Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 7.7 - 20. Усе потрібне просіть у Отця вашого Небесного. Ходіть дорогою вузькою. Стережіться фальшивих пророків

Лекція № 32

Лекція:
Буває так, що підходить конкретна людина із своїми проблемами, бідами. Вона пішла з дому через ряд причин, що не суть важливо. Важливо те, що людина без шматка хліба, без засобів до існування, без роботи, без даху над головою, неприкаяна приходить в церкву. Це цілком природно, і каже: дайте мені будь-якого священика. Ну от, будь-якого - це мене. Вона звертається до мене із запитанням: що ви мені порадите? Я відповідаю їй: сестра, кохана! Я на сьогоднішній день можу порадити вам звернутися в монастир. От якби ви підійшли з таким питанням до настоятеля монастиря (у Володимир-Волинському, Камінь-Каширському, Городку, Зимному), то я впевнений, що матушка-ігуменя знайшла б вам і роботу, і кусок хліба, і дах над головою на найближчий час. - Ні, я не хочу в монастир. Що ви мені можете порадити?.. І мені, залишилось розвести руками.

Сестрі треба просто десь перебути і хоча б озирнутися навколо і прийти до тями, зупинитись на шляхах своїх і поміркувати над своїм життям. А я подумав над іншим. Над тим, що насправді сьогодні церква не може нічого запропонувати в таких випадках. У нас немає ні притулку (странноприимный дом), ні харчевні безкоштовної, ні шпиталю. Я їй сказав: сестра кохана, я мрію… Я зараз ніхто, я останній диякон собору, але я мрію про те, що колись сформується потужна громада в якій буде змога відкрити і притулок, і шпиталь (чи хоча б лазарет), і харчевню або хоча б організувати якийсь стіл де б можна було годувати декілька чоловік от в такій "патовій" ситуації. Тому що ситуація справді патова, я вже не кажу про те, щоб вирішити всі соціальні проблеми міста Луцька. Ні, безумовно ми цього не зможемо зробити, але в принципі колись це треба робити, кохані мої! Треба робити, бо поки що ми декларуємо любов, декларуємо смирення, а Господь спитає нас: де плоди, смоковнице кохана? Листям ти шумиш дуже гарно, і воно в тебе пишне, зелене, яскраве. А ти Мені дай плоду! Де твій плід? Кого ти нагодував, зодягнув, прийняв в дім свій? І ми опустимо руки та голову, і скажемо: Боже, будь милостивий до мене грішного!

Я мрію про те, що це колись буде, бо якби це було в моїй владі, то це все розпочалося б вже сьогодні в нашій церкві. На жаль я не маю такої влади, але єдине що я маю, то Слово яке дав мені Господь, віру і ревність до Божого. Ми працюємо ще дуже мало, біблійним курсам всього чотири роки. Хто його знає, може дасть Бог через деякий час буде такий храм, де будуть і притулок, і лазарет, і харчевня. І Він мене сьогодні ще вибачає, бо знає: від мене справді нічого не залежить, і я роблю все, що від мене залежить. А може дасть Бог, прийдуть часи, коли щось буде залежати і від мене. І тоді обов'язково - цей плід ми принесемо. Я не знаю що буде попереду - Господь знає, але сьогодні дуже гарний "дзвоник" пролунав не тільки для мене, а і для всіх нас, для тих, хто здатний цей дзвоник почути. Слава Богу, що ми його хоча б почули! Я думаю, що віра від слухання, бо так сказано в Святому Письмі. І раз ми вже здатні чути цей плач, цей зойк, і нам ця проблема муляє, значить рано чи пізно прийде момент, коли ми зробимо фактичні кроки, щоб оце муляння припинилось. Ми викинемо цього камінчика з нашого черевика. А поки що мені муляє, і я безсилий, і я нічого не можу зробити. Хоча ніби й совість моя чиста...

Минулого разу ми з вами почали досліджувати сьомий розділ Євангелія від Матвія, і дослідили шість віршів. Сьогодні продовжимо з сьомого вірша:

"Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам; бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть синові своєму каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки". От так просто. Цей уривок починається з "Просіть - і буде вам дано…" Знов повертаємося до молитви. Молитва - це є найважливіша справа нашого життя. Молитва - це є зв'язок з Богом, вона єднає нас з Господом, але починається вона з молитви-прохання. Починається цей зв'язок з прохання: Господи, дай! Як маленька дитинка каже перші слова: мама, дай… Поки ми діти - наша молитва є молитвою-проханням. І Господь каже: просіть, і буде вам дано… Господь хоче, щоб ми просили, щоб ми зверталися до Нього, тому що в Нього є змога дати насправді. Прохання - це вже є вираз довіри, бо якщо я не вірю, що я отримаю, щоб не просив, то навіщо просити? Раз я прошу, то я вже вірю. Просіть з вірою, "не турбуйтесь ні про що, але у всьому виражайте ваше бажання молитвою і проханням з подякою…". А чому з подякою? А тому що прошу з вірою, а віра - це здійснення очікуваного, читаємо в Святому Письмі. Якщо прошу з вірою, то значить вже і отримую. "По вірі вашій буде вам" І це справді так: якщо я прошу з вірою, і прошу згідно з волею Божою, а не всупереч волі Божій, то я обов'язково отримаю. Це Небо буде прихилене, ця молитва буде почута, і Господь вирішить мої проблеми, тому що ми віримо в Бога живого, Який змінює обставини нашого життя. "Просіть - і буде вам дано…" І одразу дякуймо: дякую Тобі Господи, що Ти почув голос моління мого! Тому що я молився з вірою, і згідно волі Твоєї. Я молився знаючи що я прошу, дякую Тобі Господи, що Ти вже змінюєш обставини нашого життя, бо Ти є Бог живий, Який здатний по моїй молитві змінити обставини життя.

"Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам…" Але у всьому повинні бути наші зусилля. Рятує нас Господь, - ми рятуємося не своєю силою, а силою Духа Святого, силою благодаті Господньої. А благодать дається по нашій вірі і по наших зусиллях, бо "Царство Боже зусиллями береться". "Що зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, а що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі". Спочатку ми повинні зв'язати на землі. Ми просимо, ми прикладаємо зусилля, ми стукаємо, ми шукаємо і тоді Господь допомагає благодаттю нам і на небі, - зв'язує і на небі. І на першому місці має бути наше бажання, наша добра воля, наша ревність. От чому я казав, ревність - це є найважливіше в нашому сходженні. Бо я можу мати віру, а не мати ревності: "і біси вірять, але тремтять…" Мусить бути ревність до Божого, і ревність в розумі. Просіть з вірою, ревно стукайте.

В Аарона чотири сини: Надав, Авіуд, Елеазар і Іфамар. Надав означає - "Завзятий", "Ревний", "Горливий". Це перший плід який повинен народитися, щоб ми стали священиками Ааронами - "Горніми". А не буде Надава, то не буде і Авіуда, тому що Авіуд означає - "Бог мій Отець". Якщо я ревний до Божого, якщо я стукаю то, безумовно, я є син Божий по благодаті Христовій, бо я думаю про духовне, я шукаю духовного, я надіюся на Господа, і Він зробить. "На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить." Не ти, а Він змінить так обставини нашого життя, що в тебе все вийде. Елеазар означає - "Поміч Божа", і Іфамар означає - "Острів пальм". Пальма - це прославлення. Тут острів прославлення посеред житейського моря, схвильованого спокус бурею, посеред моря світу. І тоді твоє серце стане "островом", суходолом спокою, миру, прославлення Божого, островом православ'я посеред моря світу цього. Надав, Авіуд, Елеазар і Іфамар - "Горливий", "Богосинівство", "Поміч Божа" і "Острів прославлення". Стукайте, першим повинен народитися Надав! І коли вже немає сили стукати, і вже не хочеться стукати, дух лінивства входить, - то все одно стукай, і скажи: Господи, Ти сказав: "і хотіння, і дія від Тебе!" Дай мені хотіння, бо в мене немає хотіння. Ти сказав, що "все, що не попросите в Мене згідно з волею Моєю, дам вам". Ти сказав: "стукайте, бажайте і відкрию вам". Я не маю сили стукати, дай мені цього хотіння! І Господь дасть, обов'язково.

"Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам…" Дивіться, знову ніби щаблі. Спочатку проси, тобто бажай спастися, вирватися з тенет, очиститися, піднятися, бажай доброго, бо без цього нічого не буде. І тоді уже шукай, як це зробити. Якщо я бажаю, якщо я прошу: Господи, я хочу очиститись! То я починаю шукати, як це зробити. І шукаю, і знайду в Ісусі Христі обов'язково. А коли знайду, то треба вже стукати. Ти вже знаєш теорію, а тепер треба ці двері відчинити, а двері ці - це двері смирення. Ми знаємо, що все одно все повертається до смирення, як би ми не крутили, на які б висоти канонічні, догматичні, обрядові ми не піднялися б. Наука, філософія, мудрість, богослів'я, все що завгодно, - і все одно рано чи пізно ми приходимо до цього смирення, тому що усе повернеться до смирення. Стукайте в ті двері смирення, в двері, які піднімають до висоти любові.

"Чи ж то серед вас є людина, що подасть синові своєму каменя, коли хліба проситиме він?" Тут іде вже порівняння отця і сина. Отець наш - це Господь, ми всі Його діти. То от якщо просить ваша голодна дитина у вас хліба, то невже ви дасте їй каменя? І це ми - жорстокосерді, жорстоковийні, і ми не дозволимо собі цього зробити. То невже Отець наш Небесний дозволить Собі так знущатися над нами?! Ніколи цього не буде! "Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?" І знов, не даремно камінь і гадина. Хліб і риба. Згадаймо, п'ять хлібів і дві рибини. Давайте глибше ввійдемо в духовну символіку, бо морально-етичний план тут гарно відкритий. Про що тут іде мова? Що є хліб? В даному випадку - Слово. Риба в даному випадку - виконання Слова. Риба - це вже душа яка виловлена з моря спокус світу цього, і не просто виловлена, але вже спечена на вогні Слова і волі Божої. І коли я прошу: Господи, дай мені хліба, дай мені розуму: я нерозумний, покажи мені шлях, - то невже Господь дасть каменя (хліб я можу пожувати, а об каменя я зуби зламаю)? Невже Господь перетворить це Слово в каменюку (із знаком мінус), в яку я зламаю зуби, і я не зрозумію?!

Багато хто каже: "Я не розумію Біблію..." Значить мало стукаєш, бо я не повірю ніколи, що людина може рік з дня в день читати Святе Письмо і нічого зовсім не розуміти. Неправда! Нема таких людей! Це тільки Іван Драч сказав колись на вечорі-зустрічі: "Я п'ять років займався політикою, і став дурнішим у п'ять разів". Якщо ти п'ять років будеш читати Святе Письмо, то станеш в тисячу крат розумнішим. Господь не дасть каменюку, щоб ми поламали зуби. Він таки дасть хліб, який можна розжувати, який зміцнює сили, який дає віру (бо віра від Слова) і благодать, яка по вірі. На початку Слово, Слово стає плоттю (Слово втілюється в нас) і ми бачимо славу Його як Однородженого. А тепер риба. Риба - це вже здійснення. Ми просимо: допоможи мені виловити з моря пристрастей свої думки, бажання, емоції. Допоможи мені, Господи, закинути ту сіть праворуч, правильно в своєму серці, і виловити рибку, і спекти її на вогні. Щоб коли Ти спитаєш мене: Дитино, чи маєш яку поживу? - не розвести руками і не сказати: нічого не зловив… Господи, дай мені зловити цю "рибку", і покажи де її зловити, де той правильний борт човна з якого треба закинути невід. Але поможи мені ті сіті і витягнути, і щоб в тих сітях таки була риба, а не змія яка жалить за руку. Щоб не було так, що ти будеш порати землю в поті чола, а вона родитиме тобі тернину і будяччя. От вона, тернина і будяччя, - це і є змія замість риби. Іншими словами про одне і те саме. Земля серця повинна текти молоком і медом, а замість молока і меду ми маємо тернину і будяччя. Сіті повинні принести нам рибу. Освячену, спасенну, виловлену з моря наших бажань. І якщо не Господь, то прийдуть ці сіті повні гадюк, з кодлом зміїним. Хто є змій? Це є сатана. Він проявляється в нас як дух насильства і користолюбства. От вона тернина і осот. Користолюбство - це тернина омани багатства світу цього, а будяки - агресія, насильство, нелюбовність. Але якщо ми будемо просити в Господа, то не дасть Він нам гадюк замість риби. Він дасть нам рибу, і покаже де її зловити, і поможе її зловити, і поможе витягнути сіть, і дати плід. Обов'язково, бо Його воля така, і довірмося Йому. Не треба опускати руки. Бо так сказав Господь Бог: "Чи ж то серед вас є людина, що подасть синові своєму каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?" Пам'ятаєте, в іншому місці: "коли буде просити яйце, то дасть йому скорпіона?". Яйце символізує життя. Якщо будеш просити життя, хіба дасть смерть, бо скорпіон жалить, б'є хвостом, а хвіст - це лжепророк. Тобто, ти просив життя, правда є життя: "і пізнаєте істину, і істина вас вільними зробить". Живими зробить, а тут смерть замість цього? Смерть від неправди?.. Слово Боже - правдиве!

"Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки". Говорили про одне, а прийшли ніби зовсім до іншого, тут раптом ніби перехід на іншу тему. Чому? Тому що насправді одна і та сама тема! Про що ми не читали б, мова йде про Ісуса, а Ісус - це виконання волі Божої, а воля Божа - "шукай вигоду своєму ближньому". Возлюби, змирися і піднімися на висоти досконалості. От і все. І все одно все зведеться до одного - хочеш, щоб в тебе відкрилося, знайшлося джерело Благодаті? - шукай вигоду своєму ближньому! Змиряйся, бо плоть говорить тобі, що треба шукати вигоду собі, а розум освячений Словом: шукай вигоду ближньому. І для елліна це глупота, а для юдея спокуса. І хто цього меду скуштував, той знає, що як тільки починаєш жити по цих законах - тобі дається і додається. Людину вже совість мучила, і він мусив віддати цю пожертву. Але проходить час, Господь для кожного свій термін встановлює, - і воно повертається сторицею, обов'язково, бо такий Закон Господній. "Хто посіє вітер - пожне бурю. Хто посіє добре зерно - то збере врожай в тридцять, шістдесят і сто разів". Може навіть воно якось інакше вернеться, але вернеться обов'язково. І хто за цими законами живе, той знає вже з дитинства, що закон бумеранга працює. Легко прийшло - легко і піде, ми це знаємо, і світ знає це. "Проходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато хто ходять. Бо вузька та дорога, і тісні ті ворота, що ведуть до життя, і мало таких, що знаходять її".

Отці Церкви порівнювали входження в Царство Небесне, входження в нове життя з скиданням шкіри зміїної. Є гарне порівняння: "Будьте невинні як голуби, але мудрі як змії". Мудра змія скидаючи свою шкіру, залазить в тісне місце, в якусь розщілину між каміннями і проповзає там. І таким чином скидає свою стару шкіру. Будьте мудрі як змії, шукайте вузеньку дорогу, вузькі двері, бо широкими будеш ходити і носити на собі стару свою зміїну шкуру, Іродову шкіру (ім'я Ірод означає - "Слава шкіри"). Нашу шкурну славу, шкурні інтереси. Втім не обманюйте себе, таки не будеш її вічно носити, ту шкуру, - бо все одно Господь протягне тебе через вузьке місце, яке називається - суд Господній. І в останні хвилини свого життя будеш хапати повітря, і ніхто не відкупиться. І буде нам дуже важко проходити, бо легше верблюдові проходити через голчане вушко, ніж багатому на земні багатства ввійти в Царство Боже. Забагато, затовста шкіра та виросте, і нам важко буде відриватися від неї. Відриваймося зараз, то буде менш боляче!

Колись у мене була рана на руці, і я пам'ятаю як мені прилипала пов'язка. Я знав, що перед тим як іти до лікаря мені треба її розмочити, бо лікар рвоне - і все. Я мав вже такий досвід. І я вже заходив в коридор поліклініки, а я дуже помисливий, бо маю тонку душу (хто має тонку душу, то він помисливий). І я там з півгодини відмочував перекисом водню ту пов'язку, і заходячи в кабінет до лікаря я вже мав замотану руку, але там все вже було відмочено. І ми нікуди не подінемося, всі прийдуть на цю "перев'язку", і або з нас будуть здирати цю шкіру звірячу, або ми зараз її "розмочимо". Давайте щодень її розмочувати потрошечки. І повірте, я так легко заходив в той кабінет, бо я знав що в мене все відмочено і пов'язка легко зніметься. А як страшно знати що воно пристало, і лікар рвоне, і буде біль! Дні лукаві, але ми маємо трошки часу, щоб ту зміїну шкуру зняти. Обов'язково, буде Суд страшний, а я не хочу, щоб він був страшним. Я хочу, щоб він був жаданим, щоб мені поміняли пов'язку і я вийшов здоровий. А попереду світло, мир. Пам'ятаймо це. "Проходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі і нею багато хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її".

"Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині - хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіги - із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родити добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, - зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, - по їхніх плодах ви пізнаєте їх!" Який хороший уривок, чи можна сказати краще! Хто сказав щось краще до Христа, чи після Нього? Дуже гарно можна декларувати свою любов, смирення, віру, а коли треба дати плід - і його нема? Бубон гудячий, сіль ізвітріла, ні нащо непридатна, тільки викинути на гній. Такий присуд Господній, і ці слова стосуються кожного з нас. Як просто насправді відрізнити хто є хто: є плід чи нема? Якщо є плід, значить добре дерево. А плоди ці: смирення, милосердя, богопізнання. А коли немає цих плодів - то ти можеш як завгодно одягатися, хоч три підрясника надінь і крила собі вчепи, - ти зле дерево. Це стосується кожного з нас. Плід покажи, - каже Господь. Віру ісповідуєш, листям шумиш (листя - це ісповідання віри, корінь - це є віра), зовнішньо живе дерево, віру має, - але плід покажи свій!

"Стережіться фальшивих пророків…" Стережіться тих, хто проповідує Слово, куди поведе він мене? Тому що людина шукає виходу, вона шукає цей спасенний шлях, ті тісні ворота. Каже: добре. Хай вони будуть тісні. Я хочу спастися, бо я не можу більше так жити, я стукаю, я шукаю, а ви покажіть мені дорогу. І кожен радий показати тобі дорогу, і кожен каже: я знаю дорогу до спасіння, ідіть до мене, в мене спасіння. Тисячу вісімсот конфесій християнських, і кожен кричить: ідіть до нас, тільки у нас спасіння, більше ніде! І в цих конфесіях тисячі пастирів, проводирів які кажуть: я знаю, знаю, знаю… Тільки прийди до мене, я тобі покажу, я тебе навчу… "Стережіться фальшивих пророків…", тому що він може виявитися сліпим поводатарем для сліпих, і обоє ви разом впадете в яму, і не знайдеш тих вузьких дверей до спасіння. Шлях твій до погибелі: "Стережіться фальшивих пророків…", тому що вони ведуть до погибелі, вони вказують неправильний шлях. І місце їм, разом із змієм, в озері, що горить вогнем і сіркою. Тому що вони забезпечують позиції змію і звірині, тобто пророкують, проповідують, пропагують ідеологію насильства в системі насильства. Вони забезпечують "гарматне м'ясо", чарують ілжею, зачаровують, а потім ведуть як той дударик-щуролов на сопілці граючи в море на потоплення. "Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій…". Всі вони приходять в овечій шкурі, всі з єлейним голосом. Але потім проходить час, і шила в мішку не втаїш. І сатана, який явився в образі ангела світла, все одно роги свої покаже рано чи пізно. І з'являються роги, а ти думав виноградна лоза, а це терен; думав смокви, а ні, будяк, - дух насильства і користолюбства.

"Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині - хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх…". Часто питають, а як розпізнати їх? По плодах, тому що виноград з терну не збирають і фіги на будяках не ростуть. Що таке виноград? Це плоди. Фіги - це теж плоди. Не будемо зараз розділяти що є виноград, що є фіги, а все це плоди. Це плоди хороші, такі плоди нам потрібні, заради цих плодів ми обробляємо виноградник, і обкопуємо смокви. Це плоди богопізнання, смирення, любові. Так от, вони не ростуть на тернині і будяках. Тернина - це користолюбство, дух омани багатства світу цього (притча про Сіяча); осот - це колючість, агресивність, нелюбовність, насильство. Так от, якщо ти приходиш до "цілителя", ти спочатку бачиш овечу шкуру, бо він каже: приходьте, вилікуємо тіло і душу, покажемо шлях. Я приходжу до людини яка обіцяє мені допомогти, і я не можу відразу розпізнати з ким я маю справу. Тому що якби я мав дар розпізнавання духів, тоді б я навіть і не підходив до того кабінету. Я просто помолився і взнав би. Але якщо я ще недосконалий, і я навіть ще не маю молитви серця, - тоді я маю розпізнавати їх по плодах. Якщо там є насильство і користолюбство - то втікай! Ти підходиш до кабінету, а там написано: "Діагностика - десять умовних одиниць…", то все, тікай. Тому що на тернині виноград не росте, а це тернина. Якщо ви приходите на якусь євангелізацію, чи якісь очищувальні лекції і є напис: вхід стільки-то гривень, то розвертайтесь і тікайте! Не було такого ніколи, щоб Христос сказав: зцілення - триста динаріїв. Тінь апостола Петра - сорок драхм, хустки і пояси з тіла апостола Павла - п'ятдесят динаріїв. Не було такого ніколи, і не буде. Як тільки вам кажуть, що вхід платний, і за благодать треба заплатити, - все, тікайте! Або ви потрапляєте на прийом до цієї людини, і ви бачите, що до вас ставляться агресивно. Ви взагалі дратуєте цю людину - втікайте теж. Тому що смоква на будяках не росте. Дух насильства і користолюбства - це є плоди духа злоби піднебесного.

"Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може (не надійся, не сподівайся) родити добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, - зрубується та в огонь укидається..." Зрубується від кореня, тобто втрачає віру. Хоча може декларувати, що віра є, може іконами обвішатись і на кожному кроці проголошувати: я віруючий. Але корінь вже відрубаний, соки вже не йдуть: "…і біси вірять, але тремтять". Це декларація віри, а не віра.

Часто запитують: от людина добре почала, і ми часто бачимо це. Я не хочу зараз "тикати пальцями", і говорити про конкретних людей, щоб нікого не ображати. Давайте піднімемося на висоту бачення Захарії: "Звів я свої очі, та й побачив..." От зараз піднімемо очі, та й побачимо не тикаючи пальцями. От людина починає проповідувати Слово. І їй відповідно даються дари зцілення, піднялася людина на якусь висоту досконалості. Вона має молитву, знання, але це не вона зціляє. Це Дух Святий через неї, її обрав Господь за смирення, за заслуги батьків, дідів, прадідів, прапрадідів, бо це як правило напрацьовано до нас. Господь обирає, і людина стає інструментом в руках Божих, вона палає в цій Благодаті, вона боїться взяти копійку, бо не дай Бог десь вона піде не туди, не на Божу справу, і є небезпека, що ти втратиш благодать. Бо "даром взяли - і даром давайте". Але наступає момент, коли людина починає служити Господеві та мамоні. Принцип простий, він змальований в Святому Письмі. Сатана вповзає і каже: А чи правду сказав Бог? Чи ти помреш, якщо ти будеш цей плід їсти? Ні, не вмреш, можеш послужити Господеві і мамоні, і нічого страшного не станеться!.. Це поступовий процес, це не відразу починається, і потихеньку тим самим підрубується корінь. Корінь і Слова, і віри, і благодаті, тому що через цей корінь входить слово, і думає собі: я маю знання, а знань насправді немає. Думає: я маю віру, а віри живої насправді немає, а є тільки декларація віри, мудрствування, теоретизування, і благодаті по суті немає. Тільки не відразу...

Якщо дерево зрізати, то воно стає сухим не відразу, але потім потрошку почне в'янути все одно. Так само і тут, якщо ти в живій вірі, якщо ти повністю віддався на волю Божу, якщо ти воюєш з насиллям і користолюбством (бо вони є в кожного з нас), і не йдеш на компроміс. Бо знаєш, що втратиш благодать, - значить ти палаєш там. Але якщо ти припинив боротьбу, якщо ти опустив руки, якщо ти почав служити Господу і мамоні, якщо ти піддався духові лінивства, то з тобою стається те, що сказано премудрим Соломоном: "Ось йшов я край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого. І ось все воно позаростало терниною і будяччям, а камінний мур же його був поруйнований…" А захист Господній зруйнований, який діяв оживляючи. Не одразу забирається благодать, і не одразу це помітно. Ці плоди (тернина і осот) потрошку починають з'являтись назовні, і ми ще деякий час є благодатні. Це все одно як взяти шматок заліза і покласти його в горнило, і розжарити його в цьому вогні. Поки воно у вогні - воно наче злите з вогнем, його і не розрізниш. Але коли ти виймаєш його з вогню, то воно не одразу стає чорним, а ще певний час воно біле, потім жовтіє, помаранчевого кольору, далі червоного, і далі, і далі… І ось воно чорне, але все ще можна обпектися, бо в ньому ще є це тепло. Не одразу благодать Святого Духа відходить, це не лампочка, що вимкнув і темрява. Ні, треба час, але охолодження вже іде. Так от, дуже багато є тих, хто був гарячим, які були Надавами, які робили справу Божу, але почали служити мамоні у вигляді духа користолюбства, або мамоні у вигляді нелюбовності. Насильство це не обов'язково. Дуже багато тих, хто впустив в себе цей бур'ян, в серце своє, і ще декларує, що він є щось. І ще думає і вірить, що він є щось, але відчуває що холоднішає, і в серці, і навколо. І тоді він починає робити гарячкові зусилля, щоб щось відродити, але нічого не відроджується. Бо силою це не береться, а дається по чистій вірі, і по смиренню. І часто тоді уже ціла бригада працює на той імідж, і щоб його підтримати, тому що це просто вигідно. І носять "живий труп" з одного концертного залу в інший, і це закінчується смертю. І себе в першу чергу, теж пізнаєш по плодах. Це для нас слова! Як тільки відчуєш, що проклюнулась тернинка, - відразу, поки ще маленька, ламай її! Зупиніться! Краще ніяк, аніж так, тому що кінчиться смертю. Бо все одно той закон існує, і нікуди ти не подінешся. Або відчуваю, що в мені вилазить будячина роздратування, - поспішай виполоти її, бо як вона розростеться то забере благодать. І ти залишишся у програші.

Так от, навчімося відрізняти по плодах і тих фальшивих пророків які ідуть зовні. І тих фальшивих пророків, які сидять в нас. І того найфальшивішого пророка, змія стародавнього, вужа, що диявол він і сатана, закон плоті. Розум наш плотський, що нашіптує нам: А чи правду сказав Господь? Ні, не вмрете. Нікуди твоя благодать не подінеться, нікуди розуміння Слова не подінеться… Подінеться! Розрізняй цих духів в собі в першу чергу. Розрізняй по плодах їх, бо тернина і осот не родять винограду і смокв. "Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, - зрубується та в огонь укидається". Відтинається від благодаті, і вкидається у вогонь геєнський, вогонь страждань, відомий нам всім тут. "Ото ж бо, - по їхніх плодах ви пізнаєте їх!". Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: