Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
Свято Обрізання Господнього
Свято Обрізання Господнього відзначається церквою 14 січня (1-го за старим стилем). Воно належить до великих свят православ'я, і збігається з днем пам'яті святого Василя Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (379 р. по Різдву Христовому).


В цей день у храмах читається шосте зачало Євангелія від Луки, в якому зокрема сказано: “Коли ж виповнилось вісім день, щоб обрізати Його [новонароджену Дитину], то Ісусом назвали Його, як був ангел назвав, перше ніж Він в утробі зачався…” (Євангеліє від Луки, 2 розділ, 21 вірш).


Обряд обрізання був започаткований в старозавітній церкві Божій ще за часів Авраама, і полягав у обрізанні крайньої плоті всіх немовлят чоловічої статі на восьмий день після їх народження.


Встановлено було цей обряд як видимий знак між Богом і Авраамом десь біля 1850 року до Різдва Христового, а через шістсот літ, близько 1250 року, повеління це було повторене і Мойсею.


У П'ятикнижжі Мойсеєвому читаємо: “І сказав Авраамові Бог: «А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твоє по тобі в їхніх поколіннях. То Мій заповіт, що його ви виконувати будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною і поміж вами. А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний…” (Буття, 17 розділ, 9–12 вірші); “І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: «Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі... [то] восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його…” (Левіт, 12 розділ, 1–3 вірші).


Буквальне обрізання, окрім функції видимого знаку Заповіту, несло в собі й більш глибокий, духовно-символічний зміст. Воно було знаком внутрішнього обрізання народу Божого – символом аскетичного подвигу, чинності віри, принесення Богові плодів самозречення і покори. Як пише апостол Яків, брат Господній: “Яка користь, брати мої, коли хто говорить що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?.. Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!” (див. Послання святого апостола Якова, 2 розділ, 14–26 вірші).


Символічно обрізання – це очищення людського єства від усього надмірного, “крайнього плотського”, – усього, що заважає спасінню. Причому, тут маються на увазі саме особисті, людські зусилля…


Коли перші люди віри, зображені у Біблії під образами Адама і Єви, були вигнані з духовного Раю (тобто втратили благодать), то на вході в Едем Бог поставив ангела, херувима з мечем полум'яним, “який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до древа життя” (див. Буття, 3.24). Цей меч – символ внутрішнього обрізання. Щоб повернутись в Едем, відновити в собі містичну благодать духовного древа богопізнання, – необхідно пройти через гірке обрізання духа молитвою, розуму – Словом, тіла – постом.


Тропар свята: “На Престолі вогневиднім, на Небі сидиш Ти з Отцем Безпочатковим і Божественним Твоїм Духом. Благоволив єси народитися на землі від Отроковиці, Неневісної Твоєї Матері, Ісусе, тому ж і обрізаний був Ти, як людина восьмиденна. Слава всеблагому Твоєму зволенню, слава провидінню Твоєму, слава смиренню Твоєму, Єдиний Людинолюбче”.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: