Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 12.43- 45. Що станеться з лукавим родом. А також: Світ невидимий.

Лекція № 53

Лекція:
Минулого разу ми розглянули 42 вірші з 12-го розділу Євангелія від Матвія. Я відразу прочитаю сорок третій вірш, тому що це буде вступом до сьогоднішньої моєї праці.

"А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. Тоді він говорить: "Вернуся до дому свого, звідки вийшов". А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену і прибрану. Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, - і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!"

Прочитавши ці вірші, я зрозумів, що тлумачити їх в першу чергу треба по букві. Тому що ми тут, на біблійних курсах, напевно більше обізнані з духом Святого Письма, аніж з деякими буквально-містичними моментами. Тому, напевно сьогодні ми знову торкнемося містики, і ця лекція ввійде до книжечки "Стати ангелом", над якою ми працюємо. Коли ми розглядали тему "Світ ангельський", то розглянули, як народжуються ангели. Але не розглянули як народжуються біси, а біси - це також ангели, тільки ангели які впали (падші). Вони теж вісники, але вже не Божі, а вісники сатани. Вони також службові духи, але духи злоби не Неба світу ангельського, але піднебесся. Тому сьогодні буде лекція ніби вступна до розгляду цих віршів про те, як біс виходить з людини і як він може повернутися в людину.

Я знову приніс сюди свій щоденник, і ми попрацюємо буквально над декількома сторінками, які були написані цими днями (07.01.02). Раптом прийшло озаріння відносно такої простої і важливої речі, такої звичної і відомої. Бо ми чуємо її щоразу після літургії, коли служиться панахида. Пам'ятаєте? Диякон підіймає кадило перед хрестом, і виголошує: "У блаженнім успінні вічний спокій…" Ви ніколи не замислювались над цими словами? Що це за "блаженне успіння"? Хіба після виходу з біологічного тіла, за гробом - сон, анабіоз? Про що йде мова? Ми вже дослідили, і слава Богу Господь нам відкрив це, що смерті немає, а є перехід в наступний етап життя, і він подібний до того, як метелик виходить з кокона, - це слова Антонія Великого, а отже це стверджується вченням Отців Церкви. Хіба мова про буквальне успіння, сон після виходу з біологічного тіла? Це було б подібно до того, як би дитина народившись з утроби материнської, відразу засинала б і спала летаргічним сном. І що, спала б до ще якогось народження (воскресіння)?! Та ні, одразу після виходу з біологічного тіла людина продовжує життя, і вона виходить в тому стані, в якому вона знаходилась до смерті фізичної! То про яке успіння, про який спокій йде мова? Про буквальне?.. Ні! Про успіння плоті і воскресіння духа! А ми собі уявляємо, що там вічний сон. Це схоже на міфи чи казки. Ні, відкиньмо ці байки, мова йде про мир і радість в Дусі Святому! Мир душевний, спокій душі, духа в тілі духовному. От який вічний спокій ми з вами очікуємо. Згадаймо, що каже нам Послання апостола Павла до римлян, 14-й розділ, 17-й вірш: "Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир (от він, вічний мир, спокій), і радість у Дусі Святім". Ми підмінили поняття, ми не розуміємо істину і нам треба повернути розуміння, усвідомлення, бачення Слова, майбуття, хоч це світ невидимий і ми "знаємо частинно і проповідуємо частинно". Але хоча б частинно ми повинні проповідувати не байки, але правду.

"У блаженнім успінні вічний спокій…" про що тут іде мова? Що засинає і що прокидається, і що прокинувшись здобуває вічний спокій, мир і радість в Дусі Святім? Є людина зовнішня, а є людина внутрішня. Як говорить апостол Павло: "Мій внутрішній чоловік…" А є зовнішній чоловік, якого ми повинні скинути як старий одяг, розпинати в собі щодень, так само, за словом Божим. Апостол Павло каже: "Я щодень розпинаюсь разом з Христом…" Христос розіп'яв нашого старого, "ветхого" зовнішнього чоловіка. Кожен з нас це знає чудово, що в нас є внутрішній світ наш, в нас є світ невидимий, світ духовний. І коли ми в дусі - ми бачимо цей світ, ми бачимо нашого "внутрішнього чоловіка", ми відчуваємо себе ним, ми повністю асоціюємося з ним. Це і є наш дух, даний нам від Господа, який є цілком світлосяйний, як вчать отці Церкви, - який є частинкою Божества: "Христос в нас". Той дух даний нам чистим, ми сотворені чистими, ми є чисті, але ми маємо крім того душу - розум і волю, і маємо тіло з законом плоті. Тобто - "зовнішнього чоловіка". І відбувається боротьба нашого "внутрішнього чоловіка" (духа) із "зовнішнім" (з законом плоті в нас, з інстинктами нашими звірячими, які також знаходяться в нас). От вам, будь ласка: Христос в нас, і сатана в нас.

Ось відчуваю в собі закон плоті (сатану), який протирічить закону мого розуму (Господеві в мені). Я є розум, дух, ум. Церковнослов'янською мовою більш глибші ці поняття. В українській мові нема розділення понять "ум" і "разум". "Ум" - більш духовне поняття, "дух", "пневма" грецькою мовою, а "разум" - це ближче до "розуміння" українською мовою. Ум ближчий до духу, в церковнослов'янській мові слова "ум" і "дух" - слова синоніми. От він, мій внутрішній чоловік, він є в мені, і ми знаємо цього "внутрішнього чоловіка". І ми знаємо, що він шукає доброго: миру, спокою, чистоти, святості, богоєднання, розчулення, смирення і любові. І знаємо того "чоловіка", який в нас "зовнішній". Який шукає утіх плоті, пристрастей і зовнішніх якихось проявів. Він шукає тої суєти, тої марноти світу цього, йому в цьому комфортно. І він звучить в нас на повний голос, який і заглушає в нас внутрішнього чоловіка. І блажен той, хто очищує серце своє він цього зовнішнього чоловіка, бо очистивши серце своє він побачить Бога! "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать…". Він чує музику сфер, він має містичний досвід, бачить світ невидимий. Ми повинні теж досягти цього. Це для нас шлях, для кожного з нас...

Тілесне начало - це закон плоті в нас. Поки ми в тілі - закон плоті не дрімає, та "черва невсипуща" в нас не дрімає: у нас постійно існують пожадання плоті, звірячі інстинкти. Вони спокушують нас, плоть потребує свого. І ми кажемо: Господи, коли вже ця храмина розпадеться, щоб я більше не страждав від пожадань плоті. Яка хоче їсти, пити і т.д. - насолоджуватись плотським життям, - коли вже той Ірод в мені помре?.. Ім'я Ірод - означає "Слава шкіри". Коли воскресне в мені Христос, коли помре в мені мій зовнішній чоловік і воскресне мій внутрішній чоловік? Тілесне начало - закон плоті в нас; духовне начало - Закон Божий в нас. Так от, воно теж не дрімає, не спить в серці праведника. І прийде час, ми виходимо з біологічного тіла (якщо ми були праведником на протязі життя і піднялися до рівня "метелика"), і нарешті те, що не спить, а воно не спить постійно, до останнього подиху нашого. Навіть коли ці вороги домашні будуть підніжком ніг наших, вони там всеодно будуть, і будуть жалити в п'яту навіть будучи повністю стерті. Пам'ятаєте, як говорить Господь, що Він зітре голову цьому змієві (закону плоті)? Господь в нас, і ми, "насіння жони", насіння Церкви, - ми зітремо сатані голову, але вона буде жалити і жалити нас "в п'яту" (п'ята - це те, що торкається земного). Там де ми торкаємося грубого, матеріального, там буде жалити (там де їжа, там де питво…) нас до останнього, поки ми в тілі. Господь нам покладе його підніжком ніг, але воно буде завжди, до смерті фізичного тіла, він не буде дрімати, буде чекати, щоб ми задрімали. І тільки ми задрімаємо, - то та черва невсипуща накинеться на нас і з'їсть, як з'їла Ірода (Ірод помер від того, що його живцем з'їла черва). Але прийде момент, як говорить апостол Павло: "…я мрію, коли храмина тіла мого розпадеться…", коли ця невсипуща черва засне, коли плоть засне, коли мій зовнішній чоловік засне. А прокинеться нарешті мій внутрішній чоловік (або інакше помре зовнішній чоловік, а воскресне таки мій внутрішній чоловік). От про яке "блаженне успіння" говорить Церква! Блаженне успіння плоті, присипання (сон - відключення плотського розуміння і плотської волі). От воно, "блаженне успіння", от воно, щастя! І кожен з нас знає, що щасливий тільки тоді, коли духовний, коли літає, коли плаче сльозами розчулення і зворушення, а це відбувається тільки тоді, коли плоть мовчить. Коли ж плоть невсипуща кричить на весь голос: "Дай! Дай!", - як ми читаємо в Святому Письмі, - то вже ні про яке щастя, блаженство мова не йде. Мова йде про сурогат блаженства, про тимчасове задовільнення своїх пристрастей і пожадань плоті. І після цієї тимчасової насолоди, вакханалії плоті, совість починає докоряти нам і ми падаємо в розпач, в безнадію, і сатана "досмоктує" те, що не "досмоктав" у вакханалії плоті.

Так от, коли "сон" нападе на нашу плоть, коли буде приспаний закон плоті, коли він відімре в нас, - це то і буде блаженне успіння. "У блаженнім успінні (плоті) вічний мир і радість в Дусі Святому подай Господи спочилим праведникам… От як правильно треба розуміти цей виголос! Відкиньмо байки, відчистімо вчення Господнє, піднімімо його на висоту, - хай воскресне в нас Господь і як Слово, і як віра, і як благодать. У щасливім, блаженнім успінні плоті (а не душі, не духа) вічний мир, спокій і радість в Дусі Святім подай Господи спочилим праведникам, - молимося ми, - і сотвори їм вічную пам'ять. Не забуття, як де-хто собі уявляє, - ні, вічна пам'ять про той життєвий шлях. Воскресіння батьків в житті дітей, воскресіння праведників в житті церкви. Ми з вами, які ще не померли для гріха, і ще полишені тут до приходу Христового в нас, не попередимо померлих, - читаємо у апостола Павла. Але спочатку воскреснуть в нас померлі во Христі, а тоді і ми разом з ними будемо підхоплені на зустріч Господеві на повітрі духовному, повітрі духовності, і так завжди з Господом будемо. От вона, "вічная пам'ять". Пам'ятаймо про тих праведників, і хай воскреснуть вони в нас, і ми долучимося до них і будемо разом в тому паралельному невидимому світі, про який сказав Феофан Затворник: "В надрах цього грубофізичного, матеріального світу захований інший світ - духовний, тонкий а точніше тонко матеріальний". Це і є той світ ангельський, це є те Небо, яке розділяється на дві частини: Небо і піднебесся. Небо ми дуже гарно розглянули в лекціях на тему "Світ ангельський". А сьогодні говоримо про піднебесся.

Тілесний закон плоті в нас - це і є насправді ті вороги наші, "вороги домашні", що навіть у досконалих праведників є, хоч і підніжком ніг, але завжди не сплять і завжди готові воювати проти духа. Коли праведна людина виходить з біологічного тіла, то тілесне в ній засипає, стає нечутним, відходить на другий план, перестає заважати духовному. Зовнішнє засинає, а внутрішнє прокидається. Це то і є блаженне успіння закону плоті, яке приводить до вічного миру, вічного спокою і радості праведника. Не так із грішниками.

В чому різниця між праведником і грішником? В напрямку ходи, тому що праведник теж грішить, без гріха один Христос. Але праведник грішить з кожним днем все менше, падіння його все легші і коротші, а підйоми все швидші і довші. А грішник навпаки, в нього падіння все частіші і глибші, а прозріння все коротші і неповні. Два напрямки ходи: хода праведника, і хода грішника. Праведник іде до очищення, до світла, до вдосконалення духовного. Праведник зростає духовно, а грішник навпаки - занечищується, він все глибше і глибше потопає в звірячих своїх інстинктах віддаючись закону плоті, а це і є сатана. Людина, яка на момент виходу з біологічного тіла виявиться цілком тілесною - і в тому світі не заспокоїться. Вона потрапляє в низькочастотний, пекельний світ, де "геєнський вогонь невгасимий і черва невсипуща", де тільки "плач та скрегіт зубів".

Господь завжди тримає грішника на землі до останнього, і завжди люди дивуються не розуміючи волі Божої: чому Господь забирає праведника, а грішники живуть? Тому що Господь чекає і чекає, щоб він навернувся, бо Він не хоче смерті грішника, але хоче щоб він спасся, даючи йому шанс! А праведник вже спасся, то чого його тримати в пеклі світу цього? Бо князь світу цього - сатана. От Господь його й переставляє з цього світу в світ невидимий. Господь переставляє в безпечне місце праведника, щоб світ не зіпсував його, бо світ лежить во злі, і Господь вихоплює праведника на вершині його досконалості. Бо попереду в нього було б або падіння, а бо стагнація, що в принципі рівнозначно падінню. І Господь переставляє в світ невидимий, забирає його, окрім моментів, коли Господь залишає праведника для служіння, як світильника поставивши його на свічник. В Премудростях Соломона, 4.7-17, читаємо:

"А праведник, хоч і вмре передчасно ("Дні літ наших - у них сімдесят літ, а при силах - вісімдесят літ…" - див. Пс. 89.10, - О.В.), знайде спокій (той самий "вічний спокій" - мир і радість в Царстві Духа Божого, в Царстві Небеснім, - О.В.), бо чесна старість - не в довголітті, і не міряється числом років. Розумність людям - за сивий волос править, і вік старечий - це життя неосквернене.

Він сподобався Богові й Він полюбив його, а що жив між грішниками, то й переніс
(переставив, - О.В.) його. Його вихоплено, щоб лукавство не змінило його глузду, або щоб хитрість не обманула душі його. Бо чар зла затемнює добро, і вихор пожадання змінює ум (дух, - О.В.) нелукавий.

За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття, душа бо його Господеві була вгодна, тим і забрав Він його поспішно з-посеред лукавства. Люди ж те бачать, та не розуміють, їм і на думку не спаде те, що ласка й милосердя - для вибранців Його, і опіка - для святих Його.

Праведник покійний осуджує безбожників живучих; а юність, яка до досконалості швидко дійшла, - неправедника багатолітню старість. Бо вони кінець мудрого бачать, але не розуміють, що Господь вирішив про нього, і навіщо його забезпечив…"


Втім, повернімось до нашої теми. Ми говорили про грішника, який все життя котився вниз, або законсервувався, що рівнозначно падінню. Господь каже: "Пам'ятайте про жінку Лотову…" Вона не пішла назад, вона тільки зупинилась, але одразу перетворилась на соляний стовп. Це те саме, що Господь говорить: хто зі Мною не збирає - той розкидає. Хто не зі Мною - той проти Мене. Хто не пішов зі Мною - той пішов назад. Так от, грішник, який або не йде уперед, або пішов назад і прямує з Єрусалиму в Єрихон, в язичество, в пожадання плоті, - то він не матиме блаженного успіння. Здавалося б, плоть грішника ніби також повинна заснути, бо ж тіло однаково відмирає, як у праведника, так і в грішника. Але в праведнику дух все життя прагнув до світла, боровся, освячувався, очищувався і вдосконалювався в цьому світі. І коли відпадає тіло - він звільняється, розправляє крила і починає підніматися на висоту Небес. І, як ми вже досліджували, потрапивши в світ ангельський, він сам швидко стає ангелом. А у грішника дух сам став зовнішнім, тобто те зовнішнє він прийняв у внутрішнє своє і сам став вже зовнішнім, падшим. Це так само, як яблуко - воно впало, вдарилось, почало потрохи гнити: середина ніби спочатку іще ціла, але гниль пішла і всередину, і приходить момент коли яблуко зогниває повністю. І тепер хоч знімай ту шкірку, чи ні, - і в середині гниль! І цей дух, який все життя занечищувався пристрастями, перебував в законі плоті, кохався в злобі, насильстві та користолюбстві, - він сам стає духом насильства! І він не має ні блаженного успіння, ні вічного спокою. Тому що невсипуща в ньому черва, і невгасимий вогонь. Він в пеклі, за законом спорідненості він потрапляє в низькочастотний пекельний світ. І немає там вічного спокою, тобто миру і радості в Дусі Святім, бо там неспокій і збурення. Це збурення, яке в світі сьогодні, - воно те саме і в пекельному світі, тільки іще відвертіше.

Людина потрапляє в світ невидимий такою, якою є, з тією самою душею, розумом і волею. З тими самими бажаннями і емоціями - ми потрапляємо точно такими, якими є сьогодні! І якщо людина, вийшовши з біологічного тіла потрапила в низькочастотний світ (бо не витримала суду світла Христового), то вона так і залишається з тими ж пристрастями і пожаданнями! Тільки задовольнити їх уже неможливо, і хочеться кусати лікті яких немає... От в чому пекельні муки! Вогонь бажань, лихих думок та емоцій є в середині - а плоті нема, і немає чим задовольнити ці ниці бажання! Бо високі бажання задовольняються і без плоті. А ниці бажання, якщо ми переходимо з ними в світ невидимий, - їх можна задовольнити тільки в тілі грубо фізичному, а його нема... От вони, пекельні муки: коли хочу, а немає чим. І от плач і скрегіт зубів. Плач, бо я не можу задовольнити свої потреби ниці, і скрегіт зубів від злості на Бога, на себе, на всіх, хто навколо… І тут я наведу цитату святителя Івана Максимовича, яка пояснює, що таке той "геєнський вогонь":

"Геєнна вогняна - це внутрішній вогонь, це полум'я пороку, полум'я немочі і злоби, і тут буде "плач і скрегіт зубів" безсилої злоби" (від неможливості задовільнення пожадань та пристрастей).

Все зовнішнє, яке заважає нам бачити внутрішнє засинає, і це воістину блаженне успіння. "Встань сплячий…" - говорить Господь. Встань внутрішній чоловік, а плоть - засни вічним сном!..

Декілька слів про совість, вона є індикатором внутрішнього стану. І поки людина терпить докори совісті - вона під судом. Пізнаймо, дослідімо себе! Якщо я відчуваю докори совісті, - значить я під судом, мене судить ця совість. А якщо я знаходжусь під судом, чи можу я сказати, що я вільний? Ні, ні в якому разі! Ознака свободи - чиста совість! От чого ми повинні прагнути і жити так, щоб наша совість була чиста, щоб вона нам не докоряла. Це здається важким, але насправді це ярмо легке, тільки треба взяти його на свої плечі і Господь обов'язково приведе. "І пізнаєте істину, - каже Господь, - і істина зробить вас вільною". А істина в одному слові - Возлюби! А для цього - змирися, і йди цим шляхом смирення, і Господь обов'язково відкриє, як тобі спастись, як тобі звільнитися від суду. Тому що праведник на суд не приходить. А як спастися від гріха і Страшного суду? - просто йти цим шляхом, віддатися на волю Божу, щодень перебувати в боротьбі духовній. Відкиньмо лінивство, пам'ятаючи, що завтрашній день не наш. І не дай нам Бог в тому стані, в якому ми знаходимося сьогодні потрапити в світ невидимий! Я не хочу, я молю: Господи, дай мені часу, бо я не готовий, в мене ще нерозправлені крила належним чином!..

А от тепер дуже цікавий момент. Ми з вами зараз з'ясували що відбувається з людиною грішною після її виходу з біологічного тіла. Ми розглянули тему "світ ангельський", і Господь відкрив нам що ангели - це колишні люди, і що ангел "народжується" в людині на протязі її земного життя. Праведник, вдосконалюючись, поступово перетворюється на ангела (ангел - це службовий дух Господній) во плоті. І після виходу з біологічного тіла стає повноцінним ангелом. Так само і грішник, тільки все із знаком мінус! Грішник, занечищуючись, поступово перетворюється на дух злоби, на ангела сатани (теж службовий дух, тільки сатани), бо "хто кому служить - той тому і раб", - говорить Господь. Отже, він перетворюється на духа злоби ще во плоті, і після виходу з фізичного тіла стає повноцінним духом злоби (бісом, або демоном). От вони звідки, ті біси і демони! Тепер давайте подивимося, які ж дії цих бісів. Зараз ми будемо досліджувати процес, коли біс виходить з людини. Людина вийшла з біологічного тіла з усіма пристрастями та пожаданнями плоті, і якщо вона є грішником і духом злоби - природно вона хоче задовольнити ці пожадання. Але задовольнити їх без фізичного тіла вона не може! Тому що вони є низькі, і вони потребують грубоматеріального оформлення, а тіла нема! Що ж робить цей дух, бувший колись людиною, а тепер ставший бісом або демоном? Він шукає тіло! І шукає його в нас! Оце те про що ми говоримо, що ми всі маємо зовнішній тиск демонський, окрім внутрішнього (окрім закону плоті, який в нас).

Ми з вами розглядаємо зараз бісів і демонів як духовно-символічних, так і буквальних. Духовно-символічно ми розглядаємо бісів і демонів як бездуховність, бо це і є якраз поживним середовищем для розмноження наших звірячих інстинктів, пристрастей, які духовно-символічно також є бестії, тобто, звірі латинською мовою, які живуть в полі наших сердець (лихі думки, лихі пожадання, лихі пристрасті, емоції). Їх є багато - це і хижі вовки, і хитрі лисиці, це підступні скорпіони і ненажерливі ведмеді, лякливі зайці і колючі їжаки, - і це все в нас! Це все духовна символіка, це біси в духовно-символічному плані. Але існують біси і буквальні! Ми з'ясували звідки вони виходять. Це колишні люди, які вийшли з біологічних тіл і живуть в світі невидимому на низьких частотах духовних, які ми називаємо - пеклом. Не на високих частотах, які ми називаємо Небом або Раєм, але на низьких, на частотах піднебесся, в світі духів злоби піднебесної, а не ангельському. І вони постійно шукають задовільнення своїх ницих пожадань. От чому так важливо боротися з духами злоби як внутрішніми, так і зовнішніми (але в першу чергу - внутрішніми!) на протязі життя земного! Тому що тоді успіння їх в нас буде для нас блаженним. І горе нам тоді, коли ми перейдемо туди і побачимо, що всі пожадання залишились при нас, а можливості задовольнити їх немає. І тоді біс буквальний (колишня людина, дух злоби) шукає в кого б ввійти, де б знайти фізичне тіло і влізти в нього як паразит, як глист!

Дуже точне Господь дав порівняння, хоча й мерзке воно для слуху, але чим огидніше воно, тим більш дієве і наближене до істини. Адже сказав Серафим Саровський, який бачив бісів буквальних: "вони огидні". Тому що, поки ми не розуміємо, що в нас кишать біси, демони, які нас просто використовують для самозадоволення, то ми спокійні. Але коли ми це зрозуміємо, що вони є, як глисти в нас?! Поки людина не знає, що в неї є глисти, то вона живе спокійно, але коли це стає їй відомо, то вона негайно починає шукати ліки, не зволікаючи. Та от, Господь дав мені це порівняння з глистами, щоб я сьогодні розповів про це вам, і щоб ми сьогодні розпочали гнати духовних глистів із себе. Ні дня, ні секунди не дозволяймо їм ссати з нас енергію і використовувати нас! Ми це знаємо: п'яниця напився, і вранці прокидається не пам'ятаючи що було вчора. Він шукає друзів і запитує, чим все скінчилось, а друзі розповідають, що ти робив те, те… І він не вірить, що то він робив. Правильно, бо це дійсно не він! Він був лише покірним, а часто й несвідомим інструментом! Бо уявіть собі, якщо ти щось робив на протязі декількох годин і не пам'ятаєш, не знаєш що робив, то напевно не ти це робив, а хтось, хто керує тобою і задовольняє свої бажання, за твій рахунок?.. Це називається одержимість бісами, одержимість демонами!..

Так от, біси подібні до духовних глистів. Тут мова про буквальних, зовнішніх бісів. Знайшовши в людині споріднене середовище бездуховності і пристрасності у вигляді отих бісів духовно-символічних (бездуховність + пристрасність), - вони оселюються в ній і розмножуються. І якщо людина не рятується духовними ліками (а рід цей "не виводиться інакше, як від молитви і посту"), - то немає вже іншого "глистогінного". Піст і молитва! Не давати їм їсти від сьогоднішнього дня, і то з молитвою "Господи, допоможи мені!" І чим на вищому рівні духовному ми стоїмо, то тим менше наших зусиль потребується в цих молитві і пості, але чим на нижчому рівні духовному ми стоїмо, тим більше наших зусиль потребується в пості і молитві. Це вже як хто піднявся, але розуміючи це "біжимо з терпеливістю до боротьби, як попереду". Хай сьогоднішній день буде останнім днем для тих глистів духовних, яким в нас комфортно. Ми сьогодні їм скажемо: "Геть!". "Не залишу тобі ані копита…", - як сказав свого часу Мойсей фараонові.

Є дуже цікава цитата з книги священика Родіона "Люди и демоны", я вам її зачитаю, щоб слово підтвердилось двома-трьома свідками:

"Человек страстный и грехолюбивый является для падших духов превосходной средой. Раздувая в нём энегрию страстей, пожирающую его жизненные силы, демон питается и усиливается в такой среде. Кроме того, овладев грешником падший дух используєт его тело как инструмент, для почучения большего услаждения страсти." Які мерзенні речі! Як нас обманюють! Ви розумієте чому сатана - дух-обманець? Він нас використовує, а ми і не знаємо! Отже, не даваймо їм їсти! Чи то є пристрасті наші (гордість, гнівливість, жадібність), чи то є пожадання плоті. Не даваймо, бо нас обманюють, обдурюють, використовують. Згадаймо слова блаженної пам'яті о. Олександра Меня, ми часто цитуємо їх під час Великого Посту:

"Кожного разу коли ми говоримо собі "ні", ми робимося сильнішими. І кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу - ми можемо ослабнути". Чому ослабнути? Куди ділась наша енергія? Забрав той, хто в нас сидить, хто використав нас і каже: мене нема. Найбільша перемога сатани полягає в тому, що він переконав все людство, що його немає! В кращому випадку його зображають з рогами і хвостом, а він як невидимий дух з цілим воїнством комфортно розмістився в наших серцях та тілах і користується нашою енергією, яку дав нам Господь!! Причому він задовольняє таким чином як свої тілесні пожадання, так і пристрасті душевні. Тому що для того, щоб задовольнити ниці душевні пристрасті теж потрібне тіло. Які ці пристрасті? - владолюбство, гордість… Так от, коли він мене, або вас обманув, то як ви думаєте, він задоволений морально? Ще й як! І може задовольняти і свою злобу (коли я роздратовуюсь), і інші свої пожадання, коли він панує наді мною… Ні копита!!! Браття кохані, то не є жарт! Якщо ми до сьогоднішнього дня цього не знали, і жили собі як люди які мають глистів і про це не здогадуються… Так от, сьогодні Лікар сказав: браття і сестри! Перевірмо себе на предмет глистів духовних. І якщо ви побачите, що в вас є якийсь потяг, який роками чи місяцями смокче з вас енергію і ви ніяк не можете сказати йому "Ні!", весь час відкладаючи цю боротьбу на завтрашній день. То сьогодні зрозумійте, чому ви не можете сказати йому "Ні"! Тому що тому, хто вліз у вас і звив собі гарненьке кубельце у вашому серці, буде дуже не комфортно без цієї "квартири". Читаємо:

"А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, (він шукає. Коли вийшли біси з біснуватого, то куди їм Господь благословив піти? В свиней духовних, які не розжували цю істину, не знають і не мають відання, і є покірними носіями "глистів". І надають своє життя, свою душу і серце для тих "квартирантів", що користуються ними) та не знаходить. Тоді він говорить: "Вернуся до дому свого, звідки вийшов". А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену і прибрану. Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, - і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!"

І на закінчення я хотів би дати цитату з блаженного авви Ісаї: "Обратим наконец внимание на себя самих, братие. Доколе будем работать тщетно? Доколе будем покорствовать врагу нашему, который в нас находясь, влечёт нас к грехам и отвращает от добродетели? Не пуская нам даже очей приподнять, чтобы воспринять луч света Божественного. Испытайте себя! Испытай себя самого, несчастный! Во Христа и в смерть Его крестившийся…". Яка сила і яке щастя, що Господь відкриває нам ці речі, що ми не сліпі кошенята тут. Але ми знаємо, що ця боротьба буде важкою. Цей перехід, ця пасха в землю Обіцяну, яка тече молоком і медом і в якій нема ніяких "квартирантів", "глистів" духовних є непростий. І тому ми бачимо, що коли заповідає Господь їсти (виконувати волю Божу) пасху (перехід) народу Своєму. Тобто, робити цей духовний перехід очищення в землю обіцяну сердець наших. То Господь каже: будете їсти її з гіркими травами… Що це за "гіркі трави"? Чи не той це часник, і прянощі гіркі, які виганяють глистів духовних?! Так, це вони і є! Ми знаємо з вами, що справа вигонки тої черви невсипущої з тіла людини навіть в буквальному плані є непроста, бо ліки гіркі і період очищення неприємний. Але прийде час чистоти, коли все плотське, як наше внутрішнє, так і зовнішні "приходьки" в наших серцях, отже той зовнішній наш чоловік обов'язково заснуть. І настане те блаженне успіння, і отримаємо вічний спокій.

Так от, авва Ісая говорить: чому Господь сказав народові своєму їсти пасху з гіркими травами? Це не тільки тому щоб пам'ятали про гіркоту полону єгипетського, а і для того, щоб пам'ятали про гіркоту переходу в землю Обіцяну. Цей шлях очищення, вигонки, цей шлях вичитки внутрішньої - посту і молитви - він не є простим, а насправді є гірким. Але чим раніше ми приймемо ці гіркі ліки, тим швидше ми очистимося від бісів і демонів, що паразитують на нашій душі. І тим більше ми маємо шансів не стати самим бісами і демонами во плоті, та й після виходу з фізичного тіла. Хай Господь дасть нам мудрості розуміти це, хай дасть він нам сили сьогодні почати нове життя. Сьогодні, не завтра, бо завтрашній день не наш! Хай дасть нам Господь сили в цьому поступуванні і миру, і радості, спокою вічного в Дусі Святому, щоб ми могли достойно прославляти Його як єдиного Бога. Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і по всяк час, і навіки вічні. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: