Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Містика і магія.

Лекція № 46

Лекція:
Сьогодні я хотів би поговорити на дуже цікаву, і не просту тему. Вона стосується різниці між магією і містикою. Я думаю, що є необхідність висвітлити цю тему на заняттях Біблійної школи. Тим більше, що тут я маю змогу висвітлити її більш повно. Сьогодні проповідь на літургії була дещо коротша, за браком часу.

Отже, містика і магія, чим відрізняються ці поняття? Відразу зазначу, що містика християнська, православна, містика східної церкви – це поняття позитивне. Слово “містика” походить від грецького “таїнство”, “таємниця”. Містичний – означає “таємний”. Чому таємний? Мова йде про здобуття благодаті Святого Духа, власне про прийняття дарів Святого Духа, сили Духа Святого, – здобуття, за словом Діонісія Ареопагіта, “енергій Божественних”, високочастотних, нетварних. Шлях церкви – це є шлях містичний. Шлях до підйому на висоту містики християнської. На початку Слово, потім віра, потім Благодать. І власне, те про що ми тут говоримо, Благодать, – це і є містика. Містика не тому що Господь не бажає нам дати цю благодать, цей таємний досвід, духовний досвід. Ні, містика тому, що ми часто не в стані осягнути цей досвід.

Спочатку ми осягаємо Слово розумом. Потім зростаємо в Слові і здобуваємо віру, але та віра на початку також розумова. Ми розумом віруємо, що є Бог, ми розумом сприймаємо, що слово Боже є правдивим, і що так треба жити, як пише слово Боже. Ми отримуємо практичний досвід, що коли ми живемо так як каже слово Боже – у нас з’являються в житті плоди, у нас змінюються думки, слова, діла і наше ціле життя. І ми бачимо, що це є добре. Ми маємо віру, яка підтверджується конкретними ділами, але це ще не означає, що ми вже маємо містичний досвід. Це просто означає, що слово Боже нас переконало логікою своєю в правдивості своїй. Що історичний досвід Церкви, або життєвий досвід кожного із нас зокрема, нас практично переконує в правдивості слова Божого і дає нам віру, яка від слухання слова Божого. Але, повторюю, це не означає, що ми досягли досвіду містичного. Є досвід душевний, а є більш глибокий, духовний. І найважливішим є досвід духовний. Розумове пізнання Бога через Слово – це є тільки перший крок, адже органом вищого пізнання є серце. І коли ми починаємо Бога пізнавати серцем, бачити Бога в собі уже не як теорію, не як Слово, і навіть не як Слово що стало плоттю в нашому житті, але як славу Божу в нас (а “слава” і “присутність” – це є слова синоніми). Тобто, коли власне ми починаємо відчувати Бога в собі духовним відчуттям, не на рівні чуттів тілесних, а на рівні серця. От це і є початком містичного досвіду.

Перший крок, який ми робимо в містичному богопізнанні – це так звані духовні осяяння (озаріння) . Кожен з нас має ці озаріння, кожен з нас знає, що таке сльози розчулення на очах. Комусь вночі це прийшло, і людина бажає затримати цей сон, бо було так ніжно, так зворушливо, так любовно, що хотілося б, щоб було так завжди. Але проходить час, настає охолодження, – і знов жорстокосердя наше виходить на перше місце, і ми вже забуваємо про той досвід озаріння що був в нас, і ми вже можемо різко відповісти своїй дитині або поставити її в куток грубо… Заспокоюючи своє сумління тим, що сказано ж у Святому Письмі: “Хто шкодує різку для сина свого, той ненавидить його…” Тобто, ми ще діємо на підзаконному рівні, а підзаконний рівень більш розумовий, аніж містичний. Так от, перший крок здобуття містичного досвіду, духовного досвіду, пізнання Бога серцем – це є духовні озаріння. І вони в житті людини яка змиряється, яка все більше і більше йде цим шляхом, суворим і ясним шляхом віри, стають все частіші й частіші. Якщо ми ідемо шляхом вказаним Христом, то цей досвід об’єктивно зобов’язаний повторюватись, і кожного разу усе частіше і частіше. І тоді настає момент, коли ми отримуємо духовне відчуття. Це вже не озаріння, це не блискавка, це вже більш усталений досвід, і більш довший досвід. І може він продовжуватись хвилину, дві, п’ять, але ми вже можемо “скуштувати” його. Ми можемо відчути його смак в повноті. Це відбувається тоді, коли наше серце відкривається перед Богом, коли ми знаходимося на літургії, або вдома в себе (“в своїй комірчині”, як каже Господь) на молитві, і наше серце впродовж молитви зігрівається, і тепло до Бога взиває, і ми відчуваємо зв’язок з Богом. І відчуваємо ми його не як миттєве осяяння: блиснуло і зникло, – а як уже досвід містичний, конкретний. Більшість з тих, хто є присутній на літургії в нашому храмі, мають цей досвід, бо це видно по очах. Він проявляється назовні в сльозах розчулення. Як говорить преподобний Серафим Саровський, що сльози розчулення є прямою ознакою того, що Дух Святий в нас. Тобто, що ми маємо вже зв’язок з Богом, ми маємо духовне відчуття.

Шлях здобуття містичного досвіду насправді дуже простий шлях. І ми постійно про нього говоримо. Вершина цього шляху – це абсолютна, жертовна любов, коли ти віддаєш своє життя за ближнього свого; але початок цього шляху – покаяння з плодами смирення. Смирення повинне бути постійною ознакою нашого поступування. Отож, коли ми змиряємо серце своє, – а смирення полягає в тому, що ми приймаємо ближнього свого і обставини свого життя такими, якими вони є. І поки що це – зусилля, бо ми заставляємо себе розслабитись, довіритись Богові, віддатись на цю течію, зануритись в цей Йордан. Шлях смирення веде нас поступово, від сходинки до сходинки, усе вище і вище до найвищих моментів містичного досвіду. До того моменту, коли містики (таємниці для нас) власне вже і нема, але є присутнім життєвий досвід Божественної реальності, містичний для оточуючих досвід нашого духовного життя.

Перший крок – озаріння, потім духовне відчуття, а потім з’являється духовне чуття. Відчуття і чуття – це неоднакові речі. Відчуття – це коли ти просто відчуваєш Бога в собі, в своєму серці, а чуття – це вже більш глибокий містичний досвід, його в світі називають інтуїтивним, інтуїцією (від лат. “intuitio” – “уважно дивлюся”). Тоді народжуються моменти прозорливості, і спочатку ці дари можуть проявитися, наприклад так, що ти йдеш по вулиці, а за тобою йде та-то людина, і ти ПРОСТО ЗНАЄШ хто саме, хоча і не можеш цього пояснити. Це досвід містичний, і тому він містичний, що спробуй поясни що це тому, хто його не має! Або ти розмовляєш з людиною про його сина, і ПРОСТО ЗНАЄШ, що сина його звати Ігор (це я ділюся своїм містичним досвідом). Я просто знаю, знаю серцем, на рівні глибин свідомості й надсвідомості, – і це і є духовне чуття. Є багато моментів, коли я знаю.

Та найвища планка містичного досвіду – це богоспоглядання, російською і церковнослов’янською мовами воно звучить як – “богосозерцание”. Досвід богоспоглядання – це вищий рівень містичного досвіду, його мали святі Отці Церкви, старці, тисячі і тисячі подвижників християнства. От що таке містика. І, повторюся, містика (таємниця) не тому, що Господь не хоче відкрити нам цей досвід, а тому, що ми не в стані його прийняти. А не в стані його прийняти тому, що ми є недосконалі. А “недосконалі” і “нечисті серцем” – це одне і те саме. І церква співає під час Божественної літургії: “Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога…” От вам шлях містики, це той прямий шлях, який нам дав Господь. Це ніби парадний вхід в чудовий дім, що збудований для нас, в ті обителі світлі, в ту Божественну реальність, яка й справді є реальністю. Тому що я кажу як той, хто знає, бо я мав досвід Богоспоглядання, я бачив Небо відкрите. І дай Бог мені, коли-небудь, піднятися до постійного бачення цього Неба відкритого! Це настільки невимовна насолода, мир, радість, відчуття захищеності абсолютної, що її просто неможливо передати словами. Це те, що “око не бачило, вухо не чуло, і на розум людині не спадало”. Але мені Господь благословив побачити що це таке для того, щоб я міг розказати вам. І я уже кажу не як той, хто просто вірить, але як той, хто бачив і ЗНАЄ. Ось мета яку вказав Господь. А досягається вона шляхом смирення. Якщо ми щодень змиряємося – значить ми пливемо по цій течії. І рано чи пізно ми будемо робити крок все вище і вище в своєму поступуванні.

Що ж таке магія? Тепер з’ясуємо різницю між містикою і магією. Містика – це шлях від Слова, через віру (точніше через довіру) до Благодаті; це шлях Богом даний. А магія (“магія” від грецьк. “” – “ворожба”; “маг” – грецьк. “”, з перс. “магуш” – “чаклун”. Це слово також означає жрець, або мудрець) – це спроба здобути внутрішню силу одразу, без віри смиренної, що чинна любов’ю, без Слова Божого духовного. От що таке магія. Благодать – це енергія Божа, це сила Духа Святого. Магія – це бажання одразу, без очищення смиренням і аскезою, взяти духовну енергію, і користуватися нею. Недаремно Господь порівнює життя людини, шлях спасіння людини, шлях світобудови з деревом, яке має корінь, стовбур, гілки і плоди. Шлях містики – це освячення кореня (корінь – це є віра). Цей шлях починається з того, що корінь занурюється в джерельну воду слова Божого, далі зміцнюється і зростає у смиренні, пості та молитві стовбур надії, і нарешті з’являються крона любові а на ній – плоди милосердя і богопізнання, плоди Сили. Магія ж бажає одразу отримати плід, не освячуючи коріння духа, і таким чином отримати результат. Тільки вже плоди не з дерева життя, але плоди з дерева пізнання добра через зло! А це є шлях лукавий…

Ще одне порівняння, я його сьогодні висловлював під час проповіді на літургії. Я казав, що мені це все схоже на такий-собі “столярний цех”. В цьому цеху виготовляють чудові речі, меблі, приємно пахне смолистою стружкою; там світло, цікаво, там іде творення… Так от, ми хочемо потрапити в цей цех, і подивитись які там гарні речі. Шлях містики, шлях Христа – це той, коли ми заходимо туди парадними дверима, з розплющеними очима, і бачимо куди йти, бачимо прохід між верстатами. Шлях магії – це коли ми входимо в той самий цех із зав’язаними очима, або в темряві, при вимкнутому світлі, і навпомацки починаємо пізнавати цей світ. Верстати гудять, щось ріжеться, стругається, нам цікаво, і ми переборюючи страх починаємо навпомацки досліджуємо цей цех... Чим таке дослідження може закінчитись, я думаю неважко здогадатися. В кращому випадку ми одріжемо собі пальці, а в гіршому просто загинемо. І це відбувається і на сьогоднішній день. Ми бачимо, що полиці книжкових магазинів вгинаються від літератури окультної. Будь ласка, купуй книжку, входь в транс, входь в святеє святих, тобто в глибини свідомості, в підсвідомість, в надсвідомість: без крові “овнів і козлів”, без “диму кадильного” (тобто без очищення постом і молитвою, без жертв духовних – “пахощів любих для Господа”), а там – двері в “небо”, в світ невидимий, – і вперед, із зав’язаними очима, що буде те буде!.. І в результаті або психлікарня, або людина викидається з дев’ятого поверху, або не сама тільки йде з життя, а і забирає тих, хто навколо неї. От різниця між містикою і магією! Містика – це шлях християн, магія – шлях лукавий, перекручений, беззаконний, шлях який порушує Закон.

Містика від магії відрізняється своєю суттю, а суть полягає у вченні – Возлюби, а для цього змирися. Магію не цікавить ця суть: Навіщо мені вчитися любити, смирятись, навіщо проходити такий важкий шлях? “Царство Боже зусиллями береться…”? – Ні, я обману Бога, я влізу в цей світ надприродний іншими методами, простішими. Можливо тобі й треба працювати десятки років, а я це зроблю за півроку, а то й за місяць, чи за тиждень якщо сильно постараюсь... Але Бог осміяним не буває! Не працюючи над собою, не очищаючи дзеркала душі неможливо одержати вищу духовну Силу, силу Світла, але лише психічну енергію нижчого порядку, тварную й недосконалу. “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать...” (Як.4:6). Або ж тільки елементарну енергію життя – благодать «усіляких». (Наприклад під час сну людина отримує духовну енергію життя, чи добра людина, чи зла: “Сонце світить на праведних, і на неправедних...”)

Тут можна провести паралелі. Давайте відкриємо з вами книгу Повторення Закону 18-й розділ, який забороняє нам робити всі ці окультні речі.

“Коли будеш входити до Краю що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів” . До якого Краю закликає нас Господь? Цей край – наші серця. Коли ти будеш іти шляхом очищення, шляхом віри, шляхом Господнім... Як учить преподобний Серафим Саровський, прямота цього шляху, простота цього шляху є ознакою, що це дійсно є шлях Божий. Бо якщо починаються якісь крутійства і надмірні, на межі з лукавством зусилля для досягнення мети, – то це вже не Божий шлях. Так от, коли ти будеш опановувати цю “землю”, входити в своє серце, занурюватись в нього і бачити “народи” (лихі думки, бажання: душогубство, перелюб і т.д. Це те, що ми називаємо закон плоті в нас) які там. І той самий закон плоті, “змій” нам буде нашіптувати: “А чи правду сказав Бог?.. Ні, не вмрете! Можна піти і таким шляхом, він коротший. І пізнаєте добро і зло, і будете, як боги...” Чи сатана обманув перших людей віри? Так, але приховано, лукаво, бо мету вказав правильну, тому що сенс життя творіння – дійсно обоження, тобто здобуття подоби Божої. В цьому розумінні здобуття подоби Божої – “…і станете, як боги…”, тобто багаті на ту Благодать, що походить від Бога Творця. Будете багатими на ті дари, на ту Силу, на ті енергії, що дає Господь. Але шлях указав лукавий – через зло, через страждання, а для деяких – тупиковий.

Сатана не з тих, щоб казати тобі, що Бог говорить одне, а я тобі – друге. Ні, він просто сіє сумніви, спокушує, питаючи: “А чи правду сказав Бог? Чи дійсно не можна «їсти плодів з усіх дерев раю», іти іншим шляхом до обоження, до богоєднання, до досконалості, до містичного досвіду? Ні, не вмрете! Лукавим шляхом також можна піти, і відкриються очі тобі, і ти станеш як бог. Ти піднімешся до цього обоження, піднімешся до цього містичного досвіду, тільки значно швидше…” Неправда! Якщо й піднімешся, то лише “так, як через огонь” – огонь страждань, якщо покаєшся. А може й зовсім ніколи, якщо не покаєшся, і не отримаєш благодаті вищого рівня. Яка багатогранна Біблія!

І подивилася Єва (наше життя, наш чуттєвий, емоційний світ) що цей плід не такий вже і поганий. Він принадний на вигляд, смачний, і їла Єва той плід, а потім дала і Адамові, тобто розуму нашому. І Адам їв. Це завжди так – раніше падають наші чуття (Єва), а потім ми виправдовуємо ті падіння розумом (Адам): “Ну що ж, Господь мені таку жінку дав, таке життя... Так ми створені, цікавість зробила з мавпи людину…” Тай пішов цим шляхом, а в результаті – йде падіння.

“Коли будеш входити до Краю що дає тобі Господь…” Я даю тобі цей край, – каже Господь, – Я передбачив, щоб цей “край”, серце твоє, “текло молоком і медом”, щоб не росли там тернина і осот. Я передбачив, щоб ти пройшов шляхом освячення, обоження, щоб ти піднявся до Мого рівня, до духовного рівня, щоб ти став духовним. Не сів на Моє місце, а сів праворуч Мене. Я дав тобі образ Свій, тобто здатність творити, любити, свобідну волю, розум. А тепер тобі залишається лише здобути подобу Божу, обожитись таким чином, освятитись, одухотворитись. Тобто, не тільки бути здатним любити, але і любовним; не тільки здатним творити, але і творцем прекрасного; не тільки мати свобідну волю, але і свобідно направляти її узгоджуючи з волею Божою, бути не тільки розумним, але і мудрим премудрістю Божою! От шлях! Як сказав свого часу святий отець Церкви, Василій Великий: “ Я людина, але маю завдання стати богом…” Іди цим шляхом – це шлях споживання плодів з древа життя... Людина обирає інший шлях, а Господь попереджає: не іди іншим шляхом. Коли ти будеш іти тим шляхом здобуття подоби Божої, то не піддайся на спокусу підмінити містику магією!.. Повторюю, ці слова мають дуже широке значення, як і кожен вірш Святого Письма. Слово Боже має дуже багато прошарків тлумачення. Тому що воно безмежне, глибинне, воно діє на всіх рівнях, і зараз ми розглядаємо саме на цьому рівні – містика і магія, – і слово Боже діє і тут, на цьому рівні, воно і тут “живе і діяльне”.

“…то не навчися чинити такого, як гидота цих народів” . Не слухай закону плоті в собі, не йди “легшим” шляхом, як тобі здається, бо “Царство Боже зусиллями береться…” Ти мусиш в муках це вистраждати! Тому що те, що легко дається, те й легко втрачається. Коли народжується нове, коли жінка народжує – вона терпить страждання і муки, але потім радість від народження дитини переважає усі ті страждання, які були під час пологів. І всяку сльозу Господь зітре, тільки іди Його шляхом!

“Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь…” Зараз будемо робити порівняння. В християнській містиці що очищує? “Визнаю одне хрещення на відпущення (на очищення від) гріхів…” Хрещення (грецьк. “”, “баптидзо” – “занурюю”)! – ми говоримо про вогонь Духа Святого, який подається в таїнстві хрещення. Як буквального (обряд), так і духовного (хрещення, як повного занурення у Слово, віру, Благодать во Ім’я Отця, Сина, Святого Духа). Але не про той вогонь, через який проводять шамани, заклинателі, жерці своїх адептів, своїх дітей. Не переводь своїх дітей через вогонь страждань! – ми розглядали духовну символіку цих віршів. Мова йде про те, щоб ми не пізнавали Бога через вогонь страждань. Як говорить апостол Павло, що ці також спасуться, але вже через вогонь. Не проводь дітей своїх шляхом лукавим, шляхом споживання плодів з древа пізнання добра через зло, але веди прямим, Божим шляхом! Тут ми вже говоримо про речі містичні, про містику і магію. Так от, в магії культ, обряд очищення – це проведення через вогонь. І, між іншим, є дуже цікава книга митрополита Іларіона (Огієнка) “Дохристиянські вірування українського народу”, – вона написана дуже цікавою, живою мовою, – і там автор описує звичай перескакувати через вогонь. Це є символ очищення вогнем. А в православ’ї ми маємо очищення через таїнство хрещення. В таїнстві хрещення є все – і покаяння, і смерть для гріха, і воскресіння. “Всі ті, що в Христа хрестилися, во Христа зодягнулися…”, але спочатку сказано: “Ми в смерть Його хрестилися…” Тобто, тут містично змальований шлях Христа: спочатку розіп’яти в собі гріх покаянням, а потім вмерти для гріха принісши достойний плід цього покаяння – самозречення, смирення і аскезу, а там і воскреснути в життя вічне разом з Ісусом. От воно занурення, “баптисмос”, а потім підйом з цієї купелі водної Слова. Мова йде про духовні, містичні речі, адже хрещення полягає не в тому, щоб зайти у воду сухим, а вийти мокрим. Хрещення – це духовна річ. Хрещення в Слово, віру і Благодать – це і є процес очищення. Таким шляхом ідіть, а не переводьте дітей своїх через вогонь. І в духовно-символічному плані віру свою, розуміння своє, життя, чуття, громаду не проводь через вогонь цих обрядів. За якими безумовно лежать енергетичні дії, тому що слово (слово і думка: слово як вираз думки) матеріальне. І якщо відбуваються якісь дії, і говоряться якісь слова, то це не є безслідно, а обов’язково на містичному, духовному рівні має свій відбиток.

“…хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах,..” От це є ворожбитство, російський переклад цього уривка: “прорицатель”, “гадатель”, “ворожея”. Так от, в магії віщун, ворожбит, ворожка. А в містиці християнській, в православ’ї – це пророк Божий. І бачимо на перший погляд незрозуміле. Адже той гадає, прорікає, і цей прорікає майбутнє... Так в чому ж різниця? В підході, в суті! Знову повертаємося до суті, бо немає нічого нечистого у самому собі, хіба хтось вважає це за нечисте. Суть викривлена, неправильна, лукава. Так от, той лише істинно пророк Божий, ясновидець, або прозорливий старець, хто піднявся до цього пророцтва через любов. Говорить апостол Павло: “Пильнуйте про любов, а найбільше щоб вам пророкувати”. Ми повинні бути пророками Божими, не ворожити, не гадати: так – не так (зайшли в сферу потаємну і починаємо ворожити то на кавовій гущі, то на бобах). Ні, ми повинні йти шляхом Божим і Господь відкриє нам! І ми зможемо казати сміливо, що буде! Та ми й сьогодні тут прорікаємо майбутнє, ми досліджували Апокаліпсис і ми знаємо, як будуть розвиватися події на найближчі й подальші роки. І це ми знаємо завдяки інтелектуальному пізнанню через слово Боже в своєму житті, а коли ми піднімемося до рівня справді містичного досвіду прозорливості, то тоді ми будемо бачити, як бачив Серафим Саровський – інтуїтивно, серцем. Коли до нього заходить людина, а він знає як її звати, з якою бідою він приїхав. Серафим нічого не питає його, а відразу говорить: їдь туди і туди, бо можеш сина свого втратити. Повертайся швиденько додому і т.д. Прочитайте книжку про житіє Серафима Саровського, там є дуже цікаві моменти. Або із спогадів “Добротолюбія”, коли монахи сидять на трапезі і раптом встає Авва (духовний отець, старець), вклоняється в сторону півночі і каже: І тобі вітання, пастир овець Божих! І знову сів, продовжив їсти. А після трапези питають його браття: а що це ти вставав, авва? А він каже: проїжджав (за десяток верст від обителі!) такий-то і такий-то, він зупинив повіз і привітав нашу обитель: Вітаю вас, браття во Христі! Я в став і привітався з ним… І ми знаємо таких випадків тисячі і тисячі… От вам, будь ласка, прозорливець із знаком плюс, і віщун, ворожбит, ворожка – із знаком мінус. Не йдіть тим мінусовим шляхом, – каже Господь, – ідіть шляхом Божим. В містиці – пророк, в магії – віщун, ворожбит, ворожка, той, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник.

“…хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник...” Чарівник – російський переклад “чародій” або “колдун”, “волшебник”. Повторюю, ми зараз не говоримо про тих, хто “чарує ілжею”, ми не говоримо про духовну символіку, ми говоримо зараз про містику. Про речі буквальні, буквально існуючі, але містичні, таємні. В містиці ми маємо цілителів, тих, хто має дар зцілення. А в магії ми маємо чарівника, який лікує тіло, але губить душу. Різний підхід. В містиці є цілитель, який має дар зцілення. І в перших християнських церквах при кожному храмі були цілителі свої, і в світ лікуватись не ходили… Світ навпаки приходив до церкви зцілюватись. І інший підхід – “цілитель” із знаком мінус, який лікує тіло і занапащає душу. Я взяв цитату Івана Златоустого, отця Церкви, він говорить на цю тему:

“О, во сколько крат лучше умереть, нежели к врагам Божиим идти! Какое пособие тело лечить, а душу губить? Какая польза здесь малое принять облегчение, а там быть посланным с бесами в вечный огонь? Слушайте, что случилось. Заболел Охозия царь и, оставив надежду на помощь Божью, послал к волхвам. Но вот пророк Илия встретил слуг Охозииных и сказал: «Ступайте, скажите своему царю, поелику он Бога оставил и послал к бесам о своём здоровье спрашивать, то Бог определил не встать ему с одра своего и умереть прежде времени». Так преждевременная смерть постигает всех ходящих к волхвам. Святые апостолы прокляли волхвования, а святие Отцы отвергли на Соборах, от святого причащения отлучили ходящих к волхвам и наложили на них строгие запрещения”! От яка гарна цитата. “Какое пособие тело лечить, а душу губить?!” Тут іде перекручення ідеї Божої, відповідно – беззаконня. Шлях Божий – це Слово, віра, Благодать; якщо корінь святий – то і гілки святі. І йде тоді зцілення на тіло, і йде тоді благодать на все, бо це правильний шлях, так треба йти. Шлях чародійства – це той, хто лікує тіло, про душу забуваючи. Це і є – магія.

“…і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого і питає померлих. Бо гидота для Господа кожен хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою” . Те, що перекладається в Огієнка як “чорнокнижник”, має російський переклад в Септуагінті “обаятель”, “гіпнотизер”, буквально “той, хто нашіптує”. “Обаятель” сучасною мовою – гіпнотизер. В містиці маємо тих, хто сподобився дару слова знання, та слова мудрості; в магії ж – обаятель, гіпнотизер. Згадаймо зустріч Серафима Саровського з Миколою Мотовиловим, коли зійшла на останнього Благодать Всесвятого Духа під час проповіді Слова Божого. Вони просто говорили (“На початку було Слово…”), там не було магії, там була містика. Згадаймо, сходження благодаті Всесвятого Духа під час проповіді Петра язичникам. Зійшла Благодать відразу, але під час проповіді, а це не магія, це є містика. Слово, віра, Благодать, а потім вже занурення у Вчення й життя Христове в повноті (див. Дії 10.44–48), але всеодно на початку Слово. Воно дуже просте: Покайтеся, принесіть плоди, змиріться і йдіть до любові. От і все. Так от, ми маємо в магії обаятеля, або гіпнотизера. В містиці ж християнській, коли це із знаком плюс, – це людина яка має дар слова мудрості. А в ідеалі – це священство церкви повинно мати той дар, тому що слово “пресвітер” означає “старець”. А “старець” який не має дару слова мудрості, містичного досвіду, – це не старець, а дитина. Пам’ятаєте, як говорить Іван Богослов: “Пишу вам дітки (перший щабель), бо прощені вам гріхи від початку (ви прийшли до покаяння, і вам прощені гріхи). Пишу вам отроки, бо ви пізнали Отця (ви пізнаєте волю Отця, але ще через розум: ви ще отроки), пишу вам юнаки, бо ви диявола перемогли (ви показали в стриманості – терпеливість), пишу вам Отці (ті, хто піднялися до рівня “в терпеливості благочестя” згідно градації апостола Петра (1Петра 5.7 – 9), бо ви пізнали Сущого від початку”

Отці вже пізнали Сущого не розумом, але серцем, духом. Це вже не дар “слова знання” – пізнання слова Божого, Бога розумом, інтелектуально (стан херувима – “ангела відання”), але дар “слова мудрості” – пізнання Премудрості серцем, інтуїтивно, за словом Архієпископа Луки “органом вищого пізнання” (це ближче до серафима – ангела полум’яного). Як каже Господь наш Ісус Христос: “Краще Мені, якщо Я піду від вас…” Я як Слово вознесусь на висоту небесну, і тоді іншого Утішителя вам пошлю. Вже не Слово правди, але Духа правди! Містичний досвід він вищий, тому що сенс Слова в тому, щоб привести до цього містичного досвіду. Інакше теорія без практики мертва.

Цікаво, що диякон в ідеалі – це священнослужитель, який повинен володіти саме словом знання, а це другий дар після віри (див. 1Кор. 12.4–11) Мирянин – той, хто має дар віри, хоча це знову ж таки в ідеалі. Ми знаємо на сьогоднішній день, що не багато з тих, хто зветься “отцями” мають дар Слова знання, тобто знають слово Боже по духу. І що там казати, чи мають віру, що чинна любов’ю, тобто чи є власне християнами в повному розумінні цього слова, чи є дорослими християнами – не дітьми у вірі, не “віфлеємськими немовлятами”, яких побиває Ірод, але справді “мужами з відкритим оком”. Але я кажу як повинно бути в ідеалі. Так от, в ідеалі саме пресвітер має володіти даром слова мудрості (це найвищий, містичний дар боговідання), він повинен як Серафим Саровський почати бесіду із Слова, а закінчити тим, що сходить благодать Всесвятого Духа на людину, і вона тут же народжується згори, піднімається до висот навіть хрещення Духом Святим. І вона бачить Небо відкрите, як бачив Микола Мотовилов в бесіді з Серафимом Саровським. Просто півгодинна розмова старця, пресвітера в повному розумінні цього слова, з мирянином – так повинно бути, така ієрархія передбачена в Церкві! Але, нажаль, сьогодні це майже втрачено, сьогодні практично такого немає. (Бесіду Серафима Саровського з Мотовиловим, дасть Бог, я наведу як додаток в майбутній своїй книзі “Від магії до містики”, над якою працюю).

Повернімося до різниць між містикою і магією. Продовжимо розглядати паралелі. В містиці ми маємо дар слова знання (ми тільки що казали, про дар слова мудрості, а тепер опускаємося до дару слова знання), тому власне в нас євангеліст-благовісник, а в магії – це чорнокнижник. Там інші знання, там він знає всі заклинання в білій магії, а в чорній – прокльони. В містиці маємо старця-прозорливця, а в магії жрець-оракул. Отже, можна сказати таким чином, що містика – це є шлях до раю; магія ж – шлях до пекла. Хоча і рай і пекло знаходяться в світі невидимому, по ту сторону реалій буття фізичного. Тобто, це є реалії буття тонкофізичного світу. В містиці маємо молитви за померлих, також до святих, які вже є ангелами, які живуть в тілі тонкому, ефірному. Отже, є молитовне єднання світу видимого і невидимого, ми маємо його в церкві Христовій, а в окультизмі воно перероджується в спіритизм (викликання духів померлих, віщих).

Магія грецькою мовою означає як мудрість, так і чародійство. І слово маг, відповідно, теж має дуже широкий спектр значень – і мудрець, і жрець якогось культу, божка, або навіть цілого пантеону богів, і він же чарівник. Недаремно ці волхви, що прийшли до Христа, вони перекладаються, як “маги” і “мудреці” зі сходу, тому що слово це має подвійне навантаження. Окультизм – від латинського слова “осcultus”, означає “таємний, прихований”; містика – теж “таємний”, тільки грецькою мовою (“μυστικος”), але яка велика різниця! Тому що одне із знаком плюс, а друге із знаком мінус, і ми вже з’ясували в чому суть різниці. Обоє належать до мудрості, торкаються таємних речей, обоє стосуються світу невидимого, але містика законна, із знаком плюс, а магія або окультизм – протизаконні, із знаком мінус.

Магія розрізняється на білу і чорну. В чому різниця? Чорна магія напряму зв’язана з темними силами, там іде викликання духів злоби піднебесної сфери, приношення їм жертви, заклинання їх іменем, там і енергії йдуть низькочастотні, та й мета там темна. Чорна магія насилає порчу (вроки, причину). Людина займається чорною магією, щоб творити зло: насилати порчу, хворобу, поробити на смерть і т.д. Ми знаємо, що ці речі існують, і в нашому храмі ми з цим зустрічалися. Були випадки, що людей просто приносили під руки, тому що було пороблено на смерть. Одна сестра знайшла біля дому замовлену річ, зрозуміла що їй роблять на смерть, і вона злякалася... Їй справді було пороблено на смерть, її привели сюди жовту, страшну. І тільки Господь по молитві церкви (ми поставили відразу на молитву) звільнив і вирятував її. Сатана закручує, а Господь розкручує! Тільки “руками” вірних, молитвами церкви (згадаймо історію про вздоровлення розслабленого, що його принесли до Ісуса четверо друзів) їй вдалося врятувати життя.

Людина цього лякається, і як тільки вона злякалась, відкрилась для страху, для низьких частот, – вона розкривається для темних сил. Тому що страх, жадібність, агресія, роздратування, гнів – це все є низькі духовні коливання. Любов, ніжність, жалість, розчулення – це є високі частоти. Так от, сатана і духи злоби піднебесної живуть на низьких частотах, вони втікають від високих частот. Високі частоти духовні для них як вогонь обпалюючий. А от коли вони відчувають енергію низьку, тоді вони й живляться від нас. Ми всі маємо цей досвід. Коли розмовляєш з людиною, яка “тисне” на тебе морально, і ти відчуваєш себе беззахисним, ти її злякався – і все! В тебе слабкість, в тебе ноги трусяться... Чому ноги тремтять? Тому що в тебе немає енергії! Тебе “висмоктали”, тобі нудотно, тебе ніби стискає, смокче під сонячним сплетінням (а це ж один з енергетичних центрів людини!). Людину “смокчуть”, і вона це відчуває: їй робиться млосно, недобре. Може кинути у холодний піт, з’явитися блідість, позіхання. У гострих випадках можливе навіть самовільне блювання, напади істерії, а чи й втрата свідомості… Останні симптоми є ознакою того, що людина уже переповнена негативом (як на рівні інформативному, так і енергетичному), і відбувається що називається “перелив через край”. От вам простий приклад вроків.

Втім, подібні фізіологічні прояви можуть мати місце і в момент очищення від впливу негативних сутностей – коли вони також “переливають через край”, але уже з іншої, позитивної причини: причини їх виходу, видалення, витискання з серця людського світлом благодаті Христової. Це відбувається найчастіше тоді, коли людина, що рідко буває в намоленому місці (як правило це трапляється з молодими людьми, так що посилання на слабкість здоров’я, утому, задуху тут зайві – чомусь у переповнених залах дискотек, під час багатогодинних танцювальних “змагань” цього не трапляється), потрапивши випадково до храму Божого (вінчання, хрестини, передпасхальна сповідь і причастя), під впливом слова Божого, молитовної атмосфери церкви (здебільшого у момент проповіді, Херувимської, співу Символу віри або молитви Господньої “Отче наш…”), входить у незвичний для неї молитовний стан, раптово відкриваючи серце своє благодаті Всесвятого Духа. Причому це відбувається з людиною навіть без її усвідомлення того, що ж насправді містично з нею діється (втім подібне неусвідомлення часто має місце і на момент окультного впливу негативу під час прокльону, або т.зв. вроків). Тоді виникає ефект внутрішнього катарсису (спонтанного очищення) на фоні духовного “кисневого сп’яніння”. Це подібно до того, якби людину, що довгий час, місяцями, а то й роками перебувала у затхлому підвалі, раптом вивести на свіже повітря… Коли біс виходить з людини – він кидає її об землю (див. Євангельську оповідь про звільнення Ісусом біснуватих). Дух Святий, як потік чистого повітря, входить у відкрите серце людини, і витискає із нього усе нечисте, результатом чого, окрім внутрішнього відчуття зворушення та розчулення, є й чисто зовнішні прояви: зітхання, сльози, позіхання, або інколи і таж-таки втрата свідомості…

Прокльон – це негативна думка (а думка насправді є матеріальною), яка досягає незахищеного “бронею праведності” опонента. Все створене є матеріальним, а отже носієм певного енергетичного заряду. Один Бог є нетварним, нематеріальним. Він – абсолютний Дух і Творець енергій. Цей досвід, знову ж таки, відомий усім, але не всі замислювались над цим. Це елементарна річ! Ось комусь наступають у тролейбусі на ногу, і людина вибухає: Та щоб тебе!.. Це і є насправді прокльон. А тепер згадаймо, чи кожен з нас тою чи іншою мірою не проклинав, не врочив таким чином, навіть і не замислюючись над цим?! І якщо той, хто наступив, є незахищений любов’ю, немає в нього броні праведності і смирення – біда, він обов’язково буде уражений цим прокльоном. Якщо ж захищений – то нічого не станеться. Але якщо відповіддю на цю агресію буде агресія, – то все, ти перейшов на низьку частоту, і тебе обов’язково “висмокчуть”! Сатана використає і тебе, і твого кривдника як інструменти для досягнення своєї мети – отримання енергії вашої. Точніше через вас – енергії Божої, яку вселенський дух злоби не продукує сам (бо один Господь є творець енергій!). Він КРАДЕ ЇЇ, використовуючи нас, людей, як своєрідні “трансформатори” для переведення високочастотної енергії любові (яка є неприйнятною для сатани, і яка попаляє його, як вогонь поїдаючий усе нечисте) на низькочастотну, “холодну”, зручну й прийнятну для нього енергію злоби. А отворами, що через них витікає із нас ця змарнована енергія Божа, є страх, гнів та пожадливості наші… І скільки цієї енергії завдяки нам з вами уже викрадено “князем світу цього” та “богом віку цього”, що став і “князем”, і “богом” завдячуючи лише нам, і є “злодієм від початку”!.. І ось ти зайшов в хорошому настрої в тролейбус, і ніби дрібничка якась сталася, – а в тебе уже розбитий цілий день, а то й тиждень. В тебе немає енергії, немає здоров’я, тобі недобре… От, будь ласка, як діє чорна магія! Вона послуговується низькими частотами і використовує їх на зло, тобто або на смерть, або на хворобу, або на якусь біду… І у побуті, у повсякденному житті в першу чергу. Каже Господь: Будьмо уважні! Не даваймо йому їсти! Зодягнімося в “броню праведності”, броню смирення і любові! “І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?” (1Петра 3.13); “Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття (прокляття на невинного, тобто праведника, рос. “незаслуженное” – О.В. ) не збудеться” (Прип. 26.2). Слово “праведник” не означає “безгрішний” – один Господь без гріха! Усі згрішили, і всі смертю помремо, – говорить апостол. Але праведність – це НАПРЯМОК ХОДИ (“Камо грядеши?”, куди йдеш? Чи з темряви злоби до світла любові, а чи навпаки?). І праведник – це той, хто, по-перше, ШУКАЄ ПРАВДУ, а отже і ЗНАХОДИТЬ ЇЇ В ІСУСІ ХРИСТІ, а відтак І ЙДЕ ЦІЄЮ ДОРОГОЮ ПРАВДИ, ЩО ВЕДЕ В ЖИТТЯ ВІЧНЕ. І назва цій дорозі – СМИРЕННЯ…

Біла магія – це послугування світлими енергіями, і ніби то на добро, але й там порушується основний принцип Божественний – Слово, віра, Благодать. В людини з’явилося рожисте запалення (рожа), лікарі кажуть, що вона не лікується і кажуть: шукайте бабку. Тому що т.зв. “рожа”, насправді, це зовнішній прояв внутрішнього стану людини, це хвороба душі а не хвороба тіла. І слава Богу, що це тільки рожа, тому що могла бути й саркома. Це попередження! І людина шукає бабку, яка бере, покладає льняне полотно на хворе місце, з молитвою викладає хрестиком на полотні пучечку освяченого льону, перехрестить, запалить, – і воно згорить з тріском. Якщо одного сеансу замало, тоді ще і ще раз, і з кожним разом тріщатиме все менше. Для де-кого потрібно буде один сеанс, а для декого три… Рожа пропаде. І в принципі це може зробити кожен з нас, тому що тут іде мова про природні енергії. Але коли забраний зовнішній прояв внутрішньої хвороби, то це не означає, що людина вилікувана. Тому що рожа може з’явитися ще раз, ще раз, а потім наступлять зміни на клітинному рівні... Це може статися тому, що не зрозумів суть, не вилікував душу.

Магія не лікує душу, магія відразу зриває плоди. Це елементарні речі, які пояснюються навіть на рівні науковому. Це речі пов’язані з енергіями, але Господь передбачає оволодіння вищими, тонкими енергіями, як вершину сходження. А на початку – Слово… От різниця між містикою і магією! Містика починається із Слова. Магія – одразу з енергетичних дій. Хоча теж в антуражі, обрамлені слова, але не слова Божого. Не цього Слова: Возлюби, а значить змирися, а отже прийми свого ближнього і обставини свого життя такими, якими вони є.

Якщо ми не лікуємо душу, але тільки тіло, то це власне біла магія. (А чи не займається цим, по великому рахунку, сучасна медицина? І чи не тому маємо в сфері охорони здоров’я такі плачевні результати?..). Якщо ми поклоняємося хресту, а не розіп’ятому на ньому Господу, то це теж біла магія! І якщо ми покланяємося іконі, а не Тому, Хто зображений на ній, – то й це є біла магія (І чи обрядовірство, яке процвітає сьогодні у церкві, суть не таж сама, хай і біла, магія?!).

От, будь ласка, як близько чисте від нечистого і святе від несвятого. Згадаймо часи середньовіччя, і ще раніші часи іконоборства. Чому йшло це іконоборство? Тому що культ поклоніння іконам настільки був профанізований (сіль ізвітріла, Слово зникло, суть вивітрилась), що почали відноситись до ікони, як до культового предмету, як до ідола, до фетишу, як до предмета поклоніння. А причина – нерозуміння (точніше втрата розуміння) містичних речей. Бо ж дійсно, ікона безумовно містить, акумулює в собі енергію. Як і свята вода акумулює енергію, і ми знаємо, що у віруючої людини вона може зберігатись дуже довго. Я знаю священика, у якого зберігається вода іще з першого його Йордану, коли він освячував її ще будучи молодим священиком, біля 40 років назад. А в людини невіруючої така ж вода через два тижні засмердиться! Так само і ікона, і хрест… Цей світ невидимий закритий від нас. Хоча на рівні науковому, не безбожницькому, але на науковому в повному, справжньому розумінні цього слова, цей феномен також має своє пояснення. Коли природознавець досліджує матеріальний світ, і розуміє, що першопричина всього – Бог, то він уже певною мірою бачить світ невидимий, і дивиться на це як на реалії світобудови. Тому то науковець може (і повинен) пізнавати світ невидимий, тонкоматеріальний, духовний, як реально існуючий матеріальний (тобто тварний, сотворений) світ. І прогресивна наука вже сьогодні приходить до бачення цих речей! Показовою в цьому плані є цитата з виступу доктора технічних наук В.Н. Волченка на Другому Міжнародному конгресі “Реальність Тонкого Світу” (С-Петербург, 9-10 червня 1995 року, цитую мовою оригіналу):

“Один из путей выхода из нарвственно-экологического кризиса заключается в совершенствовании человеческого сознания, в замене жизненных ориентиров с потребительских на духовные. А духовное пространство и есть тонкий мир (!). В нём, повидимому, содержится полная информация обо всём сущем.

Информация – это форма всего, это будущая энергия в потенциале. Мы должны понять единство мира, в которам духовное пронизывает материальное. Но потенциальный информационно-энергетический барьер, преграждающий путь в тонкий мир, можна преодолеть лишь при высочайшей духовности и нравственности”.

Один Бог – абсолютний Дух, а все інше, в порівнянні з ним, є матеріальним (тонко-, чи грубо-, але матеріальним). Бог – Творець енергій. Світ власне й складається з енергій, джерелом яких є благодать, неречовинна енергія Божа. Бог є ключем нетварних енергій, якими творяться енергії тварні, речовинні. «Енергії (Божій) властиво творити», – учить святий Григорій Палама.

Матерія – це “сконденсована” тварна енергія, яка має своїм початком нетварну енергію Божу. Існують грубофізичні енергії, щільно “сконденсовані”, як наприклад, ця кафедра за якою я зараз стою. Або більш тонкі: електромагнітне поле – це теж форма існування матерії, але вже менш щільно “сконденсованої” І, нарешті, духовно-інформативне поле – це ніщо інше, як найбільш тонка форма існування тієї ж матерії. І те що ми називаємо світом ангельським, невидимим, Небом – це реальні, цілком природні речі. Для Бога це речі грубі, фізичні, а для нас вони невидимі і невідчутні. Але тільки до того моменту, поки Господь в нас не розвине ті органи чуття духовні, які насправді від народження закладені в нас, але існують в нерозвинутому, зародковому стані. Вони й покликані сприймати оці енергії духовні. Навколо нас маса інформації, просто від нас вона закрита. І закрита лише тому, що ми не в стані її сприйняти.

Це подібно до невидимих і невідчутних для нас радіохвиль, які проте реально існують навколо. Постав тут телевізор – і ти побачиш, увімкни радіо – і ти почуєш те, що навколо, те що ти зараз не чуєш, бо не маєш чим. Те саме і з невидимим світом ангельським. Просто орган духовного відчуття атрофований після падіння Адама. І наша задача знову його відродити в собі, піднятися на висоту цього містичного досвіду.

Поклоніння не Богу, але силі, енергії, власне творінню Божому – це і є вже магія як одна з форм язичництва. Тому що Бог є творець енергій. Господь говорить: не роби собі подоби Бога ні з чого сотвореного, ні що в небі, ні що на землі, ні що в воді нижче землі. Тому що Бог творить ці енергії, Він дає ці енергії, і не енергії ці зціляють тебе, а Він. Там де з містики вивітрюється Слово, суть, сіль, вчення Боже (Возлюби, а для цього змирися…), – там містика перетворюється на магію. І навпаки, там де магія очищується, освячується суттю, – там кінець магії, і початок містики.

За часів іконоборства з ікони здирали фарбу, товкли в ступці, додавали до причастя і причащали знаючи, що та ікона зарядження енергією віри. “По вірі вашій буде вам!” Це була чистої води магія, тільки біла. Там де вивітрилась суть, сіль, Слово, вчення пішло в сторону – там з’являється марновірство, і людина вірить вже не в Бога, а в ту енергію, ікону, і каже що ікона чудотворна сама по собі. А ікона чудотворна не тому, що вона творить чудеса, а тому що по вірі нашій, яка підвищена від споглядання цього мистецького твору (ікони), і плюс енергіями, якими вона заряджена на містичному рівні, Господь творить чудеса зцілення… Під час молитви віри до Бога перед іконою, а не до ікони. Так само й щодо молитви перед хрестом. По молитві віри до Бога, розп’ятого за наші гріхи на цьому хресті, Він (Господь), а не сам хрест, дає нам чудо зцілення. Тому що енергія, якою заряджений хрест, – вона є Божа а не самого хреста. Коли пояснити ці речі, то магія відступає і появляється здорова містика, бо повернулось Слово, суть. І біда церкви у першу чергу саме в тому, що Слово Істини вибите сьогодні з-під фундаменту віри.

Згадаймо, волхви приходять до Христа... Магія приходить до Ісуса і освячується Словом: Возлюби, а для цього змирися... Вони прийшли одним шляхом до Ісуса, а повертаються уже іншим шляхом. І це вже не шлях магії, це шлях містики, і саме ця містика несеться в світ. В світ повертаються містики, люди які знайшли Христа, які освятилися словом Божим, і вірою яка від слова, люди, які піднялись на новий рівень життя.

Пам’ятаєте, коли учні підходять до Ісуса і кажуть: Ось, тут один з нами не ходить, але іменем Твоїм бісів виганяє, і ми йому заборонили?.. Господь каже: Не забороняйте йому, тому що хто не проти вас, той з вами… Розгляньмо цей момент на містичному рівні. Є бабця, яка виливає, вишіптує, викачує, працює зразу на енергетичному рівні, а не вірою, що від Слова. Для нас хто вона є? Для нас це та “гидота”, про яку говорить Господь в книзі Повторення Закону, 18-й розділ, з 9-го вірша! Чому? Тому що це є крок назад для християнина, хоча бабця займається білою магією з самих кращих побажань. Це суміш, Вавилон. Ми це повинні відмітати, бо слово це, ці вірші написані для нас, для народу Божого. Але коли до цієї бабці приходить людина – абсолютний атеїст, укорінений в своєму вихованні. І тут, раптом, Господь допускає, що лікарі направляють: іди, шукай бабцю. І тут бабця помолившись, перехрестившись, спаливши льон знімає цю хворобу, а він каже: Дійсно, щось таки є!.. Для нього це прогрес, це для нас був би крок назад. Але для безбожника це є прогрес, бо приводить його до віри що існують речі, які є надприродними в розумінні його. І бабця ця говорить: тепер піди до церкви і постав свічку Миколі Чудотворцю, помолися і сходи до сповіді, розкайся в своїх гріхах… Так потім уже прийшло Слово, а на початку була магія, спочатку процес магічний, на енергетичному рівні.

От чому Господь говорить: не забороняйте працю кожного на своєму рівні. Усе пізнається в порівнянні. Немає нічого нечистого у самому собі, хіба хто з висоти свого рівня уже має це за нечисте. Але пам’ятаймо, що те, що для нас, відносно досконалих у вірі, є нечистим, – то до цього іще треба піднятися духовно недосконалому. Отже, це теж потрібно, “не забороняйте”, бо вони витягають з прірви безбожності до рівня хоча б внутрішнього погодження з тим, що щось таки є. А це вже є немало. Будьмо “мужами з відкритим оком”, маймо розуміння і вміймо розрізняти чисте від нечистого і святе від несвятого. Бо якщо ми не будемо вміти цього робити, то замість шляху Христового самі можемо піти шляхом білої магії, і дай Бог, щоб іще білої...

Втім, магія – вона скрізь магія. Що біла, що чорна – для нас, християн, це крок назад, духовний регрес, а отже гріх… Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedm@pro.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: