19 грудня церква Христова згадує святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця. Сказання про житія особливо шанованих святих донесло до нас відомості про буття і працю цього угодника Божого.


Майбутній святий народився у лікійському місті Патарі наприкінці ІІІ сторіччя. Батьки його були багатими й благочестивими, і за порадою дядька його, єпископа патарського, присвятили сина на служіння Господу.


В молоді літа Миколай був висвячений в сан пресвітера і все життя своє віддав на служіння Богові й пастві. Коли батьки померли, він використав усе своє багатство на допомогу убогим, стражденним та нещасним. Пам’ятаючи заповідь Божу, святий праведник робив добро таємно, не чекаючи винагороди за чисельні благодіяння.


Життя майбутнього святителя було сповнене чудесних подій. Так під час подорожі до гробу Господнього Миколай заспокоїв бурю на морі і воскресив одного матроса, який впав з верха корабельної щогли та розбився на смерть.


Повернувшись із Єрусалиму, він мав бажання віддалитися від світу та цілковито присвятити своє життя Богові, але під час молитви почув Голос, який сказав йому: “Миколаю! Це не та нива, на якій принесеш ти очікуваний Мною плід. Зверни життя своє до людей, щоб прославилося в тобі Ім’я Моє...” Почувши ці слова спасенник зрозумів, що йому призначене Господом не чернече життя і, полишивши думки про усамітнення, вирушив у Мири, головне місто Лікії, не знаючи іще, що чекає там на нього...


У Мирах в цей час обирали єпископа на місце щойно померлого Іоанна, і старішому з архіпастирів було видіння: йому з’явився “Муж світлий” і наказав вночі, перед ранішнім богослужінням, стати в дверях та дожидатися прихожан. “Перший, хто увійде”, – сказав він, – “і є обранець Божий; і ім’я йому – Миколай”.


Єпископ розповів про це іншим архієреям, і коли вони зібралися до церкви, він став біля вхідних дверей храму. Першим, хто увійшов в церкву, був святий Миколай. “Як звати тебе?” – спитав його єпископ. “Миколай, раб твоєї святині”, – смиренно відповів йому великий чудотворець. Тоді єпископ, взявши його за руку, поставив посеред інших єпископів, і, звертаючись до народу, що сходився до храму, гучним голосом сказав: “Прийміть, браття, свого пастиря! Сам Дух Святий помазав його і доручив йому управління вашими душами. Не людський вибір, але суд Божий настановив його...”


Громада радісно дякувала Господу, а майбутній святитель, підкорившись волі Божій, смиренно прийняв високий сан архієпископа, хоча й вважав себе недостойним бути намісником святительської кафедри. Ставши пастирем лікійської церкви святий Миколай повністю присвятив себе пастві й невтомно піклувався про благо духовних чад своїх.

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: