Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. МФ.2.1-12. Мудреці зі сходу поклоняються Ісусові.

Лекція № 4

Лекція:
Минулого разу ми закінчили розглядати перший розділ, сьогодні починаємо другий.

“Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то мудреці прибули до Єрусалиму зі сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, - занепокоївся, і з ним весь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій Ізраїльський».

Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилася зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть і пильно розвідайте про Дитятко, а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти поклонитися Йому». Вони ж царя вислухали і відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали навколішки, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні застережені, щоб не повертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі”.

Поклоніння волхвів... Церковнослов’янською мовою мудреці – волхви. “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім...” Дуже цікавий момент. Де народжується Ісус? Ми з вами розглядаємо Святе Письмо в першу чергу по духу. Буквально ми розуміємо: у Віфлеємі Юдейськім народився Христос. Пророцтво про це народження було в пророка Михея, але що лежить за цим? Нас цікавить народження в дусі. Всі події, які сталися буквально, були прообразами духовних подій. Отже, ці самі події відбуваються духовно в житті всієї Церкви. Вони ж відбуваються духовно в житті кожного із нас.

Народжується Ісус у Віфлеємі Юдейськім. Віфлеєм мовою гебру звучить: “Бет Лехем”. Бет Лехем означає “місто хліба”. Що це за “місто хліба”? Давайте повернемося до книги пророка Михея, де прозвучало вперше це пророцтво. Отже, книга пророка Михея, 5-й розділ, з 1-го вірша: “А ти, Віфлеєме-Єфрафе, хоч малий ти у тисячах Юди, – із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних”. Тобто Той, Хто був від початку. Як читаємо в Посланні до євреїв, а воно починається: “...що Ним і віки Він створив.” Отже, мова йде, безумовно, про Сина Божого, про Бога во плоті, а не одного з пророків. “...що буде Владика в Ізраїлі...” Ми говоримо про духовну символіку. Хто є Ізраїль біблійною мовою? Це народ віри, народ Божий. І ми з вами - духовний Ізраїль, який чекає Нового Єрусалиму. “Світися, світися Новий Єрусалиме...”– співає Церква. Отже, “...ти, Віфлеєме-Єфрафе...”. Знову, Віфлеєм і Єфрафа – назва подвійна. Віфлеєм – місто хліба, Єфрафа означає “родючість”, або - “плодоріддя”. Кожен біблійний символ має, як правило, два значення, тому що сказано в 34-му розділі книги Сираха: “В Господа все по двоє...” Ми бачимо тут Віфлеєм із знаком плюс. Ось він – Віфлеєм-Єфрафа, який не тільки слухає Слово, а й виконує. «Місто хліба». Хліб – це Слово Боже, яке стає плоттю. Можемо розглядати те саме поняття на прикладі хліба й вина - бачимо розділення на практику і теорію. Вино – теорія, вчення: “Пийте з неї всі, то є кров Моя Нового Заповіту...” Це – вчення. А хліб – це вже виконання: “Хліб же Мій – виконувати волю Отця, що послав Мене...” Але тут вони злиті разом, немає розділення на теорію і практику – хліб. У цьому хлібі - і теорія, і практика. Хліб слова Божого, хліб духовний, що з “неба” зійшов. І цей хліб ми повинні їсти, приймати в себе, реалізовувати в нашій плоті. Отож, якщо ми цей хліб їмо, то зростаємо у вірі. Дитина, яка їсть хліб, зростає, мужніє (“Дитя ж росло і зміцнювалось духом”). Безумовно, якщо ми їмо хліб, то ми ростемо духовно. Якщо ж ми цей “хліб” маємо, але не виконуємо?.. Пам'ятаєте притчу про дім, збудований на піску? Сказано: “А інший чоловік побудував свій дім на піску. І знялася буря, і злива, і зруйнований був той дім...” Ті, хто будує дім на піску, – Господь пояснює притчу, – це ті, що живуть у Віфлеємі, але не виконують, і не зростають, залишаються дітьми. Розумієте, про що мова? Не їдять хліба, - залишаються немовлятами, не можуть нічого сказати. Ми будемо читати про віфлеємських немовлят. Що лежить на серці – про те говорять уста, а на серці порожньо і їх Ірод (Ірод – світ, цар світський) побиває. Отож, тут – Віфлеєм-Єфрафа. Недаремно додано Єфрафа – родючий, - той, що дійсно цей хліб їсть, тобто Слово слухає і виконує, будує не на піску, а на камені. І приносить плоди – ті самі плоди смирення, які є плодами милосердя і Богопізнання.

Отже, Віфлеєм-Єфрафа. Віфлеєм – “місто хліба”, Єфрафа - “плодорідний”. Це ті, які слухають слово Боже і виконують. “А ти, Віфлеєме-Єфрафе, хоч малий ти у тисячах Юди...” Тисячі Юди – тисячі духовних конфесій. Юда символізує собою народ віри. Багато віруючих, та мало вірних; багато покликаних, та мало вибраних; багато юдеїв, та мало тих, хто у Віфлеємі-Єфрафі, хто слухають слова Божого і виконують його. І дійсно: “...хоч малий ти у тисячах Юди...” – тут церква Остатку. Віфлеєм-Єфрафа символізує собою церкву Остатку, - та мала черідка, про яку говорить Господь: – “Не лякайся, мала черідко...”

Тепер давайте порівняємо ці два тексти. Читаємо в 2-му розділі Матвія: “...ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними”. Нічим не менший! А тут: “...хоч малий ти у тисячах Юди...”. Ми повинні ці два уривки, які по букві протирічать один одному, пов'язати. Як? Коли буква протирічить духові, - “Крізь букву проникай у внутрішнє”. Немає випадковостей у Святому Письмі. Церква остатку хоч і маленька, але нічим не менша, тому що вона могутня. Вона народжує віру, що чинна любов'ю, вона народжує Христа. Звідси Христос, звідси Вождь, звідси істинне розуміння, воплочення і одухотворення розуміння, звідси віра, джерело віри, істинної віри. Не тієї, що: “і біси вірять, але тремтять,” – вся Юдея, але тієї, що вірують і отримують владу, берло, жезл, скіпетр – символ влади! Тієї, від якої мають владу, вірою перемагають сатану, мають владу над бісами, над гріхом, над прокляттям гріха, над результатом прокляття гріха. Ми вже говорили, якими є результати прокляття гріха: страх, хвороби, злидні, сором, прокляття землі, сама смерть… Отож, звідки Христос (у духовному плані)? В якому Віфлеємі народилося це Немовля... Не даремно ми вітаємо один одного: “Христос рождається!” Не тільки народився, але й рождається! Постійно рождається від Духа Святого і Марії Діви містично, тому що буквально ця подія сталася один раз і “більше по плоті ми не знаємо Ісуса Христа”, – говорить апостол Павло. По плоті ми вже Христа не знаємо, але знаємо Його вона народжує Христа. Звідси Христос, звідси Вождь, звідси істинне розуміння, воплочення і одухотворення розуміння, звідси віра, джерело віри, істинної віри. Не тієї, що: “і біси вірять, але тремтять,” – вся Юдея, але тієї, що вірують і отримують владу, берло, жезл, скіпетр – символ влади! Тієї, від якої мають владу, вірою перемагають сатану, мають владу над бісами, над гріхом, над прокляттям гріха, над результатом прокляття гріха. Ми вже говорили, якими є результати прокляття гріха: страх, хвороби, злидні, сором, прокляття землі, сама смерть… Отож, звідки Христос (у духовному плані)? В якому Віфлеємі народилося це Немовля... Не даремно ми вітаємо один одного: “Христос рождається!” Не тільки народився, але й рождається! Постійно рождається від Духа Святого і Марії Діви містично, тому що буквально ця подія сталася один раз і “більше по плоті ми не знаємо Ісуса Христа”, – говорить апостол Павло. По плоті ми вже Христа не знаємо, але знаємо Його по духу!

“А ти, Віфлеєме-Єфрафе, хоч малий ти у тисячах Юди, – із тебе Мені вийде Той
(це говорить Отець, Господь. Із тебе Мені вийде Той, тобто – Христос), що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.” Ось що означає Єфрафа - віруючі й вірні! Ми завжди кожне слово стверджуємо двома-трьома свідченнями з Святого Письма. Сказав Господь: “Кожне слово хай ствердиться у вас двома, трьома свідками”. Слово про спасіння – це вся Біблія. Хто починає ділити Біблію, ділити Слово, той ділить ризи Христові. Їх зіткано суцільно, без жодних швів.

Матвія, 12-й розділ, 46-вірш: “Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. І сказав хтось Йому: «Ото мати Твоя й твої браття стоять осторонь і говорити з Тобою бажають». А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: «Хто мати Моя? (Хто народжує Мене? Мати - це та, яка народжує. Хто Мене народжує?.. Зараз розглядаємо духовну символіку!) І хто браття Мої?» І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: «Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на Небі, чинитиме, той мені і брат, і сестра, і мати!”

Ми всі брати і сестри. І ми всі брати і сестри Христові! Він, – читаємо в Посланні до римлян апостола Павла, – став первородним поміж багатьма братами. Він нас називає братами! Послухайте, наскільки дорогою ціною ми викуплені, якого маємо Брата могутнього! І ми ще дозволяємо собі підкорятися в рабство сатані? Маючи такого Брата, який ніколи не відвернеться?! Це той Брат, який стукає постійно і не ображається ніколи, коли ми Його не впускаємо, а стоїть смиренно і стукає під дверима наших сердець. Ось хто брати і сестри! І ось хто мати, ось хто народжує! Народжує Віфлеєм-Єфрафа – плодорідна, родюча земля Церкви остатку...

Євангелія від Луки, 11.27 – 28: “І сталось, як Він (Христос) це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!» А Він відказав: «Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

“Блаженні ж ті...” Вище курсивом додана літера і. Те, що додано курсивом – додано перекладачами і ми можемо сміливо закреслити. “Блаженні ж ті...” Тут ствердження. Ось хто! Ось та утроба , яка носить Мене, – говорить Христос. “Блаженні ж ті, хто слухає Божого Слова і його береже!” – ось вона - мати, ось воно - лоно, яке носить цю Дитинку чоловічої статі (а чоловіча стать – віра). Христос – віра, що здійснюється любов'ю, бо Бог є Любов. Бог, який втілюється в нас і стає Богом во плоті.

Повернімося до Євангелія від Матвія: “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода...” І тут змальовано, за яких же днів народжується Ісус. За днів, коли царює Ірод! Хто є Ірод? Ім'я Ірод перекладається, як “слава шкіри”; чоловіча стать – це розуміння. Царює над ким? Над Ізраїлем. Царює по-світському. Це не той світ, що Єгипет або Рим. Це той світ, що Ізраїль – релігійний світ! Коли в релігійному світі царює слава шкіри. Що таке шкіра біблійною мовою? Зі знаком плюс – це захист, а тут - шкіра звіряча, - шкурні інтереси, шкіра зі знаком мінус. Та шкіра, яку здирають з жертовних тварин і спалюють священики. Її спалюють поза табором. Згадаймо закон (теж духовній) про жертвоприношення. Це все - духовні речі. Богові не потрібно здирати шкури. Богові потрібно, що ми “здирали шкури” з себе, - духовно. “Приносьте жертви духовні, - ось пахощі любі для Господа”, – говорить апостол. Ось вона - слава шкіри; ось шкурна, зовнішня, звіряча слава, фарисейська слава шкіри – “гроби пофарбовані” зовнішньо, а в середині повні мертв'ячини. Зовнішньо – народ віри, зовнішньо – гарно виглядає, зовнішньо маємо імпозантний вигляд, - слава зовнішня, але не слава духу. Господь хоче слави духу. Він говорить: чи не важливіше від одягу тіло, а від тіла душа? А тут - слава одягу, слава шкіри, слава зовнішнього, і слава світської шкіри, зовнішнього блиску.

В релігійному світі царює “шкіра”, славиться “шкіра”, славиться зовнішнє… Ах, який цей батюшка гарний, як він гарно виглядає, яке чудове в нього облачення… Ось як розкривається символіка Ірода, якщо провести паралель із днем сьогоднішнім. Ми розуміємо, що все, що сказано – сказано про нас і для нас. В цей період, коли царюють світські засади в релігійному житті, що ми бачимо? Народжується Ісус. Безумовно, Ісус народжується і в цьому середовищі. Тому що релігійний світ має й період упадку. Ми прочитали в євангелії, в першому зачалі від Матвія: період від Авраама до Давида, і аж до вавилонського полону. А потім від вавилонського полону до Христа. Ось коли народився Христос – в періоді падіння до вавилонського полону, коли в релігійному житті змішання чистого і нечистого, святого і несвятого, коли цар - ніби юдейський, царює віра, але ім'я йому не Давид – улюблений Господній, смиренний, – але «слава шкіри». Коли в релігійному світі панує насильство і користолюбство.

“Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому.” Що ж то за мудреці приходять до Ісуса? Кого символізують собою волхви? Вони символізують мудрість світу. Мудрість світу приходить до релігії і шукає тут істину, шукає Христа. Христос –Слово Істини. “Я є Правда”, – каже Господь. Шукають світла, знають що воно тут має бути. Яким чином мудрість світу приходить до Христа? Пам'ятаєте, як сказав Пастер: “Я молюся в своїй лабораторії.” Ось прихід: я молюсь... Не мається на увазі, що він там повісив ікони і стоїть навколішки перед кожним дослідом. Ні. Він називає молитвою свою працю. Молитва – це зв'язок з Богом. Я з'єднуюсь з Творцем, пізнаючи Його через Його творіння, – говорить вчений. Ось як мудрість світу приходить до Христа. Коли людина неупереджено досліджує творіння Боже, роздумує над сенсом буття, то навіть якщо вона є світською, абсолютно далекою від церкви, – все одно вона приходить до розуміння, що є Бог. Бо не може бути все ні з того, ні з сього. Є Закон – мусить бути Законодавець, є творіння - мусить бути Творець. Є закони хімії, фізики тощо, закони незмінні – хтось ці закони встановив. Є константи (постійні величини) – хтось їх встановив. «Бігають» планети по орбітах мільйони років – хтось контролює, щоб вони «бігали»… Вірогідність з'явлення людини в результаті випадкового збігу обставин дорівнює 10 у мінус 400. Якщо вірогідність дорівнює 10 у мінус 50, то це вже є подія невірогідна, тобто, теоретично невірогідна. Якщо мавпу посадити за друкарську машинку, то скільки треба мільйонів років, щоб вона надрукувала “Війну і мир” Льва Толстого? Теоретично, можливо, колись таки надрукує, але практично – ніколи, скільки не клацала. Випадковостей немає. І коли вчений справді неупереджений, він розуміє: випадковостей немає. Вчений атеїст змушений казати: “мудра природа”. Він бачить премудрість і приписує мудрість неодухотвореним речам – “мудрій природі”, творінню. Не Творцю, але творінню, - що воно є мудре… Ні! Мудрий - Творець, який створив премудро це творіння, запрограмував розвиток матерії. Причому ця програма веде до оБоження, до Богоєднання. Ось сенс буття, сенс генезису...

Отож, мудреці із сходу... Чому - зі сходу? Що таке схід? Там, де сходить сонце. Це ті, які весь час поглядають на схід. Це ті, очі яких направлені до сходу. Це ті, які шукають світло істини, постійно шукають. Це не ті, які задовольняються якимись філософськими догмами, і коли запитуєш про серйозні речі, кажуть: “Ще одне таке запитання і я поставлю питання перед деканатом про ваше перебування у вузі”. Колись подібне трапилося і зі мною. Я запитав дещо (а від релігії я тоді був абсолютно далекий абсолютно, як і від церкви, від віри свідомої) заради цікавості. А відповідь не почув. Якщо дати відповідь неупереджену, – то треба визнати, що існує якась духовна субстанція, яка є першоджерелом всього. Простіше обірвати питання методом насильства. І цей “мудрець”, який мене обірвав, був на “заході”, чи - “в півночі”. Якби він був на «сході», –прийшов би до розуміння, до цієї «Дитинки чоловічої статі», прийшов би до віри обов'язково. Мудреці зі сходу приходять до віри...

Отож: “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу...” Прибули до віри, прибули в релігійний світ, тому що розуміють: так, Бог є, десь існує Істина, десь ця Дитинка мусить бути, десь це Світло є… Розкажіть мені, де воно? А Ірод сам не знає... Релігійний світ сам не знає, де та Істина насправді? Тому що - ось цар, якого царя ви ще тут шукаєте? Я – цар! Подивіться, як гарно в нас проходять обряди, ми святкуємо свята і т.д. Ми царюємо, що ви ще хочете? Дивується: якщо знайдете, то скажіть де? Я теж Йому вклонюся… А ми знаємо, як “вклонилися” – розіп'яли Ісуса! Через що розіп'яли Ісуса? Через заздрощі! Відповідь дуже проста, і Святе Письмо відповідає, через що був розіп'ятий Ісус. Отже, волхви побачили зорю на сході.

“...прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому”. Ми бачили цю зорю, ми прийшли до розуміння, що є Бог. Покажіть нам тепер, ми хочемо вашої мудрості, вашого знання, вашого світла взяти собі – просвітитися і понести його назад у світ. Ми прийшли сюди побачити цю Дитину, вклонитися… Що таке «вклонитися»? Свою голову прихилити до Тієї голови, своє розуміння узгодити з цим розумінням, свою волю узгодити з Цією волею. “Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому”. Я хотів би прикликати ще одного свідка - Мойсея... Давайте прочитаємо уривки з 24-го розділу книги Числа. Це третя книга П'ятикнижжя Мойсеєвого. Волхви бачили зорю на сході. А тут муж з відкритим оком теж побачив зорю, але та зоря ще була далека. Він прозрівав, він був пророком (мова йде про Валаама). Він прозрівав, що буде ця зоря, прийде Бог во плоті, обов'язково прийде Син Божий… Давайте прочитаємо 24-й розділ з 3-го вірша:“Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими..." Це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, бачить, хоча й падає, але має очі відкриті. Мова йде про пророка. Мова іде про тих, хто стереже знання, кому відкриті знання Духом Святим, хто ” Це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, бачить, хоча й падає, але має очі відкриті. Мова йде про пророка. Мова іде про тих, хто стереже знання, кому відкриті знання Духом Святим, хто має бачення духовне, хто знає ознаки неба. Ім'я Валаам означає “жадібний”. Ми знаємо історію Валаама. Балак – цар – наказав йому проклясти народ Ізраїля. Ось він сідає на всім нам відому валаамську ослицю, - народ віруючий, але невірний, те, що ми називаємо «миряни». Віруючий, але не завжди вірний – його треба припровадити, він сам не йде до потоків водних. Це не завжди овечка, це не олень, який прагне до потоків водних, але він возить лжепророків на своїй спині. Лжепророків, які б'ють його і ведуть туди, куди вони хочуть. Але народ бачить ангела на своїй дорозі. І він не хоче йти проклинати народ віри… Ми цієї цікавої історії ще торкнемося, а зараз прочитаємо, що бачить Валаам? Він жадібний (тут - жадібний із знаком плюс і з знаком мінус). “Блаженні жадібні на правду, бо їхнє Царство Небесне, бо вони наситяться” - жадібні із знаком плюс. А потім, коли ця жадібність переростає в служіння мамоні, і інша жадібність - фарисейська - затуляє істинне служіння: хоча бачить істину, хоча й падає, встає – тоді це жадібний із знаком мінус. Отож, Валаам, який прозрів істину – жадібність до дарів Балака була переможена озарінням Божим, Духом Святим. І він не може в стані озаріння проклясти народ Ізраїля. “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому (має відання, має знання, має бачення. Видіння духовно – це відання. Відає істину, хоч і падає він, але має очі відкриті. Навіть коли падає, все одно знає істину, знає, що Бог є любов, він знає пророцтва, бачить ознаки неба. Добре бачить, і добре знає, що чудово віддатися на волю Божу, чудово бути одним з синів Божих, – але падає, все одно падає, тому що хочеться послужити Богові і мамоні! “Ось, відчуваю в членах своїх закон плоті, який протирічить закону мого розуму, не те роблю, що хочу, а те, що ненавиджу ”, – говорить апостол Павло. “І коли роблю те, що не хочу, то не я вже роблю це, а гріх, що лежить в мені”. Апостол говорить це від імені нас з вами. Це ми призвані бути пророками, це ми призвані прорікати істину. «Пильнуйте любов, а найбільш те, щоб вам пророкувати», – говорить апостол Павло. Це ми повинні бути Валаамами. “Блаженні жадібні на правду, бо їхнє Царство Небесне, бо вони наситяться”. Але часто ми починаємо торгувати. Не йдемо до правди, не йдемо до «столу» багатої вечері, столу премудрості Господньої. Той купив волів, той женився, поле придбав, а той - на свій торг (торг, торгівля – це підміна цінностей) – і фарисейська розчина входить в служіння, і вноситься в скинію чужий вогонь... Ми знаємо, Надав – це горливість, яка потім стала лжегорливістю, - фарисейська горливість, чужий вогонь, ортодоксальна горливість і ревність вже не про Бога, а про себе на фоні Бога. Ревність про речі консервативні і мертві.

Отож, пророк Валаам падає, але очі йому відкриті. І ось ці очі бачать: “Які, Якове, гарні намети твої...” Послухайте, він прийшов проклясти (роз'єднати з Богом) ці намети, він прийшов висвітлити це в негативному світлі, він прийшов це все знищити, він прийшов це все викрити – і він не може! Тому що дійсна церква, Віфлеєм-Єфрафа, Марія – Її просто неможливо спаплюжити. “Хто може вам зробити щось зле, коли ви є охоронцем доброго?!» Це неможливо, - це чистота, в ній горить вогонь, вона очищається, її не можна облити брудом, бо той бруд повертається на тебе. І якщо відкрите око в мужа, то він все одно в серці бачить чистоту, в серці поклоняється чистоті, в серці благословляє чистоту, а не проклинає. Що говорять уста – те й лежить на серці. “Уста священика знання стережуть.” Знання! Він знає і це знання він прорік тоді під тиском Господнім. “Які, Якове (Яків – це народ Божий, - той самий, що Ізраїль), гарні намети (що таке намети? Це - громади.) твої, – місця перебування Ізраїля. Вони розтяглися, немов ті долини...” І знову - долина із знаком плюс... Є долина із знаком мінус… Ми будемо читати про Амалика – жителя долини – це дольне. А тут – місце біля річки Йордан. Це - долина біля річки духовної, яка спускається до нас від Бога. Йордан означає: “той, що спускається”. Від престолу Господнього витікає ріка (згадаймо, ми щойно закінчили досліджувати книгу Об'явлення), вона напоює землю, і древо життя там росте. “Блажен муж, що за порадою нечестивих не ходить, і на путь грішників не ступає, і на засіданні злоріків не сідає... Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в'яне, і все, що чинить він, йому вдається” - перший псалом Давида.

“Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами...”

Що таке алойне дерево? Алое лікує. Знову - кедр, - це могутнє дерево, яке тягнеться до неба. Воно дійсно могутнє, як дуб. Що таке вода? Вчення, - жива вода, , яка перетворюється на воду Благодаті. Господь говорить: “Хто прагне – хай прийде і воду цю бере дармо...” Це - вчення, це – теорія, це - вино. І коли ми його п'ємо, воно стає в нас кров'ю Христовою. І коли возноситься Слово в нашому житті на висоту виконання, коли возноситься Христос в наших серцях, – приходить інший Утішитель: уже не слово, але Дух Правди... “Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами (російський переклад: “...и семя его будет, как великие воды...”). Дійсно, Христос прийде в “шумі вод багатьох”. Це великі води. Його цар стане більшим за Агага...” Його цар... Хто цар Ізраїлів? Христос. Ось істинний цар! Де Цар Юдейський, - прийшли волхви і питають? Істинного Царя шукають, істинне розуміння, яке повинно царювати, тому що Ірод зайняв царський трон не по праву, він взагалі - ідумеянин. По-букві це також недаремно. Берло відійшло по букві від царів ізраїльських, прийшов ідумейський цар, який став царем Юдеї, і по букві в цей момент народився Христос. Отож, Цар Юдейський – Істинний Цар, духовний цар, Господь. Він “...стане більшим за Агага...” Він в наших серцях і царству Його не буде кінця. Царство Небесне - в наших серцях. І знову Господь говорить до нас: Царство Боже у вас. А також: “Таємниця від віків і поколінь – Христос у вас”. В нас Христос і Він повинен бути більший, ніж Агаг! Сказано: “Не бійтеся, страждань зазнаєте в світі, але Я світ переміг. Більший бо Той, Хто у вас, ніж той, хто в світі”.

Хто такий Агаг? Слово «Агаг» перекладається, як “полум'я”. А тепер з'ясуймо, позитивне це полум'я чи негативне? Ми знаємо, що кожен символ, як правило, має два значення: позитивне і негативне. Позитивне полум'я – полум'я Господнє, це - вогонь Слова поїдаючий, Воля Божа є вогнем поїдаючим, який піднімається до висоти вогню Благодаті. Серця повинні палати цим вогнем благодаті. В терновому кущі, в неопалимій Купині, в церкві Божій горить цей вогонь Слова, і вогонь виконання волі Божої, і вогонь Благодаті. Вогонь, який очищує Церкву, оберігає її, освітлює їй шлях. Інший вогонь – пекельний, геєнський. Так, Агаг – пекельний вогонь. Взагалі, по букві, Агаг – це титул царів Амалика, амаликитян. Царі амаликитянські називались Агагами, як царі єгипетські називались фараонами.

Хто такі амаликитяни? Зробимо знову екскурс в глибини Святого Письма. Амаликитяни, Амалик – означає: “жителі долини”. Над ними царює Агаг, полум'я пекельне. Горить чужий вогонь в серцях амаликитян. Тепер це вже не долина річки Господньої правди, благодаті Господньої. Не тієї річки, що спускається з престолу Божого, не тієї, що спускається з верховини гори, на якій храм. Це вже інша долина, це вже дольнє. Це вже долина із знаком мінус. Амаликитяни – це ті, які живуть не на висотах Господніх, а в долинах. Вони живуть на низині, в болотяній місцевості, де очерет, що символізує собою неправду, лжу. Там, де тростина росте, очерет, про який сказав Господь, згадуючи Івана Хрестителя: “Кого ви слухаєте? Чи очерет, що шумить, а плоду не дає”? Або - неправдиве писарське писальце… Російський переклад точніший: “лживая трость писца”, - з очерету… Отож, амаликитяни – це жителі долини. Де та долина? Історично вони жили між Палестиною і Єгиптом. Це – дорога в Єгипет. Єгипет – світ матеріалістичний, світ, де править дух злоби піднебесної, дух насильства і користолюбства. Амаликитяни відомі ще з часів, змальованих у книзі Буття. Ще до часів Авраамових про них було чути. Але потім знову з'являється Амалик. Амалик як правнук Ісава, а Ісав – це “волохатий”, та сама слава шкіри, звірячий зовнішньо.

“Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане більшим за Агага...” Отож, Христос вищий над цими жителями долини, тому сказано: “Христос у вас...”; “Я світ переміг”, – каже Господь. “Більший Той, Хто у вас...” – більший, ніж Амалик… Ми будемо читати про боротьбу Господа з Амаликом з роду в рід аж до повного винищення…

Отож, Цар стане вищий за Агага. Агаг – це титул царя амаликитян. Вищий за царів Амалика, Цар наш. Христос – вищий за царів світу, бо Він істинний Цар!

“Із Єгипту Бог вивів його...” З Єгипту. Ми будемо читати: підуть в Єгипет… Піде в Єгипет Богородиця, Йосип і Ісус – Святе сімейство. Чому в Єгипет? Віра мусить бути випробувана в Єгипті, в цьому світі. Ми ще повернемося до дослідження цих питань… З Єгипту… Ця віра випробувана! Це не просто віра, яка не має підстав і не зміцнена. Ні – це загартована сталь, це дійсно віра, випробувана в Єгипті. “Із Єгипту Бог вивів його. Він для нього, як міць однорожця (єдинорога)…». Чому єдинорога? Тому що це не просто могутня тварина, а така, що б’є всією міццю і пробиває все. Міць, яка концентрується. Вражає, як меч, як спис. “...як міць однорожця. Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає...” Тут духовна символіка у кожному слові. Слово Боже є вогонь поїдаючий, - поїсть людей. Люди тут - людське. Боже поїсть усе людське. Кості потрощить – це основи. Кості Христові не переламані. Кості Ісусові не перетрощили, навіть коли розіп’яли церкву. Тіло Христа розіп'яте (Христос - глава, а тіло Його - церква). І Дух Христів уже вийшов з церкви, але кості (Церква остатку) залишились. Кості Христові незламні, а ті будуть потрощені. Основи будуть потрощені “до основанья”, як ми колись чули. Це ж звідси взято! Звідси: “весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был ничем, тот станет всем…” Звідси все взято, тільки перекручено. Сатана явився в образі ангела світла, відбулася спроба будувати на піску; це Амалик, житель долини…

“Нахилився він (тобто цар, Христос), ліг, немов лев. Ліг – ствердився; возлежав Христос з учнями своїми на трапезі. Коли я ліг – то спробуй мене зіпхни… Знову – «ліг» - із знаком плюс. Є «ліг» із знаком мінус – бездіяльність. “Горе вам, – говорить Амос, - що вилежуєтесь на лавах із слонової кості”. Це бездіяльність, лінь, фальшива субота. “Горе вам, день Господній застане вас у суботу”. В яку суботу? Фальшиву, безумовно, коли шабат - тільки шабат, - фальшивий. Коли - не мир і радість у Дусі Святому (тоді б, слава Богу, ми повинні відійти в такому стані до Господа). А це - фальшива субота: лежу, як помита свиня в болоті, знайшовши знову те болото і ті калюжі… “Нахилився він, ліг, немов лев, як та левиця, хто підійме його?..” І знову - лев і левиця, чоловіча і жіноча стать: віра – життя, Христос – церква в повноті. Хто підніме його? Хто може зіпхнути? Хто може Христа порушити? “Хто відлучить нас від любові Господньої?”, – говорить апостол Павло. “Де, смерть, твоє жало?” Хто благословляє тебе, той благословенний. Хто проклинає тебе, той проклятий. Чудові слова, запам’ятаймо їх!

Ще один момент з 15-го вірша: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. Я бачу його...” Він бачить Христа, - це паралельне місце. Волхви прийшли і побачили Христа вочевидь. Прийшов час, коли мудрість світу прийшла до Христа. Час Валаама – коли бачу, але ще не близько. Він бачить, що буде цей момент, буде народження.

“Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря від Якова, і підіймається берло з Ізраїля...” Сходить зоря, бачить ту саму зорю, що побачили волхви, - мудреці світу. Валаам прозрівав, що прийде мудрість світу до Христа, до спасіння, до віри. Це бачив пророк. І ми так само прозріваємо, і ми так само пророкуємо, - прийде мудрість світу; вже приходить. Хай ще недосконало вона приходить, хай ще в бурі, землетрусі, вогні, ще не “тихий лагідний голос”, але вона все одно приходить. Вона приходить, бо немає іншого шляху! Господь заганяє в таке тісне місце, що мусять прийти. Спочатку приходить мудрість, а в кінці хто прийде? Царі! Це прийшли мудреці (хоч в колядках співають “Прийшли три царі...”, насправді прийшли мудреці), а царі прийдуть в кінці. Згадаймо 21-й розділ книги Апокаліпсис. Коли ми говоримо про Новий Єрусалим, про оновлену церкву. 21-й розділ, 24 вірш: “І народи ходитимуть у світлі його...” Цієї зорі. Спочатку мудрість приходить, а потім всі народи прийдуть. Мудрість перша приходить. Спочатку цю мудрість «ковтає» «велика риба», інтелігенція – ті, хто шукає мудрості. Вчителі, лікарі – «великі риби». А вони за собою приводять і царів. І політичні структури сюди приходять. Це є план Господній. “Рід цей лукавий і перелюбний чекає ознаки, та ознаки йому не дадуть...” Чекають якихось містичних чудес, чекають, щоб тут фокуси показували, щоб літали, як Коперфілд… Господь каже: “Не дадуть вам ознаки...” Тому що ці ознаки побачать Мої. “Рід лукавий чудес не побачить...” Ви їх не побачите ніколи, тому що по вірі вони даються, і якщо ти не маєш віри – не будеш їх бачити. Тому що, скільки б тобі не показували чудес, ти все одно не повіриш, скажеш: все це підлаштовано. Показуєш тобі ікону оновлену –скажеш: ні, це там фарба така або попи навмисне облили кислотою, що вона з'їла іржу... Все одно ти не прийдеш, лукавий чуда не побачить, але для тебе буде інша ознака - пророка Йони. Три дні і три ночі в середині риби, - так і Син Людський буде три дні і три ночі в серці землі. Ось вона - ознака. Велика риба ковтає, а потім випльовує на морський пісок. Пісок морський – це народи. Сказано: як піску морського, так буде того народу. “І народи ходитимуть у світлі його, а земні царі принесуть свою славу до нього”. І царі принесуть всю славу, але першою приходить мудрість. Він буде царювати над всіма: над Агагом… Всі прийдуть. За Святим Письмом земні царі прийдуть швидше, ніж фарисеї від релігії, бо сказано: “Перші будуть останніми, а останні першими”. Так сказано і так є. І ми вже бачимо, хто має око відкрите; бачимо, що світ швидше приходить до любові, швидше відгукується на справи милосердя, ніж релігія.

“Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря від Якова, і підіймається берло з Ізраїля (тобто, скіпетр). Влада Господня підіймається, ламає він скроні Моава. Хто такий Моав? “Від батька” - перекладається це ім'я. Згадаймо історію. Моав – це син сп'янілого Лота і його дочки. В символічному плані це означає: старий Лот запліднює молоде життя. Плід життя церковного життя, яке запліднене духом церковного консерватизму, ортодоксії, ретроградства, догматизму. Це Лот, уже сп'янілий, такий самий, як свого часу Ной в свому наметі - п'яний і нагий. І в результаті народжується плід. Який? Не Ісак (“Господь посміхається”), а Моав, моавитяни. Отож, “... ламає він скроні Моава...” Чому скроні? Розуміння це перетворює в череповище, Голгофу! Ламаються скроні Моава “...та черепа всіх синів Сифа!” Знову. Ви скажете: зачекайте: Сиф – позитивний герой, позитивний персонаж Святого Письма! Як же так, синів Сифа ламає Господь?! Сиф перекладається як “призначений на заміну”. Призначений на заміну кому? Вбитому Авелю. Пам'ятаєте, Каїн вбиває Авеля (перші сини Адама і Єви)? Каїнітське служіння, яке приносить земні плоди, заземлене служіння. Але на заміну Господь дає народитися Сифові, в якому відроджується істинна віра, істинне служіння. А потім що стається з синами Сифа? “І бачили сини Божі дочок людських, що гарні вони, і брали їх собі...” і від них народжувались монстри, велетні. Сини Божі – це сини Сифа, які покликані були замінити Авеля, але замість цього йде знову падіння. Це є шлях церкви, шлях блудного сина. Все йде по спіралі, нічого нового. Еклезіаст говорить: “Кажуть: нове це, щось є. А це вже було від початку”. Нічого нового немає – підйоми і падіння. Тільки прийде момент, коли ці підйоми будуть все вищими, а падіння все нижчими. Прийде момент стабілізації, прийде момент підйому стабільного до Царства Божого, до царювання Христа, до царювання Отця, і Сина, і Святого Духа в наших серцях. Отож, яких синів Сифа буде побито? На Голгофі розламуються черепи. На Голгофі - перетинання горизонталі і вертикалі. Там стоїть хрест і в тому місці, на цій горі Череповій, на Лобному місці, там, де перетинається наше розуміння, наше життя – горизонталь. З вертикаллю – Божим розумінням – там руйнується все нечисте. Там розпинається старий чоловік («ветхий человек»), розпинається гріх, там помираємо ми разом з Христом, і там воскресаємо разом з Христом в життя вічне.

“І стане Едом за спадщину...” Чуєте, Едом стане за спадщину! Значить, Едом приєднається до Ізраїля! Едом – це Ісав, “волохатий”, це той, який продав перворідство за сочевичну юшку, за “червоне”. Він сказав: Я хочу цього червоного, що ти мені про духовні речі говориш? Я голодний на плотські речі! Я тут зараз вмру з голоду, а ти мені говориш про якесь перворідство! Забирай своє перворідство! Перворідство – це духовність. На початку – духовне. Так хоче Господь! Але в нас навпаки: вилазить спочатку звіряче – волохатий Ісав. Так в синів людських коїться. Отож, “І стане Едом за спадщину...” Едом – перекладається як “червоний”, той, хто сочевичну юшку бажає більше, ніж перворідства. Той, хто матеріальне, червоне, плотське, душевне, криваве ставить на перше місце, а Господнє відкидає на останнє. Відкидає перворідство, відкидає духовність. “І стане Едом за спадщину...” І прийдуть із Едому Єгипту, зі всіх міст, прийде людство до Бога, до віри! Перші прийдуть мудреці, які дивилися на схід, а потім приведуть тих, які дивилися на захід, на північ і т.д. Всіх поприводять, хто захоче прийти. Безумовно, Господь силою не діє. Прийдуть і царі земні, і Едом. Бо сказав Господь учням: ідіть, отримайте силу, і станете свідками Моїми. Де? Спочатку в Єрусалимі, потім в Самарії, а потім аж до кінців землі. “І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів...” Сеїр воює з Ізраїлем. Сеїр перекладається теж як “волохатий”. Це та сама Ісавова земля. Сеїр – край Едомський. В книзі Буття, 32.4, чітко про це сказано. “І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.” Це - місце проживання Ісава і едомлян, нащадків Ісавових, тих, які проміняли духовне на матеріальне. А в іншому місці сказано, що Сеїр – це гора едомська. Висоти Едома, найвищі висоти червоного, матеріалістичного бачення і розуміння.

“...і стане Сеїр за посілість своїх ворогів...” Там поселиться народ Божий, розуміння, Церква, - обов'язково. “...а Ізраїль робитиме справи великі! І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста.” Рештки всього нечистого, і кості будуть винесені, - читаємо в іншому місці (Амос). Ми читаємо про одне і те саме, все переплітається в єдиний батіг, яким виганяється із храму торгівля. З міста людських зібрань, бо місто також Господнє: “І побачив він (Валаам) Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу, і сказав: «Початок народів – Амалик (російський переклад: “первый из народов”), та загине наприкінці й він!” Що означає «народ» в негативному плані? Не - народ Божий, а - людське. Отож, початок. Перший царює Амалик (символізує собою плотське, людське, нице начало. Це закон плоті, який в нас сидить (якщо розглядати на рівні особистості). Пам'ятаймо, що всі ці речі дійсні як для церкви загалом, так і для кожного з нас. Амалик в нас, житель долини в нас. Наші думки, пожадання, пристрасті тощо – ниці. Жителі долини – в нашому серці, і гори Господні теж у нас. Христос говорить: “Хіба ви не знаєте, що з вашого серця виходять злі думки, перелюби...” Все в нас: і закон плоті в нас, і закон розуму. Так само, як краплина роси відображає весь всесвіт, так і душа людська відбиває весь світ невидимий. Стукай – і відкриється тобі через смирення, і ввійдеш, і вийдеш, і пашу благодаті знайдеш. “Початок народів – Амалик, та загине наприкінці й він!” Плотське все загине обов'язково…

Прочитаємо книгу Вихід, 17-й розділ, з 8-го вірша. Про війну з Амаликом, яку веде народ Ізраїля, яку ведемо ми з вами. Про нас і для нас це все:“І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем в Рефідімі. (Рефідім – “долини”, “рівнини”. Там іде війна, безумовно, там він воює. Йому ж не воювати на горах Господніх, там він не зможе воювати. Він воює тут. Відчуваю в своїх членах закон плоті, відчуваю Амалика в собі, - жителя долини. Він в мені сидить – плотський розум. Ірод так само в мені сидить). І сказав Мойсей до Ісуса: «Вибери нам людей, і вийди, воюй з Амаликом (вибери в собі людей. В нас Мойсей, і в нас Ісус) Завтра я стану на верхів'я гори (в нас Мойсей, наш дух. Коли дух стає на верхів'я гори, тоді ми успішно воюємо, а якщо наш дух падає в долину смертної тіні, тоді переможе Амалик), а Божа палиця буде в моїй руці» (що таке Божа палиця? Це віра Господня. Рука – це справи. Мої справи будуть зміцнені вірою). І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур (Хур або Ор – “білизна, чистота, непорочність”. Ось кого взяв Ісус) вийшли на верхів'я гори. І сталося, коли Мойсей піднімав руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки опускались, то перемагав Амалик.” Ви не пам'ятаєте цієї боротьби у своєму серці? Коли ми діла віри піднімаємо, то перемагаємо, в нас перемагає Господь. Коли ж опускаємо руки – перемагає Амалик, плоть. “А руки Мойсеєві стали тяжкі (Так, ми втомлюємося...). І взяли вони каменя, і поклали під ним (“На цьому камені, каже, збудую”. На якому камені? Твердої віри. На цьому фундаменті, не на піску). І сів він на ньому, (біблійною мовою - ствердився. Наш дух повинен ствердитись на вірі. Інакше перемоги не буде. Це ж програма боротьби. Читаймо вдумливо і працюймо, це ж премудрість Господня! Що робити, коли втомився в боротьбі, втомився руки підіймати? Що робити? Каменя віри постав міцного, і сядь на нього! Не кидайся, не шукай більше нічого, тому що буде біда. Тільки на цьому камені ти можеш збудувати своє спасіння) а Аарон і Хур підтримували руки йому (Аарон і Хур, що означає “горній” та “чистий”. Ось в цьому перебувай, - в чистоті і на висоті! Якщо відчуєте мерзоту спустошення в храмі своєму, – говорить Господь, – втікайте в гори. Аарон – горній, - тікай до чистоти, тримайся чистоти. Совість твоя повинна бути чистою. Коли ти чистий, то й совість твоя чиста, й твоя боротьба буде чистою. Тільки чиста совість і тільки прагнення до горнього. Аарон і Хур можуть підтримати діла твої, коли ти знемагаєш. І віра – цей камінь, на якому ти повинен ствердитись для перемоги), один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. (Тобто, повний день. Витримав до кінця) І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча (словом Божим). А переміг Амалика Ісус, Спаситель. Не по букві, бо мова йде про Ісуса Навина, але - кого він являв собою? Коли мова йде про Йосипа, то кого він являв собою? Господа нашого Ісуса Христа. Він воює! Я, – каже, - буду воювати за тебе. Ти Мені тільки дозволь. Ми з вами читали ці речі, коли досліджували тему здобуття Духа Святого. Ти Мені тільки дозволь, стань в стороні і співай. То не твоя боротьба. Ти Мені дозволь боротися. А сам сядь на камені, руки до Неба – діла. Май чисту совість і прагнення до горнього. Будь в молитві і пості. Піст і молитва. От і все, а Я буду боротися. Сиди і чекай, поки не покладу ворогів твоїх під ніг твоїх). І сказав Господь до Мойсея: «Напиши це на пам'ятку в книзі (Книга – це інформація. Напиши в книгу і передай народові – вам, сюди, це ж для вас інформація! Зараз розкриваються ці книги, і печатки знімаються Духом Господнім, розумінням Господнім). ...і поклади до вух Ісусових, що до краю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба. До краю буде знищене все плотське, бо ніщо нечисте в Царство Боже не ввійде. І збудував Мойсей жертовника, і назвав йому ім'я Єгова-Ніссі. Єгова-Ніссі означає “Господь прапор мій”, ось воно - знамено Господнє. Яке це знамено? В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Хрест – знамено. Згадаймо, хрест – шлях церкви, і іншого шляху нема, бо такий шлях показав нам Господь. Це є сила церкви, і це є прапор церкви. Ось - Єгова-Ніссі! Це було і історично, але для того, щоб ми збудували собі такий жертовник духовно. Єгова-Ніссі повинен бути в нас, це в нас повинен бути прапор Господній, це в нас повинно бути знамено Господнє, і символом цього знамена є хрестик, що ми носимо на тілі. Але хрест повинен бути в наших серцях, і Голгофа, Лобне місце, повинно бути в нас. Ми повинні прийти до розуміння, що нам треба піднятися до Христа, поставити в серці жертовник Єгова-Ніссі, і там приносити жертви, розпинати в собі гріх разом із Христом, помирати для гріха разом з Христом і воскресати для життя вічного разом з Христом.

І збудував Мойсей жертовника, і назвав йому ім'я Єгова-Ніссі. І проказав він: «Бо рука на Господньому прапорі... Рука на Господньому прапорі... Російський переклад: “рука на Господнем Престоле”. А престол Його - правда і суд. Безумовно, діла Господні праві, в правді, правдиві, – все злито, все зв'язано, тільки шукай істинну. І проказав він: «Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!” Війна з Амаликом з роду в рід. Народу Ізраїля, народу віри, - ми весь час воюємо. Господь повинен в нас воювати з Амаликом, законом плоті, з роду в рід, до повного винищення! Ця боротьба як для всієї церкви, так і для кожного особисто.

Ось яку зорю бачили волхви на сході! Цю зорю прозрів ще Валаам: мудрість (мудреці, волхви), які на схід будуть мати очі, які будуть шукати істину, – обов'язково прийдуть до Христа. Так і сталося. Ці мудреці – мужі з відкритим оком, як і Валаам, тільки вони світські. Це світська мудрість, яка прийшла до розуміння Христового, і прийде час – мудрість приведе і царів до того, щоб принести всю славу до ніг Ісусових.

“Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу (тепер ми читаємо і вже бачимо, про що йдеться) і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод (шкурне, фарисейське в релігійному світі занепокоїлось: що таке? шукають якусь істину, я цар, що тобі ще треба?) занепокоївся, і з ним весь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських (послухайте, які слова! Книжник – це той, хто знає Слово Боже, але - людські книжники. Стягають з неба істину, по букві тлумачать Святе Письмо. Книжник – це той, хто знає Слово, але знає його тільки по букві. Знає ознаки, але себе не бачить в тих ознаках). І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Він сам не знає Писання, він сам не знає історії церкви, - цей Ірод, хоч і царює в Ізраїлі. Царює над народом віри...

Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій Ізраїльський». Читаємо і бачимо, про що йде мова. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців (Ірод починає вивідувати сам, бо мудреці прийшли до мудрості, якої він ще не бачив. Останні стануть першими, а перші останніми. Ірод повинен знати, що в його царстві робиться, а він не знає. Світ приходить в релігію і каже: послухайте, у вас тут істина є!.. Як є?.. Десь має народитися. Нас привела зоря. Зоря озаріння, розуміння, і ми прийшли. Тут, у вас мусить бути! Що тут є, окрім слави шкіри?.. І дивується Ірод: яка ще слава вам потрібна, крім слави зовнішньої, крім обрядовірства! Співай собі, печи паску і т.д. І за цим не побачиш внутрішнього, який внутрішній зміст шукаєш? Достатньо: я тобі скажу рецепти кулінарні, а ти надрукуй і - достатньо... Перед Різдвом будуть в газетах різдвяні публікації. Чи багато духовного ви там знайдете? Ні. Ви там знайдете, як правильно зварити кутю, як колядувати, і в колядках буде : “Прийшли три царі...”, яких і близько не прийшло в той час… Що тобі ще треба, якого ти ще царя шукаєш? “...і докладно випитував їх про час, коли з'явилася зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть і пильно розвідайтеся (Досліджує Ірод. Згадаймо, Кайяфа теж буде досліджувати. Ім'я Кайяфа означає “дослідник”, це - дослідники ортодоксальні. Вони відчувають конкуренцію. Я цар, а тут ще якийсь Цар, який буде царювати і панувати над моїм народом... Ірод починає досліджувати, де та Дитинка, щоб її придушити в зародку. Але просплять Христа) “...про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти поклонитися Йому». Це робиться під благою маскою. Я ж хочу поклонитися... Я не хочу його вбити, тільки покажіть, де він є... Вони ж царя вислухали і відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де Дитятко було. Приходить мудрість до Ісуса.А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. Безумовно, це радість, коли приходиш до цієї зорі, до розуміння віри, яка чинна любов'ю! Вони могли прийти до цього розуміння, не маючи віри. Людина приходить до любові, а значить - до віри, тому що віра, надія, любов – три в одному. Найбільша серед них любов. І коли Господь говорить про Страшний Суд... (Згадаймо Євангеліє від Матвія, 25-й розділ, з 31-вірша). “От коли прийде Син людський судити живих і мертвих, Він розділить всіх на дві групи: овечки і козли, овни і козліща”. І, будьте певні, серед тих овнів, будуть і ті хто і віри не мали, «але нагодували, вгамували спрагу, прийняли Мене, зодягнули Мене. І вони скажуть: коли ми Тебе годували, Господи? Ми й до церкви не ходили. Він скаже: кожному з найменших, кому ви зробили справи милосердя Христа ради, по любові, - ви Мені зробили». Вони мали віру – та тільки самі не знали цього, бо сам Ірод не знав, яка та віра, і що то за віра. І де ховається та Дитинка. Бо і в релігійному світі розуміння, що царювало – не знало і могло все життя ходити до церкви, і воно все життя могло устами наближатись до Господа, а серцем бути далеким від нього. І скажуть вони: Господи, чи не Твоїм Ім'ям ми демонів виганяли, чуда великі творили. А Господь скаже: Я ніколи не знав вас, відійдіть від мене, прокляті, хто робить беззаконня. А Закон в одному слові – Возлюби!

І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією (зайшли Церкву остатку, знайшли і розуміння, віру, знайшли овечок Господніх, що є того Христа, що в нас. Ці овечки є в кожному домі. Де той дім? В Бет-Лехемі, Віфлеємі. А де той Віфлеєм? У наших серцях! Він є у всіх конфесіях в релігійному світі, в тих серцях овечок смиренних, які мають віру, що чинна любов'ю, які мають смирення. Ось такі серця і є печерами для схову овець. Вертеп овечий... Вертеп церковнослов'янською мовою – це печера. Та печера, той сховок, де переховуються овечки від грози світу цього. Смиренні... Там і Марія, там і Христос народжується), Його матір'ю. І вони впали ницьма (дійсно, своє розуміння принесли, поклали до ніг. Сказано: “Славу свою принесуть царі земні”, а вони принесли мудрість свою до ніг Ісусових) і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. В повноті: золото, як Цареві. І як розуміння того, що ця віра повинна царювати в світі. Як Цареві не Ізраїля, а взагалі над всіма. Ісус - Цар Назорейський! Це повинно царювати! Ладан, як первосвященикові, як Богові. Тому що побачили: так, є Бог, і побачили в ньому Бога. Але і смирну, бо побачили, що таке розуміння не може процвітати в цьому релігійному світі. Таке розуміння не буде безпечне і шановане в цьому світі, де князь - сатана, а цар – Ірод – слава шкіри. Таке мусить бути гониме, мусить бути стражденне, мусить помирати мученицькою смертю. Тому смирна, як людині, якій належить померти. В духовному плані, безумовно, ми повинні всі померти для гріха. Якщо будемо розглядати на внутрішньому плані, коли наша мудрість прийде до Христа, до розуміння, до мудрості Божої в нашому розумінні, в нашому серці. Тут смерть уже із знаком плюс. Дві смерті – одне смирення...

А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі. І ми бачимо: Ірод шукає зовнішнього, він “слава шкіри”, йому цікаве зовнішнє, йому цікава помпезність, йому цікаво пофарбувати дуже гарно той гріб фарисейський. І від нього вислизають і Христос, і мудреці. Мудрість вислизає від Ірода, не приходить до нього, мудреці ідуть стороною. Вони вертаються до своєї землі стороною, вони пішли іншою дорогою. Два шляхи. Одним прийшли до Христа, а іншим пішли. Якою дорогою прийшли? Через мудрість людську, через філософію (любомудріє перекладається: “любов до мудрості”). А назад вже пішли дорогою Христовою, вже не мудрствуванням людським, а Премудрістю, дорогою Премудрості Господньої. Пішли назад в світ. Правильно. Вони вже пішли не порожні, - вони знайшли. Вони пішли і понесли благу вість про народження Спасителя, євангельську вістку. Вони піднялися до цієї висоти – Христа, потім ставши вже ангелами, вісниками Господніми, понесли в світ цю благу вістку. Вістку про те, що є віра, про те, що є Христос, про те, що є Спасіння.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: