Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 110: Пояснення церковних відправ. Літургія. Проскомидія.


Від автора: В основу написання циклу статей під загальною назвою “Пояснення церковних відправ” покладена висока ідея подолання штучного бар’єру між вівтарем і храмом, амвоном і церквою, кліросом та людьми.
Із даних публікацій ви дізнаєтесь, що означають ті чи інші дійства літургії та всенічного чування; зрозумієте порядок церковної відправи, а також закритий для недосвідчених духовно-містичний їх зміст.
З стороннього глядача ви перетворитесь на безпосереднього учасника спільної справи молитовного богослужіння – збагнете духовну радість церковного єднання, відчуєте святе дихання живої християнської родини...



ЛІТУРГІЯ



1. Проскомидія



Найважливішим богослужінням Церкви є Божественна Літургія. Слово “літургія” грецького походження, і означає воно – громадська служба, або ж загальна справа. В апостольські часи літургія мала назву “ламання хліба”, або іще “агапа”, грецькою – “вечеря любові”. Під час літургії звершується таїнство Святого Причастя Тіла і Крові Христових, грецькою мовою – “Євхаристія” (подячна жертва, благодаріння). Тому часто й літургію – громадську службу, на якій здійснюється таїнство євхаристії, – також називають Євхаристією. В народі ця Богослужба отримала назву “обідня” , тому що звершується вона зранку перед обідом. Сама ж літургія складається з трьох частин: 1) Проскомидії; 2) Літургії оголошених; 3) Літургії вірних.

Прообразом літургії, що на ній уперше було здійснене Таїнство Причастя, є ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ, яка відбулася в четвер ввечері у Єрусалимській горниці напередодні хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа. Саме Він, умивши ноги апостолам, і показавши тим самим приклад смиренності, віддав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, і дав учням Своїм, промовляючи:

“Прийміть, споживайте: це є Тіло Моє, що за вас ламається...”

Потім взяв чашу з вином, благословив і подав апостолам, кажучи:

“Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів...”

Потому, причастивши їх, заповів: “Це чиніть на спомин про Мене” (див. Матвія, 26 розділ, 26–28 вірші; також Луки, 22 розділ, 19 вірш та 1 Коринфянам, 11 розділ, 24 вірш). Апостоли зберегли цей завіт і впровадили його в християнське життя. З часом він отримав і певну зовнішню форму усталеного християнського обряду.

Спочатку у різних церквах літургія здійснювалась по-різному, з використанням різних молитов, піснеспівів та священнодійств. Але згодом, коли у IV сторіччі гоніння на Церкву припинилися, прийшов час упорядкувати чин Божественної Літургії, що і здійснив архієпископ Кесарії Каппадокійської (Мала Азія) святий Василій Великий. Він, взявши за основу найдавнішу літургію святого апостола Якова, єпископа Єрусалимського, – склав, упорядкував і записав чин, який дійшов до наших часів. Згодом архієпископ Константинопольський святий Іоан Златоустий дещо скоротив його у молитвах, що читаються священиком таємно, хоча суттєвих змін не допустив. Літургія Василія Великого здійснюється у нас всього декілька разів на рік, в основному ж відправляється Літургія Іоана Златоустого.

Проскомидія – перша частина Божественної Літургії. Саме слово “проскомидія” означає принесення, бо у першохристиянські часи самі віруючі приносили хліб і вино, необхідні для таїнства Причастя. Отже, проскомидія – це чин приготування до Літургії.

Хліб, що використовується для таїнства, є пшеничний, квасний, чисприношення, себто те, що приносять. Так склалося з давніх часів, що випікаючи просфори, християни дотримувалися двох традицій. Римські громади, будучи переконаними, що Господь на Таємній Вечері використав опрісноки (див. Мф. 26.17 та Марка 14 розділ, 12 вірш), служили Євхаристію на прісному хлібі. Східні ж християни, спираючись на свідчення євангеліста Івана Богослова про те, що Таємна Вечеря відбулась раніше юдейського свята Пасхи, раніше дня уживання опрісноків, тобто в четвер, коли дозволялося ще споживання квасного хліба (пасхальне ягня належало заколоти лише в п’ятницю, але звершуючи таємну вечерю напередодні свята Пасхи Спаситель ствердив Свою Пасху – Пасху Нового Завіту), вважали що Христос для причастя взяв квасний, а не прісний хліб (див. Івана, 13 розділ, 1 вірш). Тому Грецька Церква, а відтак і усі православні, здійснює Євхаристію саме на квасному хлібі (грецькою –“артос” ), символі розчини, до якої прирівняв Христос Царство Небесне (див. Мф. 13.33). Ця розбіжність існує і в наші дні, хоча догматичного значення вона не має.

Просфори є круглими, і складаються з двох частин, що являє собою дві природи в Особі Ісуса Христа – Божу і людську. На верхній частині зображується хрест з написом: ІС. ХС. НІ-КА, що означає “Ісус Христос – Переможець”. П’ять просфор (одна з них – велика) призначені для євхаристії, а з інших – виймаються часточки за здоров’я та упокій згідно з поданими записками. Чому саме п’ять? На спомин чудесного нагодування Ісусом п’ятьма хлібами п’яти тисяч народу. Велика просфора передбачена для Агнця, себто для Євхаристичного хліба, який власне один використовується для причастя, і після освячення містично переосутнюється в Тіло Христове на Каноні Євхаристії Літургії вірних, за словом апостола: “Тому що один хліб, тіло одне – нас [же] багато, бо ми всі спільники хліба одного...” (1 Коринфянам, 10 розділ, 17 вірш). Вино для таїнства має бути виноградним, червоним, бо червоний колір нагадує колір крові. Вино змішується з водою на згадку того, що з проколотого ребра Спасителя на хресті витекли кров і вода.

Престол – це найбільший у вівтарі особливим чином освячений чотирикутний стіл, який знаходиться посередині олтаря, одразу за Царськими вратами, і символізує собою Голгофу, а також Престол Отця нашого, що на Небі: Престол Істини, Премудрість Божу, Правду і Суд Його, Основу Основ усього сущого. Жертовник же – це спеціальний стіл, дещо меншого розміру, який знаходиться у вівтарі ліворуч, на північ від престолу, і на якому готуються дари для Таїнства святого причастя. Жертовник головно символізує собою ту Віфлеємську печеру, де народився Господь, і з якої почався жертовний шлях Його.

Підійшовши до жертовника, священик благословляє початок проскомидії, промовляючи: “На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа” , пригадуючи слова Спасителя на Тайній Вечері: “Це чиніть на спомин про Мене!..”

Спеціальним ножем, що зроблений у вигляді списа (копіє – пригадує той спис, яким один з воїнів простромив тіло Ісусове), священик вирізує з великої просфори прямокутну частину (власне, Агнця – символ Самого Господа Ісуса Христа, подібно до того, як у старозавітні часи представляв Його агнець, цебто ягня, що приносилося у жертву), промовляючи при цьому слова пророка Ісаї: “Як ягня на заколення ведено Його...” (див. Ісаї, 53 розділ, 7–8 вірші). Опісля цього Агнець покладається на дискос – блюдо, що нагадує собою таріль пасхальної Вечері Христової, а також ясла, в які покладено було новонародженого Ісуса, і гріб, в який положили тіло Його під час поховання. Потім Святий Хліб глибоко надрізується навхрест, що символізує розп’яття Ісуса на Хресті, і проколюється в правий бік печатки копієм, на знак прободіння ребер Спасителя. Приготування Агнця таким чином символізує різдво, служіння, суд, страждання і смерть Його. Далі в чашу (грецькою – потир, знак тієї чаші, з якої причащав апостолів, і яку Сам пив Учитель), вливається червоне вино, змішане з водою.

З чотирьох просфор, що залишились, виймаються часточки на честь Діви Марії (з другої, “Богородичної” просфори), в пам’ять святих – Івана Хрестителя, пророків, апостолів, святителів, мучеників, преподобних, безсрібників, богоотців Іоакима та Анни (праведних батьків Богородиці) і того святителя (Іоана Златоустого а чи Василія Великого), чий чин Літургії звершується (третя, так звана “дев’ятичинна” просфора, за кількістю звань ангельських та святих). Далі поминаються святійші патріархи православні, патріарх помісної церкви, правлячий єпископ і все єпископство, почесне пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь чин духовний; благодійники, працівники, усі парафіяни святого храму цього, і всі християни, яких Господь закликав до єднання з Собою; Боголюбива і Богом бережена Україна наша, уряд та військо, і вся людність її. Також з цієї, четвертої просфори, як і з багатьох осібних проскурок, заготовлених для поминання вірних (згідно поданих у вівтар записок), виймаються часточки в молитовне поминання живих (за здоров’я). І, нарешті, з п’ятої просфори (і так само з окремих проскурок) – за спочилих.

Всі ці часточки кладуться поруч з Агнцем на дискосі на знак того, що вся Церква – земна і Небесна – приймає участь у Священній Жертві.

Дискос накривається звіздицею (емблема віфлеємської зірки та хреста), далі дискос і чаша – окремими малими покрівцями (різдвяні пелени, а також плащаниця, яка була у гробі Спасителя) і, нарешті, воздухом (покров духовних крил Божих, символ захисту Господнього, здійснення у нашому житті благої волі Його). Покрівці і воздух – це вишиті плати з парчі, а звіздиця – каркас з двох навхрест з’єднаних металевих півдуг, який служить для того, аби покрівці не торкалися Агнця на дискосі.

Після цього священик обкаджує Святі Дари (кадіння – знак як нашої щирої молитви, так і благодаті Всесвятого Духа) зі словами: “Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі”, і чинить відпуст – заключну молитву.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: