Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 9. 32 - 38; 10. 1 - 4. Уздоровлення німого. Ісус обходить міста галілейські. Ісус посилає дванадцять апостолів Своїх на проповідь.

Лекція № 40

Лекція:
Ми з вами розглядаємо дев’ятий розділ Євангелія від Матвія і закінчили тридцять першим віршем. Тобто, ми розглянули уздоровлення двох сліпців і тепер продовжуємо з тридцять другого вірша:

“Коли ж ті повиходили, то ось привезли до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний – німий заговорив. І дивувався народ і казав: «Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!» Фарисеї ж казали: «Виганяє Він демонів силою князя демонів”.

“Коли ж ті повиходили, то ось привезли до Нього чоловіка німого, що був біснуватий”
. Німий і біснуватий... Ми розглянемо цей уривок і по букві. Ми знаємо, що безумовно, людина яка є біснувата, вона страждає. А тут якраз випадок, коли німий і біснуватий. Ісус виганяє демона, і все це стається при свідках. І коли це стається – фарисеї звинувачують Ісуса в тому, що Він виганяє демона силою демонською. Потім Господь відповість на цей закид фарисеїв, і Він скаже що: царство поділене не встоїть. І для того, щоб пограбувати дім треба перше зв’язати його господаря. І тому, якщо Я виганяю бісів – то вони виганяються світлом, а не темрявою, бо не можна темряву перемогти темрявою, не можна зло перемогти злом. Тому що, інакше це було б просто заміщення одного зла на інше, причому слабшого на сильніше. Та тепер розглянемо цей уривок по духу, і тут більше інформації для нас, і більше поживи для нас духовної.

“Коли ж ті повиходили, то ось привезли до Нього чоловіка німого, що був біснуватий” . Хто є чоловік в біблійній мові? Це є віра, це є розуміння. Приводять віруючого чоловіка (адже це привели юдея, а не якогось язичника, і навіть не самарянина). Приводять людину яка має віру, а він німий і біснуватий... Німота в біблійній мові – це “що лежить на серці, про те і говорять вуста”. Раз на серці пусто, німо, то німі і вуста. Немає насправді ні знань, ні віри справжньої, бо і біси вірять, але тремтять, не має і благодаті, яка по вірі. Слово – віра – благодать, от ці три в одно. На початку слово, а говорити не має нічого, слова Божого не знає – німота. По Слову – віра: немає віри – німота. По вірі – благодать. Немає благодаті там, де немає віри – німота. Дуже цікавий момент: “Уста священика знання стережуть…” Пам’ятаєте, цей вірш з Малахії, 2-й розділ, 7-й вірш: “Уста священика знання стережуть, та закона чекають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа…” Уста і знання тут ідуть як слова синоніми, тобто те що знаєш – те і можеш сказати.

Згадаймо Господні слова до апостолів, як ловили рибу німу, душі німі. Вони виловлювали якраз тих біснуватих, які були німі. Ми зараз розглядаємо духовну символіку. “Я вас навчу ловити людей…” – люди вже говорять, отже тих біснуватих будуть приводити до вас, і над тими біснуватими ви будете працювати, і вони почнуть говорити. Їхня німота в знанні, їхня німота у вірі, їхня німота в молитві, тобто в благодаті (молитва – це канал зв’язку з Богом, через який ми отримуємо благодать) буде знищена, і вони стануть людьми! “Се человек…” – згадаймо ці слова про Христа. І про виловлених з моря світу, спасенних, зцілених від біснування вже можна сказати: “Це – людина!” Це Людина, яка створена за образом Божим. Людина, яка повертає собі подобу Божу. Була німа віра, було німе створіння, був “скот безгласний”, як говорить Псалмоспівець, але став людиною, яка має знання і може говорити. Тому що уста стережуть знання. Це другий момент, який ми тут бачимо. Якщо німий – то і біснуватий, безумовно, бо біснування – це є духовна порожнеча і наповнення серця звірами, бестіями пристрастей наших душевних і пожадань тілесних. Іде біснування, як в дусі так і в тілі.

Ці самі вірші стосуються також загалу церковного. Як біснування проявляється в церкві, в релігійному світі? Релігійний світ – німий і біснуватий. Всі б’ють себе в груди і кажуть, що ми маємо віру, ми “юдеї”. Але знання нема, сіль вивітрилась. “І загине Мій народ через брак знання…” А відповідно і віра звітріла, бо немає Слова (немає Слова по духу, яке було б наповнене змістом), то немає і віри, яка по Слову. Власне віра є номінальна, бо кожен вважає себе віруючим, якщо не мусульманином, то протестантом. Але одні віруючі (мусульмани) в Ім’я Господа валять будинки в Нью-Йорку, гублячи тисячі життів. Другі віруючі (протестантська Америка) во Ім’я Господа і свободи бомблять країну чужу і також гублять тисячі життів. І все во ім’я аллаха, і во Ім’я Христа. Не мають і благодаті відповідно, але вважаються віруючими. Сьогодні такий увесь релігійний світ в своєму загалі. Сьогодні, при другому приході Христа (зараз другий Його прихід, бо ми живемо в третьому “дні”, третьому тисячолітті. Коли Христос прийде у славі, коли Слово проповідується не пошепки, а при сурмі архангельській. Коли вчення Його воскресає і Він приходить спочатку в наших серцях, в серцях церкви) відбувається те саме, що було при першому Його приході.

Так само і сьогодні, якщо привести цього “німого і біснуватого”, – тобто цей німий і біснуватий релігійний світ, – якщо привести його до Христа, то Господь вижене з нього демона обов’язково. Тільки треба привести. І цим ми тут і займаємося, я тому тут і стою, для того, щоб привести до Христа “біснуватого юдея” (біснувату віру, біснувате розуміння, німе і біснувате). І це буде відбуватись, тому що Христос – це явлення Отця, це втілення волі Божої, а воля Божа в одному слові – Возлюби! І я не перестаю проповідувати про це постійно, тому що про це забули, тому що сіль ізвітріла і сьогодні йдуть суперечки про різноманітність бачення: “око за око”, “зуб за зуб” – бачення на бачення, розуміння на розуміння. Сьогодні все відкинулося в давню мовчанку. Треба повернути цю сіль, а вона в одному слові – Возлюби! А для цього змирися, а отже прийми свого ближнього таким, яким він є. Прийми обставини свого життя такими, якими вони є, бо іншого шляху немає. Інших дверей, окрім смирення, немає – сказав Господь. І сьогодні ви повинні це робити, не тільки я з цієї кафедри, або на сторінках газет, або в Інтернеті, або на телебаченні… Але кожен з вас, тому що не для того Господь запалив той світильник, не для того, щоб він находився десь “під посудиною”. Або, щоб він був десь “під ліжком”, а ми вилежувались на тому ліжку. Ні! Кожен з нас повинен проповідувати Слово: “Ідіть і навчайте…” Слово дуже просте, істина дуже проста і зрозуміла всім тут нам присутнім. Ніхто не виправдається тим, що слабенький в Слові, що слабенький в розумінні, мовляв: “Я не маю відповідної освіти…” Ні, все дуже просто, бо вчення в одному слові – Возлюби! А для цього змирися, а смирення полягає в тому, щоб прийняти свого ближнього таким яким він є, і прийняти обставини свого життя такими якими вони є. От ці слова підкресліть, і це вчення несіть, бо воно є Христове, бо воно є істинне. Бо це є той канон Господній, те мірило Боже, яке стояло, стоїть і буде стояти вічно! І яке ми повинні внести у служіння всіх церков, громад, деномінацій, конфесій, які є німими, тому що втратили це Знання. Які є німими, тому що втратили істинну, смиренну, любовну віру, тому що втратили благодать, яка по вірі.

Ми повинні проповідувати, ми повинні працювати, бо ми є ті “вибрані”, які прийшли до столу премудрості Господньої. І які повинні цей хліб, який розломив нам тут Христос нести всім голодним, що в темряві сидять. Пам’ятаймо про це завдання! Щоб не було так, що Господь на суді страшному (який буде для кожного з нас індивідуальний, а потім і для всього людства історично всезагальний) не сказав: ти мав хліб, ти знав істину! Ти голодному вламав цього хліба? Ні! Чому? Я запалив той світильник, що він є твоє розуміння! Де ти подів його? Поклав під посудину чи під ліжко… За кожен день дамо відповідь перед Богом! За кожну дію нашу, яку зробили перебуваючи в тілі, добру чи злу. “Краще вам не знати, як знати і не виконувати”. І краще нам сюди не приходити, аніж прийти, пізнати істину, і загасити її, сховавши в собі, не давши їй розповсюдитись навколо. Проповідуймо, працюймо, несімо, приводьмо німого і біснуватого до Христа! І приводьмо в першу чергу віруючих людей, тих які вважають себе віруючими. В першу чергу “юдеїв”, а потім “самарян”, а потім “язичників”. В першу чергу віруючих, бо те жниво вже достигло. Бо їм не треба проповідувати ази віри. Їм просто треба наповнити змістом, сіллю, світлом те що в них є. Тому що золота чаша вже є – це серця людські. І замість того, щоб наповнювати цю чашу гидотами, як ми бачимо в 17-му розділі Апокаліпсису, – наповнюймо її світлом, добрим справжнім вином – вченням Господнім, яке веде до блаженства. А блаженство – це щастя. А ми так всі хочемо бути щасливими!..

Людина справді створена для щастя. І все, що не відбувається, відбувається в ім’я щастя. І війни людські, до речі, також “во ім’я щастя”... Я хочу бути щасливим, а щастя – це найбільш повне задовільнення духовних і фізичних потреб. Але не знаючи істинного шляху людина перескакує через огорожу слова Божого, волі Божої, і як злодій – обкрадає себе. Тому що думала, що буде щаслива укравши те, захопивши те, відібравши те. І тоді либонь запанує вона, – а виявляється немає щастя, обікрала себе... Бо до щастя веде тільки одна дорога. Дорога смирення і любові. Той шлях Христів, який Він показав нам. Тож приводьмо “німого і біснуватого” до Христа. І в першу чергу самих себе. Спасися ти, і тисячі навколо тебе спасуться. Саме про це ці вірші про уздоровлення німого і біснуватого.

“І як демон був вигнаний – німий заговорив” . Я вже не коментую, бо все і так ясно. З’являється розуміння, тоді істинна віра, а тоді з’являється благодать яка по вірі. “І дивувався народ і казав: «Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!” Так, тому що вгасло знання, згасла віра, згасла благодать. І коли тепер люди трішечки торкаються, бачать якісь речі надприродні (хоча насправді, безумовно природні, але містичні), – вони кажуть: такого ніколи не було, я не бачив такого ніколи і ніколи такого нічого не чув. Це є чудеса!.. Так, зараз час повернення чудес. Зараз час другого приходу Христового. Зараз час, коли одні будуть казати, що ніколи такого не було, і це є чудо! А другі будуть казати, що то від демона… “Фарисеї ж казали: «Виганяє Він демонів силою князя демонів” . Обов’язково так буде, бо так сказано. Готуймося і до цього. Пам’ятаймо про те і будьмо уважні.

“І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровляючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені і розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха”. Тому що “пастухи” – самі німі й біснуваті. “Тоді Він казав Своїм учням: «Жниво справді велике, та робітників мало (це до нас слова, жниво достигло!); тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав” . Це до нас слова, це я молюся завжди за тих, кого посилає Господь в справі Богопізнання. Яких посилає Господь мені для допомоги в справі розповсюдження Слова. І кожен з вас повинен так молитися: Господи, дай мені мудрості, дай мені це Світло, запали його в мені. І дай мені тих, хто буде навколо мене. Тому що “недобре бути людині самій”. Тому що, не для того Господь запалює того світильника, щоб я тішився ним один. Дай мені тих, які побачать вогник, підійдуть і спитають: “Що це?” (єврейською – “Манна”). – “Це – хліб ангельський, іди скуштуй, бо це смачно і добре”. І він, скуштувавши його побіжить далі гукаючи: я маю драхму, я маю хліб! Хто є голодний – підходьте, я з вами поділюсь! І залишиться ще дванадцять повних кошів. Благайте, щоб дав вам Бог слово, мудрість, благодать, щоб той світильник який запалав у вас в серці підняти високо, щоб світив він всім, хто оточує вас.

“І обходив Ісус всі міста та оселі…” Господь обходить всі міста і оселі. Слово Боже. Це слово Боже, яке я тут проповідую, а точніше яке Господь проповідує через мої уста недостойні, – воно для всіх! І я весь час це підкреслюю, що слово Боже правдиво по духу проповідане зрозуміле всім абсолютно: мусульманину і протестанту, православному і католику, кришнаїту і навіть людині, яка вважає себе атеїстом – Возлюби! Дуже просто для всіх “осель”, для всіх громад! Возлюби, а для цього змирися... Елементарна формула, геніальна формула, тому що вона є Божественна, тому що в ній закладено потенціал безмежний могутності Творця.

“…навчаючи в їхніх синагогах,..” Стривайте, а де я стою? Це біблійною мовою “синагога”! Це місце зібрання віруючих, там, де йде навчання. “Ідіть і навчайте…”, і перетворюйте телебачення, газети на духовну синагогу, щоб духовний Ізраїль, духовні юдеї, могли почути слово Боже по духу. Дуже просте слово Боже – ВОЗЛЮБИ, ЗМИРИСЬ, ПРИЙМИ.

“…та Євангелію Царства проповідуючи…” Євангелія – означає “блага вістка”. “Єва” – життя, і “ангел” – вістка. Ангельська вістка, жива вістка про спасіння, про Царство. Про Царство Духа, про те Царство, яке існує в нас. Тільки для нас воно містичне і закрите, але воно реальне. І ми можемо всі ввійти в нього, ми можемо всі жити в цій чудовій країні. Тому що царство – це країна сучасною мовою. І вона є, є насправді, вона чекає кожного з нас! Там оселі приготовані не тільки після виходу нашого з біологічного тіла, але вже тут, зараз. “По правді, по правді кажу вам: де-хто з отут приявних смерті не скуштують, поки не побачать цього Царства, що прийшло воно в силі…” Це для нас! Тільки треба знайти двері, а двері ці – смирення і любов. І мало того, щоб знайти, а треба піти, бо блажен той, хто чує це Слово і живе по ньому. Мало того, що ти знаєш, – може краще тобі було б і не знати, як знати і не виконувати.

Все, що знаєш, виконуй. Це здавалося б важко, це так само важко, як зайти в холодну воду, але коли зайшов – то не хочеться виходити. Ідімо в цю воду, в цей “Йордан”, в ту живу воду слова, віри і благодаті, яка возводить нас в те Царство Боже, що насправді в нас і навколо нас, реально існуюче. І вже близько, вже під дверима вилиття Духа Святого, і вже близько той час, коли прийде Христос у славі, коли ми побачимо те Небо відкрите обов’язково. Хоча від нас залежить наскільки близький він, бо “…через вибраних дні цієї скорботи скоротяться”. І ми повинні наближувати кінець світу. Тільки не кінець світу в розумінні нерозумних, німих і біснуватих як кінець планети Земля, як спалення напалмом чи вогнеметами всього живого на землі. Не для того Господь створював її, щоб спалити! А як спалення вогнем Слова, віри і благодаті, вогнем любові всього нечистого в наших серцях, в нашому житті, як кінець мислення світського і світського способу життя. Від нас залежить як швидко прийде Христос! Як швидко прийде Він в тілі Церкви, і як швидко отримавши містичний досвід ми побачимо Його і фізичними очима (тільки духовними, тонко фізичними, тонко матеріальними безумовно, бо “Плоть і кров Царства Божого не наслідує”). Від нас залежить! Нам Господь дав свобідну волю, і ми можемо дозволити Господеві прийти, а можемо і закрити перед Ним свої серця. Але тоді Він прийде все одно, але пізніше, і тоді дні скорботи продовжаться.

“А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені і розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха” . Це сьогодні відбувається, сьогодні 1800 християнських конфесій. Сьогодні є розпорошення Церкви і ми знаємо причину. А хто не знає, то відкрийте 34-й розділ книги Єзекіїля, і прочитайте слова Господні: “Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте. Ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою і жорстокістю. І порозпорошувались вони з браку пастиря…” (Єзек. 34). Бо духовенство, пастирі, релігійна еліта, священство, левітство Господнє, ті які прилучені до справи Божої не виконують на них покладені функції. Але купують квиток на торговий корабель, що пливе в Яффу – подалі від тої “Ніневії”. Тому що проповідувати слово Боже так як воно є, то є небезпечно, та й тому що знання вивітрилось і настала німота, бо Господь осміяним не буває. І якщо ти не примножуєш талант даний тобі Богом, а закопуєш його в землю, – то відбереться від тебе і те, що ти вже маєш. Відбереться від тебе і віра.

І переходимо до десятого розділу:

“І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів. І владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку. А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків син Зеведеїв. Та Іван, брат його; Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей (Фадей); Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його”.

“І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів. І владу їм дав над нечистими духами…”
Про що блага вістка? Про що Євангелія? Сказано: “Хто увірує і охреститься – буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли що смертодійне вип’ють, – не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих – і добре їм буде!” (Мк. 16. 16 – 18). От в чому блага вістка! От в чому Євангелія! Блага вістка про спасіння. Про спасіння як від рабства гріха, так і від прокляття, що йде вслід за цим рабством. Про спасіння як в цьому житті, так і в момент переходу в життя будучого віку, тобто в момент смерті біологічного тіла – в момент страшного суду, бо це і є страшний суд для кожного з нас. Так само мова йде про позбавлення від гріха та прокляття і в наступному віці – в майбутньому житті у новій якості. Після воскресіння (яке настає відразу по смерті біологічного тіла), після воскресіння душі в тілі новому, духовному, тонкому, ефірному, яким бачив його святитель Феофан Затворник. Іде блага вістка про спасіння від гріха, від проблем пов’язаних з гріхом: сорому, страху, злиднів, хвороб і самої смерті.

Несіть цю вістку, – каже Господь дванадцятьом. Хто є ці “дванадцять”? Ми входимо в те число дванадцяти? Обов’язково входимо! Тому що, дванадцять – це є число повноти апостольства, і не у вузькому розумінні цього слова, але апостольства в широкому розумінні. Адже дар апостольства даний кожному з нас. Пам’ятаєте, ми досліджували з вами дари Духа Святого. Дев’ять дарів духовних, п’ять дарів служіння. Ми досліджували ці моменти. І бачимо, що одному даний дар апостольства, другому учительства, третьому розпізнавати бісів, четвертому дар вздоровлення і т.д. Кожному дар свій даний, але це не означає, що він не має інших дарів. У кожного є свій найбільший дар, домінуючий. Якщо апостол Павло мав дар апостольства, то це не означає що він не міг покласти руки на хворого, вигнати біса. Або, що він не міг мати дар учительства і навчати. Так само і той, хто має дар зцілення, – то це не означає що він не має дару Слова. Мова йде про дар, який домінує, який є найбільшим і найважливішим для тої чи іншої людини. Тому і сказано: чи ж усі апостоли, чи ж усі вчителі, чи всі мають дар вздоровлення і так далі. А насправді для всіх ці дари, і насправді в цьому і є блага вістка, що ми всі якщо увіруємо й охрестимося (не просто пройдемо через обряд хрещення, але повністю зануримося в Слово, віру і благодать), то нас будуть супроводити такі ознаки... В першу чергу стосовно кожного з нас, а потім воно розповсюдиться і навколо, бо спасися ти – і тисячі навколо тебе спасуться.

Ми часто не розуміємо в чому та блага звістка! Ми не розуміємо історичної місії Ісуса Христа! Ну, прийшов Христос, постраждав за нас, був розп’ятий, вмер на хресті, воскрес, вознісся на Небеса, дав Новий Заповіт і все? Що це для нас? Ми не розуміємо цих речей. Давайте ще раз повернемося до Євангелії, в чому її суть, містична суть? А суть теоретично зрозуміла. Господь відновив Заповіт, Він виконав Закон і підняв його на більш вищий щабель – щабель любові. Він справді перекинув місток між людиною і Богом, бо Він є Бог во плоті. Він є Боголюдина. Він з’єднав Небо і землю, Він посередник, і нема іншого Імені, яким нам належало б спастись. Немає іншого посередника між Богом і людьми, як Господь Ісус Христос. Він істинна Людина і Істинний Бог. Коли ми покладаємо на себе хресне знамення, то пальці (два), які ми притискаємо до долоні і означають те Богочоловічество Ісуса Христа. І Він містично, таємно вже визначив наше спасіння, вже проклав цей шлях і перекинув ту драбину від землі до Неба. Він все зробив – нам тільки треба все прийняти вірою, і підніматися цією драбиною прикладаючи зусилля, бо зусиллями Царство Боже береться.

В чому ж містична суть спасіння? Христос пройшов земний шлях від різдва через випробування на пустині, через преображення, через проповідування слова Божого, через розп’яття… Так це ж для нас! В нас повинен народитися Христос, в нас повинно відбутися хрещення в покаяння (Іванове хрещення), в нас повинно іти випробування в пустелі (цього світу, і нашого серця), в нас повинно статися преображення нашого життя… І в нас повинно відбутися розп’яття, смерть і воскресіння. Розп’яття гріха разом з Христом, смерть для гріха разом з Христом і воскресіння в життя нове, вічне разом з Ним. В нас повинне відбутися те вознесіння, тобто повне богоєднання: ми повинні піднятися до висоти богоспоглядання, до вищого містичного досвіду. Ми повинні побачити те Небо відкрите. Сісти праворуч Ісуса, як і Він сів праворуч Отця. І все це для нас уже приготовано Ним! Христос возносився в тілі, а містичне тіло Його – це церква. Він вознісся і сів праворуч Отця, а в правій руці царя завжди жезл (скіпетр) – символ влади, в лівій – держава. Отже той, хто сидить праворуч – він має владу, він отримує владу від царя. Христос отримує владу від Отця, а ми, християни, отримуємо владу від Христа. Владу над гріхом і над результатом прокляття гріха, над проблемами в цьому світі, і над проблемами в момент переходу на той світ, і над проблемами в тому світі.

Кажуть: які можуть бути проблеми в тому світі? Ми з вами розглянули, що означає суд. “А суд же такий, що світло в світ прибуло”, і в момент переходу людина, яка йшла цим шляхом Христовим і щодень помирала для гріха, щодень воскресала в життя вічне все ширше відкриваючи свої духовні очі і привчаючи їх до світла. Така людина в момент переходу, згідно з законом спорідненості, прагне до спорідненого і потрапляє у світлі обителі, в світ ангельський, долучається до спільноти ангельської, і сама стає ангелом (тобто, вісником Божим). Сенс життя – стати ангелом. А людина, яка не привчила очі свої до світла, але до темряви. То до моменту переходу вона не мала спасіння від проблем цього світу. Не має спасіння на страшному суді і в момент переходу на той світ (який насправді в надрах цього, видимого світу, тобто невидимо в нас, і навколо нас). І не матиме спасіння і в тому світі, який є духовний.

Людина потрапляє за законом спорідненості в пекло, ад (грецькою мовою – “місце темряви”). Темряви бездуховності, – мова не йде про те, що там розбиті ліхтарі. Церковнослов’янською мовою це “преісподня” (єврейською мовою – “шеол”), українською – “найнижчий гріб”. Вона потрапляє на низькі частоти. От що є той найнижчий гріб. Низькочастотний, темний світ бездуховності: не на Небо, а в піднебесся.

Тільки задумайтесь, зараз ми тут з вами знаходимося в світі врівноваженому. Чому? Тому що як злі духи, так і ангели Господні, фактично діють однаково на кожного. І ми маємо завжди право вибору, хоча це теж не дуже просто, бо навколо світ страшний. Але в містичному плані ми можемо огородитись мовчанням і дослухатись до себе, провадити цю боротьбу в серці своєму і фактично провадити на рівних. Вибір за нами, і вибір п’ятдесят на п’ятдесят. От в чому цінність життя нашого в біологічному тілі, в цьому фізичному, грубо матеріальному світі! Тому що тут у нас є шанси 50 на 50, і ми можемо обрати шлях або до світла, або до темряви. І ми всі одночасно і під благодаттю Господньою, і під тиском демонським, але вони врівноважені. І фактично ми в умовах благоприємних, сприятливих умовах, щоб обрати шлях до спасіння. Але коли людина після виходу з біологічного тіла (а життя своє “проспала, прогуляла”) потрапляє в те місце що ми називаємо пеклом, то звідти піднятись в тисячу разів важче! Я не кажу, що неможливо: для Господа нічого неможливого нема. Але майже неможливо, тому що оточення її – це низькочастотні енергії, це біси, демони, горіння в тому геєнському вогні до повного згорання. Вирватись смертельно важко! Пам’ятаймо про це, пам’ятаймо що сьогодні нашу душу можуть забрати і вирватись з тої “смоляної ями” буде майже неможливо, і все закінчиться повним знищенням. Пам’ятаймо наскільки це важливо, наскільки небезпечно ми граємося з вічністю, з щастям…

І знов, ми втрачаємо те, що “око не бачило, вухо не чуло, і на розум людині не спадало”. І ми будемо кусати лікті, яких не буде. Не дай Бог цей день, оцей день сьогоднішній проспати, проїсти… Не дай і не приведи Господь – це є дуже страшно! Повторюю, навіть якби це казав вам не я, що стою за цією трибуною, який є той, хто бачив Небо відкритим, а не просто вірить. Навіть якби тут була людина, яка просто вірить і каже: уявляєте собі, це може бути! То навіть, якщо є один відсоток того, що він говорить правду, то вже варто спасатись! Тому що, цей один відсоток може вилитися у вічні муки або вічне блаженство. І якщо навіть шанс 1:100 був би, то й заради нього вже варто загубити старе життя і піднятися до досконалості, до висоти любові, світла, до висоти благодаті Господньої. Варто було б заради одного відсотка, а я вам тут кажу як той, хто на сто відсотків впевнений в тому, що говорить, кажу як той, хто бачив. Не проспімо, не прогуляймо вічне життя!

“А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків син Зеведеїв. Та Іван, брат його; Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей (Фадей); Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його”.

“…перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його …”
Симон означає – “Слухання”, тобто на початку було Слово. А потім Слово стає плоттю і Симон стає Петром. Стає тверда віра. Петро означає – “Камінь”. “На цьому камені збудую Церкву…” Тобто, хто слухає і виконує. І його брат Андрій. Ім’я Андрій – означає “Мужній”. Мужність і твердість віри – вони браття. І Андрій є Первозванним. Той, хто перший кидає батьківські сіті. І треба мати не аби яку мужність, щоб розірвати старе життя і почати жити по новому. Це треба мужність, коли з тебе всі сміються і кажуть, що ти робиш це силою демонською. Всі кажуть: ти біла ворона, ти єретик, ти ворог віри, ти не наш… Петро і Андрій – два брати, вони перші.

“…Яків син Зеведеїв. Та Іван, брат його…” Яків – означає “Обманець”. І тут обманець в позитивному значенні. Тому що, ми повинні обманути сатану! Яким чином іде обман? Коли хтось на мене надіється, а я не виправдую його сподівань, – то це обман. Я обманув його сподівання. Так от, давайте мої кохані обманемо сподівання сатани стосовно нас! Він так хоче, щоб ми поповнили те піднебесся і той темний, пекельний світ... А ми обманемо його сподівання, а ми будемо Яковами. Яків – син Зеведея. Зеведей, або єврейською мовою Зевадія – означає “Ягве дарував”. Цей обман сатани – і він не від нас, це Господь дарує. І Він каже: Я все приготував, щоб ти обманув сподівання сатани. Щоб ти втік від закону плоті своєї, ти тільки це прийми. Я даю тобі цей дар, обманути сатану.

Ми часто дуже великої про себе думки, а це небезпека впасти в звабу (церк.слов. “прелесть”). Не ми – Господь воює, Господь робить, Господь спасає! Ми не свої, бо нас створив Господь, ми творіння Боже. Слово, яке є початком всього – не наше, а Боже. Віра, яка по Слову – не наша, “дар Божий, щоб ніхто не величався”. Благодать, яка по вірі – не наша, але Божа. І навіть покаяння не наше! Бо ми молимо: “Покаяння двері відкрий нам, Життєдавче Христе…” Ми не можемо навіть думку одну (волосину) зробити чорною чи білою. Все від Господа! А від нас – тільки наша свобідна воля, але і вона дана нам Богом, хоча вона тут наша на сто відсотків. Ми можемо дозволити Богові дати нам благодать, ми можемо відкрити двері для Того, Хто стукає, а можемо сказати: йди своєю дорогою. Ми маємо це право, бо створені на образ Божий. Ми вільні обирати свій шлях. Так от, цей обман сподівань сатани – він не наш. Господь його передбачив для нас – це дар Його. Іди і візьми, і стань Яковом, який є Ізраїль. Який перемагає з допомогою дару Божого сатану, закон плоті в собі і сатану який навколо нас. Яків та Іван. Іван – означає “Благодать Господня”. Вони разом, тому що той “обман” відбувається з благодаті Божої. Вони два разом – Яків та Іван.

“…Пилип і Варфоломій,..” Пилип – означає “Той, хто любить коней”, тобто це войовничість. Але войовничість в позитивному значенні. Ми всі є воїни Христові. Наша Церква називається “Церква воююча”. Ми воюємо, і наша брань не проти плоті і крові, але проти зла, проти духів злоби піднебесної. Ім’я Варфоломій – означає “Син Толмая”, а Толмай – означає “Сміливий”, або “Відважний”. Мусить бути війна. Але будь сміливий і відважний в цій війні! Як говорить Господь до Ісуса Навина: Будь твердий і мужній…

“…Хома й митник Матвій…” Хома, або Фома – означає “Близнюк”. Мова йде про освячення як душі, так і тіла (близнюків як правило двоє). Ці імена апостолів можна розглядати і більш широко. Але ми зараз не будемо цього робити, щоб не заплутатись. Ми допустимо негативне тільки в одному – в Юді Іскаріотському. Хома – це освячення учнівством, словом, вірою, благодаттю, як душі так і тіла. І митник Матвій – це той, хто сидів на митниці і піднявся від світу, почав освячуватись. Матвій – означає “Дар Божий”. Знов, та благодать виходу, та благодать покаяння – вона не наша. Господь виводить з тієї митниці. Все від Нього, не від нас. Від нас – прийняти цей Божий дар.

“…Яків, син Алфеїв, і Тадей (Фадей)…” Алфей – означає “Спадкоємець”. Яків – “Обманець”, і він син Алфея. Тобто, він наступник батьківської віри. Бо це не береться все само по собі, але це йде від віків, напрацьовано отцями нашими. Ми маємо спадкоємство від тих поколінь праведників, які пройшли до нас. Пам’ятаєте, як говорить Господь про воскресіння устами апостола Павла: …ми не попередимо покійних! Але спочатку воскреснуть вони в наших серцях, а тоді і ми. Спочатку батьківська праведність повинна воскреснути в Якові, а тоді він переможе сатану і стане Ізраїлем. Тадей (Фадей) – означає “Той, хто хвалить”. От коли станеш Ізраїлем, тоді будеш хвалити Бога правдиво.

“…Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його” . Симон Кананіт – це той, хто слухає і є ревнивий. Кананіт – означає “Ревнивий”, грецькою мовою – Зілот. Це все одно, що Петро на грецькій мові, а Кифа на арамейській мові. Ревність до Божого мусить бути. Але якщо ця ревність не в розумі (я не розглядаю зараз негатив учнівства)…

І от тепер негатив “…Юда Іскаріотський, що й видав Його” . Юда – це “Хвалимий” перекладається. Спочатку він є позитивний. Юда – це є нащадок Якова, якщо будемо брати Старий Заповіт і згадаємо благословення Якова на Юду. Там проходить благословення, але коли фарисейська розчина входить в служіння Юдине, коли вноситься чужий вогонь в скінійне служіння, коли мають ревність до Божого, але не в розумі… Дуже близько від тої ревності до падіння, до зради Христа. Тоді Юда стає із знаком мінус, не той, хто хвалить Бога і кого хвалить Господь, але той, хто починає хвалити сам себе. І любити привітання на ринках і перші місця в синагогах... Стає фарисеєм, тоді він стає Юдою Іскаріотським, що продає Христа. Юда продає Йосипа в рабство… (Згадаймо історію книги Буття). Ім’я Іскаріот від арамейського Шекарія – що означає, “Обманець” і “Лицемір”. Юда Іскаріотський, Юда лицемірний, фарисейський, він продає Христа. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: