Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
Прощенна неділя
Остання неділя передпостового періоду називається Прощеною. Вона носить також назву неділі сиропусної, бо в цей день припиняється вживання не лише м’ясних, але й молочних продуктів. Понеділок після Прощенної неділі – початок Посту, чотиридесятниці, – 40-денного Великого посту, який потім завершується Страсним тижнем.


Чому остання неділя перед великим постом має назву “прощена”? Тому що в цей день усі вірні, які готуються до очищувального періоду посту, покликані простити один одному усілякі образи, та попросити прощення за все зле й недобре, що вчинили всім, кого скривдили.


Християни мають увійти в постовий період очистившись від усіх образ, кривд і непорозумінь, повинні простити оточуючим, щоб і Господь простив нам наші провини чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі. Згідно з приписами церкви, якщо у цей день ми не маємо змоги особисто зустрітися з тим чи іншим ближнім своїм, але відчуваємо, що скривдили його хоча б у думках, або тримаємо на нього образу в серці своєму, – конче необхідно хоча подумки попросити в нього пробачення і самому вибачити йому все.


У цей день в усіх храмах східної традиції читається уривок з Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа:


“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. А як постите, то не будьте сумні, як лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на Небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” (Євангеліє від Матвія, 6 розділ, 14 – 21 вірші).


В молитві Господній “Отче наш” ми промовляємо такі слова: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...” Отже, як бачимо, якщо ми не прощаємо своїм боржникам, то не простить і нам Отець наш Небесний. Тут – велика мудрість! Господь встановив чіткий закон: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне!” (див. Послання апостола Павла до галатів, 6.7). Якщо ми сіємо навколо себе добро, милосердя, любов, – відповідно й пожнемо сторицею. Коли ж сіємо ненависть, зло, нелюбовність, – такий само зберемо й врожай. Якщо сіємо вітер – обов’язково пожнемо бурю, і таким чином пізнаємо, що “Бог осміяний бути не може” (див. там же).


Ідея милосердя і богопізнання – основна ідея Біблії. Це шлях до спасіння, шлях до щастя, шлях до Царства Небесного. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання більше, ніж цілопалень” (Книга пророка Осії, 6.6). І тут же, в четвертому розділі читаємо: “І погине народ Мій за те, що не має знання...” Брак знання, недовіра до слова Божого, небажання пізнавати волю Його і жити згідно з цією Волею – ось причина усіх наших проблем. Проблем як економічних, так і політичних, і релігійних. Лукавство і лицемірство правлять світом. Ми плачемо від того, що навколо буря – і вперто сіємо вітер. Ми не знаємо, як вирватись з тенет нещасть – і відвертаємо обличчя своє від Істини. Ми чекаємо від оточуючих розуміння й добра – і скрегочемо зубами від злості. Воістину, найреальніше пекло – це наш світ, це ми з вами, це наші запеклі в безбожності серця, де темрява незнання Бога, де тільки “плач і скрегіт зубів“. “Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі: спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!.. Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті, постійно воркочемо, чекаємо права – й немає, спасіння – й від нас віддалилось воно...“ (Ісаї, 59.10 – 11).


“Наверніться – і будете жити”, – узиває Господь. Наверніться до милосердя, до прощення, до любові. Розпочніть піст духовний. Скажіть “досить!” ненависті, ворожнечі, розділенню. “Возлюбіть ворогів своїх...” Та чи зможемо , коли не навчилися прощати навіть братові своєму? Прийшов Великий піст. Час зупинитися на шляхах своїх. Час зосередитись, заспокоїтись і поглянути на дорогу давню. На той шлях, яким більш як три тисячі років тому зносив Мойсей з гори Божої скрижалі Завіту – закон Божий. На той Голгофський шлях, яким дві тисячі років тому возніс їх Господь наш Ісус Христос на оцю висоту: “Возлюби!”


“Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” “Так говорить Господь: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!..” (Єремії, 6.16).




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: