Справжня творчість завжди духовна, тобто натхненна...

***

Спасіння – є вдосконалення в Бозі...

***

Від світу ховаються всередині; від Бога ховаються зовні...

***

Справжнє покликання людини – бути з Богом і бути Богом...

***

Любити заважає суєта. Зупиніться на шляхах ваших (Єр.6:16)...

***

Господь вчить любити ближнього свого, як самого себе (Матв.22:39). Любити – значить прощати...

***

Церква вчить любити грішника, але ненавидіти гріх; Господь – любити ближнього свого, як самого себе (Матв.22:39). Любити – значить прощати, тут з себе й починаючи. Не навчишся любити себе – як полюбиш ближнього свого, «як самого себе»?..

***

Щире покаяння дає місце Духові Святому; а з Духом Святим – вже не хочеться грішити…

***

Пристрасть – це солодка наживка від лукавого (ума); під нею незмінно криється кілке жало гріха, страху, сорому і смерті. Не даремно слово «пристрасть» етимологічно пов`язане зі словом «страждати»...

***

Християнство не є ідеологія смерті (спасіння в посмерті та ін.). Християнство – це життя, спасіння ще в цьому житті...
«Моє глибоке, непохитне переконання – і якщо воно єретичне, то тим гірше для ортодоксії – полягає в тому, що, незважаючи на думку яких завгодно мислителів і вчених, воля Божа полягає не в тому, щоб ми любили Його всупереч Творінню, а, навпаки, щоб ми прославляли Його через Творіння, причому Творіння має стати для нас відправним пунктом. Ось чому я так не люблю багато релігійних книг» (Габріель Марсель).
«Я дорога, і правда, і життя…» (Iван.14:6)