Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 12.24 - 41. Ісус поборює виступи фарисеїв проти чуд Його. Зневага Духа Святого не проститься. Чим серце наповнене, те говорять уста. Лукаві чуда не побачать.

Лекція № 52

Лекція:
Сьогодні ми продовжуємо дослідження Євангелія від Матвія, 12-й розділ з 24-го вірша:

"Фарисеї ж, почувши, сказали: "Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів". А Він знав їхні думки, і промовив до них: "Кожне царство поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться царство його? І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує".

Ми вже читали ці вірші минулого разу, а сьогодні розглянемо більш докладно. Отже, ми говорили, що фарисеї звинувачували Ісуса в тому, що Він все це робить силою демонською. Ми знаємо, що це відбувається і буквально, і духовно. Що означає виганяти духовно силою князя демонського Вельзевула? Вельзевул - це князь злих духів, диявол, сатана, і ми розглянули - ім'я його означає "Господар мух", "Мушиний бог". А мухи в біблійній мові (кара четверта єгипетська: рої псячих мух) - це проблеми в сфері духовній. Проблеми ж в сфері духовній, якщо розглянути їх на рівні особистості, - це пристрасті людські, і найбільша серед них є гордість. Так вчить нас Святе Письмо і отці Церкви. Гордість примусила Люцифера стати сатаною. І вони звинувачують Ісуса в тому, що і Він це робить заради гордині. Що Він проповідує слово, що Він служить, щоб набути собі учнів, заради того, щоб Його прославляли, щоб мати особистий зиск.

"А Він знав їхні думки, і промовив до них: "Кожне царство поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться царство його?" Він каже їм, що вони протирічать простій логіці речей. Якщо царство ділиться навпіл і одна половина знищує другу, то це самознищення і цього не може бути. Сатана не може виганяти сатану, тому що темрява темряву не виганяє, але світло виганяє темряву. Темрява навпаки згущує темряву. Так от, якби Я був від Вельзевула, то хіба б Я ніс світло любові, світло проповіді? Хіба були б наступальні вслід ознаки після Моєї проповіді? Хіба Я творив би чудеса? Я проповідую любов і дію ім'ям цієї любові, силою цієї любові - Духом Святим. Духом любові я чиню чудеса які ви бачите. Сатана не може цих речей робити, - говорить Господь.

"І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші?" Запитує Ісус фарисеїв. "Тому вони стануть вам суддями". Він запитує фарисеїв, і якщо ми будемо розглядати буквально-історичний зміст, то запитує він духовенство, еліту релігійну старозавітної Церкви. Він каже: Є чудеса у вашій церкві? Безумовно є, бо яка б не була зфарисейщена церква все одно там буде присутній Дух Святий. Чому? Згадаймо книгу Апокаліпсис, як розгортаються події в кожній з церков, тільки кожного разу на новому етапі, якісно вищому. І ми бачимо, що спочатку виходить кінь білий і вершник білий з луком, і виходить він для того, щоб перемогти. Виходить Господь, виходить Христос, виходить чисте священство, апостольська Церква і має лука (лук стріляє далеко), тобто та програма розрахована на великий період, вона сягає вічності. І потім ми бачимо червоного коня і вершника з мечем, йому дана влада і там ллється кров: обов'язково Церква повинна пройти шлях випробування від ворогів зовнішніх, Церква повинна бути гонима і так було з часів Адама. Ми знаємо, що Каїн убиває брата свого Авеля. Це гоніння на праведників є споконвічним, поки не освятиться церква, поки не прийде в славі Христос, поки не зацарює Господь і не здійсниться воля Божа, як на Небі так і на землі. Ми тут для того і працюємо, щоб наблизити ці благословенні часи.

Так от, за білим ми бачимо коня червоного, іде переслідування за віру, іде боротьба. А потім з'являється кінь чорний, і в руках його вершника вже терези (вага), а терези - символ торгівлі. І ми читаємо: І чути голос з Неба, який промовляє: "Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія. А оливи і вина не марнуй...". Мова йде про те, що входить в церковне життя фарисейська розчина. Як говорить апостол Павло: Серед вас самих постануть мужі, які будуть казати перекручене, щоб тільки учнів тягнути за собою. Фарисейство входить в церковне життя. Але ми бачимо, що "оливи і вина не марнуй", хоч ківш пшениці (чистого слова Господнього, дуже простого: Возлюби! А для цього змирися і прийми свого ближнього та обставини свого життя такими, якими вони є. - Це і є той хліб насущний, в якому вся суть вчення Господнього) підміняється на три ковші ячменю за той самий динарій (динарій - це платня робітникові за день роботи). І ми бачимо три ковші зерна, але воно низької якості, це вже не чиста пшениця Господня. Цього зерна багато і вже пишуться цілі бібліотеки, томи книг, але головне - олива і вино всеодно не марнується не дивлячись ні на яке зфарисейщення! Тому що завжди залишаються люди, які мають віру що чинна любов'ю, і які мають смирення. Окрім моментів, коли справді громада перетворюється повністю на Содом, коли жодного праведника не знаходиться в тій громаді. Але таке буває рідко, і таке буває на певний короткий час, ми знаємо це з історії. Ось, виходить наступний кінь, він блідий, і ім'я йому смерть - це духовна смерть, вона перетворює на Содом і Гоморру. Ми бачили такі моменти занечищення в церкві, коли Господь говорить: "Ти маєш ім'я ніби живий, а ти мертвий...". Період середньовічного занечищення і т.д. Та в будь-якій ситуації олива і вино не марнуються.

Олива - це милосердя. Вино - це є вчення, або ж богопізнання. Богопізнання завжди знаходиться в церкві, бо завжди знаходяться священики, служителі, люди які не марнують цю оливу і вино. І воно діє, і може бути навіть таке, що священик занечищений, але він, виконуючи роль інструмента в руках Божих, коли вже навіть і не по своїй вірі, то по вірі того, хто прийшов в церкву здійснювати таїнство чи на спільну молитву, стягає благодать Всесвятого Духа. Повторюю, крім моментів, коли "залишаю дім ваш порожнім", тобто це стан фараона нерозкаяного, який потопляється в морі світу цього. Олива і вино в церкві не марнуються - це те саме, про що говорить Господь, коли пророк Божий Ілля, бачачи занечищення церкви, в розпачі волає: Господи, немає праведника жодного! Усі шукають душу мою, щоб погубити!.. Господь йому що сказав? - Не бійся, Я залишив сім тисяч для Ізраїля... "Сім тисяч" завжди є! Церква остатку завжди є. Церква остатку розпорошена, це ті овечки Господні які мають смирення і любов, і вони знаходяться у всіх громадах, "дворах". І прийде момент, як Господь каже: Буде один Пастир і одна паства. Так от, Господь тут показує приклад, якщо Я виганяю бісів Вельзевулом, то чим же виганяють ваші сини? Вони ж - виганяють, бо олива і вино не марнуються навіть в цьому занечищеному середовищі, тому що і там є Гамаліїли, Йосип Аримафейський та Никодим, які розуміють істину і є толерантними, і є достойними сприйняти її. Є Никодими серед священства, і є серед мирян благочестиві Йосипи. Сини ваші стануть вам суддями, - каже Христос. Вони будуть суддями, вони будуть судити вас. Чудеса діються тільки силою Духа Святого по вірі, що чинна страхом Божим або любов'ю, але жива, дієва.

"А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже". Я наближаю Царство Боже, Я для того і прийшов, - каже Господь, - щоб принести вам це Царство. Щоб збільшувалось овечок у ваших громадах, і щоб прийшов момент, коли ті овечки витіснять козлищ із громад ваших.

"Або як хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує". Обов'язково, якщо я хочу якийсь дім отримати, заволодіти ним, я повинен зв'язати його господаря. Мова йде про духовні речі. Якщо я хочу щоб моє серце стало справді храмом Господнім, то я повинен тих розбійників, які господарюють в ньому зараз, зв'язати. Принести в жертву, про яку ми говорили минулого разу. Сказано: "Прив'яжіть святкову жертву до наріжників жертівника". Яку жертву? Духовну! Прив'яжіть, зв'яжіть в собі свій закон плоті, пристрасті. Принесіть своє смирення - свого "овна", свого "голуба" - свій мир, - от що чекає від нас Господь: жертви духовні, пахощі любі для Господа. Так от, тут Господь говорить, що ти не можеш зв'язати зло злом. Такого не може бути, бо якщо в мене є пристрасть і я її почну зв'язувати іншою пристрастю, то вони просто помножаться і я насправді нікого не зв'яжу. Я можу в'язати темряву тільки світлом, зло в'язати добром: "Не силою і не міццю, - говорить Господь, - але тільки Духом Святим".

"Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. Тому то кажу вам: Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!

І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, - не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!"

"Хто не зо Мною, той супроти Мене".
От фраза всім добре відома. Хто з Господом не збирає - той розкидає, і немає третього шляху, є тільки два шляхи. Ми говорили про це символічно, коли розглядали дві дороги: в Єрусалим з Єрихона, і з Єрусалиму в Єрихон. Єрихон - місто язичеське, а Єрусалим - Місто святе. Так от, або ми виходимо з язичества (служіння пожадливості та зажерливості), і йдемо до Єрусалиму (до духовності, до святості, до Царства Божого), або ідемо навпаки, зворотнім шляхом. Третього шляху немає. Якщо ми скажемо: Я просто зупинився і стою обабіч цієї дороги, я нікуди не йду, ні туди, ні сюди!.. Неправда, бо сказано: Хто не збирає, той розкидає. Пам'ятайте про жінку Лотову, яка виходила з Содому але зупинилась на своєму шляху і перетворилась на соляний стовп (сіль тут із знаком мінус, негативна), законсервувалася в духовному своєму зростанні.

Є тільки дві дороги. Сказано: "Хто не зо Мною, той супроти Мене", і я часто цитую ці вірші, коли йде мова про антихриста, бо запитують, як антихрист прийде? І який він буде? А виявляється антихрист вже тут, давно в церкві, бо ще апостоли в Святому Письмі говорять, що вже прийшли антихристи. Хто такий антихрист? "Анти" - латиною та грецькою мовою звучить як "проти", і "Христ". Це ті, які проти Христа, це ті, які не збирають разом з Христом, які спротивляються волі Божій, а воля Божа - Возлюби, а для цього змирися. Хто є нелюбовний і несмиренний, хто вносить гординю і злобу в церковне служіння і життя громад - це і є той антихрист, який, як сказано: "в храмі сидить яко бог, і за Бога себе видає" Тут "бог" в розумінні "багатий", як читаємо в посланні до лаодикійської Церкви: Каже: "Я багатий, збагатів і не потребую більше нічого...", а не знає, що він мізерний, нужденний, сліпий і голий... От вам, будь ласка, антихрист. І антихрист уже сьогодні між нас.

"Тому то кажу вам: Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!" Про що йде мова? От недавно в Інтернет-форумі було таке питання: Чи мають змогу атеїсти спастися? От таке провокаційне питання, бо на нього треба було б відповісти - Безумовно, ні! Тому що атеїст - це той, хто відкидає Бога, який свідомо не вірить в Бога. Але тут запитання більш глибше. Господь говорить: "…усякий гріх, навіть богозневага (навіть атеїзм, навіть несприйняття Бога розумом!), проститься людям…" Послухайте, от вам, атеїзм! "…але богозневага на Духа не проститься!" Дух Святий є Духом любові. Тобто людина може розумом (в силу виховання. Ми всі добре пам'ятаємо, як нас виховували! І це дуже великий пресинг, коли ще з пелюшок тобі твердять, що Бога немає, і що це є "опіум для народу") так і не прийти до віри в Бога, щиро вірити, що Бога немає. Тобто фактично промовляти хулу на Бога. Але якщо вона має любов і смирення, то вона не має хули на Духа Святого! От про що тут йдеться. І, повторюю, людина може бути невіруюча в силу виховання або, що частіше всього може прийти до зневіри через зфарисейщення номінальної церкви. Тобто, коли вона бачить лицемірство в церкві і відходить від такого єднання, і відходить від віри. Такі моменти часто бувають. Але навіть якщо людина приходить до такого стану, і розумом не приймає Бога, алемає любов і смирення, тобто не має хули на Святого Духа любові, - то проститься їй той гріх! Згадаймо, як говорить Іван Богослов в Першому соборному посланні: "Улюблені, - любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога" (1Ів. 4.7). Якщо не відає розумом (може бути атеїстом, комуністом і казати: Немає Бога!), але має любов, живе по любові, - то й відає Бога серцем. А серце - це орган вищого пізнання, - говорить архієпископ Лука. І він рано чи пізно прийде до усвідомлення Бога й розумом. Прийде якщо не в цьому житті, то в майбутньому обов'язково, після виходу з біологічного тіла. Він же виходить в повноті, як людина - дух, душа і тіло. Дух має душу (розум і воля), і живе в тілі, тільки в тонкому, ефірному тілі. І пізнає тоді Бога в повноті обов'язково, пізнає тоді і розумом, а не тільки серцем. Так от, це є насправді ключова фраза всієї Біблії: "Бог є любов!". Людина може зневажати Бога устами, розумом, не усвідомлюючи просто, що Він існує, і не розуміючи, що насправді таки має віру, тільки віру яка йде від серця. Пам'ятаєте, в іншому місці сказано: "Віра, надія, любов - три в одно, а найбільша серед них то любов"? Якщо маєш любов, то маєш і віру, і надію, тільки можеш цього не знати розумом, але ти це маєш! Сказано в Посланні до римлян: "…В міру віри, яку кожному Господь наділив". Кожному вона наділена, тільки людина може її не усвідомлювати розумом, а вірити серцем, не розуміючи що то за відчуття, і більше того навіть устами хулити Бога і казати: Бога видумали попи… А потім приходить момент, як озаріння, як блискавка від сходу до заходу, і приходить розуміння, усвідомлення Хто є Бог, і що то є Любов.

Богозневага на Духа не проститься... Що ще є хула на Духа Святого? Це є нерозкаяний гріх! Тобто, коли людина грішить, грішить свідомо і каже: Караюсь, мучусь, але не каюсь! Також Церква вважає хулою на Духа Святого животворчого гріх самогубства. Але тут питання не таке просте, як видається воно на перший погляд. Тому що "Бог Той, Хто виправдує, хто ж той, хто осуджує?". І хто знає думки, останні пориви серця людини, яка вже нічого не могла змінити, але, можливо, як той розіп'ятий розбійник праворуч Ісуса в останню мить в покаянні воззвала до Господа: "Пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у царство Своє…"? Що як Господь уже виправдав його? Бо й цьому розбійнику, якого дійсно було за що розіп'яти, і його розіп'яли за провину, Господь сказав: "Поправді кажу тобі: Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!" Що коли і цей самогубець став праворуч Ісуса на суді, бо він в останній момент прийняв Христа а ми, усвідомлюючи себе такими праведниками, будемо засуджувати його і не молитися за нього?!. Кожен сам за себе дає відповідь перед Богом. Так що коли мене запитують: Молитися чи не молитися за самогубців (у храмі безумовно, а не келійно, бо келійно - однозначно молитися!), я відповідаю: Якщо ти будеш за нього молитися - ти порушиш канони Церкви, а якщо ти не будеш за нього молитись - то ти порушиш Закон Божий, Закон Любові. Вибирай сам, бо сатана поставив тебе в такі умови, і тому, за словами Івана Лествичника, "З двох зол, обирай менше". Упевнений, необхідно молитися за всіх, тому що насправді цієї хули на Духа Святого може й не бути, бо Господь Сам розсудить, Він єдиний Суддя. Якщо я вже не молюсь за когось, то це означає, що я перейняв на себе право судити, а Господь говорить: Не судіть! Звідки знаєш, чи не розкаявся він у останню мить, уже з зашморгом на шиї, і як той розбійник не є з Господом у раю? Моліться й за ворогів своїх…

"І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, - не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!" От про що йде мова. Що значить "…скаже проти Духа Святого…"? Це глибше ніж те, що лежить на поверхні. Сказано: "Що лежить на серці, про те говорять і вуста". Так от, якщо на серці хула на Духа Святого - нерозкаяна нелюбовність (от що таке нерозкаяний гріх! Бо гріх - це порушення Закону Божого, а Закон Божий в одному слові - Возлюби!). Святий Антоній Великий визначав хулу на Духа Святого як свідомий спротив Богові. А Бог є любов, значить свідомий спротив любові. От що є, за суттю своєю, хула на Духа Святого! І всякий гріх проститься, окрім цієї хули.

"Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений".

Знову, за кожне слово дамо відповідь! Тільки подумайте, навіть не за діло! Чому? Тому що слово то є вираз думки, а вона є виразом того, що в серці, тобто духовного стану. За це і будемо судитись.

"Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!" По плодах їх пізнаєте їх. "Роде зміїний! (Господь говорить фарисеям, які казали гарні речі, а в серці було порожньо) Як ви можете мовити добре, бувши злі? (Всеодно, якщо ти будеш говорити добрі речі, а всередині злий, то обов'язково ця "вовча шерсть" вилізе назовні. Тому що можна підробити що завгодно, але тільки не смирення, не любов. Ти можеш виглядати таким собі добреньким, але це відразу видно що насправді ти недобрий, але вдягнувся в "овечу шкіру": а з-під неї все одно вовчі лапи виглядають. І рано чи пізно, воно проявиться). Бо чим серце наповнене, те говорять уста (ми бачимо, що як правило і по букві не криються маскою любові і смирення ті, хто впав в розчину фарисейську. І буквально в більшості своїй те слово, що на серці, воно йде і на зовні. І Господь звертається до роду зміїного). Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе (той скарб добрий і лихий є в кожного з нас в серці. Ми розуміємо, що з серця нашого виходять і злі думки, і перелюби, і душогубства. І в серці ж Христос! Тобто, і думка тілесна, і думка духовна. Як закон плоті (інстинкти наші звірячі), так і закон духовний (скрижалі Заповіту, які дав Господь в серце кожній людині) - вони також в нас. І кожен "виносить" те, що йому споріднене. Якщо я працюю, довіряюся Богові, дозволяю Йому вести мене шляхом праведності, - то я буду старатися з серця свого викинути все негативне. Боротися з пристрастями плоті, пожаданнями, і навпаки - культивувати в собі ті зелені вруна смирення, любові, доброти, миру, лагідності, довіри… Згадаймо, 1Кор. 13.4-7. Це все треба вирощувати, воно саме не росте, треба працювати над собою. І той добрий, і поганий скарб - він тут і є. Пам'ятаєте, в іншому місці Господь порівнює це із закиданням невода в море? Невід закидається, і витягується все: і риба, і водорості різні, і непотріб… І каже: Треба перебрати... Сідають на березі рибалки і перебирають - недобре викидають, а добре укидають до посудини. Це в нас це море, в нас ці скарбниці, і там є як добре, так і зле).

"Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!" Але не тільки за слово буквально, бо хтось може сказати: А ось той з дитинства німий, то він не дасть тепер відповіді перед Богом? Ні, "слово" тут як вираз думки, тобто за кожну думку ми дамо відповідь судного дня! Пам'ятаєте, "вам кожна волосина на голові порахована", а волосся якраз і є символом чисельності наших думок, які виходять з нашої голови. Думки ж мають початок іще глибше, в серці - в глибинах свідомості та підсвідомості. За кожен прояв сердечний злоби дамо відповідь судного дня! І нам буде соромно й нестерпно боляче за кожну з цих думок, за кожну дію нашу пусту, тому що прийде суд Світла, прийде суд любові, суд Христів. І насправді ми будемо судити самі себе, бо все життя пройде перед нашими очима, як в кіно, але не так як стрічка, а все зразу, хоча і кожен день, і кожна секунда зокрема, обов'язково! Я це відчував. Нещодавно ми їздили в обласну друкарню з місійною групою і от отець Михайло (настоятель одного з храмів Луцького району) розповідав, як він тонув. Уже був момент, коли він вже майже пішов на дно, але слава Богу, його врятували. Так от, він також розповідав що за ці декілька хвилин усе життя, від самого народження і до останнього моменту, пройшло перед очима. Ця інформація не зникає, і якраз про це сказано: "і відкриються книги…" Ця інформація існує реально, і вона відкриється обов'язково для кожного з нас. І коли ми ввійдемо в Світло, в мир і спокій, коли обгорне нас Христос, - то буде нестерпно боляче за кожну пусту думку, безплідну. А плід - то смирення і любов, і лише думка наповнена смиренням та любов'ю є непорожньою, щоб ми не робили. Судний же день для кожного з нас - це момент виходу нашого з біологічного тіла.

"Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений". Слово це вираз думки, а думка - вираз внутрішнього духовного стану.

"Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: "Учителю, - хочемо побачити ознаку від Тебе". А Ісус відповів їм: "Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, - та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, - і осудять його, вони бо покаялись через Йонину проповідь. А тут Більший ніж Йона! Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, - і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!"

Цей уривок нам відомий, я дуже часто цитую його. Тому я зараз коротко просто зупинюсь на ньому.

"Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: "Учителю, - хочемо побачити ознаку від Тебе". Фарисеї і книжники лицемірно кажуть до Нього - Учителю! "Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: "Учителю, - хочемо побачити ознаку від Тебе". А Ісус відповів їм: "Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, - та ознаки йому не дадуть…" Лукаві чуда не побачать, лукаві чудес не побачать. Чудеса відкриваються тільки тим, хто може їх сприйняти. І ми знаємо: лукава людина, тобто та, що вустами наближається до Господа, а серцем далека від Нього, - якщо їй навіть показати чудо, то вона завжди знайде відмовку, яка б означала, що це не є чудо, а просто природне явище. Така людина просто виправдується якимись матеріалістичними суб'єктивними речами. І кожен з нас стикався з таким. І Господь допускає в нашому житті такі речі, тобто кожен раз, коли сталася якась чудесна подія, то тут завжди є момент для відступу назад, щоб пояснити це якимись природними явищами. Господь допускає нам ці речі для того, щоб ми через віру прийшли до Нього.

"А Ісус відповів їм: "Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, - та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони" Яка ж ознака для світу лукавого, як релігійного так і світу взагалі? Ознака пророка Йони! Щоб побачити чудо необхідно відкрити книгу пророка Йони і подивитись, як він приходить до чудес Господніх, до зустрічі з Господом. Що ж таке чудо насправді? Це перетинання двох планів буття: світу видимого і невидимого, людського і божественного. От на перетинанні цих двох форм, в точці оцій і є чудо. І недаремно ми маємо в православ'ї, в християнстві знак хреста, як знак приналежності до Божественного. Дві лінії: горизонталь і вертикаль, які перетинаються. Горизонталь - це земне, а вертикаль - Божественне, і в точці їх перетинання відбувається чудо - розп'яття, смерть і воскресіння. От воно є, чудо! Господь каже: Іншого шляху побачити чудо, ввійти в цей чудесний, містичний світ, ввійти в Божественну реальність немає, крім того, який Я вам показую. А цей шлях - шлях на Голгофу. Рід лукавий втікає від цієї Голгофи, і ми з вами також часто буваємо лукаві і втікаємо від цього розп'яття, а отже і від воскресіння. Бо сказано: "Думка тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Закону та й не може" І часто ми женемо думку духовну, а навпаки живемо думкою тілесною. Так от, якщо ми є лукаві то ми вустами наближаємося до Господа, кажемо: Віруємо, Господи… І молимося, а плодів не маємо. І Господь все одно приведе нас до Себе, хоча б через страждання. Ми бачимо, що сталося в історії пророка Йони.

Господь посилає пророка Йону в Ніневію (столиця Ашшуру - символу войовничого матеріалізму, - столиця войовничого матеріалізму) проповідувати слово Боже по духу. Проповідувати належним чином, не лякаючись! А ми знаємо, що після білого коня завжди приходить червоний, і обов'язково прийде момент терпіння за віру. Але Йона (ім'я Йона означає "Голуб", символ миру) замість того, щоб благовіствувати мир втікає зовсім в протилежному напрямку від того, куди посилає його Господь. Він сідає на торговий корабель, що пливе в Фарсис, заплативши совістю пророчою, лягає на саме дно, в трюм і спить. Спить пророк Божий! От вам, будь ласка, тут Господь говорить про рід лукавий та перелюбний фарисеїв (старозавітних і новозавітних), тому що все повертається на кола своя. Спить пророк, бо вигідніше спати, аніж проповідувати слово Боже а отже й мати ворогів, бути переслідуваним. Але Господь осміяним не буває. Читаємо, що здіймається велика буря на морі і корабель починає потопати. Тоді капітан корабля будить Йону, щоб він молився своєму Богові, щоб Той почув, і "тоді ми не загинемо". Ми вже розглядали цей урок на рівні загальному. Тобто приходить момент, коли "капітани кораблів", ці "великі риби", провідники націй, держав "ковтають" слово Боже. Будять пророка Йону і починають шукати порятунку в Бозі, у вірі, бо страшні речі відбуваються в усіх державах насправді. Нещодавно в Інтернеті мені потрапила інформація, лист хлопчика до Бога, Він пише: Господи, чому вбили мою дівчинку? Ми були однолітки і вона мені так подобалась. Чому Ти допустив це? А Господь йому відповідає: Пробач, але Я нічого не міг вдіяти, Я заборонений в твоїй школі... Сьогодні Бог "заборонений" у вищих учбових закладах, в школах і т.д. Не викладається Закон Божий належним чином, та й взагалі ніяк, і якщо десь в школі йдуть уроки християнської етики, то це є здобутком батьків, які наполягають на цьому. Ніби ніхто і не забороняє, але і не робиться нічого, щоб слово Боже проповідувалось в школах.

Так от, читаємо, що капітан корабля обов'язково спуститься в трюм корабля і буде будити Йону, тому що треба щось робити! Тому що страшно дитину віддавати в школу, страшно вийти на вулицю… Тому що заливає це море вируючих пристрастей корабель, а вони вже використали всі свої можливості. Вони молилися "своїм богам", тобто робили спроби вирішити проблеми світськими методами: економічними, політичними, культурологічними. Але це нічого не дало. Потім стали скидати баласт, звинувачуючи тих чи інших політиків в тому що сталося, але й це нічого не дало, - все одно корабель потопає. І приходить такий момент, що звернуться до слова Божого істинного, до Слова миру, до Слова яке буде проповідувати пророк на ім'я Йона (голуб, пророк миру). Тоді кинуть жереб, щоб визначити хто ж винний в такій ситуації. І жереб падає на Йону, а він і не відмовляється, він каже: Так, справді винуватий я! Винуватий релігійний світ, священство, духовенство, левіти, бо замість того, щоб проповідувати слово Боже належним чином в Ніневії (в цьому світі), вони купили квиток на корабель торговий, і пливуть в протилежному напрямку. І обов'язково ця провина буде виявлена, бо сказано: Кому багато дано, з того багато і спитається. В результаті усі побачать, що церква зфарисейщена, і те про що мріяли апостоли 2000 років назад - воно не здійснилось. Фарисейська розчина, вовки в овечих шкурах ввійшли в громади, антихрист ввійшов в Божі храми і за Бога себе видає. Пам'ятаєте, апостол Іван Богослов в книзі Апокаліпсис, в 17-му розділі побачив блудницю (це є зфарисейщена церква) і дивувався дивом великим, тому що через 2000 років він думав що настане Царство Небесне, як на Небі так і на землі. А насправді він побачив розбрат, міжконфесійні війни, перекошені ненавистю обличчя тих, хто називає себе християнами. Так от, що робити? І Йона каже: Візьміть мене і киньте в море (море світу цього), і воно заспокоїться... Підніміть слово пророче, пророка Йону, не фарисея уже, а пророка, який благовіствує мир. Розбудженого пророка Йону, а не сплячого, і киньте в море (школи, вузи, дитячі садочки, телебачення, радіо, газети), і щоб це слово активно проповідувалось - так само активно, як сьогодні проповідується насильство і користолюбство. І море обов'язково заспокоїться. Бо "Напочатку було Слово…"

І далі, читаємо, ковтне Йону велика риба, і три дні і три ночі він буде перебувати всередині цієї риби. "Велика риба" - це є велика маса людей, а також провідники націй - це люди, від яких залежить вирішення проблем, начальники народів від яких залежить наше життя. Вони ковтнуть слово і три дні, і три ночі воно перебуватиме в тій "рибі". Три - це віра, надія, любов; Слово, віра, благодать; Отець, Син, Дух Святий; увірування, восиновлення віри і одухотворення. От процес, який передбачений Богом і який не можна відмінити, тому що так сказав Господь Бог. І цей рід лукавий фарисейський, який сьогодні спить на дні торгового корабля, він теж побачить ознаки, і все одно прийде до розп'яття, до цього хреста. Він стане на цей шлях, але вже безумовно через страждання, бо пішов шляхом лукавим (кружний шлях, шляхом пізнання добра через зло). До речі, цим шляхом пішли ще Адам і Єва, старозавітна Церква, і цим же шляхом пішла новозавітна Церква. Все повторюється, все повертається "на кола своя". Але все одно приходить момент, коли Господь зажене в таке тісне місце, що змушені будуть кликати до Нього, - так говорить Господь! І так є сьогодні в світі. Цей рід лукавий нікуди не втече, бо так сказав Господь Бог. Вони шукають ознаки, а іншої ознаки як пройти хресний шлях ти не отримаєш. Інакше отримати містичний досвід легально, законно не можна. Хоча ти можеш спробувати і шляхом лукавим увійти в світ невидимий, але це може для тебе закінчитись духовним каліцтвом, або духовною смертю. Тобто, щастя ти таким чином не здобудеш. Тільки шляхом який вказав Господь: Візьми хрест свій і йди за Мною. На Голгофу… А там, на Голгофі, коли піднімешся на гору розуміння необхідності віддати плоть, щоб прийняти дух, там і відбудеться це чудо перетинання твого людського, тварного з Моїм божественним.

"Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі". Буквально мова тут іде про те, що Христос мав постраждати, мав бути розіп'ятий і мав перебувати в гробі. Ми розуміємо, що по духу тут більш глобальний зміст. "Земля" в біблійній мові - це є серця людські. Так само, як пророк Йона в середині риби, так і Христос (тому що Йона прорікає Христа), повинен перебувати в серцях людства, світу цього три дні, і три ночі. Три великі періоди, три великі етапи: увірування, восиновлення (реалізації віри в своєму життя, принесення плодів), та одухотворення. От такий підхід до тієї ознаки чудесної, якої шукає і сподівається весь світ. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: