Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 12.9-23. Ісус уздоровляє в суботу сухорукого. Ісус уздоровляє недужих. Ісус поборює виступи фарисеїв проти чуд Його.

Лекція № 51

Лекція:
Продовжуємо дослідження 12-го розділу Євангелія від Матвія з 9-го вірша:

"І вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги. І ото був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: "Чи вздоровляти годиться в суботу?" А Він їм сказав: "Чи знайдеться між вами людина, яка одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впала в яму в суботу? А скільки ж людина вартніша за овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!" І каже тоді чоловікові: "Простягни свою руку!" Той простяг, - і стала здорова вона, як і друга… Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, - як би Його погубити?.. А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти".

Як видно починається переслідування Ісуса Христа, і ми бачимо тут вже наради: як би погубити Ісуса. Це шлях проповідника Слова, це шлях народу віри, пророків, синів Божих, тому що не може бути учень більший за Учителя, або раб за Пана свого. Наш Пан, Господар, наш Господь - є Бог. І ми бачимо, що втілений Бог був переслідуваний, страждав, тому будьмо і ми завжди готові до цього. І якщо якийсь період немає на нас переслідувань за віру, хоча навколо церква зфарисейщена, - то будьмо уважні! Це є ознакою того, що щось не так. Чи не стали ми самі бува фарисеями? Якщо ж ні, то всеодно будьмо пильні, можливо то сатана просто дає нам тимчасовий спокій для того, щоб ми розслабились, втратили пильність, відвернули увагу і щоб потім зненацька збити нас з ніг.

"І вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги" . Синагога - це зібрання віруючих, там читається слово Боже. "І ото був там чоловік, що мав суху руку". Чоловік - це людина віри, але бачимо: він не має діл, бо рука всохла. Це те саме про що ми говорили в проповіді на сьогоднішній літургії. Ми читали оповідь про багату вечерю і казали, що в іншій притчі на цю саму тему йде мова про чоловіка у весільну одежу невбраного. Тобто, людина має віру, яка від слухання слова Божого, бо вона таки прийшла на цю "багату вечерю", на весільний бенкет премудрості Божої, але не зодягнута у весільний одяг. Безумовно, по букві де йому той одяг взяти, якщо його привели з перехрестя вулиць на той весільний бенкет! Це просто пряма вказівка: крізь букву проникай у внутрішнє, тому що буква тут не сприймається, бо вона не відповідає дійсності. Якщо їжа це теорія, то одяг тут виступає в ролі практики. "Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися…" Що значить зодягнутися в Христа? Зодягнутися в праведність Христову. А праведність полягає в тому, щоб іти дорогою правди. Праведник - той, хто йде. Пам'ятайте про жінку Лотову… Якщо я спинився, то консервуюсь перетворюючись на соляний стовп, а це всеодно що я пішов назад в Содом, і це закінчується моєю загибеллю. Так от, ми повинні не тільки прийти до столу премудрості Господньої, але і зодягнутися в праведність. Тут уже символ хліба іде як теорія, тому що додається другий символ - одяг. Тут "вино і хліб" виступають через інші символи, через "хліб і одяг". Отже, хліб і одяг, теорія і практика. Ти повинен зодягнутися, бо якщо ти маєш віру - то ти повинен мати й діла. Апостол Яків говорить нам: "Яка користь тобі, якщо ти віру маєш, але діл не маєш? Віра без діл мертва!". Так і тут, ми бачимо людину яка має віру, але рука (руки - діла) його всохла. Причому одна рука всохла, друга як бачимо здорова. Значить не має діл духовних, не складає собі скарбів на Небі, не приносить плодів милосердя і Богопізнання, але скарби земні складає.

"І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: "Чи вздоровляти годиться в суботу?.." Мова іде про номінальну суботу, причому вже про суботу фарисейську. Фарисейська субота - це стан, коли за формою вивітрюється зміст, за зовнішнім не видно внутрішнього. Обряд перетворюється на обрядовірство і всякі живі прояви в такому зфарисейщеному середовищі сприймаються як богохульство, блюзнірство, святотатство. Іде певний чин, певний обряд чи якісь певні правила, і тут з'являється щось нове, виникають якісь збурення, якийсь рух у тій синагозі. З'являється Христос, Який починає зцілювати! Чи годиться цю "суботу" порушувати? Фарисеї шукають того, щоб Ісус сказав: Суботу цю ми скасовуємо. І тоді одразу б Його звинуватили в порушенні четвертої заповіді. Як мудро говорить Господь, Він говорить притчами.

"А Він їм сказав: "Чи знайдеться між вами людина, яка одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впала в яму в суботу? А скільки ж людина вартніша за овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!" І я хотів би сьогодні по букві торкнутися цієї теми, тому що періодично я торкаюсь цих моментів коли вони трапляються нам під час дослідження Святого Письма. Буквальні моменти, бо духовну символіку цих речей ми розкрили, але ми не повинні відкидати і букви там, де вона не протирічить духові, тим більше коли по букві виникають запитання. Так от, стосовно суботи. Ми знаємо, що дуже активно працюють наші брати адвентисти сьомого дня і інші, яких можна було б об'єднати під загальною назвою - "суботники" (це ті, які шанують буквальну суботу). І от я хочу прояснити: чи не підмінили ми суботу на неділю, чи правильно вчинила Церква, що святкує неділю замість календарної юдейської суботи? Буквально декілька моментів, які нам треба обов'язково знати. Отже, по-перше, Господь дав нам Закон Божий (Десять Заповідей). Чи відміняються ці Заповіді? Безумовно ні, і тому вони писані саме на кам'яних скрижалях (камінь - вічний матеріал), і покладені були не біля, але у Ковчезі. Вони не відміняються ні по букві, ні по духу. Що говорить четверта Заповідь (я цю Заповідь прочитаю українською мовою): "Пам'ятай день спокою, щоб святити його…" І ось те слово "день спокою", яке потрапило на сторінки Святого Письма як "день суботній", дякуючи перекладачам, що так по букві трактують Святе Письмо. В дійсності ж на мові гебру, єврейській мові, воно звучить як "шабат", і означає "спокій". Так от, четверту Заповідь потрібно перекласти українською і вона буде звучати так: "Пам'ятай день спокою, щоб святити його. Шість днів працюй і роби всі діла свої, а сьомий день - день спокою для Господа Бога твого" І ця заповідь не відміняється: ми також шість днів працюємо, а сьомий день, от сьогодні - день спокою, "шабат" для Господа.

Тепер розглянемо питання: коли був шабат для єврейського народу, і коли є "шаббат" для Церкви новозавітної. Чи є різниця? Адвентисти сьомого дня завжди посилаються на те, що субота календарна єврейська ніби-то була встановлена ще до того моменту, як з'явилися самі євреї. І тому вона є вселенською, тобто Господь встановив її святкувати від закладин світу. Але насправді це є не так. Тому що, коли ми читаємо 2-й розділ книги Буття, 2-й вірш по букві, то ми не читаємо про те, що Господь наказав святкувати суботу. Ні, Він благословив цей день і освятив його, але наказ про святкування не був виданий, не прозвучав. Ось прочитаємо:

"І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив". І знову ж таки, мова йде не про буквальний день, а про період, етап. Слово яке ми перекладаємо з мови гебру як "день" у першоджерелі звучить "йом", і означає не тільки день, а й період, етап. Це вже більш широке поняття, поза як мова давньоєврейська була досить таки примітивна, і словниковий запас був дуже малий, тому одне слово в ній мало багато значень. Так от, мова йде про шість "днів", як про шість періодів, етапів створення Всесвіту, якщо будемо розглядати буквально. Духовно ми знаємо, що мова йде про сім періодів створення духовності людини, але зараз ми говоримо про буквальні речі. Кожен етап тривав мільйони і мільярди років, цей "день Господній". Ми власне і читаємо в Святому Письмі: "Хто виміряв день Господній? Для Господа тисяча років як однин день, і один день як тисяча років" Це речі безумовно глобальні, і мають досить широке значення. Господь не є якийсь Штукар, Який, сплеснувши в долоні створив все за один день, 24 години. Абсолютно ні, для цього в Нього є закон розвитку, закон еволюції згідно з яким Він все і вчинив. Тобто, Він творив згідно законів Своїх, законів природи.

Так от, коли саме Господь наказав святкувати суботу? Якщо ми будемо розглядати це по букві, то святкувати Він їм (Адаму і Єві) взагалі не наказував. А перша субота була відсвяткована аж після виходу з Єгипту! Після виходу з єгипетського рабства. І коли ми читаємо Закон Божий (Десять Заповідей) в інтерпретації книги Повторення Закону, то там сказано: "Пам'ятай день спокою, щоб святити його. Шість днів працюй і роби всі діла свої, а сьомий день - день спокою для Господа Бога твого. Бо в цей день Він вивів тебе з Єгипту". Ось чому була встановлена календарна єврейська субота. Значить цей день - пасха, цей день - вихід. І саме в ознаменування цієї пасхи і встановлюється субота. А який день Пасхи для християн, в який день сталося воскресіння? Ми читаємо: першого дня в тижні, в єврейському тижні. А перший день в єврейському тижні - в нашому неділя, день воскресіння, Пасха! Сказано: наша Пасха - Христос! І тому ми шануємо як "шабат", "день спокою", "сьомий день" саме неділю. Ми не відміняємо четверту Заповідь, не дай і не приведи Господь! Ми шість днів, починаючи з понеділка, працюємо і робимо всі діла свої, а сьомий день, -"шабат" для Господа Бога, тільки не єврейська календарна субота, а день спокою, так як і сказано в четвертій Заповіді.

А тепер повернемося знову до Євангелія від Матвія. Отже, можна творити добро і в суботу. І дивіться, іще з тих давніх часів і донині, увесь час (ба навіть через людей, які приходять до адвентистів, стають членами християнської громади - втім, і в часи апостольські Церква уже мала проблему з "юдействуючими" християнами) постійно стоїть питання антагонізму за ту суботу. Фарисеї постійно звинувачують Христа та учнів Його за суботу. А Господь відповідає, що Він є господарем і суботі, і добро можна робити і в суботу. Апостол Павло каже: Хай вас ніхто не звинувачує за суботу, і т.д. І так воно і є, і прийде час, Дух Святий всіх нас просвітить, і ніхто нікого не буде вчити ні про суботу, ні стосовно хрещення через повне занурення, ні стосовно імені Господнього Єгова, ні стосовно глоссолалії (мовлення мовами)…

"І каже тоді чоловікові: "Простягни свою руку!" (прикладай зусилля, діла. Спочатку "прикусити язик", потім ввійти у серце, а тоді і до черева доберемося. Тоді наші діла стануть плідними) Той простяг, - і стала здорова вона, як і друга…" Куди простягни руку? До Господа! Діла свої простягни до Ісуса, працюй, приклади свої зусилля вольові, тому що розумом ти усвідомлюєш, коли твоя рука всохла, але ти не прикладаєш особистих зусиль. Приклади зусилля! "Що зв'яжете на землі, те буде зв'язане на Небі" Я тобі поможу, Я на Небі зв'яжу, зцілю твою сухорукість… Згадаймо митаря Закхея, це є паралельне місце до сьогоднішніх віршів. Завжди коли ми освячуємо оселі читається ця Євангелія про те, що був один митник на ім'я Закхей, він був маленький на зріст і був начальником над митарями. Він був маленький на зріст, але хотів побачити Ісуса. А так як народу було багато, то він за натовпом нічого не бачив. І він піднявся на смоковне дерево, і так побачив Ісуса, і Ісус відразу каже йому: "Закхею, сьогодні Я буду в твоєму домі!" Декілька віршів, а символіка - найглибша, це те саме. Митар - це той, хто збирає податки для кесаря, тобто віддає кесарю кесареве забуваючи про Боже Богові. Він, безумовно, духовно маленький на зріст, і тому від цієї ущербності нещасливий, бо щастя - це найбільш повне задовільнення духовних і фізичних потреб людини. Якщо фізичні потреби задовільнені, а духовні ні, то людина буде нещасливою, бо на одному крилі летіти не можна. І він відчуває свою нещасливість, і хоче побачити Ісуса Спасителя, він хоче побачити Спасіння, спастися. Що ж для цього треба? Простягнути руку всохлу до Ісуса, прикласти зусилля вольові, "піднятися на смоковницю" (смоківниця - дерево, покликане приносити плоди. Згадаймо: смокви, інжир, фіги - це символ плодів духовних), не прикриватися фіговим листочком, але принести плоди смирення та аскези, тобто власних зусиль по "зв'язуванню землі". От це і є справи конкретні, і одразу Ісус скаже: Сьогодні Я буду в домі твоєму. Я допоможу тобі зв'язати на Небі, тільки зв'язуй на землі. І тоді розв'яжешся від гріха і побачиш славу Мою, а це те чого ти хочеш. Адже ж ти хочеш отримати цей містичний досвід, мир і радість в Дусі Святім, жити як "муж з відкритим оком", як в теорії, так і в практиці.

"І каже тоді чоловікові: "Простягни свою руку!" Той простяг, - і стала здорова вона, як і друга…" Тобто, став жити гармонійно, став щасливим.

"Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, - як би Його погубити?.." Безумовно, фарисеям це не подобається. Усіляке світло темрява ненавидить. І ми це знаємо також і з нашого життя. Багато талановитих людей жили увесь час в переслідуваннях, а піднімали їх на п'єдестал тільки після їхньої смерті. Як говорить латинське прислів'я: "De mortuis aut bene, aut nihil", тобто "Про мертвих або добре, або нічого". Поки він був живий сірість його нищила, а коли вже його немає вже нема кому заздрити, - то тепер його можна взяти на хоругви, бо ми з цього можемо мати якісь дивіденди. Так от, фарисеї відразу думають, як їм знищити Ісуса, тому що вони бачать, що Він справді могутня постать. Вони побачили, що Він говорить як владу маючий, і Він є для них небезпечний. В іншому місці ми читаємо про те, через що розіп'яли Ісуса: бо заздрили!

"А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти". На все свій час. Час збирати каміння, час розкидати його, так говорить Еклезіаст. Час проповідувати Слово і проявляти "зміїну мудрість, гнучкість" для того щоб виконати до кінця Свою місію на землі, і час кров'ю Своєю ствердити Своє служіння. Але на все свій час. Ще не час Ісусові постраждати - читаємо в іншому місці, - і Він уникає, він не виходить до своїх супротивників і не каже: "Ось Я…". Ще рано, ще учнів мало, ще вчення не проповідане до кінця, ще не час постраждати.

"І багато пішло вслід за Ним, - і Він їх уздоровив усіх. А Він наказав їм суворо Його не виявляти, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: "Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, - і Він суд проголосить поганам. Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і гнота догасаючого не погасить, поки не доправить присуду до перемоги… І погани надіятись будуть на Ймення Його!" Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, - і Він уздоровив Його, так що німий став говорити та бачити. І дивувались усі люди й казали: "Чи ж не Син це Давидів?"

"І багато пішло вслід за Ним, - і Він їх уздоровив усіх…". Я тут не коментую. Бо ми знаємо, що Ісус вздоровлював як духовно, так і фізично, і починав Він зі Слова. Напочатку було Слово…

"А Він наказав їм суворо Його не виявляти…" Тому що не прийшов іще час Йому ствердити своє служіння кров'ю. Чому? Як сказав був Ісая пророк: " І Він суд проголосить поганам…" Він ще не проголосив суд. "А суд же такий, що світло в світ прибуло", але це світло не розкрилося, не виявилося в повноті. Він наказав не виявляти Себе… "Будьте невинні як голуби, але мудрі, як змії", щоб справдилось те що говорив устами Ісаї пророка, що прорік про Ісуса, Отець:

"Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя!" І тут Він говорить про Ісуса як про Свого Сина, Який втілився і став Боголюдиною. Але тут Він говорить і про нас з вами! Тому що "Таємниця прихована від віків і поколінь - Христос у вас…", і ми "Всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися". Тобто, ми всі повинні старатися жити так, як жив Христос, хоч ми і розуміємо, що Він є безгрішний, а ми грішні. Але ми повинні іти Його шляхом, тому він і сказав: "Я є Шлях!". Якби Він не сказав: "Я є Шлях!", а "Я є мета", якої ви всі повинні досягти, - то ми б сказали: "Це недосяжно" Тому що Він без гріха, а ми грішні. Я во плоті грішний, я не є Бог. Сказано Іваном Богословом у посланні, що: Якщо говоримо, що не грішні, то обманюємо себе. Я ніколи не досягну стану повної безгрішності поки я в тілі, а це означає, що я ніколи не стану Христом. Тому Господь каже: "Я є Шлях!", і ти все життя будеш зростати в своїй досконалості. Ти будеш все життя очищуватись, і це буде вічний процес. І прийде момент, коли вороги стануть "підніжком ніг твоїх" повністю. І прийде момент, коли для тебе вогню смерті вже не буде, а буде тільки "дим", бо сказано, що той дим пам'яті про муки твої сьогоднішні, він буде навічно їсти тобі очі. Ти будеш завжди пам'ятати, як ти вийшов з цього Єгипту. Для того, щоб ти більше не впав у спокусу, щоб більше не відродився сатана.

"Ото Мій Отрок…" Чому Отрок, а не Муж? Ми ж всі маємо зрости в міру зросту Христового - Мужа досконалого. Хто такий "отрок"? Отрок - це той, хто перебуває в Слові, це той, хто постійно пізнає волю Отчу і знає волю Отця. Згадаймо послання апостола Івана Богослова, де він говорить: "Вітаю вас діти, бо вам прощені гріхи від початку…" А потім: "Вітаю вас отроки, бо ви пізнали Отця…" Отже, отрок - це той, хто пізнав волю Божу і знає її. Ми повинні бути тими "отроками", і йти в зростанні до "мужа досконалого в міру зросту Христової повноти". Це слово для нас! Це ми повинні бути тими отроками, це ми повинні йти Його шляхом. "Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його…" - це й нас Господь вибирає!

"Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя!" Хто ще був улюблений Господа? Давид. Ім'я Давид і перекладається, як "Улюблений". Він улюблений, і теж був отроком, коли переміг Голіафа, мужа язичеського. Чому отрок перемагає? Бо він має зброю, а зброя його - віра, яка від слухання слова Божого. Сказано: "Вірою спасетесь!" Вірою переможете, бо по вірі дається благодать. А отрок вже знає волю Отця, і волю цю він знаходить в джерелі (каміння Слова), і він бере собі її в торбу (серце), і потім цим каменем вражає Голіафа прямо в чоло. Це паралельні місця, бо вони говорять про одне і те саме. Біблія говорить про одне і те саме, і про що б ми не читали - вона говорить про шлях праведників. Вона свідкує про Христа, а Христос вказав нам шлях: від дитини до мужа, від різдва до вознесіння. Так от, перше ми повинні бути "дітьми", пройшовши дитячий шлях в розумінні покаяння, а затим пора стати "отроками": покажіть в добродійстві роздумування (2Петра 1.5-7).

"Вкладу Свого Духа в Нього…" Це і про нас Він говорить, бо і в нас Він вкладе Духа. Сенс життя християнина полягає в тому, щоб здобути Духа Святого!..

"І Він суд проголосить поганам…" "А суд же такий, що Світло в світ прийшло"; "Так нехай просвітиться світло ваше поміж людей. Щоб вони бачачи ваші добрі діла (смирення і любов) прославляли Отця вашого що на Небі". Суд не в розумінні суду протестантського, не в розумінні суду Івана Хрестителя, який "тикав пальцями" і казав: "Ви кодло гадюче! Хто вас надоумив втікати від гніву майбутнього?!" Ні, Христів суд зовсім інший - це суд Світла. Іван Хреститель тільки Предтеча, і найменший з тих, кому відкрилося смирення і любов, більший за найбільшого підзаконного! Суд Івана Хрестителя - це суд підзаконного праведника! Суд Ісусів відрізняється від суду Іванового тим, що: "Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу". Вулиці - це напрямки руху. Вулиці перетинаються на перехрестях. Скажімо, зібралося двоє: православний і баптист з своїх різних вулиць, і одразу буде видно, хто вже є християнин, а хто ще Іван Хреститель. Той, хто ще кричить, - той ще Іванів учень. Бо той, хто має Істину в серці, хто народжений згори і водиться Духом Христовим - не буде кричати. А Істина полягає в тому - возлюби, а для цього змирися, тобто прийми свого ближнього і обставини свого життя такими, якими вони є. Я знаю цю істину, і коли зустрічаюсь з представником іншої конфесії, коли наші шляхи перетнулись - це і є "перехрестя". Я не маю права кричати, в нашій бесіді я повинен засвідчити, сповідати свою віру. А віра моя полягає в істині - возлюби, а для цього змирися, а отже прийми свого ближнього і обставини свого життя такими, якими вони є. А він мені каже: Спасіння полягає в тому, щоб хрестити через повне занурення! Тоді я повинен вислухати, знайти слова, щоб спокійно пояснити вже його мовою Божу істину. Якщо це мені вдалося, то я придбав брата. А якщо не вдалося, то не треба наполягати, бо просто він ще не сприймає. Але це не означає, що я повинен розвернутись і піти припинивши з ним спілкування. Ні, спілкування я можу продовжувати, бо це буде корисно для мене особисто, для мого духовного розвитку. Так казав Іван Лествичник: Коли ви маєте спілкування з іновірцями, або із зловірами (тобто, може бути не іновірець, а твій брат по вірі, але він не розжував Вчення і не розуміє в чому сенс православного вчення. А шлях цей - через Смирення до Любові. А вчення - в одному слові: Возлюби!). То засвідчи йому віру свою один раз і другий раз. Якщо він сприйме - це чудово, ти придбав собі брата! Якщо ж ні - то більше не сперечайся, покажи смирення, але не припиняй спілкування з ним, тому що це корисно для серця твого. Нам корисне таке спілкування, тому що якщо я замовкнув і змирився, то в мені відбувається боротьба, і врешті решт перемога! Мені не корисно "кричати на перехрестях вулиць", сперечатися, але мені корисно отримати над собою перемогу "Imperare sibi maximum imperium est" - "Найвища влада, то є влада над собою", казали латиняни.

Я не знаю як у вас, чи є цей досвід, а в мене він досить багатий. Тому що мені довелося дуже багато спілкувався і з іновірцями, і з інославними, і з зловірцями. І я пам'ятаю як мені було добре на душі, коли я знаходив в собі сили змиритись. І далі, якщо буде воля Божа на те, то ми ще з ним зустрінемося, і тоді я знову спробую пояснити. Якщо прийме - добре, а ні - то я знову змирюся. Це корисно для мене. Так вчить Іван Лествичник, так вчить Церква. Ми не повинні змагатися, ми повинні тільки засвідчити один раз, і другий, і все. Господь ніколи не діє силою, Господь ніколи не діє насильством, а тільки Духом Святим. А Дух Святий - це Дух смирення і любові: "Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу". Він очеретини надломленої не доломить, і гнота догасаючого не погасить, поки не доправить присуду до перемоги…" Про що йде мова? Що є тростина в біблійній мові? Це - "неправдиве писальце писаря", або російською мовою "лживая трость писца". Це є пустомовство, це є неправда, обман, лжепророцтва. Господь говорить про Івана Хрестителя: Кого ви ходили дивитися на пустиню, чи очерет як він шумить?.. Очерет ніби подібний до пшениці - густий, високий, а плоду не має. Очерет росте на болоті, а це негативна символіка (болота, солончаки пустельні, солончаки бездуховності, і там очерет). Ця рослина шумить від вітру, а плоду не дає. Тут ми маємо ідеологію, яка вже надломилася, це неправдива ідеологія, вона фарисейська. І здавалося б, уже добий, доломи її. Вийди на трибуну і силою доламай цього лжепророка. А ідеологія любові силою не буде доламувати, вона просто буде світити. Він не буде вивертати брудну білизну, виловлювати якісь нюанси, щоб їх можна було б потім використати проти опонента, він просто буде світити і показувати як треба робити і в Слові, і в ділі. І цим він буде ламати "…поки не доправить присуду до перемоги…" Присуд від слова "суд", а суд - це світло. Світлом ми повинні перемагати. Смирення і любов - це наша зброя. Духом Святим ми повинні перемагати, і Господь буде нам допомагати, і поставить того опонента в такі умови, що він змушений буде визнати за цією правдою перемогу, або загинути. А це те саме, бо в Царство Боже ніщо нечисте не ввійде. А Царство Боже обов'язково буде, бо так сказав Господь. Ти мусиш очиститись або через прийняття істини, або через самознищення - іншого шляху немає.

"… і гнота догасаючого не погасить…"
Якщо очеретина - це теорія, то гніт - практика. Він не буде силою доказувати Свою правоту, Він же не буде силою діяти і практично. Гніт виготовляється з льону, і з льону роблять одяг праведності - вісон. Маємо пасмо льону - це праведність людська, і ми бачимо що та праведність тліє, горить геєнським вогнем, але ми не будемо силою діяти. Так, можна було б по світському його закути в кайдани, кинути його у в'язницю і просто не давати горіти. Я завжди приводжу приклад з алкоголізмом. Світ діє по відношенню до алкоголіків так: зв'язати, сховати, не дати - силою діє, але ми бачимо, що біснуваті розривають кайдани. Христос діє інакше. Він силою не загашує того гнота, але знаходить слово, підхід до цієї людини, та ще так, щоб не образити її. Він буде говорити на його мові, Він скаже: Я знаю твої проблеми. Давай разом попрацюємо, як нам вийти з цієї ситуації. Він почне говорити на іншу тему, щоб не злякати того нещасного біснуватого. І потім з'ясується, що Він говорив про нього. Він поведе таким чином розмову, що людина розкриється і почне шукати допомоги. І дозволить Йому, як Лікарю доторкнутися до цієї рани. От це є шлях християнина, це є мудрість Христова! Так Серафим Саровський мав бесіди з людьми, які приходили до нього з усілякими бідами, і він ніколи не "тикав пальцями", і ніколи нікого не звинуватив, хоча знав про цю людину все, бо він був прозорливий. Але він знаходив такі слова, що людина тільки вийшовши з його келії розуміла, що Серафим говорив про неї. І в неї відбувалось очищення, катарсис. Коли він розмовляв з людиною, то під час цієї розмови сходила благодать Всесвятого Духа, тому що він мав дар слова мудрості. Ось до чого закликає нас Господь. Ми всі повинні піднятися до цього рівня, мати дар слова мудрості, а дар слова мудрості покликані мати священики. Ми всі повинні стати царями і священиками. Ми повинні просто розмовляти з людиною, яка "тліє" в житті своєму, праведність її дотліває у вогні геєнському, або з тим лжепророком, який вже "надламаний", якого тільки штовхни - він і впаде. Ні, ми повинні так розмовляти, щоб людина потяглася до нас, довірилась, і щоб сама усвідомивши істину очистилась, і прийшла до правдивого розуміння і до правдивого життя. Щоб людина сама доламала, цю тростину і загасила той геєнський вогонь в собі, а точніше, дозволила Богові це зробити, бо все це дається по благодаті Господній. От як діє Христос.

"Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу". Він очеретини надломленої не доломить, і гнота догасаючого не погасить, поки не доправить присуду до перемоги…" Він буде лікувати Світлом. І перемога буде над злом, як в теорії так і в практиці, та не "силою і міццю", - каже Господь в книзі пророка Захарії, - "але Духом Моїм" Це метод Господній, навчімося цьому!

"І погани надіятись будуть на Ймення Його!" Тобто цей суд буде йти аж до поган, аж до останніх кінців землі. Але почнеться він, безумовно, з праведників, з Церкви, почнеться з тих, хто має віру.

"Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, - і Він уздоровив Його, так що німий став говорити та бачити. І дивувались усі люди й казали: "Чи ж не Син це Давидів?" Фарисеї ж, почувши, сказали: "Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів". А Він знав їхні думки, і промовив до них: "Кожне царство поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться царство його? І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує".

"Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий…"
Німий, сліпий, ще й біснуватий. Німий - це той, хто не знає істини. Сказано: "Що лежить на серці, про те говорять уста". Якщо на серці німота, немає смирення і любові, то тоді безумовно, і уста німі. Сліпий - це той, хто не має в собі світла віри, не бачить шляху, як прийти до того, щоб серце просвітилося, бо сліпий не бачить дороги, не знає куди йти. Знову, практика і теорія. Німота - тут виступає як практика, бо на серці (а отже і в розумі) пусто, серце і розум непросвічені. Сліпота - теорія, не знає шляху до спасіння, а отже біснуватий. Біснуватий - це той, хто одержимий бісами, а біси від латинського слова "бестія", тобто "звірина". Біси - це наші звірячі пожадання плоті і пристрасті. "…і Він уздоровив Його, так що німий став говорити та бачити". Христос уздоровлюючи біснуватого не "ламав" стосовно сліпоти, не "догашав" стосовно німоти. Він діяв Духом Святим. Він чинив ці речі не людською силою, а як Бог силою Божою. І коли люди не бачили цього, то Він їм і забороняв розповідати. Пам'ятаєте, декому Він казав: Не розказуйте нікому, а декому: Підіть, розкажіть всім. Тому що ті, хто зрозуміли якою силою Він це робить (силою Божою, силою Духа Святого), ті хай ідуть і розкажуть. Ті ж, які не зрозуміли, то хай краще помовчать, бо вони уподібнюються до фарисеїв, які кажуть: Так Він же Син Давидів! "І дивувались усі люди й казали: "Чи ж не Син це Давидів?" Син Давидів це мається на увазі Син Людський. Вони бачать в Христі тільки людину, не розуміючи, що це Бог робить через Нього. Хіба вони можуть це зрозуміти, коли вони думають, що Він робить це силою демонською. Безумовно вони в ньому не бачили Бога в тілі. І так само фарисеї і до сьогодні не бачать в людях, які йдуть цим шляхом Христовим і отримали дари Духа Святого, - не бачать в них Христа, і не бачать Духа Святого, Який діє через таких людей, але звинувачують, що Він робить все це силою демонів. Втім, про це ми поговоримо іншим разом. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: