Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 16: Вірую...


Запитання читача:
Мені до рук потрапила одна книжечка, в якій стверджується, що традиційні християнські релігії, а також більшість протестантських вірять не в Єдиного Бога, а в трьох Богів. Допоможіть розібратися…

Відповідь:
Нікео-Царгородський Символ віри починається словами: “Вірую во Єдиного Бога…”, і цим усе сказано. Різноманітні ж інсинуації стосовно православного вчення виникають, як правило, через нерозуміння (або ж небажання зрозуміти) тих чи інших догматів Церкви. Як і сказано у пророка: “Погине народ Мій за те, що не має знання” (Осії, 4 розділ, 6 вірш). Насправді догмат (“догмат” – означає визначення істини, від грецького dogma, dogmatos – вчення, усталений погляд) про Пресвяту Тройцю містить у собі дві головні істини:

1. Бог Єдиний по Сутності Своїй, але Триєдиний в Особах (Лицях), тобто Бог є Триєдиний, Триіпостасний, Тройця Одноістотна і Нероздільна.

2. Іпостасі (від грецьк. “іпостась” – лице, введено в богословську традицію святим Афанасієм Олександрійським) мають особисті, або ж іпостасні властивості: Отець не рожденний; Син народжений від Отця; Святий Дух – сходить від Отця.

Наочним прикладом для розуміння суті вчення про триіпостасність Божества є порівняння Бога з Сонцем. Ми говоримо про сонце як про конкретний об’єкт, як про існуючу реальність (це – Отець). Але воно також і світить. І бачимо ми його тільки як світло, як конкретні фотони світла, які народжуються від сонця (це – Син, Бог Слово, Світло для світу. “Хто бачив Мене, той бачив Отця”, – навчає Ісус (див. Євангеліє від Івана, 14.8–11)). Але сонце ще й гріє! І це тепло ми відчуваємо на собі, ця енергія зігріває нас (от вам і Дух, Якого бачити ми не можемо, але дію Якого відчуваємо в своєму серці). І кому спаде на думку сказати, що ми віримо в існування трьох сонць? Ні, сонце одне! Але сприймаємо ми його немовби в трьох лицях, трьох проявах, трьох іпостасях…

Звертаючись до Пресвятої Тройці в молитві Церква закликає Її в однині, а не в множині: “Бо Ти милостивий і людинолюбний Бог наш, і Тобі (а не Вам! ) славу віддаємо – Отцю, Сину, Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.

Бог є Любов. І любов ця в Тройці звернена як усередину Божественного буття, так і назовні, на створений Нею світ. Бог є над нами (Бог Отець); Бог є з нами (або посеред нас) (Бог Син); і, нарешті, Бог є в нас (Бог Дух Святий). Але все це – Єдиний Бог, як і сказано: “Один Господь, одна віра, одне хрещення; один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх” (Послання апостола Павла до Ефесян, 4.5–6).

Оскільки Бог по Суті Своїй є увесь Свідомість, і Думка, і Самосвідомість, – то й кожне з Цих троїстих проявів Його як Бога Єдиного має самосвідомість, а отже кожне – є Лице (Особа). Але Самосвідомість ця насправді являється єдиною Самосвідомістю Сущого – нероздільна, хоча й не злита, як трилисник конюшини або клену. Три Лиця заховуються в Єдиній Сутності – і це велика таємниця. Отець – через Сина – Духом Святим звершує Свій Божественний промисел…

У першій книзі Біблії, Буття, в першому розділі її, читаючи про створення людини, бачимо, що Господь проявляє Себе як Триєдиний Бог-Творець:

“І сказав Бог: «...Створімо (“створімо”, а не “створю”!) людину за образом Нашим, за подобою Нашою…»

І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив…” (Буття, 1.26–27).

А в оповіді про явлення Бога Авраамові сказано:

“І явився до нього Господь між дубами Мамре… І він (Авраам) ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього.

І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, – і вклонився до землі, та й промовив: «Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх (“Твоїх” – однина; ці Три – суть Одно...), – не проходь повз Свойого раба!..” (Буття, 18.1–3).

“Бачите, – повчає блаженний Августин, – Авраам зустрічає Трьох, а поклоняється Єдиному… Уздрівши Трьох, він збагнув таїну Трійці, а вклонившись як Одному, сповідав Єдиного Бога в трьох Лицях”.

Троїстість Лиць в Бозі явлена і в Новому Завіті, а саме в пришесті Сина Божого, та даруванні нам Святого Духа. Явлення Бога в Тройці буквально здійснилося під час хрещення Господа Ісуса у Івана (Син хрестився в Йордані, з Неба чувся голос Отця, і Дух Святий злинув на Нього, як голуб), чому й хрещення це у нас іменується Богоявленням. Наприкінці ж Свого служіння, перед вознесінням на Небо, Господь заповідав учням: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…” (Від Матвія, 28.19). І святий Амвросій зазначає:

“Сказав Господь: «во Ім’я», а не «во Імена», тому що один Бог, не багато імен: бо не два Бога, і не три Бога…”





2. “І в Духа Святого, Господа Животворчого…”



Наведу ще кілька віршів із Святого Письма, що вказують на Триіпостасність Божу:

Ісаї, 6 розділ, 8 вірш: “І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? » А я відказав: «Ось я, – пошли Ти мене!..”

Ісаї, 48.16–17: “Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я говорив потаємно (тут “Я” –Бог Єдиний. – Авт. ); від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух (а тут уже “Мене” – Христа, другу Іпостась Триєдиного Бога. – Авт. ). Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити”.

Друге послання апостола Павла до Коринфян, 13.11,13: “А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодушні, майте мир, – і Бог любові та миру буде з вами!..

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа хай Буде зо всіма вами!..”

Послання до Ефесян, 2.17–18: “І, прийшовши, Він (Христос. – Авт. ) благовістив мир вам, далеким (колишнім поганам. – Авт. ), і мир близьким (колишнім обрізаним. – Авт. ), бо обоє (як ті, так і інші. – Авт. ) Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця (в Тройці – спасіння! – Авт. )”.

Отець – нерожденний; Син – народжується від Отця; Дух Святий – сходить від Отця. Отець – Той, Хто посилає Сина; Син – Той, Кого посилає Отець на землю для звершення місії спасіння, аби показати Шлях, аби відкрити серця людські для прийняття благодаті Всесвятого Духа… Це є послух любові. Саме таке значення мають зокрема слова Спасителя в Євангелії від Івана: “…бо більший за Мене Отець” (Від Івана, 14.28). Не в смислі ієрархічної підпорядкованості (хто більший, а хто менший), але в значенні явлення шляху спасіння. Отець – Син – Дух; віра – надія – любов; слово – віра – благодать. Сущий (Отець) – через смирення (через Сина) – духом Любові (Духом Святим) пізнається. Увірувати в Єдиного Бога – втілити, восиновити цю віру в своєму житті – і, нарешті, одухотворити, оспівати, розповсюдити її навколо себе.

Коли сказав Господь: “Про день же той (тобто про час кінця світу. – Авт. ) чи про годину не знає ніхто: ні ангели на Небі, ні Син, – тільки Отець” (Від Марка, 13.32), то не про те сказано, ніби Син, будучи Богом, не мав би Божественного відання, але мова тут про смирення Ісусове. Слова ці мовлені Христом в добровільному пониженні. За словом святого Григорія Богослова: “Всевідаючий по Божеству, Він змирив Себе до невідання по людськості”. І показав тим самим шлях для нас, ставши “перворідним поміж багатьма братами”. Бо ж ми, що йдемо за Ним, є синами Божими по благодаті Христовій. Тому саме нас – не Ісуса! – стосується оце: “ні ангели, ні син (ні ми, “сини”. – Авт. ), – тільки Отець”…

Знову ж, коли сказав Господь: “Отче Мій, коли можна, хай обмине ця чаша Мене… Та проте, – не як Я хочу, а як Ти…” (Від Матвія, 26.39), – то показав в Собі людську немічність плоті, бо був Він не тільки правдиво Богом, але й правдиво людиною, – Боголюдиною. Однак узгодив Свою людську волю зі Своєю ж Божеською волею, яка є однією з волею Отця (блаженний Феофілакт).

Коли ж благав Ісус на хресті: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?..” (Від Матвія, 27.46), – то молив від лиця усього людства. І по звершенні справи нашого всиновлення Богові вознісся до Отця як Боголюдина, тобто не лише в Божестві Своєму, але й в Людськості, і, будучи одним єством з нами через втілення від Духа Святого і Марії Діви, назавжди з’єднався з нами Своєю Людськістю, відкривши нам шлях до обоження. В цьому містична суть побудови нашого спасіння…

І насамкінець, ще декілька біблійних цитат, які підтверджують, що Дух Святий – це не просто Енергія, або Сила, але й правдиво Іпостась Божа, і що має Він єдиносущність та рівне Божественне достоїнство з першим і другим Лицями Пресвятої Тройці:

Євангеліє від Івана, 16.8: “А як прийде (прийде Дух Святий як Бог, а не як безлика сила Божа. – Авт. ), – Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд…”

Перше до Коринфян, 2.11: “А все оце чинить Один і Той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче (хіба безлика енергія може “хотіти”? – Авт. )”.

Дії святих апостолів, 5.3–4: “І промовив Петро: «Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?..

Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові! (Господу Богу Духу Святому. – Авт. )”.

Тож благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа хай буде зо всіма нами. Амінь.



www.vedmedenko.org


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: