Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 209: Різдво Богородиці


21 вересня (8 вересня за старим стилем) ми відзначаємо свято Різдва Пресвятої Богородиці. Це перше двунадесяте свято богослужбового (церковного) року, який, згідно ще із старозавітною практикою, починається восени (1/14 вересня – початок “індикту”, церковного новоріччя).

Подія, що її пригадує торжество, збереглася лише у давньому церковному переданні. Книги Нового Заповіту нічого не говорять нам про неї, і, встановлюючи цей празник у IV сторіччі, церква керувалася лише апокрифом II сторіччя, так званим “Євангелієм від Якова” (1-5 розділи). Згідно з цим переказом, Діва Марія народилася у Назареті, що в Галілеї, від праведних батьків Йоакима та Анни.

Святий Йоаким походив з коліна Юдиного, з роду Давидового. П’ятдесят років прожили вони разом у шлюбі, але не мали дітей. Подружжя гаряче молило Господа, щоби дав Він їм дитину, обіцяючи присвятити її Богові. Одного разу, коли Йоаким прийшов до храму, якийсь книжник дорікнув йому: “Не повинно тобі приносити дар твій, бо немає в тебе нащадків в Ізраїлі…” (в народі безпліддя вважалося знаком гніву Божого). Йоаким, глибоко переживаючи, пішов в гори, і там молився. Так само й Анна, почувши, що сталося з її чоловіком у храмі, невтішно плакала.

Раптом, вона побачила гніздо горобця на гілці лавру. “На жаль! – вигукнула Анна. – До чого можу прирівняти себе? За що так проклята я перед синами ізраїльськими? Вони сміються з мене та ображають мене, і вигнали з храму Господнього. На жаль! До чого прирівняю себе? Я не можу зрівнятися з птахами небесними, бо птахи плідні перед Тобою, Господи. Не можу зрівнятися з тварями земними, бо вони плодючі. Я не можу зрівнятися з морем, бо воно наповнене рибами, ані з землею, бо вона приносить плоди часу свого й благословляє Господа...”

І тоді з’явився в саду ангел Господній: “Анна, Бог почув молитву твою: ти зачнеш, і народиш, і буде прославленим по всьому світі рід твій”. Таке саме видіння було і Йоакиму. Він поспішно подався додому, обіцяючи принести подячну жертву: “десять овець, дванадцять тельців та сто козлів”. “Анна була біля дверей дому свого, – читаємо в апокрифі, – і побачила Йоакима, який йшов зі своїми стадами, і вона побігла й упала на шию йому, кажучи: “Тепер я знаю, що Господь Бог благословив мене”. А через дев’ять місяців у престарілих батьків народилася дочка. Її назвали Марією...

Церква не прийняла “Євангеліє Якова” як цілком достовірне й канонічне джерело. Проте переказ, записаний у ньому, користувався авторитетом і любов’ю в народі.

Згідно з наукою про богослужіння, літургикою, свято на спомин Різдва Богородиці встановлене церквою дуже давно. Вказівка на нього знаходиться уже в V сторіччі, і вважається, що започатковане воно ще в IV сторіччі. Згадується воно у творах святого Івана Златоустого, святих Прокла, Єпіфанія та Августина. На честь святкування складено багато піснеспівів, які й тепер звучать під час богослужіння. Так з давніх часів, як і сказано в Євангелії від Луки, “всі роди Її за блаженну (щасливу) вважають” (Від Луки, 1 розділ, 48 вірш), і прославляють Пречисте Різдво Діви Марії Богонареченої.

Напередодні празникування Різдва Богородиці в православних храмах служиться всенічна з читанням паремій та літією. Паремія – грецькою “читання, притча”, – читання уривків із Святого Письма, що символізують ту чи іншу святкову подію, в даному випадку Різдво Діви Марії. Літія – грецькою “спільне моління” – відбувається в західній частині храму, біля вхідних західних дверей. Це моління у стародавній церкві здійснювалося в притворі храму з тією метою, щоби дати можливість оголошеним (тим, хто тільки готувався до святого хрещення) і покутникам (тим, хто спокутував гріхи й не мав права молитися разом з вірними у Святому, але тільки в притворі храму), взяти участь у спільній молитві з нагоди великого свята.

На всенічній Різдва Богородиці читається три паремії – три біблійні тексти, що в них ми бачимо символи, які є прообразами Діви Марії. Першою читається паремія, в якій вона порівнюється з драбиною в небо:

“І вийшов Яків (мова про патріарха Якова, сина Ісака, внука Авраамового. – Авт. ) із Беер-Шеви, і пішов до Харану. І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.

І снилось йому, – ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж до неба. І ось ангели Божі виходили й сходили по ній. І ото Господь став на ній і промовив: «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, – Я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі».

І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!» І злякався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це не що інше, як дім Божий, і це брама небесна” (Буття, 28.10-17).

Як бачимо, тут прообразом Богородиці виступає “драбина в небо” – той міст, що з’єднує землю (все людство) з Богом. Так, дійсно, саме Пріснодіва Марія стала тією “Ліствицею”, котра з’єднала людську природу з Божеством, з якої від Духа Святого воплотився Бог Слово, істинна боголюдина – Господь наш Ісус Христос. Саме Богородиця стала матір’ю Спаса нашого. І недаремно свято Різдва Її називається християнами святом “початку нашого спасіння“.

Але драбина в небо – це також і символ церкви Божої. Саме Церква є тією драбиною самозречення, що нею піднімаємося ми щаблями досконалості у царство Небесне, царство Боже. Дух Богородиці живе в громадах вірних. Вона завжди присутня в церкві Христовій, і розділяти ці поняття – Церкву і Богородицю – означає не розуміти величної програми Божого спасіння. Адже Церква в духовному плані і є тією Богородицею, яка народжує “Дитинку чоловічої статі” – віру смиренну, що чинна любов’ю. Церква і є тією Пріснодівою, яка не запліднюється нічим світським, ніяким духом користолюбства або насильства, а тільки Духом Святим, а відтак є Невістою Неневісною. Церква і є тією Неопалимою Купиною, яка, як тернина, колеться, не допускає до себе нічого нечистого, в якій горить вогонь слова Божого, священний вогонь волі Його, і не згоряє кущ... Адже для народу віри цей Вогонь є вогнем зігріваючим в холоді оточуючого безвір’я, вогнем освітлюючим шлях у темряві незнання Бога, вогнем захищаючим, бо спалює він, поїдає все нечисте, що прагне торкнутися Божої церкви.

І, нарешті, Церква є носієм того самозречного, піднесеного життя, приклад якого явила нам Пресвята Богородиця. Адже саме ім’я Її – Марія – означає “піднесена”...

Тропар (основна пісня) свята: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе-бо засяяло Сонце Правди – Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення, і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне”.





† † †

Протоієрей Олег Ведмеденко запрошує дітей віком 6-16 років У НЕДІЛЬНУ ШКОЛУ ДЛЯ ДІТЕЙ.

Заняття проводяться щонеділі о 12-00 (одразу по завершенні літургії) за адресою: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1 (територія “Таксосервису”, за “Рівненським” кладовищем).

ВХІД ВІЛЬНИЙ. МИ ЧЕКАЄМО ВСІХ, ХТО ШУКАЄ ДУХОВНОЇ ПРОСВІТИ.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: