Запис № 2064
Про висвячення в священики

Про висвячення в священики. Не потрібно ні про що турбуватися: якщо це має статися, це станеться. «Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться» (Від Івана 3:27). «А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон…» (До євреїв 5:4)

***

Про вихід з уже неіснуючої конфесії (УПЦ КП). Я нікуди не йшов, мене «пішли». «Бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м`ясо палиться поза табором, тому то Ісус, щоб кров`ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою…» (Євр.13:11,12)

На цю тему - див. мою статтю "АПОЛОГІЯ СЛУЖІННЯ. АНАЛІЗ ЗВИНУВАЧЕНЬ ЗІ СТОРОНИ КОНСЕРВАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ЦЕРКОВНОЇ ІЄРАРХІЇ": http://vedmedenko.org.ua/statti.php?num=191

***

Про одружений єпископат. Апостольська Православна Церква (АПЦ) благословляє одружений єпископат. Апостол Петро, як відомо, був одружений і мав сім`ю. Апостол Павло вказує на необхідність єпископу бути одруженим: «А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати» (1Тим.3:2). Апостольські правила – основне джерело канонічного права Східної (Православної) Церкви – теж не забороняють єпископу мати сім`ю. Навпаки: «Єпископ, або пресвітер, або диякон, нехай не вижене дружини своєї під виглядом благоговіння. Якщо ж вижене, має бути відлучений від спілкування церковного; а залишаючись непохитним, хай буде позбавлений священного чину...»(Правила Святих Апостолів, § 5)

***

Ми здійснюємо своє служіння в руслі православної церковної традиції. Втім, не Церква для традиції, а традиція для Церкви...

***

Про таїнство шлюбу. Таїнство – це таємнича дія благодаті. Якщо немає любові, то чи було насправді Таїнство?..
«Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає!..» (1Кор.13:4-8)

***

«Ніколи любов не перестає!..» (1Кор.13:4-8) Якщо перестала, значить це була не любов...

***

Згідно з догматичним богослів`ям Східної Церкви зміст догмату завжди незмінний, форма ж його – може (а я додам, і повинна) змінюватися...

***

Про державну церкву. Міланський едикт, прийнятий імператором Костянтином Великим (Edictum Mediolanense, 313 р.), став першим кроком на шляху перетворення християнства в офіційну релігію імперії. Феодосій I Великий лише завершив цей процес у 380 р. в Салоніках (Едикт про віру, Cunctos populos)...
«Послідовникам цього віровчення ми наказуємо називатися православними християнами, інших же ми вважаємо душевнохворими і божевільними, присуджуємо їх нести ганьбу єретичного вчення, зборам же їхнім не приписуємо імені церков. Крім вироку божественного правосуддя, вони повинні будуть понести суворі покарання, яким вважатиме за потрібне піддати їх наша влада, керована небесною мудрістю...» (З Едикту про віру, 380 р.)

***

Про державну церкву (доповнення). Відповідно до Міланського едикту всі релігії зрівнювалися в правах, таким чином, традиційне римське язичництво втрачало роль офіційної релігії. Едикт особливо виділяв християн. На думку одних вчених, Міланський едикт проголосив християнство єдиною релігією імперії; на думку інших, ця точка зору не знаходить підтвердження як в збережених переказах едикту, так і в обставинах його складання...

***

Що ж до «благодатності» (у тому смислі, як це розуміють означені ревнителі чистоти мови православних богослужінь), то не староболгарська мова повинна була б бути «найблагодатнішою», але давньоєврейська (мова гебру, іврит), що нею писані книги Святого Письма Старого Завіту, або арамейська, якою розмовляв Сам Христос та учні Його, або, зрештою, давньогрецька, що нею написано більшість книг Священного Писання Нового Завіту. Та й сучасна зрусифікована церковнослов’янська мова далеко вже не є тією староболгарською (точніше солунським діалектом староболгарської), що її запровадили як мову богослужбову на наших теренах святі брати Кирило (в миру Костянтин) та Мефодій...