Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 117: Пояснення церковних відправ. Утреня


Від автора: В основу написання циклу статей під загальною назвою “Пояснення церковних відправ” покладена висока ідея подолання штучного бар’єру між вівтарем і храмом, амвоном і церквою, криласом та людьми.
Із даних публікацій ви дізнаєтесь, що означають ті чи інші дійства літургії та всенощного чування; зрозумієте порядок церковної відправи, а також закритий для недосвідчених духовно-містичний їх зміст.
З стороннього глядача ви перетворитесь на безпосереднього учасника спільної справи молитовного богослужіння – збагнете духовну радість церковного єднання, відчуєте святе дихання живої християнської родини...



2. Утреня

Якщо вечірня богослужба була присвячена подіям Старого Заповіту (створення світу, гріхопадіння перших людей, вигнання їх із Раю, покаяння та молитва про спасіння; також Божа обітниця про прихід на Землю Спасителя, надія людства на неї, і, нарешті, благовіщення про початок виконання цієї обітниці), то ранішня – повністю віддана Завіту Новому: явленню Господа нашого Ісуса Христа у світ, та Його славному Воскресінню.

Початок утрені пригадує нам різдво Ісуса, коли в околицях Віфлеєму пастухам, що нічної пори пильнували у полі отару свою, з’явився ангел Божий, і слава Господня осяяла їх. В Євангелії від Луки читаємо: “І ось раптом з’явилася з ангелом сила велика Небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» ...” (Луки, 2 розділ, 13–14 вірші). Цим ангельським славослів’ям і розпочинається ранішнє богослужіння.

Затим у храмі гаситься світло, що допомагає вірним зосередитися на молитві, а також пригадує той морок бездуховності, сповнений бід і напастей, який обійняв церкву в часи першого приходу Христового, та починається читання так званого шестипсалмія – шести псалмів Старого Завіту Біблії: 3; 37(38); 62(63); 87(88); 102(103) та 142(143). В них ми дуже уважно, зі страхом Божим невидимо розмовляємо з Христом Богом, щиро молячись за прощення гріхів наших, наповнюючись смиренним духом ПОКАЯННЯ ТА САМОЗРЕЧЕННЯ. У цей же час священик у вівтарі перед святим престолом читає ранішні молитви. Після третього псалма він виходить на солею перед Райські врата, де і закінчує читання молитов.

Відтак виголошується велика єктенія, та звучить піснеспів: “Бог – Господь, і з’явився нам; благословен, хто йде в Ім’я Господнє! ..” (він пригадує вихід Христа на проповідь, Євангельське благовістя, та, найперше, явлений нам Самим Ісусом ШЛЯХ СПАСІННЯ – дорогу СМИРЕННЯ І ЛЮБОВІ, шлях НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА ТА ВИПРОМІНЮВАННЯ ДОБРА...).

Затим читаються кафизми – уривки з псалмів, під час слухання яких вірні можуть сидіти (Слово “кафизма” і означає сидіння; взагалі ж кафизма – це невеликий розділ Псалтиря, що складається з декількох псалмів. Весь же Псалтир, в якому нараховується 150 псалмів, ділиться на 20 кафизм). Читання кафизм споминає страждання і смерть Господа Ісуса, також і те, що Царство Боже зусиллями береться, і нам так само належить постраждати ради спасіння, бо “через великі утиски треба нам входити у Боже Царство” (Дії, 14 розділ, 22 вірш).

По прочитанні кожної кафизми диякон закликає встати до молитви, виголошуючи малу єктенію: “Ще і ще в мирі Господу помолімось...”

Далі розпочинається особливо урочиста частина утрені, яка має назву полієлей (грецькою – багато милості; також – багато світла) , і являє собою прославлення милості Божої – благодаті Духа Святого, котру посилає Отець Небесний нам через Єдинородного Свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, – співом вибраних віршів з 134(135) та 135(136) псалмів:

“Хваліть Ім’я Господнє, хваліть, раби Господа. Алилуя! Алилуя! Алилуя!

Благословен Господь від Сіону, що живе в Єрусалимі. Алилуя! Алилуя! Алилуя!

Сповідуйтеся Господові
(сповідуйтеся – тут: відкривайтеся перед Ним в почуттях своїх, моліться духом, відкривайте двері сердець ваших), бо Він благий, бо повіки милість Його. Алилуя! Алилуя! Алилуя!

Сповідуйтеся Богу Небесному, бо повіки милість Його. Алилуя! Алилуя! Алилуя!..”


Під час співу отверзаються Царські врата, духовенство виходить на середину храму, запалюються усі світильники, свічки та панікадила, і здійснюється урочисте кадіння. Потім підносять особливі недільні тропарі, або ж, якщо свято, то величання святому чи святу. Далі мала єктенія, прокимен, і читається Євангеліє – апофеоз всенічного чування, емблема ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ: свободи духа людського, відвалювання каменя гріхів від гробу сердець наших, звільнення людини віри від рабства лукавого.

Після Євангелії співається урочиста пісня на честь воскреслого Господа: “Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу...” , услід якої диякон читає молитву: “Спаси, Боже, людей Твоїх...”

Затим, благословляючи на подвиг духовного розп’яття, смерті та воскресіння, та в пам’ять про братські трапези перших християн, на яких відбувалося помазання святим єлеєм (символом благодаті Всесвятого Духа Божого) для зміцнення вірних – єпископ або священик спеціальним пензликом помазує молільників благовонною оливою, накреслюючи на їхніх чолах знак хреста (Хрест – смирення; єлей – благодать. Благодать – через смирення!). Перед тим як підійти до помазання, віряни прикладаються до святої Євангелії та ікони свята чи святого, які лежать на тетраподі.

Часто люди, не розуміючи суті обряду помазання єлеєм на всенічному чуванні, помилково називають його мируванням (миропомазанням) , або ж соборуванням (єлеєосвяченням, маслосвяттям) . Однак миропомазання та соборування становлять зовсім інші церковні священнодії і є окремими таїнствами Церкви. Миропомазання відбувається зазвичай безпосередньо після Таїнства Хрещення, складаючи з ним один богослужбовий чин; Соборування ж – це також осібне Таїнство, і звершується воно собором священиків над хворими для зцілення їх від немочей душевних та тілесних.

Поки триває помазання єлеєм – хор співає канон утрені, який знову повертає нас до начал, пригадує історію народу Божого; ідучи від старозавітних часів указує витоки нашого спасіння. Це робиться для того, аби ми мали змогу повніше осягнути та заново осмислити славний, і водночас суворий шлях, котрим простує Церква, – шлях віри; а також побачити й себе, свою ходу, через предковічну біблійну призму духовних первообразів...

Слово “канон” означає правило. Канон утрені і являє собою зібрання церковних пісень, складених за певним правилом (тобто у певному порядку). Нараховує він дев’ять пісень, кожна з яких створена за зразком якогось біблійного гімну. Відповідно до свята і часу церковного року текст та мелодія їхні змінюються; незмінними залишаються лише самі теми Священного Письма:

Перша пісня – подячна пісня Мойсея після переходу через Червоне море, та вирятування від вершників фараона (див. Вихід, 15 розділ).

Друга – викривальна пісня Мойсеєва на зіпсуття Ізраїля (Вихід, 32 розділ). Ця пісня співається лише у період великого посту, а так – опускається.

Третя – подячна пісня-молитва Анни, матері пророка Самуїла (1 Царств (1 Самуїлова), 2 розділ).

Четверта – псалом пророка Авакума, який зі страхом прозрів прихід Бога-Спасителя на Землю (Авакума, 3 розділ).

П’ята – пророцтво Ісаї про народження Еммануїла – Господа нашого Ісуса Христа, та про благодатне просвічення віруючих (Еммануїл означає – “з нами Бог”, див. Ісаї, 7 розділ).

Шоста – так звана “молитва з безодні” – Йонина молитва в череві риби (Йони, 2 розділ).

Сьома та восьма – гімн трьох отроків в печі Вавилонській, що мужньо сповідали свою віру перед язичниками (Даниїла, 3 розділ).

Дев’ята пісня піднімається з пророчої пісні священика Захарії, батька Івана Хрестителя, про сина свого, Предтечу Ісуса Христа (див. Луки, 1 розділ), а присвячується вона – Пресвятій Богородиці. І це не випадково: Іван Хреститель в Біблії – символ ПОКАЯННЯ; Богородиця – САМОЗРЕЧЕННЯ; Христос – СМИРЕННЯ.

ПОКАЯННЯ, САМОЗРЕЧЕННЯ ТА СМИРЕННЯ – ЦЕ І Є ШЛЯХ НАШОГО СПАСІННЯ.

Після 3-ї, 6-ї та 9-ї пісень канону виголошуються малі єктенії.

Позаяк 9 пісня присвячена Діві Марії, то перед нею співається пісня Богородиці (Хвала Діви Марії для Господа під час зустрічі Її з родичкою Своєю, Єлисаветою). Диякон з кадилом виходить з вівтаря на солею, обкаджує іконостас, зупиняється перед намісною іконою Богородиці (ліворуч від Царської брами), і виголошує: “Богородицю і Матір Світла в піснях звеличаймо!..” Далі відбувається кадіння усього храму та людей, під час якого хор і співає пісню Богородиці, що складається з старозавітних псалмів, і прославляє Бога, Який “могутніх скидає з престолів та підіймає покірливих” (Луки, 1 розділ, 46–55 вірші). Після кожного стиха пісні Богородиці додається приспів-рефрен “Чеснішу від херувимів, і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління (безсіменно, непорочно) Бога-Слово породила, – сущу (дійсну, правдиву) Богородицю, Тебе величаємо”:

“Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм.


(Приспів: Чеснішу...) .

Бо зглянувся [Бог] на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене (за блаженну, щасливу вважатимуть) всі роди.

Чеснішу...

Бо вчинив Мені велич
(велике вчинив Мені) Всемогутній, і святе Ім’я Його, і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його (страх Господній – початок мудрості; любов Божа – вершина її).

Чеснішу...

Сотворив державу кріпкістю Своєю
(явив могутність руки Своєї, діл Своїх), розсіяв гордих думкою серця їхні (розвіяв, як вітер полову, тих, у кого помисли сердець – гордовиті).

Чеснішу...

Скинув сильних
(крутих норовом) з престолів і підніс смиренних; голодних наповнив благами, а багатих відпустив ні з чим.

Чеснішу...

Сприйняв Ізраїля – отрока Свого
(пригорнув вірних слуг Своїх до Себе: тут – духовного Ізраїля, народ Божий), згадавши милості, як говорив до отців наших: Аврааму і нащадкам його навіки (пам’ятаючи обітниці Свої народу віри – духовним нащадкам Авраама, Ісака та Якова по благодаті Христовій).

Чеснішу...”

Після пісні Богородиці хор продовжує канон утрені співанням 9-ї пісні.

По закінченні канону линуть, прославляючи Господа, хвалитні псалми (“Все, що дише, нехай хвалить Господа...”) та звучить велике славослів’я – пісня перших християн, перлина усього чину утрені (“Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї...”). Славослів’я розпочинається при відкритих Царських дверях виголосом священика: “Слава Тобі, що показав нам Світло!..” (світло ПРАВДИ; світло ВІРИ; світло БЛАГОДАТІ), а завершується – співанням трисвятої пісні-молитви: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, – помилуй нас...”

Скінчається всеношне бдініє двома єктеніями (посиленою та благальною) та відпустом священика:

“Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий (добрий) і Людинолюбець” – “Амінь”.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: