Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 124: Внутрішня сила, або духовні основи успішності


Що таке успішність? Слово “успішність” походить від “вспівати”, “поспівати”, “устигати” – мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного.

З чого складається успішність? Успішність поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня успішність знаходиться ніби на поверхні, її усім видно, а тому цікавить людей у першу чергу саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх чотири):

1) здоров'я;

2) матеріальна забезпеченість (сюди ж робота, справа, бізнес);

3) повага оточуючих;

4) сімейне благополуччя.

Внутрішня ж успішність – це внутрішній мир, впевненість, радість (“оптимізм” – від латинського optimus, себто найкращий: позитивне світосприйняття, пройняте життєрадісністю, бадьорістю, вірою в краще майбутнє).

Що зумовлює успішність зовнішню? На дев'яносто відсотків зовнішня успішність залежить від успішності внутрішньої (десять відсотків це сприятливі стартові умови – елемент випадковості, “пощастило”). Сказано: “Око то світильник для тіла (внутрішнє око душі. – О.В. ). Тож як око твоє буде здорове (успішність внутрішня. – О.В. ), то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне...” (Євангеліє від Матвія, 6 розділ, 22-23 вірші)

Досить ремствувати та нарікати на долю свою. Хочеш бути успішним – будь ним!..

Що зумовлює внутрішню успішність? Внутрішню успішність, а отже й успішність взагалі, зумовлює наявність позитивної внутрішньої (духовної) сили, енергії. Внутрішня сила → внутрішня успішність → зовнішня успішність.

Що маємо при відсутності внутрішньої сили?

У сфері здоров'я:

- понижений внутрішній тонус організму, відповідно

- неефективність імунної системи та знижена опірність хворобам, від чого

- постійна хворобливість (частіше, довше і важче хворіємо);

- хронічне відчуття слабкості та пригніченості;

- надокучливі больові відчуття (постійно щось болить).

У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

- млявість, швидка втомлюваність, низька продуктивність праці;

- розсіяність, неуважність;

- безініціативність, відчуття власної маловартісності;

- невпевненість у завтрашньому дні, боязнь перемін, консерватизм;

- нерішучість, втрата віри в себе і в свою справу, звідки

- запопадливість та боязкість у взаєминах із начальством, також нерішучість і безвольність перед своїми підлеглими (інколи навпаки – немотивована зухвалість та агресія поведінки, як свідчення тієї ж невпевненості);

- заздрість та уразливість в поєднанні з відсутністю волі до фахового вдосконалення;

- матеріальна незабезпеченість.

У плані суспільного респекту (гідності):

- в кращому випадку прикре відчуття жалю і співчуття з боку оточуючих; в гіршому – відчуття опущеності, прихована або відверта неповага та посміх.

На сімейній ниві:

- повна або часткова втрата сімейного статусу господаря (господині): чоловік усе виразніше набуває якостей слабкодухого “підкаблучника”, або навпаки, шукаючи заспокоєння у чарці – ерзаці (заміннику) Сили, – перетворюється на домашнього деспота, стабільно деградуючи до звіроподібного стану. Жінка ж, узявши на тендітні плечі левову частку турботи про сім'ю, має докладати усіх зусиль, аби спроквола не вчинитися мужоподібною фурією, чи нервово виснаженою істеричкою, або не перетворитися на забиту, завжди перелякану рабиню;

- знищення вертикалі чоловік – дружина – діти: чоловік втрачає любов до дружини, дружина не цінує й не поважає чоловіка. Діти, відповідно, не шанують обох своїх батьків;

- насильство в сім'ї – як це не парадоксально, також є ознакою внутрішнього безсилля. Бракує сили, відповідно й часу на виховання дітей словом і прикладом власного життя. Не вистачає ні терпіння, ні авторитету, аби переконати подружжя у своїй правоті. Легше поставити в куток а чи “прикласти руку”, аніж знайти час і натхнення для правильного виховання. Взагалі крик – це ознака слабкості...

Що дає нам присутність духовної енергії (внутрішньої сили)?

У сфері здоров'я:

- підвищений життєвий тонус без використання руйнуючих організм сурогатів сили – алкоголю, наркотичних речовин, різного роду стимуляторів та транквілізаторів; вивільнення енергії здоров'я, відповідно

- висока ефективність імунної системи, підвищена опірність хворобам (організм у більшості випадків стовідсотково власними силами справляється з недугами та негативним впливом навколишнього середовища), від чого

- високий індекс здоров'я (вкрай рідко хворіємо, а якщо й доведеться, то швидше і легше переносимо захворювання);

- радісне відчуття фізичної сили та внутрішньої свободи;

- позбавлення від болю.

