Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. МФ.1.20-25. Народження Ісуса Христа.

Лекція № 3

Лекція:
“Коли ж він те подумав, з'явився ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе сину, Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого”. Згадаймо, мова йде про народження Господа нашого Ісуса Христа, і ми з вами розглядаємо духовно-символічну сторону цієї євангельської оповіді і цієї буквально-історичної події.

“Коли ж він те подумав...” Що він подумав? Ми розуміємо, що Йосип, духовно-символічно, – представник старозавітних праведників. Він уособлює собою старозавітну віру, старозавітне розуміння, старозавітну праведність, праведників, праведне служіння, але бачимо, що він дуже здивований, побачивши нове в церкві. Жінка – є життя, є церква. І Марія – це возвишене, возвеличене життя Церкви остатку. Він побачив щось нове. Він побачив церкву, яка заручена з ним, але яку він не запліднює, яка запліднюється від Духа Святого, і в якій з'являються для нього нові незрозумілі елементи, яка для нього виношує якусь віру, якесь розуміння нове. Яка менше кохається в обрядовому житті, яка менше кохається в букві Святого Письма, але яка більше тяжіє до тлумачення Святого Письма по духу, до поклоніння Богові в Дусі і правді. І він не знає, чи це бува не єресь? Чи ні? Немає бачення. В Йосипа немає бачення, він не розуміє цих речей, він не розуміє, що це за нові процеси назрівають в церкві. І він бажає, щоб не знеславити її, відпустити таємно, тобто, власне, він умиває руки і віддається на волю Божу, але він не є ворожий, він не є фарисеєм агресивним, він не є Савлом, який був гонитель християн. Тому, що Савл був гонителем християн, він був агресивний, агресивно налаштований до нового. Йосип не є агресивно налаштований – це справді праведник. Він бажає радше відпустити цю церкву, це життя на свободу.

Коли ж він те подумав, з'явився ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого. І Господь дає йому розуміння – дає праведникам старозавітнім, які бачать це життя: оновлене і возвишене, і дивне, і яке не вписується в звичні рамки, дає розуміння, що це від Духа Святого. Що це не яка не єресь, що це не відпад від вчення, це ніякий не відпад від віри, це ніяка не нова віра – це та сама віра, від Духа Святого, тільки вона проявляється ще вище. Вона проявляється в чистоті своїй, вона проявляється на своїй возвеличеній вершині. Господь показує Йосипу це у сні, ми минулого разу торкнулися трішки, що ж таке сон і біблійній мові. Сьогодні я хотів би повернутися до цього питання більш детально. Отже, що таке сон у біблійній мові. Давайте прочитаємо книгу Йова, 33 розділ з 14 вірша:

“Бо Бог промовляє і раз, і два рази,та людина не бачить того: у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, – тоді відкриває Він (тобто Господь) вухо людей, і настрашує їх осторогою... Бачимо, Господь промовляє до людини в сні, і тут же читаємо, що Господь промовляє до людини у видінні нічному. І далі читаємо, що в хворобах. Прочитаймо далі весь уривок:

“...і настрашує їх осторогою, щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, щоб від гробу повстримати душу його, а живая (тобто душа) його щоб не впала на ратище. І карається хворістю він на постелі своїй, (російський переклад – “вразумляєтся”) а в костях його сварка міцна. І жива його бридиться хлібом, а душа його – стравою влюбленою. Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були (тобто, з'являються). І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.” От бачимо, як Господь промовляє до людини. Він промовляє і раз, і два, тобто Він постійно стукає. І стукає Він по-різному... Спочатку Він стукає у видіннях нічних. Ніч – це незнання, небачення, ніч - це темрява. Темрява зневіри, темрява незнання слова Божого; ну а віра - від слова Божого. Отже, темрява безблагодатності, безвір'я і непросвіченості. І Господь в цій темряві дає світло, озаріння. Дає видіння. Раптом людина увімкнула телевізор, почула проповідь по телебаченню. Десь потрапила до рук їй Свята Євангелія чи повна Біблія, вона прочитала і зацікавилась. Це є видіння. Господь промовляє через це видіння. Або людина натрапила на книгу одного з Отців Церкви, з учителів Церкви, або відкрила газету і раптом потрапила їй якась духовна рубрика, або просто їхала в транспорті і люди розмовляли на духовні теми і вона стала невільно присутньою під час цієї розмови і зацікавилась. Оце видіння. Я не говорю про те, що Господь промовляє у видінні серця – це є совість. І блаженні ми, коли бачимо це видіння і чуємо голос совісті, - це теж голос Господній в нас. Совість – це є посольство Боже в людині. Господь також промовляє через своє творіння, коли ми милуємося і надихаємося творінням Божим – природою – то це також Голос Господній в нас, і блаженні ми, коли чуємо цей голос Господній. Коли ми не нищимо природу, а коли зупиняємося перед цим творінням і зачудовуємося ним, замиловуємося ним, коли ми відчуваємо в серці своїм розчулення під час спілкування з природою. Це означає, що Господь в нас, що Господь посеред нас, що Господь над нами і ми сприйняли це видіння. Отже, перший крок, яким Господь приступає до нас, є видіння або відання. Видіти, бачити – це бачення. Видіння – від слова відати. Це Господь дає знання в темряві, навколишній темряві, Господь дає озаріння людині.

Якщо людина не розуміє (точніше - не хоче розуміти), якщо ми відмахуємося від цих речей, тоді настає наступний етап. Читаємо, “в снах”. З'являється “сон”. Згадаймо, коли ми розглядали останні розділи нашої великої теми: “Сходження щаблями досконалості. Здобуття Духа Святого”, то ми говорили з вами про сон буквальний і про сон з точки зору духовної символіки. Так от, з точки зору духовної символіки сон – це приспання волі. Коли людина спить – вона безвільна, вона не керує собою, вона віддається на волю, стає, ніби як дитина. Сон – це “присипання” волі. Яким чином Господь присипає волю? Допускаючи в житті людини певні проблеми. Якщо ми не хочемо відання і відкидаємо слово Господнє, відкидаємо його на всіх етапах, в усіх засобах, якими Господь промовляє до нас, тобто як слово Творця через творіння, як слово Боже через Біблію і як слово Боже в серці посередництвом совісті нашої – якщо ми це відкидаємо, настають проблеми. Проблеми зі здоров'ям, проблеми в сім'ї, проблеми на роботі, проблеми матеріальні. Як правило, коли людина відокремлюється від Бога, то чотири ці стіни проблем вибудовує сатана. Це робить не Господь, Господь є світло і темряви немає в Ньому. Ми просто відвертаємося від Господа, а нам здається, що то Господь від нас відвернувся. Ні, ми відвернулись, і Господь промовляє, як Законодавець. Він дав Закон, а Закон Його простий: “Поверніться і будете жити”. Поверніться до світла – і будете бачити все навколо. А відвернетеся в темряву – не будете бачити, куди йти. Відокремитесь від Мене – попадете під власне прокляття. Минулого разу ми гарно розглянули, що таке прокляття. Прокляття від слова “клин”. Заклинаю – з'єдную, проклинаю - роз'єдную. Роз'єднаєтесь зі Мною і, як результат – прокляття гріха. Отримаєте: страх, сором, біль, хвороби, злидні, смерть. Як правило, чотири стіни вибудовує сатана, і в чотири цих кути заганяє людину – це проблеми зі здоров'ям, це проблеми матеріальні, це проблеми в сім'ї, це проблеми на роботі. І людина починає шукати виходу, а Господь простягає руку. Господь весь час стоїть під дверима нашого розуміння, нашого серця, нашого життя і стукає, і говорить: «Відкрий двері». «Хто двері відчинить, Я до того ввійду і буду вечеряти з ним. Буду вечеряти. Сьогодні була чудова Євангелія про багату вечерю, ми розглядали її на літургії, і духовну символіку її в тому числі. А правильніше - в першу чергу. Так от, вечеря... Я вирішу ваші проблеми, говорить Господь. Тому, що ввечері відбувається вечеря , а день Господній починається з вечора, а вечір – це коли немає сонечка, коли сонечко зайшло… А Сонце Правди – Христос, – це розуміння… Коли це розуміння зникло, коли сутінки незнання Бога, нерозуміння шляху, небачення майбутнього, небачення дороги. Господь говорить: Відкрийте двері, Я ввійду і буду вечеряти. Я в цей вечір зроблю день у вашому домі, бо Я є Світло, Я є Сонце Правди – Христос! Я ввійду в вашу оселю, в ваше розуміння, в ваше серце, в ваше життя. Я вирішу ваші проблеми, тільки впустіть Мене, Я чекаю цього, Я сам не ввійду. Це сатана діє методами насильства. Я не зламаю вам двері. Якщо ви Мене не впустите – Я і не ввійду. Господь не діє силою, Господь чекає, коли ми дозволимо Йому спасати нас. Ви уявляєте собі, яка безмежна любов, яка абсолютна і досконала любов! Ми знаходимо в проблемах, і в стані сну (сон – це момент, коли присипається наша воля), коли наша воля проблемами приспана. “Крута” людина – горда, сильна, міцна, вона живе і розповсюджує навколо себе флюїди: сили, енергії, влади. Але коли в неї виникають проблеми, то ми бачимо, що «крутість» зникає... Зайдіть в лікарню – там крутих немає, серед банкрутів теж крутих немає, серед тих, в кого великі проблеми в сім'ї, теж крутих немає. От Господь і допускає ці проблеми, а точніше, ми самі їх породжуємо, відвернувшись від Бога. “Поверніться до Мене і будете жити”… Так от, що таке сон? Сон – це проблеми в нашому житті, і якщо ми це зрозуміли – слава Богу! Ми з’єднуємося з Богом, і Господь вирішує наші проблеми. Він чітко сказав: Скажете горі цій (якщо будете мати віру, як гірчичне зерно): посунься в море, в море світу цього… Знову ж таки ми розуміємо, що не Карпати вчить пересувати нас Господь з місця на місце, не Гімалаї, не Кавказькі гори. Мова йде про гори духовні – про гори проблем, які тиснуть на нас, які душать нас, які не дають нам вільно дихати і жити.

А якщо ми не почули голос Господній уві сні, через ці проблеми? Тоді Господь допускає гірше падіння і гірше випробування. Ті, про які ми читали: “І карається хворістю він на постелі своїй...” от, настає момент і Господь допускає вже дійсно серйозні проблеми, серйозну хворобу. І ми знаємо з вами, що добра третина з тих, хто тут присутній, можливо - всі, прийшли до Бога якраз в момент, коли допустив Він для нас серйозні проблеми. І кожен пройшов етап молитви людини невіруючої: “Господи, якщо Ти, є забери в мне цю біду. Забери в мене цю біду і я буду жити інакше!” Як правило тому, що маленький відсоток тих, які з змалечку народжені до святості, як була народжена Пріснодіва Марія, Богородиця. Але в більшості своїй ми мусимо самі себе “оскопляти” ради Царства Небесного, або чекати, поки інші нас “оскоплять”, тобто чекати допомоги церковної, щоб оскопитися від плотського, щоб не давати плотських плодів, щоб не “продавати” і не “купувати” (мається на увазі не продавати духовне, купуючи матеріальне).“І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. І жива його бридиться хлібом, а душа його – стравою влюбленою. Гине тіло його, аж не видно його, (Господь говорить: краще віддати тіло сатані на загибель плоті, щоб дух спасся Господнього дня), і вистають його кості, що перше не видні були. І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. Якщо ж ангел-заступник при нім, один з тисячі (якщо не відвернувся, а він від нас відвертається... Господь коли від нас відвертається? Коли ми від нього відвертаємося, насправді Господь не втікає від нас. Хоча нам суб'єктивно здається, що від нас виривається цей ангел, що від нас виривається Господь, як це здавалося Якову в знаменитій нічній його боротьбі в Пенуїлі. Згадаймо праотця Якова, коли він боровся з Мужем сильним, з Богом, і “виривався” від нього Бог. Хіба Господь виривається? Він стоїть і стукає, це нам здається, що Він виривається. Насправді - це наша плоть виривається, насправді - це відкидає закон плоті нас від Бога. І коли ми відпадаємо від Бога, ми кажемо: Господи, навіщо Ти нас покидаєш? Покидає не Господь, - покидаємо ми!..), щоб представити людині її правоту, то Він (Господь) буде йому милосердний та й скаже: «Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, – Я викуп знайшов.” Ангел говорить: Я знайшов викуп, ця людина кається! Якщо почув голос Господній спочатку, у видінні – чудово! Вихід знайдений. Якщо почув голос Божий в проблемах, - чудово! Викуп знайдений. Якщо навіть почув голос Божий в смертельній хворобі, - чудово! Викуп знайдений! “Я викуп знайшов. тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юності. Він благатиме Бога, й його собі Він уподобає (Господь уподобає), і обличчя буде бачити з окликом радості, і чоловікові верне його справедливість. Він дивитиметься на людей й говоритиме: «Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. Він (тобто Господь) викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя». «Бог робить це все двічі-тричі з людиною, (послухайте Господа: “Ось стою і стукаю...”) щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. Вважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. Якщо ні – ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрості!” Ось уривок про те, як Господь промовляє до людини.

Так і в нашому випадку. Євангеліє від Матвія... Господь промовляє до Йосипа уві сні. Повторюю, Йосип уособлює собою старозавітних праведників, праведне розуміння, не сфарисейщене. Він не фарисей. Якби він був фарисеєм, то віддав би Її на суд і Її б побили камінням, як блудницю. Але він бачить проблеми церкви, він в церкві, він не відокремлений від фарисеїв, він разом фарисеями в одній громаді, в одній церкві, в одному храмі. І він так само під тиском проблем, як і вся церква. Йосип бачить проблеми. Він бачить, до чого докотилася Старозавітна церква, він бачить, до чого призвела фарисейська розчина, що ввійшла в церковне служіння. Він бачить, до чого привів той чужий вогонь, що внесли ще Надав і Авіуд свого часу в скінійне служіння. Він бачить ці проблеми. Сон – проблеми. Для нього смерть духовна не настала, але для нього Господь допустив проблеми, сон. І в тому сні показує:“...бо зачате в Ній то від Духа Святого.” Треба щось робити. Це оновлення життя, ця реформа життя необхідна, і вона Богом благословенна. Без оновлення життя, без возвишення життя, без возвеличення життя церковного, праведного, немає майбутнього. І Йосип бачить, Йосип чує, Йосип приймає ту вістку, що дав йому Господь...

“Коли ж він те подумав, з'явився ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого”. Який ангел з'явився? Господь промовляє, а Він може промовляти дуже багатьма способами. Згадаймо, як починається останнє послання з чотирнадцяти послань апостола Павла... Послання до євреїв, 1 розділ 1 вірш: “Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків...” Пророки і є – ангели Божі, вісники Божі, вісники во плоті. Господь дає озаріння духовне не тільки через ангела, як службового духа. Може прийти й людина і засвідчити. Просто є проблема. Просто Йосип – старозавітній праведник – знаходиться в проблемі, стоїть перед проблемою, стоїть перед дилемою: чи Її відпустити тихенько, чи прийняти цю Марію... І раптом з’являється людина, з якою починаєш розмовляти, і “Там, де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я між вами” – каже Господь. І відкривається, що так, назрів час реформи, назрів час нового життя, назрів час оновлення церкви, назрів час і та віра, що народжується від Духа Святого! Це – Боже! - Розуміє Йосип...

Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній, - то від Духа Святого. І Вона вродить Сина...” (син – плід чоловічої статі), ти ж даси Йому ймення Ісус (тобто ця віра спасе церкву. Вона спасаюча. Ісус – Спаситель, “Ягве спасає” – означає ім'я Ісус). Бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все це сталось, щоб збулось сказане пророком від Господа, Який провіщає: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі означає: З нами Бог”. Я хотів би тут трішечки зупинитися і повернутися до православної догматики. Чому? Ми розуміємо, що Біблія є книга багатовимірна, і ми її розглядаємо у всіх чотирьох вимірах, торкаємося повноти, тобто всесторонньої повноти вимірів біблійних: як букви (нас цікавить і буква), так і морально-етичного аспекту в тлумаченні Святого Письма, так і духовно-символічного, так і найглибшого, - містичного. Так от, зараз ми розглянемо два догматичних аспекти які, висвітлюється в цьому вірші. Вони дуже спірні. Ми знаємо, що наші брати протестанти дуже активно працюють серед громад і в світі. І виникає дуже багато суперечностей і часто православні не знають, що відповісти, коли зустрічаються з представниками протестантських деномінацій. Як сказав Господь в книзі пророка Осії, 4 розділ 6 вірш: “Погине народ Мій за те, що не має знання...”. А ми повинні мати знання, тому що знання дають віру. Слово дає віру, віра від Слова! Якщо ми не знаємо основ своєї віри, якщо ми не знаємо Символу своєї віри, якщо ми не знаємо визначень істини своєї віри (грецькою мовою - “догматів віри”), то хіба можна нас назвати віруючими і вірними людьми?! Хіба можна нас назвати “мужами з відкритим оком”, які мають бачення. Тоді нас сміливо можна називати релігійними фанатами, тому що фанат – це людина , яка має віру, але не в розумі – сліпу, фанатичну. Віра фанатична – віра сліпа. Ми не повинні бути фанатами, для того й засновані православні біблійні курси. Отже, бачимо два моменти:“Ось діва в утробі зачне...”... Мова йде про Пріснодівство Богородиці. І: Емануїл (тобто – Христос) народиться, і ім'я Йому – “з нами Бог”... Дуже цікавий момент - Бог, не людина, але Бог! Отже, ми принагідно розглянемо два догмати православної церкви (“догмат” з грецької мови перекладається як “визначення істини”).

Перше, чого я хотів би торкнутися, – дійсно Божества Ісуса Христа. Дійсно народився Бог во плоті, не один з людей: найдосконаліший, найчистіший, найсвятіший, але - Боголюдина. Бог, Який з'явився во плоті. Як правило, деякі протестантські конфесії, в тому числі “Свідки Єгови”, відкидають Божество Ісуса Христа. Давайте торкнемося цих моментів. Справа в тому, що спробу позбавити Ісуса Христа Його Божеського достоїнства робили ще фарисеї в старозавітні часи. Власне Ісуса і розіп'яли за те, що Він себе називав Сином Божим: не в розумінні, що всі сини Божі по благодаті, а власне, буквально Сином Божим… Чого було б розпинати, якщо людина каже: я такий самий як ви, віруючий і вірний по благодаті, бо я думаю про духовне, а хто думає про духовне, той духовний? А якщо я духовний, то я – син Божий, як і всі ви сини: Авраамові, Яковові, Давидові. Тобто той, хто народився від віри Божої, а не від якоїсь іншої... Так от, спробу позбавити Ісуса Божественної гідності робили ще фарисеї. Давайте прочитаємо маленький уривок: за що розіп'яли Ісуса Христа. За що засудили? Приводом для засудження Ісуса Христа якраз і було Його Богосинівство.

“Знову каміння схопили юдеї, щоб вкаменувати Його. Відповів їм Ісус: «Від Отця показав вам Я добрих вчинків багато. За котрий же з цих вчинків хочете Мене вкаменувати?» Юдеї Йому відказали: «Не за добрий вчинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу””. Бачите за що Його розпинають? За богозневагу! Він “зневажив” Бога! Чим? Він був Сином не таким, як вони. Вони всі були синами: Авраама, Ісака, Якова. Він був буквально Сином Божим. Вони зрозуміли це. “Не за добрий вчинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу. Бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш, – говорять фарисеї. Відповів їм Ісус: «Хіба не написано у вашім Законі: “Я сказав: ви боги” (тобто, - ви багаті. Тут Бог, як багатий) коли тих Він Богами назвав (тут - від слова багатий, - на віру, на знання, на земні і небесні багатства, що дає Господь). Отже, “...коли тих Він Богами назвав, що до них слово Боже було, то тому, що Отець освятив і послав Його в світ (бачите, він відокремлюється: Я трішечки інший). То Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш ти Бога? Через те, що Я сказав, - Я Син Божий? А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього, били Його. І закривши Його, вони били Його по обличчі, і запитували Його, промовляючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?» І багато інших богозневаг говорили про Нього вони.” Про Нього говорили богозневаги, Його зневажали як Бога. “А коли настав день, то зібралися старші народу первосвященики і книжники і повели Його в синедріон свій (синедріон – це вищий церковний суд старозавітної церкви) і казали: «Коли Ти Христос, скажи нам». А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви». Вони знову запитали: “То Ти Божий Син, Христос?” (Грецькою мовою - “Месія”). Так, вони знали, що Бог воплотиться і зацарює в Ізраїлі. Тільки вони не чекали, що Бог явиться ось так, в яслах, що Царство Його буде не від світу цього, що Він буде уникати політичної боротьби. Навіть учні не розуміли цього, - найближчі, хто з Ним постійно ходив, їв, спав. Що вже казати про фарисеїв? Вони розуміли, що Син Божий має прийти во плоті, дійсно Бог во плоті, а не один з пророків досконалих. “Ти називаєш себе Сином Божим? Ти, син теслі?” Він навіть не в порфірі царській! Хто Ти такий? “Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви... Тоді всі запитали: «То Ти Божий Син?» А Він їм відповів: «Самі кажете, що то Я»... А вони відказали: «Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!”

Євангеліє від Івана, 10-й розділ, і від Луки 22-й розділ. “Ми чули самі з Його уст: Він богозневажає”. Сам Христос засвідчив, що Він є Син Божий не в розумінні “Ви боги”. Він зацитував їм Закон Мойсея не в тому розумінні Бога з маленької літери, “одного з...” А дійсно Боголюдини, Який містично (таємно) прийшов і воплотився від Духа Святого і Марії Діви. Ще один цікавий момент в Святому Письмі. Щоб слова “Син Божий” не були витлумачені інакомовно, Священне Писання приєднує до них слово “Єдинородний”. Тільки до Ісуса Христа приєднується “Єдинородний”, тому що ми всі є сини Божі по благодаті Христовій, а тут Єдинородний, тобто Єдиний, Який був рожденний. Один і тільки один, який був народжений. Всі інші сотворені, а він народжений. Тому ми з вами в символі віри проголошуємо: “Рожденного, несотворенного, Одноістотного з Отцем (тобто має одне єство, одну сутність з Отцем), що через Нього все сталося (через Нього пішло творіння, Ним Господь творив. Він був перше всякого творива). Так от, до Ісуса прикладається слово – Єдинородний, Однороджений, щоб не було плутанини. Він – Однороджений! Я теж син по благодаті Божій, але я не є однороджений. Цю різницю треба у усвідомлювати. Отже, Єдиний який є народжений .

Згадаймо уривок Євангелії від Івана, 1 розділ 1 вірш: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово”. Бог - Слово, Предвічний Логос (грецькою мовою “слово” – “логос”) – це Христос. Він був предвічно “воно в Бога було споконвічно”. “Усе через Нього повстало” (тобто все творилося через Нього, а не Він був сотворений). “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього... І Слово сталося тілом (від Духа святого і Марії Діви) і перебувало між нами, повне благодаті і правди, і ми бачили Його (перебувало – Він ходив з нами, Христос ходив по землі і вчив) і ми бачили славу Його, славу, як Однородженого від Отця.” Бачите, підкреслено Єдиного народженого від Отця. І зараз продовжує містично народжуватись. Ми говоримо не тільки: “Христос родився”, ми вітаємося: “Христос рождається!”. Тому що, коли ми будемо розглядати на прикладах триіпостасність Божества, (знову часто нам брати протестанти закидають, що ви вірите в трьох Богів... Ні, мова йде про Єдиного Бога, який має три лиця, тобто проявляється в трьох проявах: Отець, Син, Дух), то так само, як про сонце, ми не говоримо, що ми віримо в три сонця. Сонце і світить, і гріє – це прояви, це “лиця”, це “іпостасі”. Це обличчя одного і того самого сонця. Бог Отець – Сонце як сутність; Світло, яке ми Бачимо – це Сонце Правди Христос. Ми бачимо Христа, Він явив славу, Він показав, що таке Сонце. Якби не було світла, то те сонце так і залишалося б там, ми б його не бачили і не знали про його існування. Ми можемо бачити сонце тільки завдяки фотонам світла. Це – Син. Ми бачимо і відчуваємо тепло – це Дух Святий. Так приблизно можна уявити сонце, триіпостасність сонця. І тепер, по аналогії, ми уявляємо триіпостасність Божества: Отець, Син, Дух Святий...

Отже, Єдиний, хто народжується від Отця, постійно народжується, як фотони світла постійно народжуються від світила, - зірки, що ми називаємо “сонце”, – це Христос. Це є Світло від Світла, і ми в символі Віри так і наголошуємо: “Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, не сотворенного, Одноістотного, з Отцем, через Якого все сталося”. Ми повинні знати “Символ Віри” напам'ять. Вивчіть, кохані мої!

Отже, славу бачили, як Однородженого від Отця. “Бога ніхто ніколи не бачив. Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був...” Він єдиний виявив. Він нам показав шлях, тепер ми всі по благодаті йдемо за Ним, але ми всі сотворені. Він єдиний Однороджений, Він єдиний, Хто виявив. І ми по Його вже благодаті стаємо Його братами, стаємо Його співспадкоємцями і спадкоємцями Отця, спадкоємцями Божими. Але Єдиний, Хто рожденний, це - Христос.

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Однородженого, щоб кожен хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів. 3.16). Знову, Однородженого, – Христос єдиний, який є рожденний і несотворенний. Багато місць зі Святого Письма вказує нам на Божество Ісуса Христа:

Іс. 40.3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому (пам'ятаєте, це було пророцтво про Івана Хрестителя, який рівняв стежки в юдейській пустелі бездуховності. Ми розуміємо, що це духовні речі, біблійна символіка. Ніякі дороги не будував Іван Хреститель, з лопатою не ходив, це - духовні речі. Він в пустелі бездуховності торував стежки для приходу Господнього. Тому ми і називаємо Івана Хрестителя Предтечею Господнім. Так, власне, як він про себе і заявляв. Він казав: Я хрещу вас водою на покаяння. За мною йде Той, Хто хреститиме вас Духом Святим і вогнем. Я недостойний понести Йому взуття. Взуття - це напрямок ходи, - вказати, куди йти. Чи спинити Його, чи пришвидшити, - це не в нашій владі, це у владі Господній. “Я роблю свою справу. Я – Предтеча”. Важливо, що за мною “в степу рівняйте битий шлях Богу нашому” (рівняв шлях для Ісуса, для Бога, для Боголюдини, а не для людини, не для одного із пророків).

Іс. 9.5: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру”.

1Ів. 5.20: “Ми знаємо, що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого... Він – Бог правдивий і вічне життя !” Прямо сказано! Я зараз цитую уривки, де прямо сказано, що Христос – Бог. Я зараз не кажу про уривки, які побічно вказують на Божество Ісуса.

Рим. 9.5:“... і від них же ( від ізраїльтян) тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь”.

Іс. 54.5: “Бо Муж твій (тут – Муж Церкви), Творець твій, – Господь Саваоф Йому Ймення… До речі, стосовно полеміки зі “Свідками Єгови”. Ніхто не знає, як насправді звучало давньоєврейською мовою слово “Сущий” ,“Той, Хто має сутність у Самому Собі”. Ми знаємо чотири літери: “й”, “г”, “в”, “г”. Які голосні між ними, ми не знаємо, тому що голосних в давньоєврейській мові не було, тільки приголосні. “Сущий” – от переклад на українську мову, “Той, Хто має сутність у Самому Собі”. Він всім дає життя і нічого не потребує, Він багатий на все – тому Бог. У Нього імен багато – Саваоф, “Бог воїнств”, “Бог воюючий”, а насправді ніхто імен Його не знає, тому що знати ім'я - знати сутність. Тому Господь і сказав, коли Його допитувався Мойсей: “Як відповісти народові Ізраїля, ім'я Бога якого я прийшов тут засвідчити”. Сказав Господь: Навіщо тобі це, не входь в ці глибини, ти не зможеш осягнути. Випити річку неможливо. Ти можеш пізнати Мене, ти можеш пізнати Мої сутності, але осягнути Моє Ім'я в повноті до кінця ти не зможеш. Можна пізнати річку, напившись води, але випити річку ми не зможемо. Тому Господь дає багато імен: Святий, Довготерпеливий, Многомилостивий... Це все імена, імена – це якості, це все імена Господні, але суті ми пізнати не зможемо. Так от, одне з імен - Саваоф... Отже, існує не одне єдине Ім'я. Тільки замовчуються ці вірші, тому що, ми розуміємо, в догматичній полеміці не вигідно висвічувати слова, які протирічать усталеному офіційному догмату деномінації... А твій Викупитель – Святий Ізраїлів (Христос), – Він Богом усієї землі буде званий!”

1Тим. 3.16:
“Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”. “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”.

Мф. 1.23:
“Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Емануїл, що в перекладі - З нами Бог (Бог, а не просто людина!)”

Євр. 1.8 – 9: : “А про Сина [сказано ]: “Престол Твій, о Боже, навік віку; (про Сина сказано!), берло Твого царювання – берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог (намастив Сина Отець, зробив Помазаником, Месією, Христом) оливою радості більше, ніж друзів Твоїх”. А всі інші – друзі. Ти є – Бог. Ми всі друзі Христові, якщо маємо віру; як Авраам, ми можемо назватися друзями Христовими, друзями Божими. Так і сказано, що Авраам сподобився називатися другом Божим по вірі своїй через те, що увірував безсумнівно. Якщо ми увіруємо і не будемо мати сумніву, то будемо, як Авраам, називатися друзями Божими. Але Богом є тільки Він.

Тита 2.11 – 14 :
Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано, праведно і побожно в теперішнім віці і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса“ нашого Ісуса Христа”. Христос – Бог і Спас.

Ів.20.19 – 31 : “І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди та й на руки Мої подивись. Простягни й свою руку і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!”.

Ми розуміємо, що Христос був безгрішний. Хто може сказати, що Він був грішний? Про Нього чітко говорить свідчення, що Він був безгрішний, без гріха. Чи є хто з людей на землі, хто міг би сказати: Я гріха не маю? Ні! І Іван Богослов так само говорить – “Хто скаже, що гріха не має – обманює себе”. “Бо всі згрішили і всі смертю помремо”. Всі є грішні, без гріха Один Христос. “Він прийшов в подобі грішного тіла”. Не в грішному тілі – в подобі грішного тіла. “Він у всьому випробуваний, окрім гріха”. Він знає наші гріхи, але Сам гріха не має. Людина не може бути безгрішна. Безгрішний тільки Бог. І це, я думаю, найважливіший аргумент, що Христос дійсно є Боголюдиною. Не людиною, але Боголюдиною, Богом во плоті...

Тепер повернемося до Євангелія від Матвія, 23-й вірш: “Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назовуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог” І ми розуміємо, що мова йде (якщо ми будемо розглядати буквально-історичний аспект цього вірша, а букву ми не відкидаємо там, де вона не протирічить духові) дійсно про народження Бога во плоті.

“Як прокинувся Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому ангел Господній, – і прийняв він дружину свою”. Йосип прокидається зі сну... Прокинувся – включив свою волю. Прийшло розуміння, що робити! Так само і в нас: буває вечір, приходить вечір незнання, нерозуміння. От вона - безвольність, сон, ми не знаємо, що робити. Я не знаю, що буде завтра, я не знаю, що мені робити, я бачу проблеми в церкві, але я їх не можу вирішити. Я починаю їх вирішувати – зі мною поводяться, як з білою вороною. Мене починають побивати камінням, мене починають знищувати і т.д. Я не знаю, що я можу зробити в цій ситуації, Господи! Це проблема для мене, це вечір для мене, це є сон для мене! І Господь пояснює мені, як вирішити цю проблему. Він входить, вечеряє, і коли я зрозумів – я прокидаюсь. Коли ми знаємо волю Божу стосовно тої чи іншої проблеми в нашому житті, ми прокидаємося. Не все втрачено: слава Богу, Господь показує, як діяти! Я захворів, і я думав: все пропало, а Господь каже: “Ранами Моїми ти зцілився”, “Я взяв твої немочі і поніс твої хвороби”, “Я Господь – Лікар твій, навернися до Мене, Я вилікую тебе і край твій”, “Навернися до Мене і будеш жити”, “Що не попросите з вірою – дасться вам, якщо будете просити згідно волі Моєї – будете мати, а воля Моя на те, щоб ви були здорові, – каже Господь. - Знайте Мою волю в слові: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і щоб з подостатком мали”, “Я прийшов, щоб повна радість була ваша”. Хіба може бути повною радість ваша, якщо ви є хворі? Ні! Те, що ви бажаєте своїм дітям, Я в тисячу раз більше бажаю для вас. Хіба ви бажаєте, щоб ваші діти хворіли? Я теж не бажаю, щоб ви хворіли! Я хочу, щоб ви були щасливі, – каже Господь. Якщо я це знаю – в мене просвітилося в розумі, просвітилося в серці. Я прочитав волю Господню, а Він говорить: “Не турбуйтесь ні про що, але у всьому виявляйте ваші бажання молитвою і проханням з подякою”. І вже дякуйте, тому що, коли ти з вірою молишся, – вже відбувається все те, що ти просиш! Вже Господь змінює обставини твого життя! Тому що ми віримо в живого Бога, ми не віримо в мертвого бога, ми не віримо в “бога догмат”, ми не віримо в бога, який встановив мертвий закон: от ти його виконуй, ти живеш і все. Не виконуєш, - помираєш… Ні, Господь – живий! Крім того, що Він є Законодавець, Він ще і Вседержитель! Він живий! І коли ми молимося до Нього – Він змінює обставини нашого життя. По нашій молитві змінюються обставини, слава Богу, інакше мертва віра наша. Інакше Христос не воскрес. Ось що означає - воскрес Христос! Віра воскресла, ми віримо в Живого Бога, і по нашій вірі Господь нам дає благодать, в тому числі і благодать здоров'я.

Так от, прокинувся Йосип, він зрозумів: Бог Живий. Він зрозумів: віра воскресає, і це воскресіння виношує Марія. Ця громада – чиста, ці овечки Господні, які у вертепі овечому – народять цю віру, в цих серцях смиренних (овечка є символ смирення), народиться віра, що чинна любов'ю. Народиться це Дитя чоловічої статі, віра спасаюча, Христос, Богом помазана віра (Христос – Помазаник, Месія). І Йосип прокидається. Знову він стає сильним, знову воля повертається його, але вже це не та воля, що була раніше. Це вже воля, узгоджена з волею Божою. Слава Богу!Пріснодівою?“Як прокинувся Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому ангел Господній, – і прийняв він дружину свою”.

Ще один цікавий вірш.“І не знав він Її, аж Сина свого первородженого Вона породила, а він дав Йому ймення Ісус”. І знову, дехто тлумачить по букві, - і не знав він її до того моменту, поки Вона не породила, а коли породила, тоді він Її і пізнав… Ні! Відкидання події в минулому не означає, що вона обов'язково сталася в майбутньому. Давайте виходити з цього. Він Її не знав ні до цього, ні після цього як в духовно-символічному плані, так і в буквально-історичному плані. Чому? Духовно-символічно ми вже розглянули це питання. Він не міг “запліднювати” Її, бо вона від Духа Святого народжує. Це не Рувим, який осквернив ложе батька свого. Йосип не оскверняє ложе Отця нашого Небесного. Дух Святий запліднює церкву (зараз ми говоримо про духовну символіку). Дух Святий – ніщо людське, ніщо “Йосипове” не запліднить церкви. І в буквально-історичному плані церковне Передання говорить нам, що Йосип був старець, що він був обручник; читаємо: не чоловік Її, а - обручник. Тобто Вона була передана йому для піклування, як опікуну. Опікунство було затверджене обрученням і воно мало силу заміжжя, тобто жінка, яка є обручена користується всіма правами дружини. От що відбулося. Так що і по букві не знав Йосип Марії до народження Ісуса Христа, і не знав він Її й опісля, бо був старець і обручник, а не чоловік в повному розумінні. Сказано: “Слово хай ствердиться двома, трьома свідками”. Ми говоримо, що це стверджує церковний переказ – один свідок. Давайте залучимо в свідки ще Слово Боже. Отже, чому православна церква називає Марію Пріснодівою? Слово “прісно” означає “завжди”. Завжди Дівою, Тією, Яка зберегла Своє дівоцтво і дітей інших не мала. Тому що виникає момент, що в неї ж були діти. Давайте розглянемо книгу пророка Єзекіїля, 44-й розділ 2-й вірш, і прочитаємо уривок, який був пророцтвом на Богородицю:

“І сказав мені Господь: «Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і буде вона замкнена. (Ми завжди читаємо цей уривок, як паремію на Богородичні свята. Паремія – це притча, як правило, з старозавітних книг. Ми читаємо її на вечірній богослужбі під час Всенічної перед Богородичними святами). Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господнім лицем; сіньми брами він увійде, і сіньми вийде”.От пророчий уривок, який, згідно духовної символіки, пророкує про церкву і про Богородицю. Я вже не беру інше, це - один з моментів. Ми знаємо, що пророцтвом на Богородицю є “неопалима купина”, або терновий куш, який горить і не згоряє. І як Церква, так і Богородиця є цнотлива, Пріснодіва, тобто Та, в Якій горить вогонь слова Божого, вогонь віри, вогонь Благодаті, тобто - той самий вогонь на різних рівнях по-різному проявляється. Спочатку вогонь слова Божого, “слово Боже, - читаємо, – «вогонь поїдаючий», потім “віра від слова” – це теж вогонь, вогонь віри; і, нарешті, вогонь благодаті Господньої. Так от, Купина неопалима, тернина, колючий кущ... В усьому Святому Письмі тернина - із знаком мінус, тернина, як негатив. Але мусить бути тернина і як позитив, тому що сказано в книзі пророка Сираха (34-й розділ): у Господа все по двоє. І кожен символ має як позитивний, так і негативний зміст. Наприклад: змій – сатана і - “будьте мудрі, як змії”. Сонце Правди – Христос і - сонце із знаком мінус - сатанинське сонце, яке випалює вруна зелені, прорість віри, що посіяна на камінні. Кожен символ має знак плюс і знак мінус. Так от, Церква і Богородиця – тернина із знакам плюс. Тут колючість і цнотливість – недоторкана. Вона недоторкана ні до чого плотського, як в дусі, так і в букві. Це є Брама, в яку ввійшов Дух Святий, яка народила Бога во плоті. Це - Драбина, та сама драбина Якова, яка з'єднує землю і Небо, земне і Божественне. Вона є “вхід”, вона є “брама”, вона є “сіни” в Царство Небесне. Хто знайде ці двері (вони в церкві - двері смирення, - в серцях і в Богородиці, і в кожного з нас, тому що дух Богородиці в кожному з нас!). Хто знайде ці двері – той ввійде і пажить знайде. Христос ввійшов і вийшов, і піднявся до висот благодаті, і показав нам шлях. Ми бачимо: “Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господом”. Перед Господнім лицем. Лице - що? Воля Отча, воля Божа. «Їсти хліб» означає - виконувати волю Божу. Хліб – це виконання. Сказано: «Хліб же Мій, щоб виконувати волю Отця, Який послав Мене». Їсти хліб перед лицем Бога – виконувати волю Божу. Його назвуть Князь миру, це - Христос, Який вийшов з Брами, який пройшов по драбині, показав шлях, і тепер веде нас, Своїх братів, друзів Своїх. Він вознісся на Небо і сів праворуч Отця, приготувавши нам місце, і сказав: “Прийдіть до Мене, всі обтяжені і струджені, і Я вас заспокою; ось стою під дверима і стукаю. Хто двері відчинить, Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, а він зі Мною...” Вечеря – це проблеми вечірні, день Господній починається з вечора (“І був вечір, і був ранок...”) От він - день, спочатку вечір, потім - ранок, коли сонечко сходить… «Я вам ранок влаштую зараз, тільки відкрийте двері! Переможцеві дам Я сісти праворуч Себе, як і Я сів праворуч Отця...» Сісти праворуч… Що в правій руці? В цьому суть благої вістки. Про що блага вістка (євангелія)? Про спасіння! В чому блага вістка? Був Христос, народився від Діви і Духа Святого, постраждав за нас, вмер на хресті, воскрес у третій день, як написано, вознісся і сів праворуч Отця. А що вам до того? Що для вас тут благого? А для вас благе те, що він вознісся в тілі! Він - глава, а тіло Його – церква, - ми. Він сів праворуч… В тілі чи без? В тілі, а це означає, що Він приготував для кожного з нас місце! Він там сидить в тілі, і якщо ми - Його тіло, то ми можемо сісти праворуч. А що в правій руці в царя? Згадаймо зображення Святої Трійці у верхньому храмі: Ісус сидить з хрестом, біля Нього сидить Господь Саваоф – Отець і передає Йому жезл, берло – символ влади. В лівій руці – держава, земля, а в правій – скіпетр, берло, жезл, який символізує владу, якою Він владарює над цією землею. Отже, сісти праворуч – отримати жезл, берло влади, скіпетр державний. Він у нас у кожного! Господь говорить: Прийдіть до Мене і сядьте біля Мене, Я отримав від Отця і передаю Вам!.. Владу над чим? Над сатаною! Над нашими проблемами: над злиднями, над хворобами, над проблемами в сім'ї, над проблемами на службі, над смертю! Той, хто має владу, разом з пророком, разом з апостолом вигукує: Де, смерть, твоє жало?.. Вже ввійшов однією ногою в Царство Боже і споглядає висоти Небесні, духовні, містичні. І молиться: Господи, нехай з цією молитвою дух мій повністю з'єднається з Тобою, а це тіло закопають в цю грішну землю! Господи, я так хочу, щоб храмина цього тіла розвалилася і я з'єднався з Тобою… Тому що людина вже там, вона споглядає Божество... Ось шлях, який показав нам Господь: сядь праворуч, візьміть скіпетр, візьміть берло…

Я завжди наводжу приклад. Стоїть регулювальник на вулиці. Їдуть машини, мчать... Він піднімає жезл (символ влади) і зупиняються ці машини. Зупиняються не тому, що бояться чи поважають його… Спробуйте перебігти дорогу, якщо немає інспектора з жезлом, - ось тут біля універмагу – аби встиг перескочити, правда? А коли вони там є, то хіба через свою ввічливість водії зупиняються і пропускають пішоходів?.. Жезл – це символ влади. Інспектор зніме форму і стане такою ж, як ми з вами, і буде перескакувати вулицю, боячись, щоб його не збили... Але на перехресті він має жезл влади - не своєї – за ним стоїть держава...

Христос каже: сядь праворуч і візьми жезл. Це означає – отримати владу над духами злоби піднебесної, над проблемами, владу над смертю. Візьміть жезл, підніміть під носом у сатани і скажіть: “Стій! В Ім'я Ісуса і Іменем Його я забороняю тобі шкодити мені! Я забороняю тобі шкодити моєму духові, душі і тілу. Я забороняю тобі шкодити моїй сім'ї – тут територія Божа, територія Божа в моєму домі, тут царює Бог! Тут острів серед бурхливого моря світу цього і тут, сатана, твої закони, твоя держава влади не має! Царство Боже!”.

Ось це приготував Господь, цей шлях показав Він нам, а ми, недосконалі, плачемо і волаємо: “Боже, дай нам!..” Він каже: що тобі дати? Що тобі ще дати?! Я тобі дав! Я через цю Браму прийшов до тебе. Я, будучи Богом Безпочатковим і Безкінечним, вмістився в подобу грішного тіла, пройшов шлях страждань, приніс Себе за твої гріхи, вознісся, і тепер чекаю Тебе. Прийми це, більше нічого не треба! Просто увіруй, прийми, скажи Мені, – каже Господь: “Господи, я є човник, а Ти є вітрило”... І все! Більше нічого! На волю Божу, нікуди не біжи і ніколи не кричи, і в молитві виявляй свої прохання з подякою, - це означатиме, що ти живеш по вірі. Це означає життя в Ісусі Христі, це означає, що ти перемагаєш, отримуєш скіпетр – владу не свою, а Мою, – говорить Господь. І цією владою скажи: “Стій, сатано!”. Це як раз і є таємниця нашого спасіння і сутність благовістя, сутність Євангелії, сутність благої вістки про спасіння - вона для кожного з нас... Так от, тільки Князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед лицем Господнім. Він виконав волю Отця, це був задум Господній. І Він пройшов цей шлях, Він пройшов цю Браму, Він пройшов цю драбину - для того, щоб показати шлях нам. Він так і говорить: Я є Шлях, і Правда, і Життя. Я є шлях правди, який веде в життя вічне. Я є двері, Я ці двері відкрив, Я ці двері показав. Подивися на Мене і йди цими дверима, вони в серці твоєму насправді: “Таємниця від віків і поколінь – Христос у вас, надія слави”. Знайдеш ці двері смирення, і ти увійдеш в Царство Боже, і вийдеш з цього світу, і пашу благодаті знайдеш. Якщо ти будеш в інші двері ламатись, то ти – злодій і розбійник. Злодій тому, що обкрадаєш сам себе.

Це був уривок з Єзекіїля, 44.2, на підтвердження Пріснодівства Богородиці. Ще один момент. Виникає запитання, а як же біблійні відомості про братів та сестер Ісусових? Чи вони не є дітьми Богородиці? І ми бачимо, що дійсно, читаючи Євангеліє від Матвія, 12. 47 – 50; 13. 55 – 56, мова йде про братів і сестер Ісусових. Виникає запитання: в чому ж справа? А справа в тому, що слово “брати” єврейською та арамейською мовами означає взагалі близьких родичів. Там немає, як у Франції, - “кузен”, або у нас - “двоюрідний брат”, “троюрідний брат”, “троюрідна сестра”, “братова”, “швагро”... В них немає цих понять, в них є – брат і сестра. Все. Одне слово визначає ступінь близьких родичів – брат.

Бог вчить: якщо ти говориш, - не говори від себе. Кажи: “Так говорить Господь Бог”, і підтвердь кожне слово двома чи трьома свідченнями. То ж підтвердимо сказане Словом... Давайте відкриємо книгу Левіт, 10.4. Тут мова йде про внесення Надавом і Авіудом чужого вогню в скінію:

“І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Узіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: «Підіть, винесіть братів своїх із святині за табір”. Вони були знищені за те, що внесли чужий вогонь. Ми зараз розглядаємо не духовну символіку, а буквальний момент: коли читаємо про братів, мова не йде про рідних братів. Мисаїл та Елцафан – не були синами Аарона, вони не були братами Надава і Авіуда. Вони були двоюрідними братами.“І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Узіїла, Ааронового дядька дядька (зверніть увагу - це ж Ааронів дядько, яке дальнє родство!) та й промовив до них: «Підіть, винесіть братів своїх із святині за табір”.Це були двоюрідні, троюрідні… я навіть ступінь родства не можу визначити, але це є підтвердженням того, що, коли ми читаємо “брат”, то це не означає, що мова йде про рідного брата, Як тлумачать брати з протестантських деномінацій.

Ще один приклад, 1Параліпоменон (1Хронік), 23.22:

“І помер Елеазар, і не було в нього синів, бо тільки дочки, і їх побрали Кішові сини, їхні брати”. Зверніть увагу, - помер Елеазар, в нього синів немає, - тільки дочки. Сини Кіша, родича, беруть його дочок, і називаються їхніми братами. От вам, будь ласка, ступінь споріднення, от вам брати і сестри Ісусові (я кажу про буквальний момент), які ніби народжені від Марії. Отже, маються на увазі або діти Йосипа від першого шлюбу (згадаймо, що він старець, вже був жонатий і від першого шлюбу в нього залишилися діти), або двоюрідні брати Ісуса по Матері. Ми розуміємо, що, якби Пресвята Марія мала інших дітей, крім Ісуса, то Він напевне доручив би Її не учневі Своєму Іванові, чи не так? Бо який сенс доручати матір мою моєму учневі чи другові, коли є діти! Безумовно, правда. Він би сказав: до нього заведеш матір Мою, до брата Якова, хай живе там… Ні! Згадаймо момент, коли Господь доручає свою Матір Іванові. Це Євангеліє від Івана, 19.25. Господь говорить з хреста: “Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!” Значить, рідних немає. “І з цієї години той учень узяв Її до себе”. А ми знаємо, що Яків, брат Господній, був там. Яків, брат Господній, був тривалий час єпископом в Єрусалимі, це підтверджує Послання до галатів, 1.19. І інші сини Йосипа були в Єрусалимі, Євангелія від Матвія, 13.55, підтверджує це. Значить, мова йде не про рідних братів Ісуса і не про рідних дітей Марії.

Отже, останній вірш:

“І не знав він Її, аж Сина Свого первородженого Вона породила, а він дав Йому ймення Ісус”. Не знав ні до того, не знав і після того. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: