Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 193: ЗНАК ЗАПОВІТУ


Запитання читача:
Свято Обрізання Господнього відзначається церквою 14 січня (1-го за старим стилем). Воно належить до великих свят православ'я, і збігається з днем пам'яті святого Василя Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (379 р. по Різдву Христовому).

Відповідь:
Свято Обрізання Господнього відзначається церквою 14 січня (1-го за старим стилем). Воно належить до великих свят православ'я, і збігається з днем пам'яті святого Василя Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (379 р. по Різдву Христовому).

В цей день у храмах читається шосте зачало Євангелія від Луки, в якому зокрема сказано: “Коли ж виповнилось вісім день, щоб обрізати Його [новонароджену Дитину], то Ісусом назвали Його, як був ангел назвав, перше ніж Він в утробі зачався…” (Євангеліє від Луки, 2 розділ, 21 вірш).

Обряд обрізання був започаткований в старозавітній церкві Божій ще за часів Авраама, і полягав у обрізанні крайньої плоті всіх немовлят чоловічої статі на восьмий день після їх народження.

Встановлено було цей обряд як видимий знак між Богом і Авраамом десь біля 1850 року до Різдва Христового, а через шістсот літ, близько 1250 року, повеління це було повторене і Мойсею.

У П'ятикнижжі Мойсеєвому читаємо: “І сказав Авраамові Бог: «А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твоє по тобі в їхніх поколіннях. То Мій заповіт, що його ви виконувати будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною і поміж вами. А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний…” (Буття, 17 розділ, 9–12 вірші); “І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: «Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі... [то] восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його…” (Левіт, 12 розділ, 1–3 вірші).

Буквальне обрізання, окрім функції видимого знаку Заповіту, несло в собі й більш глибокий, духовно-символічний зміст. Воно було знаком внутрішнього, аскетичного обрізання народу Божого – символом аскетичного подвигу, чинності віри, принесення Богові плодів самозречення і покори. Як пише апостол Яків, брат Господній: “Яка користь, брати мої, коли хто говорить що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?.. Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!” (див. Послання святого апостола Якова, 2 розділ, 14–26 вірші).

Символічно обрізання – це очищення людського єства від усього надмірного, “крайнього плотського”, – усього, що заважає спасінню. Причому, тут маються на увазі саме особисті, людські зусилля…

Коли перші люди віри, зображені у Біблії під образами Адама і Єви, були вигнані з духовного Раю (тобто втратили благодать), то на вході в Едем Бог поставив ангела, херувима з мечем полум'яним, “який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до древа життя” (див. Буття, 3.24). Цей меч – символ внутрішнього обрізання. Щоб повернутись в Едем, відновити в собі містичну благодать духовного древа боговідання, – необхідно пройти через терпке обрізання духа молитвою, розуму – Словом, тіла – постом.

“Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його”, – говорить Господь. Обрізання – символ зусиль підзаконних, символ плодів віри, що здійснюється страхом: “Страх Господній – початок премудрості”, – навчає премудрий Соломон. Це стан людини, яка іще недосконала, іще дитина у вірі, іще хоче грішити, але вже “у восьмому дні” – на початку нової седмиці, нового тижня, нового етапу свого життя. “Шість день працюй, – врозумляє Господь, – і роби всю працю свою, а день сьомий – спокій для Господа, Бога твого...” (Вихід, 20 розділ, 9–10 вірші).

В новозавітну – не підзаконну уже, але підблагодатну добу – обрізання замінене хрещенням. Хрещення, за словом апостольським, то є християнське “нерукотворне”, себто не людське тепер, але Боже обрізання (див. Послання святого апостола Павла до колосян, 2 розділ, 11–12 вірші). Грецькою мовою слово “хрещення” звучить як “баптисма”, і означає повне занурення у віру смиренну, що чинна не страхом вже, а любов'ю. Це розкриття серця, духовне занурення в Слово, у віру, в благодать, яке веде до здобуття внутрішньої енергії Божої, яка сама дає і хотіння, і дію спасіння; до отримання дарів і принесення плодів віри; до досягнення блаженного миру й радості у Дусі Святім.

Втім, “доки спадкоємець [іще] дитина (тут “спадкоємець” – християнин, нащадок обітниць Божих по благодаті Христовій; “дитина” – іще недосконалий у вірі, той, хто тільки на початку шляху. – Авт. ), – він нічим від раба не різниться, хоч він і пан над усім (від “раба” – тут від підзаконного, від того, чия віра іще чинна страхом, хто по плоті своїй ще хоче грішити, ще схильний порушувати заповіді Божі, але уже “обрізується” – силкується виконувати їх через страх покарання, як раб. – Авт. )”, – вказує святий апостол Павло (До галатів 4.1).

Шлях Христа – це шлях Церкви. І нам, християнам, належить пройти його уповні. Від покаяння з плодами самозречення до народження в серцях наших “дитинки мужеської статі” – смиренної, чинної Святим Духом любові віри. Від обрізання дитинного, від прикладання “рабських”, підзаконних зусиль (“у вірі – добродійство, а в добродійстві – пізнання, а в пізнанні – стримання, а в стриманні – терпеливість” – див. Друге соборне послання святого апостола Петра, 1 розділ, 5–9 вірші) – до “мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються” (див. До ефесян 4.13–14). Щоб дати нам зрілий плід досконалої віри, і показати “в терпеливості – благочестя, а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов...”

Дай, Боже, піднятися нам до вершини цього “обрізання нерукотворного”, до повного очищення в купелі небесної благодаті смирення й любові! Благослови, Господи, зберегти і знак Заповіту аскези, що носив на собі Сам Христос – знак посту й молитви, самозречення та покаяння. “Бо коли це в нас є та примножується, то воно зробить нас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має – той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів...”

Тропар свята: “На Престолі вогневиднім, на Небі сидиш Ти з Отцем Безпочатковим і Божественним Твоїм Духом. Благоволив єси народитися на землі від Отроковиці, Неневісної Твоєї Матері, Ісусе, тому ж і обрізаний був Ти, як людина восьмиденна. Слава всеблагому Твоєму зволенню, слава провидінню Твоєму, слава смиренню Твоєму, Єдиний Людинолюбче”.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: