Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 4.23 – 25. Перша подорож Ісусова по Галілеї. Воскресіння. Світ ангельський.

Лекція № 15

Лекція:
Сьогодні ми з вами закінчуємо розгляд четвертого розділу Євангелія від Матвія.

“І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми. А чутка про нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, – і Він їх уздоровляв. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання”.

Цей уривок ми з вами сьогодні розглянемо. “І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах...” Ми з'ясували, що мовою біблійних символів, Галілея – це висоти релігійні. Синагоги – це є місце навчання, в синагогах навчали. Синагога не є храм, там не відбуваються богослужіння. Це місце, де спільно читається і тлумачиться Святе Письмо та відбувається спільна молитва. “...та Євангелію Царства проповідуючи...” Проповідуючи благу вістку про Царство Боже, про те, що Царство Боже всередині нас. “Отож, ідіть і навчайте всі народи...” Євангелія від Марка закінчується такими словами: “І казав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!” І тут розкриває зміст Євангелія в одному реченні: “Хто увірує й охреститься, – буде спасенний, а хто не увірує – засуджений буде”. От суть благої вістки – увірувати і охреститись. Причому мова тут йде не про буквальне хрещення, не просто про обряд хрещення, а точніше не про обряд, а про суть хрещення. А суть хрещення не в тому, щоб зайти у воду сухим, а вийти мокрим. Хрещення полягає в тому, щоб зануритись у віру, яка від Слова, і здобути Благодать. Відкрити, знайти в самому собі ті двері, які вводять в Царство Духа, вводять в Царство Небесне, ? і ввійти в ці двері. І вийти таким чином із світу, з країни рабства, гріха. Здійснити перехід – “песах”, “пасху”, пасахті”. Наша Пасха – Христос, – говорять апостоли.

“...проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми”. Вздоровляючи... Мова іде в першу чергу про духовне вздоровлення, бо духовне – первородне, а потім і про фізичне безумовно. Адже, слово Боже – це меч обосічний, який розтинає як душу так і тіло. Який лікує, очищає як душу так і тіло. “А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх...” Чутка пройшла по всій Сирії... Що означає слово “сирія”? – перекладається як “верхня країна”. Христос проповідував в Галілеї, і по всіх релігійних висотах пішла про Нього чутка. І не тільки по релігійних висотах пішла чутка, а взагалі по всіх висотах. Йону ковтає велика риба. Проповідь має перше почути велика риба, верхня країна, тобто ті, які є провідниками, проводирями в усіх сферах життя, ті, які ідуть попереду і за ними йдуть і їх слухають, – це ті, які мають авторитет. Але та верхня країна, як в розумінні релігійному так і в розумінні світському є занечищеною. І недаремно Сирія – верхня країна, яка символізує собою верхи як релігійного світу, так і світу взагалі – має ще два значення. Тому що, походження цього слова “сирія” виводиться також від Ассирії або Ашшуру. А Ассирія – перекладається як “чорнота” і символізує собою занечищене матеріалізмом розуміння, власне войовничий матеріалізм. Також походження цього слова виводиться від слова “сур” або “цор” або “тир”, що означає “стіна” або “скеля”. І знову, скеля – висоти, верхи, верхня країна, але чорна. Це співпадає, так що ми можемо використати всі три тлумачення в нашому дослідженні.

“І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених...” Тут розкривається яких саме хворих зціляв Ісус. Біснуватих, сновид, розслаблених – це три основні хвороби від яких і походять всі інші насправді. Це основні хвороби людства. Давайте їх розглянемо коротко кожну зокрема.

1. Біснуваті – це ті, хто втратив духовність спочатку, і таким чином став біснуватим. Звідки походить слово “біс”? Етимологію слова “біс” можна вивести із двох джерел. По-перше прадавнє “бєс”, що означає відсутність чого б то не було. В українській мові ми маємо префікс без – безсовісний, бездуховний... Відсутність духовності, безумовно є поживним грунтом для розмноження “бестий” або “бестій”, якщо в українській транскрипції. Бестія латинською мовою – це звірина. От вони, звірі поля наших сердець... Серце – то є поле у біблійній мові, і в ньому водяться звірі різноманітні. Там багато звірів: і лякливі зайці (пам'ятаєте в книзі Левіт: “не їж зайця”?), там колючі їжаки (от вони, нечисті створіння). Там і вовки хижі, там і ведмеді зажерливі, там і лисиці підступні, там і змій, який хитріший понад усю польову звірину. Який постійно нашіптує нам: “Ні, не вмрете, а будете як боги…” – це плотський наш розум, це наш закон плоті, який в нас є і існує. Який на певному етапі стає ворогом і супротивником – сатаною. Ми будемо ще про це говорити більш докладно. Отже, біснування – бездуховність як породжує вакханалію плоті, бурю пристрастей. Яка породжує біснування звірів духовних: наших думок, наших бажань, наших пристрастей, пожадань нашої плоті. І біснування – це основа усіх хвороб. Ця духовна хвороба (біснування це хвороба душі) породжує і фізичні хвороби. Біснуваті – це ті, хто втратив духовність, – і звірячі засади, звірячі чуття, звірячі думки, звірячі бажання, звірячі інстинкти опановують людиною. Людина не може контролювати своїх емоцій. І, безумовно, людина яка одержима бісом, яка є бездуховною, – вона має наслідком і всі інші хвороби. Так що біснування Господь лікує найперше, бо найперше потрібно лікувати бездуховність – це ліки від біснування. Якщо людина стане духовною, то не буде поживного грунту для бестій, для бісів і демонів в полі нашого серця.

2. Сновида – це людина яка духовно спить, але ходить, рухається, живе. Він може ходити на роботу, навчання, але насправді є сновида (рос. лунатик). Духовні сновиди – це ті самі біснуваті, біснування яких вже конкретно проявляється в житті. Людина живе в суспільстві, вважає себе живою, несплячою, а насправді він сомнамбула. І відповідно живе у викривленому світі, а не в реальному світі, чому Господь каже: Встань сплячий, пробудись! В іншому місці: “Тверезіться, будьте пильні, будьте тверезі”; “...витверезяться від сну свого”, – говорить Господь. Людина живе у викривленому світі, в нереальному, в ілюзорному світі, і в неї неадекватна реакція. Я приведу один приклад, тому що тема дуже обширна, і ми можемо потратити весь час розкриваючи її. Як діє сновида? Часто ідеш по вулиці – і бачиш, як дитина смикає маму за полу, щось хоче спитати. І у відповідь замість пояснення звірячий рик: “Замовкни, відчепись, заткнись!..” От вам, людина живе у викривленому світі, вона діє, вона живе, але насправді є одержимою бездуховністю і звірами агресії поля серця свого. Викривлене розуміння Бога, викривлене розуміння добра і зла, власне продовження бісовщини.

3. Розслаблені – це духовні паралітики. Параліч духу – розслаблення. Це неможливість встояти перед спокусою. Людина одержима – вона є розслабленою, вона не здатна противитись волі духів злоби піднебесної в собі в першу чергу, і, безумовно і з-зовні. Алкоголізм – це і біснування, і сновидство, і розслаблення. Людина не здатна протистати, бо розслабленість – це безвольність, неможливість спротивлятись. Ці хвороби лікує тільки Христос. Тільки Христос – є Лікар наш. Так і читаємо в Святому Письмі: Я Лікар твій, Я вилікую твій край, тільки наверніться до Мене – і будете жити. Тільки покайтеся і прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені своїми проблемами, своїми гріхами, своїми хворобами: Я вилікую вас. Тільки зверніться до Мене! Ти розслаблений і лежиш біля купальні Віфесда 38 років і чекаєш, щоб хтось тебе кинув у воду, в очищувальну воду благодаті Господньої? Звернись до Мене, – каже Господь, – прийди до Мене, і Я вислухаю тебе. Як блудний син тільки скажи: встану і піду до Отця… І Я вийду тобі на зустріч! Христос вздоровляє, і початок цього вздоровлення – Слово. “На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог...” І потім Слово стає плоттю, коли ми приймаємо Його вірою, і тільки тоді ми зможемо отримати благодать. Слово, віра, благодать – от три ступеня нашого спасіння.

“І водили до Нього недужих усіх...” Дивіться, водили до Нього... Тут кожне слово має значення. Не самі йшли, а до Нього водили. Справді, якщо розслаблений – то до Нього треба привести. Якщо в когось із вас розслаблений чоловік, розслаблений син духовним паралічем. Приведіть їх до Христа, попрацюйте, прикладіть свої руки, станьте другом їм, принесіть їх, як принесли четверо друзів розслабленого до Христа. Принесіть, знявши дах і розкривши стелю, бо Христос не вміщається ні в які догматичні рамки. Христос наддогматичний, надконфесійний. Розберіть той дах, не зважайте на це – і принесіть до Христа, до Слова любові, до Слова спасіння, до Євангелії, до благої вістки, яка каже: якщо увіруєш, що є Христос, що є Бог... Той Бог, до Якого якщо ти звернешся, то Він почує тебе, і вилікує. Той Бог, до Якого якщо ти прийдеш з усіма своїми проблемами, струджений і зморений своєю відвічною боротьбою в цьому світі, – то Він візьме на Себе весь вантаж твій і всю журбу твою… Тільки повір, тільки звернися, тільки дозволь Йому це зробити! Тож принесімо наших близьких до Христа, тож візьмімо на плече своє цей хрест. Коли ми приходимо до Христа і кажемо: “Господи, спаси і помилуй нас грішних! Господи, просвіти! Господи, поможи! Господи, вирятуй!” – Господь тоді скаже: Я дав вам молитву, молитву Господню “Отче наш” в якій ви виголошуєте: “І прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим...” Тут ключик до вашого спасіння – милосердя, а милосердя не можливе без смирення, і перший крок – смирення. Змирись з тим життям яке тебе оточує в першу чергу, змирись, прийми його таким яким воно є на сьогоднішній день. Скажи: слава Богу, що не гірше. Візьми хрест свій і йди, – каже Господь. Спасися тим самим, тому що спасіння через смирення. І тоді спасеш всіх хто навколо тебе, і світло твоє просвітить всіх оточуючих. Ми говоримо: Господи, прости! І Господь, прощає по наших сльозах покаянних, стирає всяку сльозу, загладжує всякий гріх, але Господь допускає випробування, тому що ми маємо дати достойний плід покаяння, як і проповідував свого часу Іван Хреститель: “Роде зміїний, – хто вас напоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, – учиніть гідний плід покаяння!.. Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане і в огонь буде вкинене”. Господь говорить те саме нам: Чудово, ти плачеш, ти розкаявся – Я прощаю тобі дитино, але дай плід. – Який плід? – Смирення – це найперший плід. – Чудово, кажемо ми, я згідний Господи, я змиряюсь – і Господь посилає до нас нашого ближнього… Ми чекаємо, що Господь пришле до нас архангела Гавриїла з лілеєю в руках і тоді ми приймемо його. Ні! Господь посилає до нас чоловіка-п'яницю, сварливу жінку, неслухняних дітей, начальника самодура, підлеглих які не хочуть працювати... І ми кажемо: Господи, я згідний змиритися, тільки не це! Не так Господи, не так як Ти мені даєш! Господь, каже: змирися так як Я бачу, Я глава і Я знаю, що тобі необхідно. Прийми свого ближнього таким який він є… – Я згідний простити його Господи, але хай він стане кращий, хай же він виправляється трошки. Господь, каже: брат, сестра, дитино! Ти хочеш, щоб Я простив тебе по твоїх заслугах, чи просто так? – Не маю, Господи, заслуг, грішний Господи... – Так ти ще раз прочитай молитву Господню, яку Я дав тобі: “І прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим...” Ти хочеш, щоб Я тобі простив не по заслугах твоїх, так і ти прости його не по заслугах його! Бо якщо ти не простиш його, без заслуг і не приймеш його таким який він є, і не візьмеш хрест таким який він є, так і Я не прощу такому який ти є, а буду чекати поки ти не станеш ангелом во плоті... От ключ до спасіння! Прийми ближнього таким який він є! Візьми його як хрест на плече своє – і неси його до Царства Небесного, і йди разом з ним до Царства Небесного, бо без цього хреста ти не дійдеш і дякуй Богові, що Він послав тобі цього хреста! Не кажи Господеві: Боженько, навіщо Ти мені послав таке покарання? За що мені таке? А прийми його як благость, можливість дійти до спасіння, до голгофи… Христос ніс цей хрест – і ми повинні, якщо ми християни, йти Його шляхом і також нести той хрест. Господь осміяний не буває, і Він пройшов цей шлях для того, щоб ми йшли за Ним. Тож змиряймося, кохані. Берімо той хрест на плече, несімо його, приймаючи ближнього нашого таким яким він є, не чекаючи від нього, що він стане кращим. Але все віддавши на волю Божу, бо не від нас спасіння навіть наше особисте, де вже нам спасти когось... “Спасися ти, – каже Серафим Саровський, – і тисячі навколо тебе спасуться”. От шлях, кожен сам за себе дасть відповідь перед Богом! Займімося собою, повернімо пальця на себе, бо дуже легко вказувати на когось, а на себе – вже треба прикласти зусилля.

Тож приносьте до Христа змирившись: “І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, – і Він їх уздоровляв. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання”. Тобто, йшли за Ним люди з усіх усюд: Галілея – релігійний світ; Десятимістя буквально – це союз десяти грецьких міст, ось їхні назви: Гіпос, Авіла, Пела, Тераза, Філадельфія, Скіфополь і т.д. Що є Греція в біблійній мові? Це є мудрість світу. Тобто, від мудрості релігійної до мудрості світської. Від Юдеї духовної аж до Зайордання – до тих, які далеко за Йорданом, далеко-далеко від цієї річки, що спускається з престолу Господнього. Тих, які світські повністю. Для всіх Христос, для всіх слово Його, для всіх ця вістка про спасіння, для всіх Євангелія що в одному слові полягає – Возлюби! А для цього змирися, тому що до любові прийти не принісши плід смирення не можливо. Перший крок – покайся, принеси плід. Згадаймо – ми з вами нещодавно розглядали п'ять кроків до здобуття благодаті Всесвятого Духа: зупиніться на шляхах своїх, дайте достойний плід покаяння (тобто, покайтеся і змиріться), розправте вітрило віри (яка від Слова), наповніть це вітрило Духом Святим, розповсюдьте свій духовний досвід. Приведіть тоді до Христа біснуватих, розслаблених і сновид.

От сьогодні ми і закінчили четвертий розділ. І я думав розглядати п'ятий розділ – це проповідь на горі, Нагірна проповідь. Колись я так само думав розглядати 21-й розділ книги Апокаліпсис, і всі ви пам'ятаєте чим закінчилось. Ми рік розглядали тему здобуття Духа Святого, тому що я не належу собі... І якщо Дух Святий відкриває мені – то я відкриваю вам, причому поки воно свіже, бо хліб смачний коли він свіжий, а не коли він зачерствів. І сьогодні, проповідуючи на літургії у нижньому храмі Господь дав мені в уста тему, яку я, чесно кажучи, не планував на проповідь. Тема: світ ангельський, тема про воскресіння, тема про Страшний суд, тема про майбутнє наше. Послухайте! Це найважливіша тема насправді для нас. Я приніс сюди свій щоденник, я взагалі такого ніколи не робив. Але сьогодні я приніс щоденник, а щоденник є необхідною річчю для кожного, хто працює в Слові. Тому що Господь дає озаріння, Господь дає відкриття, – а озаріння воно тому і озаріння, що поки світить – пиши, бо “бадьорий бо дух, але немічне тіло”. Пам'ять людська є немічна, і потім ти можеш не згадати в повноті того, що було відкрите, і будеш згадувати, ловити цю думку і через це мучитися, бо відкрилось ніби краще ніж ти зараз згадав. Тому я працюю з щоденником постійно.

Так от, з 11 березня Господь розкриває мені тему, яка була для мене не те що закрита, але якось “за вуаллю”. І це нормально, адже ця тема “за вуаллю” не тільки для мене. Ця тема за вуалюю для церкви взагалі, не кажучи вже про людство взагалі. Як говорить апостол Павло: “Нині знаєм частинно і проповідуєм частинно. Прийде час – і пізнаєм, як і пізнані ми” А зараз бачим як у мутному дзеркалі, як у загадці, як за завісою. Тому, що мова йде про життя душі позагробове, мова йде про майбутнє, мова йде і про минуле, про початок. Мова йде про речі, які ми не бачимо, мова йде про світ невидимий. Він і називається невидимим тому, що він невидимий фізичними очима, і для того, щоб його побачити, потрібна блискавка озаріння Господнього. І коли ці блискавки просвічують мій розум і моє серце – я одразу беруся за ручку і фіксую їх в своєму щоденнику. Чим я і хочу поділитися сьогодні з вами. Можливо, я не встигну сьогодні – тоді продовжимо наступного разу. На волю Божу! Тому що, насправді, не так і багато цього матеріалу кількісно, як багато якісно. Хто сьогодні чув мою проповідь – той зрозумів це, я думаю.

Отже, перший запис 11-ого числа, далі я не буду чисел називати а просто давати інформацію. Що є істина? Вона в одному слові – Возлюби! А як возлюбити? Відповідь одна – змирись. Отже, істина в любові через смирення. Смирення – шлях до любові; любов – дорога в Царство Небесне, дорога до вічності. Після смерті тіла за Законом Божим, який звучить так: “Споріднене притягається до спорідненого” ті, хто вдосконалився, піднявся до любові – зливаються з світом ангельським на Небі, в Царстві Небесному. “Споріднене притягується до спорідненого” – це закон Божий, цей закон існує і про нього ми можемо прочитати в Святому Письмі, хоча він і не ввійшов буквально в число 10-ти Заповідей. “Споріднене притягається до спорідненого” – ми це знаємо з власного життя. Нам цікаво спілкуватися з людьми, які нам споріднені, які мислять так як ми, які живуть так як ми, або стараються мислити і стараються жити так як ми. Які є духовні. Ми шукаємо добру компанію, так би мовити, світською мовою. Нам приємно з певними людьми, ми зустрічаємось і почуваємо себе духовно комфортно. Споріднене прагне до спорідненого. Людина темна прагне до темної компанії, йому не цікаво серед людей духовних і він відчуває себе не комфортно. І, навпаки, людина, яка піднялася на певний рівень, яка просвічена світлом Христовим, світлом Істини, світлом Христової любові – зайшовши в пивний бар почуває себе там не комфортно. Після смерті тіла за законом Божим – споріднене притягає споріднене – ті, хто піднявся до любові зливаються із світом ангельським на Небі в Царстві Небесному. Ті ж, які противились – потрапляють в затвори темні. В низькочастотний, темний, без світла любові світ духів злоби піднебесної. Споріднене прагне до спорідненого. Що є небо в біблійній мові? Сфера духу, але ця сфера духу розділена на дві частини. Пам'ятаєте, книга Буття, перший розділ, перші вірші: є Небо, є Твердь, – і є води над Твердю і під Твердю. Води це вчення, води ж це душі, духи, язики, племена і народи. А людина є дух. Бог є дух, а людина створена за образом Божим також як дух. Бог є Триіпостасним – і людина триіпостасна. Отець, Син, Дух Святий – Триіпостасність Божества. Між іншим її можна зобразити як листочок клена. Це досить наглядно пояснює триєдність Божества. Бо насправді не так просто пояснити це людині, яка має шори догматів тої чи іншої релігійної деномінації, і стверджує, що ми віримо в три Бога. Тоді дуже гарно показати їй листочок клена, і спитати: тут три листочки чи один? Один листок, але маємо три лиця цього листка, три прояви цього листка – от вам Отець, Син, Дух Святий. Так само і людина – вона триіпостасна: людина є дух, який має душу (розум, воля) і живе в тілі. Дух, душа, тіло. Значить духовна її субстанція: дух + душа, – власне те, що ми називаємо одним словом – душа. Тому що душа має внутрішню частину – серце, в якому зберігається дух. Це глибини свідомості і підсвідомість, це джерело життя, це корінь біблійною мовою, це сутність людини, яка проявляється назовні у вигляді розуму і волі, і ми називаємо це душею. Так от, Небо розділяє води від вод, а води – це не тільки вчення, але і душі які приймають те чи інше вчення. Для яких споріднене те чи інше вчення, яким комфортно в тій чи іншій ідеології, в тій чи іншій “воді”, які зливаються з цією водою, плавають в цій воді. Є Небо, твердь, Закон – Возлюби! В одному слові ця Твердь, і є душі, які перебувають над твердю, тобто базуються на цій тверді – це то і є те, що ми називаємо Царство Небесне. І є ті, хто під твердю, під небом – царство духів злоби піднебесної. Ця твердь названа Небом. “І створив твердь посеред води, і назвав Бог твердь “Небо”. От вам піднебесний світ, і от вам Небесний світ. Існує закон спорідненості. Людина помирає... Ми неправильно говоримо – “помирає”, – тому що смерті немає, є перехід, є смерть фізичного тіла. Відмирає фізичне (точніше біологічне) тіло. Коли метелик виходить із кокона – ми кажемо, що метелик помирає? Ні, ми кажемо метелик народжується. Воскресає, оживає з гусені. Гусінь – кокон – метелик. Гусінь помирає, але народжується метелик, а точніше сказати гусінь воскресає метеликом, оживає метеликом. І коли ми говоримо про воскресіння – мова іде саме про це. Коли ми говоримо про воскресіння в тілі – мова не йде про те, що душа в якийсь певний період явиться знову на землю, ввійде в те тіло яке вже з'їли черви і розвіяв його вітер, яке стало землею. І раптом, це тіло почне вилазити з труни, викопуватися з землі, відсувати ті плити якими ми його привалили, а якщо не зможе підняти то ті що легше закопані, будуть помагати тим, хто важче... Це байки, кохані мої! Це те, про що сказав апостол Павло: “Настануть дні, коли доброї науки триматись не будуть, а за пожадливостями виберуть собі вчителів, які б їхні вуха влещували. Вони від правди відвернуться та до байок нахиляться”. Це і є байки, тому що воскресіння як раз і є народження в нове життя. “Оживлення метелика”. Тіло грубе (гусінь) позаду – воскресають в духовному тілі, яке ми називаємо – “душа”. Яке святитель Феофан Затворник назвав тонким тілом, або ефірним тілом, і я теж користуюсь його термінологією. І це тіло тонке, ефірне формується в нашому фізичному тілі, і насправді є коконом для душі. І сенс життя нашого – з гусені згорнутись в кокон для початку. В кокон який оберігає, який захищає той процес трансформації гусені в метелика. Що це за кокон? Це – смирення, праведність. В іншому місці сказано “броня праведності”, “одяг праведності”, а праведність проявляється в смиренні. Якщо людина смиренна – то це праведник, не дивлячись на той щабель в суспільстві який він займає. Чи він президент чи він бомж, якщо він смиренний – він праведник.

Кокон смирення... Він здобуває нам благодать, він зігріває нас благодаттю, тому що Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать, – так сказано в Святому Письмі. Благодать розвитку душі до найвищого щабля досконалості. І коли душа розвинулась максимально, коли пройшло “дев'ять місяців” – нема сенсу далі перебувати дитині в утробі матері. Це іншими словами про одне і те саме, тому що душа так само нагадує зародок який розвивається в лоні матері. І приходить момент – час виходити на світ, час воскресати для нового життя. І погано коли це народження стається занадто рано, але Господь не допускає, щоб воно сталось занадто пізно. Все добре в свій час, в літо благоприємне. Тому коли людина відходить з цього світу, а ми плачемо, – то тільки через те плачемо, що не маємо знання. Як і сказав Господь: “І загине Мій народ через брак знання”. Це всеодно, що плакати, що народилася дитина. Тоді ми радіємо, вітаємо один одного. Так само радіють і ангели на небесах народженню в невидимий світ, виходу з біологічного тіла іще однієї душі, майбутнього ангела. Це сутності реальні, і реальніші ніж нам інколи здається, нерозумним і темним, а ми плачемо... Сенс життя душі – розвинутись максимально, стати достойною того життя яке є вічним, яке очікує кожного з нас. Розвинутись максимально в любові, а це можна зробити тільки в лялечці смирення, в якій тепло благодаті підіймає нас до цієї любові, бо не від нас любов, справді любов – це вершина. Віра, надія, любов – три в одно, а найвища любов. Так якщо віра не від нас, то і любов не від нас. Бог є любов. Господь дає любов нам. “Віра не від нас – дар Божий, щоб ніхто не надимався”, – говорить апостол Павло. Так і надія не від нас, і любов не від нас. Просіте і дасться вам. Огорніться в смирення – і Господь дасть Благодать. І тоді коли людина сформувалася повністю, настає момент воскресіння в нове життя, в новий світ, світ духовний – народження в Небо. І душа піднімається, і перші три дні перебуває біля тіла. Це вчення православної церкви, це вчення яке грунтується на відкритті преподобної Феодори учневі преподобного Василія Нового – Григорію. Згідно цього відкриття, яке стало власне церковним переданням, перші три дні після смерті фізичного тіла душа людська знаходиться біля тіла, потім з третього по дев'ятий день оглядає місця небесні (обіталіща, затвори) світлі. А з дев'ятого по сороковий – темні, те, що ми називаємо пеклом. І в сороковий відбувається суд. Приватний суд для цієї людини. Ось чому ми поминаємо померлих в третій, дев'ятий і сороковий день.

І знов, те що для нас третій, дев'ятий, сороковий день – там, на небі (небо це сфера духу), має інше значення, інші виміри, тому що час, матерія і простір в духовному світі проявляються не так як в нашому світі. Але ми встановили це, хай символічно, – третій, дев'ятий, сороковий день... До третього душа знаходиться біля тіла, звикаючи до свого нового стану, до стану існування в тілі ефірному, тонкому. А потім її вводять ангели в світ невидимий і вона починає шукати собі місце перебування за законом спорідненості, шукати місце де їй комфортно. І спочатку підіймається до Світла. Якщо крота підняти до світла, йому буде там комфортно? Якщо сову з дупла вигнати на світло, їй буде там комфортно? Якщо людину, яка все життя прожила в льосі, вивести на сонце – їй буде там комфортно? Якщо серед ночі ми запалюємо лампочку і мружимо очі, то нам вже не комфортно. Уявіть собі яка некомфортність від світла Христового, яке просвічує все, від світла любові, від світла Благодаті! І не даремно спочатку оглядає душа затвори світлі. Затвори умовно, затвори в тому розумінні, що вона не може звідти вийти. Не тому що там поліція, армія жандармерія. А тому, що вона не в стані прийняти це Світло, бо на протязі свого життя не привчала очі свої духовні до цього світла. “Бо ж коли око ваше темне – яка ж то велика та темрява”, – говорить Господь. І тоді настає Суд. Спочатку шлях до світла, але не можу прийняти світла. Тоді до темряви… От тут хоч і б'ють, хоч і плач і скрегіт зубів, але звично, хай краще тут аніж там... І без всякого примусу, Господь ніколи не діє насильством: Не силою і не міццю, а тільки духом Моїм... Без усякого примусу душа потрапляє в пекло тому, що там, тільки там вона може існувати. Тому що на протязі існування, життя в тілі, вона не розвинулась в повноцінного метелика, і тепер цей метелик не може розправити крила, бо він недорозвинутий. Так само як дитина, коли вона недорозвинеться в лоні матері, то вона народжується або мертвою (от вам в пекло, духовно мертвою), або калікою, і знаходиться в тих митарствах духовних, аж поки не осягне мудрості і не визначиться чи піднятися на високі частоти духовні любові, чи таки впасти в преісподню, шеол (найнижчий гріб злоби темряви). От вам пекло, от вам рай, от вам воскресіння...

Після смерті тіла, за законом Божим споріднене притягується до спорідненого. Ті хто вдосконалився, досягнув любові, – зливаються з світом ангельським на Небі, в Царстві Небесному. Ті ж, які противились любові – потрапляють в затвори темні. В низькочастотний, темний, без світла любові світ духів злоби піднебесних. Споріднене прагне до спорідненого... Душа людини, – власне сама людина, яка складається з духа, душі і тонкої оболонки душі, ефірного тіла (за святителем Феофаном), як тільки висходить до Неба, – вступає в спілкування з ангелами. Пам'ятаємо, що є ангели? Суть службові духи. Ангели – це духи, які піднялись до висот досконалості і стали служити Богові. Людина яка тільки вийшла із фізичного тіла не є одразу ангелом, вона є духом. Але якщо цей дух пройшов митарства, пройшов випробування світлом, темрявою і визначився щодо світла... Якщо цей дух має очі, хай напіввідкриті, здатні сприймати це світло – то він потрапляє в ангельський світ, він потрапляє в Царство Небесне, де йому відкриють ці очі. Де дуже швидко він наповниться мудрістю, пізнанням істини. Де дуже швидко він стане ангелом – вісником Господнім, тому що піднявшись до цієї висоти, він вже є вісник, він благовіствує, він прославляє Господа, він не може втримати цю вістку в собі, за тим самим законом Божим який вклав в нас Христос. Душа людини, власне сама людина, складається: з духа, душі і тонкої оболонки душі – тіла душі. Таким чином і воскресає вона в тілі, тільки тілі духовному. В ангельському тілі! Як і сказав Господь коли Його саддукеї випробовували і казали: в якому ж тілі, з ким буде та жінка, з ким х сімох чоловіків яких вона мала на протязі свого життя? А Він каже: Не знаєте Писання, і сили його зреклися і мудрствуєте. Тому що там по воскресінні (власне по смерті фізичного тіла настає воскресіння) не женяться і заміж не виходять, але як ангели ті на Небі. Як ангели... Не ангели, але як ангели.Стати ангелом – то треба заслужити. Стати ангелом – то треба ввійти в ангельське товариство. Ввійти в світло, і бути здатним сприйняти те світло. Душа людини як тільки восходить до Неба – вступає в спілкування з ангелами, бо Небо це світ ангельський біблійною мовою. І одразу, (якщо досконалі) досягають мудрості ангельської. Проте це “одразу” – чинне тільки для досконалих... Ось чому і необхідно нам тут працювати, кохані мої! Дні лукаві. Ще і ще наголошується , що завтрашній день не наш! А якщо завтра помирати, а якщо в цю ніч душу заберуть уже в світ невидимий? А тобі ще добре з чаркою, з цигаркою, а тобі ще добре в злобі, в роздратуванні, а ти ще як рикаючий лев ходиш в своїй квартирі, а ти ще не знаєш що таке сльози розчулення на очах... Ти ще не розправив крила, бо в тебе їх ще нема, і нема, що розправляти, ти ще просто не змирився, ти ще просто гусінь, яка не доросла до кокона, яка не має кокона, не зодягнулася в кокон смирення. Що буде з тобою у вічності? І скільки там треба бути часу, в тому місці де трансформований час, і простір, і матерія? Скільки там тобі треба буде ще попомучитися, щоб досягти того, на що тут тобі Господь дав сімдесят літ? Для вічності це спалах. Пам'ятаймо про смерть! Memento more! – латинською мовою. Кожен день живімо так, ніби цей день останній, і сьогодні на суд цього Світла... Тому що сказано: “Суд же такий, що Світло в світ прибуло!” Ось що таке суд! Світло прийде, а ми не зможемо Його витримати! І ми будемо заплющувати очі, і ми будемо ховатися від Нього, від цього Світла любові... От суд, він буде для нас страшний, бо сказано: “Праведник на суд не приходить”. Чому праведник на суд не приходить? Тому що праведник судиться кожен день. Праведник щодень привідкриває очі… Давайте швидше. Дні лукаві і ніхто не знає скільки часу нам дано на те, щоб привчитися до світла, щоб спочатку знайти його в собі, те світло Христове. Щоб спочатку розкрити серце своє для молитви серця, щоб зігріти спочатку серця свої, а потім поволі привчати очі свої до світла любові, до світла ніжності, до того світла Христового. То праведник на суд не приходить, а точніше приходить (всі, сказано, прийдемо на суд), але для нього цей суд не є судом страшним, тому що він кожен день має той суд. Тому що він кожен день просвічується цим Світлом і висвічує свої гріхи, висвітлює цим Світлом свою поведінку, своє розуміння, дії, слова, життя… І коли настає той останній суд – він чекає його! Він чекає цього світла, бо вже цей суд не є судом, бо для нього це світло не страшне, а є світло Благодаті довгоочікуваної. Він чекає: так швидше ж, Господи, підніми мене в повноті на ці висоти ангельські, на висоти любові, духа! Дай мені з'єднатися з тими братами моїми, що є ангели, як і сказав ангел Іванові: я брат твій і співслужитель, я такий як ти... Ти призначений бути ангелом – і кожен з нас Богом призначений бути ангелом, бути як ангели ті на небі. Згадаймо Апокаліпсис, коли вимірювався Єрусалим – серця наші: “І міра була його, міра людська яка ж і міра ангельська” Людина – це ангел во плоті, в зародку. І нам треба досягти цієї ангельської досконалості, щоб коли прийде момент суду, то на цей суд уже не прийти. Щоб коли засяє Світло – не ховатися від нього, а бігти йому на зустріч, наповнюватися ним, розправляти крила свої духовні, як та голубка піднятися в небесну височінь.

Для недосконалих існує період осягання мудрості. І скільки він тягнеться, і як він відбувається, – прийде час, пізнаємо. Нині ми знаємо частинно і проповідуємо частинно. Прийде час і пізнаємо як і пізнані ми. Господь дає озаріння, Господь трошки привідкриває цю завісу і говорить: те тебе чекає якщо ти любиш Його, що око не бачило, вухо не чуло, і на розум людині не спадало. І той стан твій в порівнянні з цим станом сьогоднішнім, буде так само разюче різнитися ніж стан твій і тварини в розумінні істини, відповідно і в Благодаті, яка по цьому розумінню. Два світи, дві частини невидимого світу точніше, розділених твердю. Царство Небесне і царство піднебесне. В одному ті, хто любить і любив Господа і ближнього, в іншому ті, хто любить себе і світ... Це протилежна любов. Все вимірюється любов'ю, але є різні напрямки любові. Я можу любити Бога, а можу любити світ, богом якого є князь світу цього – сатана. Я можу любити ближнього, а можу любити себе. Різні напрямки, споріднене до спорідненого. Любов з великої літери і любов з маленької, та ще й в лапках. Небеса в середині нас. На які піднімемося в цьому житті – на такі і вознесемося в тому. Людина створена, щоб стати ангелом піднявшись до небес. Уже в цьому житті людина стає ангелом во плоті! Пам'ятаєте, як сказав Господь: “Поправді, поправді кажу вам, дехто з отут от приявних смерті не скуштує, поки не побачить Царства Небесного, що прийшло воно в силі”. Уже в силі ангельській! Ангел во плоті – це для декого з отут ось приявних! Прагнімо до цього, відкиньмо все, все полишімо. В труни кишені немає. Господь каже: Не складайте собі скарбів на землі... Все полишімо, все це тлінь. На Небі треба складати, смирення складати. Складай собі любов, милосердя, богопізнання. Саме це візьмеш з собою, це розправляє тобі крила. І коли прийде момент суду – ці скарби, які сяють в серці твоєму дадуть тобі перепустку туди, бо сказано: Де скарб твій там і буде серце твоє, а серце – це середина душі, тобто, душа із духом разом. Там будеш ти, як дух, душа і тіло, тільки тіло духовне. Там твоє місце перебування, щоб коли проминеться це багатство земне – прийняли тебе до небесних осель. Це те саме, що говорить Господь: неправдивим багатством, оцим земним, набувай собі друзів на небі серед ангельського світу, щоб коли проминеться багатство це прийняли тебе до вічних осель. Набувай його в собі: роби справи милосердя, богопізнання. Це плоди які чекає від нас Господь. “Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання – більше від цілопалень”. Як говорить Антоній Великий: Життя то є великий готель. Всі ми приходимо в цей готель на нічліг. Один спить на подушках, розкішно, і йому напевно важче буде вставати, а другий на циновці – йому легше, бо багатому важче ввійти в Царство Небесне. Треба бути більш досконалим, щоб ввійти і утриматись від спокус світу цього. Так от, один на подушках спить, а другий на циновках на підлозі, а приходить ранок, сон закінчується, – і всі виходять з того готелю, і не беруть з собою нічого: ні подушки, ні циновки – все залишаєш в готелі….

Другий прихід Христів починається із Слова – з приходу в світ (і в релігійний в першу чергу) духовного розуміння божественного відкриття Біблії. На початку було Слово, хай сурмлять ангели! Хай тлумачення Святого Письма по духу розповсюджується в церкві. Хай те озаріння, яке Він дає тим, хто не дуже відвертається від Його благословенної, благодатної, милосердної волі, розповсюджується в світі, скорочує дні скорбот церкви, і наближає славний прихід Його, і наближає страшний для світу суд Його, і благодатний, світлий, радісний суд для праведного! Наступного разу ми продовжимо цю тему, бо вона того варта.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: