Лекція № 28
Євангеліє від Матвія.Мф. 5.43-48. Любіть і ворогів своїх.

Лекція:
Господи, допоможи!

Сьогодні я хотів би почати з відповіді на запитання, бо маю вже багато запитань. І коли є така змога то треба потрошечки давати відповіді. Минулого разу я дав відповідь на запитання про порожній дім (“Ось залишаю ваш дім порожнім…”), а сьогодні таке запитання:

“Святе Писання говорить про те, що (читаю питання мовою оригіналу, – О.В.): «Ходил Енох пред Богом, и не стало его, потому что Бог взял его». Мойсей помер в землі Моавітській, воскрес (я не знаю звідки взято, що Мойсей воскрес в тілі на землі, бо в Святому Письмі цього немає, – О.В.), і могила його невідома. Ілля вознісся на небо живим. Мойсей та Ілля зустрілись з Ісусом на горі преображення. Святе Письмо не описує про воскресіння Діви Марії, бо ще Христос не прийшов, а в пісні співаємо: що ангели в раю Її зустрічають з тілом. Після смерті Христа всі воскреслі зміняться в нетлінні тіла, під час другого приходу Його, а приходу ще не було. Якщо Авраам і Лазар в раю, то чому Даниїл не в раю, бо Бог сказав: «А ты Даниил иди к своему концу и упокоишься и восстанешь для получения твоего жребия в конце…»?”.

От таке запитання. Там є ще багато, але ми спробуємо висвітлити цю частину. В цьому питанні трошки “каша”, і треба розставити все по своїх місцях. Хоча я не беруся дати вичерпну відповідь, тому що це треба було б присвятити все заняття. Але основний каркас відповіді я дам, і відповідь прозвучить в повноті, хоча може не так широко як би хотілося. Отже, суть запитання в тому, що взяті на Небо в тілі лише праведний Енох, Мойсей та Ілля, а про Марію не сказано. Це запитання свого часу цікавило і мене. Про першого ми читаємо у Святому Письмі – це праведний Енох. Дійсно, так і сказано в книзі Буття 5 розділ, 24-й вірш:

“І ходив із Богом Енох, і не стало його, – бо забрав його Бог”. Ходив – і не стало, бо забрав його Бог; шукали – не могли знайти. І робиться висновок: взятий разом з тілом. З біологічним тілом, бо питання задане по букві. Друге, що читаємо про Мойсея (Повт. Зак. 34. 5 – 6): “І впокоївся там Мойсей, Господній раб…” Де впокоївся? В моавітській землі, до речі вийшовши з Моавських степів на гору Нево. Тобто, упокоєння має два поняття. Я зараз кажу про духовну символіку. Упокоїтись із знаком плюс і знаком мінус. Згадаймо, похоронили Авраама, і похоронили Ісака, і похоронили Якова. Ховають де? В печері Махпела, Махпела означає – “Подвійна”. Тобто, подвійне поховання: для праведників і для фарисеїв, для Церкви остатку і для фарисеїв, беремо чорне і біле. Поховання для праведника. Авраама ховають хто? Ісак та Ізмаїл, обоє ховають. Ісакове поховання (я зараз кажу про духовні речі) – це схоронити в серці, зберегти цю віру в чистоті, в незмінності, в святості. Ізмаїлове поховання – це те поховання про яке сказав Господь фарисеям: що ви пророкам надгробки ставите. Ви ставите надгробки, ви пророка здіймаєте на хоругви, але робите справи не Божі. Ви прикриваєтесь ім’ям пророка і ви перекручуєте слово пророка, тлумачачи його по букві, і то невірно. Поховання двох братів, Ісака та Ізмаїла, – один заховує в серці віру і в чистоті зберігає вчення від якого ця віра, бо віра від слухання Слова. Другий возводить в догму, будує “намет” і вивітрює “сіль”. Так само ми бачимо, як Яків та Ісав ховають Ісака, теж двоє і теж так само. Тут я торкнувся глибин духовного тлумачення Святого Письма.

“І впокоївся там Мойсей, Господній раб…”. Ми читаємо, що Мойсей вийшов з Моавських степів і піднявся на гору Нево (Нево – “Високе місце”). І тут мова безумовно йде про висоти підзаконного служіння. Мойсей символізує собою підзаконне служіння, це не означає, що Мойсей-особа не входив в містичний морок Господній, що Мойсей не бачив Бога в повноті. Тут мова йде не про особистість Мойсея, тут він уже втрачає свої особистісні риси, і набуває узагальнюючі риси образу, архітипу підзаконного служіння. Служіння Мойсеєве, – от про що тут іде мова в першу чергу. Біблія в першу чергу книга духовна. Безумовно, коли ми починаємо шукати якісь речі по букві, то ми починаємо плутатися, і часто спотикаємося об протиріччя. І це нормально, тому що Господь допускає протиріччя в Святому Письмі зумисне для того, щоб ми крізь букву проникали у внутрішнє. Для того, щоб ми задавались питанням: протиріччя, що ж робити? Відкинь покров букви і занурся в дух! Отже, піднявся Мойсей в тих Моавських степах, вийшовши з тих Моавських (він не моавітянин) степів на високе місце, на висоти підзаконного служіння, висоти старозавітної церкви. “І впокоївся там Мойсей, Господній раб…”. Знову підкреслюється, не син (Христос – Син), але раб. Мойсей іще раб. Це різні ступені служіння: Христос – новозавітне служіння, новозавітна віра, що чинна любов’ю; Мойсей – старозавітна, підзаконна віра, що чинна страхом.

“І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї…”. Моав – означає “Від батька”. Тобто, мова йде про батьківську віру: впокоївся в стані батьківської віри, упокоїлась батьківська віра. Упокоїлась знову ж таки подвійно: як в серцях праведників, так і в серцях грішників. Як в серцях церкви Остатку, так і в серцях фарисеїв; як в серці Ісуса Навина, так і в серці синів Кореєвих. Це якщо ми будемо розглядати моавський край позитивно, на горі цього стану… Причому побачивши Царство Небесне. Вийшовши з моавських степів і піднявшись на гору, хоча вона в моавських степах, але він піднявся на висоту. Це те саме, що Іван Хреститель – про нього говорить Господь, що він найвищий серед всіх народжених від жінок, серед всіх хто вийшов з “моавських степів”. Але Мойсей тільки побачив ту землю Обіцяну, не ввійшов в неї. Повторюю, тут Мойсей не як історична особа (той ввійшов, будьте певні, він бачив Бога в повноті!), а Мойсей як служіння старозавітної Церкви. На найвищому свому щаблі воно бачить землю Обіцяну, воно прозріває майбуття, воно (служіння підзаконне) стоїть перед дверима Царства Небесного, але не в Царстві. Бо каже Господь: Найменший в Царстві Небесному – більший ніж Іван Хреститель. Найменший новозавітній більший за найбільшого старозавітного. І, ми бачимо, Мойсей вмирає в цих моавських степах

“І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору…” Що це за Бет-Пеор, або ж Бет-Фегор в російському перекладі? Це означає – “Дім Фегора”, а Фегор, або Пеор, перекладається, як “Отвір”. Пам’ятаєте, ми читали про царя Єзекію, який знайшов у стіні отвір і щось там побачив? Це – бачення: через отвір дивляться, через отвір проникаємо в щось інше. Отвір як призма, як кристал. В бінокль ми дивимося в отвір, і щось споглядаємо. Що ж то за “отвір”? На моавській горі Фегор стояв моавітський ідол. Пам’ятаєте, Ваал-Фегор! Значить тут негатив, бачення негативне. Коли з’являється проповідник Слова, то поки він ще живий – фарисейська розчина не може зашкодити його служінню. Але коли він відходить, то починається перекручення вчення, з нього роблять ідола і паплюжать повністю його справу. Так говорив апостол Павло до пресвітерів в Мілеті: “Як тільки я відійду, то зразу ввійдуть до вас вовки в овечих шкурах. І будуть казати перекручене, щоб учнів собі набути”. Це є шлях, це продовжується з року в рік, з сторіччя в сторіччя. Як говорить Еклезіаст: “Ось щось нове ніби тут, а це вже було від віків”. Так от, Мойсей піднявся на ту гору, побачив Царство Небесне і впокоївся подвійно: в серцях праведників і в серцях фарисеїв. І в серцях фарисеїв виявися в моавській долині (із знаком мінус). Між іншим на вершину цієї гори Фегор або Пеор привів Валак Валаама пророка, щоб той прокляв з цієї гори народ Ізраїлів. З цієї гори видні шатра Ізраїлеві, з цієї гори на них можна подивитися, і можна подивитися і з знаком плюс і із знаком мінус. Якщо ти “муж з відкритим оком”, то ти вже не можеш з цієї гори проклясти, з цього отвору, з цього бачення. Ти бачиш які чудові шатра Ізраїлеві Їх можна проклясти лише побачивши все через призму фарисейства. Так от тут є отвір через який можна бачити. І можна бачити ясно, як муж з відкритим оком, а можна отримати бачення фарисейське, ортодоксальне. Згадаймо, що Моав означає “Від батька”, і в негативному значенні Моав – це син сп’янілого Лота і його дочки, а це символ ортодоксії. Тобто, нове життя запліднюється старими ідеями, старим батьком – немає оновлення, ортодоксія, ретроградство. Так і сталося, що після Мойсея стали тлумачити його закон по букві, хоча це почалося уже при його житті: згадаймо, синів Кореєвих. От і поховали його в долині.

“…і ніхто не знає гробу його аж до цього дня”. Читаємо про Мойсея. І тут не тільки буквально: ніхто не знає де похований, щоб не зробили з нього ідола, фетишу, щоб не поклонялись його могилі. Але і духовно, бо покривало букви донині лежить в читанні Старого Заповіту. І ніхто не знає як розкрити таїну слова, що приніс Мойсей. Один Христос може, і ті, хто Христові. “…і ніхто не знає гробу його аж до цього дня”. В гробі схоронено. От цього схованого, схороненого, збереженого не знає ніхто до цього дня, бо покривало букви донині лежить в читанні Старого Заповіту.

Ми розглянули: Еноха, Мойсея (і по духу, і по букві поховали і ніхто не знає де могила є, але ніде не сказано, що він воскрес) і третій Ілля. Про Іллю ми знаємо, що він був в тілі взятий на Небо у вогняній колісниці. А про Марію, – говориться в записці, – не сказано. Ще раз наголошу! Біблія – це книга духовна, пророцька. Про взяття Марії на Небо сказано не в Біблії, але в Священному Переданні церкви. Але і тут сказано символічно, тому що Священне Передання написано мовою символів. Невже ви думаєте, що апостоли на похорон Богородиці зліталися на хмарах? Так говорить Передання. Ні, мова йде про духовні речі. Що таке хмара? Це благодать, це хмара свідків Господніх. Священне Передання писалося мовою духовною, яка втрачена на сьогоднішній день, і яку ми сьогодні тут реанімуємо. Вірніше, Господь реанімує в нашому розумі, в наших серцях. Відновлює, воскрешає, тому що віра повинна воскреснути, а віра від Слова. Так от, Святе Письмо і Священне Передання – це джерела духовні. Ми бачимо: Енох, Мойсей, Ілля – хто вони такі, якщо ми будемо говорити про духовні речі? Енох – символ праведності, Мойсей – Закону, Ілля – пророків. Енох і Марія – це один і той самий символ. Тільки Енох в Строму Заповіті, а Марія – в Новому і в Священному Переданні. Тому що Марія теж символ праведності. Неопалима Купина – чистий терновий кущ, який не допускає до себе нічого нечистого. Праведність Її і смиренні Її: “Я Господня раба, і хай буде Мені з волею Божою…”. Енох і Марія, Мойсей та Ілля, і всі вони, як ми бачимо, з’являються в тілі, або ж взяті на Небо в тілі. Тобто, мова йде не суто про дух праведності, не суто про дух закону, і не суто про дух пророків. Не тільки про абстрактні, теоретичні речі, а і про конкретних носіїв цього духу – Церкву. Члени якої сповідували цей Дух і возносились на висоти духовні.

Згадаймо, коли Христос по воскресінню явився своїм учням і каже: Подивіться на Мене, чого ви злякалися ніби бачите духа? Дух тіла і костей не має, а Я маю! Про що йде мова? Вони налякалися того, що те вчення, що приніс Христос (Бог Слово) існує лише як чистий дух, як ідея, тільки теоретично, що цю планку взяти не можна, що до цієї висоти досконалості піднятися не можна. Що тих діл які робить Христос простим смертним зробити не можна… Зможете зробити й ви! Якщо будете вірувати – то будете робити такі діла які Я роблю, і ще більші будете робити! – каже Господь. Я маю тіло і кості. Кості – це основи, а тіло – це церква, маса. Так само і тут. Енох в тілі возноситься, і Ілля в тілі, не сам дух. Не один він вознісся (пророк вознісся і більше ніхто не буде пророкувати). Ні! В тілі! В масі послідовників! “Пильнуйте про любов, а найбільше, щоб вам пророкувати”, – каже апостол. Не суто Закон, який нема кому виконати, але виконавці Закону. Тому що не слухачі Закону будуть виправдані, але виконавці. От вони з’являються, Мойсей та Ілля, – з’являються Ісусові, з’являються новозавітному вченню, учням Христовим на горі преображення в тілі, як свідчення того, що Закон можна виконати, що цим можна жити, що це є живе і діяльне вчення. Так само і Енох в тілі, що засвідчує: праведність – не теоретизування якесь! Так дійсно можна жити, дійсно можна стати праведником, можна очиститися і піднятися на висоту Небесну і бути взятими до Бога. Тому, що “І ходив із Богом Енох, і не стало його, – бо забрав його Бог”, – і ми можемо так само ходити з Богом і прийде час, нас не стане тут на землі, бо ми станемо не від світу цього. Нас не стане в світі і візьме нас Бог на Небо, ще в тілі. Це те саме, що сказав Господь: “По правді, по правді кажу вам. Дехто з отут приявних смерті не скуштує, поки не побачить Царство Боже, що прийшло воно в силі”. Тобто, ще будучи в тілі будуть підхоплені на ці Небеса, як Ілля. І стане кожен пророком Божим ще в тілі, як Енох піднявшися ще в тілі, тобто, будучи праведником і явивши праведність ще в тілі. Про Мойсея не сказано, що він вознісся в тілі, але ми розуміємо, що виконувати Закон ми теж можемо будучи в тілі. Цей шлях для всіх. От що це означає.

А тепер щодо смерті буквальної, тому що запитання поставлено по букві. Щодо смерті буквально-історичних осіб – Еноха, Мойсея та Іллі, як і Діви Марії, – то існує природній шлях переходу в світ невидимий, шлях виходу з кокона біологічного тіла. Хоча я не здивуюсь і чудесам енергетичної трансформації тіл деяких праведників, прямо з біологічних в тонко фізичні, ефірні, прославлені, без розкладу перших. Але це виключення з правил. Втім, які тільки підкреслюють правило. Існує правило і існують виключення з правил. Так от, правилом є природній шлях – ми залишаємо це біологічне тіло, і ніхто від цього не відкупиться. Але існують виключення з правил, бо Бог є Той, що творить чудеса. І для Нього і буквально немає нічого неможливого. Так от, з усього видно, що так сталося і з біологічним тілом Христовим після воскресіння Його. Ми кажемо: Христос воскрес! Але не тільки духовно, містично, але і буквально! Тому що, якщо це не так, якщо буквально Його тіло не воскресло, то тоді праві фарисеї які казали, що учні вкрали Христа вночі! Не виключаю такої можливості і у випадку з іншими праведниками, бо для Бога таки немає нічого неможливого. Проте це не правило, а радше виключення з правил. Так само, як оновлення ікон – це виключення з правил, лише деякі оновлюються. Мироточивість мощів – це виключення з правил, чи всі мощі мироточать? Ні. До речі, нетлінність мощів вказує на таку можливість, і біологічне тіло святих, як бачимо, таки змінює свої фізико-хімічні властивості. Про Мойсея не сказано, що він воскрес в тілі біологічному подібно Лазару, отже явився як він, так і Ілля, якщо розглядати по букві, в тілі духовному. В цьому ж тілі і Богородиця, і ми з вами будемо перебувати. Різниця лише в способі переходу чи чудесному, чи природному. Це дуже складні речі в розумінні. Але так воно є насправді.

Я хотів би торкнутися ще однієї речі сьогодні. Ми з вами тлумачили Євангеліє від Матвія, 5-й розділ, 25-й вірш: “Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти…” Ми його уже протлумачили, але я хотів би сьогодні прочитати вам з “Добротолюб’я”, як тлумачить це Авва Ісая. Він тлумачить того супротивника, з яким ми повинні миритися, як совість нашу, яка завжди спротивлюється нам, закону нашої плоті, нам, – звірячим нашим інстинктам. Авва Ісая пише: c“Будем пребывыать в страхе Божьем братья дражайшие. И возделывая добродетели не будем давать никакого претыкания совести нашей. О себе самим будем внимать в страхе Божьем, пока и сама она – совесть – вместе с нами свободною станет”. Поки не визволимо Івана Хрестителя з в’язниці, куди ув’язнює його Ірод. Ірод – це наш плотський розум. Іван Хреститель – це наша совість. “И так соединённою, что будет потом для нас стражем, показывая чего мы должны остерегаться. Если мы не захочем повиноваться ей, то она оставит нас и бросит, и мы впадём в руки врагов наших, которые никакой не будут иметь к нам жалости”. Залишить нас: зрубали голову Івану Хрестителю, – і тоді вакханалія плоті, повна загибель. Потоплення як фараона в морі Червоному – житейському морі схвильованому спокус бурею. Кажуть: “совість втратив”. “Как показал нам Господь говоря: «Буди увещеваяся с соперником твоим скоро (це те саме, що: “Зо своїм супротивником швидко мирися…” Цей супротивник – це совість наша). Дондеже еси на пути с ним, да не предаст тебя соперник судии, а судья тебя предаст слузе и в темницу ввержен будеши. Аминь глаголю тебе: не изыдеши от туду…» Сопреником здесь названа совесть, потому что она сопротивляется человеку когда он хочет творить волю плоти. Но эта соперница, когда человек с нею не согласуется, предаёт его врагам его. Почему Осия сожелея об Ефреме, говорил: «Притеснил соперника своего и попрал суд” Знову, суперник і суд. Він бере паралельне місце. Це одне з правил екзегетики – науки про тлумачення. Де в Святому Письмі сказано про суперника і суд? І він знаходить книгу Осії, 7-й розділ, 12-й вірш. “Искал Египта и силою отведён к ассириянам. Египта ищет тот, кто хочет творить волю плоти (відразу тлумачить. Єгипет – це країна рабства гріха), силою же ведётся к ассириянам. Таковые когда хотят или не хотят служат врагам (силою вводиться в полон плоті). Упротебим же дражайшие братья всё старание, чтоб не впасть в руки воли нашей плотской. Чтоб она не свела нас пленниками в Ассирию. Будем внимательно слушать следующие страшные слова. «Пришёл царь ассирийский в землю Израилеву, и пленными отвёл Ефрема и Израиля к ассириянам. И поселил их близ Гелиад и Еномора, рек хузамских. И суть они там до настоящего дня (тобто, це для нас слово). Тогда послал царь ассирийский некоторых из народов своих, чтоб обитали на земле израильской, и всякий сделал себе изваяние и поклонялся ему. И вот там они до нынешнего дня» (4Цар. 18.6; 24; 25.29). Вот что постигло Ефрема за то, что он притеснил соперника своего и попрал суд (ось так і розтлумачив, якого суперника притиснув). Рассудите, дражайшие, что будет с теми, кои поблажают пожеланиям своим злым и попирают свою совесть. Не будем соревновать им, возлюбленнейшие, но паче будем подражать святым, кои даже до смерти стояли против греха, повинуясь своей святой совести и получили наследие Царства Небесного. Каждый из них в своё время совершен был в любви. И имён их никогда не поглотит забвение”. Це між іншим про те запитання відносно Даниїла. Повернімося до цього запитання, бо ми ще не в повноті дали відповідь. Тому що друга частина його звучить так: “Якщо Авраам і Лазар в раю, то чому Даниїл не в раю?” Даниїл, безумовно піднявся на ту висоту Небесну після переходу, після виходу з біологічного тіла. Як Авраам і Лазар з притчі, так і пророк Даниїл потрапили в той світ ангельський, бо споріднене прагне до спорідненого, – це Закон Божий, – і піднялися на ту висоту. Тут мова йде про Даниїла як про дух пророків. Так само як про Іллю. Тут духовні речі, а Бог сказав: “А ты Даниил иди к своему концу, и упокоишся, и восстанеш для получения твоего жребия в конце дней” (Дан. 12.13). Тобто, упокійся, поки не воскреснеш в серцях людських. От про що йде мова! Пам’ятаєте, ми читали Послання до солунян, 4-й розділ, 13-й вірш, там де говориться про покійних? Зараз ми прочитаємо, як може воскреснути Даниїл:

“Не хочу ж я, браття, щоб ви не відали про покійних… Бо це ми вам кажемо словом Господнім (тобто по духу, не людським словом (по букві), але Господнім), що ми, хто живе (для гріха, тому що біблійною мовою жити – це жити для гріха. В негативному розуміння жити. Як казав апостол Павло: Я був живий, а прийшла Заповідь і я вмер. Ми, хто ще живе для гріха, в кому ще не воскрес Христос, не дихнув. В кого ще не воскресла віра), хто полишений до приходу Господнього, – не попередимо покійних (не попередимо Даниїла, Мойсея, Іллю, Еноха і Богородицю ми не попередимо. Поки вони не воскреснуть в нашому житті, в нашому серці, розумінні, в нашій вірі, то ми не воскреснемо). Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з Неба (духовного Неба, зійде в наших серцях. Зробить наше серце, нашу землю святою, Царством Небесним: “як на Небі, так і на землі”. Архангел сурмить свободу всім жителям землі. Свободу духу від рабства плоті), і перше воскреснуть умерлі в Христі (спочатку повинен воскреснути Даниїл, бо говорить Господь: “А ты Даниил иди к своему концу, и упокоишься, и восстанешь для получения твоего жребия в конце дней”. От він повинен воскреснути в серцях Церкви. І тоді Церква разом з тобою буде підхоплена на хмарах благодаті, на хмарах свідків Господніх назустріч Господеві в повітрі)… і так завсіди будемо з Господом”. От шлях!

Це саме говорить тут і Авва Ісая про святих, які “… кои даже до смерти стояли против греха, повинуясь своей святой совести и получили наследие Царства Небесного. Каждый из них в своё время совершен был в любви, и имён их никогда не поглотит забвение”. Вони повинні воскреснути в наших серцях. Спочатку воскресають ті, які померли для гріха во Христі – пророки, святі Церкви… А потім і ми долучаємося до них, ми в цій хмарі піднімаємося назустріч до Господа в повітрі духовному. “Возымем пример с достойного любви Якова, который во всём повиновался родителям своим по Богу”. Тут іде тлумачення по духу – Якова, Лії, Рахілі… Отці Церкви тлумачили Святе Письмо духовно. Сьогодні питаються: хто ще так тлумачив, по духу? Тлумачили Отці. Ті хто стукають, тим і відкривають. Постукайте, і знайдете, що Церква, отці Церкви тлумачили по духу Святе Письмо. Тепер повернемося до Євангелія від Матвія, до Нагірної проповіді. Минулого разу ми закінчили 42-м віршем. Наступні вірші, до 6-го розділу ми прочитаємо, а вони сприймаються майже без тлумачень. Тут іде морально-етичний зміст святого Письма, і я не думаю, що треба його обтяжувати символікою, тому що тут зміст фактично на поверхні.

“Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує (тут все на поверхні, що тут не зрозуміло, щоб я міг тлумачити?), щоб вам бути синами Отця вашого, що на Небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних (це шлях який нам показав Господь: “Будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний”. І не розрізняй, а світи. Спасися ти, і тисячі навколо тебе спасуться. Не важливо, що тебе оточує, а важливо що в серці твоєму. Тут важливо щоб не загас той вогонь, щоб він був невгасимий. У храмі вашого серця щоб цей вогонь не вгасав. І це сонце хай світить, як на праведних, так і на неправедних… Світи, сій…

“Любіть ворогів своїх…” Найвище вчення – в цьому вірші. Це ознака вчення Христового. І тепер хто б мені не казав – кришнаїти, конфуціанці, Лао-Цзи і т.д., – що вони піднялися вище? Ні! Тільки там, де буде сказано: “Любіть ворогів своїх…”, – тільки там буде вчення Господнє, там насправді буде вище вчення. І вище цієї планки не піднявся ніхто. Найвище вчення приніс Христос, бо Він сказав: возлюби ворога свого, не тільки ближнього. У Заратустри є “возлюби ближнього”, але “ненавидь ворога свого, бо він є людина-комаха, він язичник, він недостойний”. Але “Любіть ворогів своїх…”, – то найвища планка, найвищий щабель, то є повнота часу. Я завжди приводжу слова, що сказав о. Олександр Мень: він сказав, що на протязі всього життя людство пройшло багато стежок і доріг. Від богозаперечуючого матеріалізму до світозаперечуючої містики. І коли прийшла повнота часу – прийшов Господь наш Ісус Христос і приніс Вчення: “Возлюби й ворога свого”. І це вчення – для юдея спокуса, для гелена глупота. І тепер куди б ми не пішли: до Конфуція, чи до Лао-Цзи..., то це буде крок назад в порівнянні з цим Божественним вченням.

“Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?.. Отож, Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”. Оце шлях для нас. Амінь.



† † †



ВИЙШЛИ В СВІТ ТАКІ КНИГИ ПРОТОІЄРЕЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА:

* Посібник з духовного діяння “НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ...”
(Внутрішня Сила або духовні основи успішності та здоров’я; чому ми хворіємо або як стати здоровим; пам’ятка для тих, хто шукає спасіння; практичні поради протягом дня; правила боротьби невидимої; якщо вам пороблено; переривання прокляття роду; самовичитка... Ці, та інші матеріали ви знайдете у невеликій за розміром, але змістовній та сповненій реальним досвідом книжці, 104 стор.).

* Дві книги з серії “Відповіді священнослужителя”: “ІЩЕ НІЧ...” та “СМАК БЛАГОДАТІ” (Відповіді на запитання, якими докоряють православним представники різноманітних протестантських конфесій: чому поклоняємося Богу перед іконами; чому святкуємо не юдейську суботу, а новозавітну неділю; чому хрестимо немовлят; чому часто хрещення здійснюється не через повне занурення, а шляхом обливання; як правильно звертатися до Бога /хіба лише Ієгово?/; чи потрібно молитися за померлих; чому вшановуємо мощі, молимося до святих; чому шануємо Богородицю, і чи були у неї іще діти, окрім Ісуса... Також про число звіра /666/; коли і як прийде Антихрист; як правильно вітатися у церкві; чи можна їсти м’ясо з кров’ю; головний убір у храмі /чоловіки та жінки/; властивості святої води; походження людини тощо... Кількість сторінок відповідно 180 та 160).

Книги українською мовою.



* НАПИШІТЬ НАМ
, і ми поінформуємо Вас як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега. У лист вкладіть порожній конверт із зворотною адресою.

* НАША АДРЕСА:
Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021. (Детальна інформація вміщена також на сайті www.vedmedenko.org в розділі “КНИГИ ТА АУДІОЗАПИСИ”).