Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Обряди, таїнства.

Лекція № 48

Лекція:
Минулого разу ми працювали над темою "Таїнства православної церкви" Я думаю, що ці матеріали теж колись стануть книжечкою, яка буде торкатися питань містичних. А сьогодні ми продовжимо розгляд цієї теми. Вплив слова сили, знаку сили, священних предметів, освячених речовин на людину тим більший, чим вона духовно досконаліша, чим тонша "перетинка", чим тонша "шкаралупа" про яку ми говорили минулого разу, тобто чим більше Христом розірвана "завіса" гріха. Вона розривається не в одну секунду, хоча для де-кого може і в одну секунду бути це освячення. Але як правило - це процес досить тривалий. Ми читаємо з вами в Євангелії, як прийде Христос? Він прийде "як блискавка", і "як оком змигнути" Пам'ятаєте?! "Блискавка" - це осяяння, а "змигнути оком" - не в розумінні швидко. А в розумінні такому, що спочатку ми закриваємо око і нічого не бачимо - темнота, а потім відкриваємо і бачимо. Так от, в кожного цей процес відкриття ока в часовому вимірі свій індивідуальний. Один швидше приходить до Бога, до досконалості, а другий довше. Але обов'язково це є процес, і не сподіваймося на те, що це буде в часовому плані "як оком змигнути" Бо так не буває, щоб ми посіяли звечора зерно в поле, а зранку з серпом прийшли уже жати. Так не буває, бо мусить пройти час. Зерно сіється, і якщо воно не вмре, то не проросте. А процес помирання для гріха є процесом тривалим, як говорить апостол Павло: я щодень помираю для гріха! І приходить момент, коли людина піднімається до вершин досконалості і стає херувимом, а потім піднявшись ще вище стає серафимом полум'яним. А от коли людина вже стає серафимом полум'яним, тоді падіння немає, тоді назад дороги немає. Тоді збуваються слова які ми читаємо в Святому Письмі: що коли Христос (а значить і ми разом з Ним) воскрес, то вже більше не вмирає. Але для цього треба працювати, працювати і працювати...

Людина менш досконала відповідно і менше реагує на стукання Господа в двері серця її, а людина груба, зашкарубла, черства серцем або просто невіруюча і зовсім нічого не відчуває. Відкриймо книгу Огія, 2-й розділ, 11-й вірш:

"Так говорить Господь Саваоф: "Запитай-но священиків про Закона, говорячи: ось несе хтось освячене м'ясо в полі одежі своєї. І доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, - чи стане те освяченим? І священики відповіли "Ні!" Тоді Огій сказав: "Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи воно стане нечистим?" І відповіли священики та й сказали: "Стане нечистим!" І відповів Огій та й сказав: "От такий народ цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, - говорить Господь…" Давайте по духу розглянемо ці вірші.

"…ось несе хтось освячене м'ясо в полі одежі своєї" М'ясо, плоть, тіло, закон плоті, плотське, тілесне, душевне - воно в нас є всередині. Ми повинні його знищити? Ні! Ми повинні його освятити. Все має бути освяченим! Про це і говорить закон про жертвоприношення старозавітної Церкви. Він є духовний, цей закон, як і всі закони Мойсеєві, - Богові не потрібний був той "м'ясокомбінат", на який перетворили свого часу єрусалимський храм. Ні! Господь хоче, щоб ми приносили жертви духовні, ось "пахощі любі для Господа" І ми повинні принести того "козла", який в нас (це і є закон плоті), що смердить і б'ється двома рогами проти волі Божої, проти волі любові. "Возлюби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, і всім своїм розумом. І возлюби ближнього свого, як самого себе" От проти чого бодається козел гріха. Або проти скрижалей на яких був написаний Закон Божий. І знову ж таки, перші чотири заповіді говорять про наші відносини з Богом.

1. "Я Господь, Бог твій, хай не буде тобі інших богів переді Мною"

2. "Не роби собі подоби Бога"

3. "Не призивай Ім'я Господа Бога твого надаремне"

4. "Пам'ятай день спокою (шабат), щоб святити його. Шість днів працюй і роби всі діла свої, а сьомий день - день спокою для Господа, Бога твого"

А інші шість - про наші стосунки з ближніми:

6. "Не вбивай!"

7. "Не чини перелюбу!"

8. "Не кради!"

9. "Не свідчи не правдиво на свого ближнього"

10. "Не пожадай" або "Не заздри"

От як "бодається" закон плоті! Він бодається проти двох царин людського єства, проти душі і тіла. Як в сфері духовній, так і в сфері тілесній ми відчуваємо цей закон. В сфері тілесній ми його відчуваємо як пожадання плоті, а в сфері духовній - як пристрасті душі нашої. Принеси цього козла в жертву! Як приносили козла? Шкіру здирали, адже шкіра - це є зовнішнє, звіряче, це ми повинні здерти. А найперше треба знайти в собі того козла, той закон плоті, а потім і здерти все звіряче. Нутрощі вийняти (все нечисте) і спалити поза табором, бо це не приноситься на жертвенник Господній. А потім те м'ясо вариться, колихається перед Господнім лицем. І чітко сказано що саме колихати: плече, або стегно колихання. "Візьми хрест свій (на плече) - і йди за Мною..."А стегно - це основа наша. Все єство, всю основу нашу, всю суть освятити треба. Колихати - це означає напрацьовувати. Неси, працюй, зусиллями Царство Боже береться! І треба працювати перед Господнім лицем, а не так як тобі хочеться. Так як каже воля Божа, бо лице - це і є воля Божа. І потому споживають це м'ясо священики, а священик в нас - це є дух наш. Ось цю жертву хоче Господь, і саме вона є пахощі любі для Господа. От коли ти приносиш цю жертву, коли ти йдеш шляхом праведності, коли ти несеш це м'ясо в полі одягу свого (а одяг - це праведність): "…ось несе хтось освячене м'ясо в полі одежі своєї" Тобто, хтось освячується, постом і молитвою очищує своє життя, душу, дух і тіло. "І доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, - чи стане те освяченим?" Це те про що ми тільки що читали. Людина груба, зашкарубла, невіруюча - зовсім нічого не відчує. Що принесе людині-атеїсту твоє свячене яйце, чи твоя верба, що ти несеш з храму і торкнувся її? Для людини віруючої і вірної, безумовно, це є зарядження тією енергією вселенської любові, є одним із способів прийняти в своє серце Благодать Всесвятого Духа. А для людини-атеїста - це є смішно. Для нього це є ніщо: Що ти торкаєшся мене "полою" своєю? Це не освятить ні мій "хліб" (виконання волі, тобто практику мого життя), ні моє "питво" (ні моє розуміння). Це для мене далеке, це для мене закрите... "І доторкнеться полою своєю до хліба (чи до теорії, чи до практики), чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, - чи стане те освяченим? І священики відповіли "Ні!"

Тоді Огій сказав: "Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи воно стане нечистим?" І відповіли священики та й сказали: "Стане нечистим!"
" А от якщо чимось нечистим торкнутися цих речей - вони відразу занечистяться! Коли ця сама людина, якій нічого не говорить освячення плоті нашої і наші "поли" праведності, в яких ми несемо те "м'ясо". Але якщо ти наступиш йому на мозоль, "заллєш сала за шкіру", якщо ти "мертв'ячиною" торкнешся його (мертв'ячина - це дух насильства і користолюбства), - то зразу занечиститься й він. Тому що твоя святість - для нього вона далека. А якщо ти нечистим торкнешся його, сам занечистившись, - це одразу викличе реакцію, спротив, протидію, війну. От про що йдеться тут. "І відповів Огій та й сказав: "От такий народ цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, - говорить Господь…" Такі ми є. Отже людина черства, зашкарубла, невіруюча нічого не відчує, буде дивитися і не бачити, слухати і не розуміти. "Затовстіло бо їхнє серце", - говорить Господь, - "Бо кам'яносерді і жорстоковийні..." Хоча можуть проявитись деякі зрушення, напівпорвані і зрушені струни серця можуть і відізватись. Як кажуть: Зайшов в храм - і щось відчув, щось ворухнулося в серці... У всякому випадку не наважився злословити.

Причастя. Це дуже важлива тема. І на сьогоднішній день для більшості навіть вірних незрозуміла. Тому що дуже часто ми підходимо до цих речей нерозважливо, як каже апостол. Причастя має особливе значення в ряду освячених речовин, і то має значення найбільше, що й відокремлює його від усього іншого. Воно вирізняється за своїм значенням і силою впливу як милиця від легкої палички. В цьому таїнстві освячення набуває глибини переосутнення, тобто, це те саме що ми освячуємо воду (бо це все є дія благодаті Всесвятого Духа), але значно глибше.

Усе що існує на землі - це фізичний вираз думки. "Напочатку було Слово…" Слово Боже. Воно трансформується в ідею матеріалізовану. Предмет - це ідея, проявлена і ущільнена, ніби сконденсована. Усі предмети у світі суть Божественні ідеї, виражені в матерії. Ми знаємо формулу енергії Е = mc2 (енергія дорівнює масі, помноженій на швидкість світла в квадраті). с2 - це є константа, постійна величина, вона незмінна, 300000 км/с. Таким чином відкинувши константу як деякий коефіцієнт, отримуємо математично сформульований принцип: Е = m. Звідси m = Е. Отже, ми можемо висловити ідею яка явлена в цій формулі: матерія - це є енергія (тільки енергія певним чином сконденсована). Це енергія, помножена на волю Творця. Точніше можна було б записати цю формулу так: m = ЕT, де Т - воля Божа. От що є матерія! Думка є матеріальна, і так всюди: спочатку ідея, а потім ця ідея матеріалізується: "Напочатку було слово"…

Що таке ця кафедра? Вона зроблена з дерева. Дерево - це певна речовина, і вона складається з певних молекул. Молекули, в свою чергу, складаються з електронів і протонів. Електрони і протони складаються з іще менших складових. Навіть електрон - це вже власне є енергія, і масу його визначити вже важко, ба навіть визначити положення його в просторі неможливо, він як хмарка. Це все умовно, це все абстрактні (відсторонені) поняття. І схеми, які ми малюємо ще із шкільної дави (електрон, що як супутник обертається навколо ядра) - насправді є чисто умоглядними. А якщо ми візьмемо глибше, то там - нейтрони, протони, гравітони… Це все є енергія! Кафедра - це енергія. Тіло моє - це енергія. Ми всі є енергія, певним чином "сконденсована"! Ми маємо приклад: пару, воду, лід. Вода - це конденсована пара, а лід - це заморожена вода. Перенесімо це на енергії взагалі. Ми маємо матерію тверду - це найщільніше сконденсована енергія (по аналогії з кригою), але є інша форма існування матерії - електромагнітне поле (по аналогії з водою). Електромагнітне поле, радіохвилі - це все є матеріальні речі, але це вже матерія яка більш тонко сконденсована, і вона відрізняється від матерії твердої. Так от, є ще більш тонко сконденсована енергія (пара), наприклад: думка, духовне поле, поле інформативне, сфера духу. І це все насправді є єдиною енергією Божою, бо Він є Творцем енергій: Він є і Творець, і Вседержитель. Цю енергію архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) назвав вселенською енергією любові, тому що Бог є любов. Вселенська енергія Божа, або вселенська енергія Любові.

Усе що існує на землі - це фізичний вираз думки. Предмет - це ідея проявлена і ущільнена. Усі предмети у світі суть Божественні ідеї виражені в матерії. Напочатку Слово, тобто абсолютно чистий Дух, який творить енергію і відповідно матерію у всіх проявах, як в грубому так і в найтоншому, також час і простір. І таким чином ми приходимо до того, що все є проявлена ідея.

Хіміки відкрили, що той самий рід і те саме число атомів може бути розташоване різноманітними способами, різним чином, і, завдяки цьому, відповідно створити зовсім іншу речовину, яка має інші властивості, хоча вихідні матеріали залишаються тими ж. Розподіл однакових атомів під впливом різних ідей дає різні тіла!

Якщо доторкнутися холодною праскою до тіла людини абсолютно впевненої, що ця праска гаряча ("По вашій вірі буде вам!"), то в неї буде опік. Буде опік, хоча насправді гарячого не було! Наша віра побудована на цілком обгрунтованих речах, тому що істинна релігія та істинна наука ніколи не протирічать, а доповнюють одне одного. Ідея матеріалізується. Атоми, молекули без термічного діяння, впливу, перебудовуються, і виникає зовсім інше тіло (всі симптоми опіку) - почервоніння, пухир, сукровиця! "По вашій вірі буде вам!" Згадаймо хоча б католицькі стигмати (це стан, коли людина настільки входить у віру, у стан молитовний, настільки переймається стражданнями Ісусовими, що в неї на руках відкриваються рани від цвяхів, хоча рук їй ніхто не пробиває!). Думка матеріалізується.

Коли іде таїнство євхаристії - по вірі учасників літургії змінюється ідея. Була ідея - хліб і вино. Тепер по вірі Церкви (зібрання праведників), точніше вірних церкви... Згадаймо: "Оголошенні вийдіть, всі оголошені вийдіть, щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні" - чому? А тому, що по вірі мусить бути переосутнення! Ті, хто не вірить що ця "праска" гаряча - вийдіть! Тому що думка не матеріалізується для тебе, більше того, ти введеш оточуючих тебе в ту саму зневіру! Тому мусять залишитись тільки віруючі і вірні, інакше містики не відбудеться, інакше переосутнення не відбудеться! Тепер ви розумієте, наскільки глибоко ввійшло православ'я в Божественну реальність, наскільки воно високо піднялося у пізнанні сенсу буття і в оволодінні енергіями Божими?! І наскільки ми своїм невірством, фарисейством нищимо напрацювання тих, хто під час молитви піднімався під купол храму, тому що оволодівав цими енергіями, змінював ідею гравітації на ідею польоту, левітації... Це реальні речі, і прийде час (і він вже близько, не за горами, бо ми живемо в третьому тисячолітті), і Господь виллє від Духа Святого. Тоді ці речі будуть сприйматися не як фантастика, а як реалії нашого життя.

Отже, коли йде таїнство євхаристії, то по вірі учасників змінюється ідея. А в зв'язку з тим, що в літургії приймає участь Сам Господь (тому що, "Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед вас"), ангели співслужать (світ невидимий. Тому я, коли обкаджую храм вклоняюся іконам де зображені святі, ангели, бо вони невидимо співслужать нам на літургії. І вони не на Марсі, не на Місяці чи в сузір'ї Оріона, а вони тут, в Небі духовному. Феофан Затворник пише, що тут, в надрах фізичного світу знаходиться інший світ - невидимий, духовний, а точніше тонко матеріальний. Все втрачено! Людина приходить на літургію відбути традицію, не розуміючи яких високих енергій ми тут торкаємося!..), молитви священства, вірних мирян, - і ідея стає дійсно потужною, якщо справді зібрались ВІРНІ. Попередня ідея хліба і вина, які першопочатково являють собою предмети харчування і придатні для побудови тіла і крові фізичних, змінюється на нову ідею - ідею природи й життя Христових, придатну для побудови духовної природи (тіла) і духовного життя (крові) людини. Тіло - це є хліб; життя, кров - це є вино. Переосутнення хліба і вина в тіло і кров! Ідея побудови фізичного тіла (бо хліб будує фізичне тіло) і фізичного життя (тому що вино входить в нас для фізичного життя) переосутнюється в іншу ідею - побудови духовного тіла і духовного життя. Іде переосутнення ідеї, і, відповідно енергій.

Переміна відбувається на тонкому плані. Сам предмет (хліб і вино - зовнішній вигляд, смак, фізичні властивості) не змінюються! А змінюється його тонка невидима структура (духовно-енергетична), містична, тонко фізична. Тобто змінюється сутність предмета. Не фізична сутність міняється, а тонка, глибинна, містична, інформативно-польова, - духовна! Змінюється тонка, невидима матерія. Зміна ідеї придала предмету нові властивості! Ідея освячення придає воді властивості святої води, як акумулятора благодаті духовної. ІДЕЯ Ж ПЕРЕОСУТНЕННЯ НАДАЄ ХЛІБУ І ВИНУ ВЛАСНИВОСТІ (МІСТИЧНІ) ТІЛА І КРОВІ ХРИСТОВИХ!

Невігласи не сприймають цих речей. Якщо торкнутися людину яка є невірна цією "полою", то вона не освятиться, для неї як був хліб і вино так і залишиться просто хлібом і вином.

Нові властивості даного предмета (таємно, містично переосутненого) діють на душу, на тонкі тіла (оболонку душі) причасників, і настроюють їх на природу і життя Христа. Феофан Затворник говорить, що душа не є сама по собі існуючою, а знаходиться в тонкій оболонці, яку він назвав тонким або ефірним тілом душі людини, власне людиною. Душа не може існувати поза тілом, як вода не може зберігати свою форму без посудини. Що є людина? Людина це є дух, який має душу і живе в тілі. Так от, дух, душа і тонка оболонка - це і є власне людина. Яка живе в біологічній шкаралупі, яку треба буде відкинути, коли сформується дух, душа і тіло (тонке, духовне тіло). А тоді наступає смерть біологічного тіла, і людина виходить на свободу як метелик з кокона. Так от, ми будуємо на протязі життя своє тонке тіло, точніше дух, душу і тіло - всю сутність. Все починається з духа, з освячення кореня, бо якщо корінь святий, то й гілки святі. Корінь - це серце наше. Коли освятиться він - тоді освятиться і душа (розум і воля), вона стає світлішою, енергетично високою. Освячується і тонка оболонка цієї душі, або тонке ефірне тіло, як його називає святитель Феофан. От що відбувається на літургії, от який містичний процес відбувається тут, от для чого ми тут! Невігласи це не сприймуть. Бо, повторюся, нові властивості даного таємно переосутненого предмета (хліба й вина, що стали містично тілом і кров'ю Христовими) діють на душу, на тонкі тіла. І настроюють їх на природу й життя Христа, від чого наше тонке тіло світлішає, уподібнюється тілу Христовому - от в чому сенс!

"Прийміть, споживайте - це є тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів. Пийте з неї всі - це є кров Моя Нового заповіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів…" Коли ми приймаємо тіло Христове, яке колись було хлібом, в нашу плоть, - то воно стає плоттю Христовою в нас. Коли ми приймаємо вино, яке переосутнилося в кров Христову, в свою кров, - то воно стає кров'ю Христовою в нас. Це все відбувається на тонкому, містичному рівні. Ми нашу природу очищуємо, узгоджуємо, освячуємо прагнучи до освяченої природи Христа. І від достоїнства (духовної чистоти) причасника залежить і сила містичного впливу на нього під час літургії.

Сказав Господь: "Краще вам не знати, аніж знати і не виконувати..." Отож, коли людина не знає, то й Причастя для неї - прості хліб і вино, і вона приймає його не як духовну їжу, а як фізичну, не на тонкому плані, а на грубому. Хоча й об'єктивно в чаші відсутні бактерії, - такі дослідження проводились, бо колись були спроби заборонити літургію з санітарно-епідеміологічних міркувань. Іде епідемія грипу - закрити храми, щоб не було розповсюдження хвороби... І робилися дослідження, і чаша була стерильна завжди, тому що по вірі вашій буде вам, тобто, і об'єктивно це все також діє.

Для людини ж віруючої, але невірної, яка причащається недостойно (тобто в злобі, в непрощенні, несмиренно), причастя може (і так воно є насправді!) вплинути руйнівним чином, пам'ятаймо про це! От чому до причастя Церква не допускає без таїнства покаяння. Ми повинні покаятись, змиритись, і якщо цього немає, то краще і не підходити до причастя, інакше це тільки зруйнує тонку оболонку душі, душу, дух, і відповідно й на фізичному плані воно "вилізе боком" Господь осміяним не буває... Отже, людина яка причащається недостойно - на неї причастя впливає руйнівним чином, подібно до того як може розбитися вщент фізичний предмет від сильного тиску вібрацій, який він не в стані витримати.

Давайте відкриємо 1Кор. 11.27-30: "Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, - буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай людина випробує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! Через це поміж вами багато недужих і хворих, і багато-хто заснули" Тут я розглядаю буквально-містичний зміст, тому що ці вірші мають і духовно-символічний зміст. Символічно тут хліб і вино як теорія і практика життя, але вірші ці мають і зміст містичний. Ми з вами говорили, що Святе Письмо має насправді чотири прошарки:

1. Буквально-історичний зміст.

2. Морально-етичний.

3. Духовно-символічний.

4. Містичний зміст.

Так от, якраз в містичному плані це те, про що я говорив. Дія для маловірного може (і були випадки!) проявитися в тому, що Господь чудесним чином перетворював хліб і вино на м'ясо і кров фізичні. Такі випадки були, і недаремно в служебнику є додаткові розділи, як діяти в тій чи іншій ситуації. В церкві все регламентовано, все по чину. І є як діяти, коли раптом підчас літургії стається напад ворогів. Або як діяти, коли раптом сталося стихійне лихо (землетрус). Як діяти якщо навіть в чашу з Причастям потрапила якась комаха або якщо її вибили з рук. Так от, є один з параграфів, що робити, якщо тіло і кров Христові перетворюються на буквальні м'ясо і кров. "Коли по освяченні хліба чи вина, покажеться чудо, тобто хліб у вигляді м'яса або дитяти, вино ж у вигляді крові, і коли в короткому часі цей вигляд не переміниться, тобто коли знову не явиться на вид хліба й вина, але так без зміни перебуватиме, то ієрей хай не причащається, бо не є то Тіло і Кров Христові, а тільки чудо від Бога явлене, за невірство або за іншу провину. Нехай ієрей візьме іншу просфору (якщо тільки вигляд хліба не перемінився) і як належить нехай творить Проскомідію над Агнцем і нехай вийме Святий Агнець і, відклавши чудом перетворений та чесно зберігши його, нехай почне від молитви: "З цими блаженними Силами і ми..." і все за порядком звершить; над чашею ж нічого не повторює. А коли ж і в чаші вино набуде вигляду крові то, в іншу чесну чашу чи посудину виливши його, нехай увіллє знову вино, говорячи над ним Проскомідійне, як звичайно, за порядком, і це нехай освятить і під час причастя нехай звичайно причаститься і Службу відправить.

Коли ж те, що позначилось м'ясом або дитям, знову прийме вигляд хліба, або в чаші, що в ній була кров, знову вино стане, то нехай не заколює іншого Агнця
(Агнець - частина просфори (проскури), на якій звершується проскомідія (від грецьк. "принесення") - перша частина божественної літургії, - О.В.) та іншого вина до чаші не вливає, але цими причаститься і Службу відправить як істинним Тілом і Кров'ю" (Служебник, навчальні відомості, розділ ІХ. Про випадки, які можуть трапитись з самим священиком, що відправляє Божественну літургію, а також інші випадки, пункт 79-й).

Такі випадки були, і церква регламентує що робити в такім випадку. Це те саме, що і оновлення ікон, і плач католицьких фігур. Чому Господь допускає це чудо? Як правило воно для невіруючих (точніше для віруючих, та невірних), і як правило це буває, коли сам священик не вірить, в нього віра охолола через брак знання, і він просто не розуміє тих речей про які ми сьогодні з вами говорили. Це насправді речі дуже глибинні і не для всіх відкриті. Так от, може бути охолодження віри, і Господь дуже часто допускав такі моменти коли тіло і кров Христові в чаші перетворювались на буквальні кров і м'ясо.

Чому оновлюються ікони, чому плачуть скульптури католицькі, для чого Господь допускає це? Він допускає ці речі для того, що засоромити невірство наше! Пам'ятаєте, як Господь сказав, що: якщо ви будете мовчати - то каміння заговорить. Що означає мовчати? Що лежить на серці - про те говорять і вуста. Тобто, якщо на серці буде пустка, якщо в серці буде німота, не буде там смирення і любові, милосердя і богопізнання, - то буде говорити каміння! І оновлюються ікони як правило (кажу "як правило" тому, що буває й оновлення зі знаком "+", як знак особливої благодаті, або ж для підняття духу, підбадьорювання а чи попередження вірних) для того, щоб примусити нас замислитись, щоб явити це чудо і повернути нас до віри, до розуміння, що існують певні містичні речі, що існує те, що поки що незрозуміле, що існує те, що насправді є реальністю.

Я пам'ятаю, колись розмовляв з представником однієї з протестантських конфесій, то він казав: Ми знаємо чому оновлюються ікони! Там в фарби було закладено якусь суміш, яка призводить до того, що через певний час проходить хімічний процес і фарби оновлюються... Та ні, насправді оновлюються і відносно нові ікони, які і не є мальованими, але простими літографіями, фотографіями, і оновлюються, ще й не сама тільки ікона, а і фольга якою оздоблена. У нас в храмі є оновлені ікони, і у верхньому храмі (наприклад ікона Серафима Саровського). В нижньому храмі є оновлена ікона Господа нашого Ісуса Христа, ми її завжди виносимо під час Великого Посту для сповіді. І я зараз її винесу з вівтаря, щоб вірні мали змогу до неї прикластися виходячи з храму сьогодні.

Отже, перетворення нижчого у вище, освячення, одухотворення, богоєднання - ось мета цього таїнства євхаристії, як власне і всіх таїнств, які є насправді милицями для нас немічних. Тож ідімо до цієї мети, використовуючи усі можливості, усі методи, які дав нам Господь, і які не протирічать волі Божій.

Амінь, і Богу Слава!



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: