Запис № 2049
Гнів – це відсутність любові

Гнів – це відсутність любові, відсутність самого Бога...
«Гніваючись (гнівом) не грішіть, сонце (Бог, Христос – Мал.4:2) нехай не заходить у вашому гніві…» (Еф.4:26)

***

Просвітлення (правосл. – «осяяння») досягається благодаттю смирення. Безнастанною молитвою серця...
«До показаного вище знай і те, брате, що кожний метод або прийом, всяке правило і, якщо хочеш, оці різні діяння (практики), тому встановлюються й узаконюються, що ми не можемо ще чисто і нерозсіяно молитися. Позаяк, коли це, благоволінням і благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, здійсниться в нас (споглядання, чиста молитва серця), тоді ми, залишивши многе і різноманітне, безпосередньо паче розуму (за межею ума) єднаємося з Єдиним Одиничним і Об`єднуючим, як сказано славним Богословом: «коли Бог з богами (тобто богоподібними людьми) з`єднується і ними пізнається, тоді Святим Духом вчинене в серці звершується осяяння». – Воно народжується від згаданої чистої і нерозсіяної молитви сердечної. Рідко ж хто і ледь один з тисяч сподобляється благодаттю Христовою досягти такого устрою. А ще вище нього піднятися і духовної сподобитися молитви, і удостоїтися одкровення таїнств будучого віку є надбання дуже небагатьох, що з роду в рід з`являються благоволінням благодаті, як пише і св. Ісак*...» (Калліст та Ігнатій, Ксанфопули)
*) «З тисячі хіба один знайдеться, що при великій обережності сподобився досягти чистої молитви (без слів, без думок – чиста молитва серця, молитва духа), розірвати оцю межу (межу тіла, межу розуму, межу ума) та прийняти означене таїнство (усвідомлення духа, усвідомлення себе). Тому що чистої молитви ніяк не могли сподобитися багато – спромоглися ж вельми мало хто. А той, хто досяг таїнства, яке вже за цією молитвою (усвідомлення Христа, стан Христа) – заледве, по благодаті Божій, знайдеться і з роду в рід...» (Преподобний Ісак Сирійський. Слово 16)

***

– Якої ви Церкви?
– Христової.
– Якого Патріархату?
– Небесного.
– Як називається?
– Єдина, Свята, Соборна i Апостольська.
– Та такої ж не існує!
– Хіба?
– Ніде ж не зареєстрована.
– Це правда...

***

Апостоли не створювали патріархатів – це вже пізніша, людська установа. Насправді де Єпископ, там і Церква. «Без єпископа немає Церкви: де єпископ, там має бути й народ, так само, як де Ісус Христос, там і соборна (вселенська) Церква...» (Святий Ігнатій Богоносець. Послання до Смирнян, VIII розділ)

***

Хвороба – це вимушений піст...
«І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна (жорстокий біль). І жива його (життя, душа) бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою…» (Йов.33:19,20)

***

Раніше в моїх очах палав вогонь зовнішнього служіння; тепер в них лише тихе світло внутрішнього споглядання…

***

Є багато богословських мов – головне, щоб вони свідчили про шлях спасіння...

***

Саме завдяки досвіду покаяння праведник набуває імунітет до гріха. «Улюблені, не дивуйтесь огневі (падіння – покаяння), що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з`явленні слави Його раділи ви й звеселялись…» (1Петр.4:12,13)

***

На духовному рівні образ Божий в людині є людська свідомість, наділена творчим началом, совістю, і яка прагне до божественної любові. Дух, здатний до богопізнання, «частинка божества», що за законом подібності шукає богоєднання...

***

Це закладено в нас від народження. Бог є любов, і тому дух людський, власне людина, будучи Його образом, як крапля роси відображає цю Любов, розкриваючи її в собі і прагнучи до подоби Божої, тобто до обоження (розчинення в Бозі)...

***

Як крапля роси відображає небо і землю, так дух людський відображає все суще – небесне й земне...