Забудьте про хвороби! Перестаньте думати й говорити про них. Запам'ятайте просту істину: немає невиліковних хвороб – є невиліковні хворі. Дев'яносто відсотків усіх наших бід – у нас же самих, в нашій свідомості.

Свідомо віддайте себе і своє здоров'я в руки Божі – таким чином ви перекладете турботу на Його плечі. Сказано: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!..” (Перше послання апостола Петра, 5.7)


У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

- енергійність, невтомність, висока продуктивність праці;

- зібраність, зосередженість, уважність;

- свобода прийняття правильних рішень (ініціативність); здатність мати власну точку зору, уміння відстоювати її без упертості та агресивності;

- Богом дана упевненість в завтрашнім дні, повне самозречення, цілковита надія на Господа;

- доцільна рішучість дій, зумовлена вірою в себе та в свою справу;

- відсутність ганебного низькопоклонства у стосунках з начальством (але без погорди, неповаги або зухвальства) та необхідна твердість у відносинах з підлеглими (але без брутальної жорсткості – з незлобливістю та справедливістю);

- великодушність, невразливість, відсутність упертості як спроби самоствердження в колективі;

- обов’язкове стремління професійного вдосконалення, бажання бути кращим у своїй справі;

- матеріальна забезпеченість.

“Без віри догодити Богові неможливо”, – вчить апостол Павло (До Євреїв, 11.6). Додам лишень: стати успішним – також. Повір у себе, в Бога та в свою справу.

Я вірю Богу. А тому довіряю Йому. А тому – довіряюсь Йому...


Повага оточуючих:

- внутрішня сила завжди викликає повагу, хоча провокує й заздрість “ненавчених”. Втім, для декого уже сам факт нашого існування є спокусою. Тож пам'ятаймо, що ми народилися і живемо не для того, аби тішити чиєсь самолюбство.

Будь самим собою. Не треба чіпляти на себе жодної маски. Просто працюй над собою. Просто здобувай Силу. Вона – зодягне тебе...

На сімейній ниві:

- побудова гармонійних родинних стосунків, збереження мудрих сімейних устоїв. Чоловік – достойний глава сім'ї, шанований усіма в домі; жінка – любляча (і любима!) дружина та мати;

- відсутність насильства у вихованні дітей. Слово і авторитет батька, материнська ласка, особистий приклад голубиного подружжя – ось визначальний стимул виховного процесу.

Як Церква називає означену внутрішню Силу? Церква називає її силою Духа Святого, або ж благодаттю.

Де джерело її? Джерело її Бог, як би світ не називав Його – Космічним Розумом, Абсолютним Розумом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою...

Церква іменує Цю Самосутність Богом, тобто Багатим на все. Джерелом усього сущого – Законодавцем, Творцем і Вседержителем буття. Богом – Творцем енергій...

Як віднайти внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях

Шлях здобуття благодаті доступний усім: це шлях невипромінювання зла, церковною мовою – шлях смиренномудрості, або смирення. Сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” (Якова, 4.6).

Шлях духовного вдосконалення – шлях смирення – був представлений Ісусом Христом понад дві тисячі років тому. Однак сьогодні ми практично втратили розуміння самої суті цього поняття – “смирення Христове”, – і плутаємо його з рабською покірністю або ж з злочинною бездіяльністю, з ганебним догідництвом чи з низькопоклонством, з холодною байдужістю чи з святенницькою єлейністю. Ні ж-бо!

Смирення – це пошук миру.

Смирення – це внутрішня доброта.

Смирення – це активна життєва позиція, а не опущення рук.

Смирення – це не погодження зі злом або життєвими труднощами. Смиренно можна, а часто й просто необхідно сказати – “ні”.

Смирення – це прийняти (не погодитися, а саме прийняти) ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву й роздратування, без страху й тривоги, без гордощів і образи. З миром...

Не важливо, що тебе оточує, – важливо як ти до цього ставишся. У нас виникли проблеми? – давайте повернемося до них обличчям. Роби, що належить, і хай буде, що буде – на волю Божу, – ось головний принцип смирення.

Учення Господнє зводиться до єдиного слова: “Возлюби!..” Возлюби, а для цього смирись, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів і образи . З миром.

Внутрішньо смирятися, не випромінюючи зло – ось вихідне гасло християнина. У цьому шлях здобуття Сили.

Випромінюючи зло ми, згідно з законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж не лише висмоктує з нас енергію, але й руйнує як дух наш (справжнє наше “я”), так і душу (у тому числі й тонку оболонку душі – тонке, “ефірне” тіло), й фізичне тіло людини (за допомогою хвороб, нездужання і т.п.).

“А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся…” (Книга пророка Осії, 8.7)

Нам просто невигідно бути злими!

“Смиренням перемагай ворогів...” (Преподобний Силуан Афонський)


Ідея невипромінювання зла – головна ідея Нового Завіту. Старий Завіт навчав не чинити зло; Новий же – не випромінювати його. Старий – “не вбивай”; Новий – “навіть не гнівайся”. Старий – “не кради”, “не чини перелюбу”; Новий – “не дивися з пожадливістю”...

Смирення – це невипромінювання зла, любов – випромінювання добра. Отже завдання номер один для нас смирятися, не випромінюючи зло, а наступна за нею – зростати в любові, випромінюючи добро.

Людина створена за образом Божим. Бог є Дух – і людина, за образом Його, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий – і людина, за образом Божим, також триіпостасна. Людина є дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. І для того, аби справа здобуття внутрішньої сили (духовної енергії благодаті) була плідною, – необхідно смиряти всі три складові людського єства. Однак саме смирення духа (серця) є головне, визначальне, ключове. Це смирення гордині серця, смирення внутрішнє:

- Смирення духа (серця) – це розкриття серця перед небом у самозреченні і любові, чиста молитва духа;

Моя молитва на розкриття серця (молитва самозречення):

“В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої; здоров'я моє, сім'ю мою, роботу мою; достаток, добробут та безпеку мої. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй, і життя вічне даруй мені. Амінь...”

Смирення серця і чиста молитва духа це і є – Шлях...


- Смирення душі – це смирення пристрастей душевних: відмова від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (перевага духовних інтересів над матеріальними) і заміна негативного мислення позитивним (невипромінювання зла на душевно-ментальному рівні);

- Смирення тіла – це смирення бажань плотських: стриманість у слові, в рухах та в їжі.

Запитують – відповідай, не запитують – мовчи. Плавні рухи, прихильна мова, спокійний погляд. Нікуди не бігти і ніколи не кричати, нікому нічого не доказувати і не виправдовуватися. Їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти...

2. Засоби

Також і засоби – для кожної ниви свої:

- для духа – це перш за все молитва: усамітнена (домашня, келійна або на природі) та церковно-літургійна.

Метою молитовних чувань є здобуття благословенної молитви серця – відкриття серця свого перед Богом, встановлення безпосереднього, містично-духовного зв'язку із Ним. (Тут серця не фізичного, але метафізичного – середини, серцевини душі.)

Молитва – це власне пошук Бога в собі через духовне відчуття благодаті. Благодать же проявляється як внутрішнє відчуття розчулення – вірна ознака присутності в нас Святого Духа Божого;

“Коли в серці буває розчулення, то і Бог буває з нами...” (Преподобний Серафим Саровський);

“Плач розчулення при молитві є вірний показник того, що розум з'єднався із серцем, і що справжня молитва знайшла своє перше місце, першу ступінь сходження до Бога, ось чому він так цінується усіма подвижниками...” (Старець Силуан Афонський);

“Не пустим [можна] вважати лише те простояння на службі, протягом якого серце зігрілося, і тепло до Бога взивало. Це головне...” (Святитель Феофан Затворник)


- для душі – це, насамперед, духовне читання.

“На початку було Слово...” (Євангеліє від Івана, 1.1) Святе Письмо, як опосередкований зв'язок із Богом через слово Його (домашнє читання, відвідування недільних занять Біблійної школи). Духовна, головним чином святоотцівська література (в ній заховується великий духовно-містичний досвід Церкви). Читання інших – художніх і не тільки, але обов'язково “для душі” – чистих, що сіють “розумне, добре, вічне”, книг.

Також спілкування з хорошими, добрими людьми. Знайомство з високим, світлим мистецтвом театру, кіно. Душевна краса музики, живопису тощо.

Особливе місце тут займає спілкування з природою. Ніщо так не сприяє розкриттю серця і внутрішній молитві, як споглядання зоряного неба над головою, лісу у вітряну погоду, краси туманного світанку або веселки після дощу. “Краса врятує світ...”

- для тіла – це:

а) піст – передусім як стримування від надмірностей; також і піст буквальний – середа, п'ятниця та інші визначені церквою дні. Тут здійснюється перемога духа над плоттю, очищення організму, перехід на якісно вищий (духовний) рівень енергетики;

б) тісний контакт з трьома природними стихіями: водою (обов'язково холодна вода – обтирання, обливання, купання – див. розділ 6 моєї книги “Нехай буде воля Твоя” – “Практичні поради протягом дня”, п.п. 4-6: http://vedmedenko.org.ua/books/book5.doc ), повітрям (прогулянки на свіжому повітрі, спорт, туризм) та землею (щоденно торкатися босими ногами землі. Навіть і зимою не боятися зробити кілька кроків по снігу босоніж! Земля забирає втому, тягне негатив);

Природа – це досконалий храм Божий, Його-бо руками збудований. Творець пізнається через Своє творіння...

в) фізичні вправи – ранкова гімнастика, спортивні ігри, фізична праця (Отці називали її “рукоділлям”) і т.п.

Обов'язково встановіть собі відповідний, зручний для вас режим життя: роботи, відпочинку, сну, харчування, реалізації програми духовно-фізичного вдосконалення (молитва, читання, піст, обливання, спорт, спілкування з природою) і стежте триматися його.

“Любов від Бога, і кожен, хто любить, родився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов...” (Перше послання апостола Івана Богослова, 4.7,8) Бог є любов, і єднання з Ним – джерелом внутрішньої духовної сили, чистої енергії любові, – слід шукати на всіх доступних нам рівнях: через молитву – духом; через Слово – розумом; через спілкування з природою – тілом. Але насамперед через молитву, бо царство Боже – держава сили, земля милосердя, країна свободи, – “всередині нас є”...

Розкритися перед небом у самозреченні і любові. Розкритися духовно, містично, внутрішньо – в смиренні серця, у чистій молитві духа. Це-то і є насправді явлений Ісусом Христом шлях...

Внутрішня сила, свобода досконалості, мир і радість у Дусі Святім – мета.

Смирення серця, просвітлення благодаттю, духовне вдосконалення (спасіння) – шлях.

Смирення душі і тіла (аскеза, смирення зовнішнє) – засоби на цьому шляху...

Як, здобувши, утримати Силу в собі? Ми віддаємо силу тоді лише, коли порушуємо закон Божий, впадаємо в гріх. Причиною ж усіх гріхів наших є гординя самості – гордість людська. (Тут гордість зі знаком мінус, бо слід відрізняти гординю від гідності.):

- Гордість – це спотворений, зведений до негативного, протиприродного рівня закон плоті, тваринний інстинкт самозбереження в нас.

- Гордість – це гординя самості нашої, яка суперечить “закону нашого ума” (духа). Яка протиборствує вдосконаленню, духовному преображенню людини. Яка являє собою “ворога і супротивника” – власне сатану в нас (“сатана” староєврейською і є – супротивник).

- Гордість – це першопричина гріха, початок порушення божественного закону – духовного закону розвитку (еволюції). Закону вдосконалення, одухотворення, обоження творіння (слово “гріх” і означає буквально – порушення закону).

- Гордість – це втрата Духа Святого, замок, який закриває двері духовного неба. Це стіна, що відокремлює нас від Бога – невичерпного моря благодаті.

Від гордості – змія стародавнього, “хитрішого над усю польову звірину”, – ведуть початок і всі інші бестії (“біс” – від латинського “бестія”, звірина) поля наших сердець: злі пристрасті душевні та некорисні пожадання плоті. Це прагнучі вийти з-під контролю, повністю заволодіти нами, тварини наші інстинкти.

П'ять основних випадків, коли ми віддаємо Силу:

1. Гордість і образа (образа – це друга сторона гордості)

Сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” (Якова, 4.6)

2. Страх і тривога

Сказано: “А лякливих, і невірних – доля в озері, що горить вогнем і сіркою” (Об'явлення, 21.8)

3. Гнів і роздратування

Сказано: “Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Притчі, 16.32); “Сам порух гніву – вже є падіння для людини...” (Сирах, 1.22)

4. Бажання тілесні та пристрасті душевні – сластолюбство, сріблолюбство, славолюбство

Якщо хочеш володіти Силою, бути успішним внутрішньо і зовні, – перш за все протистань духам злоби піднебесним надмірності та сластолюбства. Саме вони – нестриманість, надмірність і сластолюбство – зачиняють перед нами двері неба: тонкого, духовного світу високих енергій, неба благодаті.

І як же не хочеться нам пробуджуватися від солодкого полону гріха! Але не звільнившись від алкоголю, нікотину, наркотиків, розпусти, черевоугодництва, лихослів'я – ніколи не знайдеш повноти Сили, не зможеш утримати її. Не зможеш стати вільним, сильним, досконалим. Не зможеш стати дійсно успішним, бо вони угашають Дух...

Досить ходити по колу! Досить служити двом панам! Визначся, заміни ерзац-насолоду гріха правдивою насолодою здорового способу життя. Не відкладай це на завтра – завтрашній день може бути й не твій...

Слід їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Надмірністю і сластолюбством ми купуємо собі пошкодження. Не їж досита, залиш місце для Духа Святого. Віддай плоть і прийми дух – навчають святі старці:

“У наповненому череві немає бачення таємниць Божих” (Преподобний Серафим Саровський);

“Їсти потрібно стільки, щоб після трапези ще хотілося молитися (тобто брати силу Божу, духовну енергію благодаті. – О.В.)” (Преподобний Силуан Антонов);

“Кожного разу, коли ми говоримо собі «ні», ми робимося сильнішими, і кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу, ми можемо ослабнути” (Протоієрей Олександр Мень)


З пристрастей душевних особливе місце займає заздрість. Христа розіп'яли, бо заздрили...

“Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей” (Притчі, 14.30);

“Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ” (Якова, 3.16);

“І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? Бо він знав, що Його через заздрощі видали...” (Від Матвія, 27.17,18)
Ніщо так не вгашає Дух, як суєта та марнослів'я. Ми втрачаємо саме тоді, коли поспішаємо. “Будьмо уважні!” – Попереджає свята Церква. Нікуди не бігти і ніколи не кричати. За зовнішньою стриманістю – внутрішня сила!..

Святі отці вчать: “Огородися мовчанням, і дослухайся до себе”; “Від мовчання ще ніхто і ніколи не розкаювався” (Преподобний Серафим Саровський);

“Мовчанням багатьох бачив я що спасаються; багатомовністю ж – жодного” (Святитель Амвросій Медіоланський);

“Говори, коли маєш що краще, аніж мовчання” (Святий Григорій Богослов);

“Запитують – відповідай, не запитують – мовчи” (Преподобний Йосип Волоцький);

“Мовчання є таємниця майбутнього віку, словеса ж – суть знаряддя світу цього...” (Преподобний Ісаак Сирійський)


5. Перевтома

Людина перевтомлена нагадує місто, що знаходиться в облозі, оточене ворогами, а варта його спить, опершись на алебарди. Виснажена, знесилена, ледве тримається на ногах від утоми. Втратила пильність. Заходь, бери голими руками... Перевтома – це гріх...

Як примножити Силу?

1. Не зупинятися, вдосконалюватися, підніматися все вище і вище – від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу: “Благословенний, хто йде в ім'я Господнє!..” (Від Матвія, 23.39 )

2. Вчитися любити і віддавати: “Блаженніше давати, аніж брати...” (Дії, 20.35)

“Шукайте ж найперш Царства Божого (внутрішнього, духовного царства Сили, царства благодаті. – О.В.) і правди його (через невипромінювання зла – смирення язика, серця і черева. – О.В.), – і це все (успішність як внутрішня, так і зовнішня. – О.В.) додасться вам!..” (Від Матвія, 6.33)

Невипромінювання зла (смирення) → внутрішня духовна сила (благодать) → внутрішня і зовнішня успішність (оптимальне забезпечення духовних і фізичних потреб людини).

Отже, пізнавши мету, шлях і засоби, одного лиш просімо у Бога – часу та сил, аби досягти обітованого...

Висновок (одним рядком):

З чого складається успішність? – З успішності зовнішньої та внутрішньої.

Що визначає успішність зовнішню? – На дев'яносто відсотків успішність внутрішня.

Що визначає успішність внутрішню? – Позитивна духовна сила, вселенська енергія благодаті (вселенська тому, що Бог є всюди, і все наповнює).

Як віднайти внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях – смирення (невипромінювання зла):

а) розкритися перед небом у самозреченні і любові (смирення духа);

б) відмовитися від утробно-споживацької психології, змінити мислення з негативного на позитив (смирення душі – розуму, волі, емоцій);

в) стримуватися в слові, у рухах та в їжі (смирення тіла).

2. Засоби – мобілізація внутрішніх сил організму (аскеза):

Для духа – молитва. Для душі – слово. Для тіла – піст, тісний контакт з природою, фізична активність.

Як, здобувши, утримати Силу в собі? – Стриманістю від порушення духовних законів світобудови (стриманістю від гріха).

Як примножити Силу? – Постійним вдосконаленням та зростанням в любові. Любов над усе. Бог є любов...



www.vedmedenko.org


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: