Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 6.16 - 34. Про піст. Складайте собі скарби на небі. Покладіть на Бога надію свою.

Лекція № 30

Лекція:
Минулого разу ми закінчили 6-й розділ Євангелія від Матвія 15-м віршем. Ми розглянули слова Божі про молитву. І розглянули молитву Господню "Отче наш". Сьогодні продовжуємо дослідження з 16-го вірша, про піст:

"А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно". Ще раз наголошу, що фактично Нагірна проповідь не потребує коментарів, роз'яснень, тут все на поверхні. Тут сила в морально-етичному плані. "А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри…". Що є піст? Це стриманість. Слово піст означає стриманість. Стриманість чого? Як зазначив святий Антоній Великий - стриманість: язика, серця і чрева. Як бачимо чрево на останньому місці, без стриманості чрева не обійтись. Віддай плоть і прийми дух, - вчить Церква. Але для того, щоб стримати чрево, для того, щоб звільнитися від пожадань плоті, від закону плоті (власне від сатани. Тому що сатана і є той супротивник, той закон плоті який є в нас), звільнитися від тих звірячих інстинктів, духом перемогти плоть, - необхідно почати з кореня. І неправдива та боротьба, яка починається з гілок, яка починається з периферії. Ні, центр, корінь, бо якщо корінь святий, то і гілки. І ми повинні почати з серця свого. В цьому суть вчення Господнього. "Фарисею сліпий!" - говорить Він старозавітнім лжепосникам, - "Ти чистиш зовнішню частину кухля і миски. Вичисти її з середини - тоді вона буде чиста і назовні". І справді, невірний метод боротьби, який починається з периферії. Пам'ятаймо суть спасіння, суть вчення: серце - це є основа. "Возлюби Господа Бога твого усім серцем своїм…". Серце - це є основа. Починаємо з розуму, з душі, з сил, але все одно все мусить прийти в серце. В серці вхід в Царство Небесне, в серці двері, які ведуть до Богоєднання, до Богопізнання, до обоження. Серце - той містичний орган, який реально існує, який є органом найвищого пізнання за словом архієпископа Луки. Отже, піст мусить бути в серці, але спочатку безумовно ми повинні прикладати наші власні зусилля. В цьому суть методу православного ісіхазму, тієї традиції східної в діянні, в трудництві, в духовному подвижництві. Ввійти в серце і очистити його, але спочатку ввійти в серце розумом.

Отці Церкви порівнюють душу з чашею, яка має внутрішню частину і зовнішню частину. Так от, зовнішня частина - це те, що ми бачимо, те що на поверхні. Це власне те, що ми називаємо душею, і коли ми говоримо про душу то маємо на увазі зовнішню частину душі - це розум і воля наші, які проявляються назовні і які ми можемо побачити і оцінити. Але чаша має і внутрішню частину, і важливіша ця внутрішня частина, а не зовнішня. Зовнішня частина може бути дуже гарна, інкрустована, а в середині чаша може бути наповнена гидотою. Яка користь нам з тої чаші? Важливо, що в середині. Так от, внутрішня частина чаші називається - серцем. І в серці знаходиться найцінніше - дух людини, власне людина, тому що людина є дух, який має душу і живе в тілі. Метод ісіхазму (грецьк. "безмовності") це метод досягання безмовності пристрастей в нашому серці. Досягнення повної перемоги духа над плоттю. Полягає він в тому, що людина найперше зв'язує язик. Для чого? Щоб ввійти в серце. Якщо ми говоримо, видаємо звуки, потрясаємо повітря, то ми не чуємо що робиться в нас в серці. І недаремно отці Церкви постійно наголошують: "Говори, коли маєш щось краще за мовчання", - каже Григорій Богослов; "Огородися мовчанням, і дослухайся до себе" - Серафим Саровський; "Я багатьох бачив, що спаслися мовчанням, а багатомовністю жодного" - Амвросій Медіоланський; "Від мовчання ще ніхто ніколи не розкаювався" - Серафим Саровський. А от що говорить апостол Яків в своєму Посланні про язик: це найменший член, але як важко з ним боротись, і скільки біди він нам приносить! Так от, спочатку ми повинні зв'язати язик, повинні огорнутися мовчанням, дослухатися до себе, щоб було чути що робиться в нашому серці. Як світло надворі - ми світла зірок не бачимо, але коли це світло згасає - тоді ми бачимо безодню неба і безмежність зірок. Тут світло, в розумінні світла світського, яке заважає побачити нам глибінь містичну, і його потрібно згасити мовчанням.

Менше говорімо і більше дослухаймося до себе. І тоді ми починаємо бачити, що робиться в нашому серці, тоді воно уподібнюється квітці привідкритій, в яку можна зазирнути і побачити що там в середині. І тоді, як вчать Отці Церкви, наш розум, який вже не зв'язаний пустомовством, багатомовністю, але очищений мовчанням, як бджілка починає кружляти над цією квіткою і контролювати, що там в середині. А в середині там наш дух, а в середині там Господь, але там же і сатана - закон плоті, все це в серці. Як говорить Господь: Хіба не знаєте, що з серця вашого виходять злі думки, душогубства, перелюби… Серце - це глибини свідомості. Це - підсвідомість. І розумом ми починаємо входити в серце і очищати його. І бачимо вже тоді "ворогів своїх домашніх", тобто, ворогів серця дому свого, і можемо воювати як мужі з відкритим оком. Воювати з ворогом в самому лігві його, воювати з ним в домі його, як говорить Господь: щоб пограбувати дім треба зв'язати Господаря. Так от, поки в нас Господар закон плоті, інстинкт звірячий, - ми повинні навчитися зв'язувати його в серці своєму, підрубувати під корінь. От суть посту, суть ісіхазму, суть вчення, суть практики спасіння. Огородися мовчанням, ввійди в серце, побач там цю темряву, мерзоту і очищуй її. Це є праця. Праця не одного дня, не одного року. Це є праця всього життя, але тільки ця праця призведе до Богопізнання, Богоєднання, до обоження і Богоспоглядання. "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть". А коли ми вже бачимо Бога, коли ми маємо відчуття присутності Божої, коли ми бачимо славу Господню, то вже не ми воюємо з плоттю, а Господь воює за нас. Не замість нас, а за нас, разом з нами, і ми позволяємо Йому це робити. Ми здіймаємо руки свої до Господа, і Ісус воює в нас з Амаликом. Нашим Амаликом. І тоді ми безумовно розв'язуємося від гріха плоті, і тоді освячуємо тіло, і ми приходимо до перемоги. От тоді приходить і стримання чрева. Людина, яка бореться з чревом не очистивши серця свого, уподібнюється до воїна, що воює з зав'язаними очима. Вона відчуває удари, вона сама наносить удари, але не знає куди і не знає від кого. Суть посту в стриманості язика, серця і чрева, - тільки тоді буде успішною наша боротьба! А піст і молитва - це два крила християнина, які підіймають нас на висоту досконалості, які піднімають нас до Бога, в Царство Небесне, Царство Боже. Тим шляхом смирення, шляхом віри, як вчать отці Церкви - суворим і ясним шляхом віри і спасіння.

"…вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!" Піст -це радість. Піст - це тиха радість боротьби, тому що піст завжди закінчується перемогою, якщо це піст такий, яким визначив його Господь. Ідімо цим шляхом і буде обов'язково перемога в нас. Про піст говорить Господь в книзі пророка Ісаї, 58-й розділ. Ми вже його неодноразово досліджували. Цей розділ говорить нам як непотрібно постити, і як потрібно постити, тобто, якого посту чекає від нас Господь.

"Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму. Й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ…" Це говорить Господь до Ісаї. Він говорить: є церква, є "смоковниця", вона має листя, сповідує віру (листя - це сповідання віри), але плоду не має. Воно прагне до Богоєднання, це тіло Моє, але іде не тим шляхом: шляхом який вказує сатана, а не Я. "…а домові Яковова - їхні гріхи! Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і шукає права справедливості (жадають наближення Бога): "Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?" Не так моляться, не так постять. Мучать душу. Не мучте душу, а спасайте, лікуйте душу. "Отак, - у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!" І тут наголос на словах "свій піст". Це не той піст якого Я бажаю. Ви боретесь з ковбасою, а необхідно, щоб ви боролися з гріхом. Як говорить Іван Златоустий: "Яка користь тобі: м'яса в піст не їси, яєць, молока не п'єш, а п'єш кров брата свого?". Хіба це піст для Господа? Стриманість язика, серця і чрева - от піст! Не починай з чрева. Фарисею сліпий, що ти чистиш зовнішню сторону чаші, почни з середини!

"Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно…" "Свої зусилля прикладаєте, але не в розумі Моєму. Мають ревність до Божого, - говорить Господь устами апостола Павла в Посланні до римлян, - але не в розумі". "…Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його (Господь показує якого посту Він бажає): розв'язати кайдани безбожності, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?" На свободу - "Пізнаєте істину і істина вільними вас зробить". "Чи ж не це, - щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити?" "Милості хочу а не жертви, і Богопізнання більше від всепалення", - говорить Господь устами пророка Осії. "…і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!" І буде Господь охороняти тебе в цьому пості. Чому задньою? Коли виходив народ Божий з Єгипту, - я сьогодні наголошував це на проповіді, - то той ангел і стовп хмари який йшов попереду, показуючи дорогу куди виходити, перемістився назад і став ззаду Ізраїля, народу Божого. Щоб захистити їх від фараона, що наздоганяв їх. Це ми виходимо з Єгипту, з країни рабства гріха, з країни рабства плоті. І спочатку Господь показує нам шлях, а тоді коли ми вже йдемо - Він захищає нас, щоб не наздогнав нас фараон, не посміявся з нас ворог наш.

"Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо. Не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, - тоді то засвітить у темряві світло твоє і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє. І ти станеш немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!". От піст, якого бажає Господь, - піст серця! Тому що серце стає милосердним, а якщо в серці смирення і любов - то і гілки освятяться, всі напрямки нашого життя освятяться. Але в першу чергу серце, корінь. От що необхідно освячувати нам. "А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий…" Що таке голова? Розуміння. Чим намастити? Оливою, а олива - це милосердя. Лице - це є воля. Вмий її, щоб була чиста, водою слова Божого, водою віри, водою благодаті яка по вірі. Узгодь волю свою з волею Божою: відкрий 58-й розділ книги пророка Ісаї і прочитай, як треба постити, і так пости! І будь певен, без плоду не залишишся.

"…щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно". І весь час мова про таємне, про таємність. Насправді мова про справжність, про правдивість, тому що віра яка напоказ - то є неправдива віра. Тільки тоді віра правдива, коли вона таємна в плодах своїх, коли вона не на показ. Це не означає, що ми не повинні устами сповідувати! Мова йде про наші стосунки з Богом, з Живим Богом. Віра повинна бути справжньою, і не важливо що мене оточує, я повинен бути стабільним у вірі, я повинен мати стосунки з живим Богом. Це повинно бути правильно, не фальшиво, не лицемірно, не по фарисейські. Я повинен віддатися повністю на волю Божу, я повинен зануритись повністю в цей Йордан, я повинен ввійти в нього "на плавання". І коли я пливу - я маю духовне відчуття, я маю відчуття зворушення, розчулення, спокою, надії. Я маю відчуття захисту, відчуття впевненості в своєму сьогоднішньому житті і в завтрашньому. Від мене відходять всі страхи, тривоги, я отримую мир, я входжу в це Царство.

Хто має віру живу, той знає про що я кажу. Хто має цей досвід знає, що це є найдорожче насправді. Приходить момент, коли тобі вже все одно що про тебе думають оточуючі. Тобі вже все одно чи зрозуміли тебе так чи не так оточуючі. Тобі важливо, щоб совість твоя була чистою, щоб надія твоя на Господа була повною! Тобі важливо, щоб ти знаходився в цьому струмені, щоб світло Христове було в серці твоєму, щоб сльози розчулення постійно були на твоїх очах! Щоб ти постійно відчував той стрижень в собі, а все інше вже не має значення, бо кінець всьому - це вихід із тіла. Що ще страшніше може бути? Хто з нас уникне цього виходу? То чого ви журитесь? - говорить Господь, - віддайтесь на волю Мою і заспокойтеся! Досить страху і невпевненості, суєти і марнот. Віддайся повністю, щоб ти відчув, що ти піднімаєшся і ось-ось полетиш. Коли таке відчуття є - то запам'ятайте його, зафіксуйте, щоб утримати його і напрацьовуйте його. Це відчуття є розкриттям серця. Розкриваймо його. Тому що це сенс нашої праці, тому що до цього ведуть всі слова Господні. Мати віру - щиру, правдиву, відкриту, без лицемірства, без показухи, а дійсно правдиву. І тільки тоді "…Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно". Коли Він побачить, що твоя віра дійсно правдива, щира, таємна, не показна, тобто віра жива, воскресла віра.

"Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте скарби собі на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть, Бо де скарб твій, - там буде й серце твоє!". І знову, віддайся повністю на цю справу. Не грайся з Богом, і не спокушуй Господа. Не охолоджуй Духа Святого. Насправді все є тлінь, бо все що ми маємо тут на землі - це засоби для того, щоб ми здобули скарб на Небі. І там, на Небі, не тільки після смерті біологічного тіла, але в цьому житті ще стати щасливими, ще в цьому житті ввійти однією ногою в Царство Небесне, ще в цьому житті отримати мир і радість в Дусі Святім, і ще в цьому житті складати собі скарб. Не на небі буквальному, а в сфері духовній. І кожен раз коли ми змиряємося - ми кладемо скарб на тому Небі; коли ми робимо в смиренні діла милосердя - то теж кладемо скарб, і кожен раз коли ми в смиренні піднімаємося до Богопізнання, то ми кладемо "скарб на небі". Слово Боже говорить про віру живу, і не даремно найважливішим вітанням в християн є вітання: "Христос воскрес!" "Воістину воскрес!" - ми повинні відповідати не просто устами, а серцем, і казати: Так, віра ожила в моєму серці; так, Христос воскрес в моєму серці! Так, я вірю вже не про людське око, не традиційно, не тому що так зручно, так прийнято. Я вірю тому, що я бачу Бога, я відчуваю Його, я маю з Ним живі стосунки. Моя віра жива, я не граюсь у віру, а я живу вірою. Якщо ти щирий у вірі - там буде серце твоє, і ти будеш жити біологічним тілом ще в цьому світі, але духом і душею вже не в цьому світі, вже на Небі, вже в сфері Духа Святого. Ти будеш чути ту музику сфер, ти будеш мати молитву серця і вона зросте в тебе до глибини, до висоти постійної молитви серця, і вона зросте в тобі до висоти постійного Богоспоглядання, до висоти предстояння перед Богом, до висоти ходіння перед Богом…

Я кажу тут як той, що бачив, як той, хто знає! Я не кажу з позиції віри, я кажу з позиції знання, тому що я бачив це духовними очима, я бачив Небо відкрите! Я закликаю не до якоїсь абстрактної, ефемерної ідеї, яка невідомо чи ще існує, яку можливо ми собі вигадали, щоб заспокоїтись, і провадимо собі таку психотерапію вірою. Як кажу як той, хто бачив і знає, що це існує! Я бачив минуле, сьогодення та майбутнє, і весь всесвіт був в мені, а я в нім. Господь тоді мені сказав: Я тобі показав це як слабенькому, як тому, хто не побачивши цього зрадив би Мене, а тепер ти не зможеш Мене зрадити, бо ти бачив. Ти вже не віриш, а знаєш. Але Я показав це тобі не тільки для того, щоб укріпити твою віру і перевести її в розряд знання, а для того, щоб ти йшов і навчав, і казав: я бачив Небо відкрите. Це існує реально, це є правда, тут немає ні на йоту неправдивості, нереальності. Світ невидимий реальний, він існує. І коли ти бачиш це Небо, коли ти входиш в це Небо, тоді ти розумієш наскільки нереальним стає цей світ фізичний, і це не душевне відчуття, це не психіка. Це відчуття духовне, це вище, це глибше, це містика, це реальний Божественний досвід. Досвід Божественної реальності, це існує! І ми, знаючи це, повинні напрацьовувати собі оце Царство, цю реальність. Кожне слово Господнє золоте, кожне слово Господнє це є ключ до Царства, тільки довірмося Йому, тільки не граймося у віруючих, тільки живімо цим. Хто на землі може сказати: Господь неправдомовець? Ці слова для нас, для кожного з отут присутніх...

"Око - то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, той усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, - то яка ж то велика та темрява!" Твоє око! Твоє бачення, твій світогляд. Вони можуть бути світлі, а можуть і темні. Ти можеш цим жити і повністю віддатися на волю Божу, ти можеш плисти в цьому Йордані, ти можеш повністю зануритись в цей Йордан і тоді світле твоє око. Але ти можеш лицемірно показувати себе віруючим і мати темне око. Устами наближатись до Господа, а серцем бути далеким від Нього. Хай око твоє буде світлим, хай світогляд твій просвітиться. Совість твоя - це є око твоє. І вона повинна бути чиста, вона повинна очищуватись. І кожен раз коли ворухнулось в мені якесь бажання, то моє око повинне показати, що якщо я піддамся йому, то я замутю своє око. І це вже неправильно, і це вже неправдиво, і це вже лжа, а це вже є кроком назад, це вже беззаконня. І кожного разу коли ворухнулось в мені роздратування, нелюбовність, алчність, то я повинен очистити своє око. Я повинен зняти цей бруд і сказати: ні, це неправдиво, це затемнює моє око, це веде до загибелі, а я знаю істину і маю чистий світогляд. Я повністю віддаюсь на волю Божу, я не граюсь у віру, але є віруючий і вірний, я маю відкрите око, я бачу світло Христове не тільки в розумі, а і як світло Благодаті, як світло Христове в серці! Я маю духовне відчуття, а маю його лише тоді, коли я в повній і беззастережній надії. І не дай Бог мені закрити це око, не дай Бог, щоб затьмарилось світло Христове в серці моєму.

"Ніхто двом панам служити не може, - бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні". Знову про те саме! Мамона біблійною мовою - бог, божок марнот світу цього. Мамона - це багатство, маєток, земне добро, так перекладає митрополит Іларіон. Мамона - це бог земного багатства. Не можемо двом панам служити: або я повністю віддаюся на волю Божу, хрещуся во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, занурююсь в цю живоносну воду віри та благодаті повністю, або я служу мамоні. Два шляхи. Камо грядеши? Куди йдеш? Шлях з Єрихону в Єрусалим - це є шлях служіння Богові, а шлях з Єрусалиму в Єрихон - це є служіння мамоні. Це є важко, це є подвиг, але це є правдиво, безумовно. Немає іншого шляху. Або ми щодень в боротьбі, або ми щодень в пості і молитві, або ми щодень складаємо собі скарби на небі, або ми щодень очищуємо своє око... Дивіться, це все про одне і те саме тільки різними словами! А мова йде про щирість віри, про надію, про воскресіння. "Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте отримати через них життя вічне, а воно свідкує про Мене..." А Я воскрес, - говорить Господь, - а Я живий! Не будете служити Господеві і мамоні. А сатана нашіптує нам кожен день: Ні, не вмрете! А будете як боги, які відають і добро і зло. Неправда, вмремо, і ми повинні щодень покласти хай маленьку лепту в скарбницю небесну, ми повинні щодень хоча б одну колоду вийняти із свого ока, ми повинні щодень служити Богові. Як говорить апостол: Ми сини Божі по благодаті Христовій, коли ми є духовні. А що значить бути духовним? І він далі говорить: А ми духовні - коли ми думаємо про духовне! І про що б ми не думали на протязі дня, - це все повинно бути на фоні думки духовної! І якщо це так - то ми сини Божі по благодаті Христовій, і ми покладаємо ці скарби, і ми йдемо з Єрихону в Єрусалим, тобто ми йдемо шляхом праведності, ми служимо Богу.

"Через те вам кажу: Не журіться про життя своє - що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, - у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?" Тут є багато глибин, але я зараз не хотів би торкатись цих питань. Чому? Морально-етичний зміст зараз важливіший. Морально-етичний зміст який лежить тут, на поверхні, зараз для нас дуже важливий: віддайся на волю Божу, не думай за завтрашній день, бо він сам за себе поклопочеться. Буквально не думай, що будеш їсти, і що будеш пити, тільки віддайся на волю Божу, і Він вирішить твої проблеми, коли в тебе стосунки з Ним як з Живим Богом. А Його воля, щоб в тебе були з Ним такі стосунки. "Просіть згідно з волею Моєю - і буде дано вам..." А якщо в тебе не живі стосунки з Богом, то ти можеш написати собі цілий список прохань і виголошувати їх зранку до вечора з холодним серцем. Воля Божа, щоб ми мали живу віру, а вона проявляється в надії. Якщо є надія - то надія вища ніж віра, бо і біси вірять, але тремтять, але вони не мають надії. Якщо ти надієшся і так живеш - то будь певен, Господь вирішить твої проблеми. "Я був молодий і постарівся, але не бачив я праведника, щоб опущений був і дітей його, щоб хліба просили". Віддайся на волю Божу, бо "Я прийшов, щоб ви мали життя, і з подостатком щоб мали". Щоб повною була радість ваша... Змирися, віддайся на волю Божу! Тільки це не означає, що лежи на дивані і молися: Господи, хай булки сиплються мені на голову... Не посипляться, не спокушуй Господа! Розрізняй між чистим, і між нечистим. Працюй, і на першому місці в твоєму житті повинен бути Господь.

"Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте Отець наш Небесний їх годує. Чи ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?" І справді, я журюся, що я маленький. Чому ти журишся? Ти ж від того не виростеш! Смирення, смирення, смирення... Вчення Господнє - це вчення про смирення. "Навчіться від Мене, бо я тихий і серцем покірливий..."; "Жертва Богові - дух сокрушенний, серцем скорботним Ти не погордуєш, Господи..." Смирення і надія - це слова синоніми. Ти маєш віру - це тільки початок. Початок необхідний, без цього немає зростання. Ти не збудуєш дах без фундаменту. Дах благодаті, дах любові. Віра - це фундамент, але важливіше зростання в цій вірі. Потрібна віра жива, на якій будуються стіни надії і покладається дах благодаті, любові.

"І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, - не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна з них" Я зараз не буду духовну символіку брати, бо нам важливо те, що лежить на поверхні. Тут ці вершки, споживаймо їх.

"І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, - скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!" І все таки, заглибимся трошки глибше. Що ще таке їжа і одяг? Їжа - це виконання волі Божої, а одяг - це праведність. Ми часто говоримо: Я не зможу цього виконати... Господь каже: Люби ворога свого! Не протився злому! Хто вдарив тебе в праву щоку, то підстав йому і другу!.. - А я не можу! - Не журися тим, що ти зараз не можеш. Ти віддайся на волю Божу, і прийде час - і ти зможеш взяти цю планку. Не дивися на проблеми, іди! Не гризися тим, що ти не можеш зараз виконати, ти йди середнім шляхом, але постійно піднімай планку вище і вище. Наближуй її до тієї планки Господньої! Не думай, чи ти будеш праведником (не думай про одяг), працюй не чекаючи результату. Працюй не дивлячись на годинник: Господи, чи не цього вже часу створиш Ти царство Ізраїлю?.. Не думайте про часи, їх поставив Господь у владі своїй, ти ж роби свою справу, а твоя справа іти. Дорогу здолає той, хто йде, і будь певен, прийде момент, коли ти зрозумієш, що вже зможеш взяти цю планку. Ти тільки йди, і буде в тебе праведність, і буде в тебе святість. Господь дасть все. "Благословен хто йде в Ім'я Господнє..."

"Отож, не журіться кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що ми будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають..." Це погани, язичники, ідоляни служать Богові на принципах - Ти мені, я Тобі. Це ідолослуження. Я прикладаю зусилля, ну що Ти мені вже дав? Це поганство! Ні. На волю Божу в повній довірі, в абсолютній надії підніматися до любові! Не як погани, а шукай Царства Небесного, царства благодаті, шукай царства любові, іди во ім'я Господнє, Христа ради, а все останнє тобі додасться. І виконання волі Божої, і одяг праведності, і буквальний хліб, і буквальний одяг.

"Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його, - а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, - бо завтра за себе само поклопочеться. Кожен день має досить своєї турботи!" Не зазирай в завтра! В Господа є три дні: вчора, сьогодні і завтра. Вчорашній день не наш, і його не повернеш, щоб ми не робили. Єдине, що ми можемо зробити, - це оцінити цей день на терезах волі Господньої і сльозами покаяння змити все, що було в ньому недобре, бо Господь Той, хто стирає, загладжує всі провини наші. І завтрашній день не наш, бо не знаємо чи прокинемося завтра зранку. Дні лукаві, наш день сьогоднішній. І турбота наша сьогоднішня в тому, щоб, знайшовши шлях, йти ним і не зупинятися пам'ятаючи про жінку Лотову. Яка зупинилась, законсервувалась, вмерла.

"Отож, не журіться про завтрашній день, - бо завтра за себе саме поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!" От ми і закінчили дослідження 6-го розділу Євангелія від Матвія. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: