Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 11: Безсмертя Адама


Запитання читача:
Чи справді Господь створив Адама безсмертним? Маю на увазі фізичне тіло. Щось не дуже віриться мені в казку про Кощія Невмирущого…

Відповідь:
Воістину, устами немовляти промовляє істина… І запитання це, здавалося б таке наївне, в дійсності є дуже серйозним. Бо не так просто, як бачиться, відійти від отих байок, про які застерігав нас іще святий апостол Павло (див. Друге послання до Тимофія, 4 розділ, 3-4 вірші). Бо й сьогодні значні кола ортодоксально орієнтованих віруючих, по букві тлумачачи Святе Письмо, щиро вірять у фізичну безсмертність перших людей. Як висловився Григорій Савович Сковорода: “Вір цьому груба давнино. Наш вік – просвіщенний!..”

В дійсності ж, за словом преподобного Серафима Саровського, Адам був створений “діючою тваринною істотою, подібно до інших живучих на землі одушевлених Божих створінь”, тобто маючим смертне тіло. Безсмертною в людині є тільки душа, і то безсмертною лише до моменту свідомого відступу від свого Творця, до повного відпадання від благодаті Божої через хулу на Духа Святого:

“А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям (всім, хто свідомо відкинувся від правди, повністю відмежувався від Духа смирення й любові, упав на дно нерозкаяності), – їхня частина (тут – доля) в озері, що горить огнем та сіркою (а відтак рано чи пізно й вигорить дотла), а це – друга смерть! (смерть повна й остаточна)” (Об’явлення, 21.8).

Святий Макарій Єгипетський також писав про безсмертя душі, а не плоті (плоть і кров Царства Божого не успадкують!). Душі, створеної на образ Божий; душі, як вмістилища духа: “Як небо й землю створив Бог для життя людині, так і тіло й душу людські створив Він на помешкання Собі, щоб вселятися й впокоюватися в тілі її ніби в домі Своїм, маючи за прекрасну наречену кохану душу, створену на образ Його…”

Тіло й душа – то помешкання Божі. І безсмертним є тіло не фізичне, а духовне – ефірне, тонке, “тонка оболонка душі” за висловом святителя Феофана Затворника. Біологічне ж тіло – це “порох земний”, дочасна храмина, яка після виходу з неї душі до пороху й повертається.

“Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій [тілесній] оселі, спонукувати вас нагадуванням, знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою (церковнослов’янською мовою – “храмину”), як і Господь наш Ісус Христос об’явив був мені”, – вказує апостол Петро (Друге послання апостола Петра, 1.13-14).

“Знаємо-бо, [що] коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі
(у сфері духовній, в світі невидимому, тонко-матеріальному), – дім нерукотворний та вічний… Отож, бувши відважні постійно та знаючи, що мавши дім у тілі ми не перебуваємо в домі Господньому, бо ходимо вірою, а не віданням, – ми... бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа”, – вторує йому Павло (Друге до Коринфян, 5.1-8).

“А коли життя в тілі для мене плід діла
(тобто потрібне для звершення моєї місії на землі, для служіння апостольського), то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися [мені] в тілі (у фізичному тілі), то це потрібніш ради вас…”, – підтверджує він (До Филип’ян, 1.22-24).

Сказав Екклезіаст: “Людина відходить до вічного дому свого… І вернеться порох у землю, як був (як було це іще за часів створення першої цивілізації людей, власне Адама), а дух (разом з душею, точніше в серці душі та в тілі духовному) вернеться до Бога, що дав був його (що створив його на образ Свій)” (Екклезіаст, 12.5-7).

Земне – до земного, небесне – до небесного, як і співається під час чину похорону: “Земле, земле! Розступися, і прийми створене Божою рукою (з волі Божої, за задумом Творця. – Авт. ) тіло, яке до тебе, що його породила (згідно з Божим же порядком, за законами природи, шляхом розвитку, еволюції), знову вертається. Те, що було створене на образ Божий (безсмертну душу), прийняв Творець, а ти прийми це, як своє ”…

Тож хай відповіддю на поставлене тут запитання стануть слова ікосу шостої пісні канону православного парастасу за в Бозі спочилих, що співає його Церква й донині:

“Сам Один (тільки один Бог. – Авт. ) єси Безсмертний (безсмертний по суті, за природою Своєю. – Авт. ), що створив і впорядкував людину. Ми ж земні, і з землі створені (Адам – “земний”. – Авт. ), і в ту ж землю повернемось. Бо так Ти звелів, мій Сотворителю, і сказав мені: «Земля єси – і в землю повернешся». Туди ж і ми всі, люди, підемо (всі, від Адама починаючи, проходимо шлях смерті фізичного тіла та переставлення душі в світ тілесним очам невидимий. – Авт. ), – з надгробного ридання створивши пісню (пісню радості від народження у новій, духовній якості; радості від повного єднання з Творцем, а відтак і від здобуття життя вічного по благодаті Його. – Авт. ): Алилуя, Алилуя, Алилуя (Алилуя – “хваліть Господа!” – Авт. )…”

Людина, за словом святого Антонія Великого, подібна до метелика. Розвинувшись у коконі тілесному, вона полишає його, щоби на крилах духу піднятися до Небесних висот богоєднання. Смерті нема – є перехід. І дай Бог нам бути готовим до нього…



www.vedmedenko.org


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: