Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 12.1 – 8. Ісус боронить Своїх учнів, що рвали колосся в суботу. Старозавітній храм - скинія. Перша книга Самуїлова (Перша книга царів) 21.4-7

Лекція № 50

Лекція:
Минулого разу ми почали дослідження 12-го розділу Євангелія від Матвія. Коротко нагадаю:

"Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголоднілі були, і стали зривати колосся та їсти. Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: "Он Твої учні роблять те, чого не годиться робити в суботу"… А Він відповів їм: "Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, - і невинні вони? А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! Коли б знали ви що то є: "Милости хочу, а не жертви", то ви не судили б невинних… Бо Син Людський Господь і суботі!"

Ми розглянули перші вірші, і прийшли до того моменту, коли дорікають фарисеї Христові за те, що в суботу Господню Він зціляє, а Він відповідає їм:

"Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?" Ми розглянули з вами по духу цей уривок, і з'ясували які колоски зривали учні. Лани - це є громади. Учні працювали, по синагогах проповідували Євангелію Правди. Колоски - це найбільш досконалі слухачі - ті, які піднялися до розуміння слова Божого по духу, Нового Заповіту, Благої звістки про спасіння. А вона виявляється дуже проста, і полягає не в приношенні козлів і тельців, овнів буквальних, а в смиренні і любові. Але дорікають фарисеї, бо в них субота, спокій, зібрання - а ви порушуєте цю суботу. Чи ви маєте право порушувати її? Хто ви такі? - говорять фарисеї. Це всеодно що сьогодні хтось із вас би почав проповідувати, - а ми маємо такі приклади, - і приходить фарисей в рясі і каже: Хто ти такий, що ти тут проповідуєш?! Ти мирянин, чи ти маєш право проповідувати? У нас "субота", і дозволяється працювати (порушувати її) тільки священикам і левітам (дияконам)… Я впевнений, що багато хто з вас обпікалися в такій ситуації і почували себе приниженими. Так от що говорить Господь: Ви всі повинні бути царями і священиками! Ви всі повинні піднятися до цієї висоти священства, повністю присвятити своє життя Господеві. Ми всі повинні освячуватись і приносити в жертву себе. І ми маємо право на це служіння, тільки духовне. По духу ми повинні це робити, більше того, ми зобов'язані це робити! "Ідіть і навчайте…" Він каже це не тільки духовенству, тому що тоді ще і не було новозавітного духовенства, - Він каже всім учням. Якщо ми учні, то ми маємо право іти і навчати, маємо право їсти священичий хліб! Що є хліб у біблійній мові? "Хліб же Мій, щоб виконувати волю Отця, що послав Мене". Ми повинні "їсти" цей хліб, ми повинні виконувати цю волю. А воля: "Ідіть і навчайте…". Спасися ти, і тисячі навколо тебе спасуться, - от воля Господня. І якщо тобі відкрилося Слово, Істина (а Істина в одному слові - Возлюби!), то ти повинен іти і проповідувати її не боячись ніякого фарисейства. Тому що світильник Господь запалив не для того щоб поставити його під ліжко, а для того, щоб поставити на свічник, і щоб воно світило усім в домі.

Давайте відкриємо з вами першу книгу Самуїлову (це в масоретській Біблії, а в Синодальному перекладі це Перша Царів), 21-й розділ, з 4-го вірша. Це якраз той момент, на який і посилається Господь наш Ісус Христос: як Давид спожив показні хліби. Давид не мав права по букві цього робити, бо не був священиком. А в Законі Мойсеєвому написано, що тільки священик має право споживати хліби показні. Давид створив прецедент, який ввійшов в історію Церкви, і до нині діючий! Він відкрив кожному право на духовне священство, на споживання цих "хлібів". І хай замовкнуть уста фарисеїв, тому що так сказав Господь Бог! Отже:

"А тепер, що є в тебе під рукою? (питає Давид у священика) П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться..." Давид зголоднів не на буквальний хліб, безумовно! Давайте за буквою бачити Дух. Як говорить апостол: "Покривало букви і до нині лежить в читанні Старого Заповіту…" А ми читаємо зараз Старий Заповіт. І це покривало знімається тільки Христом. Христос же зробив нас бути "здатними служителями Нового Заповіту. Не букви, а Духа, бо буква вбиває, а Дух животворить" Давид будучи царем, світською людиною, але піднявшись на висоту духовного священства, фактично ставши священиком, хоча буквально, юридично він ним не був, зголоднів на працю священичу. В чому праця священича? Сказано: "Уста священика знання стережуть, і закона чекають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа" (Мал. 2.7). В чому ще служіння священиче (окрім проповіді Слова)? Священики покладають руки і здійснюють таїнства. Через їхні руки проходить благодать Всесвятого Духа. І фарисеї кажуть: Мирянин не має права цього робити!.. А як же дари зцілення в церкві? Адже ж сказано: "Будуть покладати руки на хворих, і добре їм буде" (див. Мк. 16 розд. з 15-го вірша). І якщо людина - мирянин, не в сані, але вона має дар зцілення, то хіба вона не повинна зціляти? Чи може вона повинна закопати цей талант в землю?! Або людина має дар молитви, і що, молитва за інших це прерогатива лише священства? Ні! Давид відкриває нам цю можливість, він створює прецедент який благословляється Господом! Він зголоднів на "хліби показні", на хліби які споживали тільки священики. "Хліб" - це виконання волі Божої. Він зголоднів на цю працю, піднявся до висоти здобуття благодаті Всесвятого Духа, до висоти коли він вже відчув нагальну необхідність працювати як священик. В духовному плані працювати як священик, і це не означає, що він одягнув священичі ризи і став біля престолу. Не про це йде мова, мова йде про духовне священство.

"А тепер, що є в тебе під рукою?" Рука - це діла. Які діла є в церкві? П'ять хлібів дай у мою руку! А чому "п'ять", хіба показних хлібів було п'ять? Дванадцять! П'ять пальців, діла. - Я теж хочу працювати! Він не каже: Знімай свого хреста, замість тебе я почну працювати... Ні, я буду працювати на своєму місці, але я хочу проповідувати слово Боже, я хочу їсти цей хліб і працювати на ниві Божій. Дай ці хліби в мою руку, тобто я також хочу не бути німим споглядальником тої справи яку робиш ти. Це дуже часто в нас буває. Люди приходять у храм, і бачать: священики працюють, проповідується слово Боже, співає хор, лунають молитви, а людина себе відчуває відстороненою. Якісь "хліби" у священика під рукою, а в мене немає і я стою в куточку. А мені теж хочеться приймати участь, а мені теж хочеться в цьому храмі бути не глядачем, але співучасником цього дійства! І дуже гарно, коли ми всі разом молимося, коли співаємо в храмі. Хоча це й не сприймається зфарисейщеною частиною релігійного світу, але це і є той "хліб показний", який знаходиться перед Господнім лицем.

Тепер давайте повернемося в старозавітній храм (скінію), і подивимося яким він був, і що символізували речі, які знаходились в храмі. Ми повинні ці речі собі уявляти, тому що зараз це для нас поки що абстракція. Отже, з чого складається храм? Давайте розглянемо приклад скінії. Різниця між скінією і храмом тільки в тому, що скінія - це є храм пересувний. Скінія являє собою двір, де посередині стоїть власне храм (скінійне шатро), і який розділений завісою на дві половини. Більша половина називається - Святе, а менша - Святе Святих. За аналогією будуються й сучасні храми. Ось тут, де ви зараз сидите, - це є Святе. Вівтар - Святеє Святих. Притвор же символізує собою двір. У дворі храму знаходився мідяний жертівник всепалення і умивальниця. На мідяному жертівнику приносилися жертви, а перед тим як принести жертву, треба було підійти до умивальниці. Умивальниця символізує собою покаяння. "Я хрещу вас водою на покаяння…" Без покаяння, без очищення ми не можемо приступати до служіння Господнього. Тому що, коли ми не приносимо достойний плід покаяння, то, як говорить Іван Хреститель, "при корінні дерев і сокира вже прикладена". І дерево, яке плоду не дає, "буде зрубане, і в огонь буде вкинуте"… Якщо ти прийшов до храму принести жертву, а в серці маєш каменя, не прощаєш свого ближнього і щось маєш проти брата свого, або брат твій проти тебе, то каже Господь: Полиши цю жертву, навіть не йди до "жертівника мідяного". Швидко біжи до свого брата і примирися з ним, а тоді вже повертайся знов і принось цю жертву. Ми повинні покаятись і прийти до Господа з серцем сокрушенним, а не з гордим. Не прийти до храму, кинути купюру і: Господи, Ти мені, а я Тобі... Це є язичество!

Отже, спочатку підходимо до умивальниці, і приносимо достойний плід покаяння! Я свідомо змішую тут букву і дух, обряд і духовну суть його. А плід покаяння - смирення. Потім приносимо жертву на мідяному жертівнику. Цей жертівник знаходиться в дворі, і на ньому приносяться тельці, козли, овни. Ці тварини символізують собою: телець - це потенції нашого єства, нашої натури; овен - смирення; козел - плоть. От коли ми постимо, то приносимо козла в жертву, бо козел - це закон плоті, і ми з ним воюємо. Отже, бачимо, що приноситься жертва на мідяному жертівнику в дворі, а це те саме, що сказано: "Що зв'яжете на землі, те буде зв'язано на Небі…"; "В'яжіть святкову жертву шнурами..." Перші зусилля ми прикладаємо на землі, тілесні зусилля. Це те що ми називаємо просто замовкнути, прикусити язик. Це вже зусилля: коли всередині хочеться гостро відповісти чи довести свою правоту, а ми просто "прикушуємо язика" Без цієї жертви ти не ввійдеш в Святеє, ти повинен в дворі принести цю жертву, і для початку прикласти просто фізичні зусилля. Без цього не можна іти далі. Просто зупинися на шляхах своїх, і після принесення цієї жертви ще на мідяному жертівнику (недосконалому, бо досконалість - то золото. Богові не потрібна "кров тельців і козлів", щоб ти в'язав плоть. Йому потрібно щоб ти приніс жертви духовні, але без зв'язування плоті, без зв'язування "на землі" ти не розв'яжешся духовно), ти нарешті можеш ввійти в скінію.

Який устрій скінії або храму? Він розділений на дві частини - меншу і більшу. Менша - Святеє Святих, більша - Святеє. В Святеє Святих священик мав право ввійти тільки раз на рік. А в Святому щодень проходили служіння. Що ми бачимо в Святому? Ми бачимо в кінці його завісу, яка відділяє Святеє від Святого Святих, а посередині прямо перед нами стоїть золотий жертівник кадіння. Ліворуч від нас стоїть золотий семисвічник в якому невгасима лампада, де постійно горить вогонь. Праворуч ми бачимо низенький стіл обкутий золотом, і на ньому якраз ці дванадцять показних хлібів.

А в Святому Святих, за завісою, ми бачимо лише одну річ - Ковчег заповіту. Цей Ковчег зроблений з акацієвого дерева (воно символізує собою міцність), обкутий з середини і з-зовні золотом (золото - істинна цінність), накритий вічком на якому два херувима литі, і вони своїми крильми ніби осіняють, прикривають цей Ковчег. Що ми бачимо в Ковчезі? Перше за все - скрижалі Заповіту: дві кам'яні таблиці, на яких Господь Своїм перстом написав Заповіді, Закон Божий. Чому саме дві таблиці? Тому що вони регламентують наші відносини до Бога і до ближнього. На одній - чотири Заповіді, які говорять про наші стосунки з Богом:

1. Я Господь Бог твій, хай не буде тобі інших Богів переді Мною.

2. Не роби собі подоби Бога

3. Не призивай Ім'я Господа Бога твого надаремно

4. Пам'ятай день спокою, щоб святити його.

А на другій таблиці - про наші стосунки з ближнім:

5. Шануй батька і матір своїх

6. Не вбивай.

7. Не чини перелюбу.

8. Не кради.

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.

10. Не пожадай, або Не заздри.

Ці Заповіді нам треба вивчити напам'ять, і знати Закон Божий. Скрижалі кам'яні, бо камінь вічний матеріал. Ці заповіді - вони фактично зливаються в одну: Возлюби! Возлюби Господа Бога свого і ближнього свого! Ці Заповіді дані нам навічно, бо Закон Божий є вічний, і це є та Твердь, те Небо про яке ми читаємо в перших віршах книги Буття. Друга річ яку ми бачимо в Ковчезі - це жезл Ааронів (Аарон - це перший священик, старший брат Мойсея, через якого Мойсей і проповідував слово Боже, бо сам був косноязичний). Згадаймо історію жезла Ааронового. Коли був бунт проти Мойсея та Аарона синів Кореєвих, які казали: Хто ви такі, щоб тлумачити нам Святе Письмо? Ми теж самі можемо тлумачити, і ми такі самі святі як і ви! Тоді Господь зробив так, щоб принесли всі коліна Ізраїлеві свої жезли (які були символами віри, влади, пастирського служіння), і поклали перед Господнім лицем. І який жезл оживе, воскресне - той і є правдивий. І воскрес жезл Ааронів, тобто він пустив зелені листочки, квіти, і дав плоди. І це був знак, що Мойсей, Аарон, Маріам - вони мають право на священство, на служіння яке благословив їм Господь. До речі, бунт синів Кореєвих і полягав в неправдивому тлумаченні Святого Письма. Сини Кореєві зробили спробу тлумачити Святе Письмо по букві, а Мойсей тлумачив його по духу, і це було тлумачення яке ви чуєте з цієї кафедри. Ми бачили чим закінчилась ця історія. "Роверзлась земля", і поглинула синів Кореєвих - тобто ті, хто мають мислення земне, ті цю ідеологію й "поглинули", тобто сприйняли. І до сьогодні ми бачимо, що ця ідеологія процвітає в релігійному світі.

Але повернемося до скінії, до Святого Святих скінії. В Ковчезі ми бачимо кам'яні скрижалі Закону Божого. Також розквітле жезло Ааронове, що символізує віру живу, воскреслу віру, а віра від Слова. Спочатку Слово - скрижалі Завіту, потім жезл Ааронів (Аарон означає "Горній" - священик, який справді на висотах Божих). І третій предмет який в Ковчезі - це золота посудина манною. Манна - це виконання волі, а отже зростання в надії, віра, що чинна любов'ю, що має діла любові, плоди смирення, і яка дієва. Манна - це є хліб духовний. А хліб - це виконання волі. І, між іншим, той хліб (манна) був такий самий, як і сьогодні, тільки тоді не змогли його сприйняти, на жаль. Як каже Господь в Євангелії від Івана: "Батьки ваші їли манну в пустелі, та й померли… А Я даю той хліб, що хто його буде споживати, той буде жити вічно" Насправді Господь і сьогодні, і тоді, і завтра Той Самий. І хліб Його (виконання) і тоді, і сьогодні, і завтра той самий, тільки тоді не могли виконати це "Возлюби" через жорстокосердя своє.

Біля Ковчегу був ще один предмет, там лежав сувій на якому було написано 613 параграфів закону Мойсеєвого. Тобто є Закон Божий (10 Заповідей), а є ще закон Мойсеїв (так званий церемоніальний закон Мойсея). Цей закон Мойсеїв, як бачимо, не в Ковчезі, а біля Ковчега. Тобто Закон Божий треба виконувати як по духу, так і по букві: він вічний, на кам'яних скрижалях. А закон Мойсеїв значною мірою тільки по духу, бо деякі моменти закону Мойсеєвого по букві вбивають, і тому вони біля Ковчегу. Пам'ятаєте, там є, що якщо дружина чинить перелюб, то її треба спалити на вогні. Це робиться тільки по духу, бо не може Той, Хто в Ковчег "поклав" шосту заповідь "Не вбивай!", тут же біля Ковчегу покласти: "Якщо вчинила перелюб, то не тільки вбити, а й спалити як відьму…". В іншому місці: Побити камінням до смерті. Це все духовні речі, і спалити треба на вогні слова Божого, бо слово Боже то є "вогонь поїдаючий". І побити камінням слова Божого! Дорікни, викрий грішника, - говорить Господь устами пророків Єремії, Єзекіїля, - бо якщо ти не викриєш його, то він помре за свій гріх, і Я спитаю кров його з твоєї руки. Бо якщо ти викриєш його, а він продовжуватиме грішити - то він однаково помре, але кров його з твоєї руки Я не спитаю... От яким "камінням" побивати, ще й вивівши з цього "табору", з громади, і там дорікнути. Нажаль, з часів синів Кореєвих ці духовні речі почали тлумачитись по букві, і ми сьогодні бачимо результат такого "тлумачення"

Отже, ми бачимо двір, в дворі - скінія. В дворі стоїть умивальниця - це покаяння, і мідний жертівник всепалення. Двір символізує собою плоть. Далі бачимо саму скінію, яка розділена на Святе і Святеє Святих. Скінія символізує собою душу людську. Якщо двір - це є тіло, то скінія - це є душа. Бо сказано, що всі ці речі є тінню духовних речей. Тінню небесної, тобто духовної скінії. І скінія, як і душа складається з двох половинок: Святе і Святеє Святих. Це те саме, як отці Церкви показували душу на прикладі чаші, що має зовнішню частину і внутрішню. Так от, зовнішня частина це те, що власне називається "душа" - розум, воля людини, і її видно всім. А є внутрішня, схована частина - Святеє Святих душі, - це те, що ми називаємо "серце" (глибини свідомості і підсвідомість).

Тепер давайте розглянемо "великий день очищення", коли первосвященик раз на рік має право ввійти в Святеє Святих. Тому що це якраз і змальовує механізм нашого освячення, вдосконалення, входження в Царство Боже. Це механізм, як ми можемо побачити Бога. Тому що ми знаємо, що над цим Ковчегом перебувала слава Божа, хмара благодаті, вона була над херувимами. Тому що херувими - це знання, ангели відання. А Слава, Благодать - вона вище відання - це є дар слова мудрості, містичний дар (ми розглядали: дар віри, дар слова знання, і дар слова мудрості). Віра від слухання слова Божого, і поступово людина підіймається до знання Бога, рівня херувимського. Але це ще дар слова знання, необхідно йти далі до висоти вже не херувима, а серафима - полум'яного ангела любові. Входити в цю славу, в містичний досвід який стає для праведника досвідом Божественної реальності, і це є найвище. І та Слава, як і Святеє Святих скінії - в нас! Як говорить апостол Павло: "Таємниця, захована від віків і поколінь, а тепер виявлена святим - Христос у вас…" І, виявляється, не треба нікуди бігти щоб побачити Бога, щоб увійти в містичний морок, за завісу, в Царство Небесне, - бо воно в нас! Треба лишень прикласти певні зусилля, треба дозволити Богові роздерти цю завісу і ввійти в святе святих, в серце своє. "Пізнай себе!" - навчали отці Церкви - тому що в тобі Бог: "Христос в вас, надія слави!" Тієї слави, що над Ковчегом...

Великий день очищення… Раз на рік, підкреслюється, можливість його. Це найважливіший етап, це пік всього річного циклу служіння. Як він відбувався? Первосвященик готується до входу в Святеє Святих... Це про нас, бо наш дух і є той первосвященик. Це частинка Божества в нас, це Христос в нас, образ Його той первосвященик. Тому що дух наш світлий від початку, від створення його, і він закладений в нас як світлий, як частинка Божества, він освячений Христом - Великим Первосвящеником. Але він може занечиститись, й може відокремитись від Христа. Отже, первосвященик, - це наш дух, власне наше "Я". Ми повинні пізнати себе, ввійти в святеє святих скінії нашої душі.

Первосвященик в цей великий день очищення спочатку умивається (приносить покаяння), бо без цього не ввійдеш. "Господь противиться гордим, але смиренним дає благодать" Перш за все змиритися, і принести достойний плід покаяння. Потім він зодягається в священичі ризи первосвященика. Ці ризи складаються з хітона, який з білого чистого вісону - це є праведність внутрішня. Є там і зовнішній одяг, той що сьогодні називається сакос (верхній священний одяг єпископа. Замінює священичу ризу і подібний на скорочений знизу і в рукавах дияконський стихар), взуття (готовність благовіствувати мир), завій на голові (розуміння чисте)… Первосвященик повинен покаятись і одягнутися в праведність. Ми повинні тільки шляхом праведності входити в святеє святих, інакше це буде не містика, але магія. Для того, щоб ввійти в цей містичний, таємний світ законно, необхідно все виконувати по закону, який так гарно розписаний в книзі Біблії, але тільки по духу розуміючи ці речі! Далі первосвященик приносить жертву в дворі на мідяному жертівнику (зв'язування плоті) - овна за свій гріх. І овна за гріх народу. Він приносить овна як смирення нашого серця, розуму і волі, а потім і тіла. Пам'ятаєте: "Фарисею сліпий, вичисти спочатку внутрішню частину чаші, щоб була вона чистою і на зовні"? Спочатку дух наш приносить жертву, змиряється сам, приносить жертву за свій гріх. Змиряємося серцем, а потім і далі, бо якщо корінь святий, то і гілки освятяться. Потім він приносить овна за народ - душу свою. В душі - розум і воля, це і є народ. Це наші думки, бажання, емоції, і їх багато - народ великий. Так от, освячується смиренням серце (дух), розум і воля. А потім приносить козла, і не одного, а двох! Один приноситься на жертву всепалення, а другий козел Азазеля (козел відпущення) відпускається в пустелю з гріхами народу. Козел - це символ закону плоті, ми повинні позбутися гріха в нашій плоті: "Віддай плоть - прийми дух" Але ми не можемо відразу позбутися всіх гріхів, тому то й два козла. Одного ріжуть на всепалення, а другого відпускають в пустиню. Значить ті гріхи, від яких ми можемо позбутися сьогодні, ми повинні принести в жертву: цього "козла" принести в жертву Богові, і відкинути їх. Але є моменти, коли наприклад колишній алкоголік пити кинув, а курити ще ні. Одного козла вже приніс Богові, а другого ще він не може. Бо слабкий. Він кається, і священик (дух, що прагне очищення) покладає руки на цього козла, сповідає гріхи на нього і виганяє в пустелю. Тобто, ти ще не можеш покинути курити, але прийде час (рік пройде можливо), і ти таки принесеш цього "козла", який виснажився в пустелі. Борися з ним, не давай йому їсти, розкошувати, "жени в пустелю" - старайся, зменшуй кількість цигарок. Цей шлях боротьби змальований тут, в Біблії, та ми, нажаль, усе втратили відкинувши дух Святого Письма.

Найважливіше в Святому Святих - це слава Господня, благодать Всесвятого Духа, і нам важливо здобути цю Благодать. Але спочатку вмиваюсь (хрещуся водою на покаяння, змиваю гріх з душі), змиряюсь (смирення - овен, принесення "достойного плоду покаяння") і зв'язую плоть (жертва козлів), бо те що зв'язано на землі, те буде зв'язано на небі (прикушуй язик для початку). Ось, бачимо, він зарізав того овна, і бере кров його, і з тою кров'ю входить в Святеє (Не раніше! Бо коли зв'яжете на землі, тоді прийде те зв'язувати на небі. В плоті якщо ти "зв'язався", приклав зусилля, тоді ти маєш право прийти в Святеє, до небесного зв'язування, до Небесної помочі. Але не раніше, аніж "прикусив язик". Отже, з тою жертовною кров'ю (кров'ю овнів і козлів) він входить в скінію і кропить по чотирьох кутах (всесторонньо) золотий жертівник кадіння.

Мідний жертівник недосконалий, він окислюється, зеленіє (покривається патиною) і втрачає свою цінність. І ми знаємо, що тіло колись відпаде, а душа вічна, але тіло дане нам як інструмент, бо без тіла не очистиш душу. Після того, як покроплений кров'ю золотий жертівник кадіння, первосвященик бере повні жмені дрібнотовченого ладану і покладає на цей жертівник. Тоді піднімається благовоння, запашність. Хто ходить на всенічну, той знає: коли я виходжу кадити, що співає хор? "Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою…" От про що йде мова! В іншому місці читаємо в Апокаліпсисі, що дим кадильний - це є молитви святих. Запашність - це є і молитва, і благодать, одержана через неї, зв'язок з Богом. Тоді ми маємо право піднестися в молитві, тоді з'являється зв'язок між людиною і Богом. Молитва - це зростання від людини до Бога. І тоді цей дим кадильний, ця молитва наповнює Святеє Скінії, а потім він входить за завісу і наповнює Святе Святих скінії. І тільки тоді первосвященик має право зайти за завісу і залишитись живим, коли кадильний дим з золотого жертівника кадіння наповнить скінію, не раніше! От вам різниця між містикою і магією. Магія - це коли ніякого кадильного диму і близько нема, жертв теж, а людина вдирається в Святе Святих, і не залишиться вона живою, бо слава Божа вб'є її. Вб'є не через свою злостивість, а тому що від занечищення вогонь перетвориться на "чужий вогонь" (згадаймо загибель Надава й Авіуда, синів Ааронових). Бо той самий вогонь Божий і благодать є вогнем поїдаючим для нечистих, а для праведних є вогнем зігріваючим, захищаючим. Священик в Святому Святих розмовляє з Богом, споглядає Славу. Він набуває той досвід богоспоглядання про який ми так мріємо.

"Блаженні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть" Серце символізується Святим Святих, і ось воно очистилося кров'ю жертовною і кадильним димом - постом і молитвою.

Повернемося до семисвічника і до стола з показними хлібами. Кожен предмет, який зображається в Біблії, символізує багато речей. Так само й хліб, адже він символізує собою і слово Боже ("Я є хліб, що з неба зійшов…"), і виконання цього Слова. Так само й семисвічник - він символізує собою любов, яка повинна постійно палати у нас в душі, і він же символізує собою невгасиму допомогу благодаті Всесвятого Духа. Але будемо говорити про семисвічник в нас, тобто про те, що вимагається саме від нас, щоб не ускладнювати ці речі. Таким чином семисвічник - суть милосердя, а показні хліби - богопізнання. От вона, палаюча любов в душі і пізнання Бога. А Бог пізнається через віру, яка чинна любов'ю, тобто через виконання волі Божої. Пам'ятаєте: "Хто пізнав Мене, той пізнав Отця"? А Христос - і є виконання волі Божої: хто їсть той "хліб", той пізнав і Отця. От воно, богопізнання через виконання волі, а воля Його зводиться до одного - Возлюби! Тобто, ці два поняття (милосердя і богопізнання) рано чи пізно зійдуться в одне, в ту благодать, яка в Святому Святих.

Тепер переключімося суто на хліби предложення. Ці хліби випікалися в суботу, от чому Христос говорить: "Або ви не читали в Законі, що в суботу священики порушують суботу у храмі, - і невинні вони?" Вони в суботу випікають хліби. Які це хліби? Це хліби виконання волі Божої! Священики постійно (і буквально) працюють. Наприклад, для мене неділя - день найбільшого навантаження, а для людей світських, і мирян вірних безумовно також, то є день відпочинку. Ті люди, з якими я спілкуюся ближче, знають, що в неділю після курсів на мене дуже тисне вантаж мого служіння, перевтома. Це так як Даниїл розповідав, що мав пророцтво і після того як проповідував лежав безсилий три дні. Канал відкритий, і ніби й не моя енергія іде, йде енергія Господня, - але все одно і моя задіюється в цьому.

Отже, ці хліби випікають в суботу, от я зараз "випікаю" ці хліби: працюю, здійснюю служіння. Тобто, в суботу старі хліби споживаються священиками і випікаються нові. От сьогодні ми споживаємо те, що було випечене раніше. Ми в минулу недію випекли свіжі хліби, які ще не їли: ми запланували провести богослужіння зранку в 7.30, провести біблійні курси, запросити недільну школу, щоб вони нас привітали, і дослідити 12-й розділ Євангелія від Матвія. Тепер ми зараз їмо цей хліб, але вже паралельно випікається новий хліб, свіжий, який ми будемо їсти в наступну недію. Щоб не було так, що все з'їли і лягли відпочивати: Їж душа, пий, багато наробили, тепер залишилось тільки чекати подяку від Господа і благодаті. Ні, постійно, "від суботи в суботу" ці хліби будуть приноситись! Ця робота буде йти над душею вічно, тому що смерті немає, а є вічне богопізнання. І життя вічне це те, щоб пізнали Тебе, як єдиного Бога Правдивого! Цей хліб буде випікатись вічно. Хлібів дванадцять, за числом колін Ізраїлевих, апостолів: дванадцять - число повноти людської. Цей хліб для всіх, і ніхто не має права сказати: Та, то треба обов'язково семінарію закінчити, щоб цей хліб їсти. Ні, цей хліб для всіх, бо ми всі повинні бути "царями і священиками". Змиритися може кожний, піднятися до любові може кожний, і проповідувати це світло, цю любов може кожний, бо сказано: "Нехай просвітиться світло ваше серед людей" А світло це може засвітитися в кожному з нас, не дивлячись на освіту (освіта від слова "світло"). До цього Світла можна піднятися не уміючи навіть читати і писати, тому що це світло любові, а до нього веде драбина смирення.

Тепер ми уявляємо цю скінію. "А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку" Їх є дванадцять, а мені дай п'ять, я буду виконувати, "…або що знайдеться" Я зголоднів на роботу, я буду виконувати волю Божу, бо я не хочу прийти, стати в куток як якийсь сторонній глядач, я хочу приймати в служінні участь, я теж хочу знати слово Боже, а не тільки ти щоб знав. Я буду читати слово Боже, а ти мені будеш пояснювати, бо ти священик. А потім і я буду проповідувати слово Боже.

"А священик відповів Давидові та й сказав: "Нема в мене звичайного хліба (щоб був звичний для мирян) під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки" Слуги - це наші думки, бажання, розум і воля. Якщо ти праведник, і очистився через покаяння, зодягнувся у "священичий одяг" праведності, то тільки тоді ти можеш їсти той хліб. "Жінка" тут із знаком мінус - це чуття, негативні пожадання і пристрасті.

"І відповів Давид священикові, та й сказав йому: "Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов (на цю "дорогу просту", на дорогу праведності, яка іде через Дамаск, повз клопоти світу цього. Так от, відколи я вийшов на цю дорогу праведності - я стримуюсь, я працюю), і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим" Кожне слово має значення, те що виділене курсивом можете викреслити, бо воно тільки збиває з розуміння. Я зараз прочитаю без курсиву: "А то хліб - звичайний (для Давида цей хліб вже звичайний, бо виконання волі Божої для нього є звичне. І він піднявся до того рівня коли виконання стає священичим. Давид вже може робити цю працю із знанням, як священик), особливо коли сьогодні у посудині (в серці, бо хліб цей споживається для того, щоб освятити серце) стане святим" Це споживання хлібів, виконання волі Божої приводить до очищення серця, він стане святим, він приводить до святості. От про що тут ідеться.

"І дав йому священик святе, бо не було там хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають". Хліби називаються "показні" (рос.мов. - "хлебы предложения") тому, що вони лежать перед Господнім лицем! Ми повинні показати Господеві нашу працю, як ми виконуємо волю Його, от чому вони показні! Що говорить Господь підійшовши до смоковниці? - А покажи-но, плід є? А може стіл порожній, а ти впиваєшся вином (кохаєшся в теорії) не закушуючи хлібом (тобто практики нема)? А може той "хліб" цей уже черствий, або там закваска фарисейська? Кожен день ми повинні показувати той хліб Богові, як ми виконуємо волю Його. І кожну суботу, тобто, коли ми виконали волю, ми повинні замінити цей хліб на наступний, і не зупинятися, а йти вперед.

"…бо не було там хліба, крім хлібів показних…" Для Давида немає іншого виконання, як тільки виконання волі Божої, і то це тільки етап. Бо цей хліб буде спожитий і замінений іншими. І Давид від суботи в суботу буде приходити до Господа на поклоніння, виконуючи волю Його святу, і буде так йти вічно. Яка глибина мудрості в цих віршах, і як просто її перетворити на гастрономічно-буквалістичні речі! А нам треба крізь букву проникати у внутрішнє. Щоб відкинувши покривало букви, обдерши деревину букви дістатися до заповіданого солодкого плоду Духа і спожили його. Хай Господь дасть нам мудрості розуміти Волю Його, яка виражена в Слові Його. Хай дасть Він нам сили іти тим шляхом священичим і споживати ті хліби, замінюючи їх щосуботи на нові. І хай дасть Він нам по благості Своїй благодаті ввійти в Святеє Святих серця нашого, і причаститися тієї Слави, яка над ковчегом Завіту. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: