсис і читайте: навіть слова співпадають! “...а затем мы наш, мы новый мир построим, хто был ничем, тот станет всем”. Ідея з Біблії! “Візьмуть владу святі Всевишнього, і будуть царствувати віки вічні” (книга пророка Даниїла, Апокаліпсис). Відкриваємо 65-й розділ книги пророка Ісаї: “...і посадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Ніхто не буде споживати їхній плід. І будуть будувати будинки, і ніхто не буде жити в них”. Як це можна сказати науково? Відсутність експлуатації людини людиною?.. Ідеї взяті звідси, кохані мої! Сатана явився в образі ангела світла. Ідеї взяті звідси, та перекручені: побудуємо Царство Небесне, але без Бога, тому що Господь ніколи не діє насильством. Господь ніколи не діє через диктатуру. Господь проти всякої світської влади. Світська влада діє насильством. Коли сатана пропонує: от тобі всі царства – можеш царювати. А Хто Ти є? Син теслі! Гнаний, маєш купку учнів... Та ще й не маєш учнів, тільки зараз їх почнеш збирати… Хто Ти такий? Тобі щойно виповнилось тридцять років, Ти щойно тільки маєш право голосу взагалі в Палестині. А я Тобі вже даю цю змогу, будь ласка, стань царем, будь ласка, пиши вердикти, декларації, закони, конституції! І Господь відмовився! Тому що Господь ніколи не діє методами насильства. Не можна насильно загнати в Царство Боже. Не можна насильно загнати до щастя. І якщо ти погодишся на те, то обов'язково вклонишся сатані. «Вклонитися» означає своє розуміння схилити перед сатанинським. Що й відбулося нещодавно в нашій історії, вклонилися сатані. Чому? Тому що слова «мир», «братерство», «свобода», «рівність», «людина людині друг, товариш і брат» звідки? «Возлюби ближнього, як самого себе»... «Блажен, хто віддасть душу свою за други своя» – все звідси, але методи досягнення не Божі. Маленька ложечка дьогтю і, як результат, сатана в образі ангела світла. Ми повинні розуміти, що не може бути праведний цар при неправедному народі і князях. Тому що вони або знищать його фізично, або зроблять подібним до них. Будьмо мужами з відкритим оком! Ми не повинні бути у вірі, в розумінні дітьми. Ми повинні знати, куди і як іти. Ми повинні пророкувати істину, ми повинні бути пророками Божими, бо сказано: “Пильнуйте про любов, а найбільше, щоб вам пророкувати”. Це стосується кожного з нас, – прорікати істину...

“Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” Євангеліє від Івана, 6-й розділ, 15-й вірш. Згадаймо, та сама історія повторилася, тільки вже на практиці. Тут ми бачимо духовні речі, духовну спокусу диявольську. Таким іди шляхом, – підказує диявол. А будуть ще й практичні спроби спокусити Ісуса. Згадаймо: чудо нагодування п'яти тисяч чоловік. Господь являє дива і всі це бачать. От би Його царем, він дійсно Той Месія, дійсно Той, Який відбудує царство Ізраїля! От би Він очолив національно-визвольний рух народу ізраїльського проти римських окупантів, фактично, римських завойовників!..

“Спостерігши ж, що вони мають намір прийти та забрати Його, щоб поставити царем, Ісус знову на гору пішов Сам один”. Спокуса владою не торкається Ісуса, вона не повинна торкатися й нас! Він побачив, що Його хочуть поставити царем… Він і прийшов, щоб стати царем. Чому ж відмовляється? Бо Царство Його не від світу цього. Його хочуть поставити світським царем, і Він іде на гору Сам. Його ніхто не розуміє. Чого Ти відмовляєшся? А тому, що Він ідеал, Він найвища планка, Він не може мати жодної плями, Він не може діяти методами насильства, Він є Світло і темряви немає в Ньому.

“Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” Де це сказано? Давайте відкриємо книгу Повторення Закону, 10-й розділ, 12 – 22 вірші: “А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій?” Ці слова звернені до нас. Ізраїль – ми з вами, Ізраїль – народ Божий, це – народ віри, сини Божі, сини віри. Ми всі спадкоємці Авраама, Ісака і Якова по благодаті Христовій (в духовному плані, безумовно). Якщо ми знімаємо Христом покривало букви зі Святого Письма, то ці слова для нас з вами. А ми повинні це робити, бо так вчить нас Господь устами апостола Павла: “Господь зробив нас здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духу. Бо буква вбиває, а дух животворить”. Отже, по духу тлумачмо ці вірші, і розуміймо, що вони написані для нас. “Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого,..” Послухайте, хіба Господь хоче страху? Що означає боятися Господа? Невже віра, яка чинна страхом, угодна Богові? Ні! Господь хоче, щоб ми мали віру, що чинна любов'ю, щоб ми йшли Христа ради: “Благословен, хто йде в Ім'я Господнє”. А ім'я Господнє – Любов. Чому ж тут сказано про страх перед Господом? Це – страх засмутити Бога. Я хочу, щоб мої діти любили мене! У мне є два сини, і я не хочу, щоб вони мене боялись, хоча мені дуже просто зробити так, щоб вони мене боялись. Для того є ремінь, кутки в кімнатах… Багато методів, але я не хочу цього робити. Я розумію, – це не дасть мені задоволення. Так само й Отець наш Небесний. Йому не дає задоволення страх. Страх – початок мудрості. Він хоче, щоб ми були досконалі: “Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний”. Він хоче Любові, бо і Він є любов. Любов хоче любові, споріднене шукає спорідненого. Так само і я – хочу, щоб мої діти мене любили. Так сталося, що мій батько не приймав участі в моєму вихованні. Але в мене була мама, яка була за двох. Вона присвятила мені все життя. Я не скажу, що був такий вже слухняний і хороший, ні. Але я любив свою маму; я не боявся її, але боявся її засмутити, тому що її очі, наповнені сльозами, були для мене найбільшою прикрістю. Ось що таке страх. Я не боявся її, але боявся засмутити. Те саме стосовно Господа. Бійтеся Бога – не означає боятися жорстокого, з нагайкою, страшного. Ні, бійтеся засмутити Господа! От що таке страх Господній. А на нижчих щаблях – і страх буквальний – початок премудрості, безумовно. Він діє, поки ми ще раби. Поки ми ще підзаконні, діє страх. Краще виконувати закон через страх, ніж бути беззаконними, позбавленими страху.

Ось чого жадає від нас Господь: “Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре”. Ці слова цитує Христос. Він каже: «сказано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Перша заповідь. А Бог від слова багатий. Інший не дасть тобі багатства, хай не будеш чекати ти іншого багатства. Тільки від Господа, тільки Він один є Бог – Той, Хто справді багатий, Хто має сутність Сам в Собі і всім все дає. Він Один і все від Нього.

“Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес (Небо небес... Є небо буквальне, небо всесвіту безкрає. А є Небо небес – духовне Небо. І небо буквальне, фізичне, і Небо духовне – все належить Господу, бо Він створив і небо, і землю), земля і все, що на ній. Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. (Знову – наших батьків... Про кого мова? Про Авраама, Ісака, Якова. Насіння віри. Господь любить вірних, тих, хто любить Його. Сказано: спасіння для всіх: спершу для юдеїв, потім – для геленів. Спершу – духовним, віруючим, хто на перше місце ставить духовність) І ви обріжете крайню плоть свого серця (ось про що мова – про обрізання, – Святе Письмо розкриває свою символіку. Тобто, обріжете свої кам'яні серця, перетворите їх на «плотяні», як сказано в іншому місці. І це робить Господь: ви дозволите Мені це обрізання зробити. Спочатку на підзаконному рівні через страх, а потім на підблагодатному рівні через хрещення, повне занурення у віру, що чинна любов'ю), а шию не зробите більше твердою (шия – бажання. Шия повертає наші очі на добре або на зле. Так от, не будете більше твердошиїми. Зламаємо шию ослу…), бо Господь, Бог ваш – Він Бог богів і Пан панів (інший переклад: “Владика владик...”), Бог великий, сильний та страшний (“буква вбиває”! Бог страшний? Бог, який є любов? Ви уявляєте страшну любов?! Страшно без Бога! Що таке гнів? Це – протилежність любові. Хіба може бути Той, ім'я Якого є Любов, гнівним? В чому Його гнів? Це може бути тільки наше суб'єктивне відчуття, бо ми відвернулися від Світла і потрапили в темряву. Темне світло може бути? Ні! Гнівна любов може бути? Ні! Гнів – це брак любові. Темрява – брак світла. Господь говорить: “Поверніться і будете жити”. Він є Сонце, Він є Світло, і жодної плями немає на Ньому! Але коли ми відвертаємося від Нього, то відчуваємо, ніби Він гнівний. Ні: повернися і будеш жити! Бог гнівається – суб'єктивне відчуття. Нам недобре без Бога, а не з Богом. Бог – любов і темряви немає в Ньому), що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. (Він показує шлях, Він показує, як повинні діяти ми з вами). До речі, тут буква повністю співпадає з духом, дійсно, ми повинні сироту і вдову не ображати, адже це найзлиденніші, найнещасніші люди в цьому світі. А приходько – людина, яка щойно прийшла і тут нікого ще не знає. Ми розуміємо, що Біблія багатогранна і глибока. Сирота – той, хто не має батька, не має віри, бо батько біблійною мовою – віра, розуміння, Господь. Сирота – той, хто не має віри, не має розуміння, не має Господа в серці, неприкаяний. А вдова – життя (жінка біблійною мовою – життя), яке втратило віру, мужа. Втратило Господа, втратило розуміння. “Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька...” І ми повинні чинити суд. Що таке суд? Від слова “розсудити”. Розсудити по Божому, дати Божий суд, а це – суд любові. “Не судіть і не судимі будете...” Не судіть судом людським, але приводьте на суд Господній. А Божий суд – суд любові, а любов усьому вірить. Розсудіть, дайте судження Господнє, з любов'ю розсудіть і сироту, і вдову. Не так, як ми часто розсуджуємо: не спасеться, мовляв, пропащий... Ні, це не є Боже судження. “Так, бо Бог возлюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого...”, щоб нас спасти, грішників, сиріт і вдів… Приходьки хто? Прийшла людина з чужою ідеологією. Як ми відносимося до неї? Зазвичай приймаємо в штики. Ми ніколи не вислухаємо, не вміємо чути, не можемо дати йому хліба і одягу. Хліб – виконання волі Божої, одяг – праведність, а вона в одному слові: “Возлюби”, смиренно вислухай. Я вже не кажу про буквальні речі... Ось, ходять кришнаїти і кричать: “Харе крішна!” і бубнять в бубни. Що робить християнин? Дає йому хліб і одяг, одразу ставиться до нього з любов'ю. Так вчить святитель Феофан Затворник: “Завжди пам'ятайте, хай буде для вас законом на все ваше життя: тримати любовний погляд, любовне звертання і любовний тон бесіди з ким би ви не розмовляли”. Будь ласка. Так діяв Христос! Він не кричав на перехрестях вулиць... Перехрестя – різні напрямки. Він не кричить, Він все сприймає з любов'ю, Він одягає, а не роздягає (“роздягнути” – показати наготу). Він шукає, що об'єднати, Він шукає, як би знайти спільну мову... Це – дія Господня, це – дія з любов'ю. Як діє антихрист? Він одразу чіпляє ярлик, починає ображати і діяти своїми методами, методами злоби. Господь хоче від нас: дайте суд навіть сироті і вдові. Людина взагалі не має віри – і ти це розумієш – але дай судження Господнє з любов'ю, не хапай за горло. “Що ти судиш чужого раба?”, – говорить Господь.

Згадаймо 14-й розділ, послання апостола Павла до римлян. Це дуже важливий розділ, бо він змальовує наші стосунки з усіма (з протестантами, католиками, комуністами, мусульманами і т.д.). “Слабких у вірі приймайте, але не для суперечок про погляди”. Хай кожен тримається свого переконання. “Ти чого судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає...” Він є раб Господній, а не твій, то чому судиш його, чому тиснеш на нього, чому силуєш його? Єдине, що ти можеш дати, це – вламати йому трохи хліба, свого розуміння істини, якщо він голодний. І не силою дати, бо сказано: хто їсть, – той їсть для Господа, і дякує Богові. Ти можеш запропонувати йому хліб, якщо він потребує його, і одяг, якщо він потребує його. Якщо ж ні, то не треба цю “дем'янову юшку” реалізовувати в міжконфесійних відносинах. “І будете ви любити приходька, бо приходьками ви були самі в єгипетськім краї”. Ви самі в цьому світі були приходьками. Ви самі прийшли в світ і Господь вивів вас з цього світу. Тож чого ти судиш тих, хто сьогодні в світі? Згадай себе! Хто я такий, щоб судити... Під час Великого посту ми постійно промовляємо молитву Єфрема Сиріна: “Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і пустомовства не дай мені. Духа ж чистоти, смирення, терпеливості і любові дай мені, рабу Твоєму. Господи Царю, дай мені бачення провин моїх і – не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь”. Хто ти такий, щоб судити? Послухайте, як вчать отці Церкви: перед тим, як судити, подумай, чи не підлягаєш осуду сам. Хіба ти безгрішний, щоб судити? “Боже, будь милостивий до мене, грішного” – стукай себе в груди, бо кожен сам дасть відповідь за себе перед Богом. Господь показав нам шлях: не кричи на перехрестях, хай голосу не буде твого чути на вулицях. Вчать отці Церкви: коли навіть в твоїй присутності хтось починає судити – це явне порушення дев'ятої заповіді “Не свідчи неправдиво на свого ближнього”. В цьому є велика небезпека, тому що ми знаємо, що завжди, коли обговорюєш, – хай один відсоток, але там буде неправди. Один відсоток… Ми не можемо судити стовідсотково, для цього треба ввійти в його шкуру. Стовідсотково судити не можемо навіть себе, бо себе до кінця не пізнали. Порушення дев'ятої заповіді – порушення закону Божого, порушення Закону, а це – беззаконня, гріх, а гріх приводить до прокляття. А прокляття – роз'єднання з Богом, а роз'єднання з Богом – роз'єднання зі Світлом, а роз'єднання зі Світлом – страх, біль, гнів. І вчать отці: навіть якщо в твоїй присутності починають обмовляти когось, скажи: я немічний, я сам підлягаю осуду, я не можу це понести... От шлях для кожного з нас, почни з себе. Досить тикати пальцями на когось, повернімо руку на себе! Це важко зробити, але необхідно, бо поки ми цього не зробимо – ми ніколи не очистимося. А якщо ми не очистимося – ми ніколи не піднімемося до висоти Богоєднання. А якщо ми не піднімемося до висоти Богоєднання – ми просто загинемо! Тому що існують тільки два шляхи: або Богоєднання, або друга смерть в озері, що горить вогнем і сіркою.

“Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, Йменням Його будеш присягати. Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої”. І дійсно великі і страшні діла робить з нами Господь! Веде нас Духом Святим і в пустелю випробування, і виводить, як сказано: Я ввів тебе в єгипетський край і Я виведу тебе звідси. І це страшно, і життя дійсно страшна річ. Але будьмо певні, як вчать отці Церкви, що хмари не вічні. Якщо чорні хмари над нашим життям, якщо ми сьогодні в пустелі випробувань, знайте: прийде час, коли вони розвіються.

“Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Тоді залишив диявол Його. І ось ангели приступили, і служили Йому”. Тоді залишив диявол – для нас сказано! Тоді хмари розвіялись! Над нами обов'язково розвіються, бо ми йдемо шляхом Христа. Якщо витримає хто до кінця – той отримає вінець слави, той сяде праворуч Мене, як і Я сів праворуч Отця, – говорить Господь. «Сісти праворуч» означає отримати жезл влади над духами злоби піднебесної, над сатаною, над проблемами, які породжує князь світу цього і бог віку цього. “Тоді залишив диявол Його. І ось ангели приступили, і служили Йому”. Тільки тоді (для нас слова, бо те, що сталося буквально 2000 років тому, стається духовно сьогодні) ти зможеш стати ангелом Господнім, тільки тоді ангели будуть служити тобі, тільки тоді, коли ти все це пройдеш. Коли ти все побачив, ти пройшов цим шляхом – маєш право йти і навчати всі народи, хрестячи їх во ім'я Отця , і Сина, і Святого Духа, навчаючи всьому тому, що заповів нам Господь. Тільки тоді, коли ти зрозумів волю його. Тільки тоді, коли ти розжував: Бог є любов... “І ось ангели приступили, і служили Йому”. і тільки тоді все воїнство небесне буде служити тобі, тільки тоді ти станеш священиком Господнім, бо всі ми повинні стати царями і священиками. Що означає бути царями і священиками? Наш дух, який проявляється в нашому розумі, повинен царювати над плоттю і бути священиком, освяченим волею Господньою, Духом Святим любові, бути повністю присвяченим Богові. Тільки тоді все воїнство небесне буде допомагати тобі, буде служити тобі, тому що Христос – надія слави.

“Як довідався Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею. І, покинувши Назарета, прийшов Він і оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової і Нефталимової, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська! Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні тіні, засяяло світло”.

“Як довідався Ісус, що Івана ув'язнено...”
Хто є Іван? Ми говоримо: на особистісному рівні це – совість, він нас викриває, як викривав Ірода і жінку його. Так от, коли Господь бачить, що совісті немає, що сіль вивітрилася, що немає покаяння в церковному служінні, або в нашому житті – приходить Він ззовні. Згадаймо притчу про злочинних виноградарів. Господь посилає Своїх рабів, пророків – Іван є пророк, це є раб Господній. Але вбивають, ув'язнюють, каменують... Згадаймо: тих побили, тих ув'язнили, і тоді сказано: “Так бо возлюбив Бог світ, що послав Сина Свого Однородженого”. Тоді говорить Отець: “Пошлю Сина Свого, посоромляться Сина Мого”. І от Син виходить, щоб послужити, виходить Ісус, Месія, Син Божий, Бог в тілі. Він виходить, бо Івана ув'язнено – того, хто волає: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”, ув'язнено. Суспільство хворіє, церква хворіє, хворі потребують лікаря. Іде Лікар, іде Той, Хто буде зцілювати всяку недугу, іде Той, Хто має ім'я Ісус-Спаситель.

“...перейшов у Галілею”. Що є Галілея? Біблійною мовою це означає Гілгал або колесо. «На гори Галілейські», – читаємо в іншому місці. Галілея – релігійні висоти, власне церква. Це висоти, на яких іде праця з очищення, вдосконалення. Знову колесо, коло, ходіння колом, спіраль, підйом. Як молотили колись пшеницю? Волів запрягали і водили по колу, і вони копитами молотили зерно. Читаємо в іншому місці про чавлення соку виноградного в чавилі на галілейських висотах. Це – праця, тут повинна відбуватися праця, це – релігійний світ. В релігійному світі повинна відбуватися праця: зерно відділятися від полови, чисте від нечистого, святе від несвятого; сіятись, примножуватись: плоди ми повинні приносити в Галілеї в тридцять, шістдесят і сто разів. І Господь іде в цю Галілею, бо тут ув'язнено Івана, тут панує фарисейська розчина.

“І, залишивши Назарет, Він прийшов і оселився в Капернаумі...” Назарет – відокремленість, пагінець, відросток. Він був ніби в стороні, в назорействі. Він не торкався цих речей, Він не пив цього вина, Він не їв цього винограду ні сушеного, ні свіжого. Це означає, що Він не був у цій системі, Він не входив в цю систему, але прийшов момент, коли Йому стало треба ввійти в цю систему. Власне, Він для того й прийшов. Ввійти в цей релігійний світ, звідси почати. Тому що все починається з релігії, ми просто забули ці речі за роки недавнього нашого атеїстичного виховання. Культура від слова “культ”, а культ – поклоніння. Господь іде в корінь, бо релігія – корінь. Господь іде, щоб освятити, очистити корінь, очистити криницю Яковову, біля якої сидить самарянка і п'є воду каламутну. Очистити її, очистити вчення, щоб направити цілющий водний потік йорданський, що спускається з храмового джерела правди Господньої. Ту живу воду вчення, яка оживляє віру і дає Благодать (вода – Слово, Віра, Благодать). Щоб вона зійшла в долину йорданську, зійшла до нас, зійшла в релігійний світ. Щоб вона ввійшла в те море, солоне і мертве, море людських сердець, море світу цього, і зробила його придатним для життя.

І, залишивши це відокремлення, Він входить у Капернаум. Що означає «Капернаум»? Це означає “помешкання Наума”, а Наум – “втішник”. Капернаум – помешкання втішника. Де Втішник перебуває? Для чого ви в церкву приходите? Шукати втіхи, шукати Духа Святого Втішника, шукати Наума. Так от, Капернаум – громада. Галілея – релігійний світ взагалі. Капернаум – конкретні громади. Він іде в кожну конкретну громаду, в кожне місто, в кожне село. Господь оселився в Капернаумі, але Капернаум приморський. “Житейське море схвильоване спокус бурею”, – співає церква. Капернаум не повинен бути при морі – він повинен бути на горі Господній (я зараз кажу про духовні речі), а він при морі. Море пристрастей бушує, розбивається і розливається по вулицях Капернаума, він приморський... Галілея поганська... Чуєте? Релігійні висоти, висоти вічності опоганились.

“І, залишивши Назарет, Він прийшов, і оселився в Капернаумі приморськім на границі країн Завулонової і Нефталимової...” Що це за границі земель Завулонової і Нефталимової? Він ввійшов в межі церкви, в кордони народу віри, Він ввійшов в ці громади, в ці границі. Завулон і Нефталим символізують собою народ віри. Так само, як Петро і Іван символізують собою всіх апостолів, всіх учнів Господніх. Одне й те саме ми можемо висловити різними числами. Ми можемо означити весь народ віри, всіх учнів одним словом – Петро (“от на цьому камені”), або Іван, – в іншому місці сказано: “Це син твій, це Матір твоя”. Якщо маєш любов, то дійсно можеш сказати: я син церкви! Або в проекції числа два – це Петро і Іван, – вони двоє уособлюють собою все учнівство. Так само Завулон і Нефталим уособлюють тут собою весь народ віри. Можна представити і в проекції числа три – Петро, Яків, Іван. Це – те саме, мова йде про всіх. Можна в дванадцяти, можна в одинадцяти, які чекають дванадцятого, а мова йде про сутність єдину – кордони країн Завулонової і Нефталимової, це – кордони церкви, громад...

Завулон і Нефталим. Давайте трохи глибше торкнемося цих імен. Отже, Завулон – від слова “мешкати”, “помешкання”, громади, де мешкають віруючі. Ім'я Нефталим означає: «боротьба». Це місце, де повинна проходити боротьба. Боротьба добра і зла, світла і темряви. “І сталась на небі війна...” Ця війна відбувається на небі духовному, іде боротьба між дияволом і Михаїлом. Завулон і Нефталим – помешкання тих, хто повинен боротися. Воїнство Христове, народ віри весь час воює, це – духовні війни.

Щоб ще глибше ввійти в суть, відкриємо книгу Буття, 49-й розділ. Знаменитий розділ, ми завжди до нього звертаємося, в ньому – благословення Якова на синів. Завулон і Нефталим – сини Якова, дванадцять колін Ізраїлевих; дванадцять, що в двох являються. Так от, “Завулон буде мешкати над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а кордон його – до Сидону”. Цей короткий вірш характеризує Завулона як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус. Завулон зі знаком плюс має мешкати над морем, стояти над пристрастями, над морем житейським, “схвильованим спокус бурею”, над світом. І наше завдання – виловлювати з цього моря душі людські, ми повинні бути “рибалками”, недаремно апостоли – рибалки. Апостоли і буквально були рибалками, але це – тінь духовних речей: “Ви ловили рибу, а тепер будете ловцями людей”. Завулон буде мешкати над берегом морським, так задумано Господом, щоб народ Божий, щоб учні Його, щоб служителі Його, щоб священики Його мешкали над морем і були вищі за пристрасті світу цього. “...над берегом тим, де стають кораблі...” Кораблі торгують – ми повинні бути вище за торгівлю. “…кордон його – до Сидону…”, а Сидон означає “риболовство”. Завулон повинен виловлювати, займатись риболовством. А що сталося насправді? Приходить Господь в цю землю Завулонову і бачить, що не над морем ти стоїш, а при морі. Ти вже при цьому ділі, ти вже торгуєш замість того, щоб проповідувати. Згадаймо, як пророк Йона торгував... Сів на торговий корабель, продавши пророчу совість, втікаючи від Господнього лиця. Завулон втік від Господнього лиця. І завдання народу Божого було виловлювати душі людські з моря світського, але чи ловлять? Ні, самі займаються торгівлею...

“Нефталим – вільна лань (лань прагне до потоків водних, до духовності, до джерела води живої: слова, віри, благодаті), він прекрасні слова видає”. Його справа – проповідувати Слово Боже, прекрасні слова, Господні слова... Завдання проповіді Слова. Але що ми бачимо? Ця жива вода, ці прекрасні слова згасаються. І не будемо казати, що це стосується тільки землі Завулонової і Нефталимової. Ні, це стосується і нас! Сьогодні ми бачимо, що проповіді не чути, часто вона з живої води слова Господнього перетворюється на замерзлий град завбільшки в талант, який побиває агресією, ненавистю, буквою. От вам земля Завулонова і Нефталимова. Громади, священство. Якими застав їх Господь? Він їх застав приморськими – де ув'язнено Івана Хрестителя, де ув'язнено пророче слово (Іван Хреститель – пророк, в ньому – дух пророків), дух пророків ув'язнено. Замість того, щоб ловити, самі потрапляють у море; замість того, щоб проповідувати, побивають градом.

“Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!” Галілея поганська – весь релігійний світ поганський, язичеський. Язичество зійшло на висоти релігійні, і занечистились вони. Що є язичество насправді? Немає перунів, скажете, і немає язичества? Ні, “Лиха пожадливість та зажерливість – суть ідолослужіння”, – каже апостол Павло в Посланні до колосян.

“Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло”. Релігійний світ в темряві, галілея поганська. Івана ув'язнено в темниці – і приходить Христос. Приходить Христос, щоб цю темряву просвітити, висвітлити, щоб принести суд. А “Суд же такий, що світло в світ прибуло...” От вони, суди Господні. Давайте відкриємо книгу Ісаї, 8-й розділ, 23-й вірш. І прийде час: “Бо не буде темноти для того, хто утискуваний (не буде, бо Господь принесе світло). Перша пора злегковажила була край Завулонів та Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів”. Перша пора і друга пора, перші часи і другі часи... Перші часи, в які входить Христос – часи занечищення релігійного світу, занечищення віри. І до чого вона привела? Перша пора злегковажила край Завулонів і край Нефталимів. Він злегковажений замість того, щоб бути піднятим на висоту виконання волі Божої. Він впав, він знайдений легким, згадаймо, як Господь написав перстом на стінах Вавилону для царя Валтасара. Ти зважений і знайдений легким. І царство твоє поділиться, буде розкол. Про що говорять розколи? Про хворобу. Коли Господь допускає хворобу? Коли останній метод приходить для врозумлення хворого. Бо спочатку Господь промовляє в видіннях, потім в снах, потім в хворобах. Спочатку пряме відання істини, потім, якщо не чуємо, не хочемо бачити, – сон, приспання нашої волі, а потім хвороби. Розділене буде царство, розколи ідуть і в релігійному світі. Сьогодні маємо у світі 1800 християнських конфесій!

“Остання прославить дорогу приморську”. Що означає «прославити»? Що таке «слава»? Присутність Святого Духа, Божества. Христос іде і несе цю Славу. І ми бачили Його славу, як Однородженого від Отця. “На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог”. Христос іде. Бог Слово іде і несе Слово, і потім Слово стає плоттю тут, в середовищі рибалок. Господь приходить до рибалок, які ладять свої гнилі сіті. Зогнили сіті. Господь каже: кидай ці сіті батьківські, цю стару віру, старе розуміння, старе бачення – і йди за Мною. І йдуть Симон Петро, і йде Андрій, іде Яків, іде Іван, сини Заведеєві ідуть...

“Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти (духовної смерті. “Ні, не вмрете!” – говорить сатана. Мова йде про духовну смерть, бо фізичної смерті нема – є перехід з одного стану в інший. Духовна смерть – остаточна смерть, це – страшно) Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива (а жнива тоді, коли є плоди. Ще будуть плоди), як тішаться, коли ділять здобич! (Буде здобич, здобудеш. Вороги твої будуть всі біля ніг твоїх, всі звірі стануть тобі за здобич. Сарана думок твоїх лихих, емоцій твоїх лихих, пристрастей, бажань. Ці хмари сарани стануть тобі за їжу). Бо зламав Ти ярмо тягару його (Господь зламав, бо Він прийшов зламати. Він каже: Візьміть Моє ярмо, воно легке. Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені тим ярмом: гріха, рабства світу цього, рабства сатанинського) і кия з рамена його (палиця – віра, опора; рамена – сила, плечі. Так от, тут силу сатанинську ламає Господь, бо “Не силою і не міццю, але тільки духом Моїм”, – говорить Господь), жезло його пригнобителя (жезл – символ влади, і влада сатанинська ламається) як за днів Мадіяма (Згадаємо, як Гедеон розбив мадіянітян. Прийде час, якщо Христос буде зростати в нас, якщо ми дозволимо Йому це зробити, – тоді і зламається влада сатани в усіх сферах життя. І за царює Господь, бо Він прийшов, щоб ми мали життя, і з достатком щоб мали (Ів. 10.10).

Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, одяг, заплямованій кров'ю, – стане все це пожежею, їжею вогню! (Всяка агресія буде знищена. “Блаженні лагідні, бо вони вспадкують землю”) Бо Дитя народилось нам (це – і про буквальне народження Ісуса, і про те, що Дитя в нас народжується. Дитинка мужньої статі – віра, що чинна любов'ю. Ця віра, яка народжується в нас – тихим порухом смирення, віра Христа ради. Сльози розчулення з'являються в нас і ми розуміємо, як добре жити, і ми розуміємо, що попереду вічність... Не отримаєш, сатано, ні копита, ні копита не залишу в землі твоїй – вийду в землю Обіцяну!..) даний нам Син, і влада на раменах Його (влада на плечах Його), і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру (дійсний Князь миру). Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида у царстві його (де трон Давида? В наших серцях! Хто є Давид? Цар і священик одночасно. Ми всі повинні стати царями і священиками. Давид перекладається, як “улюблений Господній”, і ми повинні стати улюбленими Господніми), щоб поставити його міцно й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, – ревність Господа Саваофа це зробить!” Амінь. Слава Богу!



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: