Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 157: СТРИМУЙТЕСЯ ВІД КРОВІ...


Запитання читача: У Новому Заповіті сказано, що можна їсти “все, що на ятках м’ясних продається”. Але також написано й стримуватися від крові... В магазинах сьогодні можна побачити ковбасу “кров’янку”. Чи дозволено їсти такі страви?

Відповідь:
Дійсно, у Першому посланні апостола Павла до коринфян читаємо:

“Їжте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, – бо Господня земля, і все, що на ній...” (1 Коринфянам, 10 розділ, 25–26 вірші).

Слово Боже живе та діяльне і до сьогодні, тож мова тут йде не лише про ятки єрусалимських торговищ першого сторіччя нової ери, але й про прилавки сучасних базарів та крамниць. І, як бачимо, “їжте все...” А як же стосовно постанов Апостольського Собору, що відбувся у Єрусалимі близько 48 – 51 років по різдву Христовому:

“Бо зволилось Духові Святому і нам, – тягаря вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватись від ідольських жертв та крові, задушенини та від блуду. Оберігаючись від того, ви зробите добре” (Дії, 15. 28–29) ?

І як бути з канонами православ’я:

“Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон або взагалі хтось із священного сану їстиме м’ясо з кров’ю душі його, або пошкоджене звіриною, чи мертвяка, хай буде видалений (з кліру) , бо це забороняє закон. Але якщо це зробить мирянин, хай він буде відлучений” (Апостольські Правила, канон 63) ?

Стосовно першого, то, безперечно, не про кров’янку а чи то сальтисон турбувалися апостоли на першому своєму соборі. Не про курку, роздерту собакою, клопоталися. Мова тут йшла про духовні речі. Лиха пожадливість та зажерливість, невситимий дух користолюбства – ось суть ідолянства нашого! Як і навчає апостол Павло:

“Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних” (Послання до колосян, 3. 5–6).

Дух же агресії та жорстокості, насильства та всякого утиску; дух самозвеличення та нелюбовності – це-то і є кровоточивість наша. Ось від якої “крові” нам треба стримуватись:

“Горе тому, хто кров’ю місто (себе, громаду, церкву) будує, хто беззаконням встановлює твердиню (закон Божий – в єдиному слові: Возлюби. Нелюбовність же – суть беззаконня) !” (Авакума, 2. 12).

Задушенина” ж – задушенина духовна: тут образ ретроградства, бездуховності, консерватизму та лжеортодоксії. Не допускайте її в служінні вашому! – навчають апостоли. – Не зупиняйтесь на шляху, не уподібнюйтесь до гробів затхлих. Хай “дихання ваше”: життя, розвиток церкви не припиняються. Пам’ятайте про жінку Лотову, яка вийшла з Содому гріховного, але зупинилася в ході своїй, і відтак перетворилася на стовп соляний: вмерла духовно, законсервувалася. Не давайте місця мертвечині догматизму та обрядовірства, книжництва та фарисейства безплідного, щоб не почути вам оцього Господнього:

“Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості!

Так і ви, – назовні здаєтеся людям за праведних
(за тих, що мають “дихання”, мають Духа) , а всередині повні лицемірства та беззаконня (мертві, які затхнулись) ...” (Євангеліє від Матвія, 23. 27–28).

Блуд та розпуста – це блуд наш зі світом. Не від світу повинна бути церква, не блудницею. Не тією “великою розпусницею”, що сидить над багатьма водами, які суть “народи та люди, і племена та язики”. Не тією, що з нею розпусту чинять сильні світу цього – “земні царі”, і вином розпусти її упиваються мешканці землі. Не тією, що на чолі її написане ім’я-таємниця для неї самої, бо не бачить себе, ознак часу не знаючи: “Великий Вавилон” – змішання чистого й нечистого, святого й не святого (див. Об’явлення, 17-й розділ).

Що ж до другого – до канонів церкви – то з цього приводу я уже висловився вище, у статті “Канон”. Канони церкви у тому вигляді, як ми їх маємо сьогодні, значною мірою не відповідають уже реаліям сучасного життя, а тому насправді і не виконуються ні “канонічними”, ні так званими “неканонічними” церквами. Таким чином, давно уже назріла необхідність переглянути Канонічне право православної церкви, та внести в нього зміни у відповідності до вимог часу. Втім, щодо цього конкретного запитання (їсти м’ясо з кров’ю чи ні), то тут буква не суперечить духові, бо і буквально відмовляючись від крові – не згрішиш. Тим більше, що чим вище духовно піднімається людина, чим досконалішою вона стає, тим менше їй взагалі хочеться споживати м’ясо собі подібних.

Однак це уже тема окремої розмови...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: