Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. МФ.2.13-16. Йосип та Марія втікають до Єгипту. Ірод побиває немовлят.

Лекція № 5

Лекція:
“Як вони ж відійшли (волхви), ось ангел Господній з'явився у сні Йосипові та й сказав: «Вставай, візьми Дитятко та Матір Його і втікай до Єгипту. І там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити». І він устав, взяв Дитятко та матір Його уночі та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого”.

Поки що зупинимося на уривку: “Як вони ж відійшли, ось ангел Господній з'явився у сні Йосипові та й сказав: «Вставай, візьми Дитятко та Матір Його, і втікай до Єгипту. І там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити…”. Чому Марія втікає в Єгипет? Що таке Єгипет біблійною мовою? Буквально - зрозуміло, але ми розглядаємо букву як тінь духовних речей. В духовному плані Христос народжується в нас. В духовному плані Христос - віра, що здійснюється любов'ю, яка народжується в церкві. І, безумовно, Ірод хоче Його знищити, сатана хоче Його знищити, але сатана рук не має, як і Бог рук немає. І Бог діє через ангелів, і сатана діє через ангелів, через вісників. І є ангели, які є суть службові духи, суто духовні особистості, а є ангели во плоті. Пророків Своїх називає Господь ангелами во плоті, вісниками. Так само є і вісники сатани. Ірод – вісник сатани. Ірод – це сатана, який явився в образі ангела світла, тому що Ірод царює в релігійному світі. Це – релігія. І там консерватизм, ретроградство, ортодоксія, точніше - лжеортодоксія, лжеправовірність царює в засміченому світськими засадами релігійному світі і шукає віру істинну, щоб знищити її. Де переховується віра? Виявляється, в Єгипті. Єгипет – це світ, Єгипет – це країна рабства гріха, це країна плотського, країна матеріалізму. Незважаючи на те, що немає місця в релігії духовному, слову, чистій вірі, поклонінню Отцю в дусі і істині, все одно Господь осміяний не буває. І Марія, і Йосип, і немовлятко ідуть в Єгипет, розчиняються в світі. Вони є, вони присутні, ці овечки Господні, вони є в світі, вони є навколо нас, але вони невидимі, вони заховані. Тут є елемент конспірації, але це об'єктивні речі. Вони існують насправді, але вони невидимі, вони не підняті на кафедру, на амвон, на подіум. Вони розчинилися в землі, вони розчинилися в світі, в Єгипті. Ірод їх не бачить, бо, якби вони були видимі, то - уявімо собі: стало видно групу людей, які несуть нове в церковному житті – їх дуже легко знищити. Тому що це ще Дитинка, а Дитинку завжди легко знищити. Слава Богу, ми тут вже не діти. Слава Богу, ми вже спеленаті, слава Богу ми вже стоїмо на ногах, слава Богу, сьогодні нас знищити просто неможливо. Але був період, коли можна було дуже легко оголосити духовне тлумачення Святого Письма, каппадокійську школу, яку я проповідую, школу, яку проповідували Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій Ніський, – відходом від загального церковного тлумачення, тобто, власне відходом від антиохійської школи Богослів'я, яка тлумачить Святе Письмо по букві. Затаврувати позором і просто знищити. І такі спроби були. Слава Богу, Господь захищає своїх. Він знає своїх і свої Його знають… А тут інший момент, тут – розчиняється. Зараз ми з вами на вершині, стоїть кафедра, по телебаченню звучить програма “Духовність”, в чотирьох газетах публікуються статті і проповіді, проводяться біблійні курси, читаються проповіді в нижньому храмі, зараз ми вже вийшли з Єгипту, у нас вже інший етап. А тут мова йде про етап, коли Дитя тільки народилося, ще тільки спеленате і покладене… Куди? В ясла, А що в яслах? Їжа. “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Хто сказав? Пророк Божий сказав насправді. Якщо є їжа в домі Господньому, – хіба буде незадоволення в обрізаних, - народу віри. Їжі нема. І коли немає їжі, коли немає слова, тоді ревуть воли і плачуть овечки. Отож, в ясла треба покласти Ісуса. Ясла - тут, ми зараз знаходимося в яслах, тут харчуються смиренні овечки. Ви приходите сюди духовно харчуватись і, як правило, виходите ситими і цього вистачає на певний час: декому на тиждень, декому на два дні. Але ви відчуваєте, що тут - їжа – справжня їжа, не полова, не іржавий хліб, а чистий. В яслах. Спеленала, поклала в ясла, але попереду - переслідування, необхідно рятуватись, іти в Єгипет. Бачимо, що Марія з Дитинкою і Йосип (ми вже знаємо символіку – Церква з новонародженою Вірою, з старозавітними праведниками) йдуть в Єгипет. Єгипет – це випробування. Віра, яка народилась, повинна випробуватись, не думаймо, що Господь завжди буде розкривати перед нами дорогу найбільшого сприяння.

Ні! Він сказав: не може бути більший раб за пана свого, не може бути учень більший за Учителя свого. Мене гонили – будуть гонити й вас, Мене переслідували – будуть переслідувати й вас, обов'язково. Обов'язково темрява буде глушити Світло, тому що Світло несе суд, тому що Слово по духу несе суд. Тому що дуже вигідно давати овечкам іржавий хліб і казати: “Мир, мир”, хоч миру нема. Дуже вигідно тинкувати огорожу, мури Єрусалима будь-яким тинком або брудом і казати, що це дійсно істинний мур єрусалимський. Тому що дуже вигідно замість того, щоб замуровувати проломи в стіні Закону Божого (який і є муром єрусалимським), – будувати свою стіну з своєї цегли, вже не з каміння слова Божого, а руками людськими, як будувалася свого часу Вавилонська вежа.

Христос іде у випробування, віра, яка народжена, мусить випробуватись; як золото переплавляється в тиглі і очищується таким чином від породи, так і наша віра повинна переплавитись в горнилі випробувань.

Ось подвійний символ виходу Святої родини в Єгипет: по-перше – це самозахист, розчинення, зникнення з очей Іродових. Ісус так діє. Коли Його хочуть знайти, – Він робиться невидимим. Він пройшов повз них і вони цього не помітили. Так діє Господь. “Ви повинні бути невинні, як голуби, але мудрі як змії”. Зміїна мудрість – Господня мудрість – вчить нас, як зберегти Дитинку, що народилася в наших серцях. Як зберегти Слово, що наповнене Духом, як зберегти ту віру, що чинна любов'ю, як зберегти Благодать, що дається по вірі Христовій. Кожне слово повинне стверджуватись двома-трьома свідками. І тому ми з вами звернемось до книги Об’явлення святого апостола Івана Богослова, 12-й розділ, і прочитаємо 13-й, 17-й вірші, і побачимо, що це фактично паралельні місця. Про одне і те саме говориться, тільки іншою мовою. Розповідається нам про дію Церкви остатку, дію життя, яке народило від Духа Святого нову віру. Матвій змальовує це, як вихід в Єгипет. Іван Богослов змальовує це як втечу на пустиню.

“А коли змій побачив, що до долу він скинутий, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я...” Це – життя, яке народило віру. Жінка в біблійній мові – життя, чуття, церква. Чоловік у біблійній мові – віра, розуміння, Божество, Господь. “А коли змій побачив, що до долу він скинутий, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я. І жінці були дані два крила великого орла, щоб летіла в пустиню до місця свого...” В Єгипет, в пустиню. Це та сама символіка, - пустиню бездуховності, Єгипет, світ. Туди, на пустиню, там є церква остатку, там є овечки Господні, там переховуються вони, поки їм не дадуть прийти у славі. Згадайте – перший прихід Христів який? В яслах. Дитинка не захищена. Який буде другий Його прихід? У славі. При сурмі архангельській. Що то за сурма? Є тихий голос, шепіт, коли в Єгипті, щоб ніхто не побачив. Коли в пустині сховалися, щоб змій не задавив, тому що ще маленьке це Хлоп'я. Але коли це хлоп'я виростає, воно починає проповідувати на повний голос сурмовим звуком. Ось вона, сурма архангельська, при якій прийде Христос: на повний голос буде проповідуватися слово Боже по духу, на повний голос буде проповідуватися любов, на повний голос буде виявлятися віра, що чинна любов'ю. З наступальними в слід ознаками, не як переслідуваний, а як Той, що переслідує. Переслідує все нечисте, все темне, переслідує все земне.

Отож, жінці було дано два крила орла, щоб летіла від змія в пустиню до місця свого. Два крила великого орла... Орел – це птах високого польоту. І вона знаходиться в пустелі, де будуть годувати її час, і часи, і пів часу. Ось період, де її годують. Хто її годує? Господь! Безумовно Він, тому і Бог. Бог – що означає це слово? Багатий на все! Ім'я Йому – Сущий, Той Хто має сутність Сам у Собі, Хто Сам є джерелом життя і ні від кого не потребує життя. Він годує. Яким чином? Спочатку словом, потім вірою, потім Благодаттю по вірі. Дитинка повинна зростати, дитинка повинна зміцнятися, дитинка повинна випробовуватись, будучи під захистом. Отож, там годується жінка, там годується Церква остатку. Тут, в цій пустелі бездуховності, тут, в цьому Єгипті – він навколо, не треба перетинати Суецький канал. І будуть її годувати і час, і часи, і пів часу. Ми з вами досліджували символіку часу, часів, пів часу. Час, часи, пів часу, три з половиною роки, три з половиною дні, 42 місяці, 1260 днів – це одне і те саме число, і воно символізує собою занепад віри. Час, часи, пів часу – все менше і менше, занепад віри. І ось на протязі цього занепаду жінка знаходиться в пустині.

“І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її (Дивіться, бачимо – потоп. Це той самий потоп, про який ми читали в книзі Буття. Мова йде про потоп бездуховності. Тому що за кожним історичним фактом, за кожною подією стоїть глибокий духовно-символічний зміст. І той потоп, який відбувався на планеті Земля свого часу, символізує духовний потоп, що теж відбувався на планеті Земля свого часу. І цей духовний потоп нас цікавить більше, тому що ми повинні шукати його в нас, ми повинні шукати його навколо нас і дивитись, чи не потонули ми бува в тих кривавих водах, що випустив із уст своїх сатана – змій. Згадаймо той період потопу, це був період, коли води бездуховності повністю затопили землю. Повністю знищили всяку духовність. Збереглася тільки невелика громада. Ковчег – це і є громада вірних, це і є та Свята родина, він і є – та Марія, Йосип і Ісус. Про одні й ті самі речі говорить Господь, тільки різними словами. Багато разів, багатьма способами промовляє Господь до нас через рабів своїх – пророків. І ми повинні бачити і той потоп, і цю річку, і той Єгипет, і переслідування Ірода в собі, в нашому житті. Тому що, коли ми будемо відноситись до тексту Святого Письма, як просто до буквально-історичних подій, які відбулися колись, то що нам з того? – скажіть мені, мої кохані!? Ну, був потоп, чи не був потоп. Що ви маєте з цього для вашого спасіння? А от коли ви побачите цей потоп навколо, і будете знати, що на цей раз потоп не знищить повністю духовність людства, бо так сказав Господь Бог. Ні, на цей раз потоп заміниться вогнем, в якому перечиститься золото від породи. Він зміниться сурмовим звуком Господнім, він зміниться вогнем поїдаючим, словом Божим, яке буде звучати на повний голос, і яке поїдатиме все нечисте, і принесе суд. Воно зміниться судом Господнім, тому що сказано: “Суд же Його, що Світло в світ прийшло”. Так сказав Господь Бог, так є і так буде!

“І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля помогла, і розкрила земля уста свої і випила річку, що випустив змій з уст своїх”. Що за земля? Світ – заземлені серця, - вони п'ють цю воду. Біси входять в свиней, а свині куди? В море, в озеро. “Житейськеє море, схвильоване бурею спокус ”. В море світу цього – це той самий Єгипет, ті самі символи, - в ту саму пустелю. Вона всмоктує води Нілу, не затоплюючи Церкви остатку, овечок Господніх, віруючих і вірних, серця яких є вертепами, печерами, що переховують від грози світу цього смиренні думки, смиренні жадання, смиренні емоції, волю, узгоджену з волею Божою.

“...і розкрила земля уста свої, і випила річку, що випустив змій з уст своїх. І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з остатком насіння її, що бережуть Божі Заповіді та мають свідотство Ісусове”.І воює він з тим Остатком і до нині. І до нині Господня боротьба з Амаликом з роду в рід. Ось, здається людині, - щось нове я прочитав, щось нове сталося тут, навколо нас, а це вже було від початку, – говорить Еклезіаст. Це все було. “Все повертається на кола свої”. Тому вивчаймо біблійну історію, Священну історію Святого Письма, Старого і Нового Заповіту. Але вивчаймо не як суто історію, але як алгоритм дії, як шлях, яким пройшла Церква, і яким іде вона сьогодні, тільки на новому витку спіралі. Все повторюється. Будьмо мудрими, вивчаймо Слово Боже. Згадаймо потоп, згадаймо й нинішній потоп бездуховності, який затопив сьогодні світ через засоби масової інформації. Які не приймають в себе слово Боже, а якщо приймають – то з дуже великим трудом. Тому що це – боротьба. Боротьба добра і зла, боротьба світла і темряви, і поле цієї боротьби – серця людські! Якби було все так просто, то було б уже Царство Боже на землі. Але через вибраних дні ці вкоротяться. Час, часи, пів часу вкоротяться через тих, хто приходить на вечерю Господню, через нас з вами, бо ми прийшли до цієї трапези. Справу Господню неможливо зламати, неможливо затопити, неможливо вбити, бо так сказав Господь Бог, бо так розвивається історія Церкви, бо “близько, вже під дверима”, ми вже в третьому дні Господньому!

Отже, бачимо, що значить “пішов в Єгипет”. “І він устав (Йосип устав),взяв Дитятко та матір Його вночі. Дивіться, - ніч навколо. Безумовно, вночі. Ну, по букві – щоб не бачили, як втікають. В духовному плані – теж, щоб не бачили як втікають. В духовному плані – ніч, але не для Святої родини. Ніч для Ірода! Для нього весь час ніч. Він почув, що десь ця Дитинка – Цар Ізраїлів - мусить народитися. Він не бачить Її, і він так і не побачить Її до смерті. І він вмре, з’їдений червами, і він так і не побачить цієї Дитинки. І по букві вмре, тому що це історичний факт. Цар Ірод помер і його живцем з'їли черв'яки, бо таку хворобу допустив йому Господь. Згідно переказу, його ховали в шкіряному мішку. Але нас цікавить духовний зміст, нас цікавить Ірод в нас, нас цікавить Ірод навколо нас, нас цікавить Єгипет навколо нас і в нас, нас цікавить Христос і в нас, і посеред нас. Нас цікавлять духовні речі, тому що вони нам дають спасіння, вони вказують нам шлях до спасіння. Вони свідчать про Христа. “Дослідіть Писання, – говорить Господь, – бо ви думаєте через них отримати життя вічне, а вони свідчать про Мене”. Про що б ми не читали, – вони свідчать про Ісуса, а Ісус – це Спаситель! Вони свідкують про спасіння, вони вказують нам дорогу до спасіння. Тому ми і досліджуємо Святе Письмо по духу: тому що ми хочемо бути духовними, тому що “Дух животворить, а буква вбиває”.

“І він устав, взяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту”. Ніч для Ірода, Ірод не бачить цієї Дитинки. Згадаймо, коли народ Божий подорожував по пустелі... Я не кажу про буквально-історичну подорож, і не дай Бог мені відкидати її як історичний факт. Але мене цікавить ця подорож, як тінь духовних речей. Ця подорож в духовному плані відбувається в наших серцях. І відбувалася в історії церкви, і відбувається в історії церкви на кожному витку спіралі історичної, на кожному оберті великого Єзекіїлевого колеса, на кожному оберті маленького коліщатка нашого життя, яке обертається всередині цього великого колеса Єзекіїля – великого колеса історії. Пам'ятаєте, коли по пустелі йшов народ Божий сорок років? Число 40 (сорок) символізує собою всестороннє випробування віри (4х10, де 4 – всесторонність; 10 – віра). І ми бачимо, що, коли втікали від фараона, коли втікали від ворогів, то водимі були тим вогняним стовпом серед ночі. Ніч була для кого? Для єгиптян, а для народу Божого ночі не було, тому що для народу Божого був вогняний стовп світла. Якого світла? Слово Боже, воля Божа – це те Світло, воно є вогонь зігріваючий народ віри, оберігаючий народ віри, вказуючий йому шлях. І воно ж є вогнем поїдаючим для невірних, для тих, хто не хоче вмістити Слово. Отже, темрява єгипетська була для фараона, для переслідувачів народу Божого, а для ізраїльтян було світло в ночі, а вдень хмара благодаті Божої перебувала над табором народу віри.

“І він устав, взяв Дитятко та матір Його уночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я сина свого”. До якої пори треба переховуватись? До якої пори треба переховувати, плекати цю віру? Поки не вмре Ірод в нас. Послухайте, - це для нас в першу чергу! Хто є Ірод в нас? Це - наш закон плоті, це плотський розум. Поки ми не перестанемо мислити плотськими критеріями, плотськими оцінками – не помре Ірод в нас. Коли ж ми перестанемо дивитися на світ через призму закону плоті, через призму матеріалістичного бачення, через призму невірства нашого, – тоді лиш помре. Ще одного свідка можна закликати, розглядаючи цей момент. Ми з вами пам'ятаємо книгу Числа, ми говорили про неї минулого разу. Книга Числа, 24-й розділ. Пам'ятаєте, мова Валаама, мужа з відкритим оком? Він говорить… 24-й розділ, 8 вірш: “Із Єгипту Бог вивів його його (пам'ятаєте, коли він говорить про царя Ізраїля, про ту Дитину, що має народитися, - і царство його буде більше ніж царство Агага?.. Ми вже розглядали цю символіку. І наголошує Мойсей) “Із Єгипту Бог вивів Його – Він для Нього, як міць однорожця. Поїсть Він людей, що ворожі Йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає”. З Єгипту... Необхідно, щоб віра спочатку ввійшла в Єгипет, випробувалась в Єгипті, і потім вийшла з Єгипту вже очищеною, зміцненою, загартованою.

Тепер наступний уривок з 16-го вірша до 18-го: “Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати у Віфлеємі і по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше за часом, що його він в мудреців був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія-пророк, промовляючи: «Чути голос у Рамі, плач і ридання і голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх”... От уривочок, три вірша. За кожним віршем великий, глибокий зміст. “Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього” . Ці мудреці не розкрили Іроду, де шукати Дитинку. Вони Її знайшли в релігійному світі, знайшли в Ізраїлі, в Палестині. Вони знайшли в тому місті, в тій країні, де царює Ірод. Вони знайшли віру, вони знайшли носіїв віри, вони знайшли Святу родину. Вони знайшли Йосипа праведного – старозавітного, який прийшов до цієї віри; вони знайшли Марію – цнотливе, праведне, чисте життя, яке народжує від Духа Святого віру, що здійснюється в любові. Вони знайшли Дитинку саму, вони знайшли Слово по духу, вони знайшли віру, віру Христа ради – не підзаконну, але вже підблагодатну. Вона народилася в тому середовищі, але вони не розказали Іроду, де шукати. Вони іншою дорогою пішли в світ. І релігійний світ знову лишається в небаченні. Десь ідуть якісь процеси, Ірод це відчуває, і бачить, що ці процеси – в його країні! Десь народився цар, десь народилася віра, яка повинна царювати, яка є конкурентною для нього, як царя, який зараз сидить на престолі Ізраїля. В духовному плані так само. Віра конкурентна для фарисейства релігійного! Віра, яка може вибити з під нього трон... Пам'ятаєте, як Кайяфа (“дослідник”) досліджував це питання і прийшов до однозначного висновку. Він не міг не побачити, що це є віра Христова, бо він пророкував того року. Він як той Валаам, “муж з відкритим оком”. Він має бачення, він зрозумів: так, ця віра – Христос. Те, що Він проповідує, хоч не вписується ні в які догматичні рамки, ні в які ортодоксальні межі, є віра Божа. Це дійсно – Син Божий, - він дослідив. Він зробив висновок: якщо в Нього увірують – загине і край і народ! Чуєте? Якщо в Нього увірують, прийдуть римляни і заберуть нам край і народ. Краще хай Він один загине. Вони знали, що розпинають Месію, вони знали це чітко, але такого Месії їм було не треба. Тому що такий Месія Своїм Світлом відкриває їхню темряву. Тому що такий Месія, посланий Господом, призведе до того, що вони втратять паству. “Заберуть у нас і край і народ”. І рушаться всі основи, всі ортодоксальні набудови, все рушиться. І паству заберуть!.. Вони приймають рішення свідомо. Вони розіп’яли Його свідомо. Ні, краще хай Він загине, ніж той жирний кусок з наших рук випаде... Вони зробили свій вибір.

“Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати...” Він починає репресії, він починає шукати, де щось нове. Він з'являється у Віфлеємі (Бет Лехем) – місто хліба. Він вдирається в ясла. Чуєте? Ірод тільки й мріє, щоб вдертися в ці ясла, в нас з вами, поміж нас з вами. Він мріє вдертися сюди і почати, як вовк хижий, шматувати отару. Будьте певні, така небезпека є, і ми її досліджуємо, і будьмо готові до неї. “Спішимо з терпеливістю до боротьби”, – говорить апостол Павло, – біжимо зростати, щоб не залишитися нам дітьми, “немовлятами віфлеємськими”. Щоб не побив нас тут, в яслах, голих, несповитих (не випробуваних в Єгипті, тих, які не піднялися ще і до отрочого зросту, не кажучи вже про юнака, не кажучи вже про мужа. “Пишу вам, діти, – говорить Іван Богослов у своєму Соборному посланні, – тому що вам прощені гріхи від початку”. Хто такі діти? Це ті, хто тільки прийшов до віри. І тут, в цьому залі, насправді дуже багато “дітей”, які тільки прийшли до віри, які тільки почули Слово, які побачили це зерно, і прийняли його швидко в серце своє, і дали вже сходи, – і зазеленіли ці вруна! Вони тут зеленіють... Та, на жаль, насправді не так уже багато, не так, як би хотілося, тут отроків, юнаків і мужів.

Притча про Сіяча... Вийшов Сіяч – і ось впало одне зерно при дорозі, і пташки його виклювали. Ми знаємо - це битий шлях. Це - вийди сіяти в світ, на дискотеку і т.д. Дуже мало там щось вродить, більшість виклюється пташками... А друге впало між терен, і вигнався терен, і поглушив ці сходи. Це - серця, які заполонені – віддали свою “землю”, свій “грунт” оманам багатства віку цього, - терену. А інше впало на грунт кам'янистий, – читаємо, – і швидко зійшло. От вони, ці віфлеємські немовлята! Це ті, які прийняли Слово, це ті, які дійсно прийшли до віри, до новозавітної віри. Вони у Віфлеємі, там, де Христос народився, і вони ті, про яких говорили мудреці. Це вони. Це ті, про яких в часі говорили мудреці, що вони повинні бути. В часі це повинно вже відбутися – реформа, революція в серцях, в умах, в тілі церкви повинна відбутися! Вони прийняли слово, вони прийняли Світло і швидко дали сходи віри, але, кореня не маючи, коли сонце припекло (коли утиски, переслідування за віру і спокуси світу цього припекли) то швидко зів'яли. От вони, ці віфлеємські немовлята. Діти у вірі, хлопчики (чоловіча стать - це віра).

“Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати у Віфлеємі і по всій тій околиці...” Повбивати навіть тих, хто тільки торкнувся вчення. Бо мова йде про народження нового вчення, новозавітного вчення, яке приніс Господь. Хто навіть торкнувся, хто близько був – всіх понищити! Пішла фарисейська репресивна коса в дію: єретик... І, безумовно, ця віра діє в проекції числа два в кожній людині. Тому що ми маємо дві царини, ми - суть двоіпостасні, якщо будемо розглядати через призму числа два - тіло і душу. Ми не будемо розглядати триіпостасність, і не будемо зазирати в середину душі (там ще є дух). Ми говоримо зараз про те, що бачить Ірод – душа і тіло, зовнішні форми. Що людина говорить, це – душа, розум, воля, емоції, і її можна оцінити. А як людина живе – тіло. Так от, ця двоіпостасність, яка вже освячена вірою. Це -діти у вірі, освячені вірою новозавітною. Тому що те Проміння, що засяяло в яслах віфлеємської печери, освітило весь Віфлеєм. І починає Ірод вишукувати цих немовлят, які ще нічого не можуть сказати. “Що лежить на серці – про те говорять уста”... То тільки початок, тільки прийшли до віри, прийняли Слово – зійшли сходи, але сонце починає палити. Сонце буде палити і тут, будьмо готові, кохані мої! Господь попереджає нас кожним віршем Святого Письма: як спастися, як уникнути меча Ірода, як вижити, як зберегти віру, як зміцнити її, як здобути Благодать. Господь вчить нас кожним віршем Святого Письма, тож приймаймо його в серце, приймаймо цю живу воду – вона жива лише тоді, коли ми приймаємо її по духу.

“Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати у Віфлеємі і по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше...” Від двох і менше. Тих, які тільки прийшли до віри, або тих, в кого віра – лише наполовину, які тільки наближалися до віри, які тільки десь торкнулися, почали цікавитись новою вірою. Знищити. Але діти, що він у мудреців випитав, - за часом. Мудреці розповіли, які повинні бути ці діти. Мудреці сказали, яка повинна бути ця віра, яке повинне бути це розуміння, бо вони до нього прийшли, вони прийшли до любові. І тоді справдилось те, про що сказав пророк Єремія: “Чути голос в Рамі...” Цього вірша ми торкнемося дещо пізніше, а більш докладно розглянемо віфлеємських немовлят… Звернемося до Святого Письма, і візьмемо декілька паралельних місць. Не може бути, щоб в одному тільки місці були змальовані ці діти у вірі, а в інших - ні. Давайте відкриємо книгу Суддів, 7-й розділ. Мова йде про обирання 300 мужів. Мова йде про час, коли Ізраїлем правив суддя Гедеон. І коли край був під тиском мідіянітян (або мадіамітян)… Знаємо історію Святого Письма, зокрема Старого Заповіту. Якщо ні – то ще раз прошу, кохані мої, купіть, будь ласка, дитячі Біблії і вивчайте Святе Письмо, букву Святого Письма, тому що буква – це абетка. А якщо ми не знаємо абетки, то як ми можемо навчитися читати, піднятися до духовних речей, до відстороненого, абстрактного бачення? Ми повинні орієнтуватися в таких речах. Отже, був такий муж Божий Гедеон, який очолював визвольну боротьбу Ізраїльського народу проти мадіамітянських поневолювачів. Отак буквально-історично міг прозвучати цей текст. Але ми розуміємо, що мова йде про духовні речі, бо той Гедеон в нас, і ті мадіамітяни в нас, і ті Ваали, яких порубав Гедеон, теж в нас! І ми повинні стати тими Гедеонами, і порубати в собі жертовник Ваала, тому що це все для нас і про нас. Ми повинні, вивчивши цю абетку, піднятися до висоти духа – духовного тлумачення Святого Письма.

“І встав рано вранці Єруббаал – Гедеон – та весь народ, що з ним, і таборували над Ен-Хародом. А мідіянітянський табір був із півночі від Гів'ат-Гамморев долини.

І сказав Господь до Гедеона: «Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, – щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене. А тепер поклич до вух люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Гілеад». І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч зосталось.

І сказав Господь до Гедеона: «Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі. І буде, як Я скажу тобі: Цей піде з тобою, – той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: Цей не піде з тобою, той не піде». І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: «Кожен, хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припадає на коліна свої, щоб пити, – поставиш його окремо ». І було число тих хто хлебтали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду. І сказав Господь до Гедеона: «Трьома сотнями мужів, що хлебтали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а весь народ, кожен піде на своє місце». І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян відпустив, кожного до намету свого, а сотні три мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині”
. Сьомий розділ змальовує буквально-історичну подію, як Господь обирає собі вояків. Мова йде про воїнство Господнє, про воїнство Христове. Яких вояків обирає собі Господь? Хто буде вже не немовлятком, якого може зарубати мідіянітянин, якого може зарубати Ірод мечем слова, мечем репресій, мечем спокус світу цього, мечем насильства. Кого обирає Господь? Давайте ще раз прочитаємо цей уривок, дивлячись на нього вже духовними очима. Ви побачите, як розкривається духовна символіка Святого Письма, і скільки інформації в цьому простому оповіданні про те, як Господь обрав триста мужів.

“І встав рано вранці Єруббаал, – це Гедеон...” Що таке ранок? Розвиднилося, і він знає, що робити, як діяти. Його ім'я Єруббаал (або Ієроваал, якщо транскрипція церковнослов’янська), означає – “нехай Ваал судиться”. Нехай Ваал судиться зі мною, хай покаже своє судження. Хто такий Ваал? Ваал перекладається, як “господар”. Це означає – найбільший серед ідолів. Тож, хай найбільший в мені ідол, або хай найбільший ідол в цьому світі, або хай найбільший ідол, який в релігійному світі, хай стане зі мною на суд. Хай судиться зі мною! Ось воно, це ім'я, – це той, хто не боїться. Його друге ім'я - Гедеон. А ім'я Гедеон означає - “він рубає”. Тож, хай судиться, я його порубаю. Хай Ваал виступить проти мене - я його зарубаю мечем. Яким мечем? Мечем слова Божого, мечем віри, яка від слова Божого, і мечем Благодаті, яка по вірі. Не я буду воювати, - Господь буде воювати за мене.

“І встав рано вранці Єруббаал, – це Гедеон, та весь народ, що з ним...” Тут весь народ віри, всі немовлята, як Христос, що в яслах, так і ці віфлеємські – всі немовлята. Загал. І ось як відрізняє Господь воїнів від тих, які ще маленькі, які не зможуть воювати, які не зможуть витримати битви. І це ми повинні зробити в нас, в кожному серці, кожен з нас зокрема. “...і таборували над Ен-Хародом” . Ен-Харод означає – “джерело страху”. Ми повинні таборувати над страхом, ми повинні таборувати над Ен-Хародом. Коли це стається? Коли ми готові до боротьби! Це в нас відбувається, в нас це воїнство, в нас народ Ізраїля – освячені наші думки, наші вольові порухи, наші емоції. Ми хочемо: з завтрашнього дня починаю нове життя. Так? Або з сьогоднішнього дня: все, ранок, я встав, я більше так не можу жити... З сьогоднішнього дня я буду жити по новому, з сьогоднішнього дня я починаю бути віруючим і вірним, я буду ходити в церкву, читати Святе Письмо, я буду обливатися, я буду робити зарядку, я буду робити добро, я буду підніматися, стояти на молитві... В нас це, правда? Ми йдемо на битву, але для цього треба стати над Ен-Хародом, ми повинні не боятися воювати. Якщо ми боїмося ставати на цю працю, якщо ми боїмося цієї війни і думаємо: Боже, а він нас зачавить! Він же ж сильніший, в нього досвід тисяч років, а я маленький... Все, відпочинь, стань на молитву, зміцнися. Коли станеш над цим Ен-Хародом, над цим джерелом страху, яке в тебе в серці, – то тільки тоді ти будеш здатний до боротьби. І то, передивись своє військо в серці своїм, відділи те, що буде дійсно воювати, те, на що ти справді можеш покластися...

Отже, “А мідіянітянський табір був із півночі від Гів'ат-Гамморев долини”. Дивіться, кожне слово, здавалося б, історична подія, - топонімічні назви міст, назви імен... Але за кожним словом лежить глибина мудрості Господньої! Де народ Божий стоїть? Над страхом, над джерелом страху. А де стоять мідіянітяни? До речі, мідіянітяни - від слова “мадіам”, що означає – “чвари, боротьба, змагання”. Ось воно – чвари, - вони є в церкві, ці мідіянітяни, і вони воюють проти народу Божого чварами, розколами, війною, нелюбовністю. Воно в нашому серці! Чвари – те, що воює проти святості! Закон розуму говорить нам: брат коханий, змирись, прийди до віри, полиши старе життя своє, піднімися над страхом. Попереду вічність, почни жити наповненим життям, Господь не дасть тобі впасти, Господь спасе тебе. І тут же в нас мідіянітяни готуються до боротьби, - в нас ті чвари, боротьба, змагання, - і кажуть: Ні! Закон плоті в нас каже: ні, ні, ні, ще побачимо хто кого... Це поле боротьби - в нас. Отже, мідіянітянський табір був з півночі (північ – це холод, зневіра, холодок зневіри віє з того табору, охолодження віри) від Гів'ат-Гамморев. Гів'ат-Гамморев означає – “пагорб вчення”. Бачите, - висота вчення?.. Яке ж це вчення? Це та вода (вчення), яку випустив змій, щоб догнати жінку в пустині і втопити її. Це та сама вода, що затопила землю, щоб знищити всяку праведність, яка в ковчезі по поверхні цієї води плаває і не потопає. Вона йде по цьому морю пристрастей – і не потопає. Ось що це за вода, пагорб вчення – вчення сатанинського, вчення світу цього. Це – змій, тому що звірина – воплочення вчення. А змій – це дух злоби. Це його висоти, це він сидить і нашіптує з того пагорба: чи правду сказав Бог? Ні, не вмрете... Пам'ятаєте? Він почав нашіптувати ще від Адама, і той пагорб в наших серцях ще від Адама.

Отож, де мідіянітяни таборують? На півночі, на пагорбі вчення змія лукавого, що вуж він, що ім'я йому диявол і сатана, та ще й в долині. Виявляється, цей пагорб є долиною! Називається ніби пагорбом, а є долиною, Гів'ат-Гамморев долина. Чуєте, долина яка має назву пагорба вчення. Протирічить буква духові.

“І сказав Господь до Гедеона: «Численний той народ, що з тобою...” Ти так взявся до боротьби, то ти ще, може, собі перемогу припишеш? “Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, – щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене” . Своїми ділами спасся (руки – це діла). “А тепер поклич до вух люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Гілеад...” Гілеад – “скелястий”. Гілеад, Гілгал, Галілея – це місце боротьби, це та скеля, це висоти боротьби, на які посилає Христос учнів: “Ідіть туди, там Я вас буду чекати. Будемо боротися разом з Амаликом у ваших серцях. Будемо боротися разом з мідіянітянами у ваших серцях, з змаганням сатанинським закону плоті у ваших серцях”. Хто боїться – на того не покладайся, з тим не йди, це не є помічник в боротьбі, це не той, хто бореться, це є немовля віфлеємське і воно буде забите. Хто боїться –буде забите, бо не здатне на боротьбу. “...Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Гілеад...” Нема чого виходити на цю гору, на ці висоти боротьби. Зростай, зміцнюйся, змиряйся, проси, щоб Господь тобі дав сили. І вернулися з народу… Скільки? Двадцять і дві тисячі. Оця двійочка буде в нас завжди перед очима. До двох років побиваються віфлеємські немовлята... Тут - двадцять і дві тисячі, знову два і два. Я не буду глибоко занурюватись в символіку числа двадцять два, а просто наголошу: два і два. А потім ми будемо розглядати, як прокляв Єлисей, пророк Божий, сорок і два, знову немовлят у вірі, хлопчиків, і ведмедиці вийшли з лісу і їх роздерли. І знову чотири і два, закінчується на двійку. Ось воно, сутність два – вірою освячені душа і тіло, але тільки вірою, бо віра без діл мертва. “І біси вірять, але тремтять.” “Хто тремтить, - відійдіть”, - чуєте?

“І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось...” Десять - це ті, хто виконує волю Божу. Це не ті, які прийшли до віри і не виконують, але ті, що вже почали виконувати Закон Божий, Десять Заповідей. Але ще мало того. З цих десяти ще треба відібрати когось. Є такі, що виконують, але вони розслаблені. Вони не є зібрані, вони не готові до боротьби, вони не п'ють воду, як собака хлебче, – озираючись, будучи готовими до нападу. “І сказав Господь до Гедеона: «Ще численний цей народ (ще багато тут під ногами плутається). Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі (я побачу, як вони досліджують Святе Письмо. Вода – вчення. Я побачу, як вони живуть церковним життям. Я побачу, як вони розслабилися тут, на біблійних курсах, чи вони постійно готові до нападів, постійно готові до провокацій, постійно готові до агресії мідіянітянської. Подивлюся, чи буде з нього боєць, а чи він розслаблений і його зарубають завтра просто в сні, коли буде пити воду, ставши на чотири точки, розслабившись, - ззаду проткнуть його списом.

“І буде, як Я скажу тобі: цей піде з тобою, – той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: цей не піде з тобою, той не піде». І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: «Кожен, хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, – поставиш його окремо”. От які ми повинні бути! І знову, – пам'ятаєте? – ми говорили - є терен із знаком плюс – Неопалима купина, це – Богородиця? А тут - пес із знаком плюс. Я казав вам, що кожен символ має знак плюс і знак мінус. У Господа все по двоє. Якщо є мінус (а пес кругом мінус), – шукай, - десь є плюс. Знайшли плюс. Отже, як пес повинні хлебтати. “Кожен, хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припадає на коліна свої, щоб пити, – поставиш його окремо ». І було число тих, хто хлептали, носячи рукою (ось – носячи рукою, озираючись, будучи готовим, не розслабляючись. Будьмо уважні! Чуєте? Ось це про уважних! Мало того, що ти у вірі, мало того, що ти ввійшов навіть в десять тисяч тих, які виконують Закон Божий, але якщо ти не уважний в цій боротьбі, – ти будеш знищений. Ти “дитина”, і сатана тебе підловить, бо ти неуважний. Бо ти п'єш цю воду неуважно, – воду Благодаті. Ця вода – в повноті: починаючи від Вчення і завершуючи Благодаттю, яка дається по вірі, яка від цього Вчення. Треба постійно бути уважним, треба постійно контролювати серце своє, розум свій, тіло своє. Постійна стриманість, постійно не розслаблятись.

“І було число тих, хто хлебтали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду. І сказав господь до Гедеона: «Трьома сотнями мужів, що хлебтали, спасу тебе...” Знову три сотні. Число три – це віра в Пресвяту Трійцю. Знову десять, і ще десять. “Трьома сотнями мужів, що хлебтали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а весь народ – кожен піде на своє місце.” Чуєте? Він не сказав, що ви повинні йти на знищення, - кожен іде на своє місце. В тому стані, в якому ти є, в такому і залишайся, і працюй над собою, поки не станеш ти одним із цих трьохсот Гедеонових вояків. “І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми...” Ось - проповідь, для чого сурма! За Господа і Гедеона розбити глечики, щоб світло засяяло! Ті глечики, які були приховані в Єгипті. І тут сурмовий звук! Так само, як Христос народився – тихенько, ніхто не бачив, в яслах віфлеємських, а потім Він встане і буде при сурмі архангельській воскресіння. Буде прихід другий Христів у славі, – за Господа і Гедеона, за того хто рубає. Вся наша боротьба не силою і не міццю, але Духом Святим. “...а всіх інших ізраїльтян відпустив, кожного до намету свого, а сотні три мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині.” Тоді ми переможемо, коли наші вороги в долині, а ми над ними!

Ще одне паралельне місце. Історія, коли Господь показує нам перші Єлисеєві чуда. Це - 4Цар. 2.23 – 24 вірші. “І відійшов він звідти до Бет-Елу.” Знов у Вефіль, у Бет-Ел входить пророк Божий Єлисей. Бет-Ел – це “дім Божий”. Буквально Єлисей був лисий, з залисиною. Ось як ця залисина, потрапивши на сторінки Святого Письма, наповнилась глибоким духовним змістом: “А коли він ішов дорогою, то малі хлопці... (діти у вірі) ...виходили з того міста й насміхались з нього, і казали йому: «Ходи лисий, ходи лисий!» І повернувся він назад і побачив...” Вони ззаду, вони не піднялися до його бачення. “...та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу (знову дві), і розірвали з них сорок і двоє дітей.” І вийшли дві ведмедиці, і розірвали з них сорок і двоє дітей. Чому лисий? Що таке лисий? Мало волосся, - мала кількість вас. Вас тут порахувати можна, - і триста чоловік не набереться... “Ходи лисий!..” Що там ваше розуміння по духу Святого Письма, що там ваша рубричка, колоночка нещасна? Подивіться краще, скільки навколо інформації, яка аж бризкає кров'ю, потом і іншими виділеннями людського організму! “Ходи лисий!” – зневага до цієї невеличкої черідки Господньої, зневага до цього невеличкого осередку віруючих і вірних, зневага цього святого сімейства, зневага до Єлисея, пророка Божого, зневага до пророчого слова. І він озирнувся: вони ззаду ідуть, і він “прокляв” їх. Що значить - прокляв? Невже він, пророк Божий, що має подвійний дух Іллі, міг проклясти дітей, сорок і двоє?! Помолився: Господи, хай повиходять ведмедиці і їх пожеруть?! Невже можна вірити в ці речі по букві? Завжди запитуєш: Ти маєш дух Іллі? Ні, не маю. – Добре. А хотів би мати дух Іллі? – Безумовно! – А ти можеш собі уявити, що ти ідеш, і тебе хтось обізвав лисим, товстим. І ти взяв і прокляв: “Та будь ти проклятий!” Щоб вискочила машина з-за рогу і цього хлопчака, який з тебе кепкував, розчавила на смерть? Можеш так проклясти? – Ні, не можу! – Так, а чого ж ти говориш про пророка Божого, який мав подвійний дух Іллі, що він прокляв сорок і двоє тільки за те, що його лисим обізвали?

Значить, не про те йде мова, він так прокляв, як Мойсей перетворив воду Нілу на кров. Він її тільки висвітлив – вона вже була кривава. Так само, як жаб повиводив, він їх висвітлив, вони вже давили суспільство єгипетське, так само, як воші і гнояки... Не наводив, а показав звідки що береться... Господь є Світло, і темряви немає в ньому. Він говорить: Наверніться – і будете жити. Відвернешся – і загинеш, і будеш пити кров, і вмирати, і будуть давити тебе ці жаби, і будуть вони на постелі твоїй, де ти вилежуєшся замість того, щоб працювати. І будуть кусати тебе проблеми світу цього – ці воші, які на тілі, так і кусючі псячі мухи в сфері духа твого. Але не народжував їх Мойсей і Аарон. Їх народили чарівники Єгипту, - звідти все пішло.

Так само і тут, - не виводив Єлисей із хащ ведмедиць зажерливих. Їх вивели хлопчаки, кепкуючи з пророчого слова, і кепкуючи з пророків Господніх…



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: