Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 11.7 - 19. Ісусове свідчення про Івана Хрестителя. Ісус докоряє невірним. А також: Чи гнівається Господь насправді, чи любов над усе?

Лекція № 45

Лекція:
Минулого разу ми закінчили 6-й вірш 11-го розділу. Сьогодні продовжуємо дослідження Євангелія від Матвія, 11-го розділу з 7-го вірша:

“Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка у м’які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м’яке, – по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той найбільший від нього! Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. Коли ж хочете знати, – то Ілля він, що має прийти. Хто має вуха, – нехай слухає!”

“Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?”
Ісус свідчить про Івана, про Предтечу Свого. Хто є цей Іван, хто є цей протестант старозавітний, який почав протестувати проти стану занечищення старозавітної Церкви? Він той, про кого провіщено, що він має прийти перед приходом Ісусовим. Він той, хто прорікає істину, прорікає про хрещення Духом Святим, хоча сам не хрестить Духом Святим. Сам він хрестить водою Слова на покаяння: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!”. Він пророк, але він не є тихим, лагідним голосом. Іван є буря, яка передує приходу тихого лагідного голосу Господнього. Згадаймо пророка Божого Іллю, якому Господь являється, коли він ховається в печері. Ангел йому провіщає, що зараз буде йти Господь, і зараз ти Його побачиш, Який Він є. І спочатку буде буря велика, але не в бурі Господь. Потім буде землетрус, але не в землетрусі Господь. Потім буде вогонь, але не у вогні Господь. А потім тихий, лагідний голос, – от в ньому Господь!

Іван Хреститель не тихий лагідний голос, він каже: “Ви плем’я гадюче, породження єхидни, кодло зміїне…” От слова, якими оперує Іван Хреститель. Він не говорить тихим, лагідним голосом, він є виламник проломів, він є той, хто руйнує, він є той, хто протестує проти стагнації і занечищення Церкви. Буря не будує, буря руйнує. Але “Той, Хто за мною йде…” Він буде будувати Духом Святим, Він буде хрестити вас Духом Святим, Духом Любові. Іван хрестить на покаяння, він примушує нас прокинутись, будить нас зі сну, і будить підзаконними методами, а не методами підблагодатними. Але він пророк – не дивлячись ні на що. Тому що він прорікає істину! І про це свідкує Христос: “На що ви ходили в пустиню дивитися?” Ходили в пустиню юдейську. В пустиню бездуховності яка панує в релігійному світі. Яка панувала в релігійному світі в часи першого приходу Христа, і яка панує в релігійному світі і в часи другого Його приходу. В ті часи, в які нам з вами пощасливилось жити.

“На що ви ходили дивитись?” , – запитує Христос. “Чи на очерет, що вітер гойдає його?” Очерет в біблійній мові – це рослина болотяна. Очерет шумить, але плоду не приносить. Святе Письмо розкриває нам зміст, що є “очерет” – це є неправда, це є те саме, що й “хвіст”. Це є пустомовство, неправдомовство (в російському синодальному перекладі воно звучить, як “лживая трость писца”, українською мовою – “неправдиве очеретяне писальце”). Чи є Іван очеретом, що шумить? Чи це є неправдиве очеретяне писальце? Чи неправду говорить Іван Хреститель? Ні! Він пророк, про якого прорікало Слово Боже.

“Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка у м’які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м’яке, – по палатах царських” . Чи він по царських палатах? Чи його приймають по царських палатах? Чи його з його словом пророчим шанують і поважають? Ні! Його женуть, бо він незручний для фарисеїв, хоч він ще й не піднявся до висоти Царства Божого. Він у верблюжій шкурі і має вигляд жителя пустелі. Він з юдеєм розмовляє як оюдей, а з геленом як гелен, і з підзаконним як підзаконний… І всіх він навчає слову Божому. Він говорить: Ви живете неправильно. За мною йде Той, Який покаже як правильно жити. Але я вам одне скажу, ви неправильно живете! Не так треба жити, не так слово Боже говорить нам будувати відносини між братами і сестрами в церкві. Не так слово Боже говорить нам приносити наші жертви, влаштовувати наше церковне життя! І я вам кажу: покайтеся! Ви порушили Закон. Ви, які називаєте себе підзаконними, насправді є беззаконними, – говорить Іван Хреститель.

“По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка” Чому навіть більше за пророка? Тому що пророк прорікає про когось, а цей – той, про якого прорікали пророки. Він і сам пророк, і він той, про кого прорікали пророки до нього. Давайте відкриємо з вами Малахії 3.1:

“Ось Я посилаю Свого ангела, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу” Це пророцтво на Івана Хрестителя, от чому він більший, аніж просто пророк. Він пророк, про якого є пророцтво. Іван Хреститель – це є ангел, ангел в тілі. Ми з вами вже говорили стосовно поняття ангелів. Ангели – це суть службові духи, і вони є як в світі невидимому, тобто як буквальні ангели, створіння духовні, які живуть в тілі духовному. Є вони і в світі фізичному: як люди, які вже за життя стали вісниками Господніми (“ангел” – “вісник”), або згідно покликання свого повинні бути вісниками волі Божої. “Уста священика знання стережуть, і Закона чекають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа” Тут мова про ангелів во плоті. Але мова тут йде не тільки про Івана Хрестителя як про особистість. Святе Письмо живе, діяльне і багатогранне, і воно діє як на рівні буквально-історичної особистості, так і на рівні цілого загалу людей. Іван Хреститель уособлює собою протестантський дух, дух пророків, які руйнують старе ще не будуючи нового. Вони тільки бачать як не треба жити, хоча ще не знають, як треба жити.

“І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, ангел заповіту, якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваоф! І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” . Спочатку іде той, хто торує дорогу Господу, той який викриває неправду сучасного стану релігійного життя. І таким чином є бурею, за якою настає землетрус, тобто потрясіння земних устоїв. Іван Хреститель потрясає земне, він робить революцію в заземленому релігійному світі. Це не означає, що так хоче Господь. Господь – це є тихий, лагідний голос, – але це означає, що так має бути, Господь допускає це. Це неодмінна перехідна ланка між занечищеним фарисейством релігійним світом, і воскресінням його в Ісусі Христі. Мусить бути перехідний період протесту, який, як очищуючий вогонь, виривається з середовища релігійного, який і уособлює Іван Хреститель. Спочатку буря, потім землетрус, потім вогонь (а слово Боже то і є “вогонь поїдаючий”), і цей вогонь ніби вже зливається з Ісусом Христом. Бо сказано, що Христос буде хрестити Духом Святим і вогнем. І цей вогонь вже з’являється, бо тим, чим закінчує свою проповідь Іван Хреститель: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!”, – тим починає Свою проповідь Господь наш Ісус Христос. “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” – це вершина вчення Івана Хрестителя, і початок проповіді Ісуса Христа.

“Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!” От він, Предтеча, який готує дорогу для Господа, рівняє викривлені стежки – стежки розуміння, сердець, життя нашого. “Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той найбільший від нього!” Що означають ці вірші? Жінка в біблійній мові – це є Церква, громада, життя. Так от, серед народжених від життя та громад підзаконних немає більшого за Івана. Жінка – це ще є і чуття. І безумовно, Іван Хреститель на чуттєвому рівні працює, він народжений від жінки. “Жінка хай мовчить в Церкві”, – каже апостол Павло. В Церкві Христовій, новозавітній, там де тихий і лагідний голос, там емоції хай не проявляються. Тут жінка як емоції, як чуття, символ чуттів. А Іван діє на суто емоційному рівні, він каже: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” “Ви, кодло гадюче, хто вас надоумив втікати від гніву майбутнього?!”, за мною йде Той, Який вам покаже… Це народжений від жінок, але він є найвищий серед тих, хто народжений від жінок. Він має гнів, але гнів праведний. Христос немає вже гніву, бо Христос є любов, а любов гніву не має.

Я якось працював на форумі Андрія Кураєва в Інтернеті. І от виникло таке богословське запитання на тему: “Господь і гнів”. Я ненав’язливо, без тиску і агресії доказую в диспуті, що Бог гніву не має. І ви б почули, якими епітетами нагороджують мене деякі учасники форуму, які не піднялися до цього рівня, що є любов. Приводяться десятки віршів Святого Письма, які трактуються по букві. І змальовується Господь в образі такого собі Деспота, Який сидить на величезному троні з києм в руках, і на всі сторони лупцює тих нещасних грішників, як комах. А вони тільки втікають з місця на місце...

Бог є любов! Любов і гнів – дві речі несумісні, тому що гнів це відсутність любові. Христос є те Сонце на Якому плям нема, бо сказано: Він є світло, і темряви немає в Ньому. Я зрозумів, чому Отці Церкви усе більш мовчали. Я зрозумів слова Григорія Богослова, який сказав: “Говори тоді, коли маєш щось краще за мовчання”. Я його не розумів колись, я раніше внутрішньо не погоджувався і обурювався цими словами. Як же ж так? Якщо тобі Господь просвітив розум, дав світло розуміти Святе Письмо, дав тобі цей дар, то як ти можеш мовчати і не нести це світло!? Ти повинен поставити його на свічник, щоб світило всім у домі... А зараз я розумію в чому справа. Справа в тому, що коли ми справді піднімаємося до оцього “Возлюби!” лествицею смирення, і отримуємо відповідно містичний досвід, то ми просто фізично не можемо усе передати тим, хто цього ще не має. Притому, коли вони ще й агресивно налаштовані. Якщо вони готові сприйняти, – то вони приймуть ці речі. Але коли вони налаштовані агресивно, то потрібний дуже могутній енергетичний потенціал, на рівні Христа, апостолів. І то навіть Христос, коли проповідував в Назареті, в Гаризимі, в Віфсаїді, – Він не вчинив дуже багато чуд. З одної і тієї ж причини – Його там не сприймали як пророка. Йому не вірили, Його не слухали і про Нього казали: Він є син теслі, що Він може нам сказати розумного?.. Христос не міг зробити багатьох чудес там, де агресивно йшло неприйняття Його…

Наскільки важко людині, яка є агресивна і темна, дати побачити це Світло! Це те саме, як від народження сліпому розповідати про красу райдуги після грози. Як ти зможеш це зробити, донести цю красу? Або глухому розповісти про красу музики? Це є неможливо! Поки сам не відчує, не побачить, не почує – то нічого не зрозуміє. І буде агресивно противитись і казати: тобі явилось якесь видіння, і тобі здається, що ти там щось бачив і чув. Я не вірю, бо ти обманюєшся сам, і обманюєш мене... І тому Отці Церкви більше мовчали, аніж говорили. “Говори тоді, коли маєш щось краще за мовчання”, говори тоді, коли бачиш: слово це може бути продуктивним. Що ти розмовляєш не з “псом”, а хоча б з “свинею”, яка все-таки щось шукає, щось їсть, яка має “роздвоєні ратиці” і ковтає те, що ти даєш. Бо пес ще не ковтає твого духовного, йому тільки дай плотське. Він духовних речей ще (або й вже) не сприймає, в нього зуби звірячі, плотоядні.

Так от, диспут проходить, і от таке загальне уявлення про Бога – Бог є гнівливий, Бог є страшний, Бог є караючий… І я не знайшов нічого кращого, як написати, що: я знаю теж, що таке “праведний гнів”.

Багато років тому, коли я ще був людиною світською і виховував свого старшого сина, то ремінець в домі був не останнім аргументом для виховання у моїй сім’ї. І я пам’ятаю той “праведний” гнів, з яким я, бувало, ним сварився... Згодом, коли я виховував меншого сина, то ремінь, певна річ, був уже не в дії, хоча я й ставив своє чадо в куток. Але навіть коли я таким чином карав його, то робив це не з гнівом, а з жалем, досадою і любов’ю. І повірте мені, я плакав разом із ним. Тож якщо я, недосконалий, жорстоковийний і твердосердий, уже сподобився повчати свого сина без гніву але з жалем і любов’ю, то невже Господь, Отець наш Небесний, Ім’я Якому ЛЮБОВ, і Який є абсолютною досконалістю, караючи нас, допускаючи в нашому житті випробування, має хоча б порух гніву в Собі?!.

Бог є абсолютна любов, абсолютна ніжність, абсолютне розуміння, абсолютне бажання прихистити! І якщо Він і допускає в нашому житті випробування, – а Він допускає безумовно, бо ми віримо в живого Бога, а не в Бога Законодавця мертвого, Який встановив Закон – і все, і слідкує тільки щоб цей Закон виконувався. Ми віримо в Бога особу, Який змінює обставини нашого життя. І змінює їх або по молитві віри позитивно, або по нашому жорстокосердю, несмиренню і гордині негативно. Ми віримо в Бога живого, з Яким можна заключити Заповіт, тому що коли Бог не є живим, то з ким ми заключаємо Заповіт? Чи Старий чи Новий. З ким же він тоді був заключений? З ідеєю голою? Ні! Христос, явившись учням своїм після воскресіння сказав: що ви налякалися, ніби бачите духа? Дух тіла і костей не має! А Я маю, Я є особа, Я можу втілюватись! Зі Мною можна заключити Заповіт: або Старий Заповіт кров’ю через обрізання, а бо Новий Заповіт Духом через хрещення…

Іван Хреститель ще підзаконний. І хоч він і найвищий з усіх громад старозавітних, з тих віруючих, хто ще на чуттєвому рівні приймає Бога, але він іще бачить Бога як гнівливого, він і сам діє гнівом, бо споріднене прагне до спорідненого. Бо Господь нам являється так, як хто може Його вмістити. І якщо в нашому серці гнів, то ми Його і уявляємо, як гнівливого. І Він нам являється так, як гнівливий, тому що Він вчить нас бути з юдеєм, як юдей… То невже Він не діє так само з нами? Абсолютно так само Він і з нами. Як можемо вмістити – такого Бога і маємо, і це насправді так, як говорить Господь: добрий з доброго посуду, з доброго скарбу виносить добре. А поганий, злий із злого виносить зле. Але все від Господа, тому що насправді Він Творець енергії, як високої так і низької (хоча в дійсності низьку Він не творив, це ми, як такі собі духовні “трансформатори” понижуємо її до низьких частот), як позитивної так і негативної (хоч Він в дійсності Творець лише позитивної енергії добра, вселенської енергії любові). Все тримає Він, бо Він є Вседержитель. І, виявляється, вища мудрість незрозуміла нам, сірим і недосконалим. Нам важко збагнути, що насправді немає нічого нечистого у самому собі. Тільки в порівнянні з чимось воно стає нечистим, якщо хтось вважає його нечистим, то воно являється нечистим. Тому що все є шлях, і те що на сьогоднішній день є для нас чистим – завтра вже буде нечистим, тому що ми піднялися, і в порівнянні з нами сьогоднішнього дня ми вчорашні є нечисті. І так цей ланцюжок ретроспективи можна проводити далі і далі… Аж до прадавнього звірячого стану нашого.

Іван Хреститель – це буря, землетрус, вогонь. Христос – це тихий і лагідний голос. Але Іван Хреститель найбільший серед народжений від жінок, тому що він є перехід між підзаконним (а точніше між сфарисейщеним підзаконним, тобто беззаконним) служінням і вірою, та вірою підблагодатною: між Старим і Новим Заповітом. Іван – найвищий в Старому Заповіті, але він не новозавітній, і тому говорить Господь, що він найвище піднявся серед тих, хто має віру, яка чинна страхом. Але він менший в порівнянні до тих, хто народилися згори і отримали віру, чинну любов’ю. Вони уже більші за Івана Хрестителя. От що означають ці слова: “Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той найбільший від нього!” Два способи служіння: підзаконне і підблагодатне; Старий Заповіт і Новий Заповіт; віра, що чинна страхом і віра, що чинна любов’ю. Іван Хреститель піднявся найвище у вірі, яка чинна страхом, але найменший хто має віру що чинна любов’ю, той більший за Івана Хрестителя. От про що говорить Господь.

“Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його” Царство Боже зусиллями береться! І ми це знаємо. Ми ще є маленькими у вірі, хоч і християни, хоч спадкоємці Господні та співспадкоємці Христові, але поки недосконалі – то ми нічим не відрізняємося від рабів, – так сказав Господь устами апостола Павла. І ми також повинні прикладати рабські, підзаконні зусилля! “Що зв’яжете на землі, те буде зв’язане на Небі…” А щоб зв’язати на Небі, ми повинні почати зв’язувати на землі. Це для нас закон, алгоритм дії, шлях. Коли ми починаємо прикладати вольові зусилля, земні зусилля: стримуємо язик свій (тому що піст починається з стримання язика), а тоді і серце (а серце – це вже Небо), тоді настає і в чреві (черево – це земля). “Що зв’яжете на землі, те буде зв’язане на Небі, а що розв’яжете на землі, те буде розв’язане і на Небі” А тоді відповідно ми входимо в Царство Небесне, в той містичний досвід, в той таємний морок в який увійшов Мойсей.

“Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. Коли ж хочете знати, – то Ілля він, що має прийти. Хто має вуха, – нехай слухає!” Хіба після Івана немає ніяких провіщень? Ні, є провіщення, і ми також повинні бути пророками! Апостол Павло говорить нам: “Пильнуйте про любов, а найбільше про те, щоб вам пророкувати…” Але мова тут іде зовсім про інші речі. Мова йде про повноту часу. Іван Хреститель підводить нас до Христа, в іншому місці читаємо: Закон є провідником до Христа. Пророки старозавітні були провідниками до Христа, тому що всі пророки пророкували: настане час, прийде повнота часу, виповниться час, і прийде Месія – Ісус, Христос, Помазаник Божий, Спаситель. Прийде Бог во плоті і знищить сатану, зітре йому голову і переможе смерть, відкриє Царство Боже для людей. І виповнилася повнота часу, і Іван Хреститель – останній пророк перед Христом, на ньому закінчуються пророцтва про Христа, після нього приходить Христос. І тепер уже пророцтв про щось вище бути не може. Прийшов Бог в тілі, Бог воплотився і приніс найвище вчення – Возлюби. І не просто возлюби, але ворога свого! І вище вже бути нічого не може, і всі пророцтва припиняються. Тепер ми можемо пророкувати про те, що буде далі, але що щось буде вище за явлене Христом ми вже не можемо пророкувати. Попереду другий прихід Христів у славі. Але Того Самого Христа, бо вище вчення Ісусового, вище волі Божої, вище любові немає нічого! Іван найвищий з тих, хто проповідував, пророкував про Христа. Прийшов Христос і пророцтва припиняються. Тепер уже час пророцтва про те, коли ствердиться ця найвища віра, коли ми підтягнемося до цієї вищої планки. Але пророцтво про ще якусь вищу планку вже не може бути. Пророки провіщували до Івана, Іван перехідний, а за ним іде вже Христос.

“Коли ж хочете знати, – то Ілля він, що має прийти” Ілля символізує собою пророків. І якщо Господь сказав про Івана Хрестителя що він Ілля, то це всеодно, що сказати, що Іван уособлює собою дух пророків, бо Ілля в Біблії уособлює дух пророків. “Хто має вуха, – нехай слухає!” Хто має вуха щоб чути, розуміти слово Боже. Слава Богу, Господь відкриває нам вуха для слухання Слова Його.

“До кого ж цей рід прирівняю? – До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви»…

Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, ласун і п’яниця. Він приятель митників і грішників». І виправдалася мудрість своїми ділами”.
Який рід? Рід цей перелюбний і лицемірний, рід фарисейський, релігійний. Мова йде про релігійний світ, безумовно! До кого ж його прирівняю? – каже Господь. До кого Господь може прирівняти цей рід сьогоднішній, релігійний церковний? До хлоп’ят! Не до мужів у вірі, але до хлоп’ят. “Хлоп’ята” є діти у вірі, ті віфлеємські немовлята, яких побиває Ірод, тобто світ, світські засади в релігії, бо Ірод – цар релігійного світу, цар юдейський. Ірод побиває мечем слова, спокус. Прирівнює до тих хлоп’ят, які насміхаються з пророка Божого Єлисея, і кажуть: ходи лисий, ходи лисий… І знову ж таки виявляються побитими немовлятами. Тільки це побиття вже змальовується не так, як в Новому Заповіті (побиття віфлеємських немовлят мечем воїнів), а як роздертя ведмедицями, які вийшли з хащів лісових (хащів як нашої душі, тобто пристрастей, так і пожадань тіла). І роздираються “хлоп’ята”, і вони є й в рясах, в костюмах пастирів, вони є й в релігійній еліті – це ті левіти, про яких ми щойно читали в Малахії: ось прийде час, і Я очищу Левія…

Левій, левіти – це ті, кого Господь призначив служити в скінії. Це священство, духовенство, пастирство. Левій означає – “прив’язаний”, “прилучений”. Тут прилучений до Божої справи: носити ковчег, запалювати свічники, міняти показні хліби (показувати діла свої перед Богом. Хліб – це виконання волі Божої). Що ж сталося з Моїми левітами? Що сталося з тими мужами, що були з “відкритим оком”, де ті орли? На їх місце прийшли “хлопчики”, які сміються з пророків. Бо не розуміють пророцтв, і не хочуть розуміти тих пророцтв, бо вуха їхні закриті через гординю фарисейську. Вони будуть слухати і не чути, дивитися і не бачити. З ким порівняю їх? Тільки з хлоп’ятами, дітьми у вірі. Біда, – каже Господь устами пророка, – коли народом правлять діти. Біда, коли хлоп’ята ці сидять на ринку! “Сидіти” – ствердитись. “Ринок” – це торгівля, підміна цінностей, обмін цінностей. Я, левіти, вам дав скрижалі Завіту, скинію, ковчег, жезл Ааронів, золоту посудину з манною, сувої Закону. Я вам все дав, і де скінія Моя? – каже Господь. Де ковчег Мій подівся? І чи є благодать над цим ковчегом, в скінійному служінні? Ні! Ви стали хлоп’ятами, Надави і Авіуди Мої! Ви внесли в служіння “чуждий вогонь”, який попалив і вас. Знову ж про те саме, тільки другими словами. Побиття віфлеємських немовлят, роздертя сорока двох хлоп’ят…

Прирівняю вас до хлоп’ят, які ствердились на ринку, торгують на ринку, які замінили Слово Моє, які замінюють чисту пшеницю Слова Мого. Ківш пшениці за динарія – це хліб насущний на щодень, який полягає в одному слові – Возлюби! Возлюби, а для цього смирись, а отже, прийми свого ближнього і обставини свого життя такими, яким вони є. Ви підміняєте хліб Мій, пшеницю Мою (кіш пшениці) на три ковші ячменю (фуражне зерно, яким худоба годується) за динарія. Ви як той Йона сіли на торговий корабель, який пливе в протилежну сторону від того місця, в яке Я наказав Йому йти. І замість того, щоб проповідувати слово Боже живе та діяльне, ви торгуєте істиною, ви лягли на дно в трюмі того торгового корабля і спите там, поки буря заливає корабель. Ви сіли на ринку і вигукуєте іншим (а треба перше вигукнути собі): “Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви…”

Ви граєтесь у ці ігри: ви влаштовуєте процесії, різноманітні церемонії… Ви як масовики-затійники: Грайте разом з нами, нуж-бо, давайте!.. Ні, не танцюють, бо бачать фальш в тому вашому заграванні. Ви закликаєте співати жалібні пісні, кличете до покаяння, і це звучить сьогодні, правда? Проповідь покаяння: покайтеся, вдягніться у верету! Витираючи масні губи, ви закликаєте до стримування. Встановлюючи тарифи на благодать – проповідуєте безкорисливість. Спонукуючи цілувати вам руки – звете до смирення. Лицеміри, ви проповідуєте Христа розп’ятого, самі розп’ятими не бувши. Ви сидите на торговищі, любите привітання на ринках, перші місця в синагогах. А іншим говорите: ми вам граємо, а ви давайте, працюйте! Треба постити і молитись, треба до церкви ходити, треба каятися... Треба діла робити. – Не роблять, не каються… І починають зневажати той народ, тих овечок, які відчуваючи фальш, підміну зерна, не йдуть шляхом, накресленим пастирями.

“Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, ласун і п’яниця” . Ви всеодно не сприймаєте істини ні у вигляді Івана Хрестителя, який не їсть і не п’є, ні у вигляді Христа. “Не їсти” – це означає не входити буквально в ту систему. Іван протестує проти того занечищення, і протестує таким чином: він по букві вийшов з цього Єрусалиму, з Вавилону релігійного подалі, і там кричить: Ідіть сюди, хрестіться в Йордані, “Покайтеся, бо наблизилось…”, “Виходьте з того Вавилону”… а їсти я не збираюся у вашій системі. “Їсти” – це виконувати, спілкуватися, жити цим життям. Пити – це приймати вчення і розмовляти мовою (термінологією) цього вчення. Іван цього не робить, бо він чистий назорей. Він не хоче ні сухого винограду їсти, ні свіжого, ні кісточок, ні шкірки (тобто, ні внутрішнього, ні зовнішнього). А ви кажете, що він має демона. Добре, Я вже у вашому середовищі, – каже Христос, – Я з вами їм і п’ю. І так само ви не сприймаєте, бо кажете: п’яниця і жерун. І впиваєшся вином (що лежить на серці, про те й говорять уста. Якщо я проповідую Слово правдиво, по духу, – то я для фарисеїв духовний п’яниця. “Він впився вином молодим”).

Коли зійшла благодать Всесвятого Духа в день П’ятидесятниці на апостолів і вони почали проповідувати, то про них казали: вони впилися вином. І на Христа кажуть: Він п’яниця, Він проповідує, Він не може стриматись в питті цього вина. Він мудрствує, – от що таке “сп’яніння вином”! Він мудрствує, говорить єресі, і жерун... “Жерун” – це практика, виконання. Він ще і занадто активний. Дай нам спокій, покинь організовувати якісь там заходи з милосердя і богопізнання. Нащо воно Тобі потрібно? Що Ти тут “об’їдаєшся” виконанням? Дай нам спокій!.. Був Іван Хреститель, який відсторонювався від вас, тільки критикував вас і висвітлював ваше гниле нутро, – ви ж казали, що він від демона. Що робить він це проти Бога, заради зла. І тут приходить Христос, Який вже не є протестантом, Який не протестує так як протестував Іван Хреститель. Він діє іншим методом. Він входить в це середовище, Він наближається з любов’ю, входить в контакт з усіма. З митниками і книжниками останніми, і з фарисеями… Зо всіма, бо Він абсолютна любов, – і тут також не сприймають! Христос говорить: майте розуміння істини, і будьте тверді і мужні у вірі, і хай ніхто вас не зіб’є. Тому що, ким би ви не були, як би ви себе не поводили в цьому світі, і релігійному, і світському. То однаково ви не будете прийняті ні релігійним, ні світським оточенням, якщо ви будете іти по життю щиро, перебувати в Слові, і просуватися вперед шляхом правди. Про вас будуть казати, що демона маєш, хоч і не їси і не п’єш з ними, або так само: демона маєш, як казали про Господа, хоч і їси і п’єш разом з ними. “Чоловік ось, ласун і п’яниця. Він приятель митників і грішників” Так фарисейська еліта відсторонюється від Христа.

“І виправдалася мудрість своїми ділами” . Мудрість завжди виправдовується ділами, тому що так було провіщено про Христа. Пам’ятаєте, притчу про багатія і Лазаря? Коли просить багатій Авраама послати Лазаря, щоб прийшов він до братів багатія і розказав як він мучиться. Щоб вони поки ще в тілі взялися за розум. А Авраам каже: мають Закон і Пророків, мають мудрість – хай слухають… – Та ні, якщо от прийде до них воскреслий, то вже точно послухають!.. – Якщо Закона й Пророків не слухають, то навіть якщо воскреслий прийде то не послухають, не повірять. І так і сталося, ця мудрість виправдалася ділами. Тому що мудрість провіщала, що прийде Бог во плоті, і Його розіпнуть, не приймуть… В якому б вигляді не прийшов Бог, Слово Боже – чи як пророк Іван Хреститель, чи як уже Син Божий, – всеодно побивають пророків камінням, нищать Бога і Христа Месію, і це підтверджується ділами. Теорія – премудрість – підтверджується практикою, ходом історії. От той свідок, який підтверджує що слово Боже є правдиве. І ми знаємо Слово, ми знаємо пророцтва цього Слова і про Христа, і про Івана Хрестителя. І про конкретні держави (книга Даниїла): Вавилон, Мідо-Персію, Грецію, Рим, сучасний світ по букві, і вони всі збуваються з точністю. Премудрість Господня, слово Боже стверджується історією, життям. І слава Богу, бо ми знаємо, що так було, є і буде. Якщо ми сьогодні проповідуємо про другий прихід Його, і проповідуємо про те, як буде другий прихід Його, – то будьте певні і сьогодні слово Боже, пророцтва, мудрість обов’язково підтвердяться ділами! І прийде час, коли ми переконаємося в цьому на власні очі.

Хай Господь дасть нам мудрості розуміти слово Його, хай дасть Він нам сили, не зважаючи ні на що бути щирими і правдивими в своєму поступуванні вперед. І хай дасть Він нам миру і радості в Дусі Святім, щоб ми могли достойно Його прославляти, єдиного Бога Отця, Сина, Святого Духа нині, і по всяк час, і на віки вічні. Амінь. Слава Ісусу Христу!



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: