Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 8. 23 - 34. Утихомирення бурі на морі. Уздоровлення двох біснуватих.

Лекція № 36

Лекція:
Ми тут на курсах досліджували, що коли відбувається якась біда чи з людиною, чи з країною, тоді ми не запитуємо: за що? Ми запитуємо: чому? Чому ми не під захистом Господнім? Чому не захистив Господь? Чому ангели не несли цю країну, це місто, щоб “не спіткнулась об камінь нога його”, щоб не сталась біда? Чому? Ви помітили, які об’єкти були зруйновані в Сполучених Штатах Америки? Ми з вами вивчаємо, що сатана проявляється у вигляді духу насильства і користолюбства. Ось і зруйновані були Пентагон і Торговий центр. Це є знак від Господа, як би там не було – я у випадковості не вірю. Ми зараз молимося за спокій душ тих, хто загинув. Але ми розуміємо, що не можна покласти пальця на колодку, відрубати його, і сказати: Господи, за що? Чому ти не зупинив сокиру? Це знак для нас з вами! Ми завжди відповідаємо за свої гріхи! І в даному випадку як конкретна людина, так і конкретна нація відповідає за конкретні гріхи. Не “за що?”, а “чому?” треба питати. А тому, що сьогодні наші діти за допомогою телебачення всотують дух насильства і користолюбства, який іде до нас з цієї країни. Тому, що ця країна, як я вже казав досліджуючи Апокаліпсис, є також тим “звіром, який має ягнячі ріжки”. Який не є звіром що “вийшов з моря” і проявляє агресію відкрито, як колишні імперії… Він же прикриває цю агресію звірячу дуже благим зовнішнім виглядом. І недаремно ми згадуємо сьогодні цю подію. Бо не дай нам Бог одягати овечу шкуру, а всередині бути хижими вовками. Я прошу Його з цього церковного амвону, з цієї кафедри: не дай Бог мені і пастві моїй, яку мені довірив Господь, щоб вести її в Царство Боже, навчати Слова, виводити на ті пажеті благодаті... Не дай нам Бог, щоб ми мали зовнішньо вид благопристойності, зовнішній вигляд смирення, а всередині були хижі вовки. Хай Господь береже нас! Тому що я без вас є ніщо! І той світильник який запалив в мені Господь (не по заслугах моїх, а по милосердю Його і по праці тих, хто були до мене), хіба для того запалений, щоб я поставив його під ліжко, а сам ліг на це ліжко і тішився молитвою серця, словом мудрості, яке дав Господь?! Ні, він запалений для того, щоб світити вам, щоб світити нам в церкві, щоб від нього запалювались інші. І щоб це світло, яке в нас, освітило і знищило темряву, яка є навколо. Дай Боже, не мені, а нам, тілу Христовому воскреснути, встати, піднятися до слави Його, взяти владу над собою, над душею, розумом, волею, емоціями. Стати святими Всевишнього і дозволити Йому царювати в нас, і йти цією дорогою, і перебувати з Ним в Царстві вічному, щоб Царству цьому не було кінця. Амінь.

Минулого разу ми досліджували восьмий розділ, і дослідили останній, двадцять другий вірш. Пам’ятаєте, як Господь говорить учневі Своєму: “А Ісус йому каже: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!” Ми гарно розглянули ці вірші по духу, а тепер продовжимо далі з двадцять третього вірша:

“І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав… І кинулись учні, і розбудили Його та й благали: “Рятуй, Господи, – гинемо!” А Він відповів їм: “Чого полохливі ви, маловірні?” Тоді встав, заказав бурі й морю, – і тиша велика настала… А народ дивувався й казав: “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?”

“І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні…”
Буквальний аспект цього повіствування ми залишаємо, бо тут все відкрите, і проникнемо у внутрішнє. Що значить ввійти в човен? Це ввійти в громаду, або зміцнитися, приготуватися для праці: ми тут сидимо, тут наш ковчег, який пливе по морю світу і море світу прагне потопити його. Дуже багато підводних каменів на цьому шляху, міцний супротивний вітер посилає сатана, особливо тоді коли допливаєш до середини моря, як ми тут читаємо. Бурю здіймає, хвилі високі, щоб налякати і потопити. В першу чергу налякати, тому що якщо ми боїмося – ми вже здаємо позиції, ми вже віддаємося на волю переможця. От дивіться, як зараз в світі. Я не дивлюся агресивних телепрограм, але випадково побачив в рекламі, як боксери на рингу перед тим, як почати бій, дивляться один одному в очі: хто кого передивиться, хто отримає моральну перемогу. Бо коли він отримав моральну перемогу, то добити супротивника на рингу фізично йому вже нічого не варто. Так і сатані, якщо він нас злякав, то забрати нашу душу йому вже недовго. А злякав чому? Тому що в нас слабенька віра. Якщо в мене міцна віра, то чим мене можна злякати? Кого убоюся – Господь зі мною, кого устрашуся?

Ми свого часу багато попрацювали у цьому напрямку коли вивчали тему “Здобуття Духа Святого”, і записували вірші з Святого Письма стосовно кожної проблеми нашого життя. Але кожного разу до нас приходять нові люди, а може і хтось не конспектував. Дав Бог, ми надрукували таку книжечку “Нехай буде воля Твоя…” де висвітлюються всі ці питання. Вона зроблена в друкарні поки що невеликим накладом, і призначена не лише для внутрішнього використання на курсах. В ній є й такий розділ: “Вступне слово”. І в цьому вступному слові (тут мова йде про перше видання Посібника з духовного діяння “Нехай буде воля Твоя…”, 2001 р. – Ред.) висвітлюється проблема, коли ми молимося і не отримуємо результату. Причини тут дві – або не так молимося, або не про те молимося. І це треба чітко роз’яснити, як треба молитись – молитися згідно з волею Божою, і молитися в дусі обов’язково, бо устами наближатись до Господа, а серцем ні, – то така молитва не буде почута. Це не є зв’язок з Богом (молитва – це зв’язок з Богом). Або ж просимо не згідно з волею Божою. Отже, на початку ми повинні знати волю Божу, а воля Божа виражена в Слові. І там є одинадцять пунктів в яких ми розглядали, що говорить слово Боже про проблеми. Наприклад хвороби: що говорить слово Боже про це? Чи є воля Господня, щоб я і мої діти були хворі? Так от, спочатку вступне слово. Потім, що говорить Слово стосовно злиднів, страху і т.д. Тут є всі цитати з Святого Письма, і буде розділ називається “Слово Боже стосовно проблем нашого життя”. Далі мій молитовний канон, як я молюся особисто. Я думаю, що він прийнятний для всіх, бо відшліфований самим життям. І це дійсно те, що діє і приносить плоди… Як молитися на вервиці. Розширена молитва “Отче наш”. Окремо молитва на переривання прокляття роду. І окремо дана самовичитка. Це вигонка духа злоби піднебесної страху, хвороби… з себе. Ми цю тему вже розглядали і я пояснював всі небезпеки і підводні камені містичного досвіду. Бо люди йдуть і йдуть, а ти мусиш повторювати те саме весь час. І я думаю що ця книга буде цікавою не тільки новим людям, але і тим які конспектували це.

Отже, продовжуємо. Ввійти у човен – це зміцнитися для проповіді. Пам’ятаєте, Господь наказав переплисти їм на той берег? Ми всі пливемо на той берег. Ми зараз на цьому земному березі, а пливемо на той берег духовності, до досконалості, до землі обіцяної, що тече молоком і медом. “І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні…” Христос посеред нас і ми, Його учні, навколо Нього. От ми і є той човник, який пливе по морю. Тим човником кожен з нас є й окремо. Ми розуміємо, що Слово Боже є живе і діяльне, і діє воно не тільки на весь церковний загал, не тільки на весь загал людський, але і для кожного з нас зокрема. “Таємниця від віків і поколінь – Христос у вас, надія слави!” І коли ми вступаємо в цю боротьбу – ми пливемо по цьому морю. Хочемо ми чи не хочемо – ми живемо, а поки ми живемо – ми пливемо по цьому морю, і пливемо туди, на той берег, бо така воля Божа щодо нас. Тому що ми розвиваємося, як ембріон в лоні матері (інше питання чи ми справді розвиваємося, чи ми там помираємо). Але ми всі маємо завдання переплисти на той берег. Так от, коли ми входимо в човен – ми зміцнюємося для праці. І там наші думки, бажання, чуття, там всі атрибути нашого буття, вся повнота нашого єства. Христос теж в нас. Ми зміцнюємося для цієї подорожі і пливемо.

“І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні…” Христос попереду, а ми за Ним. Коли Христос проявляється в нас як голос совісті, або коли ми почули проповідь. І Христос заговорив в нас, і закликав: вставай і пливи на той берег. Тоді ми зміцняємося для цієї ходи і починаємо йти. Ми дізнаємося що спочатку Слово, і ми купуємо Біблію і починаємо досліджувати Святе Письмо. Далі піст і молитва – ми починаємо стримуватись від лихих звичок, починаємо зменшувати своє ідолослуження і збільшувати своє служіння Богові. Ми стаємо праведниками.

“І ось буря велика зірвалась на морі…” І одразу буря. Я постійно нагадую про те, як двоє сперечались. Один каже: я не вірю в існування сатани бо я з ним ніколи не зустрічався. А другий йому каже: як же ти з ним зустрінешся, коли ти йдеш з ним в одному напрямку? Спробуй, піди напроти, – і ти відразу відчуєш його спротив! Візьми, сядь в човен і почни перепливати на другий берег, і одразу буря здійметься, супротивний вітер дасть тобі сатана. “…аж човен зачав заливатися хвилями…” Що це за хвилі? Це пристрасті, це проблеми які нас хочуть втопити. В іншому місці ці проблеми зображені, як гори. Гори проблем, але “Якщо ти будеш мати віру, як гірчичне зерно, і скажеш цій горі: посунься в море…” А віра від слухання слова Божого.

“А Він спав…” От тобі й маєш! А Христос спить! Христос спить в нас! Це означає, що ми не бачимо Його, ми не відчуваємо Його присутності. А це, вважай, що її немає, ми ще маленькі, ми тільки починаємо. Він спить і ми не бачимо Христа. Теоретично ми знаємо, що треба сісти в цей човен і пливти. Ми знаємо Слово, ми знаємо, що “Цей рід не виводиться інакше, як тільки від молитви і посту”. Ми сідаємо в човен, ми починаємо молитися і стримувати язик, серце і черево, але Христос ще спить. Ще немає слави, ми ще не бачимо присутності, ми ще не маємо містичного досвіду. Світло Христове наше серце ще не просвітило, хоч і є озаріння. І є моменти, коли Христос практично просинається в нас. І в нас потекли сльози, слава Богу! Але знову наступає ніч, буря, і не бачимо, шукаємо Христа, питаємо: Господи, де Ти? Пам’ятаєте, я ділився своїм досвідом, як я йшов до постійної молитви серця? Коли вона з’являлась раз на рік, раз на квартал, раз на тиждень, а ти шукаєш, а ти не можеш без того хліба! Господи, де Ти? Господи Ісусе Христе, Сину Божий, дай мені явлення Твоє, покажи мені славу Свою! Дай мені присутність Свою! І коли ти ловиш той момент – є! – і несеш ту повну чашу благодаті, і боїшся розплескати... Але, як правило, десь спіткнешся і виплеснеться благодать! І Христос знову заснув...

В Євангелії від Марка це змальовано ще більш гарно: “А Він спав на кормі на подушці…” (Мк. 4.38) Спав на кормі на подушці. Солодко спав. А підкладаємо подушку ми. Ми присипляємо Христа в собі лінивством своїм, недбальством своїм, неревністю своєю: Ой, як не хочеться мені сьогодні читати Святе Письмо! Ай, якось вже завтра!.. Ми всі в цій боротьбі. І спить Він на кормі, а на кормі знаходиться кермо, руль. І замість того, щоб керувати цим кораблем Христос спить в нас. І не тому, що Він хоче спати, а тому що ми присипляємо Його. Це символічні речі – ми присипляємо в собі дух Христів. Але необхідно, щоб Христос прокинувся і взявся Своєю могутньою рукою за кермо корабля, і направив корабель наш туди куди належно.

“І кинулись учні, і розбудили Його та й благали: “Рятуй, Господи, – гинемо!” От так. Як тривога то до Бога! Коли наш корабель тоне – ми починаємо кричати: Господи спаси, допоможи! Ми справді стаємо на молитву, вже де і ревність береться. Але та ревність від страху. Не Христа ради ревність, але ще ревність нас як маленьких дітей, як прояв рабського служіння. Господи, рятуй я почну нове життя! Я не дам Тобі спати! Я буду працювати, тільки на цей раз мене визволи! Сатана паралізує страхом, а тоді починає затоплювати нас цими хвилями. Ми спочатку бачимо бурю – спротив, і вже ми паралізовані, ми боїмося. Згадаймо, як сказано в Апокаліпсисі: “А лякливим, і невірним, і мерзким… – їхня частина в озері, що горить огнем і сіркою!..” (Об. 20.8) Якщо ти лякливий – значить ти не маєш віри, якщо ти не маєш віри – значить ти мерзкий… “А Він відповів їм: «Чого полохливі ви, маловірні?” Як маєш страх – то ще не маєш Христової віри. Сказано: любов страху не має. Значить ти не маєш віри чинної любов’ю, відповідно маєш страх, а отже й будеш вражений духами злоби піднебесної.

“Тоді встав, заказав бурі й морю, – і тиша велика настала…” Коли Господь встає в нас, то обов’язково настає тиша. Зовсім недавно в мене була така ситуація. Виходить книга “Ключ Давидів”, і зразу починається спротив. Вже якісь консервативні елементи чекають цю книгу для пильного дослідження і вилучення “єресей”, “відхилень” і т.д. І вже в середині дискомфорт, а так би хотілося, щоб все було добре... Та як тільки відчув дискомфорт: Боже, що я роблю?! А я пишу якусь статтю, а я їду в друкарню… Нікуди не їдь, зупинися на шляхах своїх! Всередині тривога – ставай на молитву швиденько, поки воно ще в зародку! І стаю я на молитву. І стаю на вичитку: дух злоби піднебесний страху, тривоги, во ім’я Ісуса я зв’язую тебе!.. На душевному рівні спочатку холодно, а під кінець – тепло і гаряче. І донині всяка тривога з цього приводу і з усіх приводів пішла… Чим ти злякаєш мене, коли Господь зі мною? Якщо це справа Господня, то хто її може порушити? А якщо і порушить, то яке мені до цього діло? Ти роби свою справу, бо кожен сам за себе дасть відповідь перед Господом! В тебе повинна совість бути чиста, що ти все зробив можливе! І все. А далі, я не знаю. Можливо Господь приготував тобі такий вінець. Ти повинний приймати все! Слава Богу! Чим тебе можна злякати окрім смерті? А її не минеш. От таким чином. Вітер пішов, буря, хвилі піднімаються, вже злякався і волаю: Господи! А Господь каже: чого злякався? Ти, який уже не просто віриш, але знаєш, ти, якому Я Небо відкрив, ти, який маєш досвід містичний – і ти ще маєш совість якусь тривогу в своєму серці допускати?! Вставай і йди!

“А народ дивувався й казав: “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?” І так само дивуємося. Це добре, що ми дивуємося, бо дивні діла Твої Господи, як все премудро створив Ти. Дивні діла Твої Господи, бо Ти є Бог, що творить чудеса! Це дуже важливо для кожного з нас. Особливо важливо для мене, бо “кому багато дано, з того багато і спитається”. І тому я так стараюсь витиснути з себе усяке марнославство, бо не дай Бог в мені ворухнеться якесь самозадоволення, що от я який молодець! І відразу треба ставати на молитву: Господи! Ти молодець, а не я! Я недосконалий, я повинен був зробити це ще десять років тому, а через своє лінивство я це роблю в сорок років, а не в тридцять три… І це для кожного з нас. Це ми повинні кожен день під лупою розглядати себе, і дивні діла Твої Господи, не мої. Ми повинні завжди дивуватись, ми повинні не втрачати того подиву, кожного разу дивуючись і кожного разу відкриваючи нову і нову грань того діаманта що є Господь, піднімаючись все вище і вище щаблями тієї драбини, що веде нас до Неба.

“І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер. Дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. І ось, вони стали кричати, говорячи: «Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?» А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: «Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней». А Він відповів їм: «Ідіть». І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось з кручі кинувся до моря весь гурт, – і потопився в воді. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..”

“І, як прибув Він на той бік…”
Ми бачимо, що весь час перепливають на той бік. Тому що, шість днів працюй, а сьомий – день спокою для Господа, Бога твого. І знову шість днів… Весь час “на той бік”. Ти піднявся на той бік, до землі Обіцяної, і пливеш назад, щоб підняти своїх братів. І знову наверх, і знову назад і т.д. По колу. Підйом від суботи в суботу. Вони припливають на той бік, зміцняються, перепливають на інший бік, щоб перевезти інших. Ця праця є постійною, це є Галілея, Гілгал – коло. І от Христос прибуває на той бік. Він прибуває в землю Гадаринську. Що це є за земля? Взагалі Гадаринська земля має назву від міста Гадара. Достеменно, точно визначити назву цього міста не вдається, але найбільш вірогідно, що воно походить від слова “Гадар”, що означає “висоти”, або “велич”. І мова тут іде про велич фарисейську. Всі вони навколо Галілейського моря. Там багато є міст: там і Тиверіада, там і Генісарет, і Гадара… Галілейське – це море церковне, це Гілгал, Галілея, але Галілея язичеська, поганська – занечищена духом насильства і користолюбства, лихою пожадливістю та зажерливістю, що є ідолослуження. І от ті міста навколо, одне з них Гадар. Громада, церква, людина віри зфарисейщена. І зфарисейщена до того, що вже біснується. “І біси вірять, але тремтять…”

“І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер. Дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою…” Давайте розглянемо на рівні особистості. Які в нас два біснуваті? Які дві царини є в нашому єстві? Душа і тіло. Тобто, як в сфері духу біснується, так і в плоті. Як проявляється ще воно в нас? Як розум і воля. Як розумом біснується, як розуміє – так і вірить, так само і волею своєю прагне до мертв’ячини. Живе не в храмі серця, не є храмом духу, але вертепом розбійників – могильною печерою, бо там мертв’ячина, змертвіння бездуховності. Пам’ятаємо, слово “біс” має подвійну етимологію: як відсутність чогось, пустка, і на тій пустці з’являються бестії (тобто, латинською мовою звірі, звірина – це лиха пожадливість та зажерливість, пристрасті, пожадання плоті нашої). В серці – там легіон бісів. В іншому місці про тих самих біснуватих говориться як про одного, в якого легіон бісів. Мова йде про духовні речі, цих два – то той самий один, в якому легіон. Один, який біснується і в тілі, і в дусі, і в розумі, і у волі, і в теорії, і в практиці. Так от, “…перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер” Причому біснуваті вийшли Христу на зустріч. Вийти назустріч є із знаком плюс, і із знаком мінус. Вийти назустріч із знаком плюс – це вийти до виконання волі Божої, як вийшов блудний син назустріч отцю. А тут – піти напроти, “на прю” з Богом, виступити проти. І сказано: не можна побачити Бога в лице і залишитись живим. Тут – вийшли на війну проти Бога. Ми бачимо: ті біси не хочуть прийняти Христа.

“І ось, вони стали кричати, говорячи: «Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?” Ми говорили сьогодні про створення реабілітаційного сектору на базі групи здоров’я Біблійних курсів. Взагалі пияцтво, алкоголізм – це дуже показовий приклад біснування. Людина біснувата – це людина, яка одержима бісами. Тому що під тиском бісівським ми всі знаходимося, бо сатана воює як з середини, як закон плоті, так і ззовні, як дух злоби піднебесної сфери. І ми повинні зодягатися в Божу зброю, щоб весь час відсікати ці вогняні стріли лукавого. І найперше треба нам одягнутися в броню праведності. Але тут мова йде не про тиск демонський, а про одержимість демонську. А одержимість – це коли людина вже віддалася на волю бісів. Сказано: хто кому служить, той тому і раб. Тут мова про людину, яка є рабом гріха, рабом бісів і демонів. І причому, коли до такої людини підходиш і кажеш: брат, давай щось робити, бо це є проблема! Він каже: це ніяка не проблема, бо я можу пити або не пити. Чого ти прийшов мене передчасно мучити?! Ще не час... Я ще трошки поп’ю а потім собі кину, бо думаю на заробітки їхати. Знайома ситуація, і найбільш показова, бо і праворуч і ліворуч ми маємо ці приклади.

“Дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою” . Хто зустрічається з ними на життєвій дорозі, то старається уникати таку людину. Обійти десятою дорогою, бо по тій дорозі ходять біснуваті і я краще обійду, бо не справлюся з цим. Христос не обходить. Правильно, коли ми будемо такі досконалі, як Христос, то ми теж не будемо обходити. Ми будемо йти на зустріч, і вони будуть падати на коліна перед Христом в нас, але це треба піднятися до висоти мудрості досконалого, в повноті хреститися Духом Святим і отримати велику силу. Це шлях для нас, для кожного з нас.

“І ось, вони стали кричати, говорячи: «Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?” Ще рано, ще мені печінка не відвалилась. От уже коли мені лікарі заборонять, скажуть: тобі вже останній подих залишився. От тоді…

“А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: «Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней” . Для Господа немає нічого неможливого, Він може зцілити і біснуватого. Тут розглядається цей момент і по букві, і по духу. Давайте спочатку розглянемо по духу. Ми знаємо, що існують духи злоби піднебесної, біси, демони. Ми знаємо, що ця сутність проявляється в нас, як наші пожадання плоті, і як пристрасті наші. Але вона проявляється і буквально, як службові духи вселенського зла, як сутності об’єктивно, реально існуючі. І духовидці їх бачать, і у декого з отут приявних є такий досвід духовидства. Про бісів казав Серафим Саровський, що вони огидні, що краще їх не бачити. І Господь дає благодать нам їх не бачити, бо поки ми недосконалі – ми просто можемо зійти з розуму, бачачи ці речі духовні. Христос може вигнати бісів, але куди вони підуть? Ще не прийшов момент для того, щоб змій (диявол), звір і лжепророк були знищені, пішли у безодню, тобто на повне знищення. Ні. Ще князем світу цього сатана. Господь ніколи не діє силою. Прийде час і вони будуть вкинені в озеро що горить вогнем та сіркою, і вигорять там до тла. Але поки що ми працюємо над приготуванням другого приходу Христового, в наших серцях в першу чергу. І поки що ми ще бачимо, як діє сатана. Ось історичний момент який ми бачимо сьогодні. Здійснено теракт. І от будь ласка країна, яка на доларах пише: в Бога ми віруємо! І в якій день починається з молитви і співу національного гімну і перед їжею, і після їжі сім’я (середнього американця) встає на молитву. І яка є протестантською країною, а ми знаємо як дух протестантизму гордиться своєю чистотою в порівнянні з традиційними релігійними деномінаціями. І ця країна планує діяти силою, насильством бореться з насильством.

Так от, куди підуть біси? В свиней, бо ще не прийшов час тут, на планеті Земля для повного знищення негативних сутностей, таких як демони. Яким чином вони знищаться? Чи складні методи знищення демонів? Вони пропадають з голоду! Якщо ми не даємо їм енергії – вони здихають! Тільки таким чином буде знищення сатани і негативних сутностей – коли ми не будемо давати їм їсти. А коли ми не даємо поживи їм? Злякався – нагодував, роздратувався – нагодував, проявив жадібність – нагодував… Ми знаємо, що сатана не творить енергії, один Творець – Бог, бо Багатий на все і всім все дає. Сатана ж краде енергію. І поки ми будемо його годувати – він буде нас шукати. Ми вже з’ясували хто такі свині. Це ті, хто має віру, але не розжував істини, не прийшов до смирення, до любові. І хоч має віру, але не має любові. Має віру, але не має смирення, а смирення полягає в тому, щоб прийняти свого ближнього таким, який він є. Якщо ти не можеш прийняти – то ти не маєш смирення, ти не розжував цей хліб виконання. Не маєш “подвійного жування” – ти “свиня”, і в тебе біс обов’язково ввійде. Їх багато, вигнаних Христом, ходять і тільки чекають. От коли ми вийдемо з храму цього, бо в храмі нашому зараз робити їм нічого, то вони як бджоли стануть навколо нас! І тільки спіткнися – то вони тут як тут. Тому що це для нас Слово, і про нас. Як тільки роздратувався, то входить в нас біс і т.д. Він і сидить в нас, як закон плоті: ти тільки дозволь, і він відразу як той джин з пляшки вискакує, дух насильства і користолюбства. Як від нього позбутися? Як тільки ти відчув що “рохкаєш” – то тільки в смирення, в ці двері ховайся! Відразу в овечку перетворюймося! Господи, дозволь мені на волю Твою віддатися…

Де той гурт свиней? Ми розуміємо, що на внутрішньому рівні все це в нас. А на зовнішньому рівні? – це громада людей, церква номінальна так само, в якій і овечки, і “свині”, тобто і вовки в овечих шкурах сьогодні заховуються. Бо є пастухи, які мають віру, але за свою віру “кого хоч задушать”.

“А Він відповів їм: «Ідіть” . Воля Божа на те є. Ще не прийшов час повного їх знищення, ще не прийшов час їм з голоду помирати, згоріти в озері, що горить вогнем і сіркою. Ще багато гуртів свиней, які пасуться на кручах, на тих висотах Гадаринських величних, фарисейських, які мають віру, мають ревність до Божого, але не в розумі…

“І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось з кручі кинувся до моря весь гурт, – і потопився в воді” . Або іншою мовою стали псами, стали суто світськими. Що означає потопитись в морі? Це втопитись в морі світу. Був віруючий, ходив до церкви... Але не розжував що то є любов. І від того фарисея забирається і той останній талант – віра. Він втрачає віру, і в результаті летить з кручі в море, стає світським і втрачає все. Будьмо уважні! Як не приємно нам вважати себе овечками, але не впадаймо в звабу і кожен раз контролюймо чи ми овечки насправді, чи смиренні, а чи є об’єктами для входження в нас духів, бісів вигнаних з якогось біснуватого. І потонули в морі світу цього... В іншому місці сказано: в озері. Море і озеро відрізняються тим, що озеро не безкрайнє. Тобто, чим ближче до приходу Христового, тим більш явно проявляється озеро, а не море. Тому що озеро – замкнутий об’єм, ми бачимо. Воно не таке вже й велике, воно вигорить. А море – невідомо. Так от, прийде момент, коли вигорить вся ця нечисть, але не від того, що ангели Господні з вогнеметами будуть літати і випалювати землю, але вигорять тому що ми не будемо давати їм їсти. Вигорять в своєму геєнському вогні насильства і користолюбства, який палить, нищить. Самознищаться.

“Пастухи ж повтікали…” Ці пастухи, які пасли свиней повтікали. “…а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих” . Розповідають, що іде Такий, що виганяє бісів. Він є небезпечним для сліпих поводирів свиней. Тому що, поки свині – то ми їх пасемо, а коли стануть овечками – вони вже стануть не наші. Скажуть: Ти мені розповідав, що Бог є жорстокий, що Він тільки й чекає, щоб мене покарати. А мені в Слові Божому відкрилося, що Бог є ЛЮБОВ! Іди, паси собі когось іншого, шукай свиней…

“І ось, усе місто (вся церква зфарисейщена, весь осліплий релігійний світ) вийшло назустріч Ісусові” . І знов, “вийшло” позитивно чи негативно? Негативно! Виступило проти волі Божої. “Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..” Так само, як Кайяфа! Він знав, що Ісус то є Месія, бо він був пророком. Він бачив і сказав: то виявляється Христос не такий, Яким ми Його собі уявляли, Якого ми проповідували. Якщо в такого Бога увірують, то заберуть нам і край, і народ… Ні, ми краще Його розіпнемо! От вибір між служінням Богові і мамоні. Щоб служити Богові треба відцуратися омани багатства віку цього. Тому що шлях служіння Богові тернистий, тому що “гонили Мене, гонитимуть і вас”… Тому що простіше купити квиток на корабель який пливе в Фарсіс, лягти на дно і спати! Іди собі, не заважай спати, не треба. Якось воно буде... Сьогодні відбувається те саме. Якщо проповідувати в кожній конфесії що немає в Бога конфесій, а є тільки овни і козлища? То як же бути з цими торбами: ці канонічні, ці не канонічні, ці благодатні, ці ні, ці уніати, ці папісти… А як же бути з тими багажами, що накопичила кожна релігійна деномінація?.. Бо це ж все розвалиться! І та овечка, яка звикла цілувати руку, перестане її цілувати?.. Ні! Іди Собі, нам тут і так добре!.. І це основна причина того, що не приймали Христа, та й, в дійсності, і сьогодні не приймають, у всіх громадах. Бо й сьогодні так само знають і бачать, і так само женуть… Запитай любого: як би діяв Христос на твоєму місці? – Христос би не противився злому, Христос підставив би другу щоку… Знають! І кажуть: ну, ми ж не Христос, куди нам… Іди Собі, Христе, з Богом! Це нас не стосується, ми знаємо що Ти є хороший, що Ти є Бог, і іди Собі... “Ми іменем Твоїм будемо називатися, але їстимемо свій хліб…”

Слово Боже живе і діяльне, і якщо воно примусило когось здригнутися, зупинитись на шляхах своїх, примусило переоцінити своє життя, своє “я”, і побачити що я сьогодні далеко не овечка, – то слава Богу, недаремно ми прийшли в цей храм. Тому що, наступним кроком будуть плоди покаяння, розправлення вітрил віри, яка чинна любов’ю, віри смиренної, а не віри свиней, що на кручах фарисейських пасуться. А тоді наступний крок – буде наповнення цього парусу вітром благодаті Духа Святого, миру і радості. Це для всіх приготував Господь. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: