Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ ЛЕКЦІЇ:

Євангеліє від Матвія. Мф. 13.31 - 43. Притча про гірчичне зерно й розчину. Ще чому Ісус навчав притчами. Пояснення притчі про кукіль. Що буде наприкінці світу.

Лекція № 56

Лекція:
Продовжимо нашу працю над Євангелією від Матвія 13-й розділ з 31-го вірша:

"Іншу притчу подав Він їм, кажучи: "Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться у віттях його". Ми знаємо яке у гірчиці зерно. Тут мова йде про алегорію: як з маленького насіння виростає велике дерево, так з маленького слова виростає велика благодать, тобто могутня віра, яка є основою благодаті Господньої. Сіється зерно - це слово, - потім зростає дерево могутнє, а воно спочатку маленьке, тендітне, на нього можна наступити і воно загине. Але якщо проходить певний час і прикладаються певні зусилля, то зростає ця віра у могутню віру, у віру беззастережну, абсолютну, безсумнівну. І тоді в тому вітті кубляться пташки. Пташки - це тварини які літають. І ми з вами теж створіння Господнє, і в нас є думки, бажання, емоції, і це все повинно освятитися. Василій Великий гарно сказав про освячення наших пристрастей і пожадань. Він казав: Ні, не треба це відкидати, це треба освятити. Поки воно повзає по землі - воно є земне і нечисте. Але якщо воно освятиться, стане "крилатим", якщо воно підніметься в небо духовне - то воно стає чистим і святим. Ми маємо жадібність - це негатив, але "Блаженні голодні та спрагнені правди (жадібні правди), бо вони нагодовані будуть", тобто ті хто мають жадобу до правди вони блаженні. Так от, наша жадоба до матеріального повинна освятитись і стати жадобою до духовного. Жадоба до складання собі земних скарбів повинна освятитися, і перетворитись в жадобу до складання собі скарбів на небі... Або ревнощі. Чоловік ревнує дружину, бо вважає своєю власністю. Ревнощі - це негативне почуття, це прояв егоїзму внутрішнього: Це моє, і коли воно дивиться десь на сторону, то я ревную... Тут питання любові не стоїть, бо любов вірить всьому, і любов не ревнує насправді (1Кор. 13. 4 - 9). Ревнощі - це не є любов, це просто відчуття власника. Але ревність до Божого - це є позитив. От тобі будь ласка негатив і позитив. Або почуття ненависті - це негатив страшний, це люди які мають в собі зло. Але ненависть до гріха, і до зла - це є позитив. І така, освячена ненависть, роздратування, гніву уже не має, бо слово "ненависть" від "ненавиджу" - не хочу бачити, не хочу видіти. Я не хочу бачити цього зла, гріха, воно не споріднене мені.

"Блажен муж

на лукаву не ступає раду,

І не стане на путь злого

І з лютим не сяде…" (Пс. 1 в перекл. Т. Шевченка). Не хочу я з ним сидіти, і стояти на цій дорозі, бо я її ненавиджу. Не в гніві, не в роздратуванні ненавиджу. Сонце не заходить у моєму гніві ненависті, тому що немає гніву. Є ненависть з любов'ю: я просто не хочу нічого спільного мати з лютістю. Тут ненависть і ненависть - зовсім різні речі: одна заземлена, а друга з "крилами", небесна і освячена. Ми привели вже досить прикладів освячення, яке з негативу робить позитив. Ця метаморфоза оновлення відбувається в результаті освячення дерева віри, яке від "гірчичного зерна" слова. Тільки по вірі відбуваються ці речі.

"Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм". Якщо будемо розглядати чоловіка, як Христа, то поле - це є церква. Якщо будемо розглядати чоловіка, як наш розум, то поле - це є наші чуття, воля. Якщо будемо розглядати чоловіка як дух, то поле - це є наша душа. Якщо будемо розглядати чоловіка як складові категорії душі (розум + воля), то поле - це є тіло наше. Біблія багатогранна. Я просто не подрібнюю символи, щоб вас не заплутати, але я думаю, що багато з вас вже розуміють символіку біблійну, тому сьогодні я даю ці речі. Можна розглядати один символ і з 12-ти сторін, хоча достатньо і з одного. Запишемо собі:

Чоловік:- Жінка:

віра - життя

розум - чуття

Господь - церква

Дух - душа

Душа (розум і воля) - тіло

От вона, гармонія, хто кому підкоряється: дух підкоряється Господу, душа духові, тіло душі. І запліднюється так само: дух Господом (бо він від Господа йде), душа від духа (нашого внутрішнього чоловіка, священика в нас), тіло від душі (розум і воля керують тілом).

Отже, "Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік…" Тепер ми бачимо, хто взяв - чоловік, Господь, дух, душа. "…і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом…" Найдрібніше насіння… Тут дуже цікавий момент. Слово Боже, Біблія, - воно справді має найменшу вартість в світі, і воно найдрібніше здавалося б. Коли говориш про якусь програму місійну, просвітницьку, то світ і не дуже цікавиться цими речами. От якби то була програма економічна, політична, навіть культурна, - вона більше зацікавлює людей. А місійна? От слово Боже, проповідь: Ми розуміємо, поважаємо, але це нас мало цікавить. Хоча б візьмемо з того, скільки ефірного часу займає слово Боже на телебаченні. Маленьке зерно, фактично нема, і якби не та передвиборна кампанія, то не було б і цієї реклами, яка мені подобається: "Живи за Біблією". Цього гірчичного зерна мало в порівнянні з світськими насінинами, тими рекламними кокосами, які "розбиваються" об голову нашу, щогодини пропонуючи нам райську насолоду. Те саме на радіо, в газетах... Подивіться, газета велика, а рубрика духовна в ній маленька. Але якщо це зерно потрапить в серце, то воно тоді розвивається в могутню віру. Не дивлячись на свою малість, не дивлячись на своє зневаження світом. І ми тут присутні ті, хто сприйняв це зерно, і в кому вже зростає це зерно, і в кому вже значною мірою це дерево наповнене пташками. Тобто освяченими, одухотвореними думками, бажаннями.

"Іншу притчу Він їм розповів: "Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три міри борошна, аж поки все вкисне". Тут жінка бере розчину і кладе в борошно. Чоловік - віра. Жінка - життя. Тепер переходимо до практики. Господь часто показує нам духовні речі в проекції числа два: хліб і вино; вино і одяг; чоловік і жінка. Жінка - життя, яке повинно діяти. Була пшениця слова Божого - це зерно немелене. Я тут стою - віл, який меле зерно, який ходить по колу Галілейському і рухає те жорно, розтираючи пшеницю в борошно, "розжовуючи" вам. Це моє завдання, завдання екзегета, тлумача Святого Письма. А тепер завдання кожного з вас, як "жінки", громади. Я пастир, я вам розжував, сказав як жити, але жити за вас я не буду, бо кожен з вас повинен жити сам. Я дав борошно, і розчину, сіль, основу. Тому що борошна дуже багато, але там мусить бути розчина, сіль, "червона нитка". І розчина ця проста - Возлюби! А для цього змирися, і прийми свого ближнього і обставини свого життя такими, якими вони є. Все просто, якщо "розмолоти" слово Боже, розтлумачивши його по духу. І зрозумівши істину, перекладімо цю розчину в життя наше, тобто справді - Возлюби і прийми свого ближнього і обставини свого життя... Тому що не слухачі Закону угодні Богові, а виконавці Закону. Тому що мало знати шлях - треба йти, бо дорогу здолає той, хто йде в ім'я Господнє, а не той, хто лише знає Його ім'я. Який сенс мені знати і не виконувати? Я знаю, що є світла Країна, і до неї треба йти цією дорогою, і я кажу всім: Ідіть туди, там добре! А сам не йду... Яка мені користь, що я весь світ для Господа приведу в це місце, коли я залишуся тут, і буду нещасливий, і залишуся рабом гріха тому що устами наближуюсь до Господа, а ділами ні? Дарма, що я навчаю інших, так і фарисеї навчали, і Господь говорить: "Так як вони говорять робіть, але так як вони живуть не живіть". Тому що мало мати пшеницю, мало розмолоти її (просто читати і цитувати Слово), - потрібно знайти розчину, знайти сіль і додати її в виконання, в служіння наше, щоб вона сквашувала. Щоб справді пішов процес в нашому житті - необхідна розчина.

"…три міри борошна…". Ми знаємо символіку числа три. Слово, віра, благодать. Тобто, в слові ми повинні ту розчину, ту ниточку червону, ту сіль бачити і проповідувати, що все вчення в одному слові - Возлюби! У вірі ми повинні реалізувати цю розчину, цю ниточку червону, цю сіль, тобто мати віру, що чинна любов'ю. "Бо і біси вірять, але тремтять" (Як. 2.19). Який сенс, якщо я маю віру, але без діл любові? І потім благодать, тобто, коли я входжу в стан благодаті, то й тут та сама розчина, сіль, ниточка повинна не вивітритись. Тому що я можу ввійти в благодать, отримати містичний досвід, отримати дари Духа Святого, стати прозорливим або цілителем, або мати дар бісів виганяти, або дар молитвеника… Я можу піднятися і, забувши про розчину, про смирення й любов - втратити все! Господь осміяним не буває, і не може Він бісові (а якщо я втратив, не маю смирення і любові, то перетворююсь на біса) довірити дари Святого Духа, вони будуть поволі відніматись. Три міри від початку до кінця, від слова до благодаті ми повинні цю розчину в серці зрощувати, в своєму житті розповсюджувати, примножувати. Авва Ісая говорить: Якщо ти навіть тричі правий, і хтось ганьбить тебе і неправдиво обмовляє, а ти відчуваєш в серці досаду - значить ти далекий від покаяння і не маєш страху Божого. Відразу в мене виникло питання: до чого тут покаяння? Чому мені каятись? Це мене зараз тут ганьблять, а я невинен, то я й відчуваю справедливу образу, так, мені образливо! А потім я зрозумів: "Принесіть достойний плід покаяння…" А він - смирення. Значить, читай, ви не маєте смирення, тому що смирення говорить "прости мені" навіть якщо воно тричі праве! Ось шлях православ'я, церкви насправді, суворий і ясний шлях смирення... Православ'я завжди стояло на смиренні й було найпрямішим із шляхів до спасіння, от тому сатана саме тут так потужно і працює! Вибиває з-під нас цей фундамент смирення, бо забери у православного смирення - і він перетворюється на фарисея. Смирення - це є сіль, розчина, червона нитка. Забери з того борошна розчину смирення, адже смирення - це є альфа і омега, - і все, викинь це борошно на гній. Так говорить Господь. Якщо ти солі не дав, і якщо ти ще не знайшов в цьому нікчемному дорогоцінного... Якщо ти від цієї букви не навчився оцього: возлюби, змирися, а отже прийми ближнього свого і обставини свого життя такими якими вони є, - то ти пожитку жодного не маєш. От де мудрість! Розчина, сіль, червона нитка в цьому - змирися, тому що досягнути любові не просто, а змиритись може кожний, це усім доступно.

Господь каже: Моє ярмо легке… Тільки ми не хочемо його вдягати, і навіть не пробуємо. В нас сидить закон плоті всередині і каже: Як так я буду просити прощення, коли я правий?! Закон плоті і сатана починає тобі нашіптувати… А насправді іншого шляху немає. Христос був безгрішний, і Його звинувачували не тільки в гріхах, а і що Він слуга Вельзевула. Чи Він відповідав їм? Сказано: Він був мовчазний, як вівця перед стрижієм. Стрижуть овечу шерсть, це те що я напрацював, це праведність моя. І зстригають і кажуть: Так, слово ти проповідуєш, щоб прославитись; збираєте пожертви для того, щоб десь їх використати і собі нажитися; співаєте пісень для того, щоб… Одним словом завжди можна постригти ту овечку, бо є що вистригти. А Він мовчить і каже: Простіть Мені, що я самим фактом Свого існування спокушую вас... Та я нічого не можу вдіяти, бо я не можу піти проти Божого, тому що Господа потрібно більше слухатись, як людей, але простіть мене... От це є справді шлях Христів, і ми повинні дійти до цього. І якщо ми, коли нас ганблять відчуваємо досаду, то нам далеко до смирення, не кажучи вже про любов. Це не є просто, але це необхідно зробити, і коли ми почнемо робити - повністю відкинемо всяку плотську думку, внутрішню гординю, а значить повністю зануримось у воду вчення, віри, животворчу воду благодаті, - тоді прийде спокій. Назад дороги немає!

Я нещодавно мав бесіду із одним священиком і казав йому, що я вже не можу лукавити, бо або я вірю, або ні. А якщо я вірю, то я змиряюсь повністю. І завтрашній день не мій, і не прошу в Господа нічого, але хай просто буде воля Господня, бо Він знає. Тобто, або повне смирення, або тоді я не хочу гратися ні в попа, ні у віруючого, ні в кого… Немає третього насправді! Приходить насправді розуміння що третього немає, компромісу немає. І обов'язково ми прийдемо в цю мудрість, якщо це дерево (віри з гірчичного зерна) росте в нас, то рано чи пізно воно стане таким могутнім, що прогинання під вітром, пошуку компромісів не буде. Про це вже не може бути жодної мови. Тільки повністю віддатися на волю Божу, тільки повністю змиритись, тільки повністю сквасити розчиною смирення і любові те борошно, той хліб насущний який ми споживаємо з вами щодень.

"Все це в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: "Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!" Чому Господь говорить в притчах ми вже розглянули, я тільки скажу, що Біблія є книга універсальна, вона написана для всіх: як для кочового єврейського племені за 1250 років до Різдва Христового, так і для академіків ХХІ століття. І тому притчами говорить Господь.

"Тоді відпустив він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього…"

Господь розповів притчу про кукіль, а учням, тобто тим, хто розуміє духовне тлумачення Святого Письма, хто через букву проникає у внутрішнє він ці речі говорить прямо, відкрито. От ми для того тут (на Біблійних курсах) і є, щоб тут притчу почути від Христа вже розтлумаченою.

"…й сказали: "Поясни нам притчу про кукіль польовий". А Він відповів і промовив до них: "Хто добре насіння посіяв був, - це Син Людський, а поле - це світ, добре ж насіння - це сини Царства, а кукіль - сини лукавого; а ворог, що всіяв його - це диявол, жнива - кінець віку, а женці - ангели

(тут Слово діє як по букві, так і по духу. Тому що ми теж маємо бути тими ангелами, женцями Господніми, яких Господь посилає жати і кукіль і пшеницю. І ми це робимо з вами, якщо знаємо істину. Тому що ми несемо суд, "а суд же такий, що світло в світ прийшло", і ми несемо це світло. Або світло слова ("слово знання"), або світло здійснення слова, тобто віру чинну любов'ю - слово що стало плоттю, як приклад нашого життя для оточуючих. Або уже як "слово мудрості", тобто як благодать, яка йде по нашій молитві, яка випромінюється з нашого серця і зігріває всіх хто входить в цю ауру). І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Син Людський Своїх ангелів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, - буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає".

Давайте розглянемо буквально-історично-містичний момент цих віршів. Ми з вами говорили, як саме буде знищений сатана, і кукіль який він понасівав, і сіячі того куколю: змій, звірина і лжепророк. Змій - це сатана, звірина - це власне кукіль, сини лукавого, це втілена воля сатани. А лжепророки - це ті сіячі, які сіють те зерно. Як же буде знищене те зло? Чи силою? Ні! Тому що байки розповідають, що будуть літати ангели мало не з вогнеметами, і випалювати сатану, а планета Земля і всі діла її згорять, одним словом страшні речі. Земля розвивалась, розвивалась, і тут раптом нищиться все огнем?! Неправда, не про те йде мова! А мова йде про те, що сатана - земне, плотське, душевне буде спалений вогнем благодаті. Вогнем Слова, віри і благодаті Господньої. От він кінець світу - кінець світського, земного мислення і життя. Про одне і те саме йде мова. На початку Слово, потім Слово стає плоттю, а потім бачимо славу. І цим вогнем все буде спалено, і цей вогонь вже з'являється в нас. І зараз якраз той період, коли уже вогонь сходить з неба Господнього - вогонь Слова явленого по духу, без покривала букви.

Ми вже говорили, що сатана буде знищений "в озері, що горить вогнем і сіркою", тільки це вже вогонь пороку, як говорить про це святитель Іван Максимович. Ті, хто просвітився світлом істини, прийняв зерно і виростив в серці своєму це древо, палають, як неопалима купина у вогні благодаті. Ті ж, хто свідомо відкидають це - теж палають, але палають у вогні страждань, і все це згідно слова Божого. Ангели це Слово проповідують і кажуть: Так має бути! Ти насолоджуєшся благодаттю, бо так сказав Господь словом Своїм. Ти страждаєш у вогні безсилої злоби і ненаситності, бо так сказав Господь у тому самому Слові. Те саме слово Боже є вогнем поїдаючим для нечистого, і вогнем зігріваючим, захищаючим, освітлюючим шлях для праведника. Той самий вогонь стає або вогнем геєнським, або вогнем благодаті, бо все від Господа! Він Творець всього сущого, і без волі Його волосина не впаде з нашої голови. І ангели будуть висвітлювати, показувати це. Ангели будуть зводити з Неба вогонь Слова, віри, Благодаті. Ми з вами ці ангели, в першу чергу, і ми повинні нести суд, а "суд же такий, що світло в світ прибуло…". Ось про цей вогонь і йдеться! І ті, які єднаються навколо Божественного вогню, йдуть шляхом праведності, - вони в'яжуться в снопки пшениці. Ті ж, хто не йдуть - то вони в'яжуться в снопки куколю. І одні горять вогнем і не згорають, як Неопалима Купина, а другі горять в геєнському вогні і вигорають, бо іде процес самознищення. І чим більше буде праведників, тим менше буде грішників; чим більше світла, тим менше темряви. Світлі - це будуть ті, які не будуть спокушуватись випробуваннями, які не будуть віддавати енергію, і не будуть підживлювати сатану, які не будуть приймати участі в цьому процесі породження зла. Але тільки в процесі творення добра.

Ми знаємо, існує "закон бумерангу", причому як за добро, так і за зло в прогресії, сторицею віддається. Хто сіє вітер - той жне бурю, а хто сіє любов - той отримує плід в тридцять, шістдесят і сто разів воно збільшується. І прийде розуміння, що просто нам невигідно бути грішниками і гребти під себе. Нам невигідно бути злими, а вигідно бути добрими, тому що наше зло до нас і повертається. І це знання буде відкриватись все більше і більше… Господь буде посилати людей, які мають це бачення, розуміють це і роз'яснюють це. І просто більшість (я не кажу всі, бо залишаться "пси", які будуть в гріхах "за брамами Нового Єрусалиму"), зрозуміють що це невигідно. Це буде казати навіть медицина, як свого часу сказали мені: "Якщо ти не змінишся внутрішньо, то скоро ми тебе побачимо на операційному столі!", от і все. Нам невигідно бути неспокійними, нам невигідно не мати миру в серці, бути лякливими, жадібними, лютими, бо це все "вилазить" нам же боком. І люди це зрозуміють і прийдуть до цього, і будуть відкриватися для них все більші і більші глибини, буде розкриватися цей механізм, який записаний в Святому Письмі. А він дуже простий: хто посіє вітер - пожне бурю, а хто посіє добро - тому віддасться сторицею. І коли ти робиш добро і цього ніхто не бачить (а отже ніхто і не викрадає тої нагороди духовної), то обов'язково те добро тобі повернеться, обов'язково, бо інакше порушиться Закон Божий.

Ми прийдемо до цього, і вже не будемо живити сатану енергією, і тоді-то він знищиться як сутність і як вселенський дух злоби. Бо сатана не є творцем енергій - він може її тільки красти, а Творцем є Господь. І сатана не може вкрасти енергію прямо в Господа, в ангелів теж, бо він опаляється високочастотною енергією любові, вона є для нього вогнем поїдаючим. Тож сатана може споживати тільки низькочастотну енергію, і краде він її в нас, бо ми як трансформатори високочастотну енергію, яку дає нам Господь, можемо понижувати (в гніві, роздратуванні, в страху…). Тоді він і живиться від нас. Ми знаємо, що існує закон збереження енергій, і якщо десь енергія пішла - то десь вона акумулюється, хтось живиться, хтось "п'є мою кров" в ту секунду коли я роздратований, хтось "смокче мою кров", коли я в пожаданнях… І прийде момент, коли ми зрозуміємо, що Господь нам дає енергію не для того, щоб я годував огидні сутності, які насправді існують. Їм не дам "ані копита", - як сказав Мойсей фараонові. І це розуміння буде приходити в церкві, і вона повернеться до живого життя. І це буде об'єктивно, бо наука підходить об'єктивно до розуміння цих речей. І сьогодні те, що було років тридцять назад взагалі табу і фантастика, і на грані шарлатанства (наприклад акупунктури…), то сьогодні ти заходиш в будь-який фізіотерапевтичний кабінет і бачиш там таблиці з акупунктурними точками на тілі людини. І слава Богу!

Все потужнішою і потужнішою робиться та галузь медицини, яка називається реанімація. І все більше і більше людей, які повертаються з "того світу" і розповідають, діляться досвідом, і все менше і менше серед них тих, які мовчать. Тому що раніше мовчали, бо боялися, щоб в психлікарні не закрили. Дозріває суспільство до цієї інформації. Приходить розуміння, що й думка матеріальна. Сьогодні ми вимірюємо інформацію, думку байтами, бітами, кілобайтами… Лукавим шляхом, обхідним, але людство приходить до розуміння тої істини, яка була дана йому ще на зорі його існування, від Адама. І буде розкриватися це небо, цей паралельний, або як назвав його Феофан Затворник - тонкоматеріальний, духовний світ. І це будуть об'єктивні, наукові речі. Людство прийде до розуміння того, що невигідно бути злим, в страху, жадібним… Блаженніше давати, аніж брати - це не просто формула з книги Діянь апостолів, а це практика. І люди почнуть так жити! Людина повинна стати духовним "сміттярем", ми повинні позбирати всі спокуси світу і знищити їх вогнем Божественної благодаті. І це якраз те про що я казав з самого початку. Це коли я кажу: Прости мені. Це коли я маю смирення і любов. Це коли людина приходить до мене з відкритою агресією, і раніше я просто боявся б цю людину і ненавидів її, і у будь-якому випадку я віддавав би свою енергію. Але коли я в смиренні і любові, то я люблю його і розумію, що дух його від Господа, це частинка Божества, він тільки п'яний, брудний і хворий, як той п'яниця… А п'яниці і нерозумному сам цар дорогу давав. Хіба я гніваюсь на п'яницю? Чи я може встану, "наберусь розуму" і буду ще з ним дискутувати? Та ніколи! Брат, любий, іди проспися, а я за тебе помолюся. І обійду десятою дорогою.

Так само і тут. Людина яка є агресивна - це людина хвора, інфантильна (нерозвинута) і вона насправді є дитиною. Людина яка є агресивна і керується духом злоби, вона є сп'яніла. Так от, ми повинні відноситись до неї, як до хворої. Хіба лікар ображається на хворого? Ні, він шукає як вилікувати його хворобу! Так і ми повинні відноситись до світу і до світських - смиренно, бо іншого шляху немає, бо нам невигідно годувати сатану… Ми повинні стати досконалими духовно і потім позбирати все, що навколо духовне сміття: ненависть, насильство, користолюбство, жадібність… Це те, що росте на тернині і осоті, дикі ягоди. Треба на себе взяти цю місію і спалити це духовне сміття енергією благодаті і смирення. Коли до тебе агресивно ставляться, а ти кажеш: Я тебе люблю!.. (Треба починати уже так жити, бо неправильно мати повні мішки борошна і з голоду померти!) І чим голосніше вони будуть кричати, тим тихіше ти повинен говорити. Спробуймо! Ми повинні зодягнутися в цю броню праведності, смирення, яка відсікає всі стріли лукавого, і іншого шляху немає. Ми повинні стати ангелами, які збирають ці всі негаразди, які очищують світ. Ті які не зрозуміють цього і будуть продовжувати жити в пожаданнях і ненависті, і в протидії, то вони будуть знищені. Тому що їм буде все менше і менше поля діяльності. Їм не буде за що нас вкусити: "Хто може зробити вам щось зле, - каже апостол Петро, - якщо ви є оборонцями доброго". І щоб він не робив, - я смиренно маю благодать.

"Пошле Син Людський Своїх ангелів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня". І тут буде вибір який є для кожного з нас: або ти праворуч, або ліворуч. Або "в озеро, що горить вогнем і сіркою", або в "неопалиму купину", яка горить вогнем Благодаті. І шлях спасіння гранично простий - змирися, і цією драбиною смирення піднімися до благодаті.

"…і їх повкидають до печі огненної…" Це духовні речі. Констатація факту. Так, як Мойсей свого часу перетворював воду на кров. Ні, він висвітлив єгипетську воду. Єгипетська вода - це є вчення світу, і Мойсей висвітлив його торкнувшись жезлом віри, яка від Слова, світлом віри і показав, що ця вода є насправді кров. І хто її "п'є" вмирає духовно. Так само будуть "вкидати" до цієї печі. Просто покажуть - ви ж насправді живете в печі: живете - не живете, а мучитесь. Виходь з печі, з того Вавилону народе! Втім, не хочеш як хочеш...

"Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає". Наше завдання тут на Біблійних курсах стати тими ангелами, тими "сміттярами" духовними, смиренними, які тихенько роблять свою справу почавши з себе. Які потупивши очі (внутрішні очі, направивши їх в своє серце) до долу ідуть уперед. І як тільки у них в серці зароджується якась пристрасть, вони: "Господи, прости мені грішному!", - і йдуть далі, очищаючись... І потім прийде момент, і просвітиться світло наше. Коли люди будуть бачити добрі наші діла, смирення нелицемірне, не показне, а дійсне, і прославлять Отця нашого, що на Небі. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: