Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 176: СЕНС БУТТЯ


У сьому неділю від Пасхи, а це Неділя Святих Отців, читається в храмах Євангеліє від Івана:

Одного разу “...Ісус очі Свої звів до Неба й промовив: «Прийшла, Отче, година, – прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його...” (див. Від Івана, 17 розділ, 1–13 вірші).

Життя ж вічне – це щоб пізнати Тебе, Єдиного Бога... Які чудові слова. Слова, в котрих розкривається власне сенс нашого буття... Тисячі років людство шукало себе. Тисячі років людина задавалася питанням: “Для чого я живу?” І тисячі років блукала вона в темряві, не знаходячи відповіді. Сотні філософів-мудреців шукали відповідь на це запитання. Звідки ми? Для чого живемо? Що з нами буде? Невже ми просто продукт розвитку матерії від неорганічної до органічної? Невже наша ніша у цьому світі – тільки й усього, що один з видів ссавців? В чому сенс нашого буття? Чи тільки у тому, аби їсти, пити, спати, спорожнюватись від з’їденого й випитого та розмножуватись? А що потому? Лише фізична смерть, припинення функціонування біологічного об’єкта, розкладання на хімічні елементи й похмура роль однієї з ланок циклу обміну речовин у природі? Народжуватись, боротись за хліб щоденний, за місце під сонцем, щоб більше і якісніше їсти й пити, комфортніше жити; народжувати дітей для того, аби вони ще більше і смачніше їли, і ще “краще” жили?

Один відомий твір починається словами: “Статистика знає все...” Так, статистика знає все. Колись модно було публікувати статистичні дані – скільки за своє життя людина з’їдає продуктів харчування. Цифри вражаючі. Вагони зерна, гурти свиней, череди корів, тонни овочів і фруктів, цистерни напоїв і т. д. Невже людський рід – це лише комбінат по переробці біомаси на органічні добрива? Невже усього тільки “всезростаючі потреби”? Невже тільки плоть? Для чого ми живемо? Ось воно! Ось основне питання філософії, а не “що первинне?..” – для чого?!

“І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання [дух] життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” (Буття, 2.7). “Порох земний” – це хімічні елементи землі, з яких тіло, оболонка, вмістилище Духа людського. Людина створена на образ Божий. Бог є Дух. І людина є дух. Бог є Триєдиним. І людина – триєдина. Людина – це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. Ось що первинне! Ось що не дає людині задовольнятися тваринно-рослинним життям. Дух! Людина є дух, який міститься в серці душі. Душа – це свідомість. А серце, серцевина її – це глибини свідомості, підсвідомість та надсвідомість людини. І скільки б закон плоті не нашіптував нам: “Ти є плоть: їж, людино, пий, веселися, носися з тілом своїм, як з писаною торбою, годуй його, пести, вдягай, намащуй, бо в цьому сенс буття”, – закон ума, розсудок і віковічна пам’ять серця на рівні інтуїції підказують нам – ні! Я не плоть, я – дух! Я пам’ятаю, що Господь вдихнув мене в це тіло. Я пам’ятаю, що я є частинкою Божества, бо маю в собі благодать богопізнання. І посольство Господнє – совість, вищий закон в серці моєму, не дає мені забути про це. В видіннях ночі я не бачу себе лазячим по деревах, але як часто я літав у своїх снах...

Так, людина є дух. Господь створив нас. Господь наділив духом матерію, щоб обожити її. Щоб підняти творіння Своє до Себе. Щоб ми з’єдналися з Ним. Щоб пізнали Його. Щоб “так завжди з Господом були” і прославляли Його, Єдиного Нествореного. Щоб увійшли в радість Його, щоб прилучилися до любові Його, щоб були щасливими з Ним, бо Бог є Любов.

Ось і відповідь на всі запитання. Для чого живемо? – щоб бути щасливими, щоб отримати вічне й щасливе життя. Що таке щастя? – найповніше задоволення духовних і фізичних потреб. Як досягти цього найповнішого задоволення? – Шукайте найперше країни Божої, а все це вам додасться” (див. Від Матвія, 6.33). Де те царство Боже? Де та держава Небесна? Де те небо? Воно – воля Божа, твердь посеред різноманітних вод людських вчень та пристрастей, закон Божий, закон любові, невидима сфера благодаті Духа Святого. Де ж воно? “Боже Царство – всередині вас” (Від Луки, 17.21). “Таємниця захована від віків і поколінь – Христос у вас, надія слави” (Послання апостола Павла до колосян, 1.26). “Хто вірує в Мене – життя вічне той має” (Від Івана, 6.47). Так в чому ж полягає оте “вічне життя”? “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”. Глибоко, внутрішньо, серцем щоб пізнали...

Слава Богу. Тепер останнє: як же пізнати? Як відновити той втрачений людством зв’язок? (Латиною “ре” – відновлюю; “ліга” – зв’язок. Отже, “релігія” – означає відновлення зв’язку з Богом.) Три стезі дав нам Господь для цього пізнання. По-перше, пізнання Творця через Його творіння (спілкуючись з природою, плекаючи її, спізнаючи її, оберігаючи і надихаючись нею). По-друге, через писане слово Боже – Біблію, що є хлібом життя для вірного християнина. І, як вершина богознання – через власне серце, через копітку працю смирення, очищення і сходження щаблями вдосконалення до вічного життя, до відкритого духовного боговідання...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: