Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 182: СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ. ЯКА ВОНА?


Щоб відповісти на це запитання насамперед звернімось до Святого Письма. Сказано-бо: коли ви їсте, чи коли п’єте, або коли інше що робите – усе на славу Божу робіть. Слава ж і присутність Божества – то слова синоніми, “без Бога – ні до порога”.

Зрозуміло, що в молоді роки в житті людини більше домінують тілесний та душевний рівні, тому в першу чергу справа батьків прищеплювати своїй дитині духовність. Адже саме через брак духовного знання насамперед ми й маємо проблеми, і надто – в молодому віці. “Погине народ Мій за те, що не має знання”, – попереджає Господь, – “тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе” (Книга пророка Осії). Слово ж Боже чітко вказує нам на ознаки істинної любові.

Відкриймо Перше послання святого апостола Павла до коринфян, 13 розділ, і прочитаймо з першого вірша:

“Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жодного!

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає!..”

Як бачимо, тут виписані чотирнадцять правдивих прикмет любові. І коли двоє молодих людей приймають рішення ступити на весільний рушничок щастя – то я рекомендую: перш за все, відкрийте означене Послання, і прочитайте цей божественний гімн про любов. Уважно прочитайте!

“Любов – довготерпить...” Уявіть собі майбутні сімейні стосунки. Чи тільки безхмарними вони будуть? Безперечно, попереду вас чекатиме чимало усіляких проблем, неминучі декотрі тертя. Ясна річ, ви, як подружжя, будете дивитись на вирішення певних питань з різних точок зору. Одразу зважте: як ви реагуватиме на майбутній дискомфорт? Чи готові до компромісів? Чи ладні розуміти один одного? Поступатися власним? Терпіти? Милосердствувати? Чи маєте дійсно миле серце? Чи готові з милим серцем ставитися до свого любого (любої)? Не заздрити, не величатися, не надиматися, не поводиться нечемно, не шукати свого, не рватися до гніву, не думати лихого, не радіти з неправди, усе зносити, вірити у все... У тебе виникають сумніви, але ти відкидаєш їх, ти віриш коханій людині, сподіваєшся на краще, усе терпиш... І що найголовніше: ознака істинності любові – вона “ніколи не перестає”! Чи дійсно не перестане?..

Ці ознаки, ці якості любові відкриті нам Самим Богом. Тож перед тим, як приймати рішення про заміжжя, відкрийте означене біблійне послання, і зважте на терезах Істини: чи те почуття, яке в вас, то дійсно любов? Надто вже часто ми плутаємо любов з бажанням володіти, хіттю, жалем або просто з симпатією.

“Мамо, він мені подобається, я виходжу заміж!..” Перепрошую, але подобатись може й бутерброд з ікрою, любов же – це зовсім інше. Любов – над усе! Любов – це союз досконалості. Любов за природою своєю жертовна, альтруїстична, вона не шукає свого за визначенням. Любов завжди готова віддати себе. Це треба розуміти серцем: “блаженніше давати, аніж брати”. І якщо немає в нас цієї жертовності – то це не любов. Просто уявіть собі, чи готові ви за свою половинку віддати життя – не тільки-но поступитися в дрібній суперечці, але серйозно, по-дорослому? Чи ви готові на це? Якщо не готові, якщо нема хоча б однієї з тих чотирнадцяти ознак, то це не любов! В усякому випадку – не глибока, не досконала любов. Втім, це може бути симпатія, яка згодом й переросте у любов справжню, але потребуватиме від вас неабияких зусиль. Нажаль, це не те дороге, чисте, добре “вино”, яке явив людству Христос на весільному бенкеті в Кані Галілейській.

Сьогодні ми бачимо тривожну статистику, коли сім з десяти шлюбів – розпадається. Причина цього насамперед у тому, що в суспільстві наразі немає ні чіткого розуміння справжньої ідеї життя – ідеї вдосконалення, ні любові, як вищої якості його. Тому й належить найперше хоча вичитати, що таке любов, а взнавши, зважити, чи те почуття, яке маєте до свого хлопця (дівчини), є дійсно любов’ю, чи ні? Чи буде він (вона) справді вам парою?

Дуже гарний текст читається під час здійснення таїнства шлюбу – уривок з Євангелія від Івана, 2 розділ, про перетворення води на вино у Кані Галілейській. Насправді ця подія перш за все – притча духовна, вона є тінню духовних речей. Треба знати, що Біблія – це книга насамперед духовно-символічна, пророцька, і за кожним словом Святого Письма лежить глибокий внутрішній зміст. Вино в біблійній мові являється символом вчення. Вчення ж Христове – суть вчення смирення й любові, ідея милосердя, яка покликана увійти в наше життя, в нашу кров, – стати кров’ю Христовою в нас. Задум досягнення любові через смирення, себто через невипромінювання зла, має проходити червоною ниткою через усе наше життя, стати основою його. Якщо ж немає її, цієї вищої ідеї Божої, – то будуватимемо наші сімейні стосунки не на камені, а на піску. Тоді даремно працюють будівничі...

Коротко нагадаю цю євангельську оповідь. Одного разу запросили Господа з матір’ю Його на весілля, що відбувалося в Кані Галілейській. Та сталася прикрість – не вистачило в домі вина. Що робити, чим зарадити? Христос наказав наповнити посудини, які стояли для вмивання, водою, та перетворив цю воду на вино. Коли ж принесли те вино до розпорядника весілля, аби той скуштував його на смак, то він, спробувавши, здивувався дуже, та й каже: Кожна людина перше добрим вином частує, а як уп’ються гості – тоді вже гіршим, а Ти добре вино зберіг аж досі. Ось такий початок чудесам Своїм поклав Господь на бенкеті весільному, і явив учням славу Свою...

За цим трапунком, як я уже казав, лежить прихований зміст духовний. Мова тут йде насамперед про духовне вино любові, про “весільний бенкет” життя людського. Якщо говорити про подружні стосунки між чоловіком та дружиною, то зазвичай добре, іскристе вино ніжності, прихильності, любові буває саме на початку. Двоє зустрічаються, тримаються за руки, ходять по парку, задивляючись на зорі та одне на одного. Мріють, цілуються, любляться... Ніби – добре вино. Але наскільки воно насправді добре, наскільки якісне, чи не перетвориться згодом на оцет – покаже лише час. Ось, молоді побралися, почали жити разом. Свято першопочуттів змінюється буденністю спільного життя... І тепер тільки бачимо, що “добре вино” починає потроху змінювати свій смак.

Зазвичай перші три роки є визначальними, вони показують, чи добре вино було закладене, та чи готове подружжя, за словом Христовим, терпінням, смиренням, самозреченням зберігати й приумножувати це вино любові. Щасливі ті сім’ї, які, будучи навчені мудрістю Божою, по-перше, заклали в погребиці своїх сердець вино вищого ґатунку, і, по-друге, пильнують зберігати його до кінця свого життя добрим. Ті, у кого вино це не закінчиться, ані не скисне, але завдяки витримці стане давнім, цінним, добрим вином. Хто наприкінці щасливого подружнього життя свого зможе почути від Бога і від людей оці, сказані 2000 років тому, слова: “Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...”


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: