Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія.Мф. 13.10 - 30. Чому Ісус навчав народ притчами. Вияснення притчі про сіяча. Притча про кукіль.

Лекція № 55

Лекція:
Минулого разу ми розглядали притчу про сіяча. Вона нам відома, і є дуже важливою. Ми повинні добре розуміти як морально-етичний, так і духовно-символічний її зміст. А тепер продовжимо роботу з 10-го вірша:

"І учні Його приступили й сказали до Нього: "Чому притчами Ти промовляєш до них?" А Він відповів і промовив: "Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, - їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:



"Почуєте слухом, - і не зрозумієте, дивитися будете оком і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, бо тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!"



Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, - та не бачили, і почути, що чуєте ви, - і не чули…".



"І учні Його приступили й сказали до Нього: "Чому притчами Ти промовляєш до них?"
Справді, чому Господь говорить притчами? Ми весь час читаємо, що Господь промовляє притчами. Ось трошки далі в цьому розділі, в 34-му вірші ми будемо читати: "Це все в притчах Ісус говорив, і без притчі нічого Він їм не казав…" Чому так? Тут розкривається інформація про все Святе Письмо, тому що Христос є Бог Слово, і Його слово писане - це є уся Біблія. І виявляється, що без притчі в ній нічого не говориться! Тобто, мова йде про те, що за кожною буквою Святого Письма лежить духовний зміст.

Ми знаємо, що можна умовно розглядати чотири прошарки Святого Письма:

1. Буквально-історичний зміст (лежить на поверхні)

2. Морально-етичний (більш глибокий)

3. Духовно-символічний

4. Містичний зміст (найглибший)

І ми розглядаємо всі ці чотири прошарки, адже Христос говорить притчами, тобто немає жодного слова за яким не було б духовного змісту. Хоча це не означає, що та буква, яка сказана Христом, не має буквально-історичного змісту. Ми його сприймаємо там, де буква не протирічить духові. Це є принцип Кападокійської школи богослів'я. Чому Господь саме таким чином подає інформацію? Тому що Біблія є книга універсальна, вона для всіх повинна бути зрозуміла: від неграмотних рибалок до академіків. Вона повинна бути зрозумілою як для народу Божого за 500 років до Різдва Христового, або й за 1250 років до Р.Х., коли Мойсей зніс скрижалі Заповіту, - так і для нас, які живуть 2000 років після Різдва Христового. Ви уявляєте собі іще якусь іншу книгу, яка б писалася більше ніж сорока авторами на протязі 3500 років, і всеодно була б єдиною книгою, що сприймається цілісно, що не має протиріч, що іде в одному контексті? Так, Біблія - це Книга книг! І ця Книга є на сьогодні бестселером у світі, тобто жодна книга в світі не видається більшим накладом, аніж Біблія. Вона універсальна, і мова якою вона повинна була бути написана мусить бути універсальна. І от, якраз мова притчі і є універсальна! Тому що, якби те, що говорив Господь Мойсеєві і народові Божому часів Мойсея, і все що він говорить нам Він казав прямо, то це були б абсолютно різні слова, абсолютно різні термінології. Так мовою якого періоду розвитку людства треба було писати? І якби це було написано якоюсь конкретною мовою відповідного періоду, то чи інші зрозуміли б її? Тому Господь і застосовує мову притчі, мову слова символів - символічну подачу інформації обирає Господь. І тепер ми бачимо, що в Божому слові є захований глибокий духовний зміст. От чому Господь так подав слово Своє.

Також ми читаємо в іншому місці, що Біблія - це є книга, "написана ззовні і з середини". Це те саме, бо є зовнішній зміст, усім відкритий і зрозумілий - буквально-історичний, і є більш глибинний зміст. Сказано, що ця книга "запечатана сімома печатками", тобто має таємний зміст. І також читаємо, що ці печатки знімаються тільки Христом , і тільки Він може розкрити цю Книгу. Про що йдеться? Що це означає, що тільки Христос може розкрити? Це означає, що внутрішній зміст цієї Книги може зрозуміти лише людина, яка впустила в серце своє Христа, лише людина, в серці якої є смирення і любов ! Всі інші не зможуть зрозуміти цієї Книги. І ми бачимо, що насправді так і є! Всі інші читають цю Книгу, знаходять в ній буквальне, те що споріднене для їхнього серця (а тут можна знайти і жорстокі речі), і так і тлумачать, насправді не відаючи змісту її! Господь говорить устами пророка: Хто в цьому нікчемному (в букві Писання) знайде дорогоцінне (духовний зміст), той підніметься на висоту мудрості. Це слово - є символ. Істину треба шукати. І хто стукає - тому відкривають. Шукати не шляхом мудрствування, не шляхом розшифровки, а шляхом Христовим. Ці печатки знімаються Христом! "Навчіться від Мене, бо Я смиренний…" Змиріться і йдіть шляхом смирення, любові. І коли ви відчуєте цю любов в серці - тоді стане зрозумілим і зміст цієї Книги, не раніше.

"А Він відповів і промовив: "Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, - їм же не дано". Те саме Він говорить і до нас, які прийшли до столу премудрості Божої, до тих, яким відкривається внутрішній, містичний, таємний зміст Святого Письма, які бачать за буквою дух. Ми є учні Христові, і нам дано, і не тому, що ми кращі за інших, а тому що ми просто сприйняли це. Бо Господь хоче всім дати розуміння Писання, ну невже Він не хоче дати фарисеям, саддукеям, іродіанам, книжникам чи Пілатові? Але Пілат був неспроможний почути! Пам'ятаєте той момент, коли Христа привели до Понтія Пілата, і він задає питання: Так що ж є Істина? Основне питання Біблії! Ми знаємо цю Істину, бо ми відкрили вуха, щоб почути її! Ми обрізали серця свої, щоб сприйняти її, а в Пілата затовстіло серце і вуха. Необрізанновухий, необрізанносердий, - як каже Господь. І він питання задає, але виходить до натовпу, до людського не почувши відповіді Христа, бо насправді відповідь його і не цікавила. А істина в одному слові - возлюби! Її не може сприйняти Кайяфа, хоча він її чув, бо старозавітна Церква знала заповідь: "Люби ближнього свого…" Це насправді не нове, а добре забуте старе. Новий Заповіт не приносить нічого нового, він тільки розкриває, знімає покривало букви з Старого Заповіту. Вчення те саме - Возлюби! Просто Старозавітна церква не могла вмістити це. Коли Мойсей зносив перші скрижалі, то насправді на них було лише дві Заповіді: "Возлюби Господа Бога свого всім серцем, всією душею своєю, всіма силами своїми, всім своїм розумом". І "Возлюби ближнього свого, як самого себе" Але народ не сприйняв ці заповіді, і скрижалі були розбиті, і дані другі скрижалі. Які уже були написані не "перстом Божим", а Мойсеєм із слів Господніх. І там ці дві Заповіді були уже розгорнуті в десять Заповідей підзаконних. Не можеш возлюбити - ну то хоча б не вбивай!..

Христос, прийшовши в тілі, знову ці десять заповідей зібрав в одну. Знов возносить десять заповідей на висоту Любові. Він не робить нічого нового, а просто розкриває те, що вже було, і що не було сприйняте старозавітною Церквою, старозавітнім загалом. Біблія - книга універсальна, вона написана мовою символів, де за кожним словом лежить глибший, духовний зміст, і цей зміст можна зрозуміти тільки знайшовши той "ключ Давидів", який уже нам з вами відомий. Це є ключ духовного тлумачення Святого Письма, ключ розуміння, який відкриває двері смирення і вводить в Царство Божої Любові. І ніхто не закриє тих дверей перед нами! Цей ключ закриває за нами двері пекла, і вже ніхто їх не відкриє. А хто не має цього ключа (бо насправді й не хоче мати!), - не зможе зрозуміти Святого Письма, буде дивитись і не бачити, слухати і не розуміти. І уявляти собі Христа, Який в храмі шмагає людей і худобу, і перекидає ослони свічницям; Який не дозволяє учням своїм поховати батька свого, і Який говорить, що: Хто з розведеною жінкою візьме шлюб, той чинить перелюб…

"А Він відповів і промовив: "Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, - їм же не дано". Ви маєте ключик. Цей ключик Давидів Христос пропонує для всіх бажаючих . Будь ласка, змирися, ввійди в ці двері, побач за буквою дух, принеси достойний плід покаяння - смирення, - і ти зрозумієш Істину, тобі відкриється зміст Святого Письма. Чому ти зрозумієш? Тому що, якщо в серці твоєму оселиться смирення і любов, то ти зразу побачиш всі моменти, які не сприймаються по букві. І ти скажеш: Я не вірю в бога, який наказує вбивати дітей вавилонських, який наказує своїм пророкам пиляти своїх ворогів дерев'яними пилами. Бог є Любов! Смирення - шлях до любові. Якщо ти маєш смирення і любов - значить ти пізнав Бога, а інший, хто не пізнав Бога, так і буде трактувати і посилати буквально на багаття тих, хто не згідний з його трактуванням.

"Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має". Тут зразу дається вірш, який по букві трактувати неможливо. Невже такий несправедливий Господь, що багатому ще додає, а в бідного все забирає? "Крізь букву проникай у внутрішнє", - говорить Григорій Богослов. Хто має смирення, тому ще додасться, тому що смирення приведе до любові. Хто має Альфу, той підніметься до Омеги, а хто не має - в того забереться і те, що він має. Але якщо ти не маєш смирення, то "Господь противиться гордим…", і навпаки. Страшно впасти в руки Бога живого, страшно вийти проти Бога на прю, як читаємо в Святому Письмі. Якщо ти будеш воювати з Богом то втратиш те, що маєш, тобто і віру втратиш.

"Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать. І слухаючи не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:



"Почуєте слухом, - і не зрозумієте, дивитися будете оком і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, бо тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!"
Мова йде про духовне обрізання. Духовне обрізання - це є обрізання серця, вух, очей, розуму, плоті (крайнього плотського) аскезою: постом і молитвою. Необрізані, затовстіли вуха через недбальство, лінивство наше, - так говорить Серафим Саровський. Коли Господь виганяє Адама і Єву (перших людей віри) з раю, то на вході Він ставить Ангела з мечем, що обертається. Ми можемо повернутися до раю, але тільки вузькими дверима через обрізання, через той обертаючийся меч, обрізавши: язик, серце, черево. Обрізавши вуха свої, щоб почути слово Боже (тут освятити, очистити розуміння своє), і серце своє смиренням. Царство Боже береться зусиллями.

"Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, - та не бачили, і почути, що чуєте ви, - і не чули". Це до нас говорить Господь! Чому багато бажали і не бачили? А тому що не дійшли, не піднялись до цього рівня. Ми знаємо, що це є шлях, і не всі входять в Царство Боже ще при житті. Так говорить Господь: "Дехто з тут приявних смерті не скуштує, поки не побачить Царства Божого, що прийшло воно в силі". Вже в цьому житті, знаходячись в біологічному тілі. Дехто, а не всі. І людина може знати, що є Царство Небесне, людина може мати озаріння, тому що пророки і праведники підзаконні проповідують те що бачили, але не бачили в повноті. Вони відчули смак того меду, Господь показав їм в озарінні, як в блискавці, в загадці - і знову темрява. І пророк прорікає: Я знаю що попереду, бо Дух Святий мене веде. Але за мною іде Той, - як каже Іван Предтеча, - Якому я недостойний розв'язати сандалі. Ви побачите Його, побачите славу Його! І Він буде хрестити вас Духом Святим, а я ще хрещу водою на покаяння. Пророки бачать, але часто не входять в цей блаженний стан уповні. Вони його передбачають, але не всі ввійшли. А ви входите, - каже Господь, -тому що після гріхопадіння Адама іде поступовий, як по спіралі підйом всього людства.

Так, на нас збуваються благословення тисяч поколінь, які були до нас, і тяжко напрацьовували ту, здавалося б, легкість для декого з нас прийняття благодаті, розуміння Слова, приходу до віри. Хоча на нас же збуваються і прокляття до третього-четвертого покоління тих наших предків, які проклинали Господа, які роз'єдналися з Ним. Але все-таки тисяча поколінь - це більше, ніж чотири покоління. Ми бачимо навіть в цифрах, що зовсім інші пропорції: тисяча поколінь благословляючих записується в наш генний фонд, і всього третє-четверте покоління проклинається. Все-таки тисяча перемагає ці три-чотири, і в цьому милість Божа! І, таким чином, не дивлячись на загальне занечищення людство все одно об'єктивно підходить до свого загального ж стану сприйняття благодаті. Тому Господь каже: Буде як за днів Ноя - будуть їсти, пити, заміж виходити… Принцип той самий, але потопу бездуховності вже не буде, а буде спалення вогнем благодаті. Виллю від Духа Святого, - каже Господь. І спочатку - Слово! Слово Боже по духу. І будуть пророкувати юні, а старі будуть бачити сни. Будуть в проблемах, в загадках знаходитись, а молодь буде це розв'язувати. Тому що об'єктивно людство підходить до тої межі, коли Господь виллє від Духа Святого, до межі катарсису (очищення), перебудови як суспільства взагалі, так і кожної людини зокрема. До так званих трансмутацій (надзмін) на рівні фізіологічному, і душевному, і духовному. Це буде рано, чи пізно, бо це є об'єктивні речі. І я впевнений, що станеться це у нашому, третьому тисячолітті, і цього часу цілком вистачить, щоб прийшла ера милосердя яка і є Царство Боже. Цього "дня" виявиться достатньо, бо сказано: В два дні Я поставлю, а на третій - воскрешу. А для Господа день як тисяча років, і тисяча років як один день. Отже, третє тисячоліття - це тисячоліття воскресіння, тому що просто уже для людства не має часу, бо Господь скоротив його. Бо якщо людство буде продовжувати так занечищуватися і не буде очищення, катарсису, не буде змін, - то воно буде знищене. А ми бачимо, Святе Письмо нам говорить, що знищення насправді не буде. "Во дні тих царств прийде Христос", - значить будуть держави, будуть царства. Не перейде рід цей, - сказано, - поки не збудеться все. Значить рід людський буде існувати, не дивлячись на всі загрози ядерної, екологічної, демографічної катастрофи… Людство залишиться і зміниться! І від нас з вами залежить, коли це станеться, бо "через вибраних ці дні скоротяться", - сказано в Святому Письмі!

Ви вже живете в ті часи, які вигідно відрізняються від часів давніших. Ми знаємо це з історії, і знаємо як, скажімо, 1000 років тому відносилися до вбивства, і 2000, і 5000 років тому яке було відношення до вбивства, до порушення шостої Заповіді. І ми бачимо, що людство об'єктивно (не дивлячись на всю жорстокість його, тому що князем світу залишається сатана), але воно все одно стає більш смиренним і любовним, більш моральним. Бо те саме вбивство в давні часи (і чим давніше тим більше) було звичним явищем, морально виправданим тогочасним суспільством. Та поступово ми бачимо, що таки змінюється мораль, і ця мораль об'єктивно піднімається все вище і вище, не дивлячись на те, що вона повсюдно порушується, і що часто фарисеї прикривають нею свої корисливі цілі, але вона таки є, і стала загальноприйнятою, і вона панує в думках! І сьогодні людині піти на вбивство це вже не є просто, не дивлячись на всі ці фільми про кілерів які заполонили екран. І насправді суспільство сьогодні таки виховує своїх дітей більш цивілізованими, не дивлячись на все своє занечищення, піднімається усе-таки вище об'єктивно від попередніх поколінь. І це не дивлячись на те, що воно, здавалося б, стало більш жорстоким (адже у війнах сучасних гине більше людей, аніж гинуло у минулі часи). Парадокс історії, але парадокс зумовлений Божою програмою розвитку людства. І пророки, ті які були до нас, вони часто не піднімалися до того рівня, на якому ми знаходимося тепер (рівня Новозавітного), хоча й прорікали істину, і бачили її.

Тут говориться про пророків і праведників. І ми знаємо, що число два - це теорія і практика. Пророки - це теорія, бо вони прорікають істину, а праведник - це практика, це ті які живуть за цією істиною. Це про нас іде мова. Це нам треба бути пророками і праведниками. І взагалі дуже корисно там, де в Святому Письмі сказано "ви", читати "ми", для себе досліджуючи, особливо Послання апостольські. Бо слово це для нас! І на нас лежить велика відповідальність по наближенню другого приходу Христа у славі. А слава - це присутність Бога уже не як Слова, а як Духа. Христа вознісшогося на висоту Духа, і зійшовшого як Дух на землю.

"Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому грунті, - це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне, - це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, - і воно зостається без плоду". Чи бачив з вас хтось терен? А тернові чагарники? Чи можна їх пройти? Ні! Вони непрохідні! Як і терен омани багатства світу. Я згадав отця Анатолія Ліпчика, який був проректором заочного відділу семінарії, коли я там вчився. Так от, він вмів пожартувати і дуже мітко колись сказав: Поклади перед входом до Царства Небесного гривню, і мало хто переступить її! Ви розумієте про що говориться? Поклади гривню і скажи: Якщо нахилишся її взяти, то не ввійдеш в Царство Небесне, а якщо переступиш - ввійдеш… І мало хто переступить, бо для деяких людей царство Боже це якась примара, а тут ось лежать реальні гроші. Ось вам і омана, і терен. І на практиці ніхто не зможе продертися до Царства Божого через той терен, якщо не вирубає його.

"А посіяне в добрій землі, - це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той у тридцятеро".
Розглянули ми минулого разу вже ці вірші, і я вже не буду зупинятись.

"Іншу притчу подав Він їм, кажучи: "Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм". А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницею насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався й кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: "Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?" А він їм відказав: "Чоловік супротивник накоїв оце". А раби відказали йому: "О-тож, - чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?" Але він відказав: "Ні, - щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, - хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть в снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї"
.

Розглянемо духовно-символічний зміст притчі про кукіль:

"Іншу притчу подав Він їм, кажучи: "Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм".
Цей чоловік є Господь наш. Поле - це є церква. Розглянемо цю притчу на загально-церковному рівні, пам'ятаючи що те саме працює і на рівні індивідуальному. Господь в церкві сіє добре насіння. Це слово, яке дав Господь, воно і є добре зерно, воно й сіється в церкві. І ми бачимо з вами, як воно сіється. Новозавітна церква створюється як? Христос, апостоли сіють Слово, іде проповідь, і зароджується перша християнська церква (в Антіохії). А сатана насіває кукіль (російською мовою - "плевелы"). Кукіль - це такий бур'ян, а зовнішній вигляд його подібний до злаків. Кукіль так само має колос, але той колос доброго зерна не має. Насіння його шкідливе для людей. Хліб спечений з неочищеної від куколю пшениці має шкідливу дію на шлунок та голову, призводить до втрати свідомості, а іноді й смерті.

"А коли люди спали…" Тільки тоді коли ми спимо працює ворог наш. Не спіть люди, - каже Господь, - не дрімай, встань сплячий! Це говорить Він до церкви, до нас, як на індивідуальному рівні, так і на рівні загалу. А сторожі які проспали - це священики, духовенство, усі прилучені до справи спасіння отари Божої, або нагляду за виноградником (притча про виноградник), і проспали саме вони. Проспали, бо коли кукіль сходить - то він дуже подібний до пшениці, і його легко з нею сплутати. "Добрими намірами торується шлях до пекла". Фарисейська розчина починає проявляти себе поволі. І видно кукіль стає тільки тоді, коли заколоситься пшениця, тобто, по плодах їхніх пізнаєш їх. Так сходять, з'являються визначення істини, догмати церковні, але тут же починає проростати й кукіль догматизму. Ніби теж щось подібне, але це вже від лукавого. Так само, коли в обрядах (що самі по собі позитивні) з'являється обрядовірство - це вже теж від лукавого. Ніби все посіяне було добре, церква була гарно створена, але вже потрошечки починає зростати й кукіль. Проспали! Втім, ми всі немічні, і хто може з нас сказати, що ми не дрімаємо? Один Господь не дрімає, а ми є немічні. І ми читаємо в книзі Буття 8-й розділ, 22-й вірш:

"Надалі, по всі дні землі сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч - не припиняться!" Це духовні речі, тобто поки ми ще в тілі, поки ми ще земні, поки ще є "дні землі", то буде віра й зневір'я, праця й лінивство, ревність і недбальство. Ніч: розслабились, проспали… а сатана не спить, і він добро перетворює на зло. І в результаті тут, в церкві, ми бачимо і пшеницю, і кукіль. І прокинулись ангели Господні, вісники, ті священики що справді ревні й кажуть: Господи, що наробилося! Проспали, вовки в овечих шкурах влізли в церкву, фарисеї знов відродились. Вже думали і раділи ми, що голова звіря відрубана і нанесена їй смертельна рана (згадаймо Апокаліпсис), а вона знову ожила! І дивуються всі дивом великим: як так? Прийшов Бог во плоті, прийшов Христос, очистив церкву від язичества, очистив церкву від фарисейства - і знову те саме?! Дивуються працівники Господні, і кажуть: Давай зараз будемо рвати той кукіль, розпочнемо чистку в церкві. Світ цим займається - він робить чистку. Господь каже: Це не наш метод, насильством ми не діємо. Хай тут же будуть попи і священики, фарисейство і овечки Господні, овни і козлищі. Бо якщо ми будемо діяти насильством, то станемо такими як і ці козлищі, і перетворимося на сатану. Господь ніколи не діє силою! "Не силою і не міццю, але тільки Духом Моїм", - говорить Господь. Кожен сам за себе дасть відповідь перед Богом. Це для нас слова, бо часом і серед нас звучать заклики, що треба тут зробити бурю. Це вже таке було, коли протестантизм піднявся в момент занечищення католицької церкви. Вважайте, - каже Господь, - бо ви повириваєте з куколем разом і пшеницю. Тому що коли йде чистка то можна витоптати більше, ніж ти наведеш порядку на полі. І, внісши збурення, знищити прорість смирення у багатьох (та й у власних теж!) серцях. Хай росте! Не дій силою, насильством.

Я те саме проповідую. Це не означає, що не буде "чисток", революцій і війн в церкві - будуть! Бо сказано в Святому Письмі: На початку буде буря, хоча не в бурі Господь; потім землетрус, але не в землетрусі Господь; потім вогонь, але не у вогні Господь; а потім тихий, лагідний голос, - от в ньому Господь. І слава Богу, блаженні ми з вами, що тут, на наших біблійний курсах лунає лише цей "тихий, лагідний голос". Тому що насправді в церкві дуже багато є Іванів Хрестителів, які не піднялися до рівня Царства Небесного в серці своєму, хоча й є найбільшими серед загалу церковного, але які є "бурею", виламниками проломів в стіні, що нею обмуровані стіни. І вони будуть всеодно діяти силою: спочатку Фарес, а потім Зерах… А ми вже бачимо ці речі: тут, на наших Курсах Господь відкриває істину, тут уже "тихий, лагідний голос". Ви розумієте, на який рівень піднімає нас Господь?! Не по наших заслугах, а по великому милосердю Своєму! Ми вже знаємо що будуть бурі, бо так сказано в Святому Письмі (пам'ятаєте, у "малих пророків", у Захарії ми досліджували і читали, що будуть бити по руках і казати: Звідки то рани на руках твоїх? А той їм скаже: Побили мене там, де люблять мене…). Викриття буде, "діти її будуть роздягати" ту блудницю, і плоть її поїдати!.. Але ми не будемо цим займатись, вивертанням брудної білизни в церкві, тому що нам Господь показав уже вище вчення! І ми будемо спокійно ставитися до цих бур знаючи, що вони мають бути, і будуть. Але знаючи це, ми до них долучатись не будемо… Хто це каміння розкидав, хай і збирає його, кожен дасть відповідь перед Богом за себе. Це велика мудрість!

Не дивімося на занечищення Церкви зі страхом, як світ дивиться на неочікуване лихо. Не дивуймося цьому, і не спокушаймося цим! Розуміймо, що так мало бути, так говорить Святе Письмо. Це не означає, що ми повинні бути безсердечні, і ми не повинні молитися, щоб Господь скоротив ці дні, і що ми не повинні прикласти свої максимальні зусилля для того, щоб світити і так очищувати церкву від фарисейства. Це не означає, що ми повинні бути в бездіяльності, у фальшивій суботі. Але це означає, що ми повинні бути спокійні і безпристрасні, хоча безпристрасність не означає безсердечності. Відрізняймо чисте від нечистого, святе від несвятого. В нас не повинно бути збурення, страху, гніву - в нас повинен бути мир і спокій, знання істини, бачення мети, бачення шляху досягнення цієї мети. І що повинно нас хвилювати, це: Господи, укріпи кроки мої на шляхах Твоїх, і хай не захитаються ступні мої!.. Ми знаємо істину, і ми повинні жити по істині і розповсюджувати цю істину. От завдання для кожного з нас тут присутніх. І не дивитися, що навколо повно куколю! Так сказав Господь Бог!

І прийшли господареві раби... Раби Господні - це ми, як і підписував свої послання апостол Павло. Сказано: Хто кому служить, той тому і раб.

"І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: "Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?" А він їм відказав: "Чоловік супротивник накоїв оце". А раби відказали йому: "О-тож, - чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?" Але він відказав: "Ні, - щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, - хай разом обоє ростуть аж до жнив" Пам'ятаєте, в іншому місці сказано: Хай святий ще освячується, а нечестивець хай занечищується! От так діє Господь! Ми читали, що Він тростини надломленої не доламає, і льону тліючого Він не догашує - це якраз про це йде мова. Силою Він не робить цих речей, Він діє любов'ю, проповідуючи слово Боже, являючи Отця, тобто втілюючи це слово, одухотворяючи його, і так показує нам шлях для того, щоб ми так жили. І кожен на своєму місці повинен принести свій плід, кожен за себе дамо відповідь: "Спасися ти, і тисячі навколо тебе спасуться…". В цьому мудрість Церкви, в цьому мудрість нашого діяння - не силою і не міццю… На себе подивися, працюй над собою, спасися ти і обов'язково біля тебе будуть спасатися твої рідні, близькі, сусіди… Безумовно, не всі, бо серед них теж знайдуться "фараони", але більшість тих, хто потрапить в ауру твою, обов'язково зарядяться тим Світлом, що в тобі. Тому що це об'єктивні закони розподілення енергії. Не треба нічого "виполювати", не треба нічого рвати, не треба ніякої боротьби фізичної, а просто спасися ти, просто освячуйся ти… Ти молися за нього, ти допоможи йому, ти світи своїм прикладом, але не дій силою. Ніяких революцій, бур і землетрусів не існує для тих, хто піднявся до цього рівня. А для тих, хто ще не піднявся, - то буря ця буде безумовно прогресом, тому що Іван Хреститель таки пророк, він не є пустою "тростиною у пустелі".

"…а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть в снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї". І ми будемо бачити, що приходить момент, і буде в'язатися кукіль для спалення. Я не кажу вже про в'язання буквальні (споріднене прагне до спорідненого), я кажу про в'язання духовні. А в'яжеться тим, що Господь каже: "Зажену їх в таке тісне місце, що вони змушені будуть кликати до Мене…" Тобто, або ти вийдеш з цього куколю і станеш пшеницею, або ти будеш спалений там. Третього шляху немає! І спочатку це відбувається з куколем, тому що він більш агресивний, тому що кукіль більш активний за пшеничку Господню. Овечки не є активні, вони тихо собі пасуться (молиться, читає Святе Письмо, робить справи милосердя і спасається), а козлищі - вони бодаються, бо більш агресивні, дієві. Ми бачимо це заходячи до храму, що овечки собі тихенько в куточку моляться. І якщо ти навіть не так себе повів, то вона не біжить скоріше робити зауваження, а "козлищі" вже збігаються зо всіх сторін… Овечка тихо дочекається кінця служби, і смиренно роз'яснить правила поведінки в храмі, а кукіль виб'є з-під ніг усі фундаменти що є, і та людина більше ніколи не прийде в храм. І ми це знаємо, що багато хто не ходять до храму саме через те, що от цей кукіль так "прилучив" до церкви, що йти більше не хочеться…

Значить, спочатку в'яжеться кукіль, а потім і пшениця. Пшеничка Господня завжди непомітна. І буває так, що ми бачимо в тій пшениці лише кукіль, а в собі бачимо саму чисту пшеницю. А потім з'ясовується, що та людина насправді - овечка Господня, і скільки раз ми обпікалися в своєму судженні, я із свого досвіду знаю!.. Я суджу так, а приходить момент - і людина дає плід до якого мені ще далеко, рости й рости. Я кажу: Боже коханий, а я судив, прости мене грішного!.. Не судімо, бо прийде час жнив, а жнива - це з'явлення Світла, суд, збір плодів. Ці жнива прийдуть для кожного з нас, і тоді все з'явиться, і буде видно і пшеницю, і кукіль. Якщо не в момент нашого виходу з біологічного тіла, то в момент об'єктивного приходу Світла для всього людства на всіх рівнях. Ці жнива Божі настануть, і вони вже зараз ідуть… Так, от:

"Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть в снопки, щоб їх попалити…" Горіти кукіль буде в огні слова Господнього. Воно суть "вогонь поїдаючий". Але Слово діє не ляпасами. Слово констатує факти: ти мучишся, тому що ти порушуєш Закон. Змирися, прийми це життя таким, яким воно є, а як ні - то в'яжися далі, мучся далі. Я нічого не буду робити силою, я можу тільки засвідчити...

І знову, для мене це велика практика, коли ми ходимо з Йорданським окропленням. Це один раз на рік ми, православні священики маємо право ввійти у ваші домівки, навіть до тих людей, які ніколи б не запросили до себе додому священика, ті які і в храм не ходять або ходять раз на рік. Ту можливість, яку використовують "Свідки Єгови" на протязі року, ми маємо раз на рік. І я стараюся використати її в повні: ми ходимо аж до Стрітення завжди. І я впевнений, що сьогодні тут присутні люди з якими ми зустрілися, і яким я роздав візитки наших курсів. Так от, приходиш - біда в хаті чорна, сльози, сірість, дим, порожні пляшки, голі стіни, сміття… Це є кукіль зв'язаний. Я не можу силою діяти, я не можу скрутити руку і привести сюди до храму, щоб він почув слово Боже. Я не можу! Я можу зробити одне: помолитися в першу чергу і розкрити Біблію, і сказати в чому причина його страждань. І запитати: Як ти думаєш, Бог хоче, щоб ти так жив (жила)? А для цього відповіж: ти сам хочеш, щоб діти твої так жили?

- Ні!

- То невже ти думаєш, що Отець наш Небесний, ім'я Якого Любов, бажає, щоб ти так мучився в твоєму житті?

- Ні, напевне не хоче…

- А причина якась же є, що Він не дав тобі "благодаті аж надмір"? Причину шукаймо кожен в собі! Значить ти просто не дозволяєш Йому дати тобі ту благодать, ти просто не дозволяєш, не впускаєш Його. Хоча ти не вбиваєш, не крадеш і кажеш: Я без грішний! І єдине що я можу - це відкрити тобі істину, і сказати: Я навчу тебе ловити рибу. Я вкажу тобі причину, висвітлю цю проблему світлом Христовим, а твоя справа прийняти, чи ні. Якщо ти не приймаєш - то я прийду на наступний Йордан, через рік; ні - ще через рік. Єдине, що я можу - це свідчити, приходити і приносити це світло. І твоє право приймати його чи ні, але знай: як тільки ти почнеш приймати його, то Господь відразу почне змінювати обставини твого життя. Думай добре, роби добре - і буде тобі добре. Виходь з куколю, в'яжися в снопки пшеничні! Це для кожного з нас! І кожен з нас сам приймає рішення, кожен з нас наділений свобідною волею, і слава Богу. Амінь.



† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує усіх, хто є небайдужим до справи свого спасіння, до БІБЛІЙНОЇ ШКОЛИ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, заняття якої проводяться щонеділі о 17-00 в актовому залі готелю “Профспілковий” (м. Луцьк, просп. Відродження, 24, 3-й поверх, навпроти міської лікарні №2).

Основна мета запропонованих слухачам лекцій – дослідження Слова Божого по духу: як форми (духовна символіка біблійних текстів), так і змісту Писання (невипромінювання зла /смирення/, як шлях здобуття внутрішньої сили /благодаті/).

На заняттях ви можете придбати конспективні матеріали, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега, різноманітну духовну літературу.

Зібрання супроводжуються загальною молитвою та співом духовних пісень.

ВХІД ВІЛЬНИЙ! МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ПРАВДИ БОЖОЇ.

Дистанційне навчання
здійснюється через мережу Інтернет та за допомогою листування.

НАПИШІТЬ НАМ, і ми надішлемо Вам інформацію, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, аудіо та відеозаписи лекцій і проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

Наша адреса: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021.

E-mail: vedmedenko@fk.lutsk.ua

Інтернет-сайт Школи: www.vedmedenko.org



† † †

Біблійна школа протоієрея Олега Ведмеденка не має постійної фінансової підтримки від церковних або світських структур – наші програми благословляють своїми молитвами та коштами ті вірні, чиї серця відкрив для цього Господь.

Хто має можливість та бажання підтримати справу відродження духовного вчення Христового власною пожертвою, можуть зробити це за допомогою поштового переказу на адресу Біблійної школи (див. вище) з поміткою: “пожертва”, або “десятина”, або ж перерахувавши кошти на рахунок незалежної православної релігійної громади Христового Воскресіння, настоятелем якої є протоієрей Олег (тел. /0332/ 74-04-04; 8-096-23-01-777): розр. рах. № 26003017473 в КБ “Західінкомбанк” ТзОВ м. Луцька, Україна. МФО 303484. Ідент. код за ЄДРПОУ 34827281.

МИ МОЛИМОСЯ ЗА ЖЕРТВОДАВЦІВ СПРАВИ БОГОПІЗНАННЯ ТА ЇХНІ СІМ’Ї ПОСТІЙНО.

“Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф: чи Небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: