Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Воскресіння. Світ ангельський.

Лекція № 20

Лекція:
Ми продовжуємо нашу працю. Попередні рази ми вже говорили, що після смерті фізичного тіла досконала людина стає ангелом – оживає в новому, ангельському бутті. В житті, прославленому безпосередньою присутністю Божества. Воскресає не тільки духовно, але й буквально. Коли ми говоримо про духовне воскресіння, – ми говоримо про речі реальні, містичні, таємні, а не тільки про духовне воскресіння. Духовно ми воскресаємо з вами щодень якщо ми перебуваємо в Слові, якщо ми п'ємо цю воду, якщо ми їмо цей хліб. Але ми повинні пам'ятати, що крім духовного воскресіння, яке для кожного з нас приготоване в цьому світі, світі фізичному і бутті нашому сьогоднішньому, існує і буквальне, містичне воскресіння в світі невидимому, в світі духовному, в світі ангельському. І якщо ми сподіваємося на Господа тільки в цьому житті, то ми є найнещасніші з людей, – як говорить апостол Павло. Але коли ми покладаємо надію тільки на майбутнє наше воскресіння, то ми теж є найнещасніші з людей. Тому, що сьогоднішнє наше життя залишається пеклом. Господь цього не хоче, Він хоче, щоб ми вже сьогодні стали щасливими, так само, як і ми бажаємо своїм дітям, щоб вони вже сьогодні були щасливими, щоб їм вже сьогодні було добре. Людина яка є досконала, яка є праведна, тобто шукає правду, знайшла її і йде цією дорогою правди, – після смерті біологічного тіла воскресає в світі невидимому, і за законом спорідненості через певний час (церква каже: три дні) піднімається в світлі обителі. Знову, три дні – цифра символічна і умовна, тому що час в світі невидимому і час в нашому фізичному світі не однаковий. Тут три дні – це етап зростання, етап адаптації, етап просвітлення, етап підняття на ці величні три ступені, підняття до третього неба: перше небо – це небо віри, або знання; друге – втілення цієї віри, прийняття; і третє – одухотворення, розповсюдження, оспівання своєї віри. А в житті позагробовому уже не віри, але знання, тому що віра для нас з вами, для тих, хто і тілі. Для тих, хто знаходиться в світі невидимому – пізнання, як говорить апостол Павло: “Нині знаємо частинно і проповідуємо частинно (тобто, сприймаємо вірою ці речі). Прийде час і пізнаєм, як і пізнані ми”. Так от, існує реальне, буквальне воскресіння, не тільки воскресіння нашого духу, але і буквальне воскресіння. Воно відбувається в момент виходу з тіла біологічного. І по воскресінні людина праведна, та, яка піднялась на відповідний щабель, – стає досконалою, як і інші ті ангели на небі. Так вчить нас Слово. Ця людина розправляє крила, як метелик. Ми порівнювали це з народженням метелика і, як виявилось, не перші ми зробили це тут на біблійних курсах, а святий Антоній Великий також порівнював людину з метеликом. Поки вона не просвітлена світлом Істини, поки вона ще не обгорнулася “коконом” смирення, віри, – вона нагадує гусінь плазуючу по землі. Але з часом відбувається перетворення людини тілесної, душевної, плотської в людину духовну, яка призначена стати ангелом, яка повинна розправити духовні крила, тому що ангели – то є службові духи. І якщо ми зображуємо ангелів у вигляді прекрасних юнаків з крильми, то це не означає, що коли вони літають над землею, то пір'я повинне сипатись нам на голову. Тут мова йде про духовні речі, хоча, повторюю, ангели суть службові духи, які мають духовні тіла, тому що ангели то колишні люди. Це ті метелики які в стані свого грубого, тілесного розвитку були людьми. От закон Божого порядку, закон Божого розвитку. Як новонароджена дитина, що розвинулась з ембріона в лоні матері, так само і в момент воскресіння людина народжується в світ невидимий, в світ духовний, в світ ангельський. Смерті немає – є перехід! Смерть – це народження в невидимий світ. Людина – вінець творіння, вінець природи і проміжна ланка між землею і небом. Природа в людині завершується. Тварне, тобто грубо матеріальне в людині завершується, – це вінець, і починається надприродне, метафізичне, духовне. От чому так важлива боротьба за душу людську. От чому так важливо, поки ця душа є “дитиною”, “зародком”, привести її до світла або до темряви, тому що життя тільки починається в цьому земному варіанті існування. “Будете, як ангели ті на Небі”, – говорить Господь. І знов, в Об'явлені ми читали: “Міра людська – вона ж така сама, як і міра ангельська”.

Перші люди – Адам і Єва – мали пряме відання Бога. Сьогодні в проповіді я трохи торкнувся цієї теми. Не було Слова писаного в ті часи для Адама і Єви, вони пізнавали Творця серцем, як органом найвищого пізнання. Серце людини – це є орган найвищого пізнання. Серцем ми пізнаємо Творця напряму. Розум і чуття – це вже нижче пізнання. Перша людина, Адам, піднявся до висоти безпосереднього пізнання Бога. Піднявся до висоти перебування в Едемі (Едем означає – ніжний, делікатний), це стан духовний. Це стан, коли людина знаходиться в розчуленні, в постійному зворушенні, стан спокою, миру, стан бачення Бога, стан коли розкриті Небеса. Це той стан, про який сказав Серафим Саровський свого часу: “Якщо ми маємо в серці розчулення – це ознака того, що Дух Святий в нашому серці”. Люди були “нагі” перед Господом і не соромились цієї “наготи”. Мова в даному випадку йде про служіння. Одягнутися – церковнослов’янською мовою “обрядитися”. Не існувало тоді обрядів в поклонінні Богові, а це те саме поклоніння духовне, про яке сказав Ісус Христос самарянці: “Будете поклонятись в дусі і істині, – таких служителів, молільників, поклонників бажає собі Господь». В Дусі і істині – не опосередковано, а безпосередньо. Без слова писаного, без догматів і без обрядів, тому що Дух Святий вчить всьому, про це нам говорить Святе Письмо, і в майбутньому так і буде: прийде час, і ніхто нікого не буде вчити. Ніхто не буде “око за око, зуб за зуб” давати. Око – це бачення, зуб – це “розжовування” істини. Ніхто не буде своє бачення протиставляти баченню іншої конфесії чи іншої релігійної деномінації. Ніхто не буде свій “хліб”, який розжував, нав'язувати брату з іншої конфесії, тому що Дух Святий прийде, і навчить, тому що буде пряме відання Бога. Адже відання Бога очима розуму, безумовно, завжди має на собі тінь індивідуальності того, хто дивиться. Ми бачимо чотири євангеліста, і всі вони через свою душу пропустивши духовне відкриття, світло Благодаті Духа правди, трансформують його по своєму. Тому їх чотири (всесторонність), і вони провіщають те, що їм відкрито Духом для тих, хто такого бачення духовного, бачення серця не має. Вони трансформують інформацію духовну на план душевний, на план розуму, на план волі. А от коли людина підіймається до їх рівня, хоча б до початку їх рівня, – тоді немає вже сенсу на душевному рівні проявляти духовні речі. Тоді ніхто нікого не буде вчити, бо всі будуть навчені Духом Святим. Так буде, і так було за часів Адама і Єви. За часів Адама, який є насправді образом, який є архітипом, символом перших людей віри. Так було, така була Церква. Вони харчувалися з “древа життя”. Сьогодні ми визначили з вами, Господь дав сьогодні відкриття прямо під час проповіді, що древо життя – є древом богопізнання, богоєднання, спасіння. Як не називай це древо – мова йде про одне і те саме, адже ми всі прагнемо життя вічного, “А життя ж вічне, це щоб пізнали Тебе, єдиного Бога”. От воно древо, яке росте в наших серцях, яке містично існує у всьому всесвіті. Воно корінням віри живиться з чистої води слова Божого, і трансформує її в зелене листя ісповідання цієї віри, віри істинної, що здійснюється любов'ю. І сказано: “Листя цього дерева на уздоровлення народів”, “По вірі вашій буде вам”. І дає плоди милосердя і богопізнання, смирення і любові, плоди, вкушаючи які ми маємо життя вічне. Древо життя: “Твоє від Твоїх...” Вода Господня – плоди наші, а в результаті і Господні. “Твоє від Твоїх Тобі приносимо, за всіх і за все”, – молимося ми піднімаючи тут, на літургії хліб і вино, які по молитві нашій містично переосутнюються в тіло і кров (не в м'ясо і кров) Христові. І ми духовно споживаємо тіло і кров Христові під виглядом хліба і вина. Фізична дія – хліб і вино, духовна дія – тіло і кров християнам причасникам. Ми стаємо спільниками Божої програми спасіння: “Твоє від Твоїх Тобі...” Хліб і вино… Вино вчення, яке приймає Церква в свою кров, і воно стає кров'ю Христовою в нас; і хліб виконання волі Його, який Церква приймає в своє тіло. І цей хліб живий, що з Неба зійшов, стає плоттю Христовою в нас. Причастя тіла і крові. Адам і Єва їли плоди з цього древа не опосередковано, без хліба і вина, як робимо ми це сьогодні, без обрядів, без одягу, бо вони були нагі перед Богом в цьому розумінні і не соромились, тому що та “нагота” була благословенна, бо вона була одягом благодаті Всесвятого Духа. Але прийшов час гріхопадіння – інше “древо” зацікавило перших людей віри, древо пізнання добра і зла. Церква почала пізнавати добро через зло. Сказав Господь, що коли будете їсти з цього древа… (Духовно їсти, а не груші і яблука споживати, – треба нам відкинути байки, – плоди духовні споживати, пізнавати добро через зло і порушувати волю Господню, волю любові, волю смирення, “...бо Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать”. Так було, так є, і так буде на віки вічні. Амінь). Так от, якщо будете порушувати волю Господню і їсти плоди з дерева пізнання добра і зла духовні – то помрете. І мова йшла не про фізичну смерть, тому що фізичної смерті нема, кінець кінцем ми повинні це зрозуміти і пам'ятати! Ми повинні пам'ятати, що Господь безсмертною створив душу людини, а не тіло. “Бо порох ти і в порох повернешся”, – сказав Господь. “Земля ти є, і в землю повернешся, – так сказав Ти, мій Сотворителю…” Ми постійно співаємо це на каноні під час похорону: “Земле, земле розступися, і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову вертається. Те, що було сотворене на образ Божий (тобто, душу), прийняв Творець, а ти прийми це (біологічне тіло) як своє…”. Не про тіло йшла мова, коли диявол казав Людині: “Ні, не вмрете, а будете як боги відаючи добро і зло” Не про тіло йшлося, тому що тіло повинне помирати. Тіло – це кокон, і ніколи не буде з гусені метелика, якщо цей кокон не піде в землю, звідки він і прийшов. Це все духовні речі. Помреш духовно, – каже Господь. – Ні, не помреш, – каже сатана, закон плоті в нас. Ти послужи трішки і Господеві, і мамоні. Послужи трішки і закону плоті і закону розуму, – і нічого не станеться, каже цей закон... Ми ідемо шляхом Адама, і ті хто хоче піднятися на певний щабель, підіймаються. Спочатку народжуються згори і стається з ними те, що сказане в Святому Письмі: “І вдихнув Господь дух життя в ніздрі його...” Дух Святий, – говорить Серафим Саровський, – то і є той дух життя. “І стала людина душею живою...” Вже душею живою, не мертвою, а тією яка бачить Господа, яка відчуває Його присутність, людиною яка вже спілкується з Творцем. Була духовно мертвою – сталася живою. Коли вона стала душею живою, то піднялася ще вище, до висоти здобуття Духа Святого в повноті, до хрещення Духом Святим. Ми цю тему дуже гарно розглянули, коли розглядали здобуття Духа Святого. І коли людина підіймається до цієї висоти – стає херувимом, помазаним Духом Святим, “херувимом помазанним”, – читаємо в Святому Письмі, стає досвітньою зорею. Зоря – сонце ще не в полудні. Тому що в повноті це буде в сьомому дні, коли ти будеш ангелом, коли ця храмина розвалиться і ти в повноті з'єднаєшся з Господом, але зараз ти вже “зоря досвітня”, в тобі вже світло Христове. Вже як вранішня зоря з'явилося. І коли ти піднявся на цю висоту, а пам'ять про тіло ще залишилась, то це тіло говорить: Не покидай мене! Зупинися трішечки… – Ні, кажемо ми! Ні, не маю права, мені Господь сказав: “Пам'ятайте про жінку Лотову!” Якщо я зупинюсь на цій ході – я помру і перетворюсь на соляний стовп! А змій лукавий, що є мій закон плоті, який хитріший за всю звірину польову, яку вже я пізнав давши їй ім'я, і вже Господь поклав підніжком ніг моїх, і я можу панувати над нею, так як і сказав Господь: “Пануйте над усім плазуючим по землі…” Той змій шепоче мені: “Ні, не вмреш! Ще трішечки залиши собі земного, озирнися, було і не так погано в тому Содомі... Ти там залишив певні цінності свої. Згадай Єгипет, народе Ізраїля, там ти їв м’ясо, там були часник і цибуля, це досить смачно. Ні, не вмреш, і будеш як бог, пізнавши і добро, і зло. Разом з добром ти будеш знати і зло. І не вмреш духовно, ти будеш мати духовне відання, ти будеш мати той самий зв'язок з Богом, і будеш мати той самий містичний досвід. Якщо ти вже на це небо зійшов, ходиш вже по вогнистому камінню, то хто в тебе його забере? Воно з тобою... І справді воно так здається: коли ти в дусі, ти думаєш: невже я впаду в темряву? Не вірю, такого не може бути! Це може бути тільки не зі мною, бо я завжди буду в дусі, завжди буду в духовній екстазі, у мене завжди будуть сльози розчулення на очах… І ми починаємо грішити, ми починаємо ту торгівлю, ми дослухаємося голосу плоті в нас і падаємо, як впав сатана з небес через гріх, через порушення закону розвитку, еволюції, через порушення порядку Божого.

Перші люди – Адам і Єва – мали безпосередній зв'язок з Господом, безпосереднє відкриття істини, духовне бачення, богоспоглядання. В результаті гріхопадіння цей безпосередній зв'язок перервався, і виникла необхідність у опосередкованому зв'язку. Зв'язку посередництвом Слова і обрядів. І виникла таким чином релігія. Слово “релігія” – означає “відновлення зв'язку”. Латинською мовою “ре” – відновлюю (реанімація, реінкарнація, рекреація), “ліга” – зв’язок. Ре-лігія – відновлення зв’язку. І знову таки, коли дав Господь опосередковане вже знання (тому, що відпали від безпосереднього знання Бога). Коли Господь допустив людині ці шкури уже звірячі, Сам пошивши їх. Коли Господь дав Слово і допустив обрядове служіння (ці милиці) для нас уже немічних, для Адама уже падшого, для Адама уже немічного, – то тоді і Слово тлумачилось по духу і обряди були тінню духовних речей. Згадаймо скінію, відкриваймо Святе Письмо, і по духу тлумачмо його, і тоді стає все зрозумілим, про що йде мова. Скінія, жертівник, жертви, – ці обряди прообразували собою духовні жертви, які вже тоді треба було приносити. Вони прообразували собою ту жертву, яку принесе Син Божий, Бог ставший в плоті посеред людей. І коли читали слово Боже за часів Мойсея, коли читали закон Мойсеїв, і читали там, що грішник хай буде виведений поза табір, і побитий там камінням на смерть, – то вони не хапали буквальне каміння, а громада відсторонювалась від такого хижака і побивали його камінням слова Божого, Законом Божим, який на камінних (вічних) таблицях написаний. Камінням з цієї Скелі духовної, що є Христос. Камінням з того джерела води живої, що зібрав свого часу Давид, щоб вбити Голіафа в собі і в церкві, в першу чергу духовного Голіафа. Вони не турбувалися за буквальне каміння. І коли читали у Мойсея, що перелюбницю потрібно спалити на вогні, то не тягли її як відьму, і не прив’язували до стовпа, і під ноги не стелили буквальний хмиз, але палили в огні слова Божого, що є “вогонь поїдаючий” оце життя, що почало блудити із світом. Так в “звірячому” вигляді було дано Слово. В тій шкурі звірячій – через притчі, через образи, через алегорії: “Хто в цьому нікчемному знайде дорогоцінне...”, – говорить пророк. Буква вбиває, Дух животворить. Якщо в цій букві знайдеш Дух – тоді знайдеш шлях до Христа. Чому Господь притчами говорить, і без притч нічого не говорив? А тому, що “будуть дивитися і не бачити, слухати і не розуміти!” Щоб працював чоловік, щоб “обрізався”, тому що те, що легко дається, те легко втрачається. І те що було легко дано свого часу, легко втратилось першими людьми віри...

Обряди були засобами для досягнення містичного досвіду (тобто, таємного). За часів Адама він був реальним, цей досвід, не містичними, не закритим, але після гріхопадіння став містичним, тобто закритим духовним досвідом. Духовна символіка Слова ж була засобом для здобуття духовного розуміння буття. Сьогодні і це нажаль є втраченим. І та втрата відбувалася постійно в церкві. Авель мав це розуміння і приносив Богові угодні Йому “Жертви духовні, пахощі любі для Господа”. І якщо в обряді приносилась овечка буквальна, то вона була тінню духовних речей, і знов будувала Церкву. Каїн же приносив плоди земні – земне служіння. По земному розуміючи волю Господню... Ной і падші сини. Мойсей і бунт синів Кореєвих, які прямо заявили: А чому цей нас вчить, тлумачить символіку обрядів, а ми не гірші за нього. Господь каже: Тому, що він має світло всередині, тому що він ангел Мій, тому що він піднявся на ту гору Господню, на яку вас не пускають. Бо ви не можете туди ввійти, бо ви недосконалі. А не можете тому, що не хочете. Тому що на цю гору піднявся тільки Мойсей і близькі його, а люди, худоба стояли внизу. І для них та гора двигтіла, вона була для них страшна. Вони бачили тільки морок, а для Мойсея цей морок був світлом, він був всередині і бачив Господа. – Ні, – казали сини кореєві – Ми теж маємо право тлумачити. І почали по букві тлумачити Святе Письмо, і почали побивати буквальним камінням тих, кого вони вважали за грішників, і почали палити на буквальному вогні тих, кого вони вважали за грішниць. Сьогодні, нажаль, втрачений духовний зміст Святого Письма і містичний досвід Церкви. Я не кажу, що повністю, так само, як повністю духовно не вмер Адам. Людство не вмерло духовно повністю. Завжди залишаються кісточки, Церква остатку, ребро Адамове на яке потім покладається тіло і створюється громада жива, Церква, Єва. Воно залишається. Христос розіп’ятий сьогодні в церквах духом насильства і користолюбства (цвяхи). І дух агресії ввійшов між ребра Христові, в тіло, що є Церква Його (спис воїна). Але кості Його не перебиті (остаток). Ті кості Ізраїлеві, які бачив пророк Божий у видінні своєму. Вони хоч і розкидані по всьому світу, але вони у всіх дворах є – ці овечки Господні. Господь каже пророку Своєму Іллі, коли той в розпачі взиває, що “праведника немає жодного, і всі шукають душу мою, щоб погубити”: “Не бійся, Я залишив сім тисяч (праведників, повнота Божа. Тих, хто увірував – сімдесят. Восиновив віру – сімсот. Одухотворив, піднявся до містичного досвіду і зійшов на гору як Мойсей – сім тисяч) для Ізраїля. Сьогодні це, нажаль, є втрачено. І завдання просвітлених Словом і Духом Божим нести це світло людству. І ті, хто тут присутні, слухайте мої слова, слухайте слова Господні через мої вуста, і розумійте своє завдання, бо світильника запалюють не для того, щоб поставити його під посудину або під ліжко, а самому спати. А для того, щоб поставити на свічник, і щоб воно світило всім у домі. В даному випадку в нашому домі – православної церкви. А є тут, слава Богу, представники й інших конфесій. Бо каже апостол Павло: “В тому стані, в якому тебе застав Господь, в тому і залишайся, не виходь. Бо Господь всюди однаковий, бо овечки Господні повинні бути у всіх дворах. Прийде час – буде Один Пастир і одна паства, і не по обряду це з’єднання буде, і не по догматах, а Дух з’єднає всіх. Прийде інший Утішитель, і ніхто нікого не буде вчити. І мечі свої на рала перекують всі, починаючи з юдеїв духовних. Так от несіть це світло кожен в свої доми, бо цей світильник Господь сьогодні запалює тут не для того, щоб загасили його…

Перед другим приходом Христовим так само, як і перед першим, – “їли, пили, заміж виходили”. Каже Господь: Як перед потопом. Так само їдять, п’ють... Давайте на духовному рівні. Їдять, п’ють, заміж виходять, – тобто прилучаються до тої чи іншої громади (женяться), або приходять до іншої віри (заміж виходять). Шукають собі пару, і якщо немає смирення, немає розуміння істини, (а Господь в одному слові – Возлюби! І весь закон Його в одній Заповіді – Возлюби!) Якщо немає цього розуміння і йде “око за око, зуб за зуб”, і не приймаєш слабкого у вірі, а якщо і приймаєш то для суперечок про погляди, протирічачи слову Господньому. То буде як за часів Ноя, тільки вже не буде потоп, який знищить все окрім Церкви остатку, окрім Ковчега. Не буде потопу бездуховності, а буде вогонь поїдаючий все нечисте. І ми з вами тут роздмухуємо цей вогонь щонеділі о 15.30. Бо так сказано: Вийде вогонь із середини тирського царя, люцифера, і поїсть його. І цей вогонь ми повинні нести в своїх умах, в своїх серцях. Вогонь Благодаті Всесвятого Духа Любові. А починається він зі Слова. “На початку було Слово…” Слово по духу…

І знов, ми повертаємося до Слова. На початку було Слово, тому і біблійні курси, тому і програма “Духовність”, тому і рубрики в газетах, тому і книга, що от-от з’явиться, тому і конспекти, тому і аудіозаписи, тому і вихід в Інтернет. Бо це справа не моя і не ваша, а Божа. І все повинно початися із Слова. “На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог”, потім Слово повинне стати плоттю, – в нашій плоті ми повинні ісповідати Ісуса, а тоді і побачимо славу Його. А слава – це присутність. Слава і присутність – слова синоніми в біблійній мові. І знову все починається так само, тільки вже не буде те Слово як 2000 років тому в яслах, тихенько лежати, випробовуватись і розпинатись. Ми в третьому тисячолітті, ми в третьому дні і вже нічого назад не повернеш! Це Слово буде розповсюджуватись, і прийде Христос в шумі вод багатьох, а води – це суть язики, племена і народи. В шумі, – так сказано в Святому Письмі! А ми – пророки, ми прорікаємо істину, ми мужі з відкритим оком, і ми бачимо куди ідемо, ми бачимо ознаки часу. На відміну від фарисеїв, які ознаки неба знають, закон знають, але себе не бачать в ознаках часу. Ми знаємо ознаки часу, ми живемо в той час, коли Христос, як блискавка, як озаріння пройде від сходу і до заходу: від тих, хто тільки прийшов до віри (схід), і до тих, хто цілий день пропрацював у винограднику Божому (церкві) – захід. Він прийде сівши (ствердившись) містично на хмарі віруючих і вірних, “на хмарі свідків своїх”, як читаємо в 12-му розділі Послання апостола Павла до євреїв. На хмарі благодаті Своєї, яка буде проявлена в серцях наших, і Він прийде вже не як тихий дитячий голосок в яслах віфлеємських, а при сурмі архангельській, при громовому звуку. І те, що говорили пошепки, дуже скоро (і вже сьогодні!) ми будемо провіщати на весь голос. І те, що казали в кімнатах, те будемо виголошувати на дахах: через газети, через радіо, через телебачення, через комп’ютерну мережу всесвітню. Ми будемо це робити, бо так сказав Господь Бог. Хто цього не хоче робити, то хай згадає долю Адама, хай пізнає добро через зло. А ми будемо споживати плоди з древа життя…

Сьогодні знову треба повернутись до Слова по духу, а вершиною цього сходження Церкви і людства стане відновлення зв’язку з Богом, поклоніння в Дусі і правді, правдива релігія духу! Відкриття дороги в Єрусалим, відкриття дороги до древа життя, доступу до престолу Господнього, в Царство Небесне. Врешті що до тлумачення побиття камінням по духу, то ці вірші “побий камінням” або “спали” стоять на одному щаблі що й: “Якщо око твоє спокушує тебе, вирви його”, або “якщо твоя рука спокушує тебе – відітни її”. Якби комусь – то вже охочі знайшлися б. А собі не дуже поспішають виймати очі… Бог – є Любов. Людина, яка сповідує любов, таким чином сповідує Бога, Христа во плоті, в своїй плоті. Сказано: Хто ісповідує Христа во плоті той спасеться. Той є віруючий і спасенний. А атеїст скаже: Я вірю, що був такий Христос – екстрасенс 2000 років тому, і Йому відкрилися якісь біополя, і Він творив багато чудес. Я в це вірю, ісповідую Христа во плоті… То хіба він вже спасенний з того? Ні! В своїй плоті ісповідуй! Що толку, якщо ти комусь відтнеш руку? Ти відітни собі, і вирви духовно своє “око”: свої діла і совість, бачення почисти. Що толку, що ти закидав когось камінням, – ти себе закидай камінням Слова! Ти судися уже зараз сам, бо хто судиться вже сьогодні – на Суд не приходить. Що толку, що ти спалив блудницю на вогні? Ти свій блуд, своє життя, свою душу спали на вогні слова Божого, віри і благодаті. Бо хто душу свою хоче спасти – той погубить її, а хто погубить її заради Царства Божого – той знайде її. Бог є Любов! Навіть будучи номінально язичником така людина, людина, яка сповідує любов в своєму житті, може бути членом церкви Христової. Хто є членом церкви Христової? Це ті, які ісповідують Бога во плоті, і ісповідують в своїй плоті. І якщо я ісповідую Христа во плоті, то номінально до якої конфесії я б не належав, я є член церкви Христової! От кажуть, язичник який зовсім нічого не чув про єдиного Бога, про Христа тим більше (це ми уявімо теоретично, бо по букві християнство розповсюджене вже по всьому світі. По духу ще ні. Між іншим остання ознака кінця світу – те, що Євангеліє буде проповідуване по всьому світу. По духу проповідане!), обов’язково загине! Але якщо людина та має любов і смирення, то таким чином вона ісповідує Христа во плоті, а отже, якщо не de jure (офіційно), то de facto (фактично) є членом Христової церкви! Так само як говорить апостол Павло: “Якщо маєш дівчину на виданні…” Якщо маєш душу чисту, цнотливу, праведну, але хочеш її “видати заміж” (тобто, дати їй теоретичні знання. Щоб вона вивчила “Символ віри”, щоб вона знала догмати церкви, щоб вона знала як себе поводити в храмі, щоб вона знала історію церковну, щоб вона вивчила літургику, пастирське богослів’я, моральне богослів’я...) Якщо це зробиш, то не згрішиш, – каже апостол Павло, – втім хай краще вона лишиться так. Чому? Тому що знання надимають. Якщо маєш любов і смирення в серці своєму – тоді ти є член церкви Христової, цього абсолютно достатньо. Навіть бувши язичником номінально – реально є членом церкви Небесної, бо живеш за законом Церкви, за Законом Божим, хоч і не писаному для тебе буквально, то таки писаному на скрижалях серця. Тому що юдеям та православним написано буквально. Ми маємо Слово, вчення писане. Але воно є лише провідником до Духа, Благодаті. Хто ісповідує любов, той і є член вселенської церкви на землі, бо ісповідує таким чином Божественне начало, і водиться ним, тобто водиться Духом Святим, водиться Богом. В результаті втрати Духа посередником стає Слово. Коли є Дух в повноті – Слово втрачає своє домінуюче значення: “Краще для вас, якщо Я піду”, – каже Христос. Слово потрібне тоді (я маю на увазі Слово писане, як посередник, бо Дух то є теж Слово, тільки Слово яке промовляє безпосередньо через серце), коли серце іще не зігріте, не просвітлене Духом, або коли вже не просвітлене. Серце – орган прямого відання. А писане Слово стає посередником коли втрачається Дух. І Слово, якщо тлумачити і проповідувати його по духу, стане фундаментом віри, відкриваючи дорогу Духу. Тому так важливо зберегти і розповсюдити це тлумачення. Хай Господь нам допоможе…

Як творив Господь ангелів – є таємниця за сімома печатками. Але чи не було б природнім припустити, що вони були створені природнім же шляхом. “Нині знаємо частинно, і проповідуємо частинно”, але тим і відрізняємося від інших створінь, що ми є розумні. Господь є премудрість, а нам Він дав розум. Хоч таємниця створення світу невидимого – це є таємниця за сімома печатками, та чи не природно було б припустити, що ангели були створенні шляхом еволюції людства на інших планетах всесвіту? Сказано: “Господня земля, і все що на ній. Господня вселенна, і все що наповнює її”. Я думаю, що таке припущення має право на існування. “Нині знаємо частинно, і проповідуємо частинно. Прийде час – і пізнаєм, як пізнані ми”. А зараз бачимо, як за мутними склом. Хто зазирнув за завісу таїн світобудови? Чи ти, чоловіче, радів разом з ангелами створенню все нових і нових зірок? Так говорить Господь через праведного Йова. Ти бачив, ти був присутнім? Ти знаєш цей механізм? Чи ти чоловіче знаєш, як створювались цілі зоряні системи з планетами, придатними для життя і для поповнення сонму ангельського? Чи знаєш щось конкретно про паралельні світи? Про трансформацію матерії, часу і простору? “Нині знаємо частинно і проповідуємо частинно. Прийде час – і пізнаємо...”, але я не здивуюсь, якщо виявиться що люцифер, який впав з Неба раніше Адама, і всі небожителі, і жителі піднебесного аду, пройшли свого часу період народження в тілі фізичному! Розвиток духовний і смерть тіла – це є народження в нову якість, якість духовну, ангельську. Не здивуюсь, якщо виявиться, що диявол – це є архітип на сьогоднішній день, сукупність ангелів зла, і втратив вже свою індивідуальність. Як мурашник втрачає індивідуальність першої мурахи засновниці його. Мурашник – це єдиний організм, але він складається з окремих мурах. Диявол – це єдиний організм (вселенський дух злоби піднебесної), але він складається з окремих бісів, або демонів. Сам бувши колись такою “мурашкою”, тільки на сьогоднішній день втративши індивідуальність, як і мураха втрачає свою індивідуальність уже в мурашнику. Також, з другої сторони, чи не нагадує той люцифер падшого Адама? І ми вже розглянули: так, безумовно, тому що ті самі вірші з пророка Ісаї, з пророка Єзекіїля, – вони говорять як про падших ангелів буквальних, так і про Адама! Який був ангелом во плоті, і теж був тим самим люцифером, який теж ходив в Едемі, садку Божому, по вогнистому камінні... Адже пророцтво Ісаї та Єзекіїля на херувима помазанного, що ходив по садку Божому по вогнистому камінні, так близько до Адама! Чи змій – то не плотський розум наш? Не закон плоті, виражений в інстинктах людини? На певному етапі є позитивним, світлим в тілі звіра, тварини, а згодом стає вже ознакою регресу, коли панує над законом розуму?..

Слово Боже показує шлях, і цей шлях не ми проходимо вперше. Були вже адами в інших світах, які стали противниками Божими; були й люцифери, що стали дияволами! Вселенське людство народжує небожителів і духів злоби піднебесної. Вселенське людство – є “кухнею”, з якої утворюються Небо і пекло. На сьогодні ми завершимо цю тему, щоб “манна” була спожита нами повністю. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: