Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Воскресіння. Світ ангельський.

Лекція № 18

Лекція:
Дорогі брати і сестри, ми минулого разу розглянули перше Послання апостола Павла до коринфян, 15–й розділ з 19–го по 58–й вірші в контексті вчення про воскресіння. Я ще раз нагадаю фразу, яка була посилом для того, щоб ми почали досліджувати 1Сол. 4–й розділ і 1Кор. 15–й розділ. Фраза про те, що: ВЧЕННЯ ПРО БУКВАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ, В РОЗУМІННІ ВОСКРЕСІННЯ БУКВАЛЬНИХ ТІЛ ЛЮДСЬКИХ, ВИХОДУ МЕРЦІВ ІЗ ГРОБІВ БУКВАЛЬНИХ, ПОВСТАННЯ ПОМЕРЛИХ ТА З'ЄДНАННЯ З ФІЗИЧНИМИ ТІЛАМИ Є ХИБНИМ І ПРОТИРІЧИТЬ ДУХОВІ СВЯТОГО ПИСЬМА . Насправді душа людини по смерті возноситься вже в тілі, – тільки в тілі духовному, ангельському, ефірному, і не потребує вже з’єднання з тілом фізичним. І про це чітко сказано в Святому Письмі. І тому дивно: звідки беруться і як виникають такі байки? Я висловлююсь словами апостола Павла. Який чітко зазначив, що настануть такі часи, коли здорової науки не будуть триматись, а за пожадливостями своїми виберуть собі вчителів які б їхні вуха влещували. Вони від правди відвернуться і до байок нахиляться. Вже чітко сказано: Кров і плоть царства Божого не успадкують. Як ще треба було пояснювати ці речі?! Значить вспадкує Царство Боже, Царство Небесне, Царство духовне, вічне життя тільки тіло духовне! Тобто, душа в тілі. Тонка оболонка душі, за визначенням святителя Феофана Затворника, і є тілом ефірним. І воно вже знаходиться в людині ще за життя в фізичному тілі. Воно існує в нас, воно існує в нас і сьогодні, і сенс нашого буття – дати розвинутись цьому тілу. Сенс нашого життя – спасти свою душу, а не тіло фізичне. Кров і плоть – царства Божого не успадкують! І знову, коли саддукеї випробовували Ісуса (я знову наголошую на цьому. Тому що Господь через ці моменти розкриває нам таємниці світобудови, таємниці світу духовного). Саддукеї задали питання Ісусові, що по воскресінню кому буде дружиною та жінка яка мала семеро братів? Він сказав: Не знаєте Писання. Тому що по воскресінню не женяться і заміж не виходять, але як ангели ті на Небі. Все зрозуміло. Знову таки, небо – сфера духу; ангели ж – вісники Господні. Ми минулого разу зазначили, що душа людська після смерті фізичного тіла одразу підіймається в цей світ ангельський. І якщо за законом спорідненості їй там комфортно, тобто вона відчуває себе там “в своїй тарілці”, – то вона там і залишається в світі ангельському. І дуже швидко набуває ангельську мудрість і сама стає ангелом, тобто вісником світла, вісником мудрості Господньої. Кров і плоть царства Божого не успадкують. Смерті немає – є перехід, нове народження, воскресіння в тілі ангельському, в тілі духовному. От воно коли настає, воскресіння, – в момент смерті фізичного тіла, і ми всі пройдемо цей шлях воскресіння! Тільки воскресіння воно подвійне: воскресіння життя і воскресіння суду, а “суд же такий, що світло в світ прийшло”. Отже, щоб не прийти на суд необхідно до світла призвичаїтись в цьому житті. Яке світло? Мова йде не про світло сонця, а про світло духовне, світло Христове, яке просвічує все. Світло Христової любові, світло Христової істини. І чим вище підіймається людина тією драбиною вдосконалення, тим природніше для неї стає світло Христове. Спочатку людина бачить світло Христове – бачить в розумі своєму (просвічується розум людини світлом слова Божого), а потім підіймається до висоти містичного досвіду, який стає реальним, бо людина починає жити в сфері духу. Серце людини стає Царством Небесним, як і сказав Господь: Царство Боже всередині вас. В наших серцях, в глибинах свідомості, в підсвідомості, у внутрішніх наших надрах знаходяться ті містичні двері, двері в Царство Духа, двері у вічність. Нещодавно мені одна сестра задала питання: чи правда, що коли відкриті Царські врата на Пасху і коли людина помирає – вона відразу входить в царство Небесне? Я відповів так як є. Якщо Царські врата відкриті в її серці, – то вона обов'язково входить в Царство Небесне. Тому що все наше православне богослужіння глибоко символічне, і ці Царські врата символізують двері нашого серця, двері в які повинен ввійти Цар всесвіту – Господь. “Ось стою Я під дверима і стукаю. Хто двері свої відчинить – Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, а він зі Мною”. Отже, необхідно зробити двері нашого серця справді царськими дверима. Знайти там ці вузькі двері, бо дуже багато широких дверей в нашому серці. Дуже багато широких доріг в нашому серці, світських доріг, і багато хто ходить ними, – говорить Господь, – проте мало хто знаходить ту вузьку але пряму дорогу. Дорогу смирення, подвигу, шлях Христа. Суворий насправді, але благословенний і благодатний шлях спасіння. І дуже мало людей знаходить ті вузькі двері, хоч і для всіх відкриті ці двері смирення, тому що все геніальне просте, ми знаємо цю банальну фразу. Спасіння – річ насправді дуже проста, воно доступне кожному з нас. І не залежить воно від нашого освітнього цензу, і суспільного стану який ми маємо, і не залежить від нашої статі, національності, конфесійної приналежності. Все дуже просто: ці двері відкриті для овечок Господніх. Овечка – це символ смирення. Христос сказав: Я – двері..., а в іншому місці: Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий (смиренний), і тоді ви знайдете той Шлях, який веде в життя вічне. “Я – Альфа і Омега, Початок і Кінець...” Смирення від початку до кінця. Від покаяння до досконалої любові, до вершини досконалості.

Смирення – цей шлях доступний всім, але мало хто знаходить його, тому що відчувається в членах закон плоті, який протирічить закону нашого розуму… Ми розуміємо розумом, що смирення – двері, за словами Господа. Невже ж так просто?.. Ні, напевно щось складніше, напевно треба пошукати якусь літературу окультну, пошукати якісь чорні книжки. Там напевно вказаний простіший шлях... Ні! Він простіший на перший погляд. На перший погляд простіше купити книгу – їх зараз достатньо, полиці вигинаються від літератури лжемістичного напрямку – і почати працювати над цією літературою. І будьте певні, двері відкриються, тільки вони відкриються не з парадного, а з чорного входу! Будьте певні, ви ввійдете в світ невидимий, обов’язково. І потім в кращому випадку в Луцькій психлікарні медики будуть довго шукати інші двері, щоб вивести вас з того приміщення в яке ви ввійшли. Я знаю багатьох людей, які ввійшли і до нині не вийшли. Я знаю багатьох людей які дуже щасливі, що вчасно встигли вийти і прийшли все–таки до віри Христової. Чистої істини, і вона зробила їх вільними від пошуку лукавих, покривлених, таємних ходів. Господь сказав: Будуть казати в останні дні: Христос тут або там, – не вірте! От тут Він на пустині: не вірте! Тут він в потаємних кімнатах, групах… Не виходьте, бо Христос у вас! Все дуже просто: Його шлях окреслений в Святому Письмі, і якщо ми будемо читати Святе Письмо з відкритими духовно очима, якщо ми будемо здатними служителями Нового Заповіту – не букви, але духу, – то обов’язково ми цей шлях побачимо і зрозуміємо. І якщо ми не тільки осягнемо цей шлях розумом, але і почнемо практично йти цим шляхом – то на певному етапі нам зустрінеться інший Утішитель. Вже не Слово правди, але Дух правди – Дух Святий. Ми здобудемо Духа Святого, Христос воскресне в нашому серці. Христос увійде в наше серце закрите задля страху, серце привалене іще каменем лякливості. Ввійде, дихне і скаже: Прийміть Духа Святого! Обов’язково. І тоді ви вже не будете запитувати куди йти, як іти? І чи правильно я йду? Тому що Дух Святий буде вчити всьому, Дух Святий буде вести по цьому шляху і ви будете дуже чітко знати чи ви йдете правильно, чи ні. Тому що за духовним розумінням обов’язково приходить духовне відчуття. Так сказав отець Церкви Іван Лествичник, і він це сказав для всіх нас. Ті, хто мають духовне розуміння (тому що Дух животворить) обов’язково будуть мати і духовне відчуття. Чи воно є у вас, чи його поки що немає, – каже Іван Лествичник, – ви повинні наполегливо шукати його, тому що воно обов’язково відкриється вам. Всі звані на цей шлях, але не всі вибрані, і не всі йдуть цим шляхом. Через недбальство своє ми збочуємо і потрапляємо в темряву. Всі тварини живуть, розвиваються за законами природи. Ми це знаємо. Істинна наука не протирічить слову Божому. І якщо існують закони природи, і якщо існує закон еволюції (тобто розвитку), то це є Божий Закон. Треба розрізняти чисте від нечистого, святе від не святого. Все живе розвивається згідно закону еволюції, згідно з законом розвитку творіння від неорганічної матерії через органічну до вищої форми існування матерії – людини розумної. І найвищої форми існування матерії – людини духовної. Власне, досконала людина – це уже ангел во плоті, залишається тільки позбутися плоті природнім шляхом і з’єднатися повністю з Христом. Цей ангел во плоті благає до Господа, як благав апостол Павло: Господи, я мрію коли храмина тіла мого розпадеться, щоб я повністю міг з’єднатися з Тобою. Це шлях для нас. Все живе і розвивається за законами природи, але це й є приватний випадок Закону Божого, тому що закони природи регулюються Божим порядком. Божий порядок і Закон Божий – це одне і те саме. Бог є Богом порядку, а не безладу, – читаємо в Святому Письмі. Тварини природні, і таким чином безгрішні. І коли задається питання: чи грішить павук, коли вбиває муху? (Адже це зло, бо “Не убий”!) То відповідь – не грішить, тому що Десять Заповідей дані для людей. Павук розвивається згідно з Божим порядком, і він вбиває для того, щоб жити. І закон еволюції діє, і він є Божий закон, а от коли творіння Боже перестає бути в тілі мавпячому, а стає в тілі людському, перестає бути звіром, а стає людиною – Homo sapiens – людина розумна, яка має розум, а не інстинкт, яка має закон розуму в собі, а не просто закон плоті. От тоді коли вона вбиває – вона порушує Закон Божий, тому що це протирічить Божому порядку. Тому що для неї діє оце “не вбий!”, воно існує в законі розуму кожної людини, і воно існує записаним на скрижалях серця кожної людини, як совість людська. Совість – це і є неодмінна ознака людини.

Адам – земне тіло, представник природи. Ім’я Адам і перекладається як “земний”. Який в результаті свого розвитку, еволюції піднявся до висоти вершини духовної, досяг вищої форми існування матерії – Homo spiritus. Адам вечірній – Homo sapiens, Адам ранішній – Homo spiritus. Адам вечірній – людина розумна, Адам ранішній – людина духовна. Згадаймо, шостий день творіння: І був вечір, і був ранок – день шостий... Вечір – це початок дня. День – це період. Ранок – це вже вершина. Від початку до кінця, від Альфи до Омеги. Так от, і був вечір, і був ранок... Адам вечірній – Homo sapiens, Адам ранішній – Homo spiritus, – це той Адам, який входить в сьомий день, в день Господній, в день спокою, в день суботи Господньої. Адам, в серці якого є Царство Небесне, царство Духа. Адам, який “нагий” перед Господом, тобто, відкритий. Який в гармонії з Богом, який в Едемі перебуває. Едем – “ніжність”, “делікатність”. Який перебуває в раю – духовному садку – вкушаючи духовні плоди з древа життя, з древа волі Божої, древа Закону Божого, з древа істини і премудрості, з древа добра. Як тільки починає вкушати плоди з іншого дерева (духовні плоди: не яблука, не грушки), пізнавати добро через зло, іти іншим шляхом, – то відразу втрачає те живе що є в ньому (Дух животворчий), одразу вмирає духовно. Отже, Адам підіймається шляхом еволюції, і все було добре, бо з волі Божої згідно з Законом Божим (ще раз повторюю, що закон еволюції є приватним випадком Закону Божого) в перших людей відкрилось духовне відчуття. І воно природнім, знову ж таки Божим, Богом призначеним шляхом розвинулось до духовного чуття, те що світ сьогодні називає інтуїцією. Інтуїцію можна спостерігати у Homo sapiens і до сьогодні. Кожен з нас зустрічався в своєму житті з інтуїтивним сприйняттям буття. Кожен з нас має цей досвід, коли знаєш що буде, та не можеш пояснити чому, а просто кажеш: я знаю! Я не знаю чому, – цей досвід для мене містичний, – але я знаю, я відчуваю… Це залишки того, що було відкрито людству в повноті. Вірніше тій частині людства, тому авангарду людства, який піднявся до ранку шостого дня і ввійшов у вечір сьомого.

Отже, духовне відчуття – те що ми зараз називаємо інтуїцією – веде до найвищої форми – до духовного бачення. Духовне розуміння приводить до духовного відчуття, духовне відчуття веде до духовного чуття, духовне чуття веде до духовного бачення. Духовне бачення церква називає духовним спогляданням, що є найвищою формою містичного досвіду – це власне богоєднання. Гріхопадіння Адама в тому і полягає, що він (мається на увазі ціла цивілізація людей, досконалих людей віри) порушив закон розвитку, закон еволюції, закон обоження і зупинився на шляху духовного зростання. Замість того, щоб духовно зростати, (а це є інтенсивний Божий шлях) цивілізація загальмувала і почала рости в шир, а це є екстенсивний шлях розвитку. Насправді нам не потрібний телефон, тому що він в середині нас є: існує поняття телепатії... Нам не потрібний літак, бо існує поняття левітації. Існує поняття телекінезу і т.д. Це природні речі, які були б відкриті, якби ми йшли цим шляхом. І будьте певні, не було б Чорнобиля, ні екологічних катастроф (власне нищення землі, прокляття землі). Коли ми читаємо, що прокляття землі стало результатом гріхопадіння Адама, то про це і йде мова, як сказано в Апокаліпсисі: “І дадуть відповідь всі хто нищив землю”. Екстенсивний шлях розвитку веде до знищення природи, до знищення оточуючого середовища, а інтенсивний шлях веде до гармонії з природою. Сьогодні людство починає розуміти це. Схоже, це озаріння, розуміння це уже приходить. І слава Богу! На початку було Слово, на початку була інформація, на початку розуміння. Дасть Бог, це розуміння стане плоттю, і не тому що ми такі хороші (я маю на увазі сучасного Адама), а тому що Господь “зажене нас в таке тісне місце”, що ми змушені будемо кликати до Нього. І ті екологічні програми які на сьогоднішній день здійснюються у всьому світі, вони є результатом не нашої досконалості, а навпаки – недосконалості. Тому що за допомогою комп’ютерної техніки (яку ми створили знову ж таки розвиваючись технократичним, тобто екстенсивним шляхом) ми здатні прорахувати, що якщо ми не будемо витрачати кошти на екологічні програми, то нам просто не буде чим дихати, і дуже скоро. І це не жахлива фантастика, а це реалії, тому що проклятий всякий, хто нищить землю! Людство приходить до розуміння необхідності рятуватись. Господь кожного з нас, і все людство, через страждання приводить до спасіння. Ту частину людства, а вона нажаль на сьогоднішній день найчисельніша, яка не має прямого відання волі Господньої. Замість того, щоб духовно зростати (а це є інтенсивний Божий шлях), цивілізація загальмувала і почала рости в шир, а згодом і вниз. “Шир” означає інтелектуальний, а не духовний розвиток. Сталося повернення людини духовної – Homo spiritus – назад до людини розумної – Homo sapiens. Сталося повернення, а це регрес, а отже це порушення Закону. Господній закон – закон прогресу, закон розвитку. Коли ми зупиняємося, то “...пам’ятайте про жінку Лотову...”, а ми мало того що зупинились, ми ще зробили дуже багато кроків назад. Пішли проти волі Божої, порушили закон Божий, і відповідно потрапили під прокляття. Вийняли клин який з’єднує нас з Творцем – самі себе прокляли. Господь же нікого не проклинає насправді. Він встановив закон, що якщо ти підеш проти Мене, то ти помреш, бо не можна бачити Господа лице в лице і залишитись живим. Лицем в лице – це означає йти проти Господа. Господь говорить чітко: Хто зі Мною не збирає, той розкидає. Хто не з вами, той проти вас.

От він шлях еволюції Господньої. Чуття, або інстинкти... Спочатку звір керується інстинктами. Далі вищий крок, вже із звіра Господь творить людину (із пороху земного). Чуття звільняють місце розуму, а інстинкти для інтелекту, – і це чудово. Але якщо на цьому зупинитись, – то пам’ятайте про жінку Лотову... Треба йти далі, розум підіймається до вершини, до духа. В чому полягає ісіхазм православний (ісіхазм східної християнської традиції)? Він полягає в тому, що людина повинна відсікти чуттєве, зосередитись, очистити спочатку розум, а потім розумом очищеним увійти в серце, все глибше і глибше. А в серці – дух, а в серці – Царство Боже, а в серці – двері у вічність... Двері в той паралельний, містичний, таємний для нас, але реально існуючий світ. Чуття – розум – дух; інстинкти – інтелект – серце. От шлях еволюції. Серце – орган найвищого пізнання, – як сказав архієпископ Лука (в миру професор Войно–Ясенецький). Найпримітивніше пізнання – органами чуттів: слух, нюх, зір, смак, дотик. Потім – більш вищий рівень пізнання – інтелектуальний, а найвищий рівень – містичний, для декого незрозумілий зовсім. Хто цього відчуття не мав, а точніше мав і пропустив, не зупинився на ньому, – він може сміло казати: цього немає, це фантастика і “опіум для народу”. А насправді це реалії, і Церква йде цим шляхом. І насправді не так уже мало людей, яким вдається пізнавати буття органом найвищого пізнання – тобто серцем. Відмова від цього пізнання в угоду розуму, тобто інтелекту, – матеріалістичні науки, природознавчі науки на принципі поверхневого фізично–розумового методу пізнання, а за ними і спосіб буття матеріалістичний, – привели до порушення закону Божого, до пізнання добра через зло. От вони, плоди древа пізнання добра і зла, пізнання добра через зло: падіння і страждання всього творіння аж досі. Ми повинні піднятися знов до тих вершин, до тієї давньої дороги, яку показав Господь ще за часів Адама. Говорить Єремія: “Зупиніться на шляхах своїх, і подивіться на дорогу давню, де ті добрі стежки от ними і ходіть”. Це для кожного з нас, це відкрито для кожного з нас, які сидять тут. Це відкрито для кожного, які сидять не тільки тут, а і в ресторані, в пив–барі сьогодні, – для тих, хто гордо називає себе – Homo sapiens, людина розумна. Так, цей шлях для людей. Тільки людина здатна піднятися до вершини обоження, стати ангелом. Святі Церкви, люди досконалі піднялись до духовних висот вищого пізнання – це шлях Церкви як авангарду всього людства. Дорога в Небо, шлях вищого Богопізнання, шлях до Раю. Цю дорогу вказав нам Господь, цю дорогу вторували для нас сонми святих Божих, цією дорогою ідемо і ми з вами. І недаремно сказано: наш дім на Небесах. Наш дім на Небі, у сфері духу. Ми народжені, щоб жити на Небі разом із світлими ангелами. Небеса, Царство Небесне в нас. Людина покликана бути ангелом. Гріхопадіння Адама ранішнього, людини духовної (Homo spiritus)... Згадаймо, “...ти ходив по огнистому камінню в садку Божому, але прогрішив...” Пам’ятаєте? Говоримо “Це про люцифера”... Забуваючи, що люцифер в нас, що він в усьому людстві. Забуваємо, що люцифер, (а латинською мовою це ім’я перекладається – “син зорі”, церковнослов’янською мовою – “денниця” – “досвітня зоря” українською), це і є Адам! Я не берусь детально зазирати в часи до створення планети Земля, але впевнений, що ті самі процеси проходять і на інших планетах, і пройшли і на інших планетах. І знову ж таки, Господь творить ангелів шляхом еволюції, природним шляхом, законним шляхом, і безумовно, той “дух злоби піднебесної”, якого ми називаємо диявол і сатана, свого часу був таки люцифером, був Адамом на інших планетах. Цей шлях для всіх, закони Божі діють для всіх. Тому що сказано: “Господня земля, і все що на ній, і Господня вселенна, і все, що наповнює її”. Ті самі закони, той самий Христос, той самий Отець, Син і Дух, те саме єдине Божество, і ті самі закони розвитку. Так от, я не беру люцифера, який десь там іще до створення Землі пройшов шлях Адама і став падшим ангелом. Я беру Адама нашого, земного, в якому прокинувся, воскрес Люцифер, що він ходив по садку Божому по огнистому камінню. Він був херувимом помазаним... Херувим – це ангел відання, вісник відання. Давайте прочитаємо Ісаї 14–й розділ з 12–го вірша: “Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої...” Оця ясна зоря, досвітня зоря – латинською мовою “люцифер”, і тому це стало ім’ям називним для сатани, що це світлий ангел який прогрішив, який впав з цих висот. “Як спав ти з небес, о сину зірниці...” Зірниці яка привела волхвів до Христа, тієї провідної зорі розуміння яка веде до премудрості Господньої. Ти син премудрості, ти син Божий, ти був сином премудрості і Я відкрив тобі цей шлях. Я підняв тебе, – говорить Господь, – на висоту людини духовної, на висоту ангела во плоті, на висоту херувима – вісника відання. Ти знав істину, ти бачив істину – і впав ти з небес, з духовних висот. Ти мав Дух, Я дав тобі Його, – каже Господь, бо все від Мене: і Слово, і віра, і Благодать, і життя саме від Мене. А ти проміняв це, ти віддав Небеса, ти проміняв їх за землю. “Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю...” Не буквально розбився об камінь земний, а розбився об земне, об порох. Ти впав з висот духовних, ти пішов шляхом спочатку екстенсивного розвитку, а потім він привів тебе до падіння повного. Тому що, гармонія полягає в тому, що дух людини прагне до Господа. Душа – розум, воля людська – підкоряється духові, а тіло підкоряється душі. Дух як був Божий – він і залишився Божим в нас. І в кожній людині є прагнення духовності, є прагнення неба. Кожній людині сниться, що вона літає. Але душа, відірвавшись від духа і вирішивши стати самою вершиною (інтелект найвище), впала насправді до плоті. І розум, і воля на сьогоднішній день в людини плотської (душевної церковнослов’янською мовою), тілесної, служать плоті. “Як спав ти з небес...” Відрікся небесного, духовного, і, відповідно, порушивши закон, обов’язково розбився об землю. “Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престол...” (престол – правда і суд. Моє судження буде вище; “Я”; “Человек – это звучит гордо!”. А Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать. Він показав шлях людині. Довірся Мені – і іди цим шляхом! – Ні, я сам!.. Як часто буває, що ваша дитина не довіряючи вам каже: Я сам знаю! – Слухай, Я Отець твій і Я знаю чим це все закінчиться. Ти впадеш, ти потрапиш в біду! – Ні, я сам! – Добре, – каже батько, – іди…). “Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих (зорі – це дороговкази на небі духовному. Так от, мені ці дороговкази не вказівки, бо мої зорі вищі зір Божих. Моя правда вище правди Божої, мій престол вище Божого…) поставлю престола свого, і сяду я на горі збору на кінцях північних (читаємо тут “...на горі збору богів...” “Богів” тут додано. На висоти людські я сяду, сяду на висоти людських багатств. Тут богів в розумінні багатий. Хто такий Бог? Бог – це багатий на щось. Так от, є Бог Який є Сущий – справді Бог, Який багатий на все і нічого не потребуючий, а є божки людські. Так от, на цій горі збору божків людських я сяду і буду надіятись на науку, на культуру, на економіку і т.д. Буду пізнавати добро через зло… Але нікуди не подінешся – все одно пізнаєш добро, все одно пізнаємо, що Бог єдиний і більше немає других богів. Але пізнаємо це через зло, і тоді зрозуміємо, що Отець правду сказав… І цим шляхом пішло людство) і сяду я на горі збору на кінцях північних (північ – це холод, зневіра безумовно) підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! (Людина – це звучить гордо!) Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! (Шеол перекладається, як “найглибший гріб”, “преісподняя” церковнослов’янською мовою. Ти думав, що ти на висоті, а насправді ти впав і нижче падати вже нікуди, бо це найнижчий гріб (мертв’ячина духовна). Ти вмер, ти повний трупних кісток) Ті, що на тебе дивитись будуть, приглядатися будуть до тебе, звернуть увагу на тебе: «Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав на пустиню вселенну, а міста її бурив, що в’язнів своїх не пускав він додому?”

Єзекіїля, 28 розділ з 12–го вірша... Це жалобна пісня на Тирського царя. В якій всі екзегети усіх церков бачать диявола (обманець), люцифера, який став сатаною (супротивник). Спочатку обман, неправда, – а потім зло, спротив добру: “Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости... Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь – на одежі твоїй: (Ти був у гармонії з Богом, знав і виконував Закон. Закон Божий написаний на камені – матеріалі вічному і безумовно дорогоцінному. Кожне слово є той камінь дорогоцінний, і дійсно він на "одязі". Він є основа праведності нашої, він є основа. Я не буду їх перераховувати, ці камені, ми їх розглядали коли досліджували Апокаліпсис). Ти помазаний Херувим хоронитель (рос. переклад “херувим дабы осенять”. Чим осіняючий? Істиною, безумовно. Ти херувим, ти маєш відання, помазаний Богом виконувати місію цю. Адаме, тобі Господь відкрив ті таємниці, які до тебе не були відкриті нікому! Він тобі дав Церкву – Єву – вона з твого ребра, "кістка від костей", вона з тебе, вона така само як ти. І сказав: “Не добре бути чоловікові самому...” Чоловік в біблійній мові – віра, розуміння. Добре це розуміння мати, але світильник запалюють не для того, щоб поставити його під посудину, а щоб поставити на свічник, і щоб він світив усім. Не добре бути чоловікові самому! Не добре бути вірі самотньою. Дам йому жінку–громаду, церкву, щоб розповсюджувалась ідея Божа, щоб розповсюджувався закон Божої любові, “і сказав: Плодіться і розмножуйтеся, та заповнюйте землю”. Хіба тут мова йде про фізичне розмноження? Та ні! Ця віра, цей шлях який Я вам відкрив ви повинні донести всім, всьому людству, всім Адамам вечірнім, бо ти вже піднявся до висоти ранішнього, ти піднявся до висоти духовного, і ти повинен підняти до свого рівня – Homo spiritus – всіх Homo sapiens. Церква хай зростає, як розчина. Царство Боже хай зростає як розчина, у всіх серцях. І наповнюй землю, пануй над всім звірячим, над всією звіриною того моря житейського, схвильованого спокус бурею, моря пристрастей світу цього. Пануй, піднімайся, відкидай ту кам’яну сокиру пітекантропа, підіймайся до висоти духовності. Ти ангел, ти херувим і Я помазав тебе, щоб ти осіняв всю землю, щоб ти порав її. От шлях для людства! От це ми втратили…) Я дав тебе на святу гору Божу (висоти, мова йде не про буквальну гору. Я підняв тебе на висоти бачення, на висоти досвіду містичного. Ти ввійшов, як потім Мойсей буде входити, в той морок. Для інших той морок буде містичним, таємничим, а для тебе він став досвідом реальності Божественного буття. Ти побачив Бога лицем в лице, ти пізнав Волю) ти ходив посеред огнистого каміння (де в Едемі огнисте каміння? Це огнисте каміння слова Божого, істини, мудрості – це є камінь, це було основою буття – віра яка від Слова, а Слово одне – “Возлюби!”) ти був бездоганний у всіх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість (рос. переклад – “не нашлось в тебе беззакония” Поки ти не порушив закон! А як порушив? От ми з вами зараз і розглядаємо закон еволюції, розвитку. Замість того, щоб іти шляхом вдосконалення духовного, ти почав його міняти на інтелектуально–матеріальне. І впав до плоті, і впав до тіла, і розбився, “погромнику людів”). Через велику торгівлю твою (почалася торгівля в серці... “Ні не вмрете! А чи правду сказав Бог?..” Закон плоті починає шепотіти, протирічити закону розуму. А чи правду сказав Бог?.. Ні не вмрете! Будете як сини Божі відаючи добро і зло. Думаєте сатана обманув? Ні! Сенс життя людини – обоження, з’єднатися з Богом, “стати як боги”, але сатана показав шлях лукавий, кривий, шлях який приводить до смерті, а не до обоження. Людина знала, що її завдання – Богоєднання. Людина знала, що її завдання бути ангелом і не тільки во плоті. Його завдання народжувати ангелів! От завдання людей, але шлях сатана вказав плотський: послужи і Господу і мамоні. Мамона – це матеріальне, земне. Послужи, шепоче він і до нині. Той змій нікуди не дівся... Господь і тоді і нині Той Самий; і змій – той спокусник, диявол і сатана, – і тоді і нині той самий. Він так само шепоче в полі наших сердець. Він хитріший за всю звірину польову, а в полі багато звірів, багато інстинктів звірячих, а найхитріший – оцей закон плоті, який шепоче: А чи правду сказав Бог?.. Ні не вмрете!..) твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив (Все. Почалось насилля, знову до звірячого, назад). І зневажив Я тебе, тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю херувиме (зневажив – тому що такий закон: поки ти духовний – ти на горі Божій. А духовний ти тільки тоді коли ти думаєш про духовне. А коли ти почав йти проти волі Божої – ти падаєш з цієї гори. Ти можеш бути в Едемі тільки тоді, допоки ти перед Господом нагий і не соромишся цієї “наготи”. Істинної “наготи”, тобто відкритості перед Богом. Як тільки ти починаєш ховатися від Божого лиця, як тільки ти починаєш грішити – ти виходиш з раю. Ти можеш ввійти знов в той рай. Шлях відкритий! Але тоді треба пройти через меч херувима (обертаючийся меч), тобі доведеться пройти через обрізання крайньої плоті. Духовного обрізання крайнього плотського. Ти повинен віддати плоть і прийняти дух, – вчать отці Церкви. Це єдиний шлях повернутися в Едем, повернутися до гармонії Господньої) з середини огнистого каміння (Слово стало проти тебе. Тому що ти змінився. І ми говорили з вами, Слово – це є вогонь поїдаючий. Для праведника – це вогонь зігріваючий, освітлюючий, оберігаючий і вказуючий шлях. А для грішника, тобто для того, хто пішов в темряву, – це вогонь поїдаючий. Для народу Божого – той вогняний стовп, який вночі освітлював шлях. Він зігрівав, освітлював, захищав. Для єгиптян – той самий стовп був темрявою, вони нічого не бачили. А стовп той самий, а слово Боже те саме, яке світить праведнику, а для фарисея воно є тим, що “буде дивитися і не бачити, слухати і не чути”. І фарисей буде вивчати: який вид сарани поїдав Іван Хреститель в юдейській пустелі…). Стало високим твоє серце (церковнослов’янською, “возгордилось серце твоё”. Гордість – ось першопричина падіння духовного, недаремно церква каже, що гордість першопричина гріха) через красу твою ти занапастив свою мудрість (Все! Фарисейський вогонь внесений в скінійне служіння. Надав і Авіуд вносять “чуждий вогонь”. Любов не до Бога в собі, а любов до себе на фоні Бога). Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. Многотою провин своїх через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої (Ти продав істину... Ми продаємо дух, ми продаємо істину. Ми продаємо духовне за земне, духовне за матеріальне) І вивів Я огонь з твоєї середини і він пожер тебе. (Це настільки багатогранний уривок, як і все Святе Письмо. Що означає “виведу вогонь із твоєї середини”? Кожен символ має знак плюс і мінус. Беремо мінус: в нас в середині є закон плоті. Якщо ми не є духовні і роз’єднуємося з Богом, то одразу нас починає жерти цей закон плоті. Він починає палити нас як той вогонь, і ми починаємо горіти ненаситністю, починаємо горіти в озері пристрастей та пожадань плоті. Господь виводить з нас щось зле? Господь є Світло, і темряви немає в Ньому! Почитаємо святого Антонія, де він пише про це: Хто додумається сказати, що Бог є зло? Хто додумається сказати, що Господь гнівається? Так, ми читаємо в Святому Письмі, що Бог гнівається, – так це написано як раз для тих, хто буде дивитись і не бачити, слухати і не розуміти. Хіба любов може гніватись, хіба світло має плями? Бог є Світло і темряви немає в Ньому! На цьому Сонці плям нема! Я встановив закон, – говорить Господь, – якщо ти не будеш духовним – ти стаєш плотським. Не можеш служити двом панам, не можеш куштувати плоди з дерева пізнання добра через зло і залишитись живим, так не буває. Пам'ятайте про жінку Лотову – не можна зупинитися і залишитися живим, не перетворитися на соляний стовп. Про що йде мова? Кожен символ має позитив і негатив (Сирах 34). В позитивному плані, що означає “вивів вогонь з тебе і він пожер тебе”? Який вогонь тебе пожере? Хто це каміння розкидав – той і буде його збирати. В іншому місці сказано: Діти її роздягнуть її (блудницю), і плоть її з’їдять. Тут вже сказано до церкви, до сьогоднішнього релігійного світу який блудить із світом. Із середини вийде цей вогонь і буде поїдати тебе. І сьогодні це роздягання іде повним ходом, тільки не лінуйтеся гортати сторінки газет. То там, то там, то там ми бачимо як роздягається номінальна церква, показуючи вовчу шерсть, вовчі зуби з–під овечої шкурки. Дух насильства, дух агресії, дух нелюбовності, дух користолюбства – його не сховаєш, бо “по плодах пізнаєш їх”, а плоди на поверхні. І чекають, що тернина буде родити виноград, а на будяках смокви з'являться. Ні! Будуть рости на тернині вовчі ягоди так само, як на будяках реп'яхи.

Вогонь виходить з середини, але це не означає, що нам треба вигортати “брудну білизну”. Це не є достойно християнина (хоча й може бути прийнятним для тих християн–“немовлят”, які іще не в мирі, але в бурі). Хто це каміння порозкидав – той і повизбирує. Хто цей одяг забруднив – той і виверне його, відкривши бруд провини своєї. Бо усе таємне рано чи пізно стає явним. Достойно християнина ж є сказати: Так сказав Господь Бог, – і підняти цей ліхтарик світла, а він висвітлить темряву. І знову ж таки в позитивному значенні ці ліхтарики повинні підніматися в надрах релігійного світу. Тут будуть ставати вісники – ангели Господні, звідси зазвучить ця труба архангельська. Я виведу з тебе вогонь, – каже Господь, – не зі сторони, бо зі сторони ніхто не врятує. З Марса не прилетять марсіани рятувати церкву. Ми самі повинні рятувати церкву і ми будемо її рятувати! І ми тут знаходимося в нижньому храмі власне для цього, щоб вивести вогонь з середини, щоб він поїв все нечисте, вогонь слова Божого в даному випадку. Дивіться, як багатогранне це Слово, як ми можемо багатосторонньо розглянути один вірш і не помилитися, тому що керуємося каноном Господнім, тому, що маємо мудрість, тому що маємо око відкрите і знаємо волю Божу, а вона в одному слові – Возлюби! І тут уже ніяк не помилишся! Скільки б сатана не рядився в ризи ангела світла, але підробити смирення і досконалу любов, яка є смиренною, не може. Смирення підробити не можна. Можна підробити що завгодно: ти можеш видатися розумним, ти можеш видатися мудрим, але якщо немає смирення, любові, яка рухається смиренням, яка дихає смиренням, – все видно, фальш виявиться, бо плоди на поверхні.

І Я зробив тебе попелом на очах у всіх хто бачить тебе, всі хто знає тебе серед народів остовпіють над тобою, ти пострахом станеш і не буде тебе аж на віки. Так буде, мої кохані! Чи лжеортодокси будуть спротивлятися, чи ні, – воля Божа буде виконана! Ну можна відтягнути на якийсь період... Тому то кожен дасть відповідь сам за себе. Тому то ми повинні з сьогоднішнього дня, не відкладаючи на завтра заглянути в своє серце, зайнятися собою, відкрити двері свого серця і впустити туди світло. А потім, просвітившись цим світлом і наповнившись ним, Світити іншим, як і сказав Господь: Тож нехай світло ваше світить серед людей, щоб бачачи добрі справи ваші, плоди ваші, прославляли вони Господа. Амінь.



† † †



Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (Протоієрею Олегу Ведмеденку, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021) з поміткою: «пожертва», «десятина», або «на побудову храму», або ж перерахувавши кошти на рахунок Незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. у Луцьку /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ «Західінкомбанк» ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.


“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: