Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 9. 1 - 8. Уздоровлення розслабленого. А також: Десятина.

Лекція № 37

Лекція:
До мене надійшло питання про десятину. За десятину ми дуже рідко говоримо. Протестанти платять десятину буквально, а ми даємо церкві пожертву, тим що збирають на таріль під час служби. Це і є десятина. Тільки подивіться знов, православ’я насправді піднялось вище в плані відношення свого до десятини, бо іде добровільна десятина і ніхто нікого не контролює. Це не принижує, що дуже важливо! Не потрібно в церкві подавати “декларацію про доходи”. Адже в деяких протестантських церквах обліковується все, фактично на рівні відра картоплі. Таке нам не підходить. Це чудово, що в православ’ї добровільна десятина, бо це твої особисті відносини з Богом інтимні, і вони повинні бути таємні. Коли ти з трьох сотень гривень – тридцять приніс, і всі це знають, – то це не таємно. Так, десятина – це є шанс підтвердити свою віру, справжню віру. Але куди ти дінешся, якщо всі здають десятину і всі знають, що в тебе пенсія 100 гривень, і ти здав 10, – то яку нагороду ти маєш? Ти мусиш! Бо на тебе будуть дивитися певним чином, як на людину, яка відходить від стада, як на заблудлу вівцю. А буває що нічого не скажуть, а потім коли треба буде допомогти ліками, то тобі допоможуть не таким чином, якби ти здавав десятину. Але якщо ти здаєш десятину, то ти знаєш, що допоможуть і допоможуть солідно…

В православ’ї інший підхід – це підхід добровільності пожертви, це віддати цю справу на справу совісті. Пожертва в православ’ї – це є справа совісті кожного, і це було з тих давніх часів коли церква (номінальна) була досконалою і високою. А ми досліджуємо Письмо і бачимо в якому стані знаходиться церква сьогодні. І відповідно у всіх питаннях, як в питаннях Слова, так і в питаннях містичних, так і в питаннях церковної дисципліни майже все втрачено! І десятина, нажаль, стала у нас поняттям символічним.

Згадаймо, три важелі дав Господь Церкві, священнослужителям, пастирям, щоб вести Церкву до Царства Божого. Це є:

1. Слово

2. Таїнства (містичний досвід, практика віри)

3. Церковна дисципліна.

Теорія, практика, дисципліна. “Отож, ідіть і навчіть всі народи (несіть Слово, – теорія), хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа (тобто, занурюючи повністю у віру і благодать, – практика), навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів (тобто, продовжуючи навчати в церкві, – церковна дисципліна)”. Церковне єднання неможливе без церковної дисципліни, а десятина відноситься до одного з атрибутів, особливостей, необхідностей церковної дисципліни.

Нажаль ми бачимо, що сталося з Словом в православ’ї, а відповідно і з благодаттю, тому що Господь осміяним не буває. Бо благодать дається по вірі, яка від Слова, і по смиренню, і по любові. І скільки б ти не казав: той канонічний, а той неканонічний, той благодатний, а той неблагодатний, – а благодать то дається не по канонах, але по вірі. І якщо віри немає, то й “біси вірять, але тремтять”. Віру свою декларуємо, а от віри смиренної, віри що здійснюється в любові, тієї віри щоб навіть приносити десятину буквальну, підтверджувати віру ділами, і не маємо! Це стан церкви сьогоднішнього дня – розп’ятої по руках і ногах, проколотої списом агресії і без живої води вчення. Але традиція і форма збереглась. Пелени то лежать! Пам’ятаєте, Петро заходить у гріб, і що бачить? Пелени... Пелени залишились, хоча сіль звітріла. І коли питаєш священика чому він коли хрестить дитину стриже їй голову, то він тобі не скаже, і відповіді не буде, тому що втратилась сіль. А зістригається волосся тому, що зістригається старе розуміння, бо “волосся” – це чисельність думок, які виходять з голови. І пелени є, вони лежать згорнуті. Окремо з голови (розуміння), окремо з тіла, з рук (це діла). Пелени є, але сіль ізвітріла, суть вивітрилась. Так от, добровільна десятина в православ’ї – це є ці пелени, збереглася традиція жертв добровільних без списків, але коли вивітрилась сіль, і немає довіри до Бога, – то відповідно й немає плодів.

От відносно тих конспектів лекцій, які друкуються в друкарні. Вони коштують, вони мають певну собівартість, і, відповідно коштують і для вас. І якщо ми будемо відноситися до цього конспекту, як до товару (тобто, вигідніше одному взяти один примірник, і розксерити десь на роботі, і роздати), то з світської точки зору – це буде дійсно вигідніше). Бо справді, десять штук конспектів коштують так, як коштує ціла книга, і виходить купляти їх – це не вигідно... Якщо ми будемо підходити до питання: купити конспект чи не купити? Або купити книгу чи не купити з позиції лише матеріальної вигоди, – то це не буде правильний підхід, тому що купівля книги або конспекту насправді є нашою пожертвою. Це є один із засобів, одна з форм прийняття цієї десятини! Ви купили книжку – отже ви здали десятину, тому що ці кошти підуть і на видання другої книжки. Ви купили конспект – і тут ви частково здали десятину, тому що ці кошти підуть і на наступний конспект, і не тільки. Отже ви поклали десятину на справу богопізнання! Це одна з форм дати десятину на справу богопізнання, так само як принести пожертву, коли йде збір пожертв, – означає здати десятину на справу милосердя. І поки ми будемо відноситись до цих конспектів, до цих книг з земними мірками – ми не будемо мати відповідних плодів в повноті. Хоча це не означає, що ми зовсім не будемо мати плоду: ми кинули гривню – там, там і там…

Нам треба бути щирими перед Богом, бо Він бачить таємне, і бачить наше відношення до справ милосердя і богопізнання. І знову: “Принесіть Мені всю десятину…” – і в першу чергу духовну. Ми знаємо, що таке принести духовну десятину – це виконання волі Божої, Десяти Заповідей, смирення і любов. Але сказано: всю! Це означає, що треба принести і буквальну десятину, як і духовну!

Ця тема про десятину – вона делікатна, тому що там де гроші – там лукавий. Але приходить момент, коли напевно вже не повинно бути хоча б тут, в цій громаді, в цьому загалі церковному “делікатних” тем. Тим більше тих тем, які висвітлені на сторінках Святого Письма і які є індикатором нашої віри, нашої щирості у відношенні до віри і до Бога. І тому, напевно треба частіше піднімати це питання. Я не кажу про тих, хто приходить сюди і не має тридцять п’ять копійок, щоб проїхати тролейбусом. Як кажу про тих, хто має змогу цю десятину здати і не здає. Не здає, я думаю, значною мірою насправді не тому, що не довіряє Богові, а тому що це питання в нас делікатне і не висвітлене. І про нього просто не говорять, бо про це якось не прийнято говорити. Я не планував говорити про це, але так спонукав мене Господь. І я кажу: будьмо до кінця віруючими, щоб не казали так тільки на протестантів, що вони “віруючі”. Але і казали на нас, що ми віруючі, і віруючі які мають плоди віри.

А тут знову питання: “Отець Олег, а як же ціни за таїнства у церквах? Це теж десятина?” Питання дуже цікаве! Дух Святий не продається! Коли мене питають: скільки коштує посвята хати?.. Що таке посвятити? Це прийти разом помолитися, стяжати благодать Святого Духа, очистити негативну енергію і дати обітницю Богові, що в цьому домі ми будемо старатися не грішити. І мене питають: а скільки це коштує? Я кажу тоді: Ніскільки не коштує! Дух Святий не продається, благодать не має ціни. – А скільки як правило жертвують? От тоді я кажу: як правило сім’ї з достатком жертвують від двадцяти гривень... От і все. Не маємо ми права торгувати! Бо тільки я почну торгувати Духом Святим, Благодаттю, – вона у мене забереться! Господь осміяним не буває, там де торги – Він не буде. Тим більше для тих, хто її (благодать) відчуває, і знає як важко вона напрацьована, і як легко її втратити “за шматок ковбаси”. І тоді будеш ходити ні з чим і неприкаяний. І мені здається, що правильно було зроблено свого часу в храмі с. Маяки. Я дуже поважаю о. Михайла Бучака, і він дуже багато собі недоброзичливців нажив, коли відмовився від плати за треби. Він сказав: хто як пожертвує… І спочатку зраділи, і дехто не жертвував зовсім, а потім прийшло розуміння – і стало так, що хто як може, бо існує лепта. Вдовиця може прийти і сказати: я можу гривню жертвувати. А другий кладе п’ятдесят доларів, і для нього це те саме, що їй гривня, а можливо навіть менше. І я це вважаю правильним, я думаю, що церква повернеться до цих речей. Треба просто замислитись, а щоб замислитись, то треба прийти до віри живої, до тієї віри, коли Христос в тобі. І тоді ти просто не зможеш призначати ціну за сходження благодаті Всесвятого Духа. Головне, щоб ми не втратили її – ні священик, ні той, хто запросив його.

Я знаю: весь церковний загал взагалі, вся церква Христова обов’язково підніметься! І станеться це саме в цьому тисячолітті, бо ми живемо в третьому дні Господньому, коли прийде благодать Всесвятого Духа. Це не день теорії, тому що теорія проповідувалась попередні два “дні”. Пам’ятаєте: “В два дні Я відживлю Тебе, а в третій – воскрешу Тебе”? Два тисячоліття... Для Господа тисяча років, як один день, і один день, як тисяча років. Йшло “підняття” церкви, становлення її як церкви, створення догматів, канонів церкви, обрядів церкви, громад церкви. А третій день, третє тисячоліття – це день воскресіння, це коли вже не вода, але вогонь, не як за часів Ноя – вода, хоча занечищення те саме, а вогонь, так є за часів другого приходу Христового. Вогонь Благодаті, який починається з вогню Слова тлумаченого по духу. Для того ми всі тут присутні, для того і книга моя, презентацію якої я завершую цими словами. І чим швидше вона розійдеться, тим швидше вийде нова. І я прошу вас віднестися до цього як до десятини на справу богопізнання.

А зараз ми продовжимо нашу працю над Євангелієм від Матвія. Ми завершили восьмий розділ, тож розпочнемо дев’ятий:

“І, сівши в човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» І ось, дехто з книжників стали казати про себе: «Він богозневажає». Ісус же думки їхні знав і сказав: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?» Що легше, – сказати: «Прощаються тобі гріхи», чи сказати: «Уставай та й ходи?» Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, – тож каже Він розслабленому: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, – і славив Бога, що людям він дав таку владу!..”

Ці вірші можна розглядати на декількох рівнях. І в першу чергу, безумовно, буквально. Я назвав би цей рівень буквально-містичним. Тому що це чудо сталося справді буквально. Тому що часто досліджуючи Святе Письмо на біблійних курсах ми забуваємо, що ці події відбувалися і буквально, окрім, безумовно, тих моментів, коли буква протирічить духові. Ми зазначаємо, що коли Господь забороняє поховати батька, коли Господь періщить батогом в храмі людей і худобу. То ці моменти як буквальні ми відкидаємо, бо вони протирічать Духові і Христос не міг цього робити. А де буква не протирічить Духові – вона сприймається, вона є істинною.

Давайте по букві прочитаємо цей уривок. Ісус прибуває до Свого міста, там де Він проповідує. Там де Його знають, де Його слухають і чують. От я зараз “в своєму місті”, якщо говорити про мене, як про проповідника Слова. Ми тут всі зараз в своєму місті, і тут, в нашому “місті”, в нашому “домі” , в нашій громаді, на наших Курсах здійснюються чудеса. Якщо я те саме почну проповідувати “не в своєму місті”, а там де немає віри, – то вони не будуть мати такого резонансу і тих плодів і наслідків, які має слово Боже проповідане “в своєму місті”. Згадаймо, як Христос був на своїй батьківщині де казали: що там Його слухати, Він син теслі! Де не мали віри в Нього навіть як в пророка Божого, не кажучи вже про віру в Нього як в Бога во плоті. І сказано, що: “…багатьох чудес Він там не вчинив!”, бо не вірували в Нього. Бо по вірі буде: якщо людина не сприймає, то чуда й не буде. Сказано: “Лукаві чудес не побачать!” Чудеса даються по вірі, і це не є самонавіювання, бо відбуваються реальні чудеса, до яких можна доторкнутися рукою. Навіть простий приклад з святою водою. Вона набирається з одної бочки, і в домі людини віруючої вона стоїть десятки років. В отця Сергія Мельничука ще зберігається вода з його першого Йордану, коли він як священик вперше освячував воду, а це вже тридцять чотири роки минуло. А в людини невіруючої вона за пару тижнів засмердиться: та сама вода, з тої самої бочки. Це реалії. І ми з вами чудово розуміємо ці речі, бо вони існують, і ми на кожному кроці з ними стикаємося. Тобто, “По вірі вашій буде вам”. І ще банальний приклад. Лежать в лікарні двоє хворих після одної і тої самої операції. Один вірить лікарю, а другий не вірить, і все . Один виживає, а другого нема. От сестра Зінаїда (керуюча групою здоров’я Біблійних курсів) має приклад. Матушка отця Олександра Лосєва і мій сусід. Одна і та сама біда, щось з ногою, лікарі кажуть, що треба робити операцію обом. Я порадив і матушці і цьому брату звернутися до сестри Зінаїди. Вона зробила лікувальний масаж. Сестра Зінаїда зараз сама засвідчить це. Я відразу скажу результат. Мій сусід досі ходить з паличкою, а пройшло вже мабуть більше року.

(Розповідь сестри Зінаїди Сєрової перед мікрофоном) “Ці двоє людей прийшли майже одночасно. Матушка прийшла перед самою операцією, мала на слідуючий день іти робити операцію. Але ввечері приходила, і я була дуже здивована, коли вона прийшла і вранці. Тому що ми ввечері зробили масаж, а вранці о. Олександр знову привіз її до мене. За ніч нога стала згинатися. Це була субота, а в середу вони вже поїхали додому. І Богу дякувати, минуло вже майже півтора року, вони вже народили хорошу другу дитинку і по цей день все добре. І в той же час о. Олег привів брата, з такою ж проблемою. Який відразу прийшовши до мене на перший масаж категорично заявив: «Ніяким бабцям я не вірю!» Він приходив дуже довго, мабуть місяців два-три і кожного разу він повторяв свої слова. От він і досі ходить з паличкою. Дві хвороби і два відношення… Не кажіть, що йдете до мене, не кажіть, що я вам щось роблю. Чи ви йдете до мене, чи ви йдете до лікаря, завжди кажіть: «В руки Твої, Господи, віддаю себе!» І нехай лікар визначить діагноз, а медсестра зробить укол, нехай я зроблю масаж... Нехай Господь, нашими руками уздоровлює вас!”

(Знову отець Олег). В Святому Письмі сказано, що мистецтво лікаря від Бога (Сирах 38). Що означає “від Бога?” А те, що один приходить до лікаря з вірою, і він вийде зцілений, а другого винесуть на ношах. От про це якраз і є, якщо ми будемо тлумачити сьогоднішній уривок з Біблії по букві. У “Своєму місті”, там де Йому вірять, там Господь творить чудеса. Але тут бачимо глибший момент. Тут бачимо, що відбулося зцілення не тільки по вірі того, хто приходить до Христа, але і по вірі оточуючих Господь може створити чудо! Воістину, для Нього немає нічого неможливого! І ми бачимо, що в Його місто, Його віруючі люди приносять людину яка вже втратила і віру і надію на зцілення. Повністю розслабленого (паралізованого). І ми бачимо, що ніколи не треба втрачати надію, бо для Господа немає нічого неможливого. І по вірі цих чотирьох друзів – встань, та іди! От що значить молитва, тому що молитва – це зв’язок з Богом, коли серце зігрілось вірою і тепло до Бога взиває. Так от, вони прийшли в цій молитві, в молитовному стані, в стані віри повної, вони прийшли до Христа, до Того, про Якого свідчать що від Нього йдуть чудеса. І Цей допоможе нашому другові, бо вони Його, і вони “в місті Ісусовому”, вони в цій громаді яка довіряє Богові.

“І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І як побачив Ісус їхню віру…” Це дуже важливий момент. Це не його, розслабленого віру, а їхню! “…сказав розслабленому: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!” Ми досліджували, в яких випадках Господь допускає нам страждання, в тому числі хвороби. В нього була хвороба за гріх. Тому що може бути хвороба і не за гріх. Пам’ятаєте, як сказано в апостола Якова: “Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я. І молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться” (Як. 5.14 – 15). Тобто, може бути момент, коли він був недужий і не через гріх... Господь допускає хворобу по-перше, коли навертає грішника до покаяння. По-друге, коли праведник грішить і починає “йти з Єрусалима в Єрихон” (нападають на нього розбійники), – тут знову за гріх, але за гріх уже праведника. Також Господь допускає випробування (в т.ч. хвороби) праведнику, який не згрішив, для того, щоб зміцнити його. Тому що, як інакше ми можемо доказати нашу віру? “Колючка” в тілі нашому є завжди. Пам’ятаєте, як Павло говорив: “Господи, забери в мене колючку цю зовсім…” А Господь: Ні, досить тобі Моєї благодаті. Тому що в твоїх стражданнях рясніє благодать, тому що всі ми таки повиходимо з цього тіла. От і дає тобі “колючку”. Але “сила Моя здійснюється в немочі твоїй”. Бо коли я немічний, – каже апостол Павло, – тоді я сильний… Тоді я відкидаю все, що мені заважало, і зосереджуюсь на собі, на молитві. І по моїй молитві віри дається сила... І, нарешті, Господь (по-четверте) допускає страждання святому праведнику, щоб засоромити сатану. Так от, тут випадок другий: принесли грішника. Місто Його, – а отже принесли юдея (“юдей” в біблійній мові – людина віри, обрізаний з дитинства). Розслаблений вже зневірився, але безумовно не спротивлявся Богові – це була апатія повна. А друзі мали віру, і по вірі друзів він встає.

Ще один момент в цьому вірші. Хрещення немовлят. Завжди наші брати протестанти, в основному баптисти, дуже гостро реагують на хрещення немовлят в православ’ї. Є дуже багато моментів, чому ми хрестимо немовлят. До речі, я написав статтю на цю тему (не тільки про хрещення немовлят, але взагалі про хрещення): “Повне занурення”. У ній висвітлюється як буквальна, так і духовна суть цього таїнства. Бо є буквальна суть, і є духовна суть, і є містична суть. Духовну суть ми знаємо: хрещення – це символ повного занурення в Слово, у віру і благодать. І ми повинні весь час занурюватись в той “Йордан”. Але крім цього існує містичне і буквальне значення. В чому полягає містичне значення? В тому, що в таїнстві хрещення сходить благодать Всесвятого Духа. І вона сходить на людину по її вірі, а якщо це немовля, то по вірі оточуючих. Для того так звані “куми” (хресні батьки), рідні батьки і священик. От вони і приносять цього, що розслаблений, щоб зійшла на нього благодать хрещення, щоб не дати збільшитись пошкодженню в цій дитині. Щоб поставити бар’єр розповсюдженню негативних енергій в цій дитині. Буквально нещодавно ми з о. Сергієм Січкарем провадили хрещення, і якраз говорили на цю тему, що дитина – вона ж безгрішна, і таких Царство Небесне. Якщо дитина виходить з біологічного тіла – вона потрапляє прямо на Небо, будьте певні, не залежно від того чи хрещена вона обрядово чи ні. Чому? А тому що вона не грішить, хоча гріх в ній і є потенційно. Це вчення про перворідний гріх. “Ось відчуваю в своїх членах закон плоті, який протирічить закону мого розуму”, – каже апостол Павло. А в дитині він є? Так! Тільки вона його не відчуває ще.

Є поняття кінетичної і потенційної енергії. От коли висить яблуко, то його кінетична енергія дорівнює нулю, але потенційна максимальна. В ньому закладено цю енергію падіння потенційно. Якщо яблуко починає падати, тоді починає зростати кінетична енергія падіння, а потенційна зменшуватися. І в момент удару об землю потенційна енергія – нуль, а кінетична максимальна. Подивіться, які гарні паралелі (“…ти розбився об землю, погромнику людів!”) можна привести тут для науковця. Це означає з геленом говорити по геленськи (з фізиком – на його мові). Так от, в дитині кінетична енергія гріха дорівнює нулю, але потенційно вона присутня. І коли дитина починає свій життєвий шлях, то потенційна енергія гріха по мірі зростання аж до виходу з біологічного тіла буде зменшуватись, а кінетична зростати. І щоб та кінетична не так швидко наростала, тому і потрібна дитині та благодать, та подушечка. “Ось відчуваю в своїх членах закон плоті, який протирічить закону мого розуму”, але легше дається гасити цей закон, коли ти маєш благодать. І кожен те знає, якщо я в дусі – то чим ти мене злякаєш? А коли не в дусі – то собака гавкне, і ти вже сів. А коли ти в дусі, то той собака від тебе втече, бо він добре відчуває чи ти є в дусі, чи не в дусі. Це містичне значення хрещення. З таїнством хрещення в православ’ї поєднується таїнство миропомазання – воно символізує хрещення Духом Святим.

А буквальне значення хрещення – це є видимий знак, як обрізання. Обрізання – це був видимий знак Старого Заповіту. Ті що обрізані, вони народ Божий. Так от, хрещення – це видимий знак заповіту з Богом, тому що хрещення замінило старозавітне обрізання. І не обов’язково цей знак Заповіту ставити на людину в дорослому віці, бо чого ж тоді обрізали на восьмий день, а не в дорослому віці? Так і ми хрестимо, ставимо цей знак, проводимо це духовне обрізання на восьмий день символічно, як можна швидше після народження. От і все. Дуже важливий цей момент якраз в догматичному розрізі. Ми бачимо, що і по вірі оточуючих може зійти благодать, і тому інсинуації на цю тему деяких ортодоксальних протестантів не мають підстав. Тому що в містичному плані суть таїнства хрещення – стяжання благодаті Всесвятого Духа, і вона стягається по вірі. Але не по вірі цієї дитинки, а по вірі її батьків, і хресних батьків, і священика. Тому так важливо, щоб було багато людей під час хрещення.

“І ось, дехто з книжників стали казати про себе: «Він богозневажає” Вони ж не бачили в Ньому Бога. Вони бачили в Ньому одного з проповідників, Учителя Який має Своє вчення, розробив Свою філософську концепцію на базі традиційної релігії. І ходить та проповідує. І каже: Я богопомазаний, Я не від Себе говорю. Дух Святий говорить Моїми устами. Я від Отця. Я являю Отця тут.

“Ісус же думки їхні знав і сказав: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?» Що легше, – сказати: «Прощаються тобі гріхи», чи сказати: «Уставай та й ходи?” А справді, що для нас було б легше сказати? “Прощаються гріхи” – легше сказати! Бо сказати: “Встань та іди”, – то треба щоб він таки встав і пішов! А прощаються гріхи твої – іди з Богом і не гріши. Спробуй, перевір…

“Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський…” Тобто, Я не тільки декларую, а Я дійсно маю владу прощати гріхи, щоб ви побачили це знамення. На ваших очах Я здійсню це чудо! “…тож каже Він розслабленому: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, – і славив Бога…”

Хіба Христос – це просто історична особа, яка 2000 років тому робила чуда, і все, Його немає? А тепер Він десь там на небі?.. Ні, те Небо в нас, і Він в нас, і Він в нас і залишиться! Коли Він возносився, Він сказав: “Ось Я з вами до кінця віку…” До кінця цього світу ворохобного, цього світського мислення. Я буду весь час з вами, але вже не в плоті. Каже Павло: “Ми нині по плоті не знаємо Христа…”, але знаємо Його як Слово і Дух. Слово Христове і Дух Христів. Не треба ділити, немає трьох Богів, а є один Бог – Отець, Син, Дух Святий – Тройця Одноістотна і нероздільна. Тобто, “Таємниця від віків і поколінь – Христос в вас, надія слави!”. Якщо будете мати віру живу, якщо Я не буду спати в вас “на кормі корабля на подушці”, але дійсно буду тримати Своєю рукою кермо вашого життя. То ви будете робити те що і Я, і ще більше зробите! – А чому більше, хіба ми можемо стати досконалішими за Христа? – Ні! Більше, бо вас багато, а Я тоді був один. За Мною ходили учні, яких була жменька, та й вони Мене не розуміли до кінця, до останнього не розуміли, аж поки Я не воскрес і не прийшов, не з’явився їм...

На останній всенічній читалась Євангелія про те, як учні Христові йдуть в Емаус. В іншому місті пояснюється, що означає йти в Емаус: ішли “в село”, ішли до людського. Розувірились в Христа, і йдуть у зневірі, безнадійності, повні сумнівів, йдуть до людського бачення, до зфарисейщеного загалу.

Слово Емаус означає – “Гарячі джерела”, – це не та вода прохолодна, про яку каже Господь: Хто напоїть найменшого в цій пустелі бездуховності ковтком води прохолодної, то той буде мати нагороду від Нього. А тут гаряча вода, вода із знаком мінус. Бо не вгамовується спрага гарячою водою, але холодною. І в цій пустелі бездуховності не можна вгамувати спрагу! Аж поки вони не пізнають Христа в “ламанні хліба”, аж поки Він не починає розповідати про себе ще від Мойсея. Хіба Він перший раз це їм говорить? Ні! Він весь час говорив які страждання мусить витерпіти Син Людський. А вони не розуміли, Він був один. А тепер вас багато, і в кожному Я воскресну, – каже Господь. Я глава, а тіло Моє – Церква! І ви будете творити чудеса великі...

“…що людям він дав таку владу!..” . По вірі нашій Господь дає! Ми розглядали ніби буквальний аспект, але торкнулися і містичного, і духовного. Я не хочу сьогодні заглиблюватись далі, щоб не зробити в ваших головах “каші”. Давайте збирати манни стільки, скільки зможемо з’їсти. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: