Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Воскресіння. Світ ангельський.

Лекція № 16

Лекція:
Минулого разу ми завершили розгляд четвертого розділу Євангелія від Матвія і Господь знов направив стопи нашого дослідження на шлях містицизму, знов на шлях вияснення містичних, таємних для нас питань. Тих питань, які поки що закриті для нас. Питань нашого майбуття, того що чекає нас за гробом, питань вічності. Сказав апостол Павло: “Нині знаємо частинно і проповідуємо частинно. Прийде час і пізнаємо, як і пізнанні ми”. Пізнаємо в повноті, але нині частинно. І Господь відкриває нам частинно. Господь дає нам відкриття, Господь дає нам блискавки серед ночі. Духовні блискавки, які є озаріннями. І такими озаріннями я ділюся з вами. Ми сьогодні знову попрацюємо по моєму щоденнику, і хай допоможе нам Господь...

Усе, що узгоджується з Божественним порядком відповідає Небесам. Усе ж противне йому – пеклу. Небо – є добро та істина, пекло – зло і неправда, лжа або обман. Існує Божественний порядок, існує Богом даний Закон. Але слово “Закон” від частого вживання втратило свою суть, ми часто говоримо Закон Божий і забуваємо сутність цього поняття. І тому я використаю дещо іншу назву одних і тих самих речей: Божественний порядок. Закон Божий – це є Божественний порядок. “Бог не є Богом безладу, – сказано в Святому Письмі, – але порядку” саме Він є Законодавцем, і Він же є Вседержитель. Він слідкує, щоб цей порядок виконувався в творінні Його, виконувався у всесвіті. І коли йде порушення цього порядку – то воно називається біблійною мовою – гріх, беззаконня. Іван Богослов пояснює, що гріх то є беззаконня. Гріх то є порушення Закону Божого, порядку Божого. Господь встановив порядок. Він є Любов, – і порядок якому підпорядковане все творіння Боже, це поступовий підйом до досконалої любові. Коли ми не любимо – ми порушуємо порядок, коли ми є нелюбовні – то ми порушуємо Закон; коли ми є нелюбовні то ми грішимо тому що беззаконня – це є гріх. Небо – це добро і істина. Ми знову говоримо про практику і теорію, пам'ятаєте: хліб і вино, які завжди фігурують в Біблії. Хліб – це виконання. “Хліб же Мій, брашно Моє, пожива Моя, – говорить Господь, – це виконувати волю Отця, що послав Мене”. Воля Його в Слові, в “вині”, в теорії. “Пийте з неї всі – це кров Моя Нового Заповіту...” То є вчення, яке ви повинні прийняти в свою кров, вчення, яке ви повинні прийняти в своє життя, тому що кров, душа, життя в Біблії – слова синоніми. Небо – це є добро і істина. Добро – практика, істина – теорія. Істина в одному слові – Возлюби! В цьому вчення Господнє, і коли ми любимо, – ми робимо добро. Пекло по аналогії – зло і неправда, лжа. Сатана – отець лжи. Неправда породжує зло. Неправда і зло антиподи істини і добра.

Людина – посередник між фізичною і духовною природами, бо має в собі як фізичне так і духовне начала. Завдання людини – стати цілком духовним творінням, ангельським творінням, і таким чином обожити твар. Сенс буття – обоження. Сенс творіння – обоження творіння. Бог є любов. Любов не шукає свого, любов прагне розповсюдитись, любов прагне поділитись, любов прагне ощасливити. Перше послання апостола Павла до коринтян, 13-й розділ: “Любов не шукає свого...” Бог є любов. Бог є Сущий, і самодостатній в Тройці Одноістотній і нероздільній, як Отець, Син і Дух Святий. Але так зволилось Богові, через безмежну любов Його створити тих, хто міг би розділити цю радість духовну, тих, хто міг би розділити те щастя любові, і Господь створив творіння. Творіння на відміну від Нього живе в певних межах, в певних рамках. Воно живе в часі, в просторі, воно є матеріальне в порівнянні з абсолютно чистим Духом, Божеством, з єдиним Богом. Господь встановив порядок, і процес обоження іде також по порядку. І йде це шляхом розвитку. І ця драбина в Небо, яку бачив свого часу старозавітній патріарх Яків (він же Ізраїль), і змальовує шляхи сходження тварі до обоження, до Царства Небесного, до майбутнього віку. Розвиток матерії від першопочаткового стану сотвореного до стану духовності. Давайте трохи торкнемося сьогодні цих речей. І будьмо уважні, речі складні. Для викладачів, які викладають точні науки, ці речі будуть зрозумілі, а для тих, хто далекий від природознавчих наук це буде дещо складно.

Для того, щоб зрозуміти як відбулося творіння з точки зору наукової (тому що, істинна наука ніколи не протирічила Святому Письму), уявімо собі нашу Сонячну систему. Ми бачимо над головою Сонце, Місяць, ми відчуваємо під ногами Землю, ми відчуваємо гравітаційне поле. Це все створив Господь. Причому не так створив, як стверджують представники деяких конфесій, тлумачачи Святе Письмо по букві, що Господь сплеснув у долоні і все сталося. Господь не є фокусником, Він не факір – Йому не потрібні такі примітивні речі. Він є Творець і Законодавець, і Він створив порядок розвитку, і все твориться згідно порядку Господнього. І наука може прогледіти цей Богом даний порядок. Господь для того і дав нам розум, щоб ми бачили ці речі, щоб ми усвідомлювали, щоб ми сприймали їх не як аксіому (аксіома – це теорема яка приймається без доведення). А могли це дійсно побачити. Ми маємо планету Земля, яка обертається навколо Сонця, ще планети. Що відбувається сьогодні на Сонці? Які процеси? Ми кажемо: процеси термоядерного синтезу. Вони полягають в тому, що водень вигоряє (розчіплюється) в гелій. Ну добре, от вигорить водень? Що буде далі? Давайте будемо дивитись в перспективу. Ось вигорить водень повністю в гелій, що буде далі? Якщо буде дефект маси зберігатися, тобто, якщо буде достатня маса тіла, то відповідно гелій буде розчіплюватись далі і таким чином реакція термоядерного синтезу буде продовжуватись. І гелій буде міняти хімічну структуру і переходити в елемент з більш великою масою. І так процес буде йти до тих пір, поки зірка (а Сонце це є зірка) не стане залізною, свинцевою все важче і важче... Я кажу зараз теоретично, якщо існує позитивний дефект маси тобто, бо ці процеси ідуть, поки маса достатня. А далі що? Ну ось вже зірка стала з рідкоземельного металу, дуже важкого, і їй не має вже куди стискатись (вона стискається в об'ємі). Причому вона в розмірах може досягти всього декількох кілометрів. Уявімо собі теоретично, що процес іде, і достатньо для цього підстав згідно закону розвитку Господнього тобто, згідно з Божим порядком. Все відбувається згідно з Божим порядком. І от прийде момент, коли електрони будуть ніби вдушуватись в протони і ця зірка перейде в категорію нейтронної зірки. Уявімо, що далі цей процес буде продовжуватись, тоді зірка перетворюється на так званий колапсар або чорну дірку. От чорна дірка – це вже дірка в просторі. Це стан речовини, простору, часу в якому вже не діють відомі нам закони. В якому, власне, вже можна сказати порушені поняття матерії, простору, часу. Це фантастика для нас, хоча насправді науково все доказано. Господь, слава Богу, відкриває розум, посилає Ейнштейнів на нашу планету, дає їм озаріння і показує речі які, скажімо, для Ньютона, були фантастичними. Ось чорна дірка, і якщо уявити собі, що далі все продовжувати – то настане момент, коли попадають всі планети на це “сонце”, і далі воно перетвориться на матеріальну точку. Це стан де немає ні матерії, ні простору, ні часу. Це стан який науковці називають квантовий вакуум, стан рівноваги. Це ми побачили на прикладі нашої Сонячної системи. Тепер піднімемося вище, візьмімо наш Всесвіт. Наш Всесвіт згідно гіпотези, офіційної і прийнятої майже всіма вченими, розширюється, але прийде момент коли він буде звужуватися знов. І цей процес буде йти по аналогії в матеріальну точку, тобто в той першопочатковий стан, з якого все і почалося. Коли згорнутий простір, згорнута матерія, згорнутий час і нічого ще немає. Так було до створення Всесвіту. І тут вчені матеріалісти кажуть: а далі – “біла пляма”, тому що хтось порушив свого часу оцей так званий стан рівноваги, стан квантового вакууму, що існував. Потім він якось порушився сам собою – і відбувся той великий вибух з якого все і почало створюватись. Стало світло, я кажу зараз про буквальні речі. Так от, з точки зору елементарної логіки, ХТОСЬ порушив стан цієї рівноваги. Хто міг його порушити? Тільки Той, Хто є не матеріальним (бо матерії ж не було!), а отже духовним. Тому ми і говоримо: це зробив Творець! Це зробив БОГ, – одним словом ми називаємо цю Сутність. Він порушив, тому що Він є абсолютний Дух, тому що Ним була закладена ця ідея, Ним же реалізована, бо Він є Вседержитель, Він творець енергії. От ми з вами прийшли до початку, а: “На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог”. Слово, ідея... Слово – вираз думки. Богом була закладена програма, і вона почала втілюватися: “...і потім Слово стало плоттю...”. І ми побачили результат, ми побачили славу, ми побачили присутність Господню. Пастер писав свого часу: “Я молюсь в своїй лабораторії”. Молюсь не в розумінні буквальної молитви, а в розумінні того, що коли неупереджений вчений досліджує природу – він бачить задум Творця, і він бачить руку Вседержителя в цьому. Сенс всього творіння – обоження. Сенс всього творіння – це розвиток до висоти обоження.

Ми вже бачимо, як все сталося. Іде розширення матерії, з'являється простір, час, матерія. З'являються зірки, планетні системи. Для чого? Для того, щоб здійснилась програма Божа буття, генезису, програма обоження створіння. Господь творить не як факір, не як штукар, але згідно програми розвитку (еволюції). Правда страшне слово? Таке саме страшне як і комунізм. А між іншим перші християни жили комунами, тобто общинами. Еволюція то є розвиток. Слово еволюція означає розвиток. Щоб не хвилювати нікого словом еволюція будемо промовляти його українською мовою – розвиток. Розвиток матерії від неорганічної в органічну, згідно програми Божої, а не хаотично як твердять матеріалісти. А згідно програми, яка викладена в Біблії: “Сказав Господь – і земля породила...”. Читаймо уважно, не “мудра природа” сама по собі породила, скажімо, молекулу ДНК або молекулу білка. Ні! “Сказав Господь, і земля породила..” Тому що вірогідність того, що в результаті світового вибуху з'явиться молекула ДНК та ще й в ліву сторону закручена є 10 в мінус 300 ступені. Тут є математики і вони знають, що ця подія невірогідна, бо вже 10 в мінус 50 ступені вважається подія невірогідна. Тобто, теоретично можна сказати, що так могло б статися випадково. Але ця випадковість, приблизно рівна тій випадковості, коли посадити мавпу за друкарську машинку, то скільки потрібно років, щоб вона надрукувала роман Л.Толстого “Анна Кареніна”? Теоретично ми кажемо, що можливо колись і надрукує, але практично знаємо – ніколи. На практиці ми знаємо, що подія ця невірогідна. Це подія з вірогідністю 10 в мінус 50 ступені. Або в результаті вибуху в друкарні шрифти так розсипались, що самі зверсталися в повну “Енциклопедію Брокгауза і Ефрона”. Теоретично може бути, а практично ні. Це 10 в мінус 50 ступені, а ви уявіть собі, що таке 10 в мінус 300 ступені – це ні, ні, і ще раз ні! Все згідно з волею Творця. Той Хто встановив цю програму обоження – Він і слідкує, щоб ця програма виконувалась і не давала збоїв. Він встановив всі константи (постійні величини). Він встановив закони фізики, хімії, природні закони які існують, які ніколи ми не маємо права відкидати, так як істинний науковець ніколи не відкидає Бога, бо він розуміє, що все виконується з волі Його. Так, істинний християнин, людина віруюча ніколи не відкидає науку.

Розвиток матерії від неорганічної до органічної, а потім до вищої форми існування матерії – ми говоримо розумної матерії. Матерія яка мертва стає розумною, а розум – це вже ознака божественності, це вже образ Божий в людині: от як Господь створив Homo sapiens – людину розумну! Не лякаймося слова “еволюція” і не кричімо: від мавпи! Розум не від мавпи, а від Бога, від Божественної програми. А яким чином Господь зрощував тіло для Homo sapiens, для Адама, для першої цивілізації людей, – давайте дозволимо Йому самому вибирати методи. І якщо Він вибрав метод еволюції, то не будьмо тими горшками які дорікають Богові, Горщечнику. Пам'ятаєте, як сказано в Святому Письмі: Хіба може дорікнути горщок Горщечнику: «Що ти робиш?». Господь обирає шлях: шлях розвитку, шлях порядку, шлях закону. Ми розвиваємось законно, і розвиток матерії іде від неорганічної через органічну до вищої форми існування матерії – людини розумної. І тут природознавча наука втрачає бачення, тому що це ще не кінець, це насправді ще тільки початок тому що, людина розумна повинна стати людиною духовною, а потім повинна стати ангелом, чистим, світлим, духом. От ангели вже спроможні, будучи духами, бачити духовно Отця, Який є Дух. Споріднене бачить споріднене. Божественний порядок: Адам вечірній, Адам ранішній. “Був вечір і був ранок – день шостий”, – читаємо. Спочатку вечір, затемнення, Адам вечірній – Homo sapiens, людина розумна. Людина яка має образ Божий, людина яка здатна творити, тому що Бог є Творець. Людина розумна, а Бог є Премудрий – це є образ Божий в людині. Людина яка здатна любити: Бог – є Любов, це є образ Божий в людині. Людина є вільна обирати шлях свій, а Бог – є Сущий, тобто Той, Хто має сутність Сам в Собі, а свобода вибору закладена Богом в людині, вона вирізняє людину від нижчих створінь, що керуються суто інстинктами і тому не грішать, тому що інстинкти ведуть шляхом порядку розвитку. Свобідна воля – це є образ Божий в людині. Але є ще і ранішній Адам, той Адам, який ввійшов в сьомий день творіння. Ми розумієм, що мова йде не про буквальний день (24 години), мова йде про день, який на стародавній єврейській мові звучить як “йом”, і означає “період”, “етап”. Хто виміряв день Господній? – читаємо в Святому Письмі. Для Господа один день як тисяча років, і тисяча років як один день. Не підходьте з вашою буквальною міркою до Божественних речей, зніміть покривало букви – воно і до нині лежить в читанні Старого Заповіту і книги Буття зокрема. Перша цивілізація людей, яка зображена під образами Адама і Єви, входить в стан бачення, в стан богоспоглядання, в той стан, який після гріхопадіння став містичним, таємним. Тоді людина стає з Homo sapiens – Homo spiritus, “людиною духовною”. “Був вечір і був ранок – день шостий”, а потім і сьомий, бо людина духовна входить в сьомий день. Людина духовна входить в спокій, а не в буквальну суботу, а суботу як шабат. Перекладімо слово субота на українську мову, щоб не було приводу для спекуляцій деяким протестантським конфесіям, які є юдействуючі, і по букві, як і юдеї свого часу, тлумачать Святе Письмо. Входження в спокій Господній, “Царство Боже не їжа й питво, а мир і радість в Дусі Святім”. От той стан харчування з духовного древа життя, що є древом порядку Господнього, Закону Божого, волі Божої, слова Божого! Древо це має коріння – основу, має стовбур, має розгалуження, має листя на уздоровлення народів, і має плоди, плоди життя...

Господній задум – задум Творця. Господній порядок – закон розвитку матерії від неорганічної до найвищої форми існування людини духовної, яка стає ангелом во плоті. Сенс життя людини – стати ангелом! Коли людина, помираючи, лишає тут, на землі, свою оболонку, як метелик скидає той кокон і полишає його на землі, підіймаючись в небеса! Людина стає духом, і якщо цей дух згідно з законом спорідненості (а цей закон – також закон Божий), підіймається до висот любові, здатний бачити світло і не осліпнути, здатний існувати в тих високих небесних сферах – він там і залишається. І через певний час через спілкування з ангелами, духами світлими, набуває тої мудрості ангельської. Знов, на початку стає Слово Любові, і те Слово, втілюючись вже на новому рівні, на духовному рівні, призводить до слави, тобто бачення Бога лицем в лице, як бачили Його найдосконаліші з Homo sapiens, що стали Homo spiritus, – бачили Бога лице в лице і не вмерли, і дивувалися цьому. Так Мойсей ввійшов в той морок таємний для всіх, він бачив Бога і розмовляв...

Людина – посередник між фізичною та духовною природою. І насправді земля є великим “пологовим будинком”, в якому народжуються духи, що призначені стати дорослими, стати ангелами. Новий етап. Смерті немає – є перехід! Є розгортання Божої програми обоження! І таких планет у Всесвіті є дуже багато, бо сказано: “Господня земля і все, що на ній, Господня вселенна і все, що наповнює її”. Людина має в собі як фізичне так і духовне начала. Завдання людини стати цілком духовним створінням, ангельським, і таким чином обожити твар.

І підходимо до дуже важливого моменту. Моменту вчення про воскресіння. Минулого раз ми вже торкнулися цієї теми, і я вже говорив, що воскресіння відбувається відразу після смерті. Розп'яття, смерть, воскресіння... Слово “воскреснути” означає – “ожити”. Коли народжується немовля – воно починає кричати, і всі зітхають, і кажуть: живий. Коли не кричить – починають його плескати, щоб ожив – воскрес. Він там, в утробі, теж був живий, але ніби мертвий. Він жив харчуючись соками матері, маючи спільне з нею дихання і т.д. А тут він стає жити самостійно. Точно так само все повторюється в світі невидимому. Все йде по синусоїді, це є закон порядку Господнього. Все йде по колу, і людина яка починає існувати поза тілом, як дух, – вона воскресає в нове життя. Це і є те, що ми називаємо воскресіння… Тепер будьмо уважні: ВЧЕННЯ ПРО БУКВАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ, В РОЗУМІННІ ВОСКРЕСІННЯ БУКВАЛЬНИХ ТІЛ ЛЮДСЬКИХ, ВИХОДУ МЕРЦІВ ІЗ ГРОБІВ БУКВАЛЬНИХ, ПОВСТАННЯ ПОМЕРЛИХ ТА З'ЄДНАННЯ З ФІЗИЧНИМ ТІЛОМ Є ХИБНИМ, І ПРОТИРІЧИТЬ ДУХОВІ СВЯТОГО ПИСЬМА. Вважайте це теологуменом, вважайте це приватною богослівською думкою, хоча й не мені першому відкрив її Господь... Але я, стоячи тут, з цієї кафедри кажу, що це є істина, яку відкриває Господь, і тримати її в угоду тим ієрархам та членам церкви, які мають буквальне бачення і розуміння Святого Письма я не можу, хоч би і хотів. Тому що був момент, коли Господь і мені відкрив Небо!.. Я про ці речі рідко говорив, але коли Господь надихає казати – я все-таки кажу: “знаю чоловіка який бачив небо відкрите”... І мені Господь показав його, але не тому, що я такий хороший, а тому що, я такий поганий. Тому що, як би я не бачив, я б вже зрадив Його і не один раз: за шматок ковбаси, за спокій. І якби я це зробив – я б давно вже не був би останнім дияконом Собору, будьте певні. Але я не можу цього зробити! Господь показує ці речі для того, щоб ти уже не міг сказати байку замість істини. Я бачив, я знаю! Не вірю, а знаю – це інший момент, коли я знаю. Тому що віра – це річ досить таки не стійка, і вона завжди залишає місце для сумніву, а от знання місця для сумніву не залишають. Так от, я знаю і відповідаю за кожне слово яке я проголошую з цієї кафедри! Не будуть викопуватись трупи з тих могил в яких вони лежать на сьогоднішній день! Не будуть валитися пам'ятники, не будуть вони помагаючи одне одному скидати меморіали, не будуть струшувати прах віковічний. Не будуть вони бігти митися, бритися, одягатися – це є байка, не вірте! Це справді так як сказав Господь: “Будуть дивитися і не бачити, слухати і не розуміти”. І вчать цих байок, хоч і читали в Святому Письмі, що кров і плоть Царства Божого не вспадкують. Тобто, Царство Боже не для фізичних тіл. Якщо дехто вступить в це Царство в цьому житті, побачить його в силі, так це для найдосконаліших, і це велике щастя! Але і ці, найдосконаліші, як апостол Павло моляться до Господа: Господи, я мрію, коли храмина тіла мого розвалиться, тому що вона не дає повністю з'єднатися з Тобою, тому що: кров і плоть Царства Божого не вспадкують!

Воскресіння настає одразу, після смерті фізичного тіла! Запам'ятаймо це, готуймося до цього, в цьому сенс спасіння! Ще раз прочитаю те, що записав я в свій щоденник – ВЧЕННЯ ПРО БУКВАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ, В РОЗУМІННІ ВОСКРЕСІННЯ БУКВАЛЬНИХ ТІЛ ЛЮДСЬКИХ, ВИХОДУ МЕРЦІВ ІЗ ГРОБІВ БУКВАЛЬНИХ, ПОВСТАННЯ ПОМЕРЛИХ ТА З'ЄДНАННЯ З ФІЗИЧНИМИ ТІЛАМИ Є ХИБНИМ, І ПРОТИРІЧИТЬ ДУХОВІ СВЯТОГО ПИСЬМА! Насправді душа людини по смерті возноситься в тілі, тільки тілі духовному, ангельському, ефірному як його назвав святитель Феофан Затворник. Тонка оболонка душі – є тіло тонке або ефірне, – сказав він. І в цьому тілі, вже в тілі воскресає, оживає, возноситься в світ невидимий людина після смерті фізичного (точніше біологічного) тіла! В тілі народжується метелик, в тілі він виходить з кокона. От наше фізичне тіло – то є кокон, і в ньому всередині вже формується метелик. І дай Бог йому встигнути за період внутріутробного розвитку (я переходжу вже на аналогію з народженням дитини) розвинутись, піднятися до того духовного стану, щоб коли покличе Господня сурма – розправити крила і піднятись на висоту духовну! І за законом спорідненості піднятись в духовні сфери... Насправді душа людини по смерті возноситься в тілі, тільки тілі духовному, ангельському, ефірному, і не потребує уже з'єднання з тілом фізичним. Кров і плоть Царства Божого не вспадкують. Смерті немає – є перехід, воскресіння в тілі тонкому, ефірному, те, що ми називаємо “душа”. Воскресіння в паралельному (мовою вчених) до фізичного, але духовному, ангельському, небесному світі. Як сказав архієпископ Лука, професор, доктор Войно-Ясенецький, що в надрах цього світу фізичного існує світ невидимий, світ паралельний, світ духовний. Світ невидимий, як ми його називаємо біблійною мовою. Згадаймо ще один момент Святого Письма, тому що кожне слово має ствердитися двома-трьома свідками, так вчить нас Господь. Коли випробовували Його саддукеї і питали: От у жінки було семеро чоловіків. І за законом левірату (ми знаємо, що то за закон. Це коли помирає чоловік і не має буквальних нащадків, дітей, то жінка після смерті чоловіка стає дружиною його меншого брата. І той відновлює насіння для брата свого. Тобто, діти від цього шлюбу називаються дітьми старшого брата, який помер) кожен помирав не маючи дітей. Отже, вона сімох знала і померла врешті-решт сама. І хто ж з цих сімох по воскресінню буде їй чоловіком? Може сім чоловіків вона буде мати? Господь каже: “Не знаєте Писання і сили його зреклися, бо по воскресінню не будуть ні женитися, ні заміж виходити, але будуть як ті ангели на небі”. Ми розуміємо: “ангели – суть службові духи”. Небо – сфера духу. Ні женитися, ні заміж виходити в нашому плотському розумінні не будуть. І знову згадаймо в іншому місці, в книзі Відкриття читаємо, що: “Міра людська – вона ж є мірою ангельською”. То одна і та сама міра, бо людина насправді є ангелом, тільки ще або в зародковому стані, або тільки новонароджений, але прийде час і обов'язково стане ангелом, досконалим службовим духом!

Тепер давайте розкриємо з вами Святе Письмо і прочитаємо два вірші, які завжди є основою для буквалістичного тлумачення воскресіння, і які насправді дещо привідкривають нам ту завісу таїни, яка лежить на розумінні життя майбутнього віку. Перше послання апостола Павла до солунян, 4-й розділ з 13-го по 18-й вірш:

“Не хочу ж я браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як інші, що надії не мають. Бо коли ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім...” (не людським словом, але Господнім, тому що людське слово – воно буквальне, а Господнє слово духовне). Словом духовними ми тлумачимо, це по духу. Якщо ви будете ці вірші розуміти буквально – ви нічого не зрозумієте, і ви нічим не будете відрізнятися від язичників, які не розуміють важливих речей світобудови. “Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, – ми не попередимо покійних.” Слово Господнє – значить треба тлумачити його по духу. Що значить “жити” по духу? І “вмерти” по духу? Жити для гріха і вмерти для гріха! “Я щодень помираю для гріха”, – говорить апостол Павло. От що є смерть біблійною мовою, тому що буквальної смерті насправді немає! Коли ми читаємо про смерть мова іде про речі духовні в першу чергу. Хоча і буква тут діє, коли вона не протирічить духові, але на першому місці духовне. “Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе,..” Хто живе для гріха, хто ще є гріховний, хто ще не очистився повністю, хто ще не піднявся на ангельську висоту. Я не знаю, хто тут є з нас, хто вже в Царстві Божому, і для кого воно вже прийшло в силі. Я не багатьох знаю з присутніх тут, хто є хоча б юнаком на сьогодні. “... бо ви перемогли диявола...”, – як говорить Іван Богослов – хто повністю переміг диявола. Не кажучи вже про “мужів досконалих”, які сіли праворуч Ісуса, як і Він сів праворуч Отця, і якім Отець всіх ворогів їх домашніх поклав підніжком ніг. Мало є з отут-от присутніх таких досконалих, хоча я не кажу, що нема. Напевно ж є. Хай Господь робить перепис населення, а ми не будьмо Давидами в цьому розумінні. Між іншим, декому дуже хочеться зробити такий перепис... І дуже часто звертаються наші брати і сестри до наших братів по вірі і питаються: Ти народжений згори? Ти хрещений Духом Святим? Не робімо цього перепису! Бачу, що посміхаєтесь, видно багато хто з вас вже зустрівся з цим явищем. Давид свого часу зробив такий перепис і почав визначати хто досконалий, хто недосконалий, хто належить до праведників, хто не належить до праведників... І чим це закінчилось? Тим, що Господь покарав його за це.

“Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе,..” Хто ще живий для гріха, хто ще є гріховний, хто ще не піднявся на найвищий щабель досконалості, святості. “...хто полишений до приходу Господнього...” “Живе” поки не прийде в повноті Господь, поки не зацарює в нас Господь, поки в нашому серці не настане Царство Боже... “Поправді, поправді, кажу вам, – говорить Ісус, – де-хто з отут-от приявних, смерті не скуштує (тут уже про фізичну смерть іде мова, про смерть фізичного тіла), поки не побачить Царства Божого, що прийде воно в силі”. І “де-хто” не тому, що Господь не хоче дати, а тому, що ми не хочемо сприйняти, а точніше хочемо, але щоб прийшло воно само по собі без зусиль. Але так не буває, ми просто не хочемо прикладати зусилля! Ми просто не є ревними, ми просто є недбалими. І коли Серафима Саровського спитали, чому так мало досконалих? Чому? (Як сказав Ісак Сирін, що серед тих, хто іде шляхом подвижництва один з тисячі досягає тільки молитви серця самостійної і постійної, а один з десяти тисяч підіймається вище до висот богоспоглядання). Так преподобний Серафим відповів: “Через недбальство наше”. Ми робимо справу Господню недбало, ми думаємо не про духовне а про тілесне, а думка тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться законові. Не кориться Божому порядку, та і не може, порушує Божественний порядок. Якби то ми так прагнули до потоків водних як олень, а не були тими “ослами” (біблійною мовою, яких “треба тягнути до води”), то будьте певні, що дуже багато якщо не всі побачили б Царство Боже, що прийшло воно в силі ще в цьому житті, не скуштувавши фізичної смерті. “...хто полишений до приходу Господнього,..” В першу чергу Господь повинен прийти в наших серцях, і ці вірші ми повинні розглядати на індивідуальному рівні. Кожен з нас іде цим шляхом, це шлях не тільки для всієї церкви, не тільки для всього людства, не тільки для всього творіння, а в першу чергу для кожного з нас індивідуально. Тому що церква, людство, творіння починається з кожного з нас!

“...хто полишений до приходу Господнього, – ми не попередимо покійних.” Яких покійних? Померлих во Христі, тих, хто помер для гріха во Христі. Тих, хто міг сказати: вже не я живу, а живе в мені Христос. Де вони? Це ті, хто упокоїлись на сторінках Святого Писання, Священного Передання Церкви. Це ті святі, ті мученики, ті праведники Церкви, які пройшли Шлях і піднялися до богоспоглядання. Які пройшли шлях і піднялися до воскресіння віри і до вознесіння духовного, до богоєднання. Так от, якщо їхнє життя, їхня віра, їхнє розуміння не оживе в нас, – то і ми не оживемо. Ми не попередимо померлих! Ми не попередимо тих, хто упокоївся во Христі, тих, хто в Царстві Божому. Не раніше воскреснемо ми, ніж воскреснуть вони в нас: їхня віра, їхнє розуміння, їхнє життя. Вони повинні ожити в нашому житті, ожити в наших громадах не у вигляді символу якому ми поклоняємось. Вони повинні воскреснути в нас! Віра повинна воскреснути в нас, ожити! Коли вона воскресне в нас, тоді і ми будемо схоплені разом з ними на духовному повітрі. Це все духовні речі, Біблія – книга духовна.

“Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба...” (знов, кажуть, що ось на хмарах буде спускатися з буквального неба. Буде сидіти на дощових хмарах? Відкиньмо байки! Це духовні речі. Давайте звернемося до твердої їжі. Багатьом з отут присутніх за віком, вже треба бути вчителями. Мається на увазі, за віком сходження досконалості, а ви ще п'єте “молочко”, – каже апостол. Досить пити “молочко” – давайте вже будемо хоча б “їсти кашку”). “Сам бо Господь із наказом...” Наказ про що? Голос архангела про що? Сурма Божа про що? “І пізнаєте істину”, – і почуєте голос архангела... Ангел – вісник, благовіствує слово Боже. “І пізнаєте істину, і істина вас вільними зробить” Наказ про свободу! Хто не вірить – хай згадає ювілейний рік. Читаймо Святе Письмо, бо “Загине Мій народ через брак знання...”– говорить Господь устами пророка Осії в 4-му розділі, 6-му вірші.

Ювілейний рік. 7 х 7 = 49 і 50-й ювілейний. Що відбувалося в ювілейний рік? Сурмили сурми, і це називалося “свято сурем”, і ці сурми називались ювілейні. Між іншим ми і зараз святкуємо 50 років як ювілей, і забули звідки вже пішла назва. Так от, в ювілейний рік відпускались на свободу всі жителі землі, от про що сурмить та сурма! Сурмили сурми і звіщали свободу всім жителям землі. Ці сурми повинні засурмити в наших серцях, бо ми не попередимо померлих. От коли, – коли воскресне в нас їхнє життя, тому то ми тут і досліджуємо з вами і “Житія святих”, і “Добротолюбіє”, і житія святих що упокоїлись на сторінках Святого Письма, а їх тьми тут, одних імен тут тьми. Так от, коли вони воскресають в нас, коли пізнаємо істину через них, через слово Боже яке донесли вони нам, через життя яке показали вони нам своїм життям, – тоді засурмить та сурма в нашому розумінні спочатку, а потім в нашому серці. Тоді пізнаємо істину, і істина нас вільними зробить, і тоді воскреснемо духовно. Зараз ми говоримо про духовні речі. От про що говорить Святе Письмо! А ми чекаємо, що буквально на хмарі ангели з сурмами як мідяний оркестр почнуть сурмити над планетою Земля... Давайте до твердої їжі, ну хто не може – то давайте хоч до кашки, але ідімо вперед, пам'ятаймо про жінку Лотову!.. “Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба,..” Небо – сфера духу, біблійною мовою. На початку створив Господь небо і землю... Ми розуміємо, що мова йде про світ видимий і невидимий – всі екзегети так розуміють, і не тільки православні. Так чому ж чекаємо з неба буквального? Те небо як сфера духа в нас повинно сотворитись! Згадаймо, сім днів творіння Господнього: перший день – світло віри, а другий – твердь посеред вод, і Господь називає її “Небо”, в наших серцях... “Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з Неба, і перше воскреснуть умерлі во Христі”. Ось вони ті праведники, вони воскреснуть в нас: їхня віра, їхнє розуміння, їхнє життя. Вмерлі для гріха, ті, хто помер для гріха. “...і перше воскреснуть умерлі во Христі, потім ми, що живемо (поки ще живі) й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом”. Невже знову на буквальних хмарах? Що є хмари в біблійній мові? Послання до євреїв, 12-й розділ, 1-й вірш:

“...мавши навколо себе таку велику хмару свідків”... а в попередніх віршах перераховуються вони: Гедеон, Варак, Самсон, Ефтай і т.д., і каже: немає мені часу перерахувати всіх, тих, хто упокоївся во Христі, хто вірою з гробів виходив – воскресав. До цих хмар ми долучимось на повітрі духовному, а не на буквальному повітрі ми будемо літати, як чайки над водою. Духовно ми долучимось до цієї хмари, будучи краплинками, бо хмара складається з краплинок! І кожен з нас повинен стати краплинкою в хмарі, в тьмах сил Небесних, ангельських. Бо як краплинка роси відбиває весь світ видимий, так і душа людська відбиває весь світ невидимий. Коли вона стає світлою, коли вона починає відбивати світло істини, – вона долучається до хмари, на якій і прийде Господь на землю судити живих і мертвих. От прихід Його – в першу чергу духовний, в наших серцях, прихід у славі, а слава – це присутність Божества. Слова “слава” і “присутність” – слова-синоніми в біблійній мові. Ми відчуємо Його в нашому серці, Він воскресне в нашому серці, Він прийде до кожного з нас і скаже: Прийміть Духа Святого... А потім настане П'ятидесятниця, коли буде повне занурення, хрещення Духом Святим для кожного з нас, якщо будемо йти, якщо будемо стукати, бо хто стукає тому відкривають. Коли Господь возносився на небеса, то Він возносився в тілі... І коли учні задивлялися на Нього, то тут з'явилися ангели Господні і сказали: Що ви мужі галілейські дивитесь на Нього? Цей що возноситься, так само як возноситься, так Він і прийде! Він возносився в тілі, – і прийде він в тілі. Він є Глава, а тіло Його – Церква! Розуміймо, це тверда їжа. Дуже легко по букві тлумачити, забуваючи, що буква вбиває. В нашому тілі, в нашій плоті, в тілі Церкви прийде Христос у славі, як присутність Божества, як здобуття благодаті Духа Святого! Прийде момент – і побачимо й фізичними очима обов'язково, але це інші речі. Тілесними очима прославленого тіла, ангельського тіла побачимо Його і з'єднаємся з Ним в Царстві Небесному в – Царстві Духа. Але спочатку Він повинен прийти в наших серцях, в хмарі віруючих і вірних, хмарі тих, хто Його справді бачить духовними очима і може про це свідкувати. От вона, хмара свідків Господніх...

“Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з Неба, і перше воскреснуть умерлі во Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, (повітря духовне) і так завсіди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами” – говорить апостол Павло. Це є шлях церкви, це є шлях кожного з нас. Спочатку Господь повинен прийти в наших серцях, в нашій плоті, а коли Він прийде в нашій плоті тоді відкриються нам духовні очі і тоді ми Його і побачимо і буквально, духовними тілесними очима. “Бо вже Христа по плоті не знаємо”, – говорить апостол Павло. “Кров і плоть Царства Божого не вспадкують”, а ми ще досі говоримо про м'ясо... Прославлене тіло, ангельське тіло, містичне тіло, тонке тіло – в ньому Господь на Небі, в сфері духу. В ньому будемо і ми, і тілесними духовними очима, але тіла прославленого, а не грубо фізичного, ми побачимо Його буквально, обов'язково. Тільки спочатку мусить бути прихід Його в наші серця, в наше тіло. Тільки спочатку – ісповідання нами Його во плоті, в своїй плоті! Це є шлях, і цей шлях ми кожного разу розглядаємо, про нього ми кожного разу говоримо під час літургії. Священик виголошує, так як виголошував Христос: “Пийте з неї всі, це є кров Моя Нового Заповіту (це є вчення), що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів...” “Прийміть, споживайте, це є тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів” (прийми це тіло, виконання Господнє в свою плоть). Причастися Його тіла і воно стане плоттю Христовою в тобі. Прийми вино – вчення, що звеселяє серце праведника в свою кров, в своє життя, – і воно стане кров'ю Христовою у вас. Ісповідай Христа в своїй плоті своїм розумінням своїм життям. Хай прийде Христос в твоїй плоті, а тоді побачиш Його, а тоді і долучишся до хмари святих Всевишнього, а тоді і візьмемо владу разом з святими Всевишнього, і царюванню нашому не буде кінця. Амінь.

Наступного разу ми з вами розглянемо Перше послання до коринтян 15-й розділ, з 19-го по 58-й вірш, – там також розкриваються духовні речі воскресіння. Зерно яке потрапляє в землю, якщо не вмре – то не оживе. Ми будемо розглядати ці речі містичні, таємні але реальні.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: