Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 5.4–12. Хто блаженний. А також: Серафими.

Лекція № 23

Лекція:
Сьогодні ті, хто був на літургії, чули проповідь, яка стосувалася святості. Сьогодні Неділя всіх святих, і церква згадує святих своїх. Тож ми нині мали слово про святість. Ця тема мене хвилює останнім часом часто, і в свій щоденник я написав таку фразу: “Серафими на землі не живуть. Як правило не живуть…” І, здавалося б, чому не живуть? Чому ми не можемо піднятися до висоти полум’яної любові і бути тут, на землі, в тілі? Ми ж називаємося християнами, а християни це ті, які йдуть шляхом Христа, причому йдуть до повного обоження, і зростають в міру Христову як вчить нас Церква, – живуть так, як жив Христос. А точніше, стараються жити, як жив Христос. Тому що, стати Христом – це прийти до кінця, а в богопізнанні і зростанні духовному кінця немає, тому стати стовідсотковим серафимом тут, на землі, неможливо. Серафим є в кожному з нас, любов є в кожного з нас і вона зростає як розчина. Але коли людина досягає цієї міри вже аж надміру, коли людина стає сама світлом, вогнем, коли людина досягає обоження, – то вона не може вже жити в біологічному тілі, тому що це не природно. Ми весь час говоримо про природність, ми говоримо про Закони Божі, закони світобудови. Так от, хіба природно якщо плід в утробі матері вже сформувався, а він ще залишається там місяць, два? Правда, це не є природнім? Бо коли людина досягає повної міри, то вона повинна воскреснути у новій якості. Вона повинна народитися в світі невидимому, вона повинна стати досконалим ангелом в тій сфері, в якій це природно для ангела, вона повинна стати новонародженим ангелом. Хоча існують моменти, коли Господь залишає серафимів в тілі для служіння – виконання певної місії на землі.

І от в контексті цієї теми, я сьогодні взяв знову “Добротолюбіє”, і прочитаю буквально декілька рядків з праці святого Макарія Єгипетського: “Человеку надобно пройти так сказать двенадцать ступеней (ми з вами говорили, що ми можемо розглядати ці ступені сходження в цифровому визначенні на дуже багатьох рівнях: як число один – просто “Возлюби”; як число два – “Возлюби Господа Бога свого і ближнього свого як самого себе”; число три – як віра, надія, любов. Число чотири, – ми маємо чотири “тварини”, створіння (мова не йде про звірів, а про створіння Божі). Ми бачимо чотири євангелісти – повнота: людина, телець, лев, орел. Число п’ять – освятити п’ять входів. П’ятидесятниця якраз про це і говорить: п’ять помножити на десять, – тобто всі п’ять наших чуттів освячені вірою і благодаттю яка по вірі. Число шість – це все наше людське повинно вичерпатись: Шість днів працюй, а сьомий день – субота для Господа. Число сім – це субота Господня істинна і правдива. Число вісім – прихід до нової седмиці. Число дев’ять – час народжувати. Число десять – Закон Божий. Число одинадцять – прагнення до повноти, до дванадцяти. І число дванадцять – це повнота людської натури. Тобто, багатогранно промовляє нам Святе Письмо, багатогранно відкриває Господь нам слово Своє). А по иному способу обьяснения разумеется сие о Небесной Церкви (тут Макарій Єгипетський розповідає про тих херувимів, які несуть колісницю Господню (пророцтво Єзекіїля). І Макарій тлумачить його дуже гарно). Четыре животные, носящие колесницу, представляли собою образ владычественных умственных сил души. Как орёл царствует над птицами, лев над дикими зверями, вол над кроткими животными, а человек над всеми тварями, так и в душе есть более царственные силы умственные, то есть: воля, совесть, ум и сила любви. Ими управляется душевная “колесница”, в них почивает Бог (і тут же він дає зовсім інше тлумачення). А по иному способу обьяснения разумеется сие о Небесной Церкви (тобто, одне і те саме пророцтво тлумачиться по різному, і не треба лякатися цих речей. Мусить бути єдиний стрижень – ЛЮБОВ, це мірило; а мов – дуже багато, як говорить Григорій Савич Сковорода: Дуже багато є богословських мов, і дай Бог людині до п’ятдесяти років пізнати хоча б одну в повноті. Тобто, не дивуймося якщо один і той самий текст тлумачиться по різному, тому що безодня мудрості має й безодню вияснення. Головне, щоб була основа, був “лакмусовий папірець”, який ми можемо занурити в той “розчин водний”, що пропонується для пиття слухачам і визначити: так, я можу це сприйняти… Це бачення людини, але це вірне бачення, і я можу його сприйняти, тому що воно вимірюється любов’ю. Любов над усе! Любов – мірило істини.

Повернемося знову до Макарія Єгипетського. Він пояснює ступені досконалості через призму числа дванадцять. “Человеку надобно пройти, так сказать, двенадцать ступеней, и потом достигнуть совершенства. В иное время действительно достигает он этой меры и приходит в совершенство; потом благодать снова начинает действовать слабее, и человек нисходит на одну ступень и стоит уже на одиннадцатой. А иной богатый благодатью всегда, день и ночь стоит на высшей мере, будучи свободен и чист, всегда пленён и выспрен. И теперь человек, которому показаны оные чудеса, и который изведал их опытно, если бы так было с ним всегда (тобто, якби він досяг цього стану серафима, повністю ставши світлом, повністю з’єднавшись з Божеством ще в тілі, – а це Господь для кожного з нас предназначив, це шлях для нас, ми маємо таку змогу... “По правді кажу вам, де-хто з отут приявних смерті не скуштує, поки не побачить Царства Божого, що прийшло воно в силі”. Вже прийшло!.. Якщо людина досягає найвищої, кульмінаційної точки, і в ній перебуває постійно, то їй вже час скидати з себе цю біологічну храмину. Не фізичну, а біологічну, тому що фізичне – все матеріальне, і душа теж матеріальна, і думка теж матеріальна, і все сотворене Богом теж матеріальне, тільки тонко матеріальне) не мог бы уже принять на себя домостроительство Слова (не міг би вже проповідувати Слово) или иного какого бремени (тобто, приносити плоди милосердя і богопізнання. Власне, приносити плід. Він мав би любов, але любов без діл мертва), не согласился бы ни слышать, ни позаботиться по обыкновению о себе, и об утрешнем дне. Но только стал бы сидеть в углу в восхищении, как бы в упоении. Посему то совершенная мера не дана ему, чтобы мог он заниматься попечением братии и служением Слову, если не разорено уже средостение ограды и смерть препобеждена (тобто, коли він ще в тілі, якщо ще є ця храмина (“средостение”) в якій існує закон плоті. А якщо вже вона розвалилася – тоді і душа піднімається до Господа). На деле же бывает так: подобно сгущённому воздуху, какая-то как бы примрачная сила лежит на человеке и слегка прикрывает его. Светильник непрестанно горит и светит, однакоже как бы покрывало лежит на свете, и по сему человек признаётся, что он ещё несовершен и не вовсе свободен от греха. Почему можно сказать, что средостение ограды уже разорено и сокрушено, и опять в ином чем-нибудь разорено не вовсе и не всегда (тобто, в одному вже повністю позбувся гріха, але десь ще є ці вороги. Це те, що каже Господь: Сядь праворуч Мене, як і Я сів праворуч Отця Свого. А сівши, чекай поки Я покладу всіх твоїх ворогів підніжком ніг, тобто, поки не знищу їх – вони є, вони підніжком ніг, вони переможені, але вони є. І завжди є можливість їм воскреснути. Згадаймо, люцифер – денниця, син зорі, – був ангелом світла, херувимом, але він не досяг міри серафима. Серафими не падають, і серафими на землі не живуть. Херувим має змогу впасти. Каже Іван Лествичник: Подивися на люцифера (сатану). Він був на Небі, і вже наскільки безпечне це місце, Небеса, а він і звідти умудрився впасти! Тобто, херувим ще може впасти, а серафим уже не може впасти, але коли людина досягає стану серафима, – вона вже і не живе тут, на землі. Вона повинна жити в новій якості, вона повинна жити на Небесах). Ибо бывает время когда благодать сильнее воспламеняет, утешает или упокоревает человека, и бывает время когда она умаляется и меркнет, так как сама она домостроительствует на пользу человека (отже, буває момент, коли дух в нас ніби вгашається трошки. І ми кажемо: Господи, за що?.. А це, насправді, благодать Господня, – це Господь робить, щоб ми не “відлетіли”! Ви розумієте? Це допускає нам Господь для того, щоби ми, будучи тут, в тілі, замість того, щоб виконувати волю Господню: “Отож ідіть і навчайте всі народи…”, просто не полетіти, або не “сіли в куток”, бо це воістину так!.. Хто це відчув, хто пройшов, хто має такий глибокий досвід містичний, хто знає що таке стан екзальтації, хто знає що таке стан духовного захвату (екстатичний стан), – він розуміє, що в цьому стані ти не будеш ні їсти, ні пити, ні спати, ні говорити, нічого робити абсолютно! Ти просто будеш в стані захвату, і якщо цей стан буде продовжуватись постійно, то тіло твоє просто відімре від виснаження біологічного. І тому Господь допускає це охолодження, тому що ще не час, тому що ти повинен ще попрацювати на землі. Тому що “Спасися сам – і тисячі навколо тебе спасуться”. А як же навколо тебе спасуться, якщо ти просто сидиш в келії своїй? Ти перетворив квартиру свою в келію, і в тебе течуть сльози розчулення, і ти вже ТАМ, і тебе зачіпай не зачіпай – ти нікого не бачиш і не чуєш, і не хочеш бачити, бо ти бачиш Бога! І те Світло все інше затуляє собою, і темряви ти вже ніякої не бачиш! І тому Господь допускає оце ніби пригашення духовного відчуття. Людина ходить в світлі постійно, – я кажу про досконалих, про херувимів, серафимів які ще не досягли стовідсоткового стану любові, – але завжди залишається трішечки темряви в тілі, яка й не дає повністю відлетіти. Згадаймо, як говорить апостол Павло до учнів своїх: Мені краще було б зараз повністю з’єднатися з Богом, відкинувши цю храмину тіла мого. Але я маю справу перед Богом: ви моя справа, і заради вас я мушу залишитись. Тільки заради вас, тому що це моя справа. Тому що я повинен виконати свою справу апостольську, як посланця Божого). Кто же хотя на время приходил в совершенную меру, вкушал и опытно изведывал оную (Хто піднявся! Він говорить не про тих, хто має досвід богоєднання, хто має досвід богоспоглядання, ні! Не про тих, хто бачив Небо відкрите, але про тих, хто повністю на Небі! Він говорить: Хто піднявся на цей рівень стовідсоткового богоєднання, і ми можемо його сьогодні побачити між нами?) Доныне не знаю ни одного человека християнина, совершенного или свободного (він говорить про абсолют! Апостоли були досконалі, безумовно. Він сам був досконалий, але він говорить про абсолют, він говорить про святість Божу, про людину яка стовідсотковий серафим). Напротив того, если и упокоевается кто в благодати, доходит до таин и откровений, до ощущения великой и благодатной сладости, то и грех сопребывает ещё внутри его (завжди є закон плоті поки ми в тілі. Згадаймо, як сказав апостол Павло: І через великі відкриття мені, щоб я не величався, допустив Господь мені колючку від сатани. Я тричі просив Його позбавити мене цієї колючки, але Він сказав: Досить тобі Моєї благодаті! Тому що, якщо позбавить цієї колючки, є два моменти: або ти впадеш, як впав люцифер, або ти відлетиш. І, таким чином, не виконаєш свого служіння тут на землі, а ти повинен виконати служіння на землі : “Ідіть і навчайте всі народи…”). Такие люди по преизобилию в них благодати и света считают себя свободными и совершенными, но погрешают в сём, по неопытности вводимые в обман тем самым, что действует в них благодать. А я доныне не видал ни одного свободного человека, и поелику в иные времена сам отчасти доходил до оной меры, то доведался и знаю почему нет совершенного человека”. От причина, на яку вказує нам святий Макарій Єгипетський.

А тепер повернемося до Євангелія від Матвія. Ми з вами розглянули п’ятий розділ, з першого по третій вірші. Це початок Нагірної проповіді: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне”... Ми докладно розглянули хто такі убогі духом. Крім буквальної вбогості, що називається “людина мухи не образить”, вбогість є і на духовному рівні, – це духовне “жебрацтво”. Тобто, людина завжди вбога, і завжди жебрає: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні…”, мені мало! Другий каже: в мене багато, в мене цілі склади хліба. Буду ламати свої клуні старі, малі, і будувати нові, великі, тому що в мене дуже багато всього. Людина духовна, християнин, – вона постійно вбога духовно, і їй постійно мало, і мало, і мало…

“Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені”. Засмучені... Мова не тільки про буквально засмучених, хоча і буквальний смуток завжди приводить до втішання. Чому? Тому що, через страждання Господь нас змиряє. Ми вже розглядали це питання досить докладно. Згадаймо 33-й розділ книги Йова, там де сказано, що Господь промовляє до людини в видіннях, снах і через хвороби. І тоді ми плачемо, і страждання приводить до смирення, а смирення дає благодать і Господь утішає нас. Це якщо ми будемо розглядати цей вірш по букві. По духу мова йде про тих, хто постійно плачуть над своїми гріхами, постійно плачуть над своєю недосконалістю, а це також ознака смирення. Фактично всі дев’ять заповідей блаженств зводяться до смирення. І кінець кінцем Господь так і говорить: “Дослідіть-но Писання: ви думаєте через них отримати життя вічне, а вони свідкують про Мене…” “Я тихий, смиренний і серцем покірливий”. Господь ? Ягня, яке в жертву віддає Себе.

“Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони”. Про яку землю йде мова? По букві цей вірш діє, і ми не відкидаємо цього, безумовно. Прийде час, і цю планету Земля обов’язково успадкують лагідні. Тому що, ми так і молимося: “Хай буде воля Твоя як на Небі так і на землі”. І було б дивно молитись, щоб воля Божа зацарювала на землі, і відкидати в результаті Царство Боже на землі. Так буде, і в цьому є воля Божа – “І візьмуть владу святі Всевишнього, і царюванню їхньому не буде кінця”, – читаємо ми в Даниїла. “І принесуть царі світу славу свою до ніг Ісуса, і поклоняться Йому”, – так читаємо в Апокаліпсисі. Так буде! І сьогодні ми бачимо, що п’ять царів уже впало, два царі іще існують, один має прийти на короткий строк, і не довго йому пробути. Це програма Божа земна, бо тут, на землі ці царі. І сьогодні п’ять уже впало. Тобто, відверто агресивної політики немає. Сьогодні немає людей (політиків), які своїм лозунгом взяли б “Розділяй і владарюй”. Сьогодні два царі царюють, сьогодні все діється під личиною праведності, бажання добра, захисту прав людини. Сьогодні звір з агнчими ріжками, вовки в овечих шкурах. Але прийде час, і тільки один буде, тобто буде момент переходу від системи насильства до системи Божої, від царства сатани до Царства Божого, а потім буде Царство Боже. І потім лагідні успадкують землю і по букві. І те озеро геєнське, в якому: змій, звірина, лжепророки, – воно вигорить рано чи пізно тут, на планеті Земля. Це реальні речі. Як павуки у банці будуть самознищуватися ті, які будуть і далі сповідувати ідеологію зла, будуть брати силу і владу в духа злоби вселенського – сатани, а лагідні успадкують землю обов’язково. І тут, на землі! А по духу “Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони”? Земля по духу є – серця. І ми хочемо успадкувати “землю”, хочемо опанувати себе, хочемо владарювати, бути царями на цій землі наших сердець, щоб не закон плоті керував нами, щоб не було: “Ось відчуваю закон плоті… І не те роблю, що хочу, а що ненавиджу те я роблю”. Щоб не було, що пораємо в поті чола цю “землю”, а вона нам родить “тернину і осот”. Тернина – це користолюбство (згадаймо притчу про Сіяча), омани багатства світу цього. Осот – агресивність, насильство, дух насильства і користолюбства в наших серцях. Ми ніби пораємо, ми працюємо над собою, ми стараємося стриматись, ми кожен день даємо обітниці, що починаємо нове життя із завтрашнього дня, а воно родить тернину і будяччя! Це говорить про те, що ми своєю силою нічого не зможемо зробити, що все зможе зробити тільки Господь. “Не силою і не міццю.., – як читаємо в книзі пророка Захарії, – …а тільки духом Моїм”. Тільки духом Благодаті! А благодать по смиренню, або лагідності. Так от, “Блаженні лагідні (смиренні), бо землю вспадкують вони”. Їхня земля потече молоком і медом, замість тернини і осоту.

“Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть”. Текст читається без коментарів. “І загине Мій народ через брак знання”... На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог, а потім Слово стає плоттю – ми повинні Його втілити, ми повинні Його “з’їсти”, і тоді будемо ситі. Ситі благодаттю! “Хто воду цю п’є, той не прагнутиме повік”, – говорить Господь самарянці. Говориться про одне і те саме, тільки трішечки іншими словами. Тут про хліб, – там про воду. Їжа і питво. Слово Боже повинно стати плоттю, бо по вірі яка від Слова дається благодать. Слово, віра, благодать – три речі в нашому житті дуже важливі. Так от, блаженний хто голодний і спрагнений правди, хто не голодний і спрагнений ковбаси, але правди, тобто, хто шукає духовних речей, той, хто думає про духовне, йому все інше додасться. Невже Господь не дасть нам ковбаси і всього іншого? Господь же говорить: “Шукайте ж найперше Царства Небесного…” Тобто, духовного, цієї правди, – будьте голодні і спрагнені правди, а все інше вам додасться. Ви будете нагодовані і правдою, і тим що до правди додається. Тому що говорить псалмоспівець Давид: “Я був молодий і постарівся, але не бачив я праведника, щоб опущений був, і дітей його, щоб хліба просили”! І по букві діє цей вірш, будьмо певні, тому що Христос прийшов, щоб ми мали життя з подостатком, щоб була повною наша радість, але в міру того як ми можемо вмістити на кожному рівні, безумовно. Тому що, для серафима радість буде полягати зовсім в іншому, але це буде змінюватись знову ж таки поступово, в міру зміни нашого серця. Чим менше там буде тернини і осоту, тим більше буде молока і меду. І їжа стане все більш і більш духовною. Правда є основою всього, тому що, на початку Слово, а по Слову віра. Тому що віра від слуханні слова Божого, а по вірі благодать. Слово – віра – благодать!

“Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть”. Під час Великого Посту я постійно говорив проповіді на цю тему, на протязі всього Посту. Тут, в нижньому храмі... Ми просимо в Господа милості, ми просимо Господа дати нам хліба нашого насущного, вирішити наші проблеми… В нас дуже багато проблем, проблеми в чотирьох сферах нашого життя: сім’я, фінанси, здоров’я, робота. І ми просимо: Господи, вирятуй нас від цих проблем; Господи, допоможи нам! Господь каже: Моліться! Не турбуйтесь ні про що, але в усьому виявляйте ваші бажання молитвою і проханням з подякою... – А як молитися? – питаємо ми? – А як молитися? – запитують Христа учні Його… – А моліться от так:

“Отче наш, що єси на небесах!

Нехай святиться Ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя,

як на Небі, так і на землі.

Хліб наш насущний

дай нам сьогодні.

І прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим.

І не введи нас у спокусу, але визволи

нас від лукавого.

Бо Твоє є царство, і сила, і слава на віки вічні. Амінь”.


От ключик до дверей щастя! Якщо ми прощаємо, якщо ми маємо миле серце, бо прощає той, хто милосердий. Ми розуміємо, що коли я кажу: “Я тебе прощаю, а щоб тобі пусто було…” – це не є прощення, Господь бачить таємне. Ми можемо надіти маску лицемірну і сказати: “Я, брат, тебе прощаю”, насправді бажаючи задушити в своїх “обіймах”. Але Господа не обманеш! Прощення – це коли милість, коли пробачив, і викинув образу з серця. І не так, як ото кажуть: “Хай Бог тобі простить!..” Ні, справді прощаю, із серця свого прощаю тебе, і хай Господь простить усім нам провини наші! Блаженні ті, які вміють прощати, причому прощати від щирого серця, повністю, тому що це прояв смирення. А по смиренню дається благодать. Кожен з цих віршів говорить нам про смирення. Треба змиритись, бо нікуди ми не дінемося. Ми можемо змирятись, і не змирятись, але треба пам’ятати слова Господні: “Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать”! Якщо ми не милостиві, якщо ми не прощаємо від усього серця, щиро перед Богом, – то ми і не отримаємо прощення самі! А ми як правило говоримо: Господи, я згідний простити своєму братові! Тільки хай він стане кращим. За що ж його прощати? Він такий самий, не змінився він. Сусід, наклепник і пліткар; колеги по роботі, інтригани; начальник самодур; підлеглі неслухняні і не такі як би хотілося; дружина сварлива; чоловік п’яниця, – от тренінг який дає нам Господь! Господь каже до нас: Прости, адже ти хочеш, щоб і Я тебе простив! Коли ти приходиш до Мене, здіймаєш руки і кажеш: “Отче наш… І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватицям нашим…” То хіба ти просиш, щоб Я тебе простив по твоїх заслугах переді Мною? Ти маєш ці заслуги?.. – Ні, не маю Господи, я є останній, я є грішний, я є черв’як, я є порох земний. Не по заслугах прости мене, а по милосердю Своєму!.. Господь каже: А як же ти хочеш простити свого ближнього по його заслугах перед тобою? Так прости і ти, просто так, смиренно, милосердно. Прийми свого ближнього таким, яким він є, – грішного, малого духом, митаря прийми. Тому що, коли буде Суд, а він буде для кожного, – Я тобі покажу, що являвся тобі в образі оцього найменшого з ближніх твоїх! Я являвся тобі в образі твого чоловіка п’яниці, і сусіда наклепника, і начальника самодура, і жінки сварливої... І ти повинен був простити йому, і прийняти його таким, який він є. Якщо ти це зробив, то тоді тільки ти маєш право просити, щоб і Я зробив тобі те саме, бо це є Закон! Якщо Я встановив один раз закон, то Я його не змінюю в угоду тобі, інакше Я не був би правдивим Законодавцем, інакше Я був би сатаною, а точніше – дияволом, обманцем. А Я є Бог, Я є Сущий, Я є Той, Хто є Незмінний, і це є Закон! Я буду робити все можливе, щоб ти зрозумів цей Закон, щоб ти прийняв його, щоб ти припинив бути грішником, але Закон Свій Я міняти не буду. Бог не дивиться на обличчя… Возлюби! Прийди до любові через смирення, бо іншого шляху немає!..

“Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога”. Ми прагнемо бачити Бога, ми знаємо, що богоспоглядання – це прояв досконалості. Ми хочемо бути ясновидцями, прозорливими. Ми хочемо бачити світло Христове духовними очима, і не просто бачити, а постійно перебувати в ньому. Навіть не узнавши цієї насолоди духовної, ми прагнемо постійно перебувати в ній! Але для того, щоб бачити Бога, – необхідно очистити серце. Немає іншого методу, щоб піднятися на висоту богоспоглядання, отримати містичний досвід про який багато хто чув, але не має, проте хоче мати. Немає іншого шляху окрім очищення серця! А серце очищується, “Рід цей не виводиться інакше, як тільки від молитви і посту”. Піст і молитва! І піст не в розумінні боротьби з ковбасою, а в розумінні боротьби з гріхом! Піст, за визначенням святого Антонія Великого, – це стримання язика, серця і чрева, безумовно, і черева. Але на першому місці язика і серця, “бо що зв’яжете на землі, те буде зв’язане на Небі”; а тоді і чрева відповідно, тому що “що розв’яжеться на землі, те буде розв’язане й на Небі”.

“Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”. І знов, миротворці... Для того, щоб творити мир, необхідно бути смиренним, необхідно бути духовним, тому що мир творять тільки духовні. Плотські мир не творять: “Думка тілесна – ворожнеча на Бога (Бог – є мир, любов), бо не кориться закону тай не може”, – каже апостол. Лише духовна думка є мирною думкою. І коли ми духовні тоді приходить в серце мир. В кожного з нас є досвід. Дев’ять Заповідей блаженства, якщо їх розглядати по духу, то вони перетворюються в повну програму спасіння! Як часто ми не мали миру в серці своєму, не були внутрішніми миротворцями (я вже не кажу про мир який на зовні розповсюджується). Почнемо з внутрішнього, з себе. Все про що ми читаємо, ми повинні прикласти до себе. Як часто ми не спали ночей, тому що в нас в матеріальному плані щось не гаразд. Причому не тому, що нам не вистачає, а тому що, в сусіда більше. Насправді так! Людина отримує на роботі зарплату 200 грн. І все прекрасно, і вистачає на хліб і до хліба. Ми знаємо, що таке багатство: це вміння жити по засобах які ти маєш. Якщо людина вміє так жити, то їй цілком достатньо. Але як тільки ця людина дізнається, що колега по роботі має зарплату 350 грн., – вона втрачає мир, вона втрачає спокій, тому що в її серці порушується десята Заповідь: “Не пожадай!” Або інакший приклад. Коли вам “наступили на мозоль” в духовному плані, вам хтось “напаскудив”... До речі, мені зараз близька ця ситуація, я і не планував про це тут говорити, але коли вже Господь благословляє, наведу це просто як приклад… Ось мені зараз зняли 100 грн. зарплати. Зняли через заздрощі, бо, значною мірою завдяки вашим пожертвам, мені вдалося придбати комп’ютер, щоб увійти з нашим WEB-сайтом в Інтернет. От і зняли, хтось “попрацював”, мовляв, забагато заробляє... За що розіп’яли Христа? Через заздрощі! Ми розуміємо, сатана діє таким чином, щоб де світло – там його притиснути усіма доступними йому методами. А методи його відомі – це насильство й користолюбство… А я кажу: слава, Богу! Я себе уявляю років десять тому назад, якби мені отак зняли третину зарплати, і ні за що абсолютно, просто так... І сказали: Тобі забагато і цього. Тобі і того вистачить на все, на сім’ю з чотирьох чоловік... Все! Я втратив би мир, я ніч би не спав, я будував би плани як би виявити того, хто це все підлаштував, і як би йому так зробити, щоб він років десять мене згадував! І кожен з вас має подібний досвід... І в результаті втрачається мир, а це значить що ти вже є нещасливий, і навіть якщо та помста вдалася – все одно ти спокою не маєш… Ні, Господь каже: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”. Тільки миротворці є щасливими. Віддайся на волю Божу і скажи: слава Богу! За все дякуйте Господеві! Якщо тебе гонять, то це означає, що ти Христів! Бо не може бути учень більшим за Учителя свого, – так сказав Христос, – будуть гонити і вас, бо гнали Мене. Слава Богу, я учень Христів, бо мене женуть! Тому що в Нагірній проповіді (тільки в інтерпретації Євангеліста Луки, 6-й розділ, 26-й вірш) Господь говорить: “Горе вам якщо ви для всіх добрі, бо так само робили лжепророкам батьки ваші”. Це означає, що ти не лжепророк, слава Богу! “Завжди радійте, постійно моліться і за все дякуйте Богові. Бо така воля Його, щодо вас во Христі Ісусі”. І слава Богу, за все дякуй. Не може бути праведник опущений і діти його хліба не будуть просити, бо він довіряється Богові і за все дякує Йому. Коли я довіряюсь Богові, – як мені тоді спокійно і добре! Я витримав цей тест, і я можу похвалитися цим! Точніше це не я – це Господь в мені. Мир – це найдорожче, мир не купиш ні за які гроші. І цей спокій який є в наших серцях – це воістину щастя, блаженство. І коли ти думаєш про духовні речі, то ти стаєш духовним. А якщо ти духовний, то ти стаєш сином Божим по благодаті Христовій, як каже апостол Павло в Посланні до римлян.

Ознака духовності – це коли ти думаєш про духовне, тому що “Що лежить на серці, про те говорять уста”. Уста – вираз думки. Коли ти думаєш про духовне, то і говориш про духовне, і на серці в тебе духовні речі. А раз в тебе на серці духовні речі, то це означає що ти син Божий про благодаті Христовій. І, таким чином, твій внутрішній мир, світло, що в тобі, розповсюджується і назовні. І діла твої – стають ділами справжнього миротворця. Слава Богу! “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”…

“Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне”. Блаженні гонимі за правду... Це в тому самому контексті, в якому ми з вами щойно розглядали попередні вірші. Так, Христос говорить, що не може бути учень більший за Вчителя свого. Гонили Мене – гонитимуть і вас, обов’язково! Не обманюймося, що гоніння були за часів імператора Діоклетіана, а тепер нас це не стосується. Як гонили, так і гонять! Тільки можливо з меншими звірствами. Але гоніння ті самі. Послухайте що говорить про це святий Макарій Єгипетський. Він говорить про сходження щаблями досконалості, і ось один із щаблів, коли людина справді стає духовною: “Кроме сей брани подходит другая, внешняя (тобто, коли внутрішня боротьба вже в тебе відбулася, і ти отримуєш перемоги, а точніше Господь отримує перемоги, бо ми не можемо волосини, думки, що з голови “виростає”, зробити білою, або чорною. Все від Господа: і покаяння, і віра, і слово). Вместе с тем как начинает обнаруживаться благодать Божья в сердце труженика, начинаются и неприязненные нападения на него других людей (обов’язково!). Враг изгнанный изнутри, вооружается со вне. Это стало неизбежным условием для христианина к совершенству в духе.” Слава Богу! Якщо мене женуть – так це Господь допускає, щоб я вдосконалювався. А як же я можу назватись воїном Христовим, якщо в мене немає шрамів? Якщо я не воював! Ми ж воїнство Христове? Чи ми “штабні щурі”? Ми повинні воювати. І Господь допускає нам ці напади, цю брань, і зовнішню в тому числі. І ми повинні дякувати. Блаженні – тобто щасливі! Здавалося б, чому щасливі? Щасливий ти тоді, коли ти тихий, і тебе ніхто не чіпає, бо ж сказано: майте мир з усіма, якщо це у вашій владі. А тут щасливий той, хто має боротьбу... Так хто ж щасливий? Той, хто має мир з усіма? Чи той, хто має ворогів?.. В мене ворогів нема! Хтось може вважати себе моїм ворогом, то це його проблеми, – кожен сам за себе дасть відповідь перед Господом. Ось про що тут ідеться. В нас не повинно бути ворогів! Сказано: хто може вам зробити щось зле, якщо ви є оборонцями доброго? – так говорить апостол. Ми повинні обороняти добро, ми повинні шукати мир з усіма. Ми не є ініціаторами цієї “війни”, бо нападають на нас. Так повинно бути. Ми повинні шукати миру, ми не повинні мати ворогів, але будьте певні, вороги нас знайдуть самі. Тому що ми живемо в пеклі, ми живемо в цьому світі, який і є пекло. Тому що князь світу цього – сатана, і світло в цій темряві не може безкарно існувати. Тому що сірість обов’язково буде його тиснути! Христа розіп’яли тому, що заздрили! І будуть заздрити й вам, обов’язково: От праведник знайшовся! Ач, який він праведник! А ну ми йому тут так зробимо, і побачимо, який він буде праведник!.. Як сатана просив дозволу у Господа познущатися над Йовом? Господь радіє праведникам і каже: Чи ти бачив мого друга Йова? (друга, бо він по вірі як Авраам називався також другом Господнім). Чи ти бачив такого праведника, як він живе, як він молиться, як він благословляє. А сатана каже: Ну, благословляє, праведник знайшовся… Бо він має хліб і до хліба, здоров’я має, сім’ю хорошу має, дім має, отари овець має. А Ти в нього забери все – тоді побачимо, як він буде Тебе славити... От так діє князь світу цього, так діють його слуги. І обов’язково будуть гонити. За що Каїн убив Авеля? Бо заздрив. Авелева жертва була прийнята Богом, а його ні. Тому що Авель приніс Богові овечку смирення (мова йде про духовну жертву). Мова йде про два способи служіння: Авель – це служіння праведника, смиренне. Каїн приносить жертву з плоду землі. Апостол Павло каже про таку жертву: Якщо я і тіло своє віддам на всепалення, але любові не маю (а любов без смирення не може бути), то я є ніщо. Даремна та жертва, я не маю пожитку жодного. Якщо я й майно своє роздам вбогим... От Каїнове служіння. Якщо це все без любові, насправді про людське око. Є два способи служіння: про Боже око і про людське око; таємне і явне. І людина може жити морально Христа ради, але може і себе ради. Так от, Каїн приносив жертви, жив морально себе ради, люблячи себе і світ. А Авель приносив смирення, люблячи Бога і ближнього. І Каїн позаздрив Авелю і вбив його, через заздрощі. Гонили пророків до вас, гонитимуть і вас! І боротьба Авеля і Каїна продовжується до сьогоднішнього дня, і ми повинні бути готові до цієї боротьби. І ми повинні радіти, що Господь обрав нас, недостойних, не по наших заслугах, а по нашій немічності, воїнами своїми, і ставить нас до лав Своїх! Ми повинні дякувати Богові за те, що нас женуть. Ми повинні тривожитись, якщо нас не женуть. Бо тоді щось з нами не так, тому що ми живемо не в тому суспільстві, де можуть і не гнати праведника. Ми живемо в тому суспільстві, в якому повинні гнати нас. І можливо нас не женуть тому, що ми злилися з цим суспільством? Можливо ми і “від світу цього”?..

“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”. Тут курсивом Й, його можете сміливо викреслити, бо його в першоджерелі немає, і воно додане для ніби то кращого розуміння тексту. А воно трохи текст деформує. Тому що ми всі повинні стати “царями і пророками”, тому що ми повинні прорікати істину, тому що апостол нам говорить: Пильнуйте про любов, а найбільше, щоб вам пророкувати. Ми повинні бути пророками: пророками смирення, любові, бо це є наше покликання. “Ідіть і навчайте…” Навчайте, пророкуючи істину. Згадаймо, як Він говорить своєму пророку Єзекіїлю (2-й розділ). Це чудовий розділ, і він дуже часто зміцнює мене, коли в моєму житті бувають важкі моменти:

“І сказав Він до мене: «Сину людський, зведися на ноги свої, – і Я буду говорить з тобою!» І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене. І сказав Він до мене: «Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене аж до цього дня! А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя і твердого серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог! (Будь пророком). А вони чи послухаються, чи занехають, – бо вони є дім ворохобний (бунтівний), – то пізнають, що пророк був серед них”. Таки пізнають, що пророк був серед них, щоб не могли сказати: “А ми не знали...” Ти повинен пророкувати, чи послухають, чи занехають. “А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами (лжепророками). Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний. І будеш говорити до них Мої слова, – чи вони послухаються, чи занехають, бо вони ворохобні”...

“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами”
. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: