Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 112: Пояснення церковних відправ. Літургія вірних - 1


Від автора: В основу написання циклу статей під загальною назвою “Пояснення церковних відправ” покладена висока ідея подолання штучного бар’єру між вівтарем і храмом, амвоном і церквою, криласом та людьми.
Із даних публікацій ви дізнаєтесь, що означають ті чи інші дійства літургії та всенощного чування; зрозумієте порядок церковної відправи, а також закритий для недосвідчених духовно-містичний їх зміст.
З стороннього глядача ви перетворитесь на безпосереднього учасника спільної справи молитовного богослужіння – збагнете духовну радість церковного єднання, відчуєте святе дихання живої християнської родини...



ЛІТУРГІЯ



3. Літургія вірних




Чому остання частина Літургії має назву Літургії вірних? Тому, що до слухання її допускаються тільки вірні.

По закінченні літургії оголошених, після слів диякона: “Оголошені, вийдіть, щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні!” , – оголошені, і ті, що каються (несуть відповідну покуту), повинні вийти з храму як неготові до того, аби бути присутніми під час звершення таїнства Святого Причастя.

Відкриваються Царська брама, і хор співає Херувимську пісню:

“Ми, що Херувимів таємно собою являємо, і Животворчій Тройці Трисвяту пісню співаємо, – відкладімо нині всякі життєві піклування. Піднімімо ж ми Царя всіх, Якого в славі несуть ангельські чини невидимо. Алилуя”.


Херувими – це ангели відання (знання) , – уособлення створених Господом Сил Небесних, один з вищих чинів духовної ієрархії невидимого світу. В старозавітні часи символом того, що Бог близький людям, і завжди присутній у Церкві; що супроводжує народ Свій в його мандрах у пошуку внутрішнього вдосконалення; що надаряє нас необхідними засобами на шляху спасіння нашого – словом, вірою та благодаттю Своєю, – був священний Ковчег Заповіту, прикрашений фігурами крилатих істот, херувимів. Про цю близькість Бога до вірних Його нагадували й велетенські статуї херувимів у Єрусалимському храмі. Пророк Єзекіїль бачив у видінні своєму Небесний Ковчег, що його несли херувими. Ці біблейські образи оживають в новозавітній Літургії. Як колись херувими рухали колісницю Божу, так і нині Церква, підносячи на престол хліб і вино Євхаристії (практику – “хліб”, і теорію – “вино” спасіння), – сповідує присутність Христа на шляхах її історичних мандрів. Таким чином, ми уподібнюємо себе ангелам Божим, і оспівуємо пресвяту Трійцю так, як оспівують її ангели Небесні, які знають Істину, і йдуть шляхом її – ШЛЯХОМ СМИРЕННЯ ТА ЛЮБОВІ.

Під спів Херувимської священнослужителі переносять потир (чашу) та дискос із Предложенням (Святими Дарами) на престол, голосно поминаючи при цьому в молитві святішого патріарха, правлячого єпископа (митрополита), увесь священицький, дияконський чин та причет церковний, матір нашу Україну, почесних і повік незабутніх фундаторів і благодійників святого храму цього, усіх присутніх молільників і всіх християн. Після Херувимської Царська брама закривається.

Ця частина Літургії вірних (перенесення Святих Дарів) називається іще Великим входом, і означає також шлях Спасителя на страждання і смерть, саму смерть і поховання. Коли ми співаємо: “Піднімімо ж ми Царя всіх...” , то це означає, що ми правдиво віддаємо Йому честь і славу – смиряємося, возносимо Христа у серці своїм, прославляємо Його не устами лише, але й усім нашим життям.

Під час Великого входу в образі дарів хліба й вина – символу Христової жертви, а разом з Ним і нашої духовної жертви покаяння, самозречення та смирення, – Його піднімають священик та диякон, які зображають тут Йосипа й Никодима, що зняли тіло Христове з хреста та поклали його до гробу. Воздух (парчевий плат) на плечі диякона і покрівці на дискосі (блюді) та чаші символізують погребальні пелени. Кадильниця, яку диякон тримає у руках, – емблема ароматів, що їх приніс Никодим на поховання Господа. Зняття дискоса з голови диякона зображує зняття тіла Христового з хреста, а поставлення його на престол – покладення до гробу. Зачинення та закриття завісою Царської брами означає закриття гробу Спасителя і поставлену тут сторожу.

Після цього звучить єктенія: “Доповнімо молитву нашу Господу...” , яка розпочинається проханням про те, аби принесені нами щирі дари покаяння та смирення були прийняті Господом, та освячені зішестям на нас благодаті Його, за словом псалмоспівця Давида: “Жертва Богові – дух сокрушенний, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш...” (Псалом 50(51), 19 вірш) . По закінченні її диякон виголошує: “Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!” Царська брама відкривається...

Словами “Двері, двері!” в давнину наказувалося брамникам зачиняти двері храму і дивитися, щоб ніхто з недостойних бути присутнім при звершенні Таїнства (нехрещені, відлучені від святого причастя), не входили у храм. Також і щоб присутні не виходили в ці важливі хвилини Літургії. Сьогодні ж ці слова, нагадуючи про їх давній буквальний зміст, розкривають і духовний, – попереджують молільників від розсіяності та неуважності, щоб не входили в двері душ наших сторонні думки та бажання.

Усі присутні, в єдиному пориві, натхненні урочистістю моменту братського церковного єднання, з любов’ю до Господа та один до одного, однодумно сповідують Отця, і Сина, і Святого Духа – Трійцю Одноістотну і Нероздільну. Звучить Символ віри:

“Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя – Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденного перше всіх віків.

Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного – рожденного, несотворенного, одноістотного з Отцем, через Якого все сталося.

Він для нас, людей, і для нашого спасіння з Неба зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною.

І розп’ятий був за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес у третій день, як було написано.

І вознісся на Небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

Чекаю воскресіння мертвих, і життя будучого віку.

Амінь”.

(Далі буде)



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: