Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 17: Закон Божий


Запитання читача:
Чи потрібен християнам старозавітний Закон – Десять Заповідей? Адже Христос приніс нам нову Заповідь – Заповідь Любові?

Відповідь:
В усі часи життя було непростою справою, нелегким випробуванням для людини. Адже ми, на відміну від інших створінь, створені на образ і подобу Божі. І хоча подоба втратилась в результаті гріхопадіння, – образ залишився. А однією з характерних рис цього образу є свобода. Господь, одне з Імен Якого Сущий, тобто Той, Хто має сутність Сам у Собі (і саме це Ім’я, Ягве, Він відкрив Мойсею на горі Хорів – див. Вихід, 3 розділ, 13–14 вірші), створив людину вільною. Вільною – тобто здатною самостійно обирати свій шлях. Та свобода це не стільки привілей, скільки відповідальність. Тому без вірно визначених життєвих пріоритетів, без моральних орієнтирів вона може стати небезпечною, зробитися непосильним тягарем. І людині, яка ще духовно недосконала, іще не водиться Духом смирення й любові, власне іще дитина у вірі, просто необхідна надійна душевна опора.

Що ж може бути такою опорою, стати надійним фундаментом нашого життя? Відповідь на це питання – у Книзі книг, Святому Письмі. Відкриймо книгу Вихід, 20-й розділ. У ньому ми бачимо вічну й незмінну програму, що її визначив Творець – Закон Божий, Десять Заповідей. Ця Програма була дана “народу Божому”, Ізраїлю, а через нього усьому людству на Сінаї, ще близько 1250 років до Різдва Христового. Виникає закономірне питання: чи дійсно для нас проголошені Господом оці десять Заповідей? А може, вони стосуються лише ізраїльтян?

Необхідно зазначити, що коли у Святому Письмі ми читаємо “Ізраїль”, то тут розуміється не просто етнічна група людей, не буквальні нащадки старозавітного патріарха Якова, але взагалі народ Божий, себто народ віри. І якщо ми претендуємо на цю назву (а це безумовно так!), то все сказане в Писанні для народу Божого, Ізраїля, – духовно стосується безпосередньо й нас. Бо й ми, віруючі християни, являємося спадкоємцями Авраама, Ісака та Якова по благодаті Христовій.

А тепер давайте розглянемо, що ж сказано в 10-ти Заповідях Божих? Коротко їх можна викласти так:

1. Я Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших богів переді Мною.

2. Не роби собі подоби бога.

3. Не призивай Ім’я Господа, Бога твого, надаремно.

4. Пам’ятай день спокою, щоб святити його. Шість днів працюй і роби всі діла твої, а день сьомий – то день спокою (єврейською – “шабат”) для Господа, Бога твого.

5. Шануй батька й матір своїх.

6. Не вбивай.

7. Не чини перелюбу.

8. Не кради.

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.

10. Не пожадай (або не заздри).

Звернімо увагу на те, як саме Господь дав людству ці Заповіді. Вони були проголошені особисто Богом, а не дані подібно до інших законів через Мойсея. В книзі Вихід, 20.1, сказано: “І Бог промовляв всі слова оці…” І ще одна деталь. Десять Заповідей були писані Божим перстом на кам’яних таблицях (або ж на “скрижалях”): “І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Синайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, писані Божим перстом” (Вихід, 31.18). Те, що таблиці були кам’яні, не випадковість. Камінь – вічний матеріал. І Заповіді Божі дані людству навічно. У Новому Завіті читаємо: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минуться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться…” (Євангеліє від Матвія, 5.17–18).

Дійсно, Господь наш Ісус Христос не відмінив Десять Заповідей, але виконав, і підняв їх до висоти заповіді Любові. У Новому Заповіті вони набувають нового, більш високого й досконалого звучання: “Люби Господа, Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом; і свого ближнього, як самого себе” (Від Луки, 10.27). Десять Заповідей екстраполюються в дві! Недаремно вони були написані саме на двох скрижалях. На першій чотири Заповіді, і на другій – шість. Перші чотири якраз і розповідають про наші відносини з Богом. Заповіді ж, уміщені на другій скрижалі, – висвітлюють взаємини з ближніми...

Ісус постійно підкреслював необхідність виконання Заповідей Божих. Так, під час бесіди з багатим юнаком, на запитання: “Що робити, аби досягти життя вічного?”, Христос відповів: “Коли хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді” (Від Матвія, 19.17). Таку ж відповідь дав Він і законнику, який випробовував Його: “Що в Законі написано, як ти читаєш?.. Роби це – і будеш жити” (Від Луки, 10.26-28).

Закон Божий як дзеркало показує нам наше “обличчя”, нашу сутність. Якщо людина не користується дзеркалом, то вона може ходити вимазана сажею, чи іншим яким брудом, і не помічати того. Так само й коли людина не знає Заповідей Божих, живе без Закону, – вона не може належним чином оцінити свій моральний стан, не бачить своєї гріховності і, будучи по суті духовно мертвою, однак вважає себе живою, чистою та безгрішною. “А я колись жив без Закону”, – свідкує апостол Павло, – “але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я вмер (тут – побачив свою гріховність, мертвість перед Господом. – Авт. )…” (До Римлян, 7.9–12).

Тому-то Закон святий, і Заповідь свята, і праведна, і добра…

www.vedmedenko.org


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: