Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 8.14 - 22. Уздоровлення Петрової тещі й багатьох біснуватих. Яких учнів бажає собі Ісус. А також: Ікони.

Лекція № 35

Лекція:
Ікона - це є зображення символічне. І в ній, так само як в Біблії, деякі речі не можливо і неприпустимо тлумачити буквально. Так бачимо, що Господь Саваоф змальований на іконі в Біблії: "старий днями"; волосся, як біла вовна, сидить на престолі… Хоча ми розуміємо, що Бог - є Дух, і нема в Нього ні бороди, ні волосся, і нігті Він не стриже. Це духовні речі, не дай Бог нам читаючи Святе Письмо робити з Бога ідола тварного. Господь забороняє ці речі, от чому Він говорить: не роби собі ніякої подоби. Ні з того, що на Небі… А хто на Небі? Він на Небі! Тобто, не роби подоби (мертвого ідола) і з Нього! Мається на увазі не в тому плані, що символічно не зображай, бо Він в Біблії зображений символічно, але з цього зображення не роби собі ідола. Як Біблія є книга символічна, так і ікона - зображення символічне, не фотографія це Бога Отця, Духа Святого, Сина. Не фотографія це Богородиці і святих, зовсім ні! Давайте відноситись до Слова належним чином, так як воно має бути: пам'ятаючи, що буква вбиває, а Дух животворить. Так треба відноситись і до ікон, як до духовної речі, до духовного зображення яке покликане підняти наш молитовний стан, і більше ні для чого.

Я вам скажу, ми можемо молитися і без ікон. Якщо я в лісі, то для мене ліс і є та ікона, бо це є відображення Творця, тому що Творець пізнається через Його творіння. Я можу і в квартирі своїй не маючи ікони помолитися. Але я вам скажу, що можна молитися стоячи перед голою стіною, але краще коли на цій стіні буде хоча б плакатик на якому зображений Христос, що стоїть перед дверима і стукає. Це є позитивне для підняття молитовного стану.

Цього літа я їздив у "Лісову пісню" (санаторій на Волині), і взяв з собою вервицю, Біблію, але не взяв іконки. І не було на що перехрестити лоба, а молитися я молився. І так незручно, і так некомфортно поки матушка не приїхала, і не привезла мені іконку. Нам ці речі потрібні, ну у всякому випадку мені. Кожен сам за себе дасть відповідь перед Богом. В мене в кімнаті на стіні висить образ Божий, і чим більше образів тим краще. У мене на кожній стіні висить ікона, чи розп'яття, чи на полиці скульптурне зображення Христа. І, таким чином, куди я не повернусь (а мені треба весь час знаходитись в молитовному стані) - переді мною немає голої стіни. Коли я повертаюся і бачу іконку, то відразу: Господи, спаси і помилуй! Пресвята Богородице, допомагай нам! Всі святі моліть Бога за нас! Святий отче Серафиме, помолися за мене грішного! Куди не повернуся - в кожному кутку ікона, так повинно бути в нас. Повторюю - не як ідол, не як кумир чи подоба, а як власне символічне зображення тих вищих речей з якими я шукаю зв'язку сам. Ікона - це Біблія змальована фарбами! А зараз повернемося до Біблії друкованої літерами...

Сьогодні ми з вами продовжуємо розгляд восьмого розділу святого Євангелія від Матвія. Ми розглянули вже тринадцять віршів, де змальоване уздоровлення слабого на проказу і уздоровлення сотникового слуги. Зараз прочитаємо про уздоровлення Петрової тещі і розглянемо, як завжди, ці речі по духу.

"Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся до руки її, - і гарячка покинула ту… і встала вона, та й Йому прислуговувала! А коли настав вечір привели багатьох біснуватих до Нього. - і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: "Він взяв наші немочі, і недуги поніс".

"Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся до руки її, - і гарячка покинула ту…"
Як все просто! Хто є Петро? Учень Христів. Уявімо собі ті часи. Старозавітна церква, старозавітні громади, зібрання людей в синагогах. Де проповідував Ісус? В синагогах, в місцях де люди збираються, досліджують Святе Письмо. З'являються в Нього учні. Кого символізує Петро? Якщо розглядати учнів на рівні числа один, то Петро - це всі учні, все апостольство. На рівні числа два все учнівство - це Петро та Іван. На рівні числа три - Петро, Яків і Іван. На рівні числа чотири - маємо чотири євангелісти. На рівні числа дванадцять - це дванадцять апостолів. На рівні числа одинадцять - одинадцять апостолів і ті, які долучаться до цього апостольства. Ті, хто стануть тими Матвіями, що покинуть свою митницю і підуть за Христом. Ті, на кого падає жереб, і хто долучиться до апостольства. Отже, тут в образі апостола Петра всі учні. Тепер, хто є дружина Петра? Це є громада. Петро апостол - кістяк, це ті учні, які вірять в Ісуса, які приймають новозавітну віру. Вони є ребром Адамовим, вони є тими ребрами, тим кістяком, який оберігає дихання. Ребра для того і служать, щоб оберігати наше дихання, наше серце. Ми розуміємо, ми читали про створення Господом Адама і Єви: в духовно-символічному розумінні мова йде про створення носіїв вчення, носіїв віри, учнівства. Адам символізує віру і розуміння, Єва - громади. Не добре вірі бути самій, не добре якщо щось зрозумів, і це залишилось тільки зі мною. Світильник не запалює Господь щоб ставити його під посудину, щоб я поставив світильник під ліжко і ні з ким не ділився цією інформацією. Господь дав йому дружину, жінку, щоб розповсюджувала цю віру, а жінка - це є громада.

Згадаймо, коли відбувається таїнство вінчання - ми завжди читаємо уривок з Апостола: Послання до ефесян, 5-й розділ. Коли апостол говорить про чоловіків і жінок: "таємниця ця велика, а я кажу щодо Христа і Церкви..." Я кажу про духовні речі. Жінка, Єва, життя - це є громада. "Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю". Тут мова йде в першу чергу про духовні речі. Тобто, віра повинна розмножуватись на землі. Царство Боже повинне як розчина зростати, поки не сквасить все тісто. "І будете свідками Моїми в Єрусалимі, в Юдеї, в Самарії і аж до кінців землі". Так було в часи Адама, коли з'явилася перша церква. І Адам в символічному плані являв те апостольство ще прадавнє. І так само тут, апостоли - це ті кісточки, ті ребра, та основа, той кістяк з якого Господь створює Церкву. Сказано: "взяв ребро і закрив його тілом". Не м'ясом, а тілом! Христос - є Глава, а тіло - це Церква. Закрив тілом і сталася дружина, і сталася Єва, і з'явилася громада, і почалося розповсюдження. Те саме тут. Маємо Петра, маємо жінку Петрову - громаду, людей які приходять в цю громаду. Але вони не беруться десь, це люди які виходять з певного світогляду старого, світогляду старозавітної церкви.

Старозавітна церква була зфарисейщена. В зфарисейщеній церкві обряди перетворюються на обрядовірство, догмати стають догматизмом. От воно, занечищення. І безумовно, коли ця зфарисейщена церква ("Петрова теща"), представники церковного життя бачать, що з'являються нові громади, що її донька пішла "заміж" за Петра, який є учнем нового вчення, - вона починає хворіти гарячкою. Гарячкувати. На практиці все дуже добре можна пояснити. Коли в ортодоксальній сім'ї дитина приходить до віри, і вірить не так як батьки. Що робиться тоді в сім'ї? Гарячка! Починається спротив, тиск різноманітний. А коли спроба переконати виявляється недієвою - тоді вмикаються важелі насильства: бо я так сказала! Це стара як світ проблема - батьки і діти, старе і нове. Це нормально. Ця боротьба, цей антагонізм був від початку. І ми знаємо це з власного досвіду, бо діти не розуміють нас, а ми часто не розуміємо дітей. Це є постійно, як стосовно віри, так і стосовно життя. Згадаймо стосовно віри і розуміння як це зображено в Святому Письмі. Ми бачимо: патріархи сліпнуть в старості. Авраам втрачає зір, Ісак настільки осліп, що не розрізняє де Яків де Ісав. Так, це духовні речі. На старість приходить консерватизм, приходить певний застій, бо людина досягла певного рівня і далі уже не йде. Це не добре, але це реалії життя. Це треба зламати, бо ми не повинні сліпнути, ми не повинні зупинятись, ми повинні йти далі, але реалії такі. Це об'єктивна реальність. Так само ми бачимо і Петрова теща. Приходить момент, коли вона не розуміє дочки, життя. Чоловік зображає собою віру і розуміння, жінка ж - в даному випадку Петрова теща - життя. Вона не розуміє такого церковного життя!

От ми нещодавно запровадили а Нижньому храмі та на біблійних курсах загальний спів церковних пісень. Це і є один з проявів церковного життя. Ви думаєте що це всім подобається? Ні, не всім! І я впевнений, що дуже швидко будуть лунати звинувачення, що отець Олег вносить протестантські засади в православ'я. Хоча, ми тут не співаємо протестантських пісень, бо всі пісні православні, і тут мене неможливо буде звинуватити. Але принцип той самий, незадоволені вже є і стукають по годиннику, кашляють: затягується служба, навіщо воно потрібне?! Було добре як було старе... І гарячкують, і не хочуть вставати, "… то побачив тещу його, що лежала в гарячці…"

Петрова теща лежить! Що таке "лежати" в біблійній мові? У кожного значення є знак плюс і знак мінус. Із знаком плюс - це возлежати з Христом, возлежати в Царстві Божому, мир і радість в Дусі Святому, це субота Господня. А є "ваші" суботи, - каже Господь, - які Я ненавиджу. І горе вам коли прийде день судний для вас в суботу. В суботу вашу, не в Мою суботу. Не тоді коли у вас в серці радість і мир в Дусі Святому, бо ми цього прагнемо - досягти такого стану. Але у вашу суботу, коли ви лежите в бездіяльності, законсервувались в церковному житті, вас це влаштовує і вас дратує все, що пробує цей сон порушити. "Чи вони потрібні, ці збори пожертв? Було собі тихо, спокійно, так ні, тут несуть…" Ви смієтесь, а мене викликали до владики з цього приводу свого часу. От будь ласка - це церковне життя: спів, милосердя, біблійні курси… Гарячкує теща Петрова… От що таке гарячка Петрової тещі - це старе життя, яке не сприймає нових віянь, життя нового, не розуміє своєї дочки.

"Як прийшов же Ісус до Петрового дому (Петрів дім - це церква), то побачив тещу його, що лежала в гарячці (це ортодоксія церковного життя). І Він доторкнувся до руки її, - і гарячка покинула ту…" Що означає доторкнутися руки? Руки - це є діла. Коли Христос торкається діл, то спочатку це все не сприймається, і безумовно, є частина людей яка ніколи не сприйме. Фараон ніколи не сприймав ні Мойсея, ні Бога Богом, до останнього… І частина церкви яка подібна до фараона жорстокосердого, чи до Ірода, так і залишиться до останнього тим Іродом. В народі про таких кажуть: "Горбатого могила виправить". Але не вся церква, тому що коли світло засвічується, то не дивлячись на консерватизм частина ортодоксів приходить до розуміння, що не таке воно вже і погане, це "нове". Спочатку вони кажуть, що нічого з того не вийде і все розвалиться. А проходить рік, два, п'ять, і бачать вони, що не валиться, а навпаки у цієї справи вже є послідовники, значить це справа Божа! Пам'ятаєте, як Гамаліїл говорив в синедріоні фарисеям про апостолів, яким забороняли проповідувати? Він сказав: послухайте, давайте віддамо це на суд часу. І якщо це є справа Божа - то щоб ми тут не робили вона не зруйнується. Ми цього вб'ємо - прийде другий і буде проповідувати. Через тиждень, через рік, але прийде, бо ці ідеї вже в повітрі. А якщо це справа людська - то вона розвалиться сама по собі. І стережімося, щоб нам бува не стати богоборцями, - каже Гамаліїл. Так само і в нашому житті: нічого не змінюється, принципи ті самі, закони розвитку ті самі. Як говорить Еклезіаст: Вітер крутиться, крутиться, і повертається на кола своя… Іде спочатку на південь - гаряча віра. Потім на північ - холод. І знову потім буде йти на південь. Це просування вперед колеса Єзекіїля, і херувими будуть його рухати. І Господь буде робити нас тими херувимами, бо ми співаємо: Ми, що з себе херувимів таємно уявляємо… Тих херувимів, що це колесо історії церковної рухають вперед, до Царства Божого. І воно буде рухатись незалежно від того, чи будуть ортодокси в гарячці побивати нас камінням, чи не будуть. Вони можуть на рік чи півроку призупинити рух цього колеса, але тільки призупинити, а зупинити - ні в якому разі!

Так от, серед "Петрових тещ" обов'язково знаходяться люди які кажуть: а може це є справа Божа? Серед фарисеїв обов'язково знаходяться Гамаліїл, Никодим, Йосип з Аримафеї, і вони кажуть: не валиться ця справа, значить вона Божа! І плоди в неї хороші... Чого ж я жену їх? Той самий Савл, коли прозрів ставши Павлом, почув Голос Господній в серці своєму і подумав: чого я їх жену, тих християн? Вони відкидають обрядовірство, догматизм, але це не означає, що вони відкидають догмати церкви (тобто, визначення істини) або взагалі тілесне поклоніння як таке. Його відкинути неможливо, тому що поки ми ще в тілі - ми рухаємо руками хочемо ми цього чи не хочемо. Значить тілесне богопоклоніння існує, і його неможливо знищити в повноті. Господа не цікавлять ці зовнішні речі, Його не цікавить одяг. Він каже: чи не важливіше від одягу тіло, а від тіла душа… І з'являються серед тих "Петрових тещ" ті, які бачать що діла не погані, і що "донька" не за прохвоста вийшла заміж. Цей Петро говорить непогані речі, і той його Учитель... А давай я познайомлюсь з Його вченням? І я бачу, що воно не погане, хоча клопоту й більше, але ці пожертви є плодом конкретним в житті церковному. Ми бачимо, що це життя - це чудово! Нижній храм повний! Ми бачимо, що йде катехізація, ми бачимо, що це правильно, що вона потрібна. І поволі ця гарячка проходить, і приходить розуміння, що я мабуть неправильно жив, напевно я неправильно розумів… Мені на себе треба подивитись, і побачити, що моя "дочка" правильніше живе аніж я. І хоч я проти неї щось маю, я не приймаю її життя, але виявляється що вона має плоди милосердя, богопізнання. Вона має плоди добрі, яких я не маю на сьогоднішній день. Я тільки маю такі плоди: я критикую, я тримаюся за своє ретроградство… І наступає момент, коли Христос приходить в дім Петра і торкається діл, "рук" тещі, старозавітних (і не тільки) ортодоксів. І ті самі ортодокси заспокоюються і приймають Петра, приймають Христа, приймають нове в житті церкви, і стають членами церкви, і починають прислуговувати Ісусу. Друге питання, що це прислуговування Марфине, а не Маріїне. Дочка - це Марія. А от Марфа це теща, але Марфине - це вже добре. Хай на цьому рівні, скільки може сприйняти ця ортодоксія, але вона всеодно пробуджується до справи Божої.

Згадаймо, як Гедеон воював проти мадіамітян, і триста з ним воювало. Всього триста, а потім приходять єфремляни і кажуть: і ми хочемо долучитись до цієї справи, чого ти нас не взяв! Ті самі єфремляни, які б ніколи не воювали, які б збунтувалися як ті сини Кореєві. Але коли вони бачать, що справа Гедеона "вигоріла", що вона вистояла, що вороги мадіамітянські переможені - тоді і ортодоксальні єфремляни просять роботи. Гедеон дає їм роботу, каже: ідіть на переправи і там добивайте ворогів. Будуть добивати, і ще й будуть згодом розказувати усім, як вони стояли біля витоків цієї справи. І слава Богу! Тому що так сказано в Святому Письмі, і так має бути, що спочатку приходить дочка, а потім і теща Петрова прийде. Головне - щоб прийшла, хай прислуговує як Марфа.

"А коли настав вечір привели (до Нього треба привести, бо біснуваті самі не йдуть) багатьох біснуватих до Нього". Вечір в біблійній мові - це початок. Починається наступний день: "І був вечір, і був ранок…". Саме з вечора починається наступний етап. Прийшов Петро - учні, розуміння. Прийшла громада - жінка Петрова, вже і теща приходить поволі. От тепер будемо лікувати біснування. В домах будемо лікувати тих, кого принесуть. Як серед громад Ізраїля (серед віруючих), так і серед світських, серед всіх. Слава Богу, тепер будемо знищувати, викорінювати біснування. А біснування від слова "біс", і воно має два значення: по-перше, це відсутність будь-чого (бездуховність - це поживних грунт для розмноження духів злоби піднебесної. Бестій. "Бестія" латинською мовою означає "звірина". Тих звірів наших сердець - лихої пожадливості та зажерливості, що є суть ідолослуження), і, безумовно, це ті сутності, що суть службові духи сатани, які з'являються природнім шляхом розвитку. От тепер іде боротьба з бестіями, з бісами, як з внутрішніми так і з зовнішніми духовними ворогами.

"І Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив..." Знову повертаємося до Слова. От тому я тут стою, от тому це так важливо, бо на першому місці Слово, тому що: "На початку було Слово…" А потім Слово втілюється в житті людини і тоді бачимо славу, і тоді приходить момент, коли Христос входить в наші серця справді, дихає і каже: "Прийміть Духа Святого". Це настає момент воскресіння, народження згори. Але спочатку Слово. Хто сьогодні був на літургії, той чув, що ми увесь час наголошуємо на Слові, і Євангелія увесь час говорить про Слово. Сьогодні ми читали притчу про весільний бенкет, про багату вечерю. Це вечеря премудрості Господньої. І Господь кличе: прийдіть, все приготовано. Прийдіть до цього Слова, на цю "вечерю". Їжте цей хліб, тому що це слово Христове виганяє духів злоби, нечистих духів з вас.

"…щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: "Він взяв наші немочі, і недуги поніс". Він поніс наші недуги, як буквально, так і духовно, і містично. Він - лікар, Він - над усе, Він - Бог. Слава Богу, Він попереду, а ми за Ним! Читаємо далі з вісімнадцятого вірша:

"А як угледів Ісус навколо Себе (тому що Він Глава, а ми Церква) багато народу, наказав переплинути на той бік. І приступив один книжник та й до Нього сказав: "Учителю. Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов!" Промовляє до нього Ісус: "Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, - Син же Людський не має де й голови прихилити"… А інший із учнів промовив до Нього: "Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати". А Ісус йому каже: "Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!" От цікавий момент. Тут явне протиріччя букви і духа. Невже Христос заборонив учневі ховати батька? Я не уявляю собі такого! Цього не може бути, бо одна з чеснот християнських - поховати померлого. В православ'ї якщо я не поховаю померлого, то це є гріх. Григорій Богослов говорить в цьому випадку: "Крізь букву проникай у внутрішнє…" "А як угледів Ісус навколо Себе багато народу (збільшується громада, теща Петрова теж прийшла до Христа), наказав переплинути на той бік" На який бік? Це все про нас. Це ми повинні "сісти в човен" і переплинути "на той бік". Човен - це є церква. Храми православні зображують човен, ковчег. І цей човен пливе в морі схвильованому спокус бурею, морі світу цього. Є цей бік, є той бік. Є бік на якому ми зараз знаходимося. Цей бік - є покаяння: "Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя…" А другий бік: "Ущаслив Господи, благоволінням Твоїм…" - Царство Небесне - "Світися, світися Новий Єрусалиме…" На той бік для нас всіх дорога. Ми зараз на цьому боці, бо ми ще тілесні, але ми прагнемо на той бік, щоб стати духовними. Ми зараз земні, а прагнемо до того, щоб стати небесними. Господь каже нам, щоб ми переплили на той бік. Треба плисти по морю де буде вітер супротивний, шторм, і ми далі прочитаємо про утихомирення бурі на морі. Цей шлях є нелегким, бо життя прожити то не поле перейти. Ми думаємо, що ми будемо йти шляхом Христа і він буде всіяний квітами. А він буде усіяний колючками і терниною, але треба іти…

"І приступив один книжник (до книжників ми в більшості ставимося як до негативних осіб, бо вони і фарисеї це одного поля ягоди. Але книжник це не обов'язково фарисей. Книжник - це людина, яка знає Святе Письмо, яка має мудрість що від книг. І є книжники позитивні. І Господь говорить: Я посилаю до вас книжників, а ви їх вбиваєте. Буває що книжник знає теорію не тільки по букві, а й по духу, але залишається книжником у негативному значенні цього слова. Тобто, мають теорію, але не мають практики. Вони знають, що є фарисейство, є занечищення, але в них не вистачає любові, щоб зайти в ту громаду і полікувати ці рани. Він знає Святе Письмо і стоїть за огорожею занечищеної церкви, і каже: Виходьте з того Вавилону! Але любові не має, не має смирення. Не може прийняти брата свого таким, який він є. А суть вчення Христового полягає в тому, щоб змиритися і лествицею смирення піднятися до досконалої любові. А смирення і полягає в тому, щоб прийняти свого брата таким, який він є) та й до Нього сказав: "Учителю (приймає слова Христа), я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов!" Промовляє до нього Ісус: "Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, - Син же Людський не має де й голови прихилити"… Є лисиці, є й пташки в релігійному світі. Лисиці - це фарисеї, які псують виноград. Лисиці псують виноградник Божий. Це є фарисейство, як говорить Господь: ви самі не входите і тих, хто хоче ввійти не пускаєте. Ви бігаєте, щоб набути одновірця одного, а коли набуваєте, то робите його ще гіршим як ви. А "пташки" - це книжники, це ті які в Слові, бо фарисеї в отцівських переданнях. Серед книжників можуть бути не тільки ті, котрі тлумачать Слово по букві, котрі вважають, що «побити каменями» – значить буквально забити людину кругляком. Це книжники-буквалісти. Але можуть бути й книжники, які начебто і по духу тлумачать Священне Писання, знають символіку, але через гординю угасивши Дух – стануть просто мудрувати і теоретизувати нескінченно. Будуть літати в небі теорії, але на практиці не мати ні смиренності, ні любові, ні благодаті.

"Мають нори (нора - це так само обрядовірство, догматизм, свої канони. "Той канонічний, той не канонічний…") лисиці (от вона фарисейська лисиця, яка псує виноград), а гнізда небесні пташки (книжники - це ті, які піднялися на висоту Слова і там "літають". Лисиці ж не літають, вони може і Слова того не знають, колись в семінарії раз прочитали і все. А в більшості і не прочитали. І не ті, і не ті не дають місця Христу), - Син же Людський не має де й голови прихилити (Христу немає де голови прихилити ні серед нір лисячих, ні серед гнізд пташиних. Що таке голова? Це істинне Христове розуміння. Нема, ніде прихилити голову! Ті книжники можуть знати Святе Письмо, і навіть тлумачити його по духу. Я це кажу вже як крайній варіант, тому що вони в основному тлумачать по букві. Але може бути і таке, що вони піднімуться до тлумачення по духу. І вони так само будуть дивитися і не бачити, слухати і не чути. Бо вчення Христове в одному слові - Возлюби! Змирися і возлюби. Це є двері. І Господь каже: Хто ці двері знайде, той ввійде і вийде (з рабства цього світу), і знайде пажеть благодатну. "Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий…" Я смиренний, Я приймаю грішника таким який він є. От Моє розуміння. Якщо ми будемо розглядати ортодоксію православ'я і протестантизму, то "лисиці" - в більшості є православ'ї, а "птахи" - в протестантизмі. Але любові серед ортодоксів, серед консерваторів немає ні там, ні там. І смирення немає ні там, ні там.

На сьогодні є 2000 "лисячих нір та пташиних гнізд", 2000 християнських громад, і кожен каже: ідіть до нас, в нас благодать, а всі інші безблагодатні. Тільки ми! Бо одні не ввійдуть тому що вони не святкують суботу, інші - що немає в них глоссолалії… четверті тому, що ім'я Господнє не вимовляють і моляться "Отче наш", а не "Єгова наш"!.. Це все нори та гнізда! На справді ж не тільки "ми", і не тільки "ви"! Як тільки почуєте, що "Христос тільки в нас" - не вірте! Бо Його немає ніде: ні в потаємних кімнатах, ні в потаємних громадах, ні серед лисиць, ні серед птахів. Але Господні овечки є у всіх дворах. Це ті, хто має смирення, бо овечка то символ смирення. Хто приймає свого ближнього таким який він є: "Господи, люблю Тебе, і ближнього свого заради тебе". Чи ти зможеш так змиритися, як Яків: сім раз поклонитися до землі Ісаву, щоб підійти до нього? Хоч був Яків на десять голів вищий того Ісава, волохатого Едома. Ти зможеш? В тебе гнеться шия чи не гнеться? А раз не гнеться, то там немає того розуміння, щоб істинно по духу тлумачити Святе Письмо.

"А інший із учнів промовив до Нього: "Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати". А Ісус йому каже: "Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!" Ми вже говорили на цю тему, що тут мова не йде про буквальні події, бо не міг Христос заборонити поховати учневі свого батька! Мова йде про духовні речі. Хто є батько в біблійній мові? Мати - це старе гріховне життя ("Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя…"). А батько - це старе, неправильне розуміння (тому що чоловік в біблійній мові - це є віра, розуміння). Так от, старе розуміння, стару віру, яка від розуміння, тому що віра від Слова. Слово "поховати" ми розуміємо тільки в буквальному його значенні, тобто поховати в землю. Але слово "поховати" ще й має значення, як "хоронити", "схоронити"! Тобто, зберегти, сховати від собак, щоб не роздерли це тіло. Так от, якщо мова йде про "батька" як про старе розуміння, то це означає, що учень просить в Христа дозволу взяти того старого розуміння, старої віри, і приховати трохи, схоронити в своєму серці, в своєму розумі. Дозволь мені взяти трохи того нечистого розуміння… А Ісус каже: хай мерці зберігають це нечисте! Мерці - духовно мертві, хай вони з тою мертв'ячиною носяться, а ти не бери тої мертв'ячини з собою. Та мертв'ячина не в одязі, бо він не сказав: дозволь мені одяг батьківський взяти з собою, або поховати його! Не в обрядах, і не в догматах, а в нелюбовності, в несмиренності, в дусі насильства і користолюбства - от в чому це старе розуміння, у фарисействі. В чому полягає фарисейство? У фарисейській розчині, а фарисейська розчина - це тоді коли я люблю не Бога в собі, а себе на фоні Бога. Коли я вношу цей чуждий вогонь в своє служіння, коли я починаю розпиратися гордістю, коли панує в мені дух владолюбства і насильства, і користолюбства. Тернина і осот… Дозволь, я візьму трошки тернини і осоту з собою… - Я не дозволяю тобі! Нехай мерці носяться з тією терниною і осотом, бо ті реп'яхи самі на тебе налізуть, ти всеодно з тим законом плоті будеш іти. Я не даю тобі благословення обчіплятися цими реп'яхами. Тікай швидше, кидай ту духовну мертв'ячину і виходь на чисту дорогу! От про що йде мова.

А Ісус йому каже: "Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!" Облиш своє мертв'яцьке розуміння, змертвілу віру, і йди до нового, до живого. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: