Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 5.27–32. Про пожадливість, перелюб та розвід.

Лекція № 25

Лекція:
Продовжуємо далі наше дослідження Євангелія від Матвія, 5-й розділ з 27-го вірша. З Богом!

“Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, – його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. І як правиця твоя спокушає тебе, – відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.



Також сказано: «Хто дружину свою відпускає , нехай дасть їй листа розводового». А Я вам кажу, що кожен, хто відпускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб”.


От такі вірші. І здавалося б все зрозуміло. Вони по букві ніби гарно сприймаються. Але тут виникають деякі питання. Дуже часто до мене звертаються сестри, або брати і кажуть: Ну як же, я її кохаю, а вона “відпущена”, вона має другий шлюб. І що ж, наше спільне життя буде перелюбом?.. Ці запитання стверджують, що Святе Письмо єдине. І Новий, і Старий Заповіти треба читати по духу, бо буква вбиває, дух животворить. “Любов над усе”. Якщо я живу по любові, то який же це перелюб? Перелюб – це коли я живу не по любові, коли я любов замінюю на гроші, авторитет, точку зору рідних, близьких, от це і є перелюб. Ми не будемо все-таки про це говорити зараз, але почнемо з 27-го вірша:

“Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм…” Господь підіймає Закон на вищу планку. Минулого разу ми досліджували, що Господь не прийшов відмінити Закон. Він прийшов підняти його на найвищий щабель – щабель любові. Найвищий щабель – це щабель досконалого служіння. І якщо людина підзаконна повинна виконувати закон по букві, бо інакше вона буде беззаконна. То людина підблагодатна повинна виконувати його по духу, піднятися на більш вищий щабель: “Іншого Утішителя Я вам пришлю. Духа правди…” Слово повинно вознестися в наших серцях на висоту Духа, на висоту благодаті. І якщо людина іще підзаконна, тобто та, яка ще не піднялася до стану віри, чинної любов’ю, та яка не має народження згори в серці своєму (тобто, народження від Духа). Та людина, яка ще не живе Христа ради, а ради страху, – вона підзаконна. Але така людина може жити виконуючи закон через страх прокляття, а всередині палати геєнським вогнем, бажаннями, а всередині палати розпустою і т.д. Господь підіймає на вищий щабель служіння наше. Минулого разу я приводив приклад про табличку в залі очікування вокзалу. Господь закликає нас до вищого служіння, до служіння Господнього, коли ця “табличка” для нас вже не має значення. Коли не тільки зовні ми “не смітимо, не палимо, не плюємо”, а коли нам вже і не хочеться ні смітити, ні палити, ні плювати. І це благодатний стан. І ця людина під благодаттю. Це є шлях християнина, це є шлях для нас, бо цей шлях накреслив Господь: “Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу» (сьома заповідь). А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”. Тобто, сам порух пристрасті вже є порушенням: “Думка тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Закону та й не може”, – говорить апостол Павло. І коли ми приходимо до такого розуміння, коли ми просвічуємося уже Світлом, найвищим вченням досконалості, – тоді і боротьба наша переходить в зовсім інший якісний стан. Тому що сенс ісіхазму, сенс діяння, роблення, подвижництва християнського, сенс Царського шляху вдосконалення в тому, щоб освятити корінь. А якщо корінь святий – то і гілки. Тобто, якщо серце наше освячене світлом віри, світлом любові, світлом благодаті, світлом смирення, то і “гілки” – усі сфери життя, усе єство, як душа так і тіло освятяться. Обов’язково освятяться сфери нашого життя, але це не стається раптово. І багато хто, зрозумівши це вчення, починає дослухатись до голосу плоті, який нашіптує: трагедія! Тебе закликають не їсти смачно, тому що – це чревоугідництво; не пити, не спілкуватися з протилежною статтю. Тебе закликають до чернецтва, тебе закликають відмовитись від насолод світу цього! А як же жити без насолод? А як же жити без задоволення? І це правильно! Ми не можемо жити без задоволення. Людина яка живе без задоволення, вона є нещасна. Господь не хоче, щоб ми були нещасні. Господь створив нас для щастя, і Він хоче щоб ми були щасливі. Праведник – той, хто йде шляхом до досконалості. І Світло Христове повинно як розчина змінювати наше життя: Віддай плоть і прийми Дух, – навчає Церква. Але це не означає, що з завтрашнього дня я переходжу на хліб і воду, з завтрашнього дня ми з жінкою спимо в різних кімнатах, з завтрашнього дня я не спілкуюся з друзями і не читаю світської літератури. Не про те йде мова! Господь каже: йди середнім шляхом, і не збочуй ні праворуч, ні ліворуч. Бо можна збочити і праворуч, і взятися нести вантаж який нам ще не по силі сьогодні, і надірватись, і сатана посміється над нами, і ми втратимо взагалі все. Нас троє йде на рибалку – я, Павлик, Василько (старший і менший мої сини). І кожен несе те, що він може нести. Я ніколи не дам Василькові рюкзака, який сьогодні може вже нести Павлик. Тому що Василько може надірватися, і вже ніколи нічого не нести. Так само і Господь: Він хоче щоб ми були щасливі, і Він хоче, щоб ми побороли цю думку тілесну, обов’язково! Та тільки все це робиться шляхом Божим, – не шляхом сатанинським, який проводить до зваби. А шляхом поступового зростання. Все зростає поступово. Ну не може бути так, щоб я зранку посіяв пшеницю, а вечором з серпом ішов її жати. Так не буває, кохані мої, і не передбачається такого швидкого поступування! Передбачається нелінивство в цій боротьбі, але не передбачається перескакування через поріг. Каже Господь Бог: “І відвідаю (тут покараю) Я кожного, хто перескакує через поріг того дня (дня судного)” (Софонії 1.9) Іди, здійснюй течію життя, віддайся на волю Божу, і Він зробить. І прийде момент, коли в серце твоє потрапить Благодать, уже не як благодать знання Слова, не як благодать віри яка через Слово, а як відчутна благодать, як духовна благодать, як духовна насолода, як молитва серця. Господь не хоче, щоб ми були нещасними, бо Він створив людину для блаженства. От він, шлях! Якщо людина здобуває мед благодаті, благодать Всесвятого Духа, – то насолода тілесна в порівнянні з цією насолодою стає блідою, а згодом і неприйнятною. Тому що вона починає вгашати духовну благодать. Як сказав Феофан Затворник: Людина яка є подвижником, монахом, якщо зреклася світу але не здобула благодаті Всесвятого Духа, – вона є найнещаснішою людиною серед усіх людей. Тому що вона і світської насолоди позбулася, і духовної не здобула. І вона воістину найнещасніша. Що ж тоді робити? Іти середнім шляхом. І Серафим Саровський так і казав: Іди середнім шляхом. Але іди не зупиняючись, і не оглядаючись назад. Адже як тільки ти зупиняєшся – ти консервуєшся. “Пам’ятайте про жінку Лотову”, бо вона виходячи з Содому зупинилась і перетворилась на соляний стовп. Законсервувалась і вмерла для Бога. Думка тілесна є смерть, думка тілесна ворожнеча на Бога, і не лякаймося того, що якщо я буду йти цим шляхом то рано чи пізно мені доведеться відмовитись від плотських насолод. Іди цим шляхом – і ти відмовишся від них сам, з насолодою, з радістю, з миром. І це буде для тебе не біль, не страждання, не випробування, а це буде для тебе насолода, мир і радість в Дусі Святому, тому що ти здобудеш те, що в порівнянні з тілесною насолодою є найвище. Хто мав духовне відчуття, а серед вас, я думаю багато мають вже цей досвід містичний. Багато хто торкався цього блаженства духовного, і відчував його в тій чи іншій мірі, більше чи менше. І хто відчував його достатньо повно – той розуміє, про що я кажу. В порівнянні з цією насолодою все інше виявляється сміхотворним, і не хочеться ні їсти, ні спати, ні пити, нічого робити! А хочеться летіти і підійматися все вище і вище! І про які тілесні насолоди тоді може бути мова?! От що передбачив для нас Господь: “Те, що око не бачило, і вухо не чуло, і на розум людині не спадало”. Ми повинні просто довіритись Богові і йти, а Він введе нас в це Царство, і буде вести нас від насолоди в насолоду, в істинну насолоду, справжню насолоду, не сурогат. Введе не в ту насолоду яка закінчується болем, соромом, страхом і смертю. А в ту насолоду, в те блаженство яке не має кінця, яке є вічним...

“Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”. І безумовно, Він говорить уже християнам ці речі, це Новий Заповіт, це заповіт не через страх, а через любов, це заповіт з тими, хто вже не під законом, а під благодаттю. Або іде до цього підблагодатного стану. Бо поки ми ще діти у вірі – ми ще підзаконні: “Поки спадкоємець ще дитина, він нічим не відрізняється від раба”, – говорить апостол. А от коли ти вже народився згори, ти християнин, і ти відчув те блаженство духовне, ти ступив однією ногою в Царство Небесне, ти отримав містичний для оточуючих досвід. Хоч він і для тебе ще не зовсім відкритий, а отримав ти лише зачаток Духа в серце своє, – але вже знаєш про що тут йдеться, в Святому Письмі, на практиці, а не теоретично. Коли ти цей мед уже скуштував, і знаєш в чому та насолода, мир, та радість невимовна, те щастя, і що таке сльози розчулення на очах. Так от, коли ти вже пізнав цю любов, істинну любов, любов до Божественного, і міняєш це на щось, – то ти чиниш в серці своєму перелюб. Ми все глибше заходимо в ці речі. Ми почали з букви, а заходимо в дух і містику.

“Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку (на яку жінку? Жінка – це життя, чуття. І тут жінка в негативному плані – це життя плотське) подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”. Той, хто підзаконний, – той перелюбу не чинить, бо любові ще не було, бо був тільки страх. Він праведник. Але якщо я знаючи цю насолоду і маючи цю любов в серці своєму починаю думку духовну замінювати на думку тілесну – це є смерть, це є ворожнеча на Бога. “І страшно впасти в руки Бога живого” тому, що Дух Святий ходить там де хоче, а хоче Він там де хочемо ми. Якщо ми прагнемо до Нього, прагнемо до цієї води, то Господь її дає: “Хто прагне – хай прийде до Мене, і воду живу бере даром”. І ріки цієї води для тебе відкриті, і вона в тобі відкриється, а не десь там в якійсь з громад, з країн, чи в якомусь з міст. Тут, в нас! Як чудово: ми всі тут сидимо – і в нас в кожного є те джерело. Але в когось воно ще замулене, а хтось вже розкопав і п’є цю водичку. А хтось розкопав так широко, що вже ріки течуть, і він вже ділиться з оточуючими. Він сам став на шлях спасіння – і тисячі коло нього спасаються. От шлях Господній. От він і перелюб, про який говорить Господь. “Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу» (сьома заповідь). А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”. Ми розглянули і по букві і по духу ці два вірші.

“Коли праве око твоє спокушає тебе, – його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. І як твоя правиця спокушає тебе, – відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене”. Око і правиця. Теорія і практика. Око – це бажання. Це ще я нічого не роблю, але хочу. Правиця – це вже діла. А чому правиця? Праве око, праві діла. Тут ми розуміємо, що мова йде про духовні очі, бо не дай Бог мені тут проповідувати виймати очі буквально. Бо поки дійдемо додому – то половина сліпих буде. Так от, чому праве око, адже праве це ж добре? Праве – це добре (“сядуть праворуч”), а ліве це є не добре. Чому вийму праве око? Чому відітну праву руку? Треба було б ліву відтяти (духовно), і виймати ліве око? Що значить праве око спокушає тебе? – це означає, що ти спокушаєшся в правді. Ти спокушаєшся в правому баченні, засліплюється твоє праве око, або в правих ділах (рука). Занечищується твоя права рука, “всихає” твоя права рука. Так, треба не правду викинути, а те нечисте, що в тому оці є. Не праву руку викинути, а те нечисте, що в правій руці викинути. Якщо душу свою хочеш спасти – то погуби її. Це те саме. Ми хочемо спасти нашу душу? Так! Ми її спасемо тоді, коли погубимо все нечисте в своїй душі. Ми спасемо своє праве око, коли виберемо все нечисте що є в ньому. Ми спасемо свої праві діла відітнувши все нечисте в наших правих ділах. Отже, праве око – це спокушення в правді: це неправедні бажання, неправедне бачення. Це та колода в оці, яку треба вийняти.

“Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового». А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу”. Тут така глибина, що якби детально зупинятися на цих двох віршах – нам не вистачить напевно і місяця. Але коротко я розкрию цей зміст. Давайте будемо спускатись зверху вниз, і розглянемо букву. Якщо ми будемо розглядати по букві як чоловіка і жінку, то в старозавітній церкві було так: перестала подобатись тобі жінка, втратила вже свою красу, яка була в юнацькі роки, зіпсувався в неї характер… Та мало що? – знайшов кращу! – Даєш згідно закону листа розводового – тобто, стверджуєш це перед всіма, бо що написано пером, те… І кажеш: до побачення. Ти мені не потрібна. Коли служіння підзаконне, то допускаються такі речі, тому що тут мова не йде про любов. Тут мова йде про хоч якесь впорядкування сімейних відносин. Панування чоловіка. Не догодила, – ну що ж… (Повт. Зак. 24.1)

“А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу”. А от тепер – новий рівень який дає Господь: “Ненавиджу розвід”, – каже Він. І якщо тобі просто не подобається дружина (крім подружньої зради, коли сама йде), то ти повинен почати з себе і спастися сам, щоб через тебе вона спаслася. Ти повинен прийняти її такою якою вона є, тому що в цьому смирення твоє і твій хрест. Це зовсім інший рівень. Для старозавітного це був би порожній звук, бо що означає для нього хрест: який ще хрест, дайте спокій! Тут новий рівень – змиритися, прийняти обставини життя якими вони є, прийняти ближнього свого таким яким він є. І в першу чергу свою дружину, бо вона найближчий ближній твій. Ви стали одним тілом. Спасися ти – і спасеться твоя дружина. Сказано: “Звідки знаєш жінко, чи не спасеш чоловіка свого?” Сказано: “Через чоловіка жінка освячується”. І ці слова для християн, а сенс життя християнського вже не в плотській насолоді, а піднятися якомога швидше до насолоди духовної. А цим шляхом можна йти тільки в смиренні, і немає кращого “спортзалу” в цьому плані ніж наша сім’я. Для кожного з нас Господь благословив цей “спортзал”. Тому що те, що ти пробачиш людині нерідній, власне чужій, – то ти не пробачиш того ж самого своєму синові, своїй дружині, своєму чоловікові. От чому Господь каже: Ненавиджу розвід. Тому що не шукай звільнення: ти раб – і залишайся в тому стані в якому тебе застав Господь, якщо Він Сам не виведе тебе з цього стану. Не втікай з місця на місце, бо Господь всюди Один і Той Самий, і сатана всюди один і той самий. Хто має життєвий досвід – підтвердить мої слова: на практиці завжди буває так, що від себе не втечеш. Якщо ти сам не змінився, і попадаєш в іншу ситуацію, або в інше місце, – то все починає відбуватися те саме, тільки з іншими якимись відтінками. Я знаю одного брата який постійно змінює місце роботи. Вже змінив їх десять, – і всюди поганий колектив. “З ними неможливо працювати, бо вони інтригани, начальник – самодур…” Я кажу: “Брат, почни з себе”. А він мені: “Я хороший”... Повторюю, не менше десяти раз він поміняв, і далі міняє. Так само ти можеш поміняти десять дружин, і якщо не почнеш з себе – з жодною не будеш щасливий. Тому що, коли ти відносишся до дружини як до книги: прочитав і вже не цікаво, – то ти ніколи не будеш щасливий поки в тебе не буде ціла “бібліотека”. Ці слова говоряться до християн. Господь звертається до тих, хто прийнявши Його вчення, стане учнем Його, хто візьме хрест і піде за Ним. І тут буква не протирічить духові, безумовно.

“Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового». А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, (тобто, крім моменту коли стосунки перериваються не з твоєї вже провини, а вона пішла в блуд і не хоче з тобою жити під одним дахом. Ну що ж, тоді відпускай, тоді давай цей лист, бо ти не можеш діяти насильством, тому що: я християнин, я – дорослий християнин! Я засвідчу тобі як має бути, я зроблю все для того, щоб ми були разом, але якщо ти йдеш в розпусту, то йди. Я силою діяти не буду. Але якщо провини розпусти немає, а ти своїм нерозумінням, своїм несмиренням будеш тільки нагнітати обстановку, – то ти доведеш до розпусти. Бо якщо ти її “відпустиш”, відштовхнеш від себе, – то закінчиться тим, що вона піде в світ, що вона спокуситься і ти будеш давати відповідь перед Господом за себе в першу чергу, і за неї. По букві дуже гарно виходить. Але наступний вірш по букві ніяк не в’яжеться:

“І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб”. От тут уже по букві не підходить, бо якщо я її кохаю (я кажу про любов, а не про хіть, не про симпатію), бо якщо це ЛЮБОВ, то вже шлюб мій на Небі стверджений. Сказано: шлюби здійснюються на Небесах, і що Бог з’єднав, – те хай людина не розлучає. Якщо я люблю – я не питаю що в тебе було до мене. Тому що любов над усе, любов боїться зробити боляче, любов всьому вірить… Згадаймо, 1Кор. 13.4: “Любов все прощає, вірить всьому,..” Оце якраз той момент, тому що хоче вірити, тому що любить. І якщо я з відпущеною візьму шлюб, то я не чиню перелюбу при умові, що я її люблю. Цей вірш є прикладом протиріччя букви і духу в Новому Заповіті. Бо дехто каже, що тільки в Старому Заповіті лежить покривало букви, а от в Новому ніде немає місць, щоб буква протирічила духові. Є! І дуже багато. Ми будемо це з вами бачити досліджуючи Євангелія. “Крізь букву проникай у внутрішнє”, – говорить святий Григорій Богослов. І тоді не спіткнешся, тоді не станеться так, що ти маєш любов, і заради канонів церкви ти можеш її втратити. І тоді Господь спитає тебе: що для тебе важливіше – канон церкви чи Канон Мій? Що важливіше для тебе: любов чи тлумачення Моїх слів книжниками тої чи іншої конфесії? І в цьому залі присутні ті, хто пройшов через таке випробування. І тут є ті, яких громада відкинула тому, що вони живуть разом порушуючи це слово, букву цього слова. Тому що він взяв відпущену. А отже живе “в перелюбі” (по букві). І це трагедія! Слава Богу, як правило це питання в православ’ї не стоїть. Тобто, якщо людина має любов – то єпископ завжди благословить повторний шлюб. І знову ж, в цьому залі є люди, які мали такий досвід: будучи відкинуті “своїми”, повернулися у православ’я і вінчалися в нас. Бо в деяких протестантських конфесіях, там де книжництво процвітає і буква вища над духом, такі моменти не поодинокі. “Буква вбиває, – говорить Господь, – дух животворить”.

Повторюю, тут є люди які просто рішенням громади були відкинуті, і не могли перебувати в церковному єднанні через свою любов, і постраждали через букву Нового Заповіту. Там де буква протирічить духові – ми повинні відкидати її, тому що буква є тінню духовних речей. Цей вірш не сприймається по букві, він сприймається тільки по духу. По духу ж про що йдеться?

“І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб”. З відпущеною… Ким відпущеною? Та, що мужа не має... Якого мужа не має? Біблійною мовою жінка – це життя! Господь – це є Муж церкви. Віра – це є муж нашому життю. Чоловік покриває жінку. Жінка не може бути “з непокритою головою”. Це є духовні речі! Господові абсолютно всеодно, чи ти в хустці, чи в кашкеті, чи без головного убору. А от якщо твоє життя не покрите вірою, а твої чуття не покриті розумінням, якщо церква не покрита Христом, а “відпущена”, а точніше через перелюб свій сама втекла від Христа і потрапила під прокляття, добилася листа розводового. То якщо ти таке життя візьмеш собі, – то ти вчиниш перелюб. Ти, син Божий по благодаті Христовій, муж з відкритим оком; ти, той, хто знає Слово, хто знає істину, – береш собі життя блудяще, яке розірвало стосунки з Богом?! Через це життя ти занечистишся, бо не можеш служити Господеві і мамоні одночасно! Коли сини Божі брали собі жінок людських (це життя блудяще), то народжувались велетні, монстри. В результаті народжується багато біди. “І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб”. Ми всі тут “мужі”, незалежно від статі, сини Божі, і ми всі маємо віру, ми маємо розуміння, і знаємо, що з таким розумінням взяти собі життя тілесне – то є перелюб.

Ось ми зняли букву і трохи занурились в дух. Давайте ще розглянемо ці вірші на рівні церкви, громад, тому що коли ми відкриємо Послання апостола Павла до ефесян, 5-й розділ, то ми читаємо: “Таємниця ця велика, – а я говорю про Христа та про Церкву!” Цей уривок з Апостола завжди читається під час таїнства шлюбу в православній церкві. “Дружини, – коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік – голова дружині, як і Христос – Церкві”. Тут мова йде про стосунки людини віри і громади, священика і громади. Повторюю, це настільки глибокі питання, що якщо ми будемо докладно зупинятися, то нам не вистачить ніякого часу, але основні моменти я обов’язково позначу.

“Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового”. Якщо я буду розглядати мої відносини і громади… “Чоловіки – любіть своїх жінок” Ми всі тут чоловіки духовні, люди віри, і ми повинні любити свою громаду. В старозавітні часи допускалось “дати листа розводового”. Мене не влаштовує ця громада, мені тут не комфортно, там десь є краща громада, там слово проповідують краще і істину приносять вищу? Що ж, я маю право дати листа розводового цій громаді, сказати: Я піду туди, там краще. В старозавітні часи це допускалося, тому що ми бачимо: вся історія Старозавітної церкви – це історія зростання до Христа, до повноти часу. І це історія зростання в жорстокосерді, історія виходу із жорстокосердя на висоту серця милого, на висоту милосердя: “І заберу в них серце кам’яне, і замість нього дам плотяне”. Поки людина підзаконна, поки вона служить через страх, має віру, що чинна страхом, і вищого не пізнала, – вона може шукати кращого десь іще. І Господь допускає, хоча теж не благословляючи цих речей. Пам’ятаєте, Він в іншому місці говорить: Це через жорстокосердя ваше допускав Мойсей вам переходити з громади в громаду, шукаючи де тепліше і краще. А Я ненавиджу розвід, – каже Господь. А зараз не так, а зараз прийшов Я – Христос – і приніс вам вчення: Возлюби! Тепер – повнота часу! Тепер Я прийшов, і показав вам Істину, явив вам Отця, і в яку б громаду ви тепер не пішли, – вищого вчення ніж Я вам дав ви ніде не знайдете, вищого ніж “люби ворога свого” немає! Чудові слова з цього приводу блаженної пам’яті отця Олександра Меня: “На протязі свого історичного розвитку, людство пройшло безліч доріг і стежинок. Від богозаперечуючого матеріалізму, до світозаперечуючої містики”. І коли виповнилась повнота часу, – прийшов Господь во плоті і приніс вчення найвище: “Возлюби ворога свого”. І тепер куди б ми не пішли: чи в буддизм, чи в кришнаїзм, чи до Зороастра, чи до грецької філософії, – це буде крок назад в порівнянні з вченням Христовим. Тому що в жодній конфесії, в жодному вченні, окрім вчення Христового, християнського, ви не знайдете вище за оце: “Возлюби ворогів своїх”. Найвище піднявся свого часу Зороастр (Заратустра грецькою мовою). “Возлюби ближнього свого, – проповідував він, – але знищ ворога свого!” Отож, “Возлюби і ворога…” – це вершина вчення. І немає вищого за нього…”

Немає вищого вчення аніж вчення Христове. І коли прийшов Бог во плоті, і коли ствердив це вчення своєю кров’ю, то тепер не маєш права переходити з конфесії в конфесію, окрім моменту коли побивають тебе там камінням. Коли твоя громада настільки ввійшла в блуд зі світом, з князем світу цього і прийняла його богом, що через агресію свою побиває тебе не тільки словом, але вже і фізично. І тоді ти не можеш ні сказати слово, ні молитися як належить, ні бути присутнім в цій громаді. Вона відштовхує тебе, відкидає тебе, розпинає тебе поза табором, як розіп’яли Христа. А от коли ти вже піднявся в своєму сходженні, в своїй боротьбі проти духів злоби піднебесної (а не проти конкретних людей, не проти пастирів і священнослужителів), і тебе вже женуть, – тоді ти маєш право вийти і сказати: ця громада, ця дружина – вона в розпусті, і вона виганяє мене. Я до останнього хочу зв’язатися з нею, щоб очистити її, проте вона не тільки не хоче почути мене, але і відштовхує... Відкриймо Послання апостола Павла до ефесян, 5-й розділ, з 22-го вірша:

“Дружини, – коріться своїм чоловікам, як Господеві, – бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви, і Він Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, – любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити очистивши водним купелем у слові…” До речі щодо хрещення, як бачимо насправді мова не йде про фізичну воду. Мова йде про “водяний купіль Слова”, який занурює у водний купіль віри, і водний купіль благодаті. Слово – віра – благодать. Отець, Син, Дух Святий. Христос очищує Церкву водяним купелем Слова. І ми повинні! Якщо наша громада занечищена, якщо наше церковне життя занечищене і ми бачимо фарисейську розчину, яка буйним цвітом цвіте в нашому домі, – то ми повинні очищувати її, ми не маємо права покидати, але тут працювати. Ми повинні самі спастися – і тисячі навколо нас спасуться, ми повинні проповідувати слово: “Так сказав Господь Бог”. “Ненавиджу розвід!”... Сьогодні дуже модно втікати до молодшої, красивішої “дружини”. Сьогодні дуже модно кидати стару, криву, глуху, німу, сліпу, п’яну, нечисту і блудящу дружину, і йти туди де здавалося б краще... Там справді чистіше, але роблячи це – ти порушуєш Закон Божий. Тому що: “Ненавиджу розвід!”, – каже Господь, – до Мене це можна було робити, і то через ваше жорстокосердя. А тепер, що ти хочеш там знайти? Може там вчення краще ніж тут, може там Євангелія друга, може там Заповідь Моя – Возлюби – якась інакша? Може й інакша за формою, але суть її не змінилась. Возлюби є возлюби! Відкривай Святе Письмо і читай, і якщо тобі відкрилося що те, що тут проповідується, – не є любов, – то тоді ти повинен це засвідчити і сказати: Кохані мої! Тут сказано…

Це можна ще зрозуміти, якщо ти тікаєш через голод духовний. Це теж допускається. Тому що багато тут з вас присутніх ходили з конфесії в конфесію, як овечка шукає пасовисько. Ви були голодні, і це є виправданим – шукати їжу у “чужих дворах” через розпусту твоєї громади, твоєї дружини, яка дійшла вже до того, що вона тебе не годує. Я кажу про символічні речі. Немає хліба! А з голоду вмирати не хочу – йду і прошу подаяння, як і читаємо ми з вами про це в 34-му розділі книги пророка Єзекіїля, де він говорить: “От я на вас, неправдиві пастирі, які пасуть самі себе, а отару Мою не пасуть. І розпорошилась отара Моя з браку пастиря… і розбіглась по всіх горах та по всіх невеликих згір’ях”. Розбіглася шукаючи поживи, бо не пасуть, не женуть на благодатні, пишні луки слова Господнього. Це другий момент, коли людина має право втекти. Але на сьогоднішній день в нас в православ’ї (маю на увазі Луцьк; богослужіння у нижньому храмі і Біблійні курси) “паша” чудова, слава Богу! І паша густіша, смачніша і соковитіша, повірте мені, аніж на інших “горах і невеликих згір’ях”. Тому що тут проповідується слово Боже по духу, тут проповідується істина в повноті і чистоті. Я кажу це не як той, що “багатий і збагатів, і не потребує вже більше нічого”, – я кажу це як “муж з відкритим оком”, який має з чим порівняти, який має досвід, який знає, що проповідується в усіх конфесіях, у всякому випадку у нашому місті.

Зараз ми розглядаємо по духу ці вірші: “Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового». А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу”. Якщо ти був голодний і знайшов пажеть, і тобі відкрилося слово, і ти прийняв Бога живого, прийняв Христа, – то не поспішай втікати звідси, з православ’я. Не поспішай прийняти водне хрещення в наших братів протестантів, а працюй тут, як і каже Христос: “…очищаючи дружину свою в купелі водній слова”, проповідуй Слово. І коли тебе будуть гнати, – то тільки тоді ти можеш встати і піти, і сказати: я виходжу звідси обтрушуючи порох з ніг своїх. Так зробили апостоли, але тільки тоді, коли побили камінням диякона Степана. А до того моменту всі вони були в Єрусалимі, і проповідували, хоча й переслідувані були. Але коли ці гоніння, цей перелюб, точніше розпуста церкви зфарисейщеної, старозавітної дійшла до тієї глибини, що вони вже не тільки не сприймали слово, але апостолів почали вбивати фізично, – тоді тільки вони вийшли з Єрусалиму. Те саме стосується і нас з вами. Якщо ти прийшов до віри, якщо ти розумієш Слово, якщо тобі відкрилося Слово, а тут голодно, – добре, харчуйся там, але не полишай голодних які тут залишились. Я теж так можу сказати, як говорив свого часу Олександр Мень: “Вибирай собі конфесію!”. Якщо в тебе голод, якщо немає проповіді слова Божого, якщо тобі не проповідується слово Боже належним чином, а читається Євангеліє незрозумілою мовою, і замість власне проповіді, те, що прочитано церковнослов’янською мовою, просто перекладається на українську, і нічого не пояснюється. То хто тобі заборонить шукати їжу? Хто може зав’язати рота дитині голодній? Але коли ти знайшов – це не означає що ти маєш покинути свою дружину, і хай вони тут пухнуть з голоду. Ні! Ти повинен цей хліб принести і тут розламати, і будьте певні, цього хліба вистачить. Той хліб, який дає Христос, – він невичерпний. Так, криниця яку має Христос – вона невичерпна! Якщо тобі відкрилася віра жива, де б то не було: не важливо де, важливо, що ти прийшов до віри живої, відкрив слово Боже живе і діяльне. Якщо в твої руки потрапив цей хліб – не поспішай ховати його під ліжко, під посудину. Згадаймо: “Нагодуйте їх ви…”, – каже Господь. І хліба того вистачить на всіх, і ще й залишиться “дванадцять повних кошів”. Ми ще будемо розглядати цю притчу. Точніше не притчу, а історію, я в двох словах нагадаю її. Коли учні кажуть: Господи, тут місце пустельне, на дворі темно, відпусти народ, хай вони йдуть по селах своїх і шукають там собі поживу... Це те саме, що прийшовши до віри живої, побачивши трішечки з вищого рівня слово, сягнувши більш вищого рівня благодаті, сказати: Нам, Господи, вистачить, а вони хай собі йдуть! Темрява, місце пустельне... Пустеля бездуховності, там немає слова, все фарисейська розчина занечистила, немає церковного життя, обряди перетворились на обрядовірство, догмати перетворилися в догматизм. Жінка ця зупинилася на своєму шляху і перетворилась на жінку Лотову; Ной лежить нагий і п’яний в своєму наметі… от хай де хоче там і годується, а ми з тобою, Господи. А я буду їсти й пити, і ламати свої клуні і будувати нові, і на багато мені вистачить... Господь каже: Нерозумний! Сьогодні душу твою заберуть. Чим прозвітуєшся? Тим, що знайшов елеватор хліба, і сидиш, клюєш його бачачи, що брати твої сидять голодні в темряві, в пустельному місці, і ти кажеш: хай ідуть по своїх поселеннях і шукають там? Хай йдуть в світ, це не моя проблема? Та ні! Ти нагодуй, ти розламай цей хліб, омий в купелі водній слова дружину свою, що забруднилася! Ти витверезь її, як витверезили Ноя Сим і Яфет від того сп’яніння плодами праці своєї тисячолітньої! Ти прикрий своєю праведністю наготу батьківської віри, а не по-хамськи насмійся! Прокляття впаде на дітей хамових… “А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти...” Тобто, коли вона відкидає тебе, а не ти її. До моменту коли тебе побивають камінням. Та й то тримайся в тому стані поки можеш витримати, поки є найменша можливість світити тут, в своїй громаді. А до цього моменту не маєш права!

В цей понеділок я мав бесіду з однією сестрою. Молода дівчина іде приймати водне хрещення, тому що тут те, те, те… Тому що тут нема того, того, того… Я кажу: сестра кохана, ви хочете мені розказати про занечищення православ’я? Я вам можу розказати більше, але я не буду цього робити. Хіба ми зібрались говорити про те, що тут застій і занечищення? Це видно, це на поверхні. Вона мені розповідає, що їй відкрилася віра жива, що в неї тепер стосунки з живим Христом, що віра її воскресла. Я кажу: чудово, слава Богу! Вона звинувачує православ’я, що це їй відкрилось не тут в православ’ї, а у баптистів… Це біда православ’я, і я в цьому ніяк не виправдовую його. Але якщо тобі відкрилося, то чи так уже необхідно кидати свого батька, матір, дружину? Чи все ти зробила тут для того, щоб очистити в купелі водній свою рідну Церкву? Ти хочеш проповідувати, ти хочеш працювати, а тут неможливо? Приходь до нас на біблійні курси, у нас є група просвічення, – і працюй кохана моя! Раніше не було слова, не було пажеті, – зараз є біблійні курси: приходь і насичуйся, тут їжі вдосталь, і більше ніж там! Тому що, там тобі чудово розкажуть буквально-історичний та морально-етичний зміст Святого Письма. Духовної ж символіки тобі не розкриють, а якщо раптом в якійсь громаді і розкриють, то не розкриють містики, а вона тут є. А якщо навіть тобі розкрили б і містику, то її закриє перед тобою Господь! З однієї простої причини – ти порушила волю Його, тому що ти кинула батька свого, матір, дружину. От глибини, які відкриває Господь в цих трьох віршах, і це ще не все.

Ще один зріз ми зараз розглянемо той самий вірш, але тепер уже на індивідуальному рівні. “Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового”. Якщо ми будемо розглядати на індивідуальному рівні ці речі, то мова йде про душу – це наша дружина. Наше розуміння – це чоловік, наша дружина – це наша душа. Так от, хто не дбає про душу свою, про життя своє, відпускає її в світ, – той потрапляє під прокляття. Дає лист розводовий. Де той лист розводовий? Двадцять восьмий розділ книги Повторення Закону – там розвідний лист! Там сказано, що таке прокляття. Розвестися – це роз’єднатися. Проклинаю – роз’єднуюсь, заклинаю – з’єднуюсь. 28-й розділ книги Повторення Закону, – от той лист розводовий. Де підписуєшся і кажеш: Так, я знаю, що якщо я буду порушувати Заповіді Божі – я потраплю під прокляття гріха. Так, я знаю, що я буду проклятий у вході і виході своїм, і в місті і в селі… і т.д. Я це знаю. Це було сказано давнім. “Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового”. Сказано, що якщо ти будеш грішити, – ти потрапляєш під прокляття. Якщо ти блудиш із світом цим – то потрапиш під прокляття. Обов’язково мусиш дати листа розводового, і нікуди ти не дінешся, – попадеш під прокляття. “А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу”. Отже, якщо ти відпускаєш своє життя в світ – то ти його доводиш до перелюбу, крім гріха розпусти, якщо воно (прокляття) вже в тебе там, якщо душа твоя від народження розпущена через гріх батьків твоїх. Бо може бути на тобі прокляття твоїх рідних до третього і четвертого коліна. І хоча й кажуть, що “Яблучко від яблуньки далеко не котиться”, та це не знімає з тебе відповідальності. Це коли був Старий Заповіт, то батьки їли виноград, а оскома була на дітях. Тепер кожен має оскомину за свій власний виноград. Тепер: Я дав, вчення – “Возлюби, а для цього змирись!” – каже Господь. І це вчення знайоме всім – змирися і піднімися до любові. І це вчення для кожного: від бомжа до президента. І Я сказав: діти тепер за батьків не відповідають. І сьогодні ти можеш відкотитися від цієї “яблуньки”, тільки забажай! Візьми Моє ярмо, воно легке: змирися, покайся і наблизиться до тебе Царство Небесне.

“А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу”. Хто не дбає про своє життя, душу, – той підпадає під прокляття (Повт. Зак. 28). Так було в Законі, так було в підзаконному служінні. Але ми вже з вами повинні бути не під законом, а під Благодаттю: ми ж християни, ми зараз говоримо про Новий Заповіт. Я вам говорю інакше! – Ніяких розводових листів, ніякого прокляття! Якщо ти вже вкусив цей мед, то ти ніколи вже не зможеш сказати: я не хочу бути з Богом, хай буде що буде, пропадай усе, дам життю своєму листа розводового… Бо ти вже трішечки зазирнув за завісу, ти скуштував меду, ти ввійшов в цей морок містичний разом з Мойсеєм, і ти вже розумієш чого ти будеш позбавлений (я кажу про тих, хто вже піднявся до цього рівня). І ніколи не скажеш: іди вже; ніколи не даси цього “листа розводового”, ніколи не будеш говорити про прокляття, про розводовий лист для своєї душі… Хоча може бути гріх, падіння, ти можеш спотикатись і падати, ти можеш нагрішити: ми всі є в тілі в якому закон плоті, і ми спотикаємося і падаємо. Але все одно ми повинні залишатись праведниками. Тому що ми знаємо смак меду, і ми ніколи не роз’єднаємося з Богом. Ми вже не ризикнемо роз’єднатися з Богом, а точніше вже і не поставимо “на кін” саму можливість цього роз’єднання. От про що цей вірш: “Сказано старозавітнім: Клятву перед Богом тримай, а Я вам кажу не кляніться зовсім”. Безумовно, якщо ти піднявся до здобуття благодаті, якщо ти маєш в серці цю насолоду і духовне відчуття, – то воно для тебе найдорожче, і ти ніколи не будеш ставити його на кін і казати: якщо я сказав неправду – хай Господь забере в мене благодать. Ніколи! Тому що це настільки дорого, настільки блаженно, що цим клястися не будеш. Це зовсім новий рівень. Христос говорить: не кляніться зовсім! Він визволив нас від прокляття. Хай під прокляттям буде лише розпуста, оце хай роз’єднується з нами і з Господом, хай іде в озеро що горить вогнем і сіркую, і вигорить до кінця. Розпуста була під прокляттям, є і буде під прокляттям. Їй – “лист розводовий”. А ми вже не маємо права відпускати своє життя, а ми вже повинні боротися за своє життя, свою “дружину”, за свою душу.

“І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб”. Тут уже зрозуміло, по духу ми вже це розглянули. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: