Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Обряди, таїнства.

Лекція № 47

Лекція:
Сьогодні я планую завершити тему православної, християнської містики. Вона не є така велика, як тема "Світ ангельський". Ми використовуємо термін православної містики, бо православ'я - це наш дім, воно нам рідне. Але для Бога немає православних, католиків, кришнаїтів, протестантів… І та сама містика - вона відкривається не тільки православним, а і іншим конфесіям, тим, які йдуть шляхом Христовим, суворим і ясним шляхом віри. Цей шлях дуже простий - він в одному слові: Возлюби! А для цього змирися, а отже прийми свого ближнього, і обставини свого життя такими, які вони є. Якщо ти знаходишся в смиренні, знайшов в своєму серці ту колію смирення, то вона обов'язково тебе виведе до містичного досвіду, хіба що ти будеш спротивляться і казати, що містика це є шаманство, і такого не існує. Господь силою не діє. Та якщо ти будеш іти цим шляхом і повністю віддасися на цю течію, то будьте певні, на певному етапі очищення серця ти побачиш Бога. Тому що: "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть"…

Отже, минулого разу ми розглядали різницю між містикою і магією, а тепер я хотів би торкнутися власне містики православної, бо це є наш дім, наша сім'я. Ми є православні, ми носимо це ім'я, і в цьому домі у нас є певні порядки, бачення, певні методи здобуття висоти Благодаті Всесвятого Духа притаманні православним. Я давно не приносив сюди свій щоденник, а сьогодні я знову його приніс як і обіцяв колись. Приніс, щоби розкрити те, над чим я працюю келійно. Фактично ця праця була написана за один день, 27 жовтня 2000 року, і вона чекала свого часу, щоб з'явитися тут на біблійних курсах. Вона чекала того моменту відкриття, яке дав мені Господь нещодавно в молитві стосовно різниці між містикою і магією, як логічного довершення теми. Отже, таїнство...

Господь бажає від нас поклоніння в дусі і правді. Пам'ятаєте бесіду Ісуса з самарянкою, де Господь каже, що: "Прийде час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будуть поклонятися Богові…" Тобто ні на буквальному Сіоні, ні на горі самарійській Гарізім, там де змішання віри в єдиного Бога з язичеською обрядовістю і з язичництвом взагалі, як в теорії, так і в практиці. Ні в Єрусалимі, тобто там де поклоніння правильне, але занечищене фарисейством. Так от ні там, ні там не будуть поклонятися, а будуть поклонятися на іншій горі, на горі Божій - Сіоні духовному, в Новому Єрусалимі освяченому, очищеному благодаттю Всесвятого Духа, і будуть поклонятися в Дусі і Істині. Таких служителів, таких молільників, таких поклонників бажає собі Отець, - каже Господь наш Ісус Христос. І справді, ми повинні поклонятися в дусі, в істині. Але поки ми є тілесні (тілесні буквально: живемо в тілі, і ще недосконалі. Адже ми знаємо, що людина є дух, який має душу і живе в тілі. І не лише в тілі тонкому, ефірному - тонкій оболонці душі, - але й в грубофізичному, біологічному тілі), то не можемо відкидати і тілесних форм богопоклоніння. Сам Ісус, як ми читаємо в Святому Письмі, ставав на коліна, складав молитовно руки, падав на лице Своє тощо… Тобто, Христос не уникав певних форм тілесного богопоклоніння. Якщо я не буду молитовно складати руки молячись "Отче наш", а заведу їх, скажімо, за спину, - то чи Господь мене не почує? Почує! Тільки я себе буду відчувати некомфортно. Мені комфортніше, коли я складу руки молитовно, як належить і як прийнято в церкві, і: "Господи, коханий, я люблю Тебе, почуй мою молитву!.." Тобто, поки ми в тілі - мають значення і тілесні форми нашого звертання до Господа. Звичайно, ми можемо молитися й тримаючи руки в кишенях, - Господь не дивиться на це, Він читає серця. Але існують поняття тілесних форм богопоклоніння, коли просто комфортніше молитися певним чином склавши руки, або ставши на коліна, а в певні моменти і "впасти на лице Своє" розпачливої молитви покаяння. Чим більше ми недосконалі, тим більший відсоток обрядового, тілесного, зовнішнього, зовидненого богопоклоніння ми вводимо у своє служіння Богові.

Що таке обряд? Слово "обряд" церковнослов'янською мовою означає "одяг": "обрядитися" - "зодягнутися". Це зовнішні форми богопоклоніння. Таїнства, обряди, церемонії, ритуали - суть "милиці" для немічних, які покликані допомогти нам піднятися в молитві духовно. Друге питання, що ці милиці можуть з легких, необхідних, справді потрібних перетворитися на громіздкі, свинцеві, які вже не допомагають нам піднятися до богоєднання, а навпаки заважають. Є поняття "обряд" і "обрядовірство". Обрядовірство виникає тоді, коли за формою губиться суть, коли обряд уже настільки переобтяжений, а самих обрядів уже так багато і вони настільки складні, що й сам священик достеменно не знає що вони означають. Чим досконалішою, духовнішою є людина, тим меншою стає її потреба в цих "милицях". Хоча повністю їх позбутися, поки ми в тілі, неможливо, та й не потрібно, але звести до мінімуму (скласти руки, схилити голову, підняти руки до неба) просто необхідно. Тілесне поклоніння в тій чи іншій мірі (поки ми в тілі) буде присутнім на всіх етапах життя церкви, навіть коли буде повне богопоклоніння в дусі і правді. Та настане час - і воно таки буде справді мінімальним, настільки, що саме поняття "обряд" відійде в історію. І це справа далекого, а може й недалекого (знає Бог) майбутнього, як і читаємо ми в Апокаліпсисі: "А храму я не бачив в ньому…", - говорить Іван Богослов. Немає буквального храму, немає обрядового служіння, немає богопоклоніння зовидненого в Церкві оновленій, у Новому Єрусалимі, але є поклоніння в дусі та істині. Тому що, Сам Христос - є Храм, тому що серця наші - є храми, і всюди і вся буде Христос!

Таїнства - це обряди, виділені в особливу групу, як найважливіші. В православ'ї їх є сім (хрещення, миропомазання, покаяння, причастя, шлюб, священство, єлеоосвячення). Таїнства - суть духовно-душевно-обрядові дії, метою яких є здобуття благодаті Божої.

А тепер розглянемо основні положення щодо таїнств, як однієї з сторін містичного життя Церкви.

1. Під час таїнств використовують елементи, що підвищують духовно-молитовний стан православного християнина. Адже власне молитва віри і є тим каналом, зв'язком, через який і подається Благодать. Сенс життя християнина в тому, щоб здобути благодать Всесвятого Духа, щоб цей канал відкрився і був якомога ширшим. І для цього використовуються певні елементи. Цими елементами-посередниками, які допомагають нам відкрити і розширити молитовний канал Благодаті є:

а) Слово, або слово сили. Слово яке є посередником і допомагає відкрити канал благодаті. Тому що віра від Слова, а благодать по вірі. І коли ми перебуваємо на літургії (грецьк. - букв. "спільна справа", "служіння", - тут спільна справа молитовного богоєднання Церкви, в чому власне й полягає суть нашого служіння Богові), то під час цієї служби обов'язково читається слово Боже. Воно власне починає читатися ще до початку літургії (псаломщики читають Часи - (псалми, уривки з Святого Письма). І під час самої літургії ми читаємо Апостол і Євангеліє - ми читаємо слово Боже, тому що саме від нього віра. Це основа, "На початку було Слово…", і це Слово дає нам в кінцевому результаті силу Благодаті. Тому і кажу Слово сили, Слово яке піднімає віру, по якій і сходить благодать Всесвятого Духа: Слово - віра - благодать;

б) Символічні знаки, або знаки сили. Ми бачимо, з чого складається богослужіння. Воно складається із Слова (читання Євангелії, псалмів, виголошення єктеній…), і весь час відбуваються якісь дії (то священик хрестить хрестом, то рукою, то Євангелієм, то малий вхід з Євангелієм, то великий вхід з Дарами), постійно присутні якісь знаки, дії, які теж щось символізують. І які теж є засобами для здобуття сили Духа Святого, благодаті Всесвятого Духа. Тому я і кажу про умовну назву "слово сили" і "знак сили". Видимий знак - жест хреста, покладання рук, підношення рук до неба, дмухання, вистригання волосся, спалювання волосся (в обряді хрещення) тощо. Знак, який відкриває канал для Благодаті;

в) Священні предмети. Використовуються в таїнствах церкви такі священні предмети: хрест, єпітрахіль, дикирій і трикирій (у єпископа), орар (в диякона), ікона, чаша, Євангелія тощо… Ці священні предмети є також посередниками, за допомогою яких ми входимо в молитовний стан, і які допомагають нам відкрити канал молитовний між нашим серцем і Богом;

г) Освячені речовини. До таких речовин відноситься: свята вода, олива, миро, артос (хліб), антидор (це ті частинки, на які ріжуться просфори що на них звершувалась проскомидія, і роздаються вони біля запивки тим, хто не причащався. Антидор перекладається з грецької мови -"замість дару" Тобто, тим, хто не приймав Дари (Кров і Тіло Христове) в причасті, то замість них їм дається антидор). Далі - запивка, вино, паски, мед, яйця, кутя, коливо, мак, квіти, зілля верба, лепеха… - це все освячені речовини;

д) Переосутнені речовини. Це ті речовини, які входять в перелік освячених, але стоять ніби осібно, як найважливіші. Подібно до того, як відрізняється таїнство від простого обряду: це обряд так би мовити більш вищого рангу. Тут мова йде про хліб і вино, які переосутнились у Тіло і Кров Христові.

От які ми маємо п'ять посередників, що використовуються для підвищення молитовного стану, власне для підвищення молитви. Це слово, знак символічний, священні предмети, освячені речовини, переосутнені речовини.

2. Всі означені елементи (Слово, знак символічний, священні предмети, освячені речовини, переосутнені речовини) є суть зовнішніми формами, через які містично, таємно подається благодать Божа. Будьмо уважні! Предмет насправді дуже і дуже складний! Ми повинні чітко розуміти ці речі, щоб не було у нас в головах плутанини. Дуже важливо, що не самі по собі предмети, слова, знаки, речовини є благодатні, але вони суть провідники цієї благодаті. От різниця між містикою і магією! Якщо ми вважаємо, що сам хрест є самостійним джерелом благодаті, - то це є магія. Вони є лише провідниками благодаті, яка дається Господом по вірі нашій, що від слова Божого. Фундамент мусить бути, інакше якщо ми заберемо Слово - то починається магія, і ми починаємо уже "зривати вершки" І така дія буде вже не містична, але магічна, окультна.

Хрест захищає силою не магічною, але силою Божою! Так само і свята вода зціляє і підкріплює духовні сили не магічною силою, але Божою. І чудотворна ікона є не сама по собі чудотворною, а тому що являється провідником, посередником, який підвищуючи молитовний стан віруючого, допомагає налагодити зв'язок молитовний з Богом, той канал через який і подається благодать. Молитва віри відкриває канал Благодаті. Цей "канал" - канал зв'язку від Неба, Бога, до серця людини, а через серце, і до душі, і тіла. Такий зв'язок може бути налагоджений також через сторонніх, інших людей (він так був налагоджений через друзів розслабленого які принесли його до Господа. І по вірі друзів зійшла благодать на розслабленого). Це називається - "прихилити Небо". Сьогодні у нас тут служився акафіст до великомученика Воніфатія. Сьогодні молилися дружини, брати, сестри за рідних, близьких, знайомих що є одержимими духами злоби піднебесними пияцтва. Вони "принесли" своїх друзів розслаблених, паралізованих духовно, і по вірі їхній зійшла благодать на тих, за кого ми тут молилися.

Ми прихиляємо Небо, ми активізуємо провидіння Господнє стосовно тих, за кого ми молимося. Тоді Небо "притягується" через молитву, і благодать сходить в серце, душу, тіло духовного реципієнта по їх, духовних донорів, молитвах. Хоча його серце спочатку може нічого ще і не відчувати, через нечутливість, кам'яносердість, "жорстоковийність" його. Та дія йде, Небо прихилене, обставини життя змінюються, процес пришвидшується, бо Провидіння перейшло по молитвах вірних на інший щабель, щабель Благодаті.

От я наведу приклад. Ми тут в Нижньому храмі охрещували хлопця, вже дорослого (18 років), він йшов в армію. Його привели не скажу що силою, але вмовили: як так, ідеш в армію і нехрещений! Його вмовили, причому слухачі наших біблійних курсів. Ви б бачили того хлопця коли він тільки прийшов! Дуже незалежна поза, босоніж (тому що треба ж помазувати ноги) став посередині храму на килимку з виглядом, що чим швидше ви почнете "процедуру", тим краще, бо я поспішаю до друзів. Це такий самий випадок. Але він не здогадувався, в які руки він потрапив... А привели його люди віруючі. Ми стали молитися, і почало звершуватись Таїнство. Ви б бачили які зміни проходили з цим хлопцем, як він змінювався в продовж таїнства! Коли він читав Символ віри - в нього вже текли сльози по щоках, і він його виголошував так патетично, так піднесено, душевно, з почуттям, що дивувалися всі хто тут був присутній. І після звершення таїнства хрещення він вийшов з храму зовсім іншою людиною. Дякував щиро, що його привели, в нього було просвітлене обличчя... Нажаль, я не знаю його подальшу долю, треба буде спитати, але я знаю як прихиляється Небо, як діє Слово, як по Слову і по молитві оточуючих налагоджується той канал зв'язку з Богом, і сходить благодать.

Для людини досконалої зв'язком з Богом і каналом через який дається Благодать - є чиста молитва серця, постійна і самостійна. Ми з вами це дослідили в темі "Здобуття Духа Святого". Досконала людина має постійну, самостійну молитву серця, тобто, канал завжди відкритий. Цей канал може відкритися ширше, тобто людина входить в стан екстатичний (стан духовного захвату), він же може звужуватись і бути "фоновим", але він є постійно присутній і вдень, і вночі. Для людини менш досконалої таким зв'язком є молитва прохання, яку необхідно стимулювати певними зовнішніми діями (Словом, знаком, предметами, речовинами, осіняти себе хресним знаменням, ставати перед іконою…) для того, щоб серце зігрілось і тепло до Бога взивало. А для недосконалих таким зв'язком є молитва інших людей, церкви. Ці три приклади відповідають словам Божим: Є скопці, які від народження скопці; є скопці, які самі себе оскопляють заради Царства Божого; і є скопці, які потребують щоб їх люди оскопили (щоб церква приклала свої зусилля).

Сенс життя християнина, як і людства взагалі - це богоєднання. І слово Боже дане лише для того, щоб висвітлити цей шлях до богоєднання. Слово - це теорія; молитва - практика. Молитва як зв'язок, як перша справа нашого життя, - за словами Феофана Затворника, - і, безумовно, підтверджена ділами: постом, чеснотами. Піст і молитва очищують наше серце. В чому алгоритм нашого сходження? Уявімо ще раз цю програму, як ми її уявляли коли досліджували тему "Здобуття Духа Святого". Фундаментом є віра, яка від Слова. "На цьому камені", - каже Господь, - "збудую дім вашого спасіння" Отже, віра яка від Слова. Потім надія. Що таке надія? Надія передбачає собою практику - наше духовне зростання в надії; а зростання - це поступове очищення серця, вдосконалення, поступове розширення каналу зв'язку з Богом. "Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога…" Чим очищується серце? "Рід цей не виходить інакше, як тільки від молитви і посту", - постом і молитвою. А піст - це стримання язика, серця і черева. А потім вершина досконалості - любов! Власне, царство Духа, тому що Дух Святий є Духом Любові. А потім - містичний досвід божественної реальності, і повне богоєднання.

3. Сила Божа діє через серце. Серце - це антена душі. Із серця яке прийняло Божий сигнал (Господь, як генератор генерує високочастотні сигнали, сигнали любові. Це називається Небо, сфера Духу, Царство Боже, Царство Небесне, престол Господній, горнє місце…) він передається (цей сигнал) на периферію душі і освячує розум, волю, емоції, а далі і в тіло. Якщо корінь святий, то і гілки. Наше завдання освятити серце, щоб та "антена" яка в серці, прийняла Божий "сигнал". Якщо серце освячене, канал зв'язку з Богом відкрився, - то освячується і розум, і воля, і емоції наші, і тіло фізичне стає здоровшим. Але на початку - серце!

Згадаймо православний, християнський ісіхазм, що в ньому суть шляху освячення і вдосконалення християнина. Освятити треба серце, бо невірно коли ми починаємо з освячення зовнішньої сторони чаші. Ми починаємо працювати на периферії, а серце залишаємо наповнене брудом. В результаті такого "очищення" у нас нічого не вийде, ми будемо "рубати голову дракону", а на місці одної голови виростатимуть три. І ми будемо "в поті чола" обробляти землю, а вона нам буде родити терен і осот! Тому що ми неправильно працюємо, не бачимо істини. "Фарисею сліпий, - каже Господь, - очисти спочатку внутрішню частину миски і чаші, щоб були вони чисті й на зовні" Якщо серце прийняло цей "сигнал", то воно передасть його й на периферію душі (серце - це внутрішня частина душі, вмістилище духа, а зовнішня частина - це розум, воля, емоції).

Серце випромінює і свої "власні" духовні хвилі. Є зовнішні духовні хвилі, а є й внутрішні духовні хвилі, як і сказано: "Таємниця захована від родів і поколінь - Христос у вас, надія слави!" В нас заховано це генетично, в нашому серці вже є моральний закон. Як сказав свого часу Емануїл Кант: "Дві речі в цьому світі вражають мене. Це зоряне небо над головою, і моральний закон всередині мене" Цей моральний закон ми називаємо совістю, Законом Божим який написаний на скрижалях наших сердець. "Христос в нас…" В нас є Христос! Христос Бог над нами, посеред нас і в нас. І наше завдання зробити так, щоб над нами, посеред нас і всередині нас - стало єдине ціле. Отже, серце випромінює і свої внутрішні духовні хвилі, але їх недостатньо для освячення всього людського єства. Необхідно, щоб Христос в нас з'єднався з Отцем, Який над нами. Адже Христос, возноситься до Отця в наших серцях! Буква Писання - це лише тінь духовних речей. Воскресіння і вознесіння Христа в нас - оце буде вознесіння, оце й буде обоження, роздертя завіси храмової, яке повинно відбуватися зверху до низу. Хто роздирає знизу до верху - той займається магією і окультизмом, а хто роздирає зверху донизу, той правдиво займається містикою. Це суттєва різниця! Отже, необхідно, щоб Ісус Христос в нас з'єднався з Отцем над нами, щоб вознісся до Отця. А вознесіння - це є обоження, повернення подоби Божої, освячення, одухотворення…

Дух людський нагадує пташину в шкаралупі яйця. Ми приводили цей приклад, коли розглядали тему "Здобуття Духа Святого" Курчатко сидить в яйці і його завдання ту шкаралупу пробити і вийти до квочки. Так і в нас це "курчатко", стукає із середини, воно має в собі програму обоження. Але саме воно не в стані зламати шкаралупу гріха, зірвати з себе ту звірячу шкуру. Так само як буквальне курча, і ми маємо стукати й ламати ту стіну яка нас відділяє від Бога, вириватися на світло з темряви наших сердець. Для цього нам потрібна благодать, сила Божа, допомога тієї "квочки", що ззовні прикладає зусилля для визволення своєї дитини. І Бог - Трійця одноістотна і нероздільна - допомагає нам зламати ту шкаралупу, стукаючи в двері нашого серця, роблячи їх тоншими, привідкриваючи їх як з середини (закон розуму, Христос в нас), так і ззовні (сила Благодаті). Роблячи тріщини молитви серця, озарінь духовних в стіні в'язничній, через які в камеру серця людського проливається світло Благодаті. І це світло Благодаті, зливаючись з нашим внутрішнім світлом, як розчина зростаючи заповнює повністю печеру серця уже не залишаючи місця для темряви, ламаючи стіну, трощачи шкаралупу, зриваючи звірячу шкуру, розриваючи завісу між Богом і людиною, між святим і святеє святих зверху донизу!

От так образно можна собі уявити цей процес. Христос в нас стукає, Отець над нами стукає, і ми повинні прикласти зусилля, направити свою волю на ламання цієї шкаралупи, власне дозволити Богові спасти нас. Тоді Господь це зробить, не ми, а Господь нам допоможе! Але по нашій добрій волі… Коли квочка сидить на яйцях - вона не почне їх ламати доти, доки не почує, що курча стукає зсередини. От воно, "що зв'яжете на землі - те буде зв'язане на Небі…" І коли ми починаємо стукати і казати: Господи, допоможи! Ще нічого не ламаючи, ми вже починаємо прикладати зусилля, - то обов'язково Господь допомагає і зв'язує на Небі. "Що зв'яжете на землі - те буде зв'язане на Небі…", і тоді з поміччю Божою розв'яжемося на землі, та шкаралупа буде тріскатися, а тоді розв'яжеться й на Небі, в сфері духу нашого, що стала вже сферою Духа Божого, Царством Небесним яке всередині нас. Тоді Господь виведе нас на свободу...

У фізиці існує поняття наведеної енергії, наведеної хвилі, частоти. Так от, наше серце - це одночасно і антена-приймач, і антена-передавач. Передавач - бо ж "Христос в нас…", але також і приймач зовнішніх Божественних енергій. Тобто, ми можемо, як випромінювати Божественну енергію любові, так і примати її. Приймач і передавач - це все є людина, це все закладено в людині. Коли ці енергії подаються на антену серця, то відбувається "ефект наведення", тобто, енергії накладаються одна на одну, поєднуються, зливаються, входять в резонанс, звучать в унісон, стократно посилюються в Божественній гармонії Духа. І цей резонанс, гармонія, акорд, ця Божественна музика сфер руйнує стіну гріха в серці нашому, очищує його і передає очищення на периферію душі й тіла.

Тобто, в нас у серці є Христос, Закон Божий записаний на скрижалях серця, є потяг до духовності, є генетично закладена програма нашого одухотворення і вдосконалення. Ми знаємо, що якщо музичні інструменти (наприклад фортепіано та гітара) налаштовані на один лад, то коли береш акорд на фортепіано, то дослухаючись ти чуєш, що звучить і гітара. А гітари ти ж руками не торкався! Вона звучить сама, тому що ти взяв акорд на фортепіано. От вона, наведена енергія. Точно так само відбувається і в наших серцях: ззовні йде могутня енергія, і вона примушує бриніти струни нашого серця. Людина заходить в храм, починає молитися, навколо всі заспівали Символ віри: "Ві-ру-ю…", - і в людини потекли сльози!.. Тому що той маленький "музичний інструмент", що захований у неї в серці, забринів в унісон з тим великим "органом" церкви, який дав могутній акорд благодаті.

Генератором, Творцем Божественної вселенської енергії любові, - як свого часу висловився архієпископ Лука (Войно-Ясенецький), - є сам Господь Бог, Трійця одноістотна і нероздільна. Є в нас в серці приймач, який приймає інформацію, енергію любові, благодать приймає. І є генератор - це Господь. Якщо людина досконала, то ніяких ретрансляторів для прийому цієї Благодаті непотрібно. Ми знаємо, що якщо потужний телевізор - то він працює і без антени (мається на увазі, що йому вистачає внутрішньої антени, або його власної антени цілком достатньо, щоб сприйняти далекий сигнал). А для недосконалого приймача потрібний ретранслятор, який би цей сигнал до нього довів. І який би став посередником між телевежею, генератором телесигналу, що знаходиться в столиці, і тим приймачем який знаходиться в далекому поліському селі. Так от, ретрансляторами і виступають ці "милиці" - таїнства, обряди, слова сили, знаки сили, священні предмети, освячені речовини. Для людини досконалої яка має потужний "приймач", чисту молитву серця, в якої серце постійно відкрите, канал молитовного зв'язку завжди в робочому стані - "ретранслятор" непотрібний, "милиці" зайві. Така людина напряму живиться енергією від Творця Вседержителя. Милиці потрібні для немічних! Ретранслятор допомагає встановити зв'язок "малопотужного приймача" з "генератором" Господнім.

4. Людині, яка має зв'язок молитовний з Богом, в яку постійно вливається Благодать Всесвятого Духа в молитві серця, милиці непотрібні. Дух всьому навчає її, Сонце в ній. Пам'ятаєте, "А сонця вже не було…"? - читаємо в Апокаліпсисі, коли бачить Іван Богослов Новий Єрусалим, Церкву досконалих. Нема сонця над містом! Тому що сонце вже в місті, воно вже в нас, ми самі в цьому Сонці, все і вся - Христос. Син вознісся до Отця, іншими словами - богоєднання, єднання з цим Сонцем. Хто ж іще недосконалий - той мусить послуговуватись милицями. Якщо не милицями обрядів, то милицями Слова обов'язково. А слово, і слово Боже в першу чергу, діє як символ.

Чи вічне є Слово Боже? Так, тільки в іншій якості, в якості духовній. Тобто, Слово-теорія, пройшовши практичний шлях зростання до Духа стає Духом. Пам'ятаєте, "Краще для вас, щоб Я пішов від вас…" Краще буде для вас, якщо Я як Слово піду від вас, - говорить Господь. Тому що тоді коли Слово у вашому серці вознесеться до висоти Богоєднання, до висоти Духа, - то Я пришлю вже іншого Утішителя, уже не Слово правди, але Духа правди. Я прийду до вас як Дух! Слово то є посередник, це є ті милиці, які допомагають піднятися нам до висоти Духа правди. А коли вже Дух сходить, то це по суті те саме Слово, тільки у вигляді Духа, Слово одухотворене, Слово яке стало плоттю і явило славу. Це Слово прославлене! Це Христос явлений у славі! Він прийде, але вже в славі. Це повне богоєднання. Так от, Слово як теорія відійде, але не знищиться - тут просто зміна акцентів, воно стане словом одухотвореним. Але слово яке є милицею на сьогоднішній день, тому що воно піднімає нашу віру, по якій дається благодать, буде непотрібне, тому що все буде Благодать. Слово залишиться уже не як теорія, не як символ, але як Бог Слово, Христос в нас (зміна якості), як повне богоєднання, як Слово що стало Духом, і яке звучить уже в цій, новій своїй якості.

Пам'ятаєте, ми досліджували як можна почути слово Боже:

· через спілкування з природою, пізнати Творця через Його творіння;

· почути слово Боже написане, Біблію;

· почути слово вже містично, духовно в серці нашому.

От про що йде мова! Це найвищий спосіб почути слово Боже. Серце, - як говорить архієпископ Лука, - є органом найвищого пізнання. Слово залишиться, тільки воно змінить якість свою, воно трансформується в найвищий варіант слова, слова яке стало Духом, Славою.

Отже, слово Боже діє як символ, через який в кінцевому результаті дається благодать. Власне і з наукової точки зору, слово - є символом певної ідеї, яка втілюючись приносить певні плоди.

Слово - вираз думки. А буквально слово - це лише набір звуків. Наприклад, слово "хліб" - це "х", "л", "і", "б", - і у нас в розумі виникає асоціація з свіжим окрайцем хліба. Так от, ці звуки (х-лі-б), які разом зібралися в слово "хліб", є символом конкретної речі. Чому так важливо те, що ми тут займаємося дослідженням Святого Письма саме в духовно-символічному аспекті? Тому що символ - це є основа. А слово взагалі - є символ. Слово Боже є приналежністю будь-якого богослужіння, таїнства, обряду. Слово несе в собі навантаження символу, через який дається благодать, символу, що служить знаряддям для відкриття молитовного каналу по якому і подається Божественна енергія. Слово в даному випадку виступає в ролі ретранслятора, який допомагає нам почути той далекий сигнал, який іде від Отця. Таке слово, відповідно, можна назвати словом сили Божої. Наприклад, фраза "В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа…" - це є слово сили Божої. А ми ще до слова сили "В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа…" додаємо й знак сили (хресне знамення), і вже мороз пішов по шкірі! Це безумовно для православних, бо це наші символи. Для інших вони можуть бути незрозумілі. Так як для мене незрозумілі китайські ієрогліфи: вони мені ні про що не говорять, хоча для китайця вони багато скажуть. Слово Боже може використовуватись як в чистому вигляді цитат із Святого Письма (ми постійно читаємо Євангелію і Апостол - уривки з Діянь та Послань апостольських), так і в обробленому, перефразованому вигляді, але такому, що зберігає сіль, суть і Божественну силу.

На відміну від слова сили, знак сили, а також священні предмети та освячені речовини діють не тільки як символи, що підвищують молитовний стан. Вони також є і безпосередніми носіями вищих, тонких, духовних енергій! І ця властивість їх немагічна, неокультна, але містична, тому що тут на початку Слово, любов і смирення. Якщо ж забрати цю сіль, то залишиться одна магія і шаманство. І це ми дуже часто бачимо в нашому житті (той приклад, коли на початку лекції я казав, що ікони є предметом, який піднімає емоційний стан наш і допомагає нам зігріти серце своє, щоб тепло його до Бога взивало). Так от, якщо слово в чистому вигляді є тим символом, що піднімає віру, піднімає емоційний стан і відкриває канал, то знак сили і освячений предмет несуть ще й трохи інакше навантаження, вони несуть в собі і буквальний заряд енергії. Те що називається вода освячена, ікона чудотворна - вони заряджені енергією Божою. Знак сили, священний предмет та свячені речовини діють не тільки як символи підвищуючи молитовний стан, очищаючи або і будуючи ті молитовні канали зв'язку через які Господь Бог подає благодать творінню Своєму, щоб усіх пригорнути до Себе (обожити, привести до Богоєднання: "Твоє, від Твоїх, Тобі приносимо за всіх і за все"). Вони є також і безпосередніми носіями вищих, тонких, містичних (таємних), духовних, інформативно-польових, високочастотних Божественних енергій любові! Зараз я кажу мовою більш науковою, "еллінською", зрозумілою і для матеріаліста. Наприклад, коли священик чи єпископ покладає руки, то це є знак сили, але через цей знак, будьте певні (якщо священик має містичний досвід!), сходить і безпосередня енергія. Він не тільки піднімає ваш емоційний стан і допомагає активізуватися вашому внутрішньому приймачу, але він ще й дає енергію що наводиться, є провідником Божественних енергій (на відміну від мага чи екстрасенса, який впливає "своєю" енергією. Хоча насправді своєї енергії ні в кого нема: "білий" маг діє акумульованою високочастотною, "чорний" - низькочастотною енергією. До речі, поняття "енергії" в православ'ї цілком легітимне. І не тільки тому, що воно є присутнім в Слові Божому, але й у вченні святих Отців - згадаймо Діонісія Ареопагіта).

5. Свята вода роками не псується, намолені храми і місця примушують зворушитися здається кам'яні серця. Отже, в священних і освячених предметах відбуваються реальні зміни на фізичному (точніше тонкофізичному) плані. Не тільки суб'єктивно, - тобто для мене цей предмет діє, а для іншого ні. А і об'єктивно - і в безбожника свята вода буде стояти, хоча й значно коротший строк, поки зіпсується. Але освячена вода простоїть довше свіжою, аніж неосвячена. Ці речовини стають провідниками Божественної енергії, вищих духовних сил. Вони, освячуючись, акумулюють у собі Божественну енергію (ось в чому сенс освяти предметів - зарядити їх Божественними енергіями), або під час безпосереднього освячення, або духовно "намагнічуються" просто потрапивши в поле освячення через молитви вірних, священика. Ставши провідником благодаті завдяки Небу прихиленому чи через молитви вірних, чи через слово сили і знак сили священика.

Ми розуміємо, що є моменти коли безпосередньо якась річ освячується (вода). Але може бути і опосередкована освята. Тобто, коли просто поставили на літургії баночку з водою і ніхто її спеціально не освячував, але вона накопичує цю благодатну енергію. Тому що вода - це є своєрідний рідкий кристал, який має властивість накопичувати інформацію. Ця вода не буде настільки освяченою, як би її освятили спеціально, але вона об'єктивно акумулює благодатну енергію і освячується. Наприклад, іде молебень за здоров'я якоїсь конкретної людини. Ми молимося, читаємо Євангелію, священик покладає на голову євангеліє, єпітрахіль… Це є конкретне освячення людини. А інша людина, яка стоїть в стороні, - вона теж відчує цю енергію, хоча не так як би їй поклали на голову єпітрахіль або Євангелію. Але вона теж відчує, тому що вона входить в цю ауру ("аура" - з латинської "подих", "вітерець" Тут - духовне повітря, атмосфера), в цю енергію, в цю присутність молитовного діяння, таїнства, містичного діяння яке відбувається у храмі.

Якщо молитва була слабка, то і енергія, носієм якої є предмет-носій буде слабкою. "По вірі вашій хай буде вам", - сказав Господь. Причому в повноті: і на етапі освячення предмета чи речовини, і на етапі безпосереднього використання їх. Так зокрема, сила благодаті, яка подається через предмет або через речовину залежить від знань, чистоти і духовності священика який їх освячує. Добре коли під час таїнства нестача досконалості священика компенсується вірою учасників обряду.

Предмети-ретранслятори, що стали провідниками сили Божої, яка постійно проливається через них на вірних, постійно заряджає їх, являються духовними милицями для людей. Освячені предмети: ікона, храм, предмети церковні… Вони постійно підживлюються, підзаряджаються енергією. Ось храм, місце намолене, і якщо там є любов і смирення, якщо там є віра і Слово від якого віра, - то там буде благодать, і постійно цей храм буде усе більше і більше намоленим та благодатним. Але коли з храму роблять конюшню, або склад (згадаймо нашу недавню історію), то звичайно не завтра і не післязавтра, але з'ясується, що: "Ось, залишаю ваш дім порожнім…", і храм дійсно перетворюється на конюшню, втрачаючи благодать яка була в ньому. Тому що немає підживлення яке потрібне постійно, бо потрібне живе церковне дійство. Церква повинна бути живою, а не мертвою. Як тільки припиняються молитви віри, закривається канал зв'язку між Богом і людьми, - відповідно припиняється підживлення, і рано чи пізно енергія яка була акумульована в предметах або освячених речовинах "вивітрюється"

Я приводжу завжди приклад дуже наглядний і зрозумілий. Беремо шматок заліза, вносимо його у вогонь. Воно розжарюється там до білого кольору. І поки цей шматок заліза буде у вогні - він і буде увесь час таким білим, з нього сипатимуться іскри, він весь час буде готовим до дії, він буде акумулювати енергію вогню, він сам буде тим вогнем. Але коли вогонь гасне, або залізо вийняти з вогню, - то воно не одразу стане чорним. Воно буде ще деякий час білим, але потім жовтим, потім червоним, а потім чорним і холодним, і нічим вже не відрізнятися від оточуючого середовища. От так і благодать, вона акумулюється і тримається енергією Божою, яка подається по вірі нашій. І якщо віра вгашається, або перетворюється на зловірство... Бо ми часто як той багатій, про якого ми сьогодні читали в Євангелії під час літургії, говоримо: "Я багатий, і збагатів, і не потребую більше нічого…" І проходить час, і все охолоджується, благодать зникає а людина думає, що вона все іще під благодаттю, а насправді ні. Тому що в серці холод, агресія, користолюбство, а це неодмінні ознаки будь-якого фарисейства. А фарисейство - це низькі частоти, які гасять високі частоти благодаті, як вода гасить вогонь. Візьми цей розжарений шматок заліза, і вкинь у воду, - і холод який є у воді обов'язково загасить жар того шматка металу.

Предмети-ретранслятори, що стали провідниками благодаті Божої, яка постійно проливається через них на вірних, являються духовними милицями для людей. Віруючі, наближаючись до них, торкаючись їх, отримують як емоційний (тобто підвищення молитовного стану на емоційному рівні), так і містичний заряд (коли серце відгукується своїми духовними вібраціями на божественні вібрації, які безпосередньо, на тонкому плані передаються через освячений предмет, речовину або знак сили). Вони відчувають цей містичний духовний вплив, співзвуччя "струн" свого серця з Божественним "роялем", Божественною музикою Небесних сфер. Як я вже зазначав, це подібно до того, коли струни гітари починають бриніти акордом, що був взятий на роялі який стоїть поруч. Але ще краще це відчувається, коли покласти гітару на рояль. Тобто, коли є слово сили - це гітара яка лежить біля роялю. А коли ще є й знак сили, тобто безпосередній контакт (тут діє освячений предмет) - це все одно що гітару покласти на рояль, і вона швидше перейме ті акорди і гармонію, яку генерує той рояль.

6. Освячений предмет зберігає в собі силу Божу, акумульовану енергію тільки тоді, коли він постійно заряджається. Храм - тоді, коли в храмі постійно моляться. Святе місце - коли воно освячується духовними вібраціями святих. Коли ж на високу вібрацію накладається низька - то вона частково пригашує високу. І коли храм є занечищеним, то поступово божественна мелодія стає все тихішою і тихішою, поки не змовкне зовсім. І це відбувається в церквах, коли в місце намолене віками приходить агресія і нелюбовність. І будьте певні, починають всихати чудотворні джерела, і припиняють мироточити мощі святих. Це об'єктивно відбувається не відразу. Так само як і акумуляторні батареї, священні предмети повинні "ставитись на підзарядку" Я кажу мовою символів, адже символи є тінню духовних речей. Свята вода не псується десятками років, коли вона зберігається в оселі вірної людини, але в оселі безбожника вона швидко втратить свої чудесні властивості.

7. Вплив слова сили, знаку сили, священного предмету, освячених речовин на людину тим більший, чим вона духовно досконаліша. Чим тонша та перетинка і чим більше в ній тріщин, чим більше розірвана Христом завіса. Якщо людина менш досконала, то відповідно вона і менше реагує на стукання Боже в двері серця її. Людина ж груба, зашкарубла, черства серцем, або просто невіруюча і взагалі нічого не відчує.

Згадаймо книгу Огія, 2-й розділ з 12-го вірша:

"Ось несе хтось освячене м'ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, - чи стане це освяченим? І священики відповіли тай сказали: "Ні!" Тоді Огій сказав: "Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи стане воно нечистим?" Тобто, якщо тепер нечисте доторкнеться цієї поживи, воно стане нечистим? "І відповіли священики та й сказали: "Стане нечистим!" І відповів Огій та й сказав: "Отакий народ цей, і такий цей люд перед лицем Моїм…" Я думаю, що ми цю тему закінчимо наступного разу. Тому що тема дуже складна, і я хочу, щоб не змарнувалася манна небесна, яку дає Господь. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: