Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 12: Голос того, хто кличе


Запитання читача:
В якій пустині проповідував Іван Хреститель? Адже відомо, що пустеля не придатна для життя, а отже, безлюдна?

Відповідь:
У третьому розділі Євангелія від Матвія читаємо:

“Тими днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!»

Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!” (Від Матвія, 3 розділ, 1–3 вірші).


Як бачимо, мова тут іде про пустиню юдейську. Де ж та пустиня, в якій проповідував Предтеча Господній? Якщо розглядати по букві, то пустиня ця знаходиться на південному сході Юдеї (північний захід від Мертвого моря, в районі Кумрану), і подекуди має вигляд радше степу, придатного навіть для випасу. Проте, досліджуючи Писання, необхідно пам’ятати, що Біблія – книга насамперед пророцька, духовна. І буквально-історичні події, які потрапили на сторінки Святого Письма, завжди є тінню духовних речей, несуть в собі морально-етичне, духовно-символічне та містичне навантаження. Тому-то змальована євангелістом пустиня насамперед є пустинею бездуховності, пустелею людських сердець. І недаремно Матвій підкреслює оце: “юдейська”.

Хто є юдеї біблійною мовою? Юда – син старозавітного патріарха Якова-Ізраїля – в Біблії уособлює народ віри, покликаний своїм життям прославляти Творця (“Юда” означає “хвалити Господа”). І недаремно Христос іменується “Левом, що з племені Юдиного” (див. Об’явлення Івану Богослову, 5.5). “Земля” ж мовою символів – то серця людські. “Послухай ти, земле…”, – говорить пророк Єремія. “Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте! Хай почує земля…”, – вторує йому Ісая. У відомій притчі про Сіяча “зерно” – то є слово Боже, а “земля” – серця, покликані давати святі плоди віри… Пустелею бездуховності стали серця народу віри. Тернина й будяччя фарисейської розчини гордині, лінивства та лукавства заполонили громади синів Ізраїля:

“Тому так промовляє Господь Саваоф (Саваоф – “Бог воюючий”, “Бог воїнств”): За те, що ви не слухалися слів Моїх… стане цей край руїною, спустошенням (синодальний переклад: “І вся земля ця буде пустинею”)” (Книга пророка Єремії, 25.8, 11)

Тепер ми бачимо, в якій саме “пустині” звучав голос пророка: “Покайтеся, бо наблизилось!..” Тепер зрозуміло, які-то “стежки” він рівняв: “В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому”. Не буквальні дороги в буквальній пустелі будував Предтеча Спасів Іван, але духовні стежки в духовній же пустині охололих сердець людських “рівняв” пророк Божий викривальною проповіддю своєю. Стежки ці – не що інше, як перекручене розуміння Слова Божого, викривлене виконання волі Його. Це лицемірне й лукаве життя віруючих, але не вірних, отруєних фарисейством нащадків Авраама, Ісака та Якова… “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова – їхні гріхи!” (Ісаї, 58.1).

“Слово Боже живе та діяльне”, – навчає апостол. Тому-то Святе Письмо – це книга не лише для нас, але і про нас. Символ юдейської пустелі не втратив свого значення й через 2000 років. І сьогодні, на жаль, в серцях духовних “синів Ізраїля” буйним цвітом цвітуть терни омани багатства світу цього, будяччя нелюбовності та нетерпимості. І сьогодні “земля сердець” народу віри далеко не завжди “тече молоком і медом” правдивого богопізнання, здебільшого ж являє собою пустиню безводну, “пустиню юдейську” букви, обрядовірства та догматизму. І сьогодні, як і два тисячоліття тому, лунає з Небесної тверді голос того, хто кличе: “Покайтеся, бо наблизилось!..”

“Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте! Хай почує земля та все те, що на ній, вселенна й нащадки її!..

І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його, і він стане мешканням шакалів, подвір’ям для страусів…

І будуть стрічатися там дикі звірі пустині з гієнами, а польовик
(лісовик, гайовик, щезник – символ марновірства) буде кликати друга свого…” (Ісаї, 34.1, 13–14).



www.vedmedenko.org



Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